С М Ілляшенко - Інноваційний менеджмент підручник - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

Таким чином вносяться корективи в оцінку ефекту від реалізації проек­ту, чим вищий рівень ризику, тим більшою повинна бути прибутковість про­екту, щоб компенсувати ризик.

2. Метод сценаріїв. У ході аналізу можливого розвитку подій на ринку виділяють кілька сценаріїв, як мінімум: оптимістичний, песимістичний і но­мінальний (див. п. 5.2). Далі визначають експертним методом або розрахо­вують імовірності (апостеріорні, див. формулу 5.6, п. 5.2) настання виділених сценаріїв розвитку подій і можливі ефекти (див. п. 8.1) за кожним сценарієм окремо залежно від можливих комбінацій факторів впливу. Розраховують та­кож очікуване значення ефектів, як середньозважене за ймовірностями сце­наріїв

 

n

Ео =Z1  Ei (9.3)

 

де Ij і Ej - імовірність і значення ефекту за i сценарієм відповідно, n -кількість можливих сценаріїв.Очікуване значення ефекту (результату) може бути використане в якос­ті критерій оцінки доцільності реалізації інноваційного проекту.

 

Приклад

Підприємець-інноватор аналізує результативність конкретної бізнес-операції за різних сценаріїв ро­звитку подій на ринку. Якщо ситуація на ринку залишиться незмінною, то обсяг ринкового попиту на його інноваційні продукти становитиме 4000 од. Якщо на ринку виникне сприятлива ситуація, то попит станови­тиме 5000 од., якщо несприятлива - 3000 од. Імовірності згаданих сценаріїв розвитку подій підприємець оцінює як 0,5, 0,2 і 0,3 відповідно. Беззбитковість йому забезпечить обсяг реалізації не менше ніж 3800 од. інноваційного продукту. Необхідно оцінити доцільність виконання даної бізнес-операції.

Очікуване значення обсягу реалізації становитиме 4000 • 0,5 + 5000 • 0,2 + 3000 • 0,3 = 3900 од., що цілком достатньо для беззбиткової роботи.

 

Мірою ризику є середньоквадратичне відхилення ефектів за кожним зі сценаріїв від їх очікуваного значення (більше значення а свідчить про біль­ший ризик)а =


ті


1=1


(9.4)При аналізі альтернативних інноваційних проектів, які мають близьку результативність (Ео) перевагу слід надати тому з них, який є менш ризико­ваним (має менше значення а).

У певних випадках доцільним є розрахунок показника відносного ри­зику

 

 

 

 

При аналізі альтернатив кращим буде проект з меншим значенням 8, оскільки його відносний ризик (що припадає на одиницю результату - ефек­ту) є меншим.

3. Зівставлення витрат і результатів. Для оцінки ризику інновацій­ного проекту зіставляють його очікувані результати і можливі втрати, як на­слідок реалізації ситуації ризику (менші, ніж очікувалися, обсяги реалізації продукції, падіння купівельної спроможності споживачів, жорстка протидія конкурентів тощо).

Результати оцінки використовують для прийняття рішень щодо доціль­ності його реалізації. Для цього можна скористатися рекомендаціями табл. 9.

3.

Величину Вт можна оцінити через показник середньоквадратичного відхилення а.
Наведена нижче таблиця (табл. 9.4) дозволяє визначити прийнят­не співвідношення очікуваних результатів (ефектів інноваційного проекту, наприклад, очікуваного значення Ео) і втрат (суми коштів, якою ризикує ін-новатор, наприклад, середньоквадратичного відхилення о) для осіб, що приймають рішення (менеджерів інноваційних проектів), з різним ставлен­ням до ризику (різним типом поведінки).

4.   Аналітичний метод. Передбачає для оцінки ризику альтернативних інноваційних проектів використання показників: чистого приведеного доходу NPV, періоду окупності РР, індексу доходності (рентабельності) РІ, внутріш­ньої норми доходності IRR (їх розрахункові формули див. у п. 10.8 [18]).

Серед альтернативних проектів кращим буде проект з більшими зна­ченнями NPV, РІ, IRR як такий, що має більший запас міцності, а також про­ект з меншим значенням РР, оскільки він має менший рівень невизначеності відносно майбутнього розвитку подій.

5.      Оцінка чутливості інноваційного проекту. Цей метод дозволяє оцінити чутливість результуючого показника інноваційного проекту (NPV, РІ, IRR, РР) до змін вхідних величин: ціни одиниці інноваційного продукції, місткості ринку тощо.

Передбачає розрахунки критичних значень вхідних параметрів (при яких результуючий показник не вийде за припустимі межі, наприклад, NPV > 0, РІ > 1, IRR > норми дисконту, РР < періоду життєвого циклу інновацій­ного проекту) і зівставлення їх з фактичними значеннями цих параметрів конкретного інноваційного проекту.З двох альтернативних інноваційних проектів менш ризикованим є проект, що має більший запас міцності, тобто більшу різницю між фактич­ними і критичним значеннями величин. Так, проект із характеристиками об­сягів збуту продукції Офакт1 = 12000 шт., Окрит1 = 8000 шт. буде менш ризико­ваним, ніж проект із характеристиками Офакт2 = 13000 шт., Окрит2 = 10000 шт. Однак це справедливо тільки для різних проектів. Якщо ж інноваційні проек­ти аналогічні (передбачають виробництво аналогічної продукції), то менш ризикованим вважається проект, який має більш низьке (або більш високе, наприклад, для собівартості продукції) критичне значення відповідного па­раметра. Наприклад, порівнюючи інноваційні проекти з характеристиками

ціни одиниці продукції Цфакті = 10 ІГЛі/іПт., Цкриті = 8 ІГЛі/іПт. і Цфакт2 = 9

грн/шт., Цкрит2 = 7 грн/шт., перевагу варто віддати проекту 2, оскільки, при падінні ціни на ринку до 7,5 грн/шт. він усе ще буде приносити прибуток, то­ді як проект 1 буде вже збитковим.

5. Оцінка фінансової стійкості інноваційного проекту.

Оцінка фінансової стійкості інноваційного проекту і, відповідно, його ризику виконується на основі аналізу достатності наявних обігових коштів (власних чи позичкових), необхідних для реалізації проекту.

Для оцінки застосовують такі показники:

-                     ±Ес - надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів, необхід­них для реалізації проекту;

-                     ±Ет - надлишок (+) або нестача (-) власних, а також середньостроко-вих і довгострокових позикових обігових коштів;

-                     ±Ен - надлишок (+) або нестача (-) загальної величини обігових коштів (з урахуванням середньострокових і довгострокових, а також короткостроко­вих кредитів і позик).

Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування.

Залежно від їх значень виділяють зони фінансової стійкості і ризику інноваційного проекту (порядок розрахунку показників див. у [18]):

1)    абсолютна стійкість, ризик відсутній:

±Ес >0,  ±Ет >0, ±Ен >0; (9.6)

2)    нормальна стійкість, ризик мінімальний:

±ЕС *0, ±Ет *0, ±Ен *0; (9.7)

3)    хитливий стан, ризик підвищений:

±ЕС < 0, ±Ет >0, ±Ен >0; (9.8)

4)    критичний стан, ризик критичний;

±ЕС < 0, ±Ет < 0, ±Ен >0; (9.9)

5) кризовий стан, ризик неприпустимий:

6.    ±Ес< 0, ±Ет< 0, (9.10) За результатами оцінки приймають рішення про доцільність реалізації інноваційного проекту.Метод експертних оцінок. Оцінка й урахування ризику виконуєть­ся на основі суб'єктивних суджень експертів - фахівців з аналізу ризику. Ва­ріант методики експертної оцінки див. у п. 7.4.

7.    Інші методи. Для аналізу ризику інноваційних проектів застосову­ють [18]:

 

-   метод, що передбачає побудову дерева рішень, гілки якого відобра­жають різні варіанти розвитку подій у ході реалізації інноваційного проекту як тих, що залежать від дій особи, яка приймає рішення, так і подій, які роз­виваються незалежно від неї. Гілкам дерева ставлять у відповідність суб'єктивні чи об'єктивні оцінки можливості реалізації розглянутих подій і впливу на них прийнятих рішень або виконуваних дій (вірогідність, розміри витрат і доходів тощо). Таким чином, рухаючись уздовж гілок дерева, можна за допомогою відомих правил комбінування оцінок оцінити кожен варіант шляху таким чином, що вони стануть практично порівнянними для особи, яка приймає рішення (ОПР). Отже, можна знайти оптимальні рішення й одночас­но проранжувати різні варіанти дій. Для оцінки використовують імовірності, коефіцієнти впевненості або шанси [24, 18]. Комбінування оцінок виконую-ють за допомогою правил отримання логічного висновку в умовах неповної визначеності;

-   методи теорії ігор, що дозволяють "програти" можливі сценарії роз­витку подій по ходу реалізації інноваційного проекту і знайти оптимальні рішення: в умовах неантагоністичної протидії (ігри з природою); в умовах антагоністичної протидії суб'єктів ринку, наприклад, конкурентів; в умовах незворотності вибору, коли рішення можна прийняти тільки один раз і безпо­воротно, наприклад, придбати необхідні виробничі площі.

Дані методи дозволяють прийняти обґрунтовані рішення в умовах не­повної визначеності відносно предмету рішення і його майбутніх наслідків. Ці методи і приклади їх використання достатньо повно відображені в літера­турних джерелах, наприклад, [18].

Для інноваційних проектів з високим ступенем ризику застосовують методи його зниження. Основними з них є наступні:

-   страхування - метод зниження ризику шляхом перетворення випадко­вих збитків у відносно невеликі постійні або разові витрати. Головна умова ефективності страхування полягає в тому, щоб ризики застрахованих були незалежними один від одного, або мали різноспрямовану кореляцію. Страху­вання є одним з основних способів зниження ризику;

-   розподіл ризику - метод зниження ризику, при якому ймовірний зби­ток поділяється між кількома суб'єктами таким чином, що можливі втрати кожного (так само як і прибуток) порівняно невеликі. Саме завдяки викорис­танню даного методу фінансово-промислові групи можуть йти на ризик фі­нансування великих проектів або нових напрямків НДДКР;

-  об'єднання ризиків є одним з методів зниження ризику шляхом об'єд­нання незалежних ризиків кількох суб'єктів, проектів або видів діяльності таким чином, що загальний ризик зменшується;диверсифікація - це метод зниження ризику шляхом розподілу коштів між кількома ризиковими активами (видами діяльності, проектами тощо) та­ким чином, що підвищення ризику для одного, як правило, означає зниження ризику для іншого;

-  збір додаткової інформації, що дозволяє підвищити поінформова­ність ОПР відносно предмету інноваційного рішення чи (та) його наслідків і знизити таким чином рівень невизначеності і спричиненого нею ризику;

-  резервування коштів на покриття непередбачених витрат. Даний метод базується на створенні резерву коштів на покриття непередбачених ви­трат, розмір якого визначається шляхом зіставлення очікуваного значення можливих втрат (додаткових витрат) і витрат на їх запобігання, зниження або компенсацію.

Перераховані методи можуть застосовуватися як поодинці, так і одно­часно.

 

9.3. Комплексна оцінка ефективності інноваційної діяльності

 

Комплексна оцінка ефективності інноваційного проекту передбачає врахування всіх видів ефектів (див. п. 9.1) конкретного суб'єкту інноваційно­го процесу і зіставлення їх з витратами на його виконання (розроблення і ре­алізацію). Основною проблемою є те, що не всі ефекти можна оцінити (або складно оцінити) вартісно. Проте якщо це можливо, то можна виконати не лише комплексну оцінку ефективності проекту, але й урахувати можливий синергічний ефект (див. формулу 9.2, п. 9.1). Обов'язковим є оцінка іннова­ційних ризиків і розроблення за необхідності заходів з їх уникнення, знижен­ня чи компенсації (див. п. 9.2).

У деяких випадках необхідно проводити різнопланову оцінку іннова­ційних проектів, для чого застосовують не лише економічні (фінансові) пока­зники. Наприклад, використовують такі групи оціночних показників:

-     фінансова вартість. Частіше за все для її оцінки застосовують пока­зники NPV та IRR;

-     зміни потоку грошових коштів. Застосовують показник РР. Для пі­дприємств, що балансують на межі беззбитковості, неспроможність проекту давати грошовий потік у необхідному обсязі (NPV) і в потрібний час (РР) може призвести до істотних фінансових ускладнень (зниження ліквідності чи навіть банкрутства тощо);

стратегічна вартість. Проект може мати низький чи навіть негати­вний NPV або великий РР, однак його стратегічна вартість може бути дуже високою. Наприклад, якщо розпочинається виробництво та просування на ринок принципово нових товарів, що потребує високих витрат на навчання персоналу, придбання нових верстатів, обладнання та інструментального оснащення, формування збутової мережі, налагодження комунікації зі спо­живачами тощо. При цьому розрахунки показують, що освоєння нового рин­ку може давати в майбутньому значні прибутки. Крім того, існує велика ймо­вірність проникнення на зарубіжні ринки. У цьому випадку стратегічна вар­тість проекту буде набагато більшою, ніж NPV. Однак стратегічну вартість оцінити вартісними показниками непросто, оцінка буде мати ймовірнісний характер, що пов'язане зі значним рівнем невизначеності і, відповідно, ризи­ку;

-     задоволення інтересів різних груп зацікавлених осіб (економічних контрагентів підприємства). Проект буде успішним, якщо він відповідати­ме інтересам (принаймні, не суперечитиме) економічних контрагентів підп­риємства-інноватора (суб'єктів інноваційного процесу): постачальників, по­середників, кредитно-фінансових установ, місцевого населення, трудового колективу підприємства, органів місцевої влади і т.п.;

-     проектні ризики. Основні ризики інноваційних проектів викладено в п. 7.4. Методи їхніх оцінки й урахування розглянуто в п. 9.2;

-     мотивація менеджерів (у загальному випадку - усіх членів проект­ної команди). Успішність проекту значною мірою визначається ступенем за­цікавленості менеджерів, що обов'язково слід ураховувати. Проте провести таку оцінку досить важко.

Склад зазначених груп показників за потреби може бути істотно роз­ширеним. Особливо це стосується оцінок інноваційних проектів, що врахо­вують мульплікативний ефект (див. п. 9.1), наприклад, коли проект викону­ється на конкурсних засадах за державної підтримки.

 

Приклад

Розглянемо фрагмент оцінки інноваційного проекту із застосуванням розглянутих показників (табл.

 

Звичайно наведений вище приклад є спрощеним, проте він дає загальне уявлення про комплексну оцінку ефективності інноваційних проектів.

Для порівняння ефективності альтернативних інноваційних проектів, що оцінюються комплексом кількісних і якісних оцінок може бути застосо­вано метод відстаней (розрахункова формула 8.4 у п. 8.3). Цей підхід дозво­ляє привести у порівняний вигляд (нормалізувати) і зв'язати воєдино кількіс­ні і якісні оцінки проектів. При цьому оціночні показники проектів перево­дяться у відносні: відносні оцінки кількісних показників розраховують без­посередньо, для отримання відносних оцінок якісних показників їх поперед­ньо переводять у бальні.

Основною проблемою є вибір бази для порівняння. За базу можуть бу­ти прийняті показники кращого на ринку проекту, або ж так званого ідеаль­ного проекту, який існує лише в уяві особи, що виконує аналіз. Він об'єднує кращі показники всіх порівнюваних проектів. Наприклад, за даними табл. 9.5, ідеальний проект містить відповідно: фінансову вартість і окупність -другого проекту, стратегічну вартість і зацікавленість суб'єктів ринку - пер­шого, проектні ризики - другого, мотивацію менеджерів - першого і третьо­го. Відповідно, відносними оцінками показників ідеального проекту будуть одиниці. Комплексна оцінка розрахована за формулою 8.8 - нуль. Для інших проектів відносні оцінки показників будуть меншими або дорівнювати оди­ниці (якщо вони будуть збігатися з оцінками ідеального проекту), а комплек­сна оцінка - більше нуля.

Для наочності аналізу будують циклограму ефективності (див. рис. 9.1) у полярній системі координат, де довжина радіус-вектора відповідає віднос­ній оцінці показника, а полярний кут - його вагомості (більша площа циклог­рами свідчить про більшу ефективність інноваційного проекту). Розрахунки відносних оцінок показників для проектів, що наведені в табл. 9.5, подані в табл. 9.6.

 

Приклад.

Комплексні оцінки альтернативних проектів (за формулою 8.4):

Е1 = (1 - 0,8) • 0,2 + (1 - 0,86) • 0,1 + (1 - 1) • 0,3 + (1 - 1) • 0,2 + (1 - 0,75) • 0,1 + (1 - 1) • 0,1 = 0,079.

Е2 = (1 - 1) • 0,2 + (1 - 1) • 0,1 + (1 - 0,8) • 0,3 + (1 - 0,5) • 0,2 + (1 - 1) • 0,1 + (1 - 0,83) • 0,1 = 0,087.


Е3 = (1 - 0,67) -0,2 + (1 - 0,7) • 0,1 + (1 - 0,88) • 0,3 + (1 - 0,56) • 0,2 + (1 - 0,63) • 0,1 + (1 - 1) • 0,1 = 0,255. За результатами розрахунків кращим є проект 1.
Контрольні запитання

1.                 У чому виявляються економічний, соціальний та екологічний ефекти інноваційної діяльності? Які існують підходи до їх обчислення?

2.                 У чому полягають науковий (пізнавальний) і науково-технічний ефекти інноваційної діяльності? Які існують підходи до їх обчислення?

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 


Похожие статьи

С М Ілляшенко - Оцінка ефективності та оптимізація портфеля замовлень науково-виробничого підприємства

С М Ілляшенко - Сутність структура й методичні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства

С М Ілляшенко - Теоретико-методичні засади оцінки ринкової адекватності ідей і задумів товарних інновацій

С М Ілляшенко - Управління вибором цільового ринку для реалізації інноваційного потенціалу підприємства

С М Ілляшенко - Формування і розвиток цільових ринків