І В Федулова - Еволюція моделей інноваційного процесу - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 330.341.1

Федулова І.В., д.е.н., доцент, професор кафедри менеджменту, Національний університет харчових технологій

ЕВОЛЮЦІЯ МОДЕЛЕЙ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

У статті розглянуті моделі інноваційного процесу і їх розвиток протягом останніх років становлення національної інноваційної системи. Еволюція моделей інноваційного процесу дозволяє розглянути як змінювались їх основні характеристики і властивості в часі.

Ключові слова: інноваційний процес, модель інноваційного процесу, системний аналіз інноваційного процесу.

В статье раскрыты модели инновационного процесса и их развитие в течение последних лет становления национальной инновационной системы. Эволюция моделей инновационного процесса позволяет рассмотреть как изменялись их основные характеристики и свойства во времени.

Ключевые слова: инновационный процесс, модель инновационного процесса, системный анализ инновационного процесса.

Постановка проблеми. Теорія формування інноваційного процесу розвивалася в часі так само, як в часі змінювалася вагомість і розвиток тих продуктивних сил або факторів виробництва, які найбільше сприяли економічному розвитку країн, галузей і підприємств. Протягом другої половини ХХ сторіччя, коли стало можливим говорити про інноваційну діяльність як про один з постійних компонентів діяльності господарюючих суб'єктів, структура і зміст інноваційних процесів зазнали серйозних змін в сторону ускладнення, що пов'язано зі зміною ролі інновацій в економічному розвитку. Дослідження еволюції моделей інноваційного процесу дозволяє визначити його місце в процесі розуміння сутності інноваційного розвитку підприємства, основні властивості і характеристики інноваційного процесу, які впливають на ефективність функціонування економічних систем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для якісного аналізу моделей інноваційного процесу потрібно визначити: сукупність підсистем і елементів інноваційного процесу; рівень ієрархії вказаних підсистем і елементів; сукупність визначених характеристик цих підсистем і елементів; сукупність функцій кожної складової підсистеми, в разі необхідності елементу, в залежності від рівня деталізації проблеми.

Коли розглядаються динамічні системи, до яких відноситься інноваційний процес, то системне дослідження повинно відображати двааспекти: генетичний (дослідження системи в розвитку) і функціональний (дослідження реальної роботи системи).

Еволюція систем формування різних моделей інноваційних процесів і їх основні властивості розглядається багатьма авторами, а саме Т.Гарєєвим [1], Р.Росвелом [2], С.Кортовим [3], Д.Меншем [5], С.Фриманом [6], Н.Чухрай [7], Р.Нельсоном [9], С.Кляйном [10], Д.Месси [11], Є.Науменко [12].

Мета статті. Дослідження наукових праць із проблем інноваційного розвитку промислових підприємств показало, що ціла низка теоретичних і методичних питань формування і організації інноваційного процесу залишається недостатньо розробленими. Метою даної статті є комплексне дослідження основних властивостей і характеристик інноваційного процесу з позиції його формування на промислових підприємствах, як складової системи інноваційного управління з використанням знань накопичених у світі.

Виклад основного матеріалу. Лінійний підхід до визначення інноваційного процесу Рой Росвелл [2] відносить до 1950-х середини 60-х років, він розглядає його, як перше покоління інноваційного процесу. Інноваційний процес розглядається, як простий лінійно-послідовний процес з особливою роллю науково-дослідних і досвідно-конструкторських робіт (НДДКР) і відношенням до ринку, як до споживача результатів технологічної активності виробництва. Ця концепція також набула назву концепції пропозиції або проштовхування (англ. «science-push» або <<technology-push>>). Основою цієї концепції є розподіл праці, включаючи послідовну діяльність різних груп виконавців, які успішно вирішують конкретні завдання на кожному з етапів. При цьому виникають три основні проблеми. По-перше, як збільшити кількість фундаментальних наукових ідей, придатних для подальшого використання. По-друге, як прискорити стадію розроблення і комерціалізації фундаментальних ідей. По-третє, як вчасно досягти скорочення розриву «наука-технологія-ринок». Інноваційний процес першого покоління можна зобразити схемою, що показана на рис. 1.

Рис. 1 Лінійна модель інноваційного процесу [2] Недоліком такої моделі є те, що наука розглядається як первинний фактор виробництва без суттєвого інноваційного зв'язку із практичною реалізацією ідеї, а сама інноваційна діяльність здійснюється без впливуринку. І лише процес адаптації потреб споживача до інновації вимагає активної участі менеджерів з маркетингу щодо просування нововведення на ринку і стимулювання його продажу. Крім того, лінійна модель не враховує механізми зворотного зв'язку, які виникають між окремими ланками ланцюгу, а також зовнішні умови і ідеї, які з'явилися поза даним дослідним підрозділом. Практика показала, що успішні інновації за звичай пов'язані із взаємодією багатьох факторів, які можуть не знаходитись в системі інноваційного процесу. Технологічні зміни являють собою кумулятивний вид діяльності. Це означає, що напрям змін в технології визначається станом вже існуючих технологій. Таким чином, майбутні знання і майбутня діяльність обмежуються існуючим досвідом і знаннями. Крім того, лінійний інноваційний процес майже не відображає безпосереднього виробництва нового продукту.

Перелічені недоліки викликали необхідність формувати інші моделі інноваційних процесів, які характеризуються більшою складністю і припускають наявність більше ніж одного прямого шляху інновації, тобто визначену ступінь паралельного виконання робіт.

В теперішній час в теорії інновацій превалюють два основні підходи щодо розвитку моделей інноваційного процесу:

- «технократичний підхід», згідно якого науково-технічний прогрес у вигляді технологічних можливостей визначає траєкторію економічного розвитку і загострення конкуренції заставляє підприємців здійснювати пошук нових науково-технічних парадигм на ранніх етапах інноваційного процесу, що супроводжується зростанням капіталомісткості науки як окремої галузі, яка виробляє не тільки знання, але й нові можливості для бізнесу [5];

- «тиск попиту», згідно якого розробку нововведень забезпечує зростання попиту, який ініціює дифузію продуктових і технологічних інновацій, призводить до реструктуризації бізнесу, розчищає ринок для нових підприємців [6].

Другу модель інноваційного процесу називають як та, що реагує на ринок (reactive), а першу неокласичну модель - як та, що впливає на ринок (pro-active). Ці обидва підходи описують статичні або повільно змінювані стани економічного середовища. Але потрібно зауважити, що ці обидва підходи в процесі еволюції розвитку інноваційного процесу об'єднуються в єдину модель. Можливості породжують потреби, а потреби стимулюють пошук нових способів їх реалізації на основі нових знань і досвіду. В результаті виникає спіраль еволюції [3, с. 65-66].

Інноваційний процес другого покоління відносять до кінця 1960-х початку 70-х років. Це така ж лінійно-послідовна модель, але з наголосом на важливість ринку, на потребу якого реагують НДДКР. Тобто інноваційний процес другого покоління мотивується потребою ринку. Засновником цієї концепції був Дж. Шмуклер [4, с. 43]. Вона набула назвуконцепції попиту інновацій або концепції втягування попитом (англ. <<demand-pull>>).

В даній моделі інноваційний процес розглядається як передача науково-технічного знання безпосередньо у сферу задоволення потреб споживача. В цьому випадку продукт перетворюється лише в носія технології, і форма, яку він приймає, визначається тільки після пов'язування технології із задоволеною потребою.

Досліджуючи дані щодо інвестицій і патентів Дж. Шмуклер зауважив, що зміни в споживчому попиті відбуваються за допомогою інвестицій і відповідають змінам у винахідницькій діяльності та вимірюються за допомогою кількості виданих патентів. Тут виникає певний дисбаланс, який полягає у тому, що пік винахідницької діяльності виступає із запізненням по відношенню до піку інвестиційної діяльності. Це, в свою чергу, може означати, що винаходи й інновації стимулюються через зміни в зростанні попиту.

Проведення маркетингових заходів з урахуванням можливостей виробництва і збуту на підприємстві дозволяє відібрати найприйнятнішу інновацію. За умов позитивних результатів досліджень служба маркетингу дає добро на проведення НДДКР, в яких ідея трансформується у фізичне втілення. Після розробки технічної версії товару підприємство отримує дослідний зразок, який проходить функціональне тестування з метою виявлення відповідності потребам ринку. Таким чином, в процесі проведення НДДКР та виготовлення дослідного зразку більш чіткими стають можливості та обмеження інновації, з'являється нова інформація про ринок, конкурентів, економічне середовище тощо.

Недоліком такої моделі є обмежене використання ринкового аналізу на ранніх стадіях інноваційного процесу, особливо для інновацій радикального типу. Адже існують інновації, в яких впровадження нової продукції було результатом значних НДДКР.

Концепцію попиту інновацій можна проілюструвати схемою (рис. 2).

Ринковий попит

 

Науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки

 

Початкове серійне виробництво

 

Комерціалізація інновацій

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2 Інноваційний процес на основі «концепції попиту» [7, с. 41] Аналіз літератури щодо походження інновацій, який було виконано Mowery and Rosenberg (1979), дозволив їм зробити висновок: «Первинність ринкового попиту як рушійної сили інноваційного процесу не доведено з будь-якою долею впевненості» [8, с. 117]. Дослідження цих авторів, що охопили значимі інновації більше ніж за 25 років, свідчать про баланс науково-технологічної компоненти і фактора попиту. В той же часпоштовх наукових і технологічних відкриттів є визначальними на початку розвитку конкретного нового промислового сектору, а тяжіння до ринку і споживчого попиту найбільш важливе при подальшому розвитку нового напряму.

Інноваційний процес третього покоління відноситься до початку 1970-х середини1980-х років. Це так звана зв'язана або інтегрована модель, що виступає в значній ступені, як комбінація першого і другого поколінь з акцентом на зв'язки технологічних можливостей з потребою ринку. Це модель інтеграції управління інноваційними процесами зі стратегією розвитку фірми. Основні положення цієї концепції ґрунтуються на тісній співпраці стратегічного керівництва корпорації з керівництвом досліджень у створенні портфеля інноваційних проектів, які визначаються в процесі стратегічного аналізу фірми.

Інновація тут розглядається, як динамічний процес, який можна змоделювати у вигляді комбінацій двох різних типів взаємодій зі зворотнім зв'язком. Процеси, що проходять всередині фірми, розуміються як шлях, який починається зі сприйняття нової ринкової можливості або нового наукового дослідження і закінчується аналітичним проектуванням нового продукту або процесу, розробки, виробництва і кінцевої реалізації. Перевагою цієї моделі є важливість зворотних зв'язків всередині організації і зовнішні зв'язки, які викликають необхідність паралельних дій багатьох організацій, що задіяні в інноваційному процесі. Як свідчить практика, технологічна інновація не є чітко вираженим, багатостадійним процесом. Навпаки, поєднання наукових досліджень і розробок з ринком повинно проходити паралельно, коли просунення технології на ринок досягається одночасними діями, що здійснюються в різних організаціях [8, с. 169].

Потреби суспільства і ринку

1 Г 1

і і

Ь                                            і k і

III 1

 

О о

_ « « «

« я" В я" S3 S

ю к g к £ §

о и

1___1                             1_,

і L і

\ Г 1

._і                   і___і                        і_j

L                                            1L і

Г                                            Л Г 1

._1

Сучасні технології і виробництво

Рис. 3 Парна модель інновації Росвелла [2] Схематично   інноваційний   процес   третього   покоління можна проілюструвати схемою (рис. 3). В подальшому, посилення конкуренції іскорочення життєвого циклу товарів призвели до необхідності більш щільного зв'язку НДДКР із іншими стадіями інноваційного процесу. Після публікації робіт Р. Нельсона і С. Вінтера [9] і інтерактивної моделі Розенберга і Клайна [10] з'явилася нова модель інноваційного процесу. В цій моделі інноваційний процес розглядають як комбінацію попередніх моделей, де нові знання комбінуються зі старими.

Ці моделі отримали назву інтерактивних. Вони відрізняються тим, що акцент робиться на паралельну діяльність інтегрованих груп і зовнішні горизонтальні та вертикальні зв'язки.

Схеми інтерактивних моделей інноваційного процесу за Д. Месси, П. Квинтас, Д. Уилд [11, с. 34] показана на рис.4, за Клайнем-Розенбергом [10, с. 111] на рис. 5. Такі моделі складаються з двох типів взаємодій: внутрішні - між підрозділами фірми і зовнішні - з іншими компаніями, клієнтами тощо. В даних моделях підкреслюється необхідність посилення зв'язків між різними підрозділами підприємства.

Прихильники такої моделі стверджували, що при пошуку нових технологічних рішень підприємства спочатку повинні звернутись до існуючих знань. Тільки коли існуючий рівень знань на може задовольнити їх технологічні вимоги, починається створення нового знання шляхом науково-дослідних розробок.

Особливістю моделі Клайна-Розенберга є те, що в ній виділяється п'ять взаємопов'язаних ланцюгів інноваційного процесу, які описують різні джерела інновацій і пов'язані з ними входи знань протягом всього процесу. Побудовані в моделі ланцюги описують такі джерела інновацій: наукові дослідження (що відкривають нові знання); потреби ринку; існуючі знання (зовнішні для підприємства); знання, що отримані в процесі набуття досвіду.

В цілому ланцюгова інтерактивна модель інноваційного процесу схожа на третю модель Р. Росвелла. Однак, вона доповнює традиційні джерела інновацій (потреби ринку і наукові дослідження) навчанням власним досвідом і масивом існуючих зовнішніх знань. Але ці джерела непрямо присутні і в моделі Р. Росвелла. Нова технологія в третій моделі Р.Росвелла є новою для суб'єкта, що її приймає, тобто вона може бути як об'єктивно новою для галузі (нові знання), так і суб'єктивно новою (існуючі зовнішні знання).

Інтерактивна модель все одно залишилася лінійною. В середині 1980-х років нова організація виробництва на японських підприємствах призвела до появи нового покоління моделей інноваційного процесу -інтегрованих. Головним в цій моделі є паралельна і одночасна діяльність декількох груп спеціалістів, які діють в різних напрямах. Це дозволяє прискорити вирішення задачі від реалізації технічної ідеї до перетворення її в готову продукцію. Першість виходу на ринок є одним із ключових моментів успіху освоєння ринку.


Виробництво, техніка

Дослідження, проектування і розробки

Новий продукт, маркетинг

Фундаментальні дослідження і винаходи

 

 

Розробка

 

 

концепції

 

 

Прототип

 

 

розробки і

 

 

випробування

 

 

 

Кінцевий

А

 

продукт або

 

 

спроектована

 

 

конструкція

 

 

Проектування і розробки

Виробництво, маркетинг і продажі

І_Післяпродажне обслуговування і усунення пошкоджень_|-1

Рис. 4 Інтерактивна модель інноваційного процесу за Д. Месси, П.

Квинтас, Д. Уилд [11]

Потенцій­ний ринок

 

Новина і/або створення пробного

проекту

 

Детальний

проект і тестування

 

Перепро-ектуван-

ня і виробниц­тво

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5 Інтерактивна ланцюгова модель інноваційного процесу Клайна-Розенберга [10]

Інноваційний процес розглядається як діяльність, що охоплює комплексну взаємодію різнорідних зовнішніх і внутрішніх чинників, які виступають як поєднання наукових, технологічних, соціально-економічних і культурних аспектів у динамічному ринковому середовищі (рис.4-5).

На галузевому рівні необхідність паралельного проведення робіт пояснюється наявністю неперервного трансферу технологій в поєднанні з багатократними процесами зворотного зв'язку. Необхідна інфраструктура комерціалізації технологій на галузевому рівні описується в термінах структури, ресурсів, методів та інструментів. При цьому процес комерціалізації стимулюється творчістю та успішно здійснюється шляхом паралельної роботи, яка координується освітніми, державним і промисловими організаціями.

Дуже важливим вважається розвивати паралельні процеси всередині фірми. Коли одні продукти вже знаходяться на стадії виробництва необхідно, щоб команда дослідників і розробників вже працювала над наступним поколінням продукції, а також займалась еволюційним покращанням існуючих продуктів. Такий підхід вимагає розглядати підприємство з одного боку як мікрологістичну систему, з іншого - як ланку у ланцюгу поставок, що, у свою чергу, доводить необхідність управління інноваційним процесом на засадах маркетингу і логістики.

 

і

k і

1 і

 

 

k

 

 

 

 

Маркетиі

г

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Д

іслідження

розробки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розро

бка товару

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інжинір

шг виробі

ицтва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виробні

цтво комп

іектуючих

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виробни

цтво

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зустрічі міжфункціональних команд

 

Маркетинг \-И Збут

Рис. 6 Інтегрований інноваційний процес четвертого покоління [2, с.

15]

На рис. 6 зображений процес розробки нового продукту в компанії Nissan (інтегрований інноваційний процес четвертого покоління). Ця модель побудована на основних внутрішніх характеристиках процесу: його паралельній і інтегрованій сутності. Важливою особливістю четвертої моделі є інтеграція НДДКР з виробництвом, більш тісне співробітництво із постачальниками і споживачами, горизонтальне співробітництво, а також створення міжфункціональних робочих груп, які об'єднують технологів, конструкторів, маркетологів, економістів тощо. Ідея, що закладається в продукт, повинна бути проаналізована з точки зору маркетингу, а всі етапи розробки координуються спеціальною міжфункціональною групою. Досвідпоказує, що успіх нових японських компаній багато в чому визначається широким використанням роботи міжфункціональних груп.

П'яте покоління інноваційного процесу - це модель майбутнього, модель стратегічних мереж, яка утілює в собі стратегічну інтеграцію і встановлення зв'язків. Вона відрізняється тим, що до паралельного процесу додаються нові функції. Це процес НДДКР з використанням систем обчислювальної техніки та інформатики, за допомогою яких встановлюються стратегічні зв'язки. Новатори обмінюються електронними даними з постачальниками, партнерами і споживачами. Це період, коли маркетинг виступає, як основний чинник, причина і наслідок всіх досліджень. Інновація розглядається як результат міжфункціональних взаємозв'язків та інтеграції як в межах самого підприємства, так і партнерство із контрагентами ринку зовнішнього середовища. Це концепція парадигми транснаціональних інновацій, яка визначає потребу переміщення знань і трансферу технологій за межі фірм і національні кордони.

Ця модель інноваційного процесу може розглядатись, як мережева і як стратегічна, в якій інноваційні процеси об'єднуються у мережі для реалізації більш складних стратегічних проектів. Мережі являють собою сукупність фірм або спеціалізованих одиниць, діяльність яких координується ринковими механізмами замість командних методів. В мережах послідовність команд ієрархічної структури замінюється замовленнями на постачання продукції і розвитком взаємовідносин з іншими фірмами. Різні елементи мережі обмінюються інформацією, кооперуються один з одним в напрямі проведення досліджень, розробок і виробництва продукції з метою утримання ринкових позицій і лідерства щодо створення вартості. До мережевих організацій в їх сучасному вигляді наближаються консорціуми і стратегічні альянси. Це угоди між організаціями щодо спільної роботи з метою отримання доступу до нових знань, технологій і ринків і для виконання взаємовигідних задач. Вони можуть мати різні організаційні структури, технологічні акценти, механізми фінансування і склад персоналу.

Схема п'ятого покоління показана на рис.7. Її основу складає послідовність етапів процесу і прийняття рішень. На кожному з етапів підприємство може взаємодіяти із зовнішніми агентами з приводу використання існуючих знань і створення або застосування нових знань в процесі нововведення.

Всі розглянуті вище моделі інноваційних процесів існують в сучасній економіці в різних галузях, країнах. Сьогодні не можна сказати, що лише одна із них заслуговує особливої уваги. З розвитком науки і економіки постійно збільшуються обсяги і різноманітність знань, які включаються в інноваційний процес, підсилюється зв'язок між ними. Сучасний інноваційний процес має складний багатоаспектний характер.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

І В Федулова - Еволюція моделей інноваційного процесу

І В Федулова - Зовнішні загрози продовольчої безпеки україни

І В Федулова - Критичні точки інноваційного розвитку промислового підприємства

І В Федулова - Методичні рекомендації до виконання курсової роботи

І В Федулова - Стан інноваційної діяльності підприємств хлібопекарної промисловості