Є А Василькова - Державна регіональна політика в україні телеологічні домінанти та шляхи їх досягнення - страница 1

Страницы:
1 

УДК 342.553(477)(045)

Є. А. Василькова, аспір. кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права, Маріупольсьий державний університет

ДЕРЖАВНА РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ: ТЕЛЕОЛОГІЧНІ ДОМІНАНТИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ДОСЯГНЕННЯ

АНОТАЦІЯ. У статті висвітлено питання щодо телеологічних домі­нантів і шляхів їх досягнення у державній регіональній політиці України. Розкрито зміст, сутність, правова природа поняття регіо­нальної політики. Відображено деякі принципи та проблеми, на які вона повинна бути направлена. Розглянуто розвиток у цілому ре­гіональної політики та регіонів зокрема.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: державна регіональна політика, регіональний розвиток, принципи, проблеми, розвиток регіонів.

АННОТАЦИЯ. В статье освещается вопрос о телеологических доминантах и путей их достижения в государственной региональ­ной политике Украины. Раскрывается содержание, сущность, правовая природа понятия региональной политики. Отражаются некоторые принципы и проблемы, на которые она должна быть направлена. Рассматривается развитие в целом региональной политики и регионов в частности.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: государственная региональная политика, региональное развитие, принципы, проблемы, развитие регионов.

ANNOTATION. The issue of teleology dominant and the ways of its achieving in the state regional policy of Ukraine is under consideration. The content and the main points, the legal nature of the regional policy concept are revealed. Some of the principles and the problems for which the regional policy should be directed are considered. The overall development of regional policy and the regions in particular is considered.

KEY WORDS: state regional policy, regional development, principles, problems, development of regions.

Україна з моменту отримання незалежності обрала європейсь­кий вектор розвитку та прагне інтегруватися до Європи. Серед основних напрямків такого розвитку слід відзначити розробку та проведення реформ у найважливіших сферах суспільного, еко­номічного та політичного життя, боротьбу з корупцією, форму­вання суспільної та правової культури населення на засадах єв­ропейських стандартів тощо. Одним з напрямків наближення України до Європейського Союзу (далі — ЄС) є регіональний

© Є. А. Василькова, 2011

307

Слід зазначити, що в політиці держав — членів ЄС пріоритет­ним є реалізація феномену європейського регіоналізму або прак­тична реалізація лозунгу «Європа регіонів». У цьому контексті необхідно відмітити, що міждержавні відносини в ЄС будуються на принципах правового плюралізму на втілення європейського наднаціонального права, активізації громадянського суспільства, політичного і валютно-економічного союзу, тобто, як стверджує професор В. О. Дергачев, Європа через спільний ринок крокує до політичного об'єднання [5], а так як у сучасному світі все пере­плетено і пов'язане одне з одним, політичне об'єднання не можна уявити без наукової, культурної, економічної та інших інтегра­ційних складових.

Регіональний розвиток більш ніж тісно пов'язаний з регіональ­ною політикою держави. Об' єктивна необхідність регіональної політики випливає з регіональної дискретності простору, нерів-нозначності регіонів за чинниками і завданнями їхнього розвит­ку, внаслідок чого будь-яка державна політика будується дифе­ренційовано в регіональному аспекті [4, с. 25].

Як і в будь-якій іншій науковій сфері, щоб зрозуміти суть того чи того явища, треба виділити його основне визначення, дефіні­цію. Існує дуже багато визначень поняття «регіональна політи­ка». Так, видатний радянський економіко-географ Є. Алаєв ви­значив регіональну політику як сферу діяльності з управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни в прос­торовому, регіональному аспекті, тобто таку, що пов' язана з вза­ємовідносинами між державою і районами, і районів між собою [1, с. 189].

Пізніше, коли посилилася увага до вирішення екологічних проблем, у визначенні поняття регіональної політики, стали ак­центувати увагу на питаннях охорони природи. На думку Ю. Гладких та А. Чистобаєва, регіональна політика держави — це сфера діяльності з управління політичним, економічним, соціа­льним й екологічним розвитком країни в просторовому, регіона­льному аспекті, яка відображає як взаємовідносини між держа­вою і регіонами, так і регіонів між собою [3, с. 19]. Аналогічну думку має також В. Поповкін, який вважає, що для досягнення всіх зазначених телеологічних домінант-цілей (політичних, еко­номічних, соціальних, екологічних тощо) Україна повинна вико­ристовувати закономірності і фактори територіального поділу праці й регіонального комплексу утворення [7, с. 54].

Деякі вчені вживають поняття «регіональна політика» і «регі­ональна економічна політика» синонімами, без будь-яких засте­режень (М. Кноглер, О. Секарев, С. Романюк та ін.), але, на нашу думку, це є не зовсім коректним, адже до поняття «регіональна політика» входить багато сфер людської діяльності, а регіональна економічна політика охоплює лише одну економічну.

У доповіді «Регіональний розвиток у Європейському Союзі: уроки для України» відображено деякі принципи, на яких повин­на базуватися політика регіонального розвитку:

принципи справедливості та соціального залучення дикту­ють, щоб люди не потрапили у невигідне становище через те, що вони народилися в тому чи іншому місці;

принцип субсидіарності говорить, що на національному рів­ні виконуються лише ті функції, які не можуть бути з більшою ефективністю та дієвістю виконані на нижчому рівні. На практиці це означає, що планування, складання програм, виконання та управління підтримкою регіонального розвитку починається на регіональному й місцевому рівнях, причому шляхом координу­вання, досягнення консенсусу та процесу розстановки пріорите­тів, результатом чого є багаторічний програмний документ наці­онального рівня. Є ще один вимір цього принципу: переконання в тому, що повноваження на прийняття рішень повинні делегува­тися на найвідповідальніший рівень, означає, що громади мають «право» брати на себе відповідальність за власне соціально-економічне майбутнє;

принцип ефективності передбачає, що неблагополучні ре­гіони мають негативний вплив на національну економіку. Мобі­лізація робочої сили, капіталу та землі збільшила б національний ВВП, а також покращила б рівень життя у депресивних регіонах та інші [9, с. 4—5].

Ці та інші принципи регіональної політики також закріплено в Постанові Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на пе­ріод до 2015 року» (далі — Стратегія):

програмування. Політика регіонального розвитку здійсню­ється на основі взаємозв' язаних довгострокових стратегій, планів та програм розвитку як на державному, так і на адміністративно-територіальному рівні. Цей принцип також передбачає щорічне планування необхідних витрат державного бюджету, що сприяє забезпеченню прозорості, стабільності та синхронізації в політиці розвитку регіонів;

концентрації. У зв' язку з обмеженістю державних фінансо­вих ресурсів під час виконання завдань, визначених цією Страте­гією, ресурси концентруються на певних територіях, встановлю­

ється ієрархічність пріоритетів відповідно до сформульованих цілей, визначаються вимоги до економічної ефективності їх ви­користання;

синхронізації дій («синергії»). Передбачається синхронне проведення низки реформ, що впливають на соціально-еко­номічний розвиток регіонів, узгодження пріоритетів та дій цент­ральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо регіонального та місцевого розвитку;

— поляризованого розвитку. Передбачається формування «опор­них регіонів» (полюсів, локомотивів зростання), в яких концент­руються фінансові, адміністративно-управлінські, людські та ін­ші ресурси, з подальшим посиленням інноваційної активності в інших регіонах. Цей принцип застосовували держави, що перебу­вали на початкових стадіях соціально-економічного піднесення, коли інноваційна хвиля тільки починала формуватися та набува­ла масштабності за рахунок її концентрації в окремих «полюсах зростання»;

— додатковості. Передбачається, що фінансова підтримка ре­гіонального розвитку здійснюється за рахунок державного та мі­сцевих бюджетів. За цим принципом фінансування з державного бюджету здійснюватиметься без зменшення фінансування з міс­цевих бюджетів;

— субсидіарності розподілу владних повноважень, за якими місце надання адміністративної (управлінської) послуги макси­мально наближено до її безпосереднього споживача з урахуван­ням повноти надання належної якості послуги шляхом концент­рації матеріальних і фінансових ресурсів на відповідному територіальному рівні управління;

— збалансованого розвитку. Зумовлює диференційованість надання державної підтримки регіонам з урахуванням їх потенці­алу умов, критеріїв та строків, визначених законодавством;

— партнерства. Передбачається тісна співпраця між центра­льними і місцевими органами виконавчої влади, органами місце­вого самоврядування, об' єднаннями громадян, суб' єктами госпо­дарювання в процесі реалізації Стратегії, проведення моніто­рингу та оцінки виконання визначених завдань;

— єдності. Передбачається забезпечення суспільної єдності, яка полягає у зменшенні відмінностей між окремими регіонами у використанні людських ресурсів та рівні життя населення; еко­номічної єдності, яка полягає у зменшенні відмінностей в еконо­мічному розвитку між регіонами; просторової єдності, яка поля­гає у створенні інфраструктурних умов для розвитку перифе­рійних регіонів. Досягнення єдності в усіх трьох вимірах повинне бути однією із цілей регіонального розвитку та регіональної по­літики [8].

Відповідно до Стратегії ключовою проблемою, що потребує поетапного розв' язання, є збільшення диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів, низька конкурентоспроможність та інвестиційно-інноваційна активність регіонів (Розділ ІІ). Тому в цьому аспекті основною метою державної регіональної політи­ки України на сучасному етапі розвитку є створення умов, що дадуть змогу регіонам повністю реалізувати наявний потенціал, зробити максимальний внесок у національну економіку, здобути конкурентні переваги на зовнішньому ринку.

З урахуванням наведеного, державна регіональна політика по­винна бути спрямованою, насамперед, на розв' язання таких проб­лем:

— низька інвестиційна привабливість регіонів та інноваційна активність в них;

— нерозвинута виробнича та соціальна інфраструктура;

— зростання регіональних диспропорцій у сфері соціально економічного розвитку регіонів;

— слабкі міжрегіональні зв' язки;

— нераціональне використання людського потенціалу [8].

Кожний із зазначених вище документів було підписано кіль­ка років тому і по закінченню цього часу ми вже можемо суди­ти, як просувається розвиток у цілому регіональної політики та регіонів зокрема. Нещодавно Міжнародний центр перспектив­них досліджень (МЦПД) провів ґрунтовне дослідження якості життя в регіонах України. Експерти оцінювали рівень життя за п' ятьма показниками: добробут, охорона здоров' я, освіта, су­спільство і навколишнє середовище. Як зазначив експерт МЦПД М. Борода, «тільки три регіони можна назвати такими, в яких реалізується, а не декларується модель сталого розвитку. Це Київ, Харківська область і Севастополь. Ці регіони економі­чно розвинені, там вищий рівень освіти, там кращі показники з охорони здоров' я, там відносно нормальне суспільство і віднос­но нормальне навколишнє середовище. Це, знову ж таки, відно­сні результати щодо інших регіонів. Інші промислово розвинені регіони, з нашої точки зору, ближче до моделі інтенсивного розвитку, тому що там потужно розвивається економічна сфера, там вищий рівень добробуту, деякі з цих регіонів можуть по­хвалитися кращими показниками щодо освіти, але в усіх них є проблеми з навколишнім середовищем, через це виникаютьпроблеми в охороні здоров' я, є проблеми в суспільстві. Інша си­туація, скажімо, в аграрних регіонах. Це західні області та Центральна Україна. У них гірше економічні показники, саме через це найменше навантаження на навколишнє середови­ще, відповідно, кращі результати в охороні здоров' я і в суспіль­стві. Особливо це характерно для західних регіонів: там суспіль­ство більш традиційне, там існує поняття громади, соціального капіталу, що все впливає на зниження злочинності та рівень економічної нерівності. Більш низький рівень економічного розвитку означає, що менше грошей менше проблем, менше нерівності менше злочинності. Тому аграрні регіони ми від­несли до, умовно кажучи, екстенсивної моделі» [6].

На думку цього ж експерта, екстенсивна модель і модель інте­нсивного розвитку це наша своєрідна інтерпретація моделі сталого розвитку, яка на цей час завзято практикується у США і Європі.

Резюмуючи, слід зазначити, що в управлінському контексті, в контексті розробки парадигми регіональної політики ми не нама­гаємося змінитися самі, а міняємо правила, принципи, моделі та ін., перекручуємо їх таким чином, як нам зручніше, здійснюючи одні й ті ж помилки. Але в наявності є і позитивні моменти: Українська держава розвивається не настільки швидко, як хоті­лось би більшості населення, але все ж поступово і якісно. За 20-річний шлях незалежності ми пройшли багато перешкод. Крім того, нам завжди потрібно пам' ятати, що більшість країн Європи, на яких ми прагнемо рівнятися, мають багатовікову історію неза­лежності зі своїми злетами і падіннями. Тому старанна клопітли­ва праця у сфері регіонального розвитку обов' язково дасть свої позитивні результати.

Література

1. Алаев Э. Б. Социально-экономическая геаграфия: понятийно-терминологический словарь / Э. Б. Алаев. — М. : Мысль, 1983. — 350 с.

2. Васильева С.Н. Моделирование и управление процессами регио­нального развития / С. Н. Васильева. М,, 2001. — 432 с.

3. Гладкий Ю. Н., Чистобоев А. И. Основы региональной политики: Учебник. / Ю. Н. Гладкий, А. И. Чистобаев. Изд-во Михайлова В.А., 1998. — 659 с.

4. Державна регіональна політика України: особливості та стра­тегічні пріоритети / Монографія / За редакцією Варналія З. С. — К., 2007 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://old.niss.gov.ua/book/Varnalij/index.htm

5. Институт геополитики професора Дергачева В. А. [Электронный ресурс]. Режим доступа : http://www.dergachev.ru/book-7/04.html

6. Миколюк О. С какими вызовами Украина подходит к новому эко­номическому кризису? / О. Миколюк // День. — 2011. — 22 сент.

7. Поповкін В. А. Регіонально-цілісний підхід в економіці: Моно­графія / В. А. Поповкін. — К.: Наукова думка, 1993. — 220 с.

8. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лип­ня 2006 р. № 1001 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-2006- %EF

9. Регіональний розвиток Європейського Союзу: уроки для України [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://www.ssrd.org.ua/index.php?lang=ukr&page=prjdoc09

Стаття подана до редакції 03.10.2011

УДК: 332.1 : 331.108.2

Н. Б. Кузнецова, аспір. кафедри управління персоналом та економіки праці, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

АНОТАЦІЯ. У статті проаналізовано стан кадрового забезпечення інтелектуально-інноваційного розвитку регіонів, на основі якого визначено основні концептуальні підходи до формування держав­ної кадрової політики на регіональному рівні.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: інтелектуально-інноваційний розвиток регіонів, інноваційні кадри, державна кадрова політика.

АННОТАЦИЯ. В статье проанализировано состояние кадрового обеспечения интеллектуально-инновационного развития регио­нов, на основании которого определены основные концептуаль­ные подходы к формированию государственной кадровой полити­ки на региональном уровне.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: интеллектуально-инновационное развитие ре­гионов, инновационные кадры, государственная кадровая политика.

ANNOTATION. In the article the author has analyzed the staff of intellectual and innovational developing the region. On its base the main conception approaches to the personnel policy on the regional level have been determined.

KEY WORDS: intellectual and innovation developing the region, personnel of innovative type, state personnel policy.

© Н. Б. Кузнецова, 2011

313

Страницы:
1 


Похожие статьи

Є А Василькова - Державна регіональна політика в україні телеологічні домінанти та шляхи їх досягнення