С М Ілляшенко - Інноваційний менеджмент підручник - страница 28

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

10.

Уникати неприємностей.

11.

Прагнути до нового і невідомого.

12.

Забезпечити собі впливове становище.

13.

Купувати гарні речі.

14.

Займатися справою, що вимагає повної віддачі.

15.

Бути зрозумілим іншими членами колективу.

Результати порівняння тверджень для члена колективу розробників А представлено в табл. 10.11.

У верхній частині таблиці (вище ломаної лінії у стовпчиках) проводиться попарне порівняння твердження у вибраному стовпчику з іншими твердженнями за шкалою: 1 - якщо перевага надається твердженню у стовпчику, 0 - у протилежному випадку. Нижче від ломаної лінії оцінки проставляються таким чином. Якщо, наприклад, пер­ше твердження має перевагу перед другим (оцінка 1), то друге твердження порівняноз першим має оцінку 0.

Далі оцінки складають у стовпчиках і записують у верхній рядок таблиці. Найактуальнішими є потреби, що отримали найбільші оцінки. Для визначення ступеня задоволення п'яти груп потреб необхідно підрахувати су­му балів за групами питань:

1.                  Матеріальні потреби - питання 4, 8, 13. Їх сума балів: 12 + 6 + 3 = 21.

2.                  Потреби в безпеці - 3, 6, 10. Сума балів: 7 + 9 + 2 = 18.

3.                  Соціальні - 2, 5, 15. Сума балів: 4 + 3 + 0 = 7.

4.                  Потреби у визнанні - 1, 9, 12. Їх сума балів: 11 + 12 + 6 = 29.

Потреби у самореалізації - 7, 11, 14. Сума балів: 11 + 8 + 10 = 29.
28

 

 

14


 

4-


                        «0-

Зона часткової задоволеностіЗона незадоволеності


51                            2 3

Рис. 10.10. Ступінь задоволення груп потреб працівника А


4


Групи потребСтупінь задоволення потреб усіх членів групи розробників інновацій (визначена аналогічно наведеному вище), а також середній по групі подана в табл. 10.12.

Аналіз табл. 10.12 показує розбіжності в інтересах членів групи розробників інновацій, що загрожує конф­ліктами. Можливими наслідками конфліктів є:

-                     
незадоволеність членів групи розробників своєю роботою, що приводить до зниження продуктив­ності праці, поганого настрою, конфліктам з іншими членами групи і т.п.;

-                      зростання плинності кадрів;

-                      зменшення ступеня співпраці всередині колективу, розбіжність інтересів, послаблення співпраці;

збільшення ворожості між конфліктуючими сторонами, зменшення взаємодії і спілкування тощо.Для управління конфліктною ситуацією доцільно застосувати такі заходи:

-                     структурні: роз'яснення вимог до роботи (які результати очікують від кожного співробітника і підрозділу в цілому, якою є система ієрархії повноважень і відповідальності, якими є цілі, що на них спрямовані зусилля всієї команди, якою є структура системи винагород);

-                     міжособистісні: ухилення від конфлікту, згладжування протиріч конфліктуючих сторін, знахо­дження компромісу, збільшення обсягів ресурсів доступних для членів групи, прагнення до зміни поведінки членів групи, зміна формальної структури групи розробників чи навіть всієї організації, до якої вони входять, ідентифіка­ція спільного ворога, визнання розходжень у інтересах членів групи і готовність ознайомитися з ними і врахувати їх (це найбільш ефективний метод).

 

10.2.6. Вибір методу й оцінка інтелектуального капіталу підприємства (об'єкта інтелектуальної власності)

 

Завдання

Оцінити інтелектуальний капітал підприємства в цілому і за окремими його складовими. Зробити необхідні висновки.

 

Приклад


Нижче ( табл. 10.13) наведено результати оцінки (методом бальної оцінки) рівня інтелектуального капіталу трьох підприємств Сумської області: науково-виробничого підприємства ТОВ "Турбомаш", що займається модер­нізацією насосного і компресорного обладнання; ТОВ "Горобина", що виготовляє лікеро-горілчану продукцію; АТЗТ "Сумський фарфоровий завод".

Оцінка проводилася окремо за показниками людського, організаційного й інтерфейсного капіталів. Зокре­ма, були враховані показники:

1.Людського капіталу (окремо за категоріями: ІТР, робітники, менеджери):

 

- рівень освіти відповідно до профілю діяльності підприємства;

- стаж роботи за профілем;

- досвід роботи на експорт;

- ступінь оновлення фахових знань;

- раціоналізаторська активність;

- винахідницька активність;

- плинність кадрів;

- індивідуальна результативність праці;

- вікова структура персоналу;

- частка працівників, що мають учнів.

Індивідуальна результативність оцінювалася відносно до основних конкурентів (випуск продукції у грн на одного працюючого), а інші показники, - як частка працівників аналізованого підприємства, що мають відповідну освіту, стаж роботи, пройшли перепідготовку чи підвищення кваліфікації і т.д.

2.Організаційного капіталу, у тому числі:

 

-                     наявність прав власності на патенти, ліцензії, ноу-хау, товарні знаки, промислові зразки; інформа­ційне забезпечення, як технічне, так і власне інформаційне; програмне забезпечення. Ці показники оцінювалися порівняно з основними конкурентами;

-                     рівні прогресивності і технологічності конструкторської і технологічної документації (окремо); рі­вні сертифікації продукції, технологій і виробництв (окремо за якістю і екологічністю); рівні автоматизації і меха­нізації робіт (з проектування, виробництва і управління); рівень наукомісткості технологій і продукції. Ці показни­ки визначалися як частка сучасних конструкторських і технологічних рішень відповідно у їх загальній кількості, сертифікованої продукції в загальній її кількості тощо;

3.Інтерфейсного капіталу:

- частка постійних споживачів, продукції, яка їм реалізується, прибутку від постійних клієнтів;правова захищеність торгової марки;

- імідж торгової марки (оцінювався шляхом опитування споживачів);

- частка ринку товарної марки відносно до основних конкурентів;

- сталість контактів з постачальниками, посередниками, інвесторами та кредитно-фінансовими установа­ми.

Вагомості показників визначалися експертним методом. У якості експертів були залучені представники персоналу підприємств, їх економічних контрагентів та споживачів.

З метою збереження комерційної таємниці фактичні дані, що характеризують діяльність підприємств, та оцінки за окремими показниками автором не наводяться.

Узагальнені оцінки капіталів-підсистем (людського, організаційного, інтерфейсного) зазначених вище під­приємств виконувалися за формулою (8.4)

Ок =Z (1        )• B. (10.4)

i=\

 

Вагомість показників визначають експертним методом. Відповідно до формули (8.4) кращим є менше зна­чення комплексної оцінки (в ідеалі Ок = 0).

Для наочності отримані оцінки переведено в обернені (максимальна оцінка - 1, мінімальна - 0).

Аналіз отриманих результатів (див. табл. 10.13) свідчить, що найвищий рівень людського капіталу має на­уково-виробниче підприємство ТОВ "Турбомаш", що є цілком природнім, оскільки воно спеціалізується на уніка­льних інжинірингових розробках і виготовленні наукоємної продукції за індивідуальними замовленнями. ТОВ "Турбомаш" має й вищий рівень організаційного капіталу, що також пояснюється специфікою його діяльності, пов'язаною з виконанням різнопланових замовлень, тоді як ТОВ "Горобина" та АТЗТ "Сумський фарфоровий за­вод" властивий значно вищий рівень інтерфейсного капіталу, оскільки вони спеціалізуються на виготовленні стан­дартної продукції і успіхи їх діяльності значною мірою залежать від налагодженості та сталості контактів з діло­вими партнерами.

Порівняння інтегральних оцінок інтелектуального капіталу вказаних підприємств є некоректним, оскільки вони належать до різних галузей, а, відповідно, вагомості (значущості) їх складових потенціалів-підсистем є різ­ними.

 

10.2.7. Визначення і оцінка ефектів інноваційного проекту Завдання

Виконати оцінку ефективності інноваційного проекту, попередньо визначи­вши види ефектів.

 

Приклад

Для прикладу розглянемо ефекти від впровадження комп'ютерної інформаційної системи (ІС) промисло­вого підприємства [51].

Вибір раціональних рішень з упровадження ІС потребує оцінки ефективності її використання. Це дозволяє:

-                     установити необхідність і доцільність використання ІС;

-                     визначити, які види робіт, яких підрозділів і в якому порядку слід виконувати за допомогою ІС;

-                     вибрати раціональний варіант ІС і всі види її забезпечення (технічного, програмного, інформацій­ного, організаційного, лінгвістичного, математичного, правового);

-                     визначити оптимальні методи й засоби автоматизації проектування стосовно конкретного підпри­ємства (його підрозділу);

-                     оцінити обсяг необхідних капітальних витрат на створення й упровадження ІС;

-                     оцінити обсяги поточних витрат при експлуатації ІС;

-                     оцінити очікувані результати;

-           забезпечити порівняння економічної ефективності конкретної ІС із аналогами. Джерела економічного ефекту ІС:

-                     зниження трудомісткості робіт з організації й підготовки виробництва, підвищення продуктивнос­ті праці;

-                     економія виробничих ресурсів: жива праця, сировина, матеріали, паливо, енергія, капітальні вкла­дення у виробничі фонди;зниження браку, підвищення якості продукції, скорочення термінів виконання існуючих замовлень і появи нових, збільшення обсягів збуту продукції завдяки підвищенню оперативності і якості прийнятих управ­лінських рішень;

-                     додатковий дохід, одержуваний завдяки розв'язанню завдань, які раніше без ІС не можна було ро­зв'язати. Упровадження ІС здатне змінити характер праці, з'являється можливість зосередитися на рішенні дійсно творчих завдань, а рутинні доручити ІС. Можна вирішувати завдання, раніше в принципі не розв'язувані, або ж ті, які вимагали величезних витрат (наприклад комп'ютерне моделювання процесів і явищ дозволяє "програти" різні ситуації без тривалих і дорогих випробувань або ж звести їх до мінімуму);

-                     підвищення ефективності праці осіб, що працюють з ІС, під впливом соціально-психологічних фа­кторів;

-                     дохід від реалізації майна, що стало непотрібним після впровадження ІС.

Оцінюючи доцільність упровадження ІС, слід аналізувати традиційні й комп'ютерні технології, порівнюю­чи їхні основні показники:

-                     швидкість обробки інформації;

-                     необхідні витрати енергії;

-                     експлуатаційні витрати;

-                     здатність зберігати стабільність роботи протягом усього процесу обробки інформації;

-                     можливість паралельної обробки інформаційних потоків;

-                     необхідну пам'ять, у тому числі тип інформації, що запам'ятовується, і швидкість доступу до да­них;

-                     здатність до логічної обробки інформації;

-                     можливість розв'зувати інтелектуальні завдання;

-                     здатність до виконання математичних обчислень;

-                     здатність сприймати різні види вхідної інформації без їхньої попередньої обробки;

-                     вимоги до уніфікації вхідних і вихідних даних;

-                     ступінь надійності, наробіток на відмову;

-                     можливість переключатися на виконання різних типів робіт.

 

Для оцінки економічного ефекту й ефективності ІС використовують такі показники: чистий приведений дохід (NPV), індекс прибутковості (PI), період окупності (РР), внутрішню норму прибутковості (IRR).

Основним критерієм доцільності впровадження ІС є

 

n Р. - Bi

NPV =Т—------       > 0, (10.4)

i=0 (1 + p )i

 

де Рі і Р>і - результати й витрати, отримані в i періоді, р - норма дискон­ту, n - кількість років життєвого циклу ІС.

Нульовий період (і = 0) дозволяє врахувати витрати, зроблені до початку впровадження ІС (розроблення ІС, закупівля й монтаж устаткування, тестування й налагодження ІС і т.п.).

Результати від впровадження ІС в i періоді проявляються як приріст до­ходу (прибутку) підприємства внаслідок зниження собівартості продукції й (або) збільшення обсягів її реалізації, реалізації майна, що стало непотрібним та ін.

 

Р, = О, Ц, + Вр,, (10.5)

 

де Оі, Ці, Врі - обсяг збуту, ціна одиниці продукції, виторг від ліквідації майна в i періоді (швидка зміна поколінь техніки й програм ІС вимагає їхнього постійного оновлення).Зниження собівартості за умови незмінної ціни веде до збільшення доходу. Він може бути значно більшим, якщо зниження собівартості (для товарів, попит на які еластичний) буде супроводжуватися зниженням ціни (зменшенням доходу з одиниці продукції), що може зумовити ріст обсягів збуту й сумарного доходу. Використання ІС дозволяє оперативно й з високою точністю аналізувати складну ситуацію на ринку, прогнозувати її зміни, знаходити й оцінювати ринкові можли­вості, відбирати найбільш прийнятні з них.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 


Похожие статьи

С М Ілляшенко - Оцінка ефективності та оптимізація портфеля замовлень науково-виробничого підприємства

С М Ілляшенко - Сутність структура й методичні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства

С М Ілляшенко - Теоретико-методичні засади оцінки ринкової адекватності ідей і задумів товарних інновацій

С М Ілляшенко - Управління вибором цільового ринку для реалізації інноваційного потенціалу підприємства

С М Ілляшенко - Формування і розвиток цільових ринків