індикатори транформаційних процесів ксерофільних біотопів - Денні метелики lepidoptera diurna - страница 1

Страницы:
1  2 

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK OF L'VIV UNIV.

Серія біологічна. 2005. Вип. 39. С. 96-102       Biology series. 2005. Is. 39. P. 96-102

УДК 576.895.122

ДЕННІ МЕТЕЛИКИ (LEPIDOPTERA, DIURNA) - ІНДИКАТОРИ ТРАНФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ КСЕРОФІЛЬНИХ БІОТОПІВ

І. Царик, Ю. Канарський

Інститут екології Карпат НАН України вул.Козельницька,4, м.Львів 79026, Україна e-mail: itsaryk@yahoo.com

На підставі фактичних даних обґрунтовано думку про використання денних метеликів як індикаторів змін, які відбуваються в біотопах унаслідок природних та зумовлених антропогенними чинниками сукцесій.

Ключові слова: денні метелики, індикація, ксерофільні біотопи.

Під впливом господарської діяльності людини в навколишньому природному сере­довищі відбуваються суттєві зміни. Найяскравіше вони простежуються в рослинному покриві. Розробка заходів з подолання негативних наслідків дії антропічних чинників на екосистеми можлива лише на підставі даних щодо особливостей трансформаційних про­цесів у системах та ступеня їхньої деградації. Одним із дієвих підходів до характеристи­ки ступеня трансформації екосистем як під час природних сукцесій, так і під дією антро­пічних чинників, є біоіндикація систем. Біоіндикаторами стану систем можуть бути як рослини, так і тварини.

Основи методології діагностування стану екосистем за допомогою методу біоінди-кації, коли індикаторами є тварини, закладені у працях провідних учених [2, 7]. Згідно з цими працями, біоіндикатори - це організми або угруповання організмів, життєві функції яких тісно корелюють з певними чинниками середовища. Перевага біоіндикаційного ме­тоду полягає в тому, що він потребує значно менших затрат і ресурсів для оцінки стану екосистем, ніж методи комплексних досліджень.

Виявлення загальних закономірностей у змінах рослинних і тваринних угрупо­вань є одним з важливих завдань моніторингових досліджень на заповідних і антропо­генно порушених територіях. Показники сукцесійного характеру цих змін (сезонна ди­наміка, структура домінування, зміна екологічних параметрів) можна використати як індикатори стану довкілля.

Чинники, які визначають процес формування тваринного населення певного біото­пу, такі: кліматичні; прямий або опосередкований вплив людини, що призводить до різ­ної тривалості існування біотопу; поділ та ізоляція досліджуваних територій; наявність структурних ділянок, які є характерними для заселення лише окремими видами. Вони у сукупності визначають наявність чи відсутність видів тварин, які можуть існувати в кон­кретних умовах, тобто є толерантними до них. Унаслідок такого пристосування створю­ється мозаїка тваринних угруповань з дуже різнорідною структурою.

Ми спробували оцінити трансформаційні процеси в біотопах під впливом різних форм землекористування за допомогою лускокрилих (Lepidoptera, Diurna) ксерофільних трав'яних комплексів. Попередніми нашими дослідженнями з'ясовано, що на багатство видового складу денних метеликів значно впливають наслідки змін, які колись відбува­лися у структурі рослинних угруповань, або ті порушення, які виникли внаслідок певних форм господарської діяльності людини [4].

© Царик І., Канарський Ю., 2005

Денні метелики серед безхребетних геліофільних фітофагів є ідеальною індикатор­ною групою, оскільки:

• заселяють майже всі головні типи наземних біотопів, їхня екологічна різномані­тність є винятково широкою;

• достатньо повно вивчені в систематичному плані;

• є фітофагами, проте наявність поодиноких кормових рослин для гусениць недо­статня для їхнього існування;

• мають певні екологічні вимоги до існування, особливо щодо простору порівня­но з іншими безхребетними [7].

Доведено, що збереження індикаторних груп тварин одночасно приводить до охорони екологічно супутніх видів організмів, які заселяють ті самі біотопи. Спільне існування на певній території індикаторних і супутніх їм видів буде тривати доти, доки угруповання і комплекс абіотичних та біотичних чинників перебуватимуть у динамічній рівновазі.

Наші дослідження відбувалися в Розточчі. Розточчя, яке межує з Поліссям і Пе-редкарпаттям, - це район, у якому живе чимала кількість поліських та карпатських ви­дів рослин і тварин, що змішалися з лісостеповими та формують тут унікальні за струк­турою біоти. Цей регіон належить до територій із порівняно добре збереженими приро­дними комплексами та невисоким ступенем господарського освоєння, він є важливим елементом трансрегіонального Розтоцько-Гологоро-Кременецького природного ком­плексу [1]. Територія Розточчя, з огляду на складну будову поверхні, має виразні, часто контрастні прояви мікроклімату. Гетерогенність рельєфу приводить до формування своєрідних біотопів, заселених характерними видами лускокрилих, які умовно можна розділити на види-"спеціалісти" та види-"універсали". Дослідженнями з'ясовано, що середовище існування (як комплекс рослинних угруповань, ґрунтових та кліматичних умов) суттєвіше впливає на видове різноманіття метеликів "спеціалістів", а не "універсалів". Це зумовлене тим, що "універсали" для життєдіяльності використовують додатково сусідні ділянки, тоді як "спеціалісти" повністю залежать від умов середови­ща конкретної ділянки. Важливу роль відіграє також і спосіб живлення гусениць мете­ликів. Доведено, що гусениці "спеціалістів" - монофаги і вузькі олігофаги, чітко адап­товані до середовища існування їхніх кормових рослин.

Стосовно поширення метеликів зазначимо, що формування бар' єрів для перемі­щення метеликів між біотопами, унаслідок наявності між ними загосподарених угідь, спричинює утворення ізольованих популяцій, а відтак і їхнє вимирання з часом у конкре­тному місці. Отже, ізоляція популяцій або їхня фрагментація на частини призводять до зменшення видового різноманіття, притаманного тому чи іншому біотопу.

Як уже зазначено, Розточчю властиве багатство та різноманіття рослинних угрупо­вань [5]. Об'єктами наших досліджень були обрані ксерофільні рослинні угруповання, які ще частково збереглися в Розточчі. Типи біотопів визначали за Г. Ебертом і Р. Германом (1993) [6], а відповідні в них фітоценози - за діагностичними таблицями [8].

Наявність денних метеликів, характерних для ксерофільної рослинності, вивчали на таких ділянках: "Лелехівка", "Немирів", "Мокротин", "Грибовичі". Ці ділянки розта­шовані в околицях сіл з цими назвами. Вибрані для досліджень ділянки охоплювали мало і суттєво трансформовані у процесі фрагментації та ізоляції біотопи з ксерофільною луч­но-степовою та остепнено-лучною рослинністю.

Дослідка ділянка "Немирів" - це масив сухих пустищних лук, сформованих з пса-мофітних остепнено- і пустинно-лучних біотопів. Характерним є домінування угрупо­вань мітлиці собачої (Agrostis canina), костриці овечої (Festuca ovina), біловуса стиснуто­го (Nardus stricta) і булавоносця сіруватого (Corynephorus canescens). Тут ростуть харак­терні й діагностичні види угруповань класу Koelerio-Corynepporetea союз Vicio-Potentillion argenteae у поєднанні з ксеротермними екотонами (клас Trifolio-Geranietea sanguiei, порядок Origanetalia). Дослідна ділянка займає площу близько 20 га [4].

Рослинність ділянки "Лелехівка" представлена складною мозаїкою фрагментів лучно-степових, остепнено- і пустищно-лучних угруповань, що ростуть на пісково-карбонатних рендзинах. Серед видів, характерних для лучно-степових угруповань (клас Festuco-Brometea, порядок Festucetalia valesiacae), тут трапляються Anthericum ramosum, Elytrigia intermedia, Astragalus onobrychis, Onobrychis viciifolia. Ця ділянка зазнала впливу фрагментації, загальна її площа не перевищує 10 га, вона оточена городами та лісовим масивом урочища Верещиця [4].

На дослідній ділянці "Мокротин" переважає лучно-степова та остепнено-лучна рослинність з чагарниковими екотонами. Щодо ґрунтів, то тут поширені пісково-карбонатні рендзини. Лучно-степова флора представлена Scabiosa ochroleuca, Lathyrus tuberosus, Briza media, Galium verum, Anthyllis vulneraria, Carex michelii, Clematis recta. Ксеротермні екотони класу Trifolio-Geranietea sanguinei союз Trifolion medii сформовані угрупованнями Prunus spinosa, Trifolum medium, Galium verum. Загальна площа ділянки не перевищує 30 га.

Рослинність дослідної ділянки "Грибовичі" представлена лучно-степовими угру­пованнями класу Festuco-Brometea, союз Cirsio-Brachypodion pinnati. Характерними ви­дами цієї дослідної ділянки є Clematis recta, Thalictrum minos, Inula ensifolia, Carex mich-elii, Bromus єгєсШ: На екотонних ділянках (союз Geranion sanguinei) є Prunus spinosa, Origanum vulgare, Geranium sanguineum, Vincetoxicum hirundinaria. Загальна площа ділян­ки не перевищує 1,5 га. Ця ділянка найбільше ізольована з усіх досліджуваних, крім того, її оточують масиви агроценозів.

На цих дослідних ділянках визначено видовий склад денних лускокрилих, яких ми розділили за екогрупами.

На підставі отриманих даних з'ясовано, що середня частка U для всіх дослідних ділянок сягає 29%, M1 - 26, M2 - 8, X1 - 25, X2 - 10, HX - 1, НТ - 1%. З огляду на це ми визначили, що домінують убіквісти і ксеротермофіли степові та лісостепові.

Для кожної дослідної ділянки характерний свій видовий спектр та частки у роз­поділі за екогрупами. Особливу увагу було зосереджено на видах груп Х1 - ксеротер-мофіли степові, Х2 - ксеротермофіли лісостепові, тобто на видах індикаторах ксерофі-льної рослинності.

Як зазначено вище, дослідна ділянка "Лелехівка" зазнала значного впливу фрагме­нтації, вона оточена городами та лісовим масивом урочища Верещиця, деградована випа­сом худоби та розорюванням. Така трансформація біотопу теоретично повинна була б призвести до суттєвого збіднення видів Lepidoptera, однак цього не сталося. На ділянці виявлено 13 ксерофільних видів (Aporia crataegi, Colias alfacariensis, Clossiana dia, Everes argiades, Plebejus argus, Lycaeides argyrognomon, Aricia agestis, Carcharodus alceae, Polyommatus bellargus, P. coridon, P. daphnis, Cupido minimus, Erynnis tages). Серед них домінує P.coridon, який, вірогідно, найстійкіший до антропогенної дигресії біотопу. Роз-

Видовий склад та екогруповий розподіл Lepidoptera дослідних ділянок,

кількість особин/год

Вид

"Лелехівка"

"Немирів"

"Мокротин"

"Грибовичі"

"Екогрупа"

1

2

3

4

5

6

Papilio machaon

0,5

 

3,4

2,0

U

Parnassius mnemosyne

1,2

 

 

 

M1

Aporia crataegi

0,1

 

 

 

X2

Pieris brassicae

0,4

 

0,4

17,6

U

Artogeia rapae

6,7

7,2

1,6

10,5

U

A. napi

16,5

1,4

2,8

12,9

U

Pontia edusa

0,1

 

 

 

U

Anthocharis cardamines

2,3

 

0,2

1,5

M1

Colias hyale

1,9

 

2,1

 

U

C. crocea

0,1

 

 

 

U

C. alfacariensis

0,1

 

 

 

X1

Gonepteryx rhamni

6,3

10,6

7,2

34,2

U

Leptidea sinapis

0,5

1,0

2,6

 

M1

Vanessa cardui

1,5

1,4

0,7

 

U

V. atalanta

0,2

 

0,2

0,3

U

Aglais urticae

0,1

 

0,4

8,8

U

Inachis io

0,7

0,7

3,9

3,8

U

Polygonia c-album

0,4

 

 

 

M2

Araschnia levana

0,2

 

 

2,6

M1

Clossiana selene

0,3

1,0

0,2

 

M1

C. dia

0,1

 

 

 

X2

C. euphrosyne

 

0,3

 

 

M1

Issoria lathonia

3,2

8,9

0,2

 

U

Argynnis adippe

0,2

0,3

 

 

M1

A. paphia

1,4

1,4

 

3,5

M2

A. aglaja

 

0,7

 

 

M1

A. niobe

 

 

0,2

 

M1

Melitaea athalia

0,2

1,4

 

 

M1

M. didyma

 

20,9

 

 

X1

M.cinxia

 

 

0,2

 

X1

Hipparchia semele

 

3,8

 

 

X2

Maniola jurtina

32,0

17,8

33,7

10,5

U

Aphantopus hyperantus

12,2

15,1

28,2

19,3

U

Hyponephele lycaon

 

5,8

 

 

X1

Erebia medusa

0,4

0,3

0,9

 

M1

Coenonympha pamphilus

9,5

31,5

11,5

0,6

U

Melanargia galathea

1,2

22,6

7,4

2,0

M1

Lasiommata megera

1,0

 

0,7

 

U

Thecla betulae

0,1

 

 

 

M2

Quercusia quercus

 

 

0,9

0,3

M2

Satyrium pruni

 

 

 

0,3

X2

Закінчення таблиці

1

2

3

4

5

6

S. w-album

 

 

0,4

 

M2

S. spini

 

 

0,4

 

X2

Lycaena tityrus

1,4

12,3

0,2

 

M1

L. virgaureae

6,6

17,1

 

 

M1

L. alciphron

 

5,5

 

 

HX

L. phlaeas

0,2

1,0

0,4

 

U

L. dispar

0,1

 

0,4

 

НТ

Everes argiades

0,2

0,7

5,5

0,9

X1

Celastrina argiolus

 

 

0,5

0,3

M2

Cupido minimus

1,2

 

1,2

 

X1

Pseudophilotes vicrama

 

 

 

0,6

X1

Plebejus argus

0,8

0,3

77,6

 

X1

Lycaeides argyrognomon

2,9

 

6,4

 

X1

L. idas

 

1,4

 

 

Х2

Maculinea arion

 

1,0

 

 

X1

Aricia agestis

0,2

0,3

 

 

X1

Polyommatus icarus

8,0

2,1

0,7

1,5

U

P. coridon

8,6

10,3

0,5

0,3

X1

P. bellargus

2,7

 

 

 

X1

P. daphnis

0,2

1,0

0,2

 

X1

P. dorylas

 

0,3

 

 

X1

Thymelicus lineola

2,0

1,7

6,2

0,6

U

T. sylvestris

3,5

1,7

0,4

0,6

M1

Hesperia comma

 

 

 

0,3

X1

Ochlodes venatus

0,1

1,4

 

 

U

Carterocephalus palaemon

 

 

 

0,9

M1

Carcharodus alceae

0,1

0,7

 

 

X2

Erynnis tages

1,8

1,7

0,4

 

X1

Pyrgus malvae

0,1

 

 

 

M1

P. alveus

 

0,3

 

 

M1

S

142,3

214,9

211,0

136,7

 

Примітка. U - убіквісти; М1 - мезофіли лісо-лучні; М2 - мезофіли лісові; Х1 - ксеротермофіли степові; Х2 - ксеротермофіли лісостепові; НХ - гігроксерофіли; НТ - гігротирфофіли [3].

поділ видів лускокрилих за екогрупами такий: U - 41%, M1 - 25, M2 - 6, X1 - 20, X2 - 6, HT - 2%. На ксеротермофільні види метеликів припадає 26% від усіх зареєстрованих.

Дослідна ділянка "Немирів" зазнала незначного антропічного впливу, вона розмі­щена на периферії великого безлісого масиву вододільної частини пасма Розточчя. Для неї характерні чітко виражені екотони. На цій ділянці спорадично випасають худобу. Тут трапляється 14 ксерофільних видів лускокрилих (Melitaea didyma, Hyponephele lycaon, Hipparchia semele, Lycaena alciphron, Everes argiades, Plebejus argus, Lycaeides idas, Aricia agestis, Maculinea arion, Polyommatus coridon, P. daphnis, P. dorylas, Carcharodus alceae,

Erynnis tages). Характеристика видового складу метеликів за екогрупами така: U - 32%, M1 - 30, M2 - 3, X1 - 24, X2 - 8, HX - 3%. Ксеротермофільні види становлять 32%.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

індикатори транформаційних процесів ксерофільних біотопів - Денні метелики lepidoptera diurna