О В Камінська - Державне регулювання економіки як інструмент реалізації економічної політики україни - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 34(477)

Камінська О.В.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

В статті розглядається державне регулювання економіки як інструмент реалізації    сучасної    економічної    політики.     Проаналізовано тео: макроекономічного    регулювання.   Досліджено    механізми формування державної економічної політики.

Ключові слова: державна економічна політика, державне регулювання, теорії макроекономіки, механізми формування державної економічної політики

Постановка проблеми у загальному виді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

Трансформація економічної системи України ставить за мету формування соціально орієнтованої ринкової економіки. Досягнути цієї мети неможливо без активної участі держави. Державне регулювання соціально-економічногс розвитку країни є істотною ознакою сучасної ринкової економіки змішаного типу Розумний симбіоз ринкових і державних регуляторів дає можливість реалізувати соціально-економічні цілі розвитку суспільства, досягти високої ефективност виробництва, стабільного економічного розвитку, забезпечити соціальну справедливість.

Аналіз останніх досліджень, в яких започатковане розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

На процес розвитку будь-якої держави першочерговий вплив має економіка Будуючи ринкову економіку Україна бере за основу ті економічні механізми, и_: показали позитивну динаміку розвитку інших держав. Аналізуючи науковців -= теоретиків державного регулювання економікою дуже важливо виважено підійти до їх застосування враховуючи думку науковців.

Сучасні процеси державного регулювання економікою досліджувала Ю.Архангельський, І.Гладій, С.Чистов, П.Никифоров, Т.Куценко.

Вплив державного регулювання на стабілізацію економіки та методи і засоби державного регулювання економіки перехідного періоду аналізували І.Лукінов І.Міхасюк, А.Мельник, М.Крупка, О.Становська, Л.Скибицька та ін.

Важливим аспектом розроблення механізмів державного управління економікою відіграють дослідження зарубіжних науковців: Дж.М.Кейнса, К.Ендрю. Ж.Бовера, К.Крістенсона та ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття

Проаналізувавши досвід наукових досліджень з означеної проблеми, ми вважаємо, що на сучасному етапі не чітко визначено механізми державного регулювання економікою.

Формування цілей статті(постановка завдання)

Мета статті - розглянути державне регулювання економікою як інструмент сучасної економічної політики. Проаналізувати теорії макроекономічногс регулювання та механізми формування державної економічної політики

Виклад основного матеріалу з повним обґрунтуванням отриманих результатів

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Дал*

№ 16(187) ч.2, 2011

Сучасний економічний розвиток України потребує ґрунтовного аналізу та дослідження регуляторів економічної політики держави. В науковій економічній літературі поняття механізму державного регулювання соціально-економічних відносин сформульоване не зовсім чітко та однозначно.

Для визначення ролі держави в економіці використовуються різні терміни: 'державне втручання", "державне управління", "державна економічна політика ", "державне регулювання економіки", звичайно всі вони взаємопов'язані і характеризують відносини держави с суспільством, але потребують певного уточнення і чіткого визначення[1].

Державне управління економікою - це організуючий і регулювальний процес впливу держави на економічну діяльність суб'єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності господарювання.

Державна економічна політика це стратегія цілеспрямованого впливу на економічні процеси на макро і мікрорівні, створення та вдосконалення умов економічного розвитку відповідно до певного суспільного строю.

Державне регулювання економікою - сфера діяльності органів державної влади щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб'єктів господарювання шляхом застосування різноманітних методів і засобів. Тобто, державне регулювання економікою ми можемо розглядати як функцію державного управління економікою, як інструмент реалізації економічної політики.

Державне регулювання економіки здійснюється на основі поєднання різних економічних теорій, зумовлених практикою господарювання. В розвитку теорій регулювання економіки виділяються декілька етапів, а саме: марксизм; ■ейнсіанство; монетаризм; меркантилізм; фізіократи; класична теорія регулювання (саморегулювання); теорія "економіки пропозиції"; теорія іональних очікувань; теорія суспільного вибору; соціально-інституціональний рям; неокласичний синтез[9].

На сучасному економічному розвитку нашої держави заслуговують на більш детальний розгляд такі економічні теорії, як кейнсіанство і монетаризм.

Кейнсіанство - напрям розвитку економічної теорії, засновником якого ів-ажають видатного англійського економіста Дж.М.Кейнса, який обґрунтовує :'. єктивну необхідність і практичне значення державного регулювання економіки. _= теорія ефективна в складні періоди розвитку економіки, які сьогодні исходить Україна: відбудов, науково-технічних перетворень, формування : ликового середовища. Кейнсіанської теорії дотримувались уряди більшості _ержав, що і сприяло виходу країн з кризи та розрухи[5].

Монетаризм - економічна школа, яка пропагує відмову від широкого ;~сучання держави в економіку, віддає перевагу непрямим методам, а саме - т: ез регулювання грошового обігу.

Монетаризм і кейнсіанська концепції мають багато позитивного і, як свідчить і -овий  досвід   господарювання,   монетарна   система  забезпечує кращі іезультати  за умов  функціонування  розвинутого  ринку з цивілізованою :-<уренцією, а кейнсіанська - в період його становлення, таким чином можна і а «ати, що це взаємодоповнюючі теорії[5].

На сучасному етапі розвитку в Україні продовжується пошук нових форм і •--одів впливу держави на економіку, удосконалюються теорії державного лювання відповідно до змін середовища. Незважаючи на відмінності, в -:ві усіх сучасних теорій, лежать положення кейнсіанської та монетариської

"=С?ІЙ.

л неукраїнський національний університет імені Володимира Даля (187) ч.2, 2012

1

Світова практика господарювання показала, що в основі функціонування певного типу економічної (господарської) системи лежать положення відповідне теорії державного регулювання.

Економічна (господарська) система, це особливим чином впорядкована скоординована система зв'язку між суб'єктами національної економіки.

Виділяють такі основні типи економічних систем: традиційна; ринкова адміністративно-командна; змішана (ринкова економіка змішаного типу перехідна. Кожна з них має свій механізм регулювання економічних процесів.

У народному господарстві України відбуваються глибокі соціальнс-економічні зміни, суть яких полягає в переході до соціально орієнтоване ринкової економіки, або ринкової економіки змішаного типу.

Державне регулювання ринкової економіки змішаного типу здійснюється за допомогою таких основних елементів: ринкових регуляторів; державних важелів впливу на економіку (державне регулювання); корпоративного управління інституту соціального партнерства.

Вони повинні забезпечувати високу ефективність національної економію-реалізацію макроекономічних цілей, стабільний розвиток, стійкість державногс управління, соціальну справедливість. В нинішніх умовах господарювання держава вже не тільки визначає загальні правила і рамки функціонування ринкової економіки, а й сама доповнює ринковий механізм.

Ринковий механізм - це спосіб (форма) організації та функціонування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення, конкуренцією].

Об'єктивними причинами необхідності державного регулювання економіки України в умовах сьогодення є: наявність монополізму в багатьох галузях народного господарства та відсутність досконалої конкуренції; недосконалість цінового механізму для певної групи товарів, який робить їх виробництво неефективним; повільна адаптація до сучасних умов господарювання окремих ринків - робочої сили, капіталів, інтелектуального продукту, тощо; забезпечення стабільності і гармонійності суспільства; сприяння збереженню та відтворенню природного, культурного, національно - історичного середовища існування народів; розв'язання питань міжнародної політики і співпраці.

Однак параметри регулювання ринку мають певні межі, визначені його природою, оскільки ринок не є пасивним середовищем, яке автоматично змінюється під впливом зовнішнього середовища. Ринок як сукупність суб'єктів господарювання, крім спільних інтересів, включає інтереси окремого товаровиробника, які не завжди збігаються з інтересами держави. Аналітики світової практики показали недоліки надмірного втручання держави в економіку.

Саме тому основними принципами створення системи державного регулювання економіки України є:

а) принцип розумної достатності - державі підпорядковуються тільки ті функції, які не можуть виконуватись іншими ланками господарської системи внаслідок їх обмеженої компетенції та недостатніх ресурсів;

б) принцип поступовості - командно-адміністративні методи регулювання змінюються правовими та економічними в міру створення об'єктивних умов -демонополізації, приватизації, стабілізації;

в) принцип адекватності - система державних регуляторів економіки повинна відображати реальний стан соціально-економічного розвитку. Функції державного регулювання економіки залежать від соціально-економічного і політичного рівнярозвитку держави, компетенції органів державного регулювання, рівня розвитку ринкового господарства, моделі розвитку національної економіки. Основними функціями державного регулювання економікою є: цільова - полягає у визначенні цілей, пріоритетів та основних напрямів розвитку економіки;

21. стимулююча - передбачає формування таких важелів і регуляторів, які здатні ефективно впливати на діяльність суб'єктів господарювання;

22. нормативна (регламентуюча) - держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для суб'єктів економіки, визначає правовий простір;

23. коригуюча - зводиться до внесення певних змін у хід реалізації економічної політики з метою усунення негативних екстремалей;

24. соціальна - передбачає регулювання державою соціальних відносин, перерозподіл доходів, соціальний захист і соціальні гарантії;

25. контролююча - означає державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням нормативно-правових актів, норм і стандартів[3].

Основу об'єктів регулювання в соціально-економічному розвитку становлять цілі та пріоритети. Цілі економічного розвитку визначаються для країни в цілому, окремих її регіонів, інституціональних одиниць, груп населення. Вони мають бути конкретними, кількісно визначеними. Пріоритети - це найважливіші соціально-економічні процеси, на стимулювання яких спрямовується у певний період переважна частина ресурсів за допомогою відповідних регуляторів[5].

Об'єктом регулювання є господарство країни, регіонів, областей, міст і районів, а також соціально-економічні процеси: економічний цикл, структура економіки, інвестиційна діяльність, інноваційні процеси, грошовий обіг, інфляція, ціни, платіжний баланс тощо. Суб'єктом регулювання є держава в особі державних органів управління (президента, парламенту, уряду, місцевих адміністрацій), яка для розв'язання складних соціально-економічних проблем, усебічного врахування інтересів залучає наукові установи, політичні партії, громадські та релігійні організації[6].

Економічною основою державного регулювання є бюджетний фонд, а також майно держави.

Перш ніж здійснювати свої найважливіші функції - регулювання соціально-економічних процесів, виправлення недоліків ринкового господарювання, здійснення перерозподілу доходів держава формує свою економічну політику.

Економічна політика держави - це система соціально-економічних ідей та цілей розвитку країни, основні завдання, засоби їх досягнення, а також діяльність органів державної влади і управління щодо їх реалізації^].

У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання, різних суспільних верств і населення в цілому.

Основними формами реалізації державної економічної політики являються: економічна стратегія і економічна тактика. Економічна стратегія - обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення крупно масштабних економічних та соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження і примноження її економічного потенціалу та національного багатства, підвищення народного добробуту. Економічна стратегія включає визначення пріоритетних цілей народного господарства, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі змісту об'єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля № 16(187) ч.2,2012національному та світовому господарстві, і враховуючи законні інтереси суб'єктів господарювання.

Економічна тактика - сукупність найближчих цілей, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу економічної політики в конкретних умовах, що складаються в поточному періоді розвитку народного господарства.

Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах[4].

Економічна політика завжди повинна бути гнучкою, твердою і стабільною. Економічна політика формує фундаментальні напрями розвитку економіки, яких слід неухильно дотримуватися.

Стабільність економічної політики необхідна для орієнтації виробників , споживачів у складних ринкових умовах, узгодження глобальних пріоритетів розвитку суспільства. Важливо створити політичну атмосферу в суспільстві, яка сприяла б реалізації проголошеної економічної політики.

Основними напрямами економічної політики визначені державою є:

Антициклічна

Бюджетна

Структурно-галузева

Податкова

Інвестиційна

Грошово-кредитна

Амортизаційна

Валютна

Інституційних перетворень

Зовнішньоекономічна

Науково-технічна та інноваційна

Екологічна

Антимонопольно-конкурентна

Соціальна

Цінова

Регіональна

Механізм формування державної економічної політики - це здійснення державою економічної стратегії і тактики у сфері господарювання, спрямованих на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб'єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку.

Сучасне законодавство України визначає принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку, систему прогнозних та програмних документів, вимоги до їх змісту, а також загальний порядок розроблення, затвердження і виконання.

Основними формами державного планування господарської діяльності є Державна програма економічного та соціального розвитку України, Державний бюджет України, а також інші державні програми з питань економічного і соціального розвитку.

Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні методи, засоби і механізми регулювання господарсько» діяльності.

Методи державного регулювання економіки

Прямі

Адміністративні

Непрямі

Індикативні

Правові

Неформальні

Економічні

Специфічні

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Дз.\-

№ 16(187) ч.2, 20 У.

Прямі методи - це методи, за допомогою яких держава безпосередньо вчол/наєтьсл в еконошчнл процеси. Прямі методи державного регулювання економікою - це інструменти прямого втручання, або ochobw ЪШ&М регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання. Вони включають: державне замовлення, державне завдання; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами.

Непрямі методи - сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб'єктів економіки (система правових та економічних методів).

Правові методи - система законів та законодавчих актів, що регламентують діяльність суб'єктів господарювання (визначають правовий простір).

Економічні методи пов'язані зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб'єктів господарювання і обумовлювати їхню поведінку. Інструменти економічних методів: ставки податків, облікова ставка, митні тарифи, норми амортизації.

Адміністративні методи базуються на використанні сили державної влади. Це заходи (засоби) заборони, дозволу або примусу. Інструменти адміністративного регулювання: укази, декрети, розпорядження; ліцензування, квотування, контингентування; встановлення фіксованих цін, валютних курсів; встановлення економічних, харчових, фармацевтичних, соціальних, екологічних стандартів і нормативів; контроль за дотриманням законів і правил; санкції за порушення.

Індикативні методи - це методи непрямого, опосередкованого впливу, що мають орієнтовний, рекомендаційний характер[12].

Неформальним засобом державного впливу на економіку є переконання. Держава використовує для його реалізації: рекламу, спеціальні програми на радіо і телебаченні, публікації у періодичних виданнях, соціологічні дослідження та опитування, впливаючи таким чином на формування громадської думки і економічне мислення.

Специфічним інструментом державного регулювання економікою є державний сектор економіки - комплекс господарських об'єктів, які повністю або частково належать центральним чи місцевим органам державної влади і використовуються державою для виконання нею економічних, соціально-культурних та політичних функцій[4].

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Здійснивши теоретичний аналіз наукових джерел державного регулювання економікою ми зробили висновок, що це сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб'єктів господарювання і ринкову кон'юнктуру з метою створення нормальних умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства.

Ми не ставили за мету детальний аналіз кожної складової державного регулювання економікою, бо це виходить за рамки обсягу статті. Тому продовження дослідження буде спрямоване на деталізацію кожного інструменту з економічним обґрунтуванням позитивних та негативних наслідків його впровадження.

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля № 16(187)4.2,2012

Література /

1. Архангельський Ю. Про необхідність державного планування ринкової економіки // Економіка України. - 2004. - № 3.

2. Гладій І. Новий регіоналізм і державний механізм управління ринком // Економіка України.-2004.-№16.

3. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. // СМ. Чистов, А.Е. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - КНЕУ, 2000.

4. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч.посіб.- 5-е вид. К.: Знання, 2006.

5. Лукінов І. Методи і засоби державного регулювання економіки перехідного періоду // Економіка України. - 1999. - № 5.

6. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога 3. Державне регулювання економіки: Підручник // Львівський нац. ун-т. - Л.: Українські технологи, 1999.

7. Сатановська О. Роль держави в регулюванні економічних відносин // Економіка України.-1999.-№ 11.

8. Скибицька Л. Вплив державного регулювання на стабілізацію економіки України // Вісник Київського державного торговельного університету. - 2000. - № 3.

9. Стельмащук A.M. Державне регулювання економіки. - Тернопіль: Астон, 2001.

10. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - 3- те вид., випр. -К.: Знання, 2006.

11. Чистов СМ. Державне регулювання економіки: Навч.-метод. посіб. - К.: КНЕУ, 2002.

12. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006.

В статье рассматривается государственное регулирование экономики как инструмента реализации современной экономической политики. Проанализировано теории макроэкономического регулирования. Исследовано механизмы формирования государственной экономической политики.

Ключевые слова: государственная экономическая политика, государственное регулирование, теории макроэкономики, механизмы формирования государственной экономической политики.

The article deals with the state regulation of the economy yak enabler of modern economic policy. Analyzed the theory of macroeconomic regulation. Investigated the mechanisms of government economic policy.

Keywords: government economic policy, government regulation, macroeconomic theory, mechanisms of state economic policy.

Камінська О.В. - кандидат філософських наук, доцент кафедри менеджменту соціальної роботи Навчально-наукового інституту праці та соціальних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О В Камінська - Державне регулювання економіки як інструмент реалізації економічної політики україни

О В Камінська - Особливості застосування стратегічного менеджменту в сучасних економічних умовах розвитку україни