О Ю Паценко - Детермінанти стійкої конкурентоспроможності країн - страница 1

Страницы:
1  2  3 

4. Decreux, Yvan and Lionel Fpntagne An assessment of May 2008 proposals for the DDA, Centre d'Etudes Prospectives et d'Informations Internationales (CEPII), 1 July 2008.

5. Hertel, TGlobal trade analysis modeling and applications, Cambridge University Press. (1997).

6. Kruman P. Dead Doha. The Conscience of a Liberal, The New York Times Opinion, 30 July 2008.

7. ^Negotiations on Agriculture: First Draft of Modalities for the Further Commitments^ (Harbinson Draft). 2003TN WTO. /AG/W/1/Rev.1. Geneva. March.

8. «Global Impacts of the Doha Scenarios on Poverty.» In Putting Development Back into the Doha Agenda: Poverty Impacts of a WTO Agreement, ed. T. Hertel and L. A. Winters (chapter 17). 2006.New York: Palgrave Macmillan.

Стаття подана до редакції 20.10.2011

УДК 339.9

О. Ю. Паценко, канд. екон. наук, доц. кафедри міжнародної економіки, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ДЕТЕРМІНАНТИ СТІЙКОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇН

АНОТАЦІЯ. У статті визначено основні детермінанти стійкої кон­курентоспроможності країн, запропоновано більш глибоке вивчен­ня процесів розвитку людського та соціального капіталу країн як основи для її досягнення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: конкурентоспроможність, індекс глобальної кон­курентоспроможності, людський ресурс економічного розвитку, стала конкурентоспроможність, людський капітал, соціальний капітал.

АННОТАЦИЯ. В статье определены основные детерминанты устойчивой конкурентоспособности стран, предложено более глу­бокое изучение процессов развития человеческого и социального капитала стран как основы для её достижения.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: конкурентоспособность, индекс глобальной конкурентоспособности, человеческий ресурс экономического ра­звития, устойчивая конкурентоспособность, человеческий капи­тал, социальный капитал.

ABSTRACT. The main determinants of countries' sustainable com­petitiveness were defined. The advanced research of the development

© О. Ю. Паценко, 2011 440

of human and social capital as a basis for countries to achieve it were

suggested.

KEY WORDS: competitiveness, global competitiveness index, human resources of economic development, sustainable competitiveness, human capital, social capital.

Постановка проблеми. Конкурентоспроможність національної економіки є складним, багатоаспектним поняттям, яке досліджуєть­ся з точки зору наявності конкурентних переваг країни на зовнішніх ринках, більш повного включення її до міжнародного поділу праці з метою підтримки довгострокового економічного зростання, що за­безпечує умови покращення якості життя в країні. Досить багато уваги при цьому приділяють рівню інноваційності економіки, стану інститутів країни, ступеню розвитку ринків капіталів, товарів та ро­бочої сили. Важливим представляється оцінка того, яким чином країною формується та використовується людський капітал, який є основою розвитку сталої конкурентоспроможності, і умови відтво­рення якого визначають багато в чому основну мету побудови кон­курентоспроможної економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В роботі використано дослідження конкурентоспроможності та її проявів Д. Г. Лук'яненка [2; 3], А. М. Поручника [2; 4], Л. Л. Антонюк [1; 2], Дж. Досі [11], Б. Коріата [10], Г. Хемела та К. К. Прахалада [8], М. Трейсі та Ф. Вірсеми [7], матеріали Звіту з глобальної конкурентоспрможнос-ті Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) [13], в частині умов формування та використання людського ресурсу розвитку світової економіки та ролі в цьому людського капіталу — роботи Д. Г. Лук'яненка [2], А. М. Поручника [2], Л. Л. Антонюк [1; 2], А. М. Колота [2], Я. М. Столярчук [6], Дж. Бекера [9], Т. Шульца [12], праці в царині соціальної психології Л. Росса та Р. Нісбетта [5]. Як видається, важливими є ті аспекти конкурентоспроможності, які зв' язані з її підтримкою в довгостроковому плані, і те, яким чином на конкурентоспроможність впливає стан соціуму, що проживає в країні, в широкому сенсі — як формується соціальний капітал, і яким чином можна виміряти вплив соціальних процесів на умови досягнення країною високого конкурентного статусу.

Мета дослідження. Виявити детермінанти підтримки стійкої конкурентоспроможності національної економіки, окреслити по­дальші напрями її дослідження в частині вивчення ролі і місця соціального капіталу, соціальних процесів, що відбуваються в країнах з високим конкурентним статусом.

Виклад основного матеріалу дослідження. Конкурентоспро­можність країн, яка є одним з найбільш обговорюваних та дис­кусійних питань в економічній науці, зазвичай розуміється і ви­вчається з точки зору підходів до неї як до здатності економіки досягати та утримувати високі темпи економічного зростання, механізмів забезпечення зростання реальних доходів та зайнятос­ті населення, спроможності країни досягати успіху у присутності своїх товарів і компаній на глобальних ринках товарів та послуг, можливостей адаптуватися до змін, що на них відбуваються, го­товності відповідати глобальним викликам та кризам [1, с. 32]. Вивчення конкурентоспроможності країни також передбачає оці­нку складного взаємопоєднання, взаємодії, переплетіння низки факторів як економічного характеру (інвестиційних, інновацій­них, виробничих), так і неекономічного характеру (політичних, соціальних), які впливають на умови її розвитку та якість. Але сутнісним питанням, на яке треба дати відповідь, на нашу думку, є наступне: чи є метою будь-якої конкурентоспроможності біль­ша присутність фірм і товарів на зовнішніх ринках та краща їх конкурентна позиція в порівнянні з іноземними аналогами, чи все-таки метою її є зростаючі стандарти життя населення.

Зрозуміло, що конкурентні переваги країни можуть бути досить легко виявлені у тому, які товари і на яких ринках вона продає, відображенням чого можуть слугувати товарна струк­тура та темпи зростання її торгівлі, особливо зростання обсягів високотехнологічного сегменту експорту. Але тільки цим по­яснення не може бути обмежене, на що вказують дослідження [10, с. 7], які вводять до розгляду такі «невідчутні» компонен­ти, як якість продукції, її різноманітність та своєчасність до­ставки, якість та ефективність внутрішньофірмових та міжфір-мових мереж [11, с. 5], якість інфраструктури, наявність та стан розвитку суспільних благ, таких як освіта, якість медич­ного обслуговування тощо. Ще 1992 р. Радою з конкурентосп­роможності США було дано тлумачення, за яким конкуренто­спроможність країни визначалася як здатність виробляти товари та послуги, які відповідають вимогам міжнародних ри­нків, і водночас дозволяють громадянам отримувати задово­лення своїх потреб протягом тривалого проміжку часу [10, с. 9]. Таким чином було закріплено положення, яке довгий час ігнору­валося: зростання «зовнішньої» продуктивності не повинно стримувати досягнення внутрішнього економічного зростання та соціального прогресу (натомість раніше вважалося, що зростання доходів та витрат на оплату праці призводить до зменшення ефе­ктивності та конкурентоспроможності, вони знаходяться в про-тифазі).а

S3

• 25

>> о ^ и

н° £g о £=

с й

и S

Індекс глобальної ** конкурентоспроможності

2010—2011

1/~>

00

 

<N

чо

<N

чо

О

<N

 

r-

<N

О 00

 

r-

 

о т о

2

г-

 

 

<N

чо

г-

 

 

чо

<N

о r-

 

r-

югічного експорту, % експорту країни*

ON

о о

2

40

 

г-7

г-7

 

 

С,

 

On

Г",

<N

 

 

00

о о

2

40~

чо

00

с0

о"

 

чіо

00

00

00

<N

00 <N

 

cW <N

<N <N <N

 

»п о о

2

Ґ-

чо чо"

о 1/~>

чо

С,

00

00

 

чіо

чо o"

 

СЛ

x~>

c0

ле

0 0 0

410

410

00

OS

410

00

c3

410 00

OS

x~5

p

3 a

астка вис( від заг

1995

36,8

53,9

1

46,1

 

 

25,9

20,4

10,5

1

13,9

23,8

 

0661

1

39,7

44,7

38,2

1

 

17,8

1

1

1

12,1

16,4

!

! И

о с

и їн аї

кра

2 о сі

стчн аіч

чг о

роо ,у ккнту я « ср

ісзтп *=■ о о §

0 6 8

чО г­оо

о

S

-1

Й °

й S ю о

О Он

2010—2011

 

 

so

as

r-

О

 

 

 

as

as 00

1

Індекс гл конкурентосп

о т о

2

 

О

On

00

 

<N

 

so

r-

 

<N 00

1

 

on О

о

2

С"

m" <N

41D <N <N

On"

C"

00

00

v\

<N

>/" l/~>"

>/"

so"

1

1

""

as"

о я

Е IB кр

00

о о

2

Г-"

<N

<N

On"

OS

 

<N

00

 

m"

so"

 

 

<N 00

u 2*

гту орт

нр

я

гс ок

»п о о

2

СЛ On" <N

C" 00 <N

l/~>

<N <N

О

<N <N

■3-

so" <N

rn

r-

so"

0 Г-"

 

00

 

0"

<N

лек

g °

2 я

Я й

0

о о

2

 

 

С""

00 <N

o" <N

С""

<N

SID 00

SID

00

 

С""

m"

 

<N

астка вис< від заг

»п

on on

00

o"

t-" <N

SID <N

<N

 

 

SID

СЛ

 

 

1

00 00

 

0

on on

C" m"

41D m" <N

00 <N

<N

SID

 

 

 

1

1

1

 

и к о

Рч

IB

р

о И

«     «    Я' С

See    53 о

ё й в я

я о

О о в!

и

кра

!2 ^ сі

^ ^ on й о

-

о ^

^ и я р

^ S и й

я я 2 о

^ Я о я

^ о о ^

о 1^) "

00 as "

о о

'3 о о

'(3

о

й

Спробуємо довести недостатність вимірювання виключно пе­реваг у торгівлі за допомогою співставлення рейтингових показ­ників Всесвітнього економічного форуму з показниками експорту високотехнологічної продукції країнами (табл. 1). Як бачимо з даних таблиці 1, в якій країни рейтинговано за показником част­ки експорту високотехнологічної продукції у 2009 р., лише його зростанням пояснити покращення показників конкурентоспро­можності країни неможливо, хоча країни з позитивною динамі­кою цієї частки покращували своє положення у рейтингу.

Зрештою, еволюція теорій міжнародної торгівлі від поглядів А. Сміта до сучасних підходів в оцінці факторів галузевого лідерст­ва компаній також розширювала розуміння конкурентних переваг країни. А. Сміт розглядав абсолютні переваги країни" пропонуючи виражати їх у витратах праці на виробництво товарів і порівнюючи їх між країнами [2, с. 71—72]. Д. Рікардо переводив точку зору на відносні конкурентні переваги" розглядаючи більш ефективні ви­трати праці на виробництво товарів у самій крані, а Е. Хекшер та Б. Олін фіксували свою увагу на найбільш інтенсивному викорис­танні відносно надлишкових факторів виробництва — праці та капі­талу. В якомусь сенсі можна казати про те" що накопичення країна­ми того" що ми сьогодні називаємо людським ресурсом" людським капіталом (праці С. Кузнєца, Т. Шульца та Г. Беккера, в яких було визначено його складові" в тому числі знання" вміння" навички" які проявляються у процесі праці та отримують відповідну винагороду у вигляді заробітної плати" а також підтримуються державою через систему освіти, страхування та охорони здоров'я [2, с. 78; 9; с. 12] опубліковано ще в 60-х рр. ХХ ст.) було опосередковано відображе­но в перерахованих вище теоріях торгівлі. В 60-і роки П. Ліндерт робить при поясненні характеру та напрямів торгівлі ще більший акцент на процесах" що відбуваються у внутрішньому середовищі країни" зосереджуючи свою увагу не на умовах пропозиції і вияв­ленні переваг одних товарів та виробників перед іншими" а на умо­вах та характері попиту в країнах" існуванні у торгуючих країнах подібного рівня потреб у товарах" близькості рівня витрат на факто­ри виробництва і цін товарів" конвергентності рівнів доходів на ду­шу населення" відображаючи в своїй теорії різні між країнами рівні розвитку суспільних потреб. М. Портер у більшому ступені розгля­дає проблему конкурентоспроможності на мезо- та мікрорівні" через характер суперництва фірм на національному рівні" попит місцевих споживачів" роль держави в підтримці національних компаній.

Розгляд проблеми конкурентоспроможності на мезо- та мікро-економічному рівні було поглиблено працями Г. Хемела та К. Пра­халада" які вживали для пояснення міжнародного успіху компаній терміни «ключові компетенції» (навички" вміння та технології" які дозволяють надавати споживачам необхідні їм послуги) та навіть «дар передбачення» (інтуїція" яку знання" вміння та навички дозво­ляють декодувати і перетворити на конкретні дії)" що" очевидно" бу­ло якоюсь мірою відображенням якості людського капіталу" нако­пиченого фірмами [8]. М. Трейсі та Ф. Вірсема вносили свій вклад у розуміння ролі людського капіталу в розвитку конкурентних пере­ваг фірми" зокрема" розглядаючи унікальні знання" розвиток нових продуктів та послуг як фактори" що можуть забезпечити компаніям досягнення високого рівня конкурентоспроможності [7].

Спробуємо з' ясувати" які чинники були найбільш значущими в оцінках конкурентоспроможності країни Всесвітнім економіч­ним форумом. В нашому дослідженні використано деякі порів­няння оцінок перших 10 економік у рейтингу ВЕФ" Канади (12 місце)" Польщі (41 місце" на стадії переходу від ефективності до інноваційності)" Словенії (57 місце" на стадії інноваційності) та України (82 місце5 на стадії переходу від використання факторів до ефективності). Бралися до уваги три складові оцінки: базисні умови (інфраструктура" інституції" макроекономічне середови­ще" здоров' я та первинна освіта)" підсилення ефективності (ви­ща освіта та навчання" ефективність товарних ринків" ефектив­ність ринку праці" ступінь розвитку фінансових ринків" тех­нологічна готовність" розміри ринку) та інноваційні фактори і досвідченість (або обізнаність) бізнесу (sophistication factors включають досвідченість ведення бізнесу (обізнаність у прова­дженні бізнесу)" складність виробничого процесу (досвідченість у виробничих процесах)" якість місцевої пропозиції" кількість фірм" що її створюють" ступінь розвитку маркетингу тощо) [1"" с. 47—49]. Більша частина оцінок є отриманою на основі експерт­ного опитування.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

О Ю Паценко - Детермінанти стійкої конкурентоспроможності країн