С М Ілляшенко - Інноваційний менеджмент підручник - страница 19

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

-  розроблення ескізного проекту (ЕП), який містить принципові технічні рішен­ня, що передбачають: роботи з ТП, якщо вона не розроблялася; вибір елементної бази розробки й основних технічних рішень; розроблення функціональних і структурних схем виробу; відбір основних конструктивних елементів; метрологічну експертизу про­екту; розроблення і випробовування макету;

-  розроблення технічного проекту (ТПр). У його межах здійснюють остаточний вибір технічних рішень щодо виробу в цілому і його складових частин, що передбача­ють: розроблення принципових електричних, кінематичних, гідравлічних й інших схем; уточнення основних параметрів виробу; конструктивну компоновку виробу; розроб­лення проектів технічних умов (ТУ) постачання та виготовлення виробу; випробування макетів основних частин виробу в робочих умовах;

-   розроблення робочої документації (РД), яка містить комплект конструкторсь­ких документів, що підлягають перевірці щодо стандартизації та уніфікації. На цьому етапі розробляють технологічну документацію (технологічний процес виготовлення виробу), дослідний зразок виробу, проводять його налагодження;попередні випробовування дослідного зразка, у ході яких визначають його від­повідність вимогам ТЗ;

-   державні (відомчі) випробування дослідного зразка (за необхідності). Такій пе­ревірці підлягають газове й електричне обладнання, транспортні засоби, медична техні­ка тощо;

-   доопрацювання конструкторської і технологічної документації за результа­тами випробувань;

-   розробка ремонтної та експлуатаційної документації.

Відправною точкою для початку робіт на вказаних етапах є обґрунтована ідея нового товару, перевірений на споживачах його задум (концепція), а також ухвалена маркетингова програма просування товарної інновації на ринок.

3. Виготовлення і просування на ринок інноваційної продукції, що передбачає:

-   підготовку, організацію й управління виробництвом у часі і просторі, у тому числі будівельно-монтажні та пусконаладочні роботи;

-   організацію та управління матеріально-технічним забезпеченням ви­робництва;

-   організацію і управління системою просування і збуту продукції;

-   координацію, оперативний контроль за виробництвом і збутом, моні­торинг основних показників проекту і його коригування (за необхідності).

Розглянуті етапи ілюструють зміст повного циклу робіт інноваційного проекту. При виконанні робіт конкретного інноваційного проекту слід брати до уваги можливі варіанти інноваційного циклу, які детально розглянуті в п. 3.2, і вносити відповідні корективи у зміст робіт проекту.

Слід зазначити, що існують й інші підходи до визначення етапів інно­ваційного проекту. Так, згідно з рекомендаціями Всесвітнього банку (World Bank) і Організації об'єднаних націй з промислового розвитку (UNIDO), слід виділяти три фази життєвого циклу проекту:

-   передінвестиційну, яка охоплює: наукові дослідження і розробки; під­готовку технічного обґрунтування; розроблення, аналіз і оцінку бізнес-плану інноваційного проекту;

-   інвестиційну (упровадження інноваційного проекту), яка передбачає: правову підготовку інноваційного проекту; придбання нової технології, пате­нтів, ліцензій, розкриття ноу-хау, торгових марок; передвиробничий марке­тинг нових продуктів;

-   експлуатаційну - передбачає приймання та запуск виробництва інно­ваційної продукції; маркетинг інноваційних продуктів; розширення виробни­цтва інноваційної продукції.

Детальний аналіз цих фаз викладено у [11].

Проте ця послідовність етапів інноваційного проекту більше орієнто­вана на реалізацію стратегії проштовхування інновації на ринок, імовірність реалізації якої є досить незначною (див. п. 3.1). Вона характерна для радика­льних інновацій, які можуть започаткувати нову галузь.

У більшості випадків доцільнішим є виділення послідовності етапів ін­новаційного процесу, як це показано вище на початку п. 7.1. Вона викладена з позицій ринково-орієнтованої інноваційної діяльності (стратегія втягування інновацій ринком), яка спрямована на задоволення фактичних чи потенцій­них (прихованих, латентних) потреб споживачів, шанси на її успіх значно вищі, ніж стратегії проштовхування.

Важливу роль в інноваційній діяльності відіграє управління бізнес-процесами, як сукупності взаємопов'язаних дій і процедур. Виділяють [11] такі групи бізнес-процесів управління інноваційними проектами:

-                     процеси ініціації, що полягають у прийнятті рішень щодо початку роз­робки інноваційного проекту;

-                     процеси планування, що передбачають визначення цілей інноваційно­го проекту та способів їх досягнення, у тому числі необхідного ресурсного забезпечення;

-                     процеси виконання, що передбачають координацію робіт інноваційного проекту та порядок їх ресурсного забезпечення;

-                     процеси аналізу, які передбачають визначення відповідності фактичних цілей і показників інноваційного проекту запланованим;

-                     процеси управління, які передбачають розробку і реалізацію необхід­них коригуючих дій з метою досягнення цілей проекту і забезпечення його ефективності;

-                     процеси завершення - формалізація виконання інноваційного проекту і доведення його до упорядкованого завершення.

Бізнес-процеси управління інноваційними проектами пов'язані один з одним (результати одних стають вихідними даними для інших), проте вони також можуть накладатися один на одного.

 

 

7.2. Забезпечення якості інноваційного проекту

 

Якість інноваційного проекту і продукції, що створюється відповідно до нього, закладається ще на етапі маркетингових досліджень, у ході яких виконується оцінювання відповідності внутрішніх можливостей розвитку пі­дприємства (його потенціалу інноваційного розвитку) зовнішнім, що генеру­ються ринком (ринковим можливостям і загрозам), тобто на першому етапі інноваційного циклу (рис. 7.1). У результаті такого аналізу визначають шля­хи забезпечення такої відповідності, як правило, на основі розробки та впро­вадження нових видів продукції та технологій її виготовлення, пошуку чи формування нових ринків, упровадження нових методів управління на всіх стадіях проектування, виробництва і збуту продукції (далі ми будемо розгля­дати в основному товарні інновації).

Уже формулюючи можливі напрямки й стратегії інноваційної діяльно­сті підприємства, орієнтовно визначають рівень якості нових (модифікова­них) видів продукції:

- орієнтація на порівняно прості уніфіковані товари середнього рівня якості, при цьому перемога в конкуренції забезпечується насамперед цінови­ми параметрами (перевага у витратах);- орієнтація на товари найвищої споживчої якості, які максимально вра­ховують інтереси і забезпечують найбільший ступінь задоволення цільових груп споживачів (диверсифікація пропозиції).


У подальшому якість продуктових інновацій задається на етапах роз­роблення й відбору ідеї товару, розроблення й перевірки його задуму, який повинен включати основні параметри якості нового товару, що уточнюються в результаті перевірки задуму на споживачах.

Подальший бізнес-аналіз дозволяє визначити ступінь відповідності ха­рактеристик (у тому числі параметрів якості) нового товару вимогам спожи­вачів та інших суб'єктів ринку, що впливають на процеси виготовлення та просування товарної інновації на ринку (постачальники, посередники, пред­ставники контактних аудиторій тощо). Формалізована методика аналізу сту­пеня відповідності викладена у [20]. На основі результатів аналізу проводять уточнюють параметри якості (до речі, як і інших характеристик) нового това­ру. На цьому ж етапі визначають вимоги до передпродажного та післяпрода­жного сервісу.

 

Примітка

Про роль бізнес-аналізу в забезпеченні якості нового товару свідчить той факт, що за міжнародним стандартом якості ISO 9000 наявність звіту з маркетингових досліджень є обов'язковою. Відомий фахівець Роберт Г. Купер [39] серед головних невдач товарних інновацій називає: недоліки та недоробки, допущені на етапі бізнес-аналізу; недостатню ринкову орієнтацію; невідповідність темпів розроблення нового товару темпам зміни пот­реб на ринку (через технічні проблеми, неточне планування, організацію та контроль). Се­ред інших він зазначає такі: низьку якість товару (через недоліки, допущені на етапах роз­роблення товару); недостатню попередню підготовку і пророблення заходів з організації виробництва нового товару; недостатню диференційованість товару, намагання слідувати за лідерами на ринку, відсутність власних "родзинок"; технічні проблеми в розробленні й виробництві; нестачу часу, коштів, кадрів (розробників, виробничників, керівників) та ін­ших ресурсів.Параметри якості в подальшому послідовно конкретизуються в розроб­люваній технічній (конструкторській та технологічній) документації (див. п. 7.1) у вигляді: технічних вимог до параметрів деталі, вузла чи виробу; правил контролю, випробовування, приймання; методів вимірювання та контролю; вимог до зберігання і транспортування; вимог до сервісного обслуговування (передпродажного та післяпродажного) споживача; експлуатаційних вимог; правил ремонту; порядку утилізації тощо (табл. 7.1).

Вони можуть уточнятися після лабораторних та ринкових випробувань, а також на різних етапах життєвого циклу товару (однак, як зазначено в п. 3.2, власне інноваційний цикл закінчується розгортанням комерційного ви­робництва товару, який збігається з першим етапом життєвого циклу - виве­денням товару на ринок).


Таким чином, згідно з викладеним вище, рівні забезпечення якості ін­новаційної продукції визначаються відповідно до етапів інноваційного циклу (див. рис. 7.1), при цьому охоплюються всі етапи без винятку.

Існують й інші підходи до визначення рівнів забезпечення якості. Так Н. Чухрай [74] виділяє такі рівні:

-                     якість інноваційного проекту, яка забезпечується на етапах розроблен­ня технічної документації (конструкторської, технологічної), залежить від проектно-конструкторського рішення виробу, є мірою відповідності нового товару запитам споживачів;

якість виготовлення, яка забезпечується на етапах виготовлення това­рної інновації, залежить від технологічного обладнання, технологій та квалі­фікації виробників (інженерів, робітників, працівників, що здійснюють конт­роль і приймання готових виробів), є мірою точності відповідності інновації вимогам технічної документації;

- якість обслуговування, яка забезпечується на етапах сервісного обслу­говування споживача (передпродажного та післяпродажного), залежить від рівня сервісу, кваліфікації персоналу, що здійснює сервісне обслуговування, якості експлуатаційної та ремонтної документації. Вона є мірою відповіднос­ті рівня сервісу очікуванням споживачів.

Цей підхід більшою мірою стосується забезпечення якості, починаючи з етапу інноваційного циклу „Розроблення і створення товарної інновації" (див. рис. 3.4, п. 3.2).


З позицій маркетингу інновацій, рівні забезпечення якості розгляда­ються відповідно до петлі якості (рис. 7.2), яка охоплює всі стадії розроблен­ня, виробництва, споживання й утилізації продукції (їх не слід плутати з ета­пами життєвого циклу продукції), далі цикл повторюється для наступної ін­новації (модернізації попередньої розробки чи принципово нової).

Практика свідчить, що забезпечення якості товарної інновації слід здій­снювати на всіх рівнях. Однак помилки, спричинені на нижчих рівнях (не­відповідність параметрів якості вимогам ринку), дуже важко (з технічних і економічних причин) виправляти на наступних. Слід зазначити, що витрати на доведення параметрів якості до належних значень (вимог споживачів, на­ціональних і міжнародних стандартів тощо) нелінійно зростають під час пе­реходу на кожний наступний рівень. З цих причин основи якості повинні за­кладатися на самих ранніх етапах інноваційного циклу, надалі параметри якості повинні поступово уточнюватись і доповнюватися, при цьому до уваги слід брати не тільки параметри власне виробу, але й сервісного обслугову­вання, експлуатації, утилізації тощо.
Проте якість інноваційного проекту не зводиться лише до якості про­дукції, що створюється і просувається на ринок, це більш широке поняття.

Еволюція забезпечення якості інноваційного проекту історично відбу­валась у кілька етапів:

1.                 Контроль якості на основі дотримання вимог до неї, зазначених у відповідній технічній документації, що здійснюється безпосередньо робіт­ником, відділом технічного контролю, представником замовника тощо або ж забезпечується технологіями виготовлення.

2.                 Забезпечення якості на основі дотримання стандартів ISO 9000. Стандарти ISO 9000 містять такі елементи:

 

-                     адміністративна відповідальність персоналу;

-                     система забезпечення якості;

-                     спостереження за виконанням контрактів;

-                     контроль проекту;

-                     контроль документації;

-                     система закупки вихідних сировини, матеріалів, комплектуючих тощо;

-                     вихідні сировина, матеріали, комплектуючі;

-                     ідентифікація і відслідковування продукції на всіх стадіях виробництва, постачання, монтажу;

-                     контроль технологічного процесу;

-                     контроль і тестування сировини, комплектуючих та готової продукції;

-                     обладнання для перевірки, вимірювання та тестування;

-                     стан перевірки та тестування;

-                     контроль продукції, яка не відповідає вимогам;

-                     коригуючі заходи (виправлення дефектів тощо);

-                     управління матеріально-технічними запасами, складування, упаковка й доставка;

-                     звітність;

-                     внутрішні перевірки якості;

-                     підготовка персоналу;

обслуговування;-      статистичні методи перевірки якості продукції.

Зони застосування стандартів ISO 9000 показано на рис. 7.3 [8].


3. Загальний контроль якості (TQC). Він передбачає: структуруван-ня проблем щодо забезпечення якості; настроювання працівників на її безпе­рервне покращення; створення груп працівників зі сприяння зростанню якос­ті; витрати на забезпечення якості.