Н І Обрушна - Державне регулювання прямих іноземних інвестицій в умовах модернізації економіки - страница 1

Страницы:
1  2  3 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ АКАДЕМІЯ   МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

ОБУШНА Наталія Іванівна

УДК 33.025:339.727.22 (477)

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНИ

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

КИЇВ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємства Академії муніципального управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту

Науковий керівник:   кандидат економічних наук, професор

МИРОНОВ Микола Дем'янович,

Академія муніципального управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, завідувач кафедри економіки підприємства

Офіційні опоненти:   доктор економічних наук, професор

ЦИГАНОВ Сергій Андрійович,

Інститут міжнародних відносин   Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра міжнародних фінансів

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник МАЦИБОРА Тетяна Вікторівна,

Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки", провідний науковий співробітник відділу інвестицій

Захист відбудеться « 7 » грудня 2011 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.129. 02 в Академії муніципального управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, за адресою: 01042, м. Київ, вул. Івана

Кудрі, 33, ауд. 220.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, за адресою: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 33.

Автореферат розісланий « 3 » листопада 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук, професор кафедри економіки

Академії муніципального управління (_)      Б.Т. СВЄТЛОВ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток теоретико-методичних і практичних засад державного регулювання прямих іноземних інвестицій (ПІІ), що має ґрунтуватися на науковому підході у напряму забезпечення ефективної модернізації економіки України з метою формування моделі конкурентоспроможної національної економіки на інноваційних засадах, набуває надзвичайно важливого значення.

Актуальність питання обґрунтування ефективного механізму державного регулювання прямих іноземних інвестицій, зумовлена тим, що іноземний капітал в сучасних умовах розглядається передусім як важливий чинник успішної модернізації національної економіки. Світова практика доводить, що ПІІ стимулюють формування національних інвестиційних ринків, активізують розвиток інших факторних ринків та ринків товарів і послуг, сприяють органічній інтеграції економіки країни до світового господарства. Враховуючи стратегічну спрямованість зовнішньоекономічного курсу України на широку інтеграцію у світове співтовариство і, зокрема, у Європейське Співтовариство, важливого значення набуває удосконалення існуючого механізму державного регулювання процесів прямого іноземного інвестування в економіку України. З огляду на міжнародні тенденції необхідним є визначення найбільш ефективних та відповідаючих вимогам сьогодення принципів, методів, інструментів, важелів та пріоритетів національної системи державного регулювання іноземних інвестицій з метою формування власної дієвої довгострокової моделі їх залучення та ефективного використання. І головним завданням державного регулювання при цьому повинно стати створення таких умов щодо іноземного інвестування, які б при гарантуванні засад економічної безпеки України одночасно сприяли максимальному зближенню пріоритетів держави з інтересами іноземних інвесторів.

Дослідження різноманітних аспектів руху та регулювання прямих іноземних інвестицій знайшло своє відображення у працях багатьох відомих зарубіжних вчених, зокрема С. Александера, Є. Брігхема, Р. Вернона, Дж. Даннінга, К. Іверсена, Ч. Кіндлебергера, Р. Коуза, П. Кругмана, Р. Лукаса, Ф. Модільяні, М. Портера, П. Ромера, А. Северна, Р. Солоу, Ф. Рута, С. Хаймера, Х. Шерера та інших.

Вагомий внесок у розроблення теоретичних і практичних питань державного регулювання сфери іноземного інвестування зробили такі провідні вітчизняні науковці, як: Л. Борщ, В. Будкін, В. Геєць, Б. Губський, Я. Жаліло, Г. Козаченко, В. Косак, А. Кредісов, Т. Мацибора, А. Пересада, А. Поручник, О. Рогач, А. Філіпенко, С. Циганов, Д. Черваньов, О. Чмир, А. Чухно, В. Шевчук та інші.

Разом із тим, слід наголосити на недостатності теоретичних напрацювань та безпосередньо аналітичних досліджень, які б всебічно та системно співставляли й аналізували особливості державного регулювання прямих іноземних інвестицій в умовах трансформаційних процесів. Зокрема, подальших вивчень потребують питання розроблення методології оцінювання впливу ПІІ на розвиток національної економічної системи, адаптації досвіду державного регулювання іноземних інвестицій у трансформаційних економіках, а також заходи щодо удосконалення механізму державного регулювання інвестиційної сфери. Важливе значення такожмає вивчення питання вибору й реалізації форм та інструментів стимулювання прямих іноземних інвестицій в умовах невизначеності та ризику.

Отже, актуальність зазначених проблем, необхідність їх аналізу й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його цільове спрямування та зміст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науковим проектом Академії муніципального управління «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (номер державної реєстрації 0108U008164) на замовлення Міністерства регіонального розвитку та будівництва України. Зокрема дисертаційна робота проводилась у відповідності з науковою тематикою кафедри економіки підприємства Академії муніципального управління за темою: «Інвестування ефективної структури економіки України в умовах трансформаційних процесів». Особистий внесок автора у рамках проведення досліджень зазначених тем полягає в удосконаленні теоретико-методичних засад державного регулювання іноземного інвестування, оцінці впливу ПІІ на відтворювальні процеси та соціально-економічний розвиток України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму державного регулювання прямих іноземних інвестицій в умовах модернізації економіки України.

Відповідно до поставленої мети дослідження у роботі визначено такі завдання:

- проаналізувати сутність економічної категорії «прямі іноземні інвестиції» та систематизувати й удосконалити теоретико-методологічні підходи до їх класифікації;

- узагальнити та доповнити теоретико-методичні підходи до формування механізму державного регулювання прямих іноземних інвестицій;

- обґрунтувати об'єктивну необхідність прямих іноземних інвестицій для модернізації національної економіки;

- провести аналіз сучасного стану державного регулювання іноземного інвестування в Україні та оцінити його вплив на ефективність залучення й використання прямих іноземних інвестицій у контексті особливостей модернізації економіки країни;

- розробити науково-методичний інструментарій ефективного стимулювання інвестиційної політики економічного зростання в країні;

- обгрунтувати перспективи залучення прямих іноземних інвестицій у напрямку формування конкурентоспроможної національної економіки на інноваційних засадах;

- запропонувати напрями удосконалення національного механізму державного регулювання прямих іноземних інвестицій з метою прискореного входження економіки України у фази регенерації та зростання.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання прямих іноземних інвестицій в умовах модернізації економіки України.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти державного регулювання прямих іноземних інвестицій як фактору активізаціїінвестиційної діяльності в контексті модернізаційних перетворень національної економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод наукового пізнання. У дисертації застосовано широкий інструментарій методів наукового дослідження, а саме: історичний метод (при дослідженні історичних аспектів розвитку іноземного інвестування); абстрактно-логічний метод (при теоретичних узагальненнях, розкритті сутності понять і формулюванні висновків); метод аналізу й синтезу (при дослідженні основних характеристик і тенденцій розвитку прямого іноземного інвестування); методи групування й класифікації (для систематизації теорій міжнародного інвестування, видів іноземного інвестування); статистичний, графічний, табличний аналіз, метод середніх та відносних величин (для вивчення, групування та наочного відображення емпіричних даних, які відбивають тенденції залучення та використання прямих іноземних інвестицій); структурні групування та метод міждержавних співставлень (використовувалися для аналізу впливу прямих іноземних інвестицій на ефективність трансформаційних перетворень); методи нечіткої логіки, прийом моделювання та кореляційно-регресійний аналіз (використано у процесі побудови економетричної моделі впливу чинників, які визначають обсяг прямих іноземних інвестицій).

Інформаційною базою дослідження є міжнародні нормативно-правові акти, нормативно-правові акти України, що регламентують інвестиційну діяльність; офіційні звіти міжнародних економічних організацій щодо підприємницької діяльності країн світу та міжнародної інвестиційної діяльності; міжнародні угоди; дані Державної служби статистики України; вітчизняна і зарубіжна монографічна література; періодичні видання; матеріали міжнародних конференцій; результати власних досліджень і розрахунків автора тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступних основних положеннях:

вперше:

- запропоновано науково-методичний підхід до оцінювання впливу прямих іноземних інвестицій на розвиток національної економіки, що враховує вагомість впливу конститутивних факторів у критеріальних показниках та передбачає отримання наступних видів ефекту: економічного, бюджетного, соціального, інноваційного, екологічного;

- розроблено економетричну модель залежності обсягу прямих іноземних інвестицій від різних факторів, що уможливлює врахування закономірностей соціально-економічного зростання національної економіки при розробці фіскального інструментарію державного регулювання відповідного напряму політики прямого іноземного інвестування;

удосконалено:

- теоретико-методичні положення щодо формування механізму державного регулювання прямого іноземного інвестування за рахунок уточнення таких його складових елементів: мета, цілі, принципи, функції, суб'єкти та об'єкти державного регулювання, форми та методи, інструменти та важелі державного регулювання, оціночні критерії впливу ПІІ на ефективність економіки-реципієнта, стратегії та пріоритети регуляторної діяльності держави у сфері іноземного інвестування;

- методичні підходи до вибору засобів реалізації механізму стимулювання прямих іноземних інвестицій, що, на відміну від існуючих, враховують інституціональні та інноваційні регулятори трансформацій інвестиційного потенціалу в межах національної економіки, розширення функцій державного регулювання інвестиційного зростання та розвиток провідних елементів інноваційної інфраструктури ринку залучення інвестицій;

- концептуальні підходи до формування організаційного механізму інституціонального забезпечення державного регулювання інвестиційної сфери через створення Державного інвестиційного банку, Агентства з питань спеціальних (вільних) економічних зон, Представництва міжнародного Центру сприяння інвестиціям та технологіям ЮНІДО в Україні, які забезпечать інституціональні умови реалізації цілей відповідного пріоритету інвестиційної політики держави;

набули подальшого розвитку:

- понятійно-категоріальний апарат тлумачення сутнісного змісту понять: інвестиції як первинної економічної категорії, що охоплює широкий спектр організаційних та соціально-економічних відносин у процесі авансування коштів, майнових та інтелектуальних цінностей у розвиток продуктивних сил суспільства з метою отримання при цьому вигоди — прибутку (доходу), а також досягнення соціального та інших видів ефектів; прямі іноземні інвестиції — це вкладення капіталу в підприємство за кордоном, що забезпечує набуття довгострокового економічного інтересу через отримання інвестором контролю над об'єктом вкладення капіталу й передбачає одержання підприємницького прибутку (доходу) та/або досягнення соціального, інноваційного, екологічного та інших видів ефектів;

- класифікація прямих іноземних інвестицій, яка на відміну від інших, включає такі ознаки: правова форма іноземного інвестування; джерела фінансування; напрями розміщення; сфери використання; спрямування ПІІ, що дало змогу розробити систему заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості національної економічної системи в умовах невизначеності та ризику;

- механізми регулювання провайдингу ПІІ, аксіологічно пов'язаних із позиціонуванням стану модернізованої національної економіки, які на відміну від існуючих, запропоновані у вигляді елементних регресорів: розвитку прямого іноземного інвестування; підтримки прямого іноземного інвестування; стимулювання та нарощування прямого іноземного інвестування.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що теоретичні положення і висновки доведено до рівня конкретних практичних рекомендацій і рішень. Висновки і пропозиції дисертаційної роботи можуть бути використані при обґрунтуванні та реалізації заходів щодо формування ефективної системи державного регулювання прямих іноземних інвестицій в умовах модернізації економіки України і є внеском у подальшу наукову розробку відповідної теми.

Результати дослідження щодо концептуальних засад державного регулювання ПІІ, зокрема розроблений науково-методичний інструментарій ефективного стимулювання іноземного інвестування національної економіки в цілях реалізації заходів модернізації економіки, а також запропонований підхід до оцінювання впливу прямих іноземних інвестицій на розвиток економіки країни-реципієнта, були використані Державним агентством екологічних інвестицій України (довідка №

2619/24 від 19.09.2011 р.) у процесі планування заходів, спрямованих на реалізацію проектів цільових екологічних інвестицій.

Розроблена економетрична модель залежності обсягів прямих іноземних інвестицій від різних факторів, а також прикладні рекомендації щодо підвищення ефективності державного регулювання іноземних інвестицій, були використані Відділом з питань регуляторної політики, підприємництва та видачі документів дозвільного характеру Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (довідка № 9243/01 від 31.08.2011 р.) у процесі стратегічного планування соціально-економічного розвитку м. Києва до 2025 року.

Окремі висновки та рекомендації дисертаційної роботи щодо підвищення ефективності механізмів провайдингу прямих іноземних інвестицій використовуються Управлінням стратегічного розвитку міста та туризму Чернігівської міської ради (довідка № 4 від 19.07.2011 р.) у процесі розробки заходів щодо удосконалення регіонального розвитку та місцевого самоврядування.

Результати дисертаційного дослідження теоретичного та прикладного характеру також використовуються в навчальному процесі Академії муніципального управління при розробці навчально-методичного комплексу і викладанні курсів «Інвестиційний менеджмент», «Інвестування» та «Міжнародні економічні відносини» (довідка № 01-192 від 01.09.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що виносяться на захист, отримані дисертантом особисто і знайшли відображення в одноосібних працях.

Апробація результатів дослідження. Отримані результати наукового дослідження, висновки та пропозиції доповідались і обговорювались на всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: «Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку» (м. Київ, квітень 2010 р.); «Фінансова система держави: проблеми і перспективи розвитку» (м. Київ, листопад 2010 р.); «Формування та розвиток економіки в сучасних умовах господарювання» (м. Луцьк, грудень 2010 року); «Актуальні проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування» (м. Київ, квітень 2011 р.); «Реформування економічної системи України в контексті міжнародного співробітництва» (м. Вінниця, квітень 2011 р.); «Економіка та управління в умовах побудови інформаційного суспільства» (м. Одеса, квітень 2011 р.).

Публікації результатів дослідження. Основні наукові положення, висновки і пропозиції, сформульовані за результатами дослідження, відображені у 8 наукових працях у фахових виданнях загальним обсягом 5,1 д. а., з яких автору належить 4,6 д.а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 234 сторінки і включає 42 рисунки на 18 сторінках, 48 таблиць на 24 сторінках. Список використаних джерел містить 214 найменувань на 19 сторінках. Дисертація має 19 додатків на 48 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методичні засади державного регулювання прямих іноземних інвестицій» досліджено сутність прямих іноземних інвестицій, систематизовано та удосконалено їх класифікацію; розкрито концептуальні підходи до формування механізму державного регулювання процесів прямого іноземного інвестування; розглянуто технологію державного стимулювання прямого іноземного інвестування.

Семантичний аналіз сутності ПІІ виявив неоднозначність підходів до їхнього трактування у науковій літературі й дозволив запропонувати наступну дефініцію досліджуваної категорії: «Прямі іноземні інвестиції - це вкладення капіталу в підприємство за кордоном, що забезпечує набуття довгострокового економічного інтересу через отримання інвестором контролю над об'єктом вкладення капіталу й передбачає одержання підприємницького прибутку (доходу) та/або досягнення соціального, інноваційного, екологічного та інших видів ефектів».

З метою удосконалення державного регулювання процесів іноземного інвестування систематизовано класифікацію прямих іноземних інвестицій та доповнено її такими ознаками, як: основна правова форма іноземного інвестування (корпоративні та договірні інвестиції); напрямок розміщення (інвестиції в підприємства на території приймаючої сторони, інвестиції в спеціальні економічні зони, інвестиції в території пріоритетного розвитку, інвестиції в концесії); джерела фінансування (інвестиції за рахунок власних коштів, реінвестовані прибутки, внутрішньофірмові трансфери); сфера використання (економічні; політичні; соціальні; науково-технічні; екологічні); спрямування ПІІ (інвестиції у нарощування експортних потужностей підприємства-реципієнта; інвестиції для освоєння внутрішнього ринку; конгломератні інвестиції).

Проведений у роботі вибірковий критично-порівняльний аналіз основних конкуруючих теорій руху та регулювання прямих іноземних інвестицій переконливо засвідчив відсутність єдиної досконалої та універсальної теорії. Визначено, що для країн Центральної та Східної Європи найбільш прийнятними є елементи таких теорій, як «Цикл міжнародного виробництва товару», «Олігополії та ПІІ», «Еклектична парадигма», «Шлях інвестиційного розвитку країни».

Зроблено висновок, що роль прямих іноземних інвестицій в умовах трансформаційної економіки є значно більшою, ніж в стабільній ринковій економіці, де вони органічно вписуються у відтворювальний процес внаслідок налагоджених ринкових механізмів обороту капіталу. Саме тому ефективне використання прямих іноземних інвестицій дає змогу розглядати їх як важливий чинник модернізації трансформаційної економіки.

Реалізація завдання щодо успішного залучення та ефективного використання іноземних інвестицій потребує формування відповідного механізму державного регулювання в країні-реципієнті. Він визначений у роботі, як система гармонійної взаємодії організаційних, економічних, управлінських і правових форм, принципів, методів та інструментів у сфері державного регулювання, що формують умови та порядок залучення прямих іноземних інвестицій в економіку країни з урахуванням її національних інтересів.

Зазначене стало основою для обґрунтування основних концептуальних положень щодо формування механізму державного регулювання процесів прямого іноземного інвестування (рис.1) на засадах реалізації дієвих технологій економічного регулювання та державного стимулювання прямих іноземних інвестицій (при використанні визнаних напрямів модернізації економіки).

Стимулювання припливу ПІІ

К

ТИПИ

Рестрикція ПІІ

МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

ПРЯМИХ

ПРИНЦИПИ:

- законності;

- справедливості;

- прозорості та доступності;

- стимулювання діяльності;

- відповідальності;

- ефективності; -ефективного розподілу ри­зиків між сторонами;

- політичної підтримки дер­жави;

- партнерства; -гармонізації (системності);

- оперативності;

- узгодженості цілей страте­гічного та оперативного уп­равління прямими інозем­ними інвестиціями;

- науковості

МЕТА - забезпечення проведення стабільної та ефективної державної політики у сфері залучення та використання ПІІ з урахуванням нац. інтересів та сприяння між народному співробітництву й інтеграції країни у світовий фінансовий простір в умовах глобалізації економіки

ФУНКЦІЇ

Функції щодо залучення ПІІ

(формування відповідної нормативно-правової

бази; визначення пріори­тетних напрямів для залу­чення ПІІ; визначення пот

реб у залученні ПІІ тощо

І /

Функції щодо використання ПІІ

(організація експертизи та конкурсного відбору інвест. проектів; оцінка ефективності їх використання тощо)

ЦІЛІ:

- сприяння міжнародному співробітництву та інтегра­ції країни у світовий економічний простір;

- спрямування потоків ПІІ у пріоритетні галузі еконо­міки;

- зняття перешкод на шля­ху руху ПІІ;

- уникнення суперечок між прямими іноземними інвес­торами та реципієнтами;

- посилення контролю за

ПІІ;

- обмеження негативних наслідків транснаціоналіза-ції для життя країни, що залучає ПІІ тощо

ФОРМИ: грошово-кредитна , бюджетно-податкова, антимонопольна та амортизаційна політики, а також заходи адміністративно-економічного регулювання щодо створення умов для залучення ПІІ

Адміністративні (прямі):

- розробка індикативних та інших планів соціально-екон. розвитку країни, цільових програм;

- використання системи державних замовлень та закупівель у рамках ДПП;

- заходи протекціонізму;

- встановлення норм та пра­вил охорони навколишнього середовища тощо

МЕТОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ

Нормативно-правові:

створення стабільних та сприят­ливих правових умов для здій-нення господарської діяльності в національній економіці

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВПЛИВУ ПІІ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ

Економічні (непрямі):

- надання   податкових та кредитних пільг;

- інвестиційні надбавки, субсидії, дотації, позики;

- митне      та валютне регулювання;

- регулювання цін, їх рівні та співвідношення тощо

-----------------------------f

СТРАТЕГІЇ ТА ПРІОРИТЕТИ

Рис.1. Модель механізму державного регулювання прямих іноземних інвестицій

У відповідності із системним підходом запропоновано такі визначальні компоненти досліджуваного механізму державного регулювання ПІІ: 1) мета, цілі,функції, що репрезентують потенціально-факторний цикл аналізу кількісно-якісних зрушень в інвестиційній діяльності; 2) система принципів формування ефективної політики регулювання прямого іноземного інвестування, яку доповнено такими принципами, як гармонізація, мобільність, узгодженість стратегічного й оперативного управління та науковість; 3) технології державного регулювання прямих іноземних інвестицій з інкорпоруванням змісту оперативних засобів впливу, що забезпечують цілеспрямовані дії механізму державного регулювання прямого іноземного інвестування відповідно до загальноконкурентних стратегій розвитку національного інвестиційного клімату та пріоритетів регуляторної діяльності держави у сфері прямого іноземного інвестування.

Важливим орієнтиром при розробці концепцій і програм державної інвестиційної політики щодо залучення прямих іноземних інвестицій в економіку країни визначена чітко відпрацьована система критеріїв оцінки впливу ПІІ на розвиток економіки-реципієнта. У зв'язку з цим запропоновано основні оціночні критерії впливу прямих іноземних інвестицій на економіку реципієнта, які узагальнено у групи в залежності від ефекту реалізації іноземних інвестицій: показники, які визначають економічний ефект; показники бюджетного ефекту; показники соціального ефекту; показники інноваційного ефекту; показники екологічного ефекту.

Особливу увагу звернено на той факт, що розвиток сучасної системи регулювання прямих іноземних інвестицій характеризується спрямуванням до створення багатостороннього механізму лібералізації інвестиційних режимів. Лібералізація регулювання іноземних інвестицій як закономірність глобалізації сучасного інвестиційного процесу стимулює зменшення різноманітних коливань інвестиційного ринку в умовах нестійкого економічного середовища і зумовлює зближення та конвергенцію національних систем регулювання ПІІ.

У другому розділі «Тенденції державного регулювання прямих іноземних інвестицій в умовах модернізації економіки України» обґрунтовано об'єктивну необхідність залучення прямих іноземних інвестицій для проведення модернізації національної економіки, проаналізовано сучасний стан державного регулювання прямих іноземних інвестицій в Україні, здійснено оцінку впливу державного регулювання прямих іноземних інвестицій на ефективність їх залучення та використання.

У результаті дослідження інституціонального середовища як фундаменту для формування механізму державного регулювання прямих іноземних інвестицій, визначено напрями підвищення ефективності у цій сфері за рахунок створення Державного інвестиційного банку, Агентства з питань спеціальних (вільних) економічних зон, Представництва Центру сприяння інвестиціям та технологіям ЮНІДО Україні, які забезпечать інституціональні умови реалізації та досягнення цілей відповідного пріоритету інвестиційної політики держави.

Механізм державного регулювання прямих іноземних інвестицій в Україні запропоновано досліджувати за такими блоками як: політичний, правовий, економічний, адміністративно-організаційний, інформаційно-аналітичний та кадровий. У відповідності до визначених блоків систематизовані основні проблеми державного  регулювання  іноземного  інвестування  в  національній економіці.

Зокрема: політичний блок - часта зміна урядів, політичні скандали, різновекторність дій ключових гілок влади, непослідовність впровадження концептуальних довгострокових програм, негативний міжнародний імідж України; правовий блок -надмірно складне та нестабільне законодавство, відсутність комплексності та стратегічної спрямованості, недостатній рівень захисту прав інвесторів, рейдерство, слабкість та корумпованість судової системи, правова неврегульованість земельного питання; економічний блок - макроекономічна нестабільність, надмірна фіскальна активність держави, існування великого «тіньового» сектору економіки, вузькість та неструктуризованість внутрішнього ринку, обтяжлива митна політика та валютне регулювання, неефективний кредитний та страховий механізм прямого іноземного інвестування, нерозвинутість фондового ринку; організаційний блок - обтяжлива та неефективна дозвільна система, дуже складна система контролю, нерозвинута інвестиційна інфраструктура; інформаційно-аналітичний блок - відсутність можливісті отримання своєчасної та повної інформації про чинне законодавство щодо іноземних інвестицій, відсутність налагодженого оперативного моніторингу інвестиційного середовища; кадровий блок - недостатньо високий рівень професійної компетентності учасників інвестиційного бізнесу і державних службовців, що здійснюють його регулювання.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Н І Обрушна - Державне регулювання прямих іноземних інвестицій в умовах модернізації економіки