С М Ілляшенко - Інноваційний менеджмент підручник - страница 2

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

Маркетинг і менеджмент інноваційного розвитку : монографія / за заг. ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. -Суми : ВТД "Університетська книга", 2006. - 728 с.

Ілляшенко С. М., Шипуліна Ю. С. Товарна інноваційна політика : підручник / С. М. Ілляшенко, Ю. С. Ши-пуліна. - Суми : ВТД "Університетська книга", 2007. - 281 с.

Ілляшенко С М., Олефіренко О. М. Управління портфелем замовлень науково-виробничого підприємства : монографія / С. М. Ілляшенко, О. М. Олефіренко / за ред. д.е.н., проф. С.М. Ілляшенка. - Суми: ВТД "Уні­верситетська книга", 2008. - 272 с.

Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу : монографія / за ред. д.е.н., професора С. М. Ілляшенка. -Суми : ВТД "Університетська книга", 2008. - 615 с.


Матеріали підручника пройшли практичну апробацію в навчальному процесі Сумського державного університету при викладанні однойменного курсу.1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Сутнісна характеристика інновацій та інноваційної діяльності Класифікації інновацій та їх особливості Сутність і зміст інноваційного менеджменту

Еволюція інноваційного менеджменту в системі стратегічного управління пі­дприємством

 

1.1. Сутнісна характеристика інновацій та інноваційної діяльності

 

Уперше термін "інновація" був ужитий на початку ХХ століття осново­положником теорії інновацій і інноваційного розвитку Й. Шумпетером [77], який розглядав інновації і інноваційну діяльність як рушійні сили економіч­ного розвитку. Інновація (нововведення), за Й. Шумпетером, - це втілення в життя нової комбінації ресурсів (продуктивних сил), що здатна задовольняти нові потреби.

Й. Шумпетер виділяв п'ять типів інновацій:

1)    новий або вдосконалений продукт;

2)    новий метод виробництва;

3)    новий ринок збуту;

4)    нові методи управління (організаційні форми);

5)    нова сировина, матеріали чи комплектуючі.

Він вважав, що основним механізмом розвитку економіки є конкурен­ція, заснована на інноваціях, яка призводить до "творчого руйнування" вже сформованих галузей і ринків, а також творчість людини, новатора-підприємця, здатного втілити нові ідеї в ефективні економічні рішення [77]. На цю думку його наштовхнула наукова праця М. Кондратьєва про довгі ци­кли розвитку кон'юнктури (довгі хвилі), яка ініціювала подальше вивчення багатьма економістами причин та наслідків цих циклів і їх тривалість. Най­більш важливою причиною були визнані інновації. Примітка

Сьогодні відомо 5 технологічних укладів-хвиль з тривалістю приблизно 50 років (6-й зароджується), які у своєму розвитку проходили різні стадії, що розрізнялися ступенем впливу на загальне соціально-економічне зростання в світі (табл. 1.1) [50].

Технологічний уклад являє собою комплекс сполучених технологічно однорідних сукупностей процесів постачання, виробництва і споживання, які пристосовані один до одного і мають однаковий техніко-технологічний рі­вень.

Й. Шумпетером було показано, що інновацію (нововведення) слід розг­лядати як комерційну реалізацію оригінальної ідеї нового продукту, техноло­гічного чи організаційного рішення тощо - новації. Тобто новація за своєю сутністю є результатом винахідницької (інтелектуальної) діяльності, а інно­вація її комерційним втіленням (результатом розробки, виготовлення і про­сування новації на ринок). Поява неординарних нововведень-продуктів озна­чає фазу зародження нового технологічного укладу, а його повільний розви­
Згідно із сучасними уявленнями [56], новація - це новинка, кінцевий метод, принцип, новий порядок, винахід, новий продукт, процес тощо, які є якісно відмінними від попереднього аналога і становлять результат інтелек­туальної діяльності, завершених наукових досліджень і розробок.

Разом з терміном "новація" часто вживають "винахід" і "відкриття". Проте ці терміни не є тотожними.

Винахід - нове технічне або технологічне вирішення конкретного за­вдання, що дає позитивний ефект, поліпшує якість продукції або змінює умо­ви праці. Наприклад, нові машини, механізми, прилади, обладнання, інстру­менти, матеріали, процеси (технології) тощо.

Відкриття - встановлення невідомих раніше об'єктивних закономір­ностей, властивостей та явищ матеріального світу, що сприяють накопичен­ню теоретичних знань. Наприклад, циклічні хімічні реакції, у процесі яких розчин певних речовин з чіткою періодичністю внаслідок хімічних перетво­рень змінює колір необмежену кількість разів; відкриття на початку ХХІ сто­річчя планет поза Сонячною системою біля інших зірок.

Як винаходи, так і відкриття є основою інновацій. На їх основі ство­рюються базисні (радикальні) інновації, що здатні докорінним чином зміни­ти характер людської діяльності, створити нові галузі економіки, започатку­вати новий технологічний уклад. Наприклад, двигуни внутрішнього згоран­ня, мікропроцесорна техніка, космічна техніка тощо.На основі поширення та вдосконалення базисних інновацій створюють поліпшуючі інновації, які враховують особливості певних галузей, ринків, їх сегментів чи ніш, наприклад, мобільний різновид персонального комп'ютера notebook, яким можна користуватися практично будь-де.

Після Й. Шумпетера було зроблено багато спроб удосконалити поняття "інновація". Проте, незважаючи на досить велику кількість різних визначень цього терміна, усі їх можна об'єднати у дві групи:

-    інновація, як процес (розроблення, виготовлення і просування новації на ринку);

-    інновація, як результат (діяльності з розроблення, виготовлення і про­сування новації на ринку).

Як свідчить аналіз, більшого поширення набули погляди на інновацію як результат інноваційної діяльності.

Зокрема, за Законом України "Про інноваційну діяльність" інновації розглядаються як результат інноваційної діяльності - новостворені (застосо­вані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністрати­вного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структу­ру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [16].

Сучасні економічні реалії не обмежують інновації лише комерційним використанням результатів інноваційної діяльності, адже існують некомер-ційні інновації, наприклад, соціальні. У цьому випадку слід говорити не про комерційне, а практичне їх використання. Дійсно, відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяль­ності, утілений в новому (удосконаленому) продукті або технологічному процесі, який використовується у практичній діяльності або в нових підходах до соціальних послуг [66].

Поряд з терміном "інновація" часто вживають термін "нововведення" (Й. Шумпетер їх ототожнював) - результат практичного освоєння новації в різних сферах діяльності, який дає економічний чи соціальний ефект. Проте, згідно з поглядами деяких науковців, нововведення не є тотожним інновації. Вони вважають [56], що нововведення стають інноваціями лише тоді коли забезпечують суспільний прогрес, підвищення рівня ефективності в галузі їх виробництва чи (та) споживання.

Узагальнення викладеного вище стало підставою для такого визначен­ня інновації - кінцевий результат діяльності, що спрямована на створення й використання нововведень, втілених у вигляді вдосконалених чи нових това­рів (виробів чи послуг), технологій їх виробництва, методів управління на всіх стадіях виробництва і збуту товарів, які сприяють розвитку й підвищен­ню економічної ефективності виробництва і споживання або забезпечують соціальний чи інший ефект.

Згідно з цим визначенням інноваціями є нові товари, матеріали й тех­нології їх виготовлення, нові методи організації виробництва й збуту на всіхїх стадіях, нові ринки та способи (галузі) використання (споживання чи за­стосування) товарів, соціальні, екологічні і т.п. корисні нововведення.

Будь-якій інновації притаманні три основні взаємопов'язані властивос­ті: новизна; технічна спроможність і економічна доцільність її виготовлення й збуту; корисність для споживачів (споживачами можуть бути і власні під­розділи підприємства-інноватора). Тобто, крім новизни, інновація повинна відповідати запитам споживачів і приносити прибуток (забезпечувати корис­ність) як її розробнику, так і виробнику (в ідеалі - усім суб'єктам інновацій­ного процесу). Іноді (це стосується принципово нових інновацій, що базу­ються на результатах фундаментальних досліджень) запити споживачів ціле­спрямовано формують.

Діяльність зі створення (розроблення і виготовлення), упровадження і поширення інновацій називають інноваційною [23].

Інноваційна діяльність протягом усього свого часу повинна передбача­ти як науково-дослідні і дослідницько-конструкторські роботи (НДДКР), так і їхній маркетинговий супровід (маркетинг інновацій), у їх логічному взає­мозв'язку.

НДДКР [50] розглядаються як роботи творчого характеру, що пов'язані з науковим пошуком, проведенням досліджень, експериментів з метою роз­ширення наявних і отримання нових знань, втіленням їх у нові (удосконале­ні) вироби і технології, методи управління тощо, науковим обґрунтуванням інноваційних проектів.

Маркетинг інновацій визначають [46] як діяльність, спрямовану на пошук нових сфер і способів використання потенціалу підприємства, розроб­лення на цій основі нових товарів (виробів чи послуг) та технологій їх просу­вання на ринку з метою задоволення потреб і запитів споживачів більш ефек­тивним, ніж у конкурентів, способом, отримання завдяки цьому прибутку та забезпечення умов тривалого виживання й розвитку на ринку.

Аналізуючи ці визначення, слід зауважити, що з практичного погляду (з позицій конкретного інноватора-товаровиробника) маркетинг інновацій пов'язаний з орієнтацією виробництва і збуту інноваційної продукції на за­доволення запитів споживачів, формування і стимулювання попиту. НДДКР - з втіленням досягнень науки і техніки в інноваційну продукцію, здатну за­довольнити запити споживачів та принести прибуток їх розробнику і вироб­нику.

З цього випливає, що інноваційна діяльність передбачає проведення комплексу робіт, який складається з: наукових (зокрема лабораторних) і мар­кетингових досліджень (у тому числі бізнес-аналізу, тобто розроблення й об­ґрунтування інноваційного проекту); розроблення і виготовлення інновацій; лабораторних і ринкових випробувань; просування інновацій на ринок.

-                     Згідно із Законом України "Про інноваційну діяльність" інноваційна діяльність є однією з форм інвестиційної діяльності, у тому числі має на меті:впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП) у виробництво і соціальну сферу, у тому ч випуск і поширення принципово но­вих видів техніки і технологій;

-                     прогресивні міжгалузеві структурні зрушення, реалізацію довго­строкових науково-технічних програм із великим терміном окупності витрат;

-                     фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якіс­них змін у стані виробничих сил, розроблення і впровадження нової, ресур­созберігаючої технології, спрямованої на поліпшення екологічного стану на­вколишнього середовища.

Слід зазначити, що в умовах інформаційної економіки, що формується, насамперед, у економічно розвинених країнах, коли інформація і знання ста­ють основними засобами й предметом суспільного виробництва, а також об­межуючим чинником розвитку (в індустріальному суспільстві ним є капітал) і заміщають працю як джерело доданої вартості, інновації не обов'язково тіс­но пов'язані з інвестиціями.

 

Приклад

Розробники системи програмування Turbo-Pascal займалися її створенням протягом двох років у ві­льний від основної роботи час, на свій страх і ризик. Отриманий програмний продукт вони ж самі і просува­ли на ринок США (єдиним засобом просування спочатку була яскрава інформативна реклама), продаючи його за ціною, у десять разів дешевшою за інші системи програмування, при незрівнянно вищих функціона­льних можливостях і ефективності використання їх розробки. Оскільки продукт майже ідеально збігався із запитами споживачів, то темпи зростання обсягів продажу були наскільки значними, що інноваторів навіть запідозрили у фінансових махінаціях. Так було покладено основу створенню принципово нової системи програмування, що істотно підвищувала оперативність розроблення і налагодження пакетів прикладних програм, призначених для використання в різних галузях людської діяльності.

 

 

1.2. Класифікації інновацій та їх особливості

 

Існують різні підходи і ознаки класифікації інновацій. Їх критичний аналіз і узагальнення дозволили створити систему класифікації, яка містить класифікаційні ознаки і виділені відповідно до них види інновацій.

1.    За предметним змістом інноваційної діяльності:

 

-                     продуктові - орієнтовані на створення і використання нових чи вдосконалених продуктів у сфері виробництва чи споживання;

-                     технологічні - нові способи (технології) виготовлення традицій­них, удосконалених чи принципово нових продуктів;

-                     управлінські - нові методи, стилі, форми, прийоми управління підприємствами, установами тощо;

-                     ринкові - проникнення на нові ринки чи створення нових ринків.

2.    За сферами діяльності (характером застосування):

-                     виробничі - використовуються у сфері виробництва;

-                     економічні - використовуються у сфері економічних відносин;

-                     маркетингові - використовуються у сфері маркетингової діяльно­сті, у тому числі маркетингові дослідження, товарна, цінова, збутова, комуні­каційна політика, управління маркетингом тощо;соціальні - використовуються у соціальній сфері;

-                     екологічні - використовуються у сфері природокористування і охорони навколишнього середовища;

-                     правові і т.д.

 

3.   За ступенем новизни (глибини змін, що вносяться у сферу їх ство­рення і використання):

-                     радикальні (піонерні), що базуються на відкриттях, вони, як пра­вило, спричиняють створення нових галузей виробництва і споживання, но­вих ринків, формування нових відносин у різних сферах людської діяльності тощо;

-                     ординарні, що базуються на винаходах або нових рішеннях і вно­сять істотні зміни в традиційні галузі діяльності;

-                     поліпшуючі, що базуються на раціоналізаторських пропозиціях і вдосконалюють традиційні продукти, технології, методи управління тощо.


Взаємозв'язки цих видів інновацій (у тому числі їх різновидів) показа­но в табл. 1.2.

4.   За масштабом новизни:

-                     нові для підприємства чи установи;

-                     нові для галузі;

-                     нові для країни;

-                     світової новизни.

5.   За адресатом інновацій:

-                     для виробника;

-                     для споживача;

6.   для суспільних і державних інституцій тощо.За видом одержуваного ефекту:

 

-                     такі, що дають науково-технічний ефект;

-                     такі, що дають економічний ефект;

-                     такі, що дають соціальний ефект;

-                     такі, що дають екологічний ефект;

-                     такі, що дають інтегральний ефект.

7.   За ступенем матеріальної відчутності:

-                     продуктові (нові чи модифіковані продукти);

-                     процесні (нові чи модифіковані технології, методи управління, організаційні форми тощо);

-                     об'єкти інтелектуальної власності (комерціалізовані раціоналіза­торські пропозиції, патенти, ноу-хау, ліцензії, торгові марки, торгові знаки, конструкторська, технологічна та ін. документація, корисні моделі, промис­лові зразки тощо).


Узагальнена схема класифікації інновацій наведена у табл. 1.3.Деякі літературні джерела містять і інші класифікаційні ознаки іннова­цій, зокрема, у [56] до виділених вище ознак додають: етапи впровадження (початкова стадія, середня, заключна); сфера діяльності підприємства чи установи (наукова, технічна, технологічна, конструкторська, виробнича, ін­формаційна, маркетингова тощо); джерела фінансування інноваційної діяль­ності (власні, залучені чи позичкові кошти тощо); поширеність (одиничні, дифузійні) і т.д. Проте аналіз цієї та інших класифікацій, наприклад, [11, 30, 38, 48, 54, 61, 70], свідчить, що їх або можна звести до поданих вище семи класифікаційних ознак, або ж вони деталізують існуючі, або ж мають специ­фічну галузь застосування. При цьому більшість науковців дотримуються думки, що найбільше практичне значення з погляду розроблення стратегічної інноваційної моделі розвитку з урахуванням соціальної значущості має кла­сифікація інновацій за предметним змістом інноваційної діяльності та рівнем новизни (глибини змін, що вносяться).

Слід зазначити, що одна й та сама інновація може належати до кількох класифікаційних груп, наприклад, бути продуктовою (за предметним змістом інноваційної діяльності), споживчою (за її адресатом), ординарною (за рівнем новизни) і т.д. При цьому інноваційна діяльність може потребувати створен­ня кількох взаємно пов'язаних інновацій: нового продукту та технології його виготовлення, нової системи управління виробництвом і збутом, застосуван­ня нових маркетингових прийомів просування інновації на ринок і т.п.

Загалом же, класифікація інновацій потрібна для визначення місця ко­жної інновації в інноваційній діяльності суб'єкта господарювання, урахуван­ня її особливостей з позицій створення, маркетингу, споживання. Це, у свою чергу, потрібно для ефективного управління інноваційною діяльністю, у тому числі її ресурсним забезпеченням: фінансовим, кадровим, сировинним тощо.

 

1.3. Сутність і зміст інноваційного менеджменту

 

У сучасних економічних умовах одним з основним факторів забезпе­чення конкурентоспроможності національних економік і окремих підпри­ємств є інновації і інноваційна діяльність, що потребує застосування специ­фічних методів, принципів, прийомів, засобів підготовки і реалізації іннова­ційних змін. Вони знаходять своє втілення в інноваційному менеджменті, який розглядається одночасно: як наука та мистецтво управління інновація­ми, як вид діяльності та процес прийняття інноваційних рішень, як інструме­нтарій управління інноваціями.

У цьому контексті і сформульовані різні визначення інноваційного ме­неджменту, зокрема подані в [4, 27, 29, 30, 31, 38, 48, 54, 70] та ін. Наведемо найбільш характерні з них.

Інноваційний менеджмент - самостійна галузь економічної науки та професійної діяльності, спрямована на формування і забезпечення досягнен­ня будь-якою організаційною структурою інноваційних цілей шляхом раціо­нального використання матеріальних, трудових, інтелектуальних та фінансо­вих ресурсів [29].

Інноваційний менеджмент - сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, організацій­ними структурами, що нею займаються, та їх персоналом [30].

Інноваційний менеджмент - різновид функціонального менеджменту, об'єктом якого безпосередньо є інноваційні процеси, які відбуваються у всіх сферах народного господарства [31].

Інноваційний менеджмент доцільно розглядати з позицій системного підходу як ієрархічну, складну, багатокомпонентну, відкриту, адаптивну (здатну до самоорганізації, саморегулювання, саморозвитку), динамічну сис­тему ймовірнісного характеру. На рис. 1.1 подано структуру інноваційного менеджменту на рівні підприємства (установи).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 


Похожие статьи

С М Ілляшенко - Оцінка ефективності та оптимізація портфеля замовлень науково-виробничого підприємства

С М Ілляшенко - Сутність структура й методичні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства

С М Ілляшенко - Теоретико-методичні засади оцінки ринкової адекватності ідей і задумів товарних інновацій

С М Ілляшенко - Управління вибором цільового ринку для реалізації інноваційного потенціалу підприємства

С М Ілляшенко - Формування і розвиток цільових ринків