Н М Сиромля - Мовні засоби вираження символу - страница 1

Страницы:
1  2  3 

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Сиромля Наталія Миколаївна

УДК 81'22:801.661:811.161.1

МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ СИМВОЛУ (на матеріалі російської поезії символізму)

10.02.02 - російська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі російської мови Інституту іноземної філології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник -        доктор філологічних наук, професор

Іванова Людмила Петрівна,

Інститут іноземної філології

Національного педагогічного університету

імені М.П.Драгоманова,

професор кафедри російської мови Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор

Молотаєва Наталія Віталіївна,

Інститут філології Київського національного університету імені

Тараса Шевченка,

професор кафедри російської мови

кандидат філологічних наук, доцент

Большакова Наталія Іванівна,

Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри фонетики і граматики слов'янських мов

Провідна установа - Донецький національний університет,

Міністерство освіти і науки України, кафедра російської мови, м. Донецьк

Захист відбудеться 31 жовтня 2006 року о 16 год.30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.053.04 в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова , 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова , 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий 27 вересня 2006 року Учений секретар

Спеціалізованої вченої ради Н.П.Гальона

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На межі тисячоліть, коли вирішується питання про філософію рубіжного мислення як історичний та культурно-естетичний феномен, когнітивна лінгвістика у складі антропоцентричної парадигми підіймає на новий рівень наукового пізнання проблему взаємозв'язку мислення та мови.

Один із способів зберігання, трансформації та передачі культурологічної інформації, одиниця "пам'яті народу", конструкт, що відповідає вимогам художнього мислення перехідного часу, - це символ, який перетворюється на гиперонім - слово загального, родового змісту, більш звичне для сучасного поняттєвого мислення (В.В.Колесов).

Особлива увага приділяється вивченню символу у працях Н.Д.Арутюнової, О.Ф.Лосєва, М.Ю.Лотмана, В.А.Маслової, М.О.Новикової, Ю.С.Степанова та інших дослідників.

Термінологічне значення слова "символ" є відмінним у різних системах, що зумовлено його належністю до метамов різних наук - логіки, математики, етнографії, психології, філології та лінгвістики, філософії, історії релігій, соціології, культурології.

Вивчення символу у різних галузях науки зумовлює різноманітність підходів до цієї філософсько-естетичної категорії: філософський (О.Ф.Лосєв, М.К.Мамардашвілі, А.М.П'ятигорський, К.А.Свасьян, Ю.І.Сватко), міфологічний (Е.М.Мелетинський, У.Тернер), лінгвокультурологічний (В.В.Колесов, В.А.Маслова, Ю.Л.Мосенкіс, О.І.Потапенко, Н.В.Слухай, Ю.С.Степанов), лінгвістичний (О.О.Потебня, Н.Д.Арутюнова, Н.А.Афанасьєва, Е.Я.Кравченко, Е.В.Шелестюк), когнітивний (И.А.Бескова, Д.О.Островський), езотеричний (В.Андреєва, Е.Я.Шейніна).

Проте визначення поняття символу, зокрема, з лінгвістичного погляду залишається неоднозначним та суперечливим.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена недостатнім вивченням символу з позицій лінгвістики, відсутністю загальноприйнятого лінгвістичного означення символу, необхідністю з'ясування його структури як мовного явища, виділення особливостей мовних засобів вираження символу, зокрема, у символістському поетичному мовленні.

Теоретико-лінгвістичним підґрунтям роботи стали дослідження вітчизняних та зарубіжних    учених    в    галузі    міфопоетики,    лінгвосеміотики, етнолінгвістики,фольклористики, когнітивної лінгвістики, зокрема роботи з вивчення мови фольклорних та етнографічних текстів у ХІХ - початку ХХ століть О.М.Афанасьєва, В.І.Даля, М.І.Костомарова, В.Я.Проппа, О.О.Потебні; дослідження філософсько-культурологічного напрямку -О.Ф.Лосєва, О.М.Фрейденберг та інших дослідників; праці сучасних лінгвістів - Н.А.Афанасьєвої, А.І.Башук, Ю.В.Вишницької, Вяч.Вс.Іванова, Л.П.Іванової, У.О.Карпенко, М.О.Новикової, О.А.Петриченко, О.М.Самусенко, Н.В.Слухай, М.І.Толстого, В.М.Топорова, О.В.Урисон.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науковим напрямком Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова "Дослідження проблем гуманітарних наук", є частиною комплексної теми кафедри російської мови "Проблемні питання російської мови" (тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова від 25 грудня 2003 року, протокол № 6).

Мета дослідження полягає у визначенні мовних засобів вираження символів "Вогонь", "Вода", "Земля", "Повітря" у ліриці К.Бальмонта, А.Бєлого, О.Блока, В.Брюсова.

Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) описати структуру лінгвістичного символу та методику його аналізу в поетичних текстах російських символістів;

2) проаналізувати лексичні та граматичні засоби вираження ядерних елементів лінгвістичних символів "Вогонь", "Вода", "Земля", "Повітря";

3) виявити асоціативні зв'язки лексем-номінантів символів шляхом аналізу асоціативного шару однойменних концептів;

4) проаналізувати образні шари лінгвістичних символів;

5) описати та проаналізувати периферійні елементи лінгвістичних символів-стихій першоелементів буття - міфологеми та архетипи;

6) визначити особливості використаних мовних засобів, які сприяють експлікації семантичного наповнення аналізованих лінгвістичних символів і утворенню символістського континууму.

Об'єкт дослідження - лінгвістичні символи, експліковані лексемами "вогонь", "вода", "земля", "повітря" та їх дериватами у прямих та переносних значеннях, які актуалізуються в іменних та дієслівних сполученнях цих слів та в синтаксичних конструкціях.

Предметом дослідження є мовні засоби вираження символів у російській символістській поезії.

У роботі використано методи: описовий, аналітичний, лінгвостатистичний, прийоми компонентного аналізу, методу логіко-семіотичної рамки (Н.В.Слухай), концептуального аналізу (Л.П.Іванова, В.А.Маслова, Л.О.Чернейко та інші), функціонального поля (Л.П.Іванова), зіставно-порівняльного аналізу лінгвістичних символів.

Матеріалом дослідження обрано поетичні тексти К.Бальмонта, А.Бєлого, О.Блока, В.Брюсова, написані у 1890-х - 1910-х роки, які вважаються періодом розквіту російського символізму.

У процесі роботи методом суцільної вибірки створено та проаналізовано цитатну картотеку обсягом 1625 одиниць. Використано етимологічні, тлумачні, міфологічні словники, енциклопедії та словники символів.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше встановлено особливості розуміння категорії символу у поетичному мовленні російських символістів, які вплинули на семантичне наповнення традиційних символів-стихій першоелементів буття; виявлено структуру лінгвістичного символу, який є семіотичним концептом; на тлі актуалізації традиційної символіки визначені індивідуально-авторські інтерпретації стихій в символістському поетичному мовленні. Лінгвістичний символ розглядається як конструкт з польовою структурою.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у розширенні теоретичної бази лінгвістичних досліджень символу в художньому тексті, поглибленні існуючих підходів до вивчення лінгво-концептуального континууму російської мовної картини світу, визначенні структури лінгвістичного символу в поетичному мовленні російських символістів. Висновки та спостереження, систематизовані в роботі, сприятимуть подальшому розвитку теорії художнього мовлення і можуть бути використані у різних галузях лінгвістики: семантиці, семантичному синтаксисі, концептуальному аналізі мови.

Практичне значення дисертаційного дослідження пов'язано з можливістю використання результатів аналізу у викладанні курсів сучасної російської мови, стилістики, лінгвокультурології, лінгвістичного аналізу тексту, а також у спецкурсах та спецсемінарах з проблем вивчення ідіостилю певного автора, у науково-дослідній роботі студентів вищої школи.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження висвітлено у доповідях на Всеукраїнській науково-методичній конференції "Теория и технология иноязычного образования" (Сімферополь 2004 р.); звітно-науковій конференції молодих учених НПУ імені М.П.Драгоманова за 2003 рік "Науково-дослідна діяльність молодих вчених: особливості підготовки майбутнього вчителя" (2004 р.); ІІІ та ІУ Міжнародних наукових конференціях "Межкультурные коммуникации: Пространство и время" (Алушта

2004 р.) та "Межкультурные коммуникации: Традиции и новые парадигмы" (Алушта 2005 р.); Міжнародній конференції "Крым и мировая литература 2004" (2004 р.); ХІІІ і ХІУ Міжнародних наукових конференціях ім. проф. Сергія Бураго "Мова і культура" (2004 р.,

2005 р.); щорічних звітних науково-практичних конференціях НПУ імені М.П.Драгоманова

(2004, 2005, 2006 рр.).

Матеріали дисертації було використано у процесі викладання курсів "Сучасна російська мова", "Загальне мовознавство", "Стилістика російської мови" в Інституті іноземної філології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 07-10/1706 от 19.09.06) та у Кримському гуманітарному університеті (довідка № 110 от 14.06.06).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 10 публікаціях, 6 з яких надруковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, бібліографії з проблеми дослідження (336 позицій). Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок, без бібліографії - 205 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, наукова новизна, визначаються мета і завдання дослідження, його теоретичне і практичне значення, описуються методи дослідження та джерела фактичного матеріалу.

У першому розділі "Лінгвістичний символ і його структура у поетичному мовленні російських символістів" з'ясовано зміст поняття лінгвістичного символу, подано наукове обґрунтування теоретичних основ роботи, аналізується спадщина лінгвістичних досліджень з питань вивчення та тлумачень символу, розглядаються особливості сприйняття категорії символу російськими поетами-символістами, для якихсимволізм був способом створення нового типу художнього мислення, а символ - засобом втілення пережитого вмісту свідомості (А.Бєлий).

На тлі різноманітних інтерпретацій кожним поетом категорії символу у процесі аналізу було виявлено спільні семи концепту "символ" у поетичному мовленні К.Бальмонта, А.Бєлого, О.Блока, В.Брюсова: зв'язок з емоціями та почуттями людини, її внутрішнім світом, переживаннями, міфологією та релігією.

За Н.Д.Арутюновою, семіотичним концептам відповідають імена, які виражають знакові відношення між позначенням (формою) і позначуваним (ідеальною категорією).

Причетність лінгвістичного символу до семіотичних концептів дозволяє визначити його структуру як співвідношення форми вираження (єдність звукової оболонки лексеми-номінанта символу в тексті та семантики) і форми змісту (когнітивний концепт).

Таким чином, актуальним є аналіз символу в семіотичному, когнітивному, семантичному і комунікативному аспектах.

З погляду семіотики у символі виділяється форма вираження (звукова оболонка слова) і форма змісту, яка включає сукупність даних семантики та когнітивної лінгвістики.

Значення символу визначається співвідношенням форми і змісту. У зв'язку з цим необхідно звертатися до етимології: слово-експлікатор символу в тексті накопичує і актуалізує втрачені на сучасному етапі значення.

Аналіз у руслі когнітивної лінгвістики дозволяє використовувати екстралінгвістичні знання, які є необхідними при інтерпретації тексту. За В.А.Масловою, у когнітивістиці головна увага приділяється людській когніції, досліджуються ментальні репрезентації дій, символи, стратегії людини, які викликають дії на підставі знань.

Вибір комунікативного аспекту аналізу символу зумовлено, по-перше, специфікою тексту як культурної комунікативної системи, по-друге, наявністю в структурі символу міфологеми. Отже, функціонування лінгвістичного символу в комунікативному аспекті зумовлено його знаковою природою і співвідношенням з культурологічним символом.

Семантичний аспект вивчення символу передбачає використання того обсягу інформації, який зафіксовано у тлумачних та етимологічних словниках, для дослідження зміни у значеннях слова у синхронно-діахронному аспекті.

Таким чином, форму змісту лінгвістичного символу створюють семантика лексеми-номінанта та знання (традиційні, зафіксовані різними словниками, й індивідуальні, притаманні автору і досліднику).

Лінгвістичний символ вважається в роботі актуалізацією в тексті тієї частини змісту культурологічного символу (значення зафіксовані у словниках та енциклопедіях символів або міфологічних джерелах), яка є значимою для автора у зв'язку з його задумом і обсягом авторських фонових знань.

Структура лінгвістичного символу має форму поля (за Л.П.Івановою), де ядром є найбільш частотні варіанти вираження, периферією - найменш частотні.

Таким чином, лінгвістичний символ у символістському поетичному мовленні є семіотичним концептом, який складається з форми вираження у вигляді однойменної лексеми і форми змісту - когнітивного концепту, що взаємодіє з міфологемою та архетипом.

У роботі подано теоретичне обґрунтування методики виявлення та аналізу лінгвістичних символів у поезії російських символістів.

Лінгвістичні символи "Вогонь", "Вода", "Земля", "Повітря" визначаються у поетичних текстах російських символістів на підставі взаємодії лексем-експлікаторів символів з міфологемами та архетипами.

Міфологема експлікується прецедентним ім'ям чи ситуацією, які виконують функцію відсилання до міфологічного, релігійного сюжету (напр., Стратим, Прометей, Змей Горыныч, рай, конь блед).

Мовний архетип реалізується за допомогою прямої номінації опозицій (за В.В.Івановим та В.Н. Топоровим) або лексем, що мають здатність у ролі гіперсеми входити до складу інших слів (напр., архетип вогонь - волога: "плыву к огню" (К.Бальмонт), архетип чоловічий - жіночій: "ваши девы слепы, у юношей безогнен взор" (О.Блок)).

Аналізовані лінгвістичні символи "Вогонь", "Вода", "Земля", "Повітря" є номінативними символами, з декількома міфологемами і, водночас, з спільними міфологемами:

- периферія лінгвістичного символу "Вогонь" утворена міфологемами: боги, демон, душа, Змей Горыныч, Иван Купала, конь блед, Купина, огнистый столп, преисподняя, Прометей, рай, Стратим, Тор;

- периферію лінгвістичного символу "Земля" утворюють міфологеми: Антей, боги, вакханалии, гномы, душа, наяды, обетованная, Прозерпина, рай, Эреб;

- периферію лінгвістичного символу "Вода" складають міфологеми: Гамаюн, душа, наяди, русалка, сирени, Эгей;

- периферію лінгвістичного символу "Повітря" утворюють міфологеми душа, Эол.

Спільною для усіх лінгвістичних символів є міфологема душа, для символів "Вогонь", "Земля" - міфологеми боги, душа, рай.

Таким чином, міфологічна складова периферій лінгвістичних символів представлена слов'янською, грецькою, скандинавською, римською, європейською міфологією та міфологемами біблейського походження.

Архетипний шар периферій лінгвістичних символів "Вогонь", "Вода", "Земля", "Повітря" у всіх чотирьох поетів експліковано опозиціями: вогонь - волога, верх - низ, життя - смерть, день - ніч.

Аналіз периферій лінгвістичних символів дозволяє виявити культурний фон, сприятливий для актуалізації традиційних та індивідуально-авторських інтерпретацій культурологічних символів-стихій.

Авторське переосмислення периферійних елементів зумовлює утворення індивідуально-авторської символіки стихій.

У другому розділі "Мовні засоби вираження лінгвістичного символу "Вогонь" в ліриці російських символістів" проаналізовано лексичні та граматичні засоби вираження традиційних та авторських значень лінгвістичного символу "Вогонь" у поетичному мовленні К.Бальмонта, А.Бєлого, О.Блока, В.Брюсова. Тематика і кількість підрозділів відповідає кількості авторів, чия лірика обрана для аналізу.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновки щодо польової структури лінгвістичного символу "Вогонь" у поетичному мовленні російських символістів. У польовій структурі символу визначаємо ядро як найбільш частотний варіант реалізації значень концепту "вогонь" та периферію як найменш частотні актуалізації зв'язку концепту з міфологією та релігією.

Ядро символу, в основі якого лежить концепт "вогонь", експлікований номінативними значеннями лексеми "вогонь" та її дериватами, асоціативними зв'язками та образними інтерпретаціями, актуалізує словникові значення "Раскаленные светящиеся газы, образующиеся при горении" та "Свет от осветительных приборов" (БТСРЯ, с. 698) у ліриці чотирьох поетів-символістів: "И кругом, везде - огонь, шипенье, Деревьев-факелов кипящий дымный ад" (К.Бальмонт), "Чуть заметна дымка голубая, Чуть заметные огни за ней горят" (К.Бальмонт); "А из камина Стреляет шелковый огонь" (А.Бєлий), "Над цепью газовых огней Пурга уныло песнь заводит" (А. Бєлий); "Из-за могил и склепов, где огни Лампад и сумрак..." (О.Блок), "А няня топит печку в детской, Огонь трещит, горит светло"

 (О.Блок); "Забыв, что вся взволнована Помпея, Что над Везувием лазурь в огне" (В.Брюсов), "Огни ночных реклам" (В.Брюсов).

Авторські неологізми утворюють ад'єктивну групу: победно-огненный, огнецветный (К.Бальмонт), безогненный, безмирно-огненный, златоогненный, огненно-лучистый, огневеющий, огневеть (А.Бєлий), безогнен (О.Блок), огнецветный, нежно-огненный, огневеющий (В.Брюсов). Найбільшу кількість дериватів виявлено у поетичному мовленні А.Бєлого.

Переносні значення лексеми "вогонь", зафіксовані тлумачними словниками, -"Внутреннее горение, страсть, пыл.... Творческий, душевный подъем..." і "О том, кто отличается пылким нравом, полном энергии, жизни" (БТСРЯ, с. 698) - найбільш частотні у ліриці А.Бєлого, О.Блока.

За І.І.Меншиковим та іншими авторами словника "Поетичне слово Пушкіна", семантика атрибутивних конструкцій з лексемою експлікує авторське асоціативне поле.

Типові символістські асоціативні зв'язки актуалізують такі співвідношення стихії вогню у символістському поетичному мовленні: з водою, світлом, світом артефактів (те, що створено людиною), небом, міфосвітом невидимих істот, богів, магією, часом, сакральністю, аніматичністю, руйнуючою силою, амбівалентністю, різними кольорами, наприклад:

красочный, яркий; живой, немой; алый, пурпуровый; лучший, новый; блестящий; воздушный; высший, святой; кометный, небесный; змеистый; Ивановы; рубиновый; кольцеобразный (К.Бальмонт);

багровый, пурпуровый, синий; газовый, солнечный; жгучий/холодный; веселый, злой; уличный, фонарный; вечерний; горестный, смертельный; шелковый; таинственный; расплавленный; разбитый (А.Бєлий);

живой, умерший; невозможный; светлый; божественный, святой; купальский; снежный; страшный; смуглый; кадильный; болотный; вечерний; попутный; мирный, зловещий; тяжелый; белый, зеленый (О.Блок);

багровый; бессильный, живой, наглый; алтарный, искусственный; вечерний, июльский, первый, последний; тусклый; блудящий; жгучий, ледяной; небесный; священный (В.Брюсов).

Аналіз асоціативного поля, граматичних моделей словосполучень та речень у порівнянні з символікою стихії вогню у творчості представників акмеїзму та футуризму дозволив виявити символістські інтерпретації символу "Вогонь", утворені традиційними таавторськими значеннями:

- сонце та сонячне світло

- очі

- субститут Бога та вияв Божої волі

- міфосвіт невидимих істот

- життя та смерть

- візіонерські переживання

- людина та її внутрішній світ

- поет

- "небесний вогонь" як атрибут символістського переживання. Периферію лінгвістичного символу "Вогонь" утворено:

1) 13 міфологемами, які репрезентують сюжети: біблейського походження (преисподняя, конь блед, Купина, рай, огненный столп), слов'янської (Иван Купало, боги, душа, Змей Горыныч, Стратим), грецької (демон, Прометей), скандинавської (Тор) міфології;

2) 7 архетипами, спільними для поетів: вогонь - волога, життя - смерть, день -ніч, світлий - темний, верх - низ, небо - земля, сонце - луна.

Індивідуально-авторська символіка зумовлюється взаємодією концепту з переосмисленими периферійними елементами. Так, в ліриці К.Бальмонта і О.Блока архетип старший - молодший переосмислюється з погляду меліоративного забарвлення другого традиційно "негативного" члену опозиції; в поетичному мовленні О.Блока виявлено опозицію чоловічій - жіночий, в якої спостерігається меліоративні конотації позиції "жіночий".

У третьому розділі "Мовні засоби вираження лінгвістичного символу "Земля" в ліриці російських символістів" аналізуються мовні засоби вираження традиційних та індивідуально-авторських інтерпретацій символу "Земля" в ліриці К.Бальмонта, А.Бєлого, О.Блока, В.Брюсова.

Ядро символу "Земля" експліковано прямими значеннями "Верхний слой земной коры; почва, грунт.// Поверхность, плоскость, на которой мы стоим, по которой ходим; низ." і "Суша, земная твердь (в отличие от водного или воздушного пространства)" (БТСРЯ, с. 363): "Огромный остов корабля В пустыне моря быстро мчится, Как будто где-то есть земля, К которой жадно он стремится" (К.Бальмонт), "И холодные капли ключа На остывшую землю упали"  (К.Бальмонт); "Лиру гремящую Брошу на землю."

 (А.Бєльїй); "Кто-то гирлянду цветочную бросил, Лодки помчались от пестрой земли" (О.Блок), "Землю промерзлую плугами не было мочи поднять" (О.Блок); "Глядит только в землю, молчанье храня" (В.Брюсов).

Найчастотніша актуалізація цих значень простежується у текстах В.Брюсова.

Деривати лексеми "земля" представлено прикметниками, іменниками, субстантивованими прикметниками та прислівником: земной, земляной, землистый, неземной, подземный, надземный, сверхземной, черноземный, земледел, землеройка, подземелье, наземь.

Виявлено неологізм кругоземный у поетичному мовленні К.Бальмонта.

Асоціативне поле концепту "земля", актуалізоване сполученнями однойменної лексеми з ад'єктивами, експлікує зв'язок стихії землі з міфологією і релігією, світлом, живою істотою, антропоморфною істотою, відсутністю свободи, часом і простором, кольорами, взаємодією стихій землі, води та повітря, смертю, емоціями і почуттями людини, температурою, наприклад:

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Н М Сиромля - Мовні засоби вираження символу