С М Ілляшенко - Інноваційний менеджмент підручник - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

Орієнтовна тривалість етапу - 6 місяців.

Таким чином, тривалість ІЦ становить близько 2 років (22 місяці) , ЖЦ - 8-9 років.
10.2.2. Обґрунтування проектів інноваційного розвитку ринкових можливостей підприємства

 

Завдання

Обґрунтувати вибір найбільш прийнятних проектів інноваційного роз­витку ринкових можливостей конкретного підприємства.

 

Методичні вказівки

Відбір проектів рекомендується вести за допомогою методики, яка пе­редбачає виконання трьох основних етапів [1, 2]:

1.    Визначення економічної ефективності проекту відомими методами та прийняття на цій основі попереднього рішення про економічну привабли­вість проекту.

2.    Порівняння необхідного (Ун) та фактичного ф) значення комплекс­ної багатокритеріальної оцінки рівня успіху проекту.


Факторами успіху проекту визначено достатність забезпечення такими групами ресурсів: грошовими (Г), людськими (Л), часовими (Ч), державної підтримки (Д), відповідності вимогам ринку (П) [13]. Необхідні значення комплексної оцінки рівня успіху проекту являють собою оптимальні вектори з усієї множини Парето, яка визначається за допомогою матриць згрупувань, що подано у табл. 10.4.

ЗіХ]- - відповідно значення згрупування за ітаj факторами.

Оцінки факторів у табл. 10.4 проставлені за шкалою: 0 - недостатній рівень і-го фактора для реалізації проекту; 1 - середній рівень, що дозволяє розглядати проект і починати перші етапи його реалізації; 2 - достатність для впевненого початку проекту.Для визначення оптимальних векторів вся їх множина зображується у вигляді графу, де на його кінцевих вершинах записують інтервальні значення рівня достатності факторів, які згруповані у шкалу, розроблену на основі принципу Парето (20/80), та шкали, що її використовують в АВС-аналізі (50/80/100) : Рі = 0-50; Р = 51-80; Р = 81-100.

Значенням Рі відповідають дискретні значення 0, 1, 2 відповідно. Руха­ючись графом від кінцевих вершин до вихідної точки, складають інтервальні значення суміжних вершин нижчого рівня, сума яких являє собою необхідне абсолютне значення рівня успіху проекту. При цьому з усієї множини альте­рнатив обирається підграф з найменшою сумою. Вектор (вектори) даного пі-дграфу є оптимальними і його можна записати таким чином:

 

XOpt   =  (ХГ     5 ХЛ    5 ХЧ     5 ХД    5 ХП    ) . (10.1)

 

Фактичні значення рівня успіху визначаються шляхом розрахунку від­носного рівня кожного з факторів, як співвідношення їх фактичного (Рфакт.) та необхідного (Рнеобх.) значень і представлення їх у вигляді вектора необхід­ного успіху за інтервальною і дискретною шкалами:

 

_  /   необх     необх     необх     необх     необх\                  , .

Хнеобх = г    5 хл    5 хч    5 хд    5 хп    ). (10.2)

 

 

Проект є прийнятним, якщо виконується умова хнеобх ^ хр.

Для відібраних проектів визначають відносне (в частках одиниці) фак­тичне значення рівнів успіху (Ув).

3. Визначення рівня ризику проекту й остаточне прийняття рішення про реалізацію проекту.

Під ризиком (R) розуміється обернена до показника успіху величина, тобто неуспіх проекту, що розраховується за формулою:

 

R = 1 - Ув. (10.3)

 

Оцінка ступеню ризику відбувається на основі шкали областей ризику: R = 0 - 25 - зона мінімального ризику, можливі втрати не перевищують чис­тий дисконтований прибуток проекту; R = 25 - 50 - зона підвищеного ризи­ку, можливі втрати не перевищують дисконтований дохід проекту; R = 50 -75 - зона критичного ризику, можливі втрати не перевищують чистий прибу­ток підприємства; R=75-100 - область неприпустимого ризику, можливі втра­ти не перевищують дохід від всіх видів діяльності.

 

Приклад

Обґрунтувати вибір найбільш прийнятного інноваційного проекту. Вхідна інформація для розраху­нку міститься в табл. 10.5.
Розв'язання.

Відповідно до методичного підходу експертами (керівниками і провід­ними фахівцями підрозділів підприємства й особами, які залучені зі сторони), визначено графічну схему (рис. 10.2) оцінки прогнозованого рівня успіху ін­новаційного проекту 1 за допомогою матриць групувань (див. табл. 10.4). Аналогічним чином виконується комплексна оцінку інших проектів.

2

1

2

2

1

0

1

1

О

0

0

0

 

О

1

2


2

1

1

2

1

0

1

1

О

0

0

0

 

О

1

2


Рис. 10.2. Схема комплексної оцінки успіху проекту 1

 

За допомогою отриманих матриць визначено напружені варіанти прое­ктів та побудовано графи їх мережі. Для проекту 1 граф показано на рис.

10.3.Виходячи з графу, визначаємо підграф, який відповідає оптимальному варіанту успіху проекту 1. На рис. 10.3 він представлений жирними лініями і має такі варіанти векторів:

1.    х = {2, 1, 2, 2, 0};

2.    х = {2, 1, 2, 0, 2}.

Згідно з методичним підходом визначаємо необхідний рівень успіху реалізації проектів.

Відповідно до отриманих векторів, для проектів 1, 3-5 розраховані зна­чення нижньої та верхньої межі успіху дорівнюють:У


430 500 86%


У:


294 500 58%
43О, 29428О, 213 15О,

811

 

15О, 81

 

К

2,О

7


О


2


L

18О,

132

 

\

2,1

7


Часові ресурси


\


/

Відповідність ринкуресурси

 

 

Рис. 10.3. Граф оцінки успіху інноваційного проекту 1Це означає, що максимальний шанс на успіх проектів при можливих найменших витратах ресурсів коливається в межах 58-86%.

Для проекту 2 розраховані значення нижньої та верхньої межі успіху

дорівнюють відповідно:

420 285
Ув = = 84%;                          Ун = = 57%.

п    500                                       п 500

Це означає, що максимальний шанс на успіх проекту при можливих найменших витратах ресурсів коливається в межах 57-84%.


Для аналізу відповідності отриманих розрахункових значень векторів успіху і фактичних векторів усі дані занесемо до табл. 10.6.

У результаті аналізу табл. 10.6 можна зробити висновок, що проектами, фактичні вектори яких збігаються з необхідними, є проекти 2 та 3. Отже, са­ме на їх реалізації необхідно зосередити всі зусилля підприємства.

Розрахуємо фактичний рівень успіху відібраних проектів, який визна­чається шляхом підставлення даних в підграфи оптимального результату. Схеми розрахунків представлено на рис. 10.4-10.5.

94

 

80

2

 

1

Гропюш ресурси                 Людські ресурси

У 2 =

78%

81%

У 3 =■ Уп

Рис. 10.4. Граф оцінки фактичного успіху інноваційного проекту 2 Переведемо отримані в графах на рис. 10.4-10.5 значення в відносні:

390 ________________ ~ 405

500                                  п 500

Отже, за результатами проведеного розрахунку можна зробити висно­вок, що проект 2 має 78% шансів на успіх, а проект 3 - 81%. Розрахуємо відсоток ризику проектів:

Р2 = 100 - 78 = 22%;   Р3 = 100 - 81 = 19%.

Отже, ризик нереалізації проекту 2 становить 22% а проекту 3 - 19%, що відповідає зоні мінімального ризику, коли підприємство ризикує втратити частину чистого дисконтованого прибутку від проекту. Однак при реалізації проекту 2 ця частина внаслідок настання ризикової ситуації буде більшою.
Людські ресурси

 

Рис. 10.5. Граф оцінки фактичного успіху інноваційного проекту 3

 

За результатами проведених розрахунків рекомендується відкласти три з п'яти інноваційних проектів до моменту усунення негативних відхилень в їх фактичних векторах та відібрати проекти 2 і 3 для реалізації. Однак, вихо­дячи з того, що проект 2 має більший чистий дисконтований прибуток при незначній різниці в рівнях ризику, рекомендується найбільш прийнятний ві­дібрати саме його.

 

10.2.3. Розробка основ інноваційної стратегії підприємства

 

Визначити стратегічний вектор розвитку підприємства та розробити рекомендації по його досягненню відповідно до наявного потенціалу. Вибір підприємства погодити з викладачем.

 

Методичні вказівки.

Визначення стратегічного напрямку розвитку підприємства проводить­ся на основі різних методичних підходів, наприклад: SWOT-аналіз, стратегі­чна модель Портера, матриця BCG, матриця «Мак Кінсі - Дженерал Елект­рик», метод Gap-аналізу, метод STP-аналізу, метод LOTS, метод PIMS, метод ADL та ін. Рекомендується провести визначення ринкових можливостей ро­звитку підприємства на основі методики, що базується на встановленні рівня задоволеності запитів споживачів та виробників. Даний методичний підхід передбачає виконання шести основних етапів:

1. Збір інформації про існуючі на ринку види товарів з їх детальним описом за низкою характеристик, наприклад: технічних, економічних, орга­нолептичних і т.д.

2. Зображення отриманих даних на карті позиціонування за критеріями "стадія життєвого циклу - ціна". Для кількісного представлення етапів жит­тєвого циклу пропонується шкала, яка зображена на рис. 10.6.

0

12,5

25

37,5

Стадія        Стадія Стадія
виходу на   стрімкого завершального
ринок
          росту росту


50

Стадія зрілості


75

87,5

62,5

Стадія       Стадія Стадія
початкового стрімкого   виходу з
спаду
  спаду ринкуРис. 10.6. Шкала умовних значень стадій життєвого циклу товару

3.    Встановлення характеру залежності та побудова лінії тренду, вихо­дячи з найбільшого рівня апроксимації.

4.    Виявлення критичних точок на графіку, яким відповідають значення кінця (початку) кожної зі стадій, що є умовними екстремумами функції.

5.    Визначення рівня задоволеності запитів на ринку.

6.    Визначення ринкових позицій підприємства та прийняття подальших стратегічних рішень на основі відповідності до одного з квадрантів матриці "стадія життєвого циклу - ціна", характеристики яких наведено в табл. 10.7.

 

Приклад

Провести аналіз діяльності та визначити стратегічний вектор розвитку для АТ "Норд".

 

Розв'язання

Місією АТ "Норд" є створення нового покоління доступних за ціною холодильників, зручних у використанні та привабливих в естетичному плані, які спроможні задовільнити всі потреби та запити споживачів. Для визначен­ня стратегічного вектору розвитку підприємства на основі методики встанов­лення рівня задоволеності запитів споживачів нами було зібрано інформацію про 250 найбільш поширених на ринку України у 2006-2008 рр. моделей хо­лодильників, які представлені 22 торговими марками вітчизняних і зарубіж­них виробників. Усі отримані дані заносились до таблиці, фрагмент якої представлено в табл. 10.8, при цьому всі моделі на основі методу інтервалів були розподілені на три цінові сегменти, у межах кожного з яких виділено ще по три сегменти, кожен з яких був охарактеризований певним набором хара­ктеристик (табл. 10.9).

Виходячи з отриманих даних (табл. 10.8-10.9), на карті позиціонування за критеріями "стадія життєвого циклу - ціна" було зображено всі досліджу­вані моделі холодильників (рис. 10.7).
Продовження табл. 10.7
4


5


6


7


8


9


10


11


12


Прибуток Мета

Види марке­тингу

 

Цільові спо­живачі

 

 

 

 

 

 

 

Цінові страте­гії (price)

 

 

 

 

 

 

Головна ціль збутової політики (place)


Відсутній

Лідерство на ринку, сегменті, ніші

Новатори, середній клас

1.Розвиваючий

2.Конверсійний

3.Стимулюючий

 

1.Встановлення ціни на рівні лідера ринку

2.Встановлення ціни   на рівні компенсації собівартості

Новатори, малозабезпече­ні

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 


Похожие статьи

С М Ілляшенко - Оцінка ефективності та оптимізація портфеля замовлень науково-виробничого підприємства

С М Ілляшенко - Сутність структура й методичні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства

С М Ілляшенко - Теоретико-методичні засади оцінки ринкової адекватності ідей і задумів товарних інновацій

С М Ілляшенко - Управління вибором цільового ринку для реалізації інноваційного потенціалу підприємства

С М Ілляшенко - Формування і розвиток цільових ринків