М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія - страница 9

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 

 

 

Виноградов В. В. Основные типы лексических значений слова / В. В. Виноградов // Вопросы языкознания. — 1953. — № 5. — С.22.функціональних стилях. Характер перетворень лексичного значення значною мірою залежить від особливостей творчої манери письменника, публіциста, його ідейно-художніх настанов та стильових пошуків. Переносні вживання слова властиві

        дієприкметникам: «Приходять предки, добрі і нехитрі, У бородах, простелених на вітрі...» (А. Малишко); «Сніги, сніги... Коло загати Затерплі руки гріє вітер» (В. Булаєнко);

        прикметникам: «Невже це їй у вечір пізній Він грає про любов і смерть? Невже це їй промінну краплю Дарує небо з висоти?..» (М. Петренко);

        іменникам: «Для добрих справ, задля святої згадки, Геть прогорнувши віковий туман, Я подарую вам, мої нащадки; Знак єдності -Князівський талісман» (М. Руденко);

        дієсловам: «День зайнявся! Схід в огні. Сонце вдарило промінням. В далині, В височині Ллються хорами пісні Над недавнім безгомінням» (Г.Чупринка).

Переносні вживання слова створені автором для певного контексту. Вони живуть тільки в ньому. З цього погляду переносні вживання повною мірою репрезентують характерні риси ідіостилю письменника. Фіксування таких уживань є важливим завданням сучасної лексикографії, зокрема при укладані словника мови творів окремого письменника.

 

 

3.3. Метафора і метонімія як чинники формування переносного значення слова

 

Сама можливість виникнення переносних значень ґрунтується на такій пізнавальній діяльності людини, що приводить до відображення в її свідомості певних зв'язків між явищами дійсності. Ці зв'язки можуть бути реальними та уявними, суттєвими й несуттєвими, можуть характеризувати відношення між явищами дійсності з погляду їх подібності, суміжності в різних її виявах. З огляду на це можна говорити про два основні видипереносних уживань - метафору і метонімію. Часто дослідники, крім названих, виділяють також функціональне перенесення і синекдоху.

Метафора є важливим засобом розвитку лексичної семантики, засобом пізнання дійсності та її семантичної категоризації. Традиційно в мовознавстві метафору розуміють як вид тропа, що побудований за принципом подібності. Суть метафори полягає в тому, що назва одного явища (форма мовної одиниці) переноситься на інше на основі подібності між ними та її відображенні у свідомості мовця. Метафора як засіб пізнання у її найдавніших витоках виростає з архаїчних уявлень про зв'язок людини і світу. Антропоморфний характер сприйняття світу, надання явищам неживого світу властивостей та ознак людини, а так само і перенесення на людину ознак і властивостей неживої матерії значною мірою зумовили виняткове значення метафори в мові. З історичними змінами у свідомості людського мислення і пізнання змінюється і сам характер сприйняття дійсності. Так, вирази типу весна прийшла, сонце сідає, зима лютує містять дієслова, що для сучасної свідомості є переносними, метафоричними. Однак для первісної людини вони зовсім не мали такого значення, оскільки і сонце, і зима, і весна сприймалися як живі істоти, а їхні дії позначалися дієсловами, що мали пряме значення. Таким чином, метафора як типологічне явище мови є історично зумовленою.

Метафора як мовне явище в сучасному вітчизняному та зарубіжному мовознавстві досліджується в різних аспектах: семасіологічному - як утворення переносних значень, у стилістичному - як троп, засіб виразності, у лінгвофілософському - як когнітивний процес. Усі сучасні підходи до вивчення метафори більшою чи меншою мірою пов'язані з ученням Аристотеля про метафору. Античний філософ уважав, що метафора належить до головних фігур мовлення, виникає вона внаслідок здатності людини бачити подібність, схожість предметів і явищ. Найбільш поширеним, класичним у мовознавстві є погляд на метафору як на переосмислення прямого значення, його рух до переносного. Зрештою, усі наявні в сучасному мовознавстві теорії метафори можна звести до чотирьох найголовніших. Перша - уже названавище теорія семантичного зрушення, друга - когнітивна теорія метафори, суть якої полягає в тому, що метафора розглядається як характерний складник пізнавального процесу в усьому його різнорівневому наповненні (Е. Маккормак). Третя теорія - інтеракційна, формування системних положень якої ґрунтується на розумінні метафори як взаємодії (інтеракції) відповідних ідей (Л. Річардс і М. Блек). Остання теорія - концептуальна, в якій метафора розглядається як один із основних засобів мислення, при якому сам процес розуміння одного концепту здійснюється в термінах і визначеннях іншого концепту (Дж. Лакофф, М. Джонсон).

Метафора як складне функціонально і семантично неоднорідне мовне явище відзначається різними ознаками, що можуть бути реалізовані при конкретних актах метафоричної номінації:

1. Метафора є згорнутим порівнянням, у якому виділяються об'єкт порівняння, суб'єкт порівняння та основа порівняння (те спільне, що об'єднує два явища).

2.    Метафора залежно від своєї функціональної спеціалізації може називати предмет (дощ іде) або характеризувати відповідне явище (пеньок - про розумово обмежену, нетямущу людину). Номінативна метафора виконує функцію ідентифікації явища дійсності. Наприклад: журавель - «птах» і «довга жердина біля колодязя». Завдання такої метафори полягають у тому, щоб дати назву явищу. Для семантичної структури такого типу перенесень образ не є важливим. Характеризувальна метафора має інший характер - вона завжди створює образ, що відзначається чуттєвістю. Основна функція такої метафори полягає в оцінці, для вираження якої важливою є семантична двоплановість метафоричного значення. Наприклад: бовдур - «про грубу нерозумну людину».

3.    Семантична двоплановість є обов'язковою для метафори лише на етапі метафоричної номінації. З часом вона може втрачатися, і тоді в мові виникають так звані стерті метафори (час летить, поле діяльності, ніч прийшла, виробництво падає).

4.     Залежно від функціональної спеціалізації метафора може відзначатися експресивністю або бути стилістично нейтральною (зелений юнак; річка спадає).

5.     Метафора виявляє свій системний характер і реалізується в усіх повнозначних частинах мови.

За напрямками метафоризації дослідники пропонують різні класифікації метафор. Особливого поширення в мовознавстві набула класифікація Квінтіліана: від живого до неживого, у межах живого й у межах неживого (обличчя міста). Її витоки простежуються в класифікації С. Ульмана, який, зокрема, і виділяє такі напрямки метафоричного перенесення:

1) антропоморфічний - перенесення від людини на природу і від природи на людину (рукав річки);

2)    зооморфічний - від тварини на природу, людину (вовчий погляд);

3)    від конкретного до абстрактного (туман у голові);

4)    синестетичний (крикливі кольори).

Крім того, метафора відрізняється своїми функціями. Так, у функціональному плані можна виділити такі типи метафори:

1.    Індикативна метафора, функція якої полягає в тому, щоб називати явище, пов'язане з практичною діяльністю людини (ніжка стола).

2.    Когнітивна метафора, функція якої полягає у формуванні абстрактного значення. Цей тип метафори характерний для наукового, публіцистичного стилів і стилю усного літературного мовлення (ріст виробництва; падіння валового національного продукту).

3.    Експресивна метафора, функція якої полягає у створенні певного образу, у тому числі й естетичного. Як зазначалося, образна метафора відзначається оцінним або оцінно-експресивним характером (він - ведмідь).

Поліфункціональність метафори зумовлюється поліфункціональністю самої мови, її зв'язком із різними дискурсами та типами свідомості. Сучасна лексико-семантична система української мови зазнає значного впливу пізнавальної діяльності людини (процесів і результатів), що здійснюєтьсяв науковій галузі. Беручи до уваги особливості використання метафори в мові науки, можна вести мову про так звану наукову метафору, основні уявлення про яку сформувалися у рамках когнітивної теорії метафори. Наукова метафора інтегрована в евристичну, пізнавальну наукову діяльність людини, тому формування такої метафори відбиває складний процес самого наукового пізнання, зокрема гіпотези, порівняння, аналіз старої теорії (поняття) в її проекції на передбачувану теорію. Відтак можна говорити про наукову метафору як особливий засіб мислення, сутність якого полягає у визначенні та встановленні нового наукового знання. Головне призначення наукової метафори полягає в тому, що вона є засобом оформлення нових наукових теорій, нових понять у складі цих теорій, передає й виражає нові наукові концепції.

Метафоричне, як і метонімічне, перенесення значень відзначається надзвичайною різноманітністю, тому воно не піддається вичерпному аналітичному описові. У цьому зв'язку можна вказати на основні напрямки метафоричного перенесення: від природи на людину, у тому числі й на її внутрішній світ; від людини на природу; від зовнішніх ознак людини на її внутрішні, духовні якості; від одного явища природи на інше тощо. На більш конкретному рівні можна вести мову про види перенесень, що відображають відношення між явищами дійсності, зокрема за подібністю форми предметів, розміру, їхніми зовнішніми та внутрішніми властивостями, емоційним впливом на мовця тощо. Види переносних метафоричних значень демонструють певну повторюваність, тому дослідники ведуть мову про семантичні закони у сфері полісемії, що відображають типові універсальні напрямки регулярних видів метафоричних перенесень. Характерними різновидами метафоричних перенесень є такі:

1)                 довгий; той, що має велику протяжність тривалий (довга дорога -довга зима);

2)                 короткий; той, що має малу протяжність короткий, нетривалий (про час) (коротка алея - коротке літо);гіркий; той, що має своєрідний різкий смак — сумний, невеселий, сповнений горя, біди (гіркий перець - гірка подія);

3)                 солодкий; такий, що має приємний смак, властивий цукрові, медові — приємний (солодка цукерка - солодка розмова);

4)                 твердий; такий, що зберігає у сталих умовах свою форму і розмір; важко піддається стисканню — суворий, строгий, беззаперечний (твердий камінь - твердий погляд);

5)                 твердий; такий, що важко піддається стисканню — стійкий, непохитний (про людину, характер, слово тощо) (твердий ґрунт -тверді переконання);

6)                 м'який; такий, що не твердий на дотик такий, що легко піддається умовлянню, впливу, поступливий 'який хліб - м 'який характер);

7)                 м'який; такий, що не твердий на дотик такий, що викликає приємні відчуття, позбавлений різкості (про голос, звук, рух, погляд тощо) (м'яка тканина - м'який вітер);

8)                 гострий; такий, що має гострий кінець, здатний колоти чи різатитакий, що дуже впливає на органи чуття (про смак, запах тощо) (гострий ніж - гостра їжа);

9)                 гострий; такий, що має ріжучий край або кінець надзвичайно сильний щодо міри свого вияву (гостре лезо - гостре почуття);

10)             гострий; такий, що має ріжучий край або кінець — розвинутий, витончений (про смак, зір тощо) ( гострий камінь - гострий слух);

11)             важкий; такий, що має велику вагу — той, що завдає фізичних або душевних страждань; сумний, гнітючий, безрадісний (важке дерево -важка втрата);

12)             важкий; такий, що має велику вагу — такий, що відбувається, проходить із найбільшим ступенем вияву (про горе, температуру тощо) (важкий диван - важка хвороба);

13)            важкий; такий, що має велику вагу — малорухливий, неповороткий, повільний (важка книга - важка хода);важкий; той, що має велику вагу — складний, пов'язаний із великою затратою фізичних або розумових сил (важка сумка - важка задача);

14)            важкий; такий, що має велику вагу такий, що відбувається з великим напруженням, складний (важкі меблі - важкі бої);

15)            легкий; такий, що має невелику, незначну вагу — простий, доступний для розуміння, неважкий для виконання (легкий стіл - легке завдання);

16)            легкий; такий, що має невелику, незначну вагу — витончений, який здається невагомим (легкий багаж - легка споруда);

17)            легкий; такий, що має невелику, незначну вагу — невеликий, незначний за кількістю ( легкий стіл - легкий сніданок);

18)            пустий; такий, що нічим не заповнений — неглибокий, незмістовний (пуста кімната - пуста розмова);

19)            пустий; такий, що нічим не заповнений — безлюдний, незаселений (пуста квартира - пуста територія);

20)            пустий; такий, що нічим не заповнений — позбавлений виразу (про очі, погляд) (пуста коробка - пусте обличчя);

21)            пустий; такий, що нічим не заповнений — позбавлений змісту, порожній (пуста аудиторія - пуста душа);

22)            великий; такий, що значний за розміром, величиною — численний, значний за кількістю (великий слон - велика демонстрація);

23)            великий; такий, що значний за розміром, величиною — значний, важливий своїм значенням (великий будинок - велика подія);

24)            великий; такий, що значний за розміром, величиною — дорослий (велике дерево - прийшли всі великі та малі);

25)            великий; такий, що значний за розміром, величиною — значний за часом; такий, що вимагає тривалого виконання (великий балкон -велика робота);

26)             малий; незначний за розміром — неповнолітній (малий пакунок -мала дитина);кривий, непрямолінійний — неправильний, помилковий (крива лінія -кривий життєвий шлях);

27)             кривий, непрямолінійний такий, що виражає незадоволення, неприязнь ( крива дорога - крива посмішка);

28)             чорний; такий, що має колір сажі, вугілля; найтемніший — непроглядний, густий, темний (чорне волосся - чорна ніч);

29)             чорний; такий, що має колір сажі, вугілля; найтемніший — пов'язаний з труднощами, незгодами (чорні двері - чорні дні);

30)             чорний; такий, що має колір сажі, вугілля; найтемніший — властивий злісній, підступній людині (чорний олівець - чорні справи);

31)             золотий; той, що виготовляється із золота — який своїм кольором нагадує блиск золота (золота прикраса - золота осінь);

32)             золотий; той, що виготовляється із золота — дуже цінний, вартий поваги, важливий (золота сережка - золота людина);

33)             ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі — пересуватися в небі (про небесні світила, хмари) (людина вийшла - сонце вийшло);

34)             ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі — здійснюватися, відбуватися, протікати (про час, роботу тощо) (хлопець іде - весна іде);

35)             з'являтися на світ під час пологів з'являтися, виникати, створюватися (народилася дитина - народилася ідея);

36)             переміщатися зверху вниз під дією власної ваги — втрачатися, зменшуватися (про віру, надію тощо) (падає листя - падає довіра);

37)             переміщатися зверху вниз під дією власної ваги — зменшуватися кількісно (про обсяги) (падає яблуко - падає виробництво);

38)             мати здатність сприймати зором — добре розуміти, усвідомлювати (бачити схід сонця - бачити проблему в усій її глибині);

39)             бути на ногах у вертикальному положенні; не рухаючись з місця — не розвіюватися, триматися в повітрі (стоїть хлопець - стоїть пил);бути на ногах у вертикальному положенні; не рухаючись з місця — бути в стані бездіяльності, не діяти, не працювати (стоїть дитина -стоїть завод);

40)             бути на ногах у вертикальному положенні; не рухаючись з місцяне розходитися, заповнюючи який-небудь простір (стоїть собака -стоїть запах);

41)             бути на ногах у вертикальному положенні; не рухаючись з місця — триматися певний час (стоїть бабуся - стоїть гарна погода).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 


Похожие статьи

М І Філон, О Є Хомік - Сучасна українська мова лексикологія