С М Ілляшенко - Інноваційний менеджмент підручник - страница 6

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

Мікрорівень конкретизує варіанти дій окремих суб'єктів підприєм­ницької (господарської) діяльності з пошуку варіантів розвитку ринкових можливостей, які спираються на беззупинну і послідовну розробку і виве­дення на ринок різного роду новацій, з метою забезпечення тривалого вижи­вання і стійкого розвитку в конкурентному середовищі.

Функції управління інноваційним розвитком на мікрорівні наведені на рис. 2.4 [24]. Розглянемо їх більш детально.

1.    Аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку -
аналізують поточну кон'юнктуру ринку і визначальні її фактори, складають
прогноз розвитку кон'юнктури.

2.    Аналіз внутрішнього середовища підприємства - виконується аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства, підсумків минулої діяль­ності, ефективності функціонування підприємства, тенденцій його розвитку та ін.

3.    Виділення і вибір напрямків, а в їхніх межах варіантів інноваційного розвитку ринкових можливостей на основі зіставлення можливостей і загроз, що виходять із зовнішнього середовища, а також сили і слабкості підприємс­тва, наприклад, методом SWOT-аналізу.

4.    Вибір цільових ділянок ринку (сегментів чи ніш) для реалізації відіб­раних варіантів інноваційного розвитку суб'єктів господарювання, розроб­лення підходів до формування цільового ринку на базі виділених ділянок.

Аналіз і кількісна оцінка ризику на етапах інноваційного розвитку і всього процесу в цілому, коригування робіт етапів за результатами аналізу (за необхідності).1. Аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку 5. Аналіз і кількісна оцінка ризику на етапах інноваційного розвитку 6. Вибір приорітетних напрямів інноваційної діяльності
4. Формування цільового ринку для реалізації проектів іннова­ційного розвитку

10. Підготовка рішень про своєчасну зміну приорітетів інно­ваційного розвитку

9. Контроль за реалізацією проектів інноваційного розвиткуРис. 2.4. Основні функції управління процесами інноваційного розвит­ку (мікрорівень управління)

6.    Виділення пріоритетних напрямків діяльності. На основі аналізу ві­дібраних варіантів інноваційного розвитку ринкових можливостей, з ураху­ванням даних сегментації, формують систему цілей на поточний і довгостро­ковий періоди діяльності, визначають пріоритетні завдання, розв'язання яких сприяє досягненню поставлених цілей.

7.    Формування організаційної структури управління інноваційним роз­витком. Відповідно до системи цілей і складу завдань, які потрібно розв'язати, формують матричні організаційні структури (що складаються з фахівців різного профілю: маркетологів, економістів, фінансистів, конструк­торів, збутових працівників і т.д.) для управління процесами інноваційного розвитку ринкових можливостей.

8.    Планування виробничо-збутової і фінансової діяльності за обраними пріоритетними напрямами. Розробляють перспективні і поточні плани, у то­му числі планують бюджети проектів (планують обсяги необхідних інвести­цій у новації) і визначають джерела їхнього фінансування, формують опти­мальну структуру інвестицій.

9.    Контроль за виконанням заходів спрямованих на реалізацію по­тенціалу інноваційного розвитку. Виконується збір і аналіз інформації, що характеризує процеси, які відбуваються у зовнішньому середовищі, процеси всередині самого підприємства, хід виконання запланованих науково-дослідних, дослідно-конструкторських і виробничо-збутових заходів. Вияв­ляються причини відхилень фактично реалізованої програми від наміченої (за термінами, обсягами, ефективністю тощо ).

10.       Підготовка рішень про своєчасну зміну пріоритетів і пошук нових
напрямів інноваційної діяльності. За підсумками контролю готують рішенняпро коригування і зміну пріоритетів діяльності, аж до припинення робіт над неефективними варіантами розвитку. Приймають рішення про розроблення нових варіантів інноваційного розвитку. Ця функція відіграє особливу роль при орієнтації виробничо-збутової діяльності підприємства на ніші ринку, де зміна пріоритетів явище звичайне.

Система управління інноваційним розвитком суб'єкта господарюваня є відкритою системою (рис. 2.5). Її вхід - інформація про зовнішнє середовище господарювання (його політико-правову, економічну, соціально-демографічну, природно-екологічну, техніко-технологічну та ін. складові), а також про потенційні можливості підприємства. Виходом є комплекс впливів на інші функціональні підсистеми підприємства, а також на цільовий ринок, об'єднаних згідно з маркетинговим підходом до інноваційної діяльності в 4р: товар, ціна, система розподілу (збуту), система стимулювання.

Суб'єктом управління є керівництво підприємства (керівники його структурних підрозділів). Об'єктом управління - процес інноваційного роз­витку, який реалізують працівники структурних підрозділів підприємства.

Відповідно до представленої схеми керівництво підприємства управляє процесами інноваційного розвитку (орієнтуючи на це діяльність відповідних своїх підрозділів) за допомогою системи економічних інструментів. За допо­могою окремих інструментів зі складу системи (див. функцію 9) керівники одержують інформацію, яка характеризує результативність процесу розвит­ку. Необхідна для управління інформація про зовнішнє середовище і сам об'єкт управління надходить через систему інформаційного забезпечення.Керівництво підприємства


Цілі управлінняСистема інформаційного забезпечення


Система інструментів

іФункціональні підрозділи підприємства

Підприємство

Зовнішнє середовище

 

Рис. 2.5. Схема управління інноваційним розвитком на рівні підпри­ємства (мікрорівень управління)

 

Наявність зворотного зв'язку між системою інформаційного забезпе­чення і керівництвом підприємства відображає той факт, що управлінню не­минуче властиві елементи адміністрування, тобто вольові настанови керівни­ка. Зворотній зв'язок з цілями управління показує, що формування й уточ­нення цілей виконується в процесі управління. Інноваційний розвиток конк­ретного підприємства має вплив на стан ринку в цілому. Зворотний зв'язок між зовнішнім середовищем і підприємством показує це.

Взаємодія рівнів управління здійснюється через систему інформа­ційного забезпечення. При цьому, з точки зору мікрорівня управління, впли­ви регулюючих механізмів (макрорівень) сприймаються як впливи чинників зовнішнього середовища і відповідним чином враховуються під час розроб­лення стратегій інноваційного розвитку (рис. 2.6).

Слід зазначити, що в загальному випадку перехід суб'єкта господарю­вання на інноваційний шлях розвитку дозволяє йому:

-                    
адаптуватися до змін умов господарювання;

-                     підвищити якість продукції і повніше задовольняти запити споживачів;

-                     застосовувати стратегію першовідкривача ринку і цінові стратегії "зняття вершків";

 

-                     посилити ринкові і конкурентні позиції, створити умови для виживання і розвитку;

-                     підтримувати високу ефективність виробництва і збуту продукції;

-                     зміцнити фінансовий стан;

-                     посилити імідж продукції і товаровиробника;

-                     зміцнити партнерські зв'язки (зі споживачами, постачальниками, посе­редниками, кредитно-фінансовими установами тощо);

-                     удосконалити організаційну структуру підприємства;

-                     підвищити рівень кваліфікації персоналу та його досвіду;

-                     підвищити продуктивність діяльності.

 

Контрольні запитання

1.                  Як відбувається суспільний розвиток і яка роль інновацій у ньо­му.

2.                  Розкрити циклічність економічного розвитку. Які вчені внесли найбільший внесок у розвиток теорії циклічності?

3.                  Охарактеризувати цикли (довгі хвилі кон'юнктури) М. Кондра-тьєва. Яка їх періодизація?

4.                  Яка роль інновацій у циклічності економічного розвитку?Які характеристики і рушійні сили циклів М. Кондратьєва, С. Ку­знеця, К. Жюгляра, Д. Кітчина?

5.                  Назвати фази циклів ділової активності.

6.                  У чому полягає сутність концепції технологічних укладів?

7.                  Які основні фази технологічного укладу?

8.                  Навести періодизацію та характеристики технологічних укладів (за С. Глазьєвим).

9.                  Охарактеризувати структуру економіки України за технологіч­ними укладами.

10.              Які алгоритм і процедури вибору стратегій розвитку суб'єктів го­сподарювання з урахуванням концепції технологічних укладів?

11.              Визначити поняття екстенсивного, інтенсивного і інноваційного розвитку. Порівняти їх характеристики.

12.              Охарактризувати очікувані соціально-економічні трансформації при переході до інноваційного розвитку, що базується на інформації і знан­нях.

13.              Які принципи функціонування підприємства, що розвивається ін­новаційним шляхом?

14.              Які рівні і функції управління інноваційним розвитком суб'єктів господарювання.

15.              Навести схему взаємодії рівнів і механізмів управління іннова­ційним розвитком підприємства.

Які позитивні риси переходу підприємств на інноваційний шлях розвитку?3. інноваційний ПРОЦЕС ЯК ОБ'ЄКТ ІННОВАЦІЙНОГО

МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Інноваційний процес і його різновиди

Інноваційний цикл. Різновиди і основні етапи інноваційного циклу Методи проектування інновацій

Методичні засади оцінки ринкової адекватності інновацій

Застосування функціонально-вартісного аналізу при проектуванні інновацій

 

3.1. Інноваційний процес і його різновиди

 

Інноваційний процес - це процес створення (розроблення та виготов­лення) і комерціалізації новацій, що втілені в нові продукти, технології, ме­тоди управління тощо, які мають споживчу цінність. Він охоплює маркетин­гові і прикладні наукові дослідження, планування, розроблення, виготовлен­ня і просування інновацій (комерціалізацію новацій) на ринок тощо.


Виділяють дві принципові схеми інноваційного процесу (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Різновиди функціональних послідовностей інноваційного процесу

 

Практика свідчить, що схема а) є більш поширеною, вона ж є і менш ризикованою, ніж схема б).

Примітка

За даними [39], близько 75% інновацій є "породженням ринку", тобто при їх розробленні виходять із потреб ринку (при цьому 75% невдач інноваційних розробок спричинено суто ринковими факторами).

Слід зазначити, що найбільш вдалі інновації були породжені НТП, во­ни базуються на фундаментальних наукових відкриттях (лазер, комп'ютер, радар, оптичне волокно тощо). Однак відсоток комерційного успіху розро­бок, які базуються на досягненнях НТП, є надзвичайно низьким, очевидно, тому, що в переважній більшості такі розробки не відповідають запитам спо­живачів, оскільки вони або не враховувалися, або їх до появи цих розробок просто не існувало (запити слід розуміти як підкріплений купівельною спро­можністю попит). Проте з часом ситуація може змінюватися і розробки по­роджені НТП будуть користуватися попитом.

 

Приклад

Механізм переднього приводу автомобілів був розроблений ще у 20-30 рр. ХХ ст., однак технології його виготовлення і експлуатації з прийнятним рівнем витрат були розроблені лише наприкінці ХХ ст. Після цього і почали набувати значного поширення легкові автомобілі з переднім приводом.

 

Іноді попит на інноваційну продукцію, в основу якої покладено фунда­ментальні відкриття і винаходи, цілеспрямовано формують, оскільки до поя­ви цієї продукції попиту в явному вигляді на неї не існувало. Наприклад, по­пит на вироби зі сплавів з ефектом пам'яті виник тільки після їх відкриття. Часто для формування попиту на інноваційні розробки застосовують механі­зми державного чи міжнародного регулювання і стимулювання.

 

Приклад

У США за допомогою механізмів субсидування цілеспрямовано формується ринок енергозберігаючих побутових приладів [26]. Цей процес розвивається постадійно.

Так, у 70-х рр. ХХ ст. відбувалося субсидування електричними та газовими компа­ніями споживачів шляхом надання їм винагороди за купівлю конкретних видів побутових товарів, які споживають не більше певної кількості енергії.

У 80-90 рр. ХХ ст. субсидії мали "узагальнений характер", тобто сплата винагоро­ди за зекономлену енергію, а не за придбання певного товару (щоб споживачі могли самі винайти способи економії, про яку компанії, можливо, не здогадуються). Деякі компанії пропонували скидки всім, хто брав участь у продажу та монтажу відповідних екологічних товарів.

У наш час близько чверті американських комунальних програм зі скидками заохо­чують «торгових союзників», а не просто роздрібних споживачів обладнання. Іноді вина­города набуває не грошової, а натуральної форми - наприклад, у вигляді освіти чи надан­ня послуг з просування на ринку.

 

Слід зазначити, що стратегія втягування інновацій ринком частіше за­стосовується для поліпшуючих інновацій, аналоги яких є на ринку. Вона ефективна в разі коли існує фактичний попит, наприклад, на побутові фільт­ри для очищення води, енергоощадні освітлювальні лампи, фарбу, що дозво­ляє зберігати тепло в будівлях тощо. Ця стратегія має свої переваги і недолі­ки.

Природно, що при пошуку (розробці) нової продукції, на випуск якої слід орієнтувати підприємство, у першу чергу слід звернути увагу на товари, на які є незадоволений попит чи очікується зростання попиту в найближчому майбутньому. При цьому до уваги приймається попит, який підкріплений ку­півельною спроможністю фактичних чи потенційних споживачів, причому не поодиноких, а в кількості, що забезпечує прибуткову роботу підприємства-виробника. Водночас існує достатньо велика ймовірність того, що на існу­вання дефіциту певних товарів звернуть увагу й інші виробники, відповідно, доведеться вступати в конкурентну боротьбу з кількома конкурентами, ре­зультат якої важко спрогнозувати.Стратегія проштовхування є більш характерною для радикальних інно­вацій, аналогів яких не існувало: технології генної інженерії, нанотехнології тощо. Однак створення такого роду інновацій у переважній більшості під си­лу тільки великим підприємствам, окремих з них - лише державам у цілому, які координують роботу великої кількості підприємств і установ, а для де­яких потрібні спільні зусилля кількох великих держав (наприклад, установки для генерування електроенергії методом термоядерного синтезу).

Ця стратегія передбачає орієнтацію на нові товари, аналогів яких не­має, або на товари, що задовольняють існуючі потреби, але у відмінний від традиційних спосіб. Це дає певні гарантії щодо уникнення, хоча б на перших порах, жорсткої конкурентної боротьби. Проте пошук ідей для розроблення таких товарів є досить специфічним: слід прогнозувати імовірні напрямки розвитку НТП, технологічні і технічні прориви, соціальні, демографічні і екологічні зміни, аналізувати нові запити споживачів, прогнозувати їх імові­рні зміни і виявляти їх причини (див. п. 2.3). На основі цього слід прогнозу­вати ймовірний попит у майбутньому, у тому числі потенційні чи приховані потреби.

Загалом, класичні підходи інноваційного менеджменту визначають пе­ршим етапом функціональної послідовності інноваційного процесу фунда­ментальні дослідження, що генерують нові наукові знання. Визнаючи спра­ведливість цього твердження, слід зазначити, що з погляду конкретного інно-ватора-товаровиробника воно є досить абстрактним. Ринок диктує свої умо­ви, і інновації можуть з'явитися (тим більше отримати комерційний успіх) тільки там і тоді, де для цього є об'єктивні умови - потенціал інноваційного розвитку інноватора [24], який слід розглядати як комплекс взаємопов'язаних ресурсів і здатності до їх реалізації, що визначає його спроможність (інтелек­туальну, технологічну, інформаційну, науково-дослідницьку, економічну то­що) приводити у відповідність до зовнішніх внутрішні можливості розвитку на основі постійного пошуку, використання й розвитку нових сфер і способів ефективної реалізації наявних і перспективних ринкових можливостей.

Першою з таких умов є наявність підкріпленого купівельною спромож­ністю попиту, фактичного чи потенційного, або ж можливості формування попиту (для принципово нових товарів), тобто наявність ринкового потенціа­лу, який визначає можливості ринку сприйняти інновації певного типу і спрямованості, які може розробити і запропонувати на ринку конкретний то­варовиробник.

Другою умовою є можливість втілення досягнень науки і техніки в конкретні товари, здатні задовольнити запити споживачів - інноваційний по­тенціал розроблювача інновацій.

Третьою - технічна і економічна можливість, а також економічна доці­льність інноватора розробити (хоча це і не обов'язково, оскільки нові ідеї, те­хнології і т.п. можна придбати), виготовити і просувати інновації на ринку -виробничо-збутовий потенціал. Тут мова йде не просто про виробництво і збут (який є однією з функцій маркетингу), а розглядається виробництвоплюс маркетинг, тобто орієнтовані на запити споживачів виробництво і збут (включаючи створення і стимулювання попиту).

Таким чином, інноваційна діяльність має шанси на успіх за наявності, як мінімум, трьох зазначених умов (рис. 3.2), оскільки відсутність хоча б од­нієї з них унеможливлює розвиток суб'єкта господарювання інноваційним

шляхом.
Аналіз інноваційної діяльності вітчизняних товаровиробників свідчить, що низька її результативність спричинена недостатністю рівня однієї зі скла­дових, які подані на рис. 3.2, частіше за все ринкового потенціалу, або ж не­достатнім її урахуванням.

Інноваційний процес має циклічний характер і складається з багатьох інноваційних циклів. Інноваційний цикл (ІЦ) у загальному випадку почина­ється з початку роботи над інновацією і закінчується розгортанням її комер­ційного виробництва.

Згідно з концепцією інноваційного розвитку, щоб отримати довгостро­кові конкурентні переваги і їх утримувати, необхідно проводити інноваційну діяльність не епізодично, а постійно, що потребує її планування. Крім того, для завантаження виробничих потужностей і отримання прибутку підприєм­ство повинне мати у своїй номенклатурі товари, що знаходяться на різних етапах життєвого циклу (ЖЦ), щоб падіння обсягів збуту і прибутку від од­них товарів компенсувалося зростанням від інших. При цьому уже на етапі росту життєвого циклу конкретного товару слід починати роботи з просуван­ня на ринок його замінника (рис. 3.3).

Однак інноваційний процес не повинен зводитися лише до заміни за­старілих модифікацій товару більш новими чи заміни одного покоління това­рів іншим. Ситуація на ринку динамічно змінюється, відповідно змінюються ринкові можливості і загрози, що потребує відповідного реагування з метою приведення у відповідність внутрішніх можливостей розвитку підприємства-інноватора до зовнішніх. Природним шляхом забезпечення такої відповідно­сті є створення і впровадження інновацій як у традиційних галузях діяльності підприємства, так і у нових.ут бу

з г я с б

о

 

 

 

 

3.2. Інноваційний цикл. Різновиди і основні етапи інноваційного циклу

 

Загальна схема повного інноваційного циклу у зіставленні з життєвим циклом нового товару наведена на рис. 3.4.

Однак, слід зазначити, що далеко не всі інновації (інноваційні проекти) проходять етапи повного інноваційного циклу (Тіц).Прибуток грош. од.

Обсяг збуту, нат. од.


ср
Для конкретної інновації (конкретного інноватора) інноваційний цикл може починатися із самого першого етапу (рис. 3.4), а може і з придбання па­тенту або ліцензії на виробництво нової продукції.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 


Похожие статьи

С М Ілляшенко - Оцінка ефективності та оптимізація портфеля замовлень науково-виробничого підприємства

С М Ілляшенко - Сутність структура й методичні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства

С М Ілляшенко - Теоретико-методичні засади оцінки ринкової адекватності ідей і задумів товарних інновацій

С М Ілляшенко - Управління вибором цільового ринку для реалізації інноваційного потенціалу підприємства

С М Ілляшенко - Формування і розвиток цільових ринків