С М Ілляшенко - Інноваційний менеджмент підручник - страница 7

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

Аналогічно, інноваційний проект може завершуватися етапом комер­ційного виробництва (комерціалізації інновації), а може - продажем патенту на нові технічні і (або) технологічні рішення, або ж ліцензії.

Можливі варіанти дій підприємств-інноваторів із традиційним (пов­ним) і зміщеним початком-закінченням інноваційного циклу показані на рис. 3.5 (етапи інноваційного циклу на рисунку подано укрупнено в порівнянні з рис. 3.4).

 

Обсяг збуту, нат. од.
Т

Рис. 3.5. Варіанти інноваційного циклу [25] На рис. 3.5 прийняті такі позначення:

Ті - інноваційний цикл, який закінчується продажем ліцензії на право виробництва нового товару;

Т2 - інноваційний цикл, який закінчується продажем патенту на техніч­ні і (або) технологічні рішення;

Тз - інноваційний цикл, що починається придбанням патенту на нове технологічне чи технічне рішення і закінчується продажем ліцензії на право виготовлення нового товару;

Т4 - інноваційний цикл, що починається придбанням ліцензії і закінчу­ється комерційним виробництвом нового товару;

Т5 - інноваційний цикл, що починається придбанням патенту і закінчу­ється комерційним виробництвом;

Тщ - повний інноваційний цикл від генерації ідей до розгортання коме­рційного виробництва нового товару.

Розглянемо більш детально етапи повного ІЦ (рис. 3.4).Аналіз відповідності внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім.

Для цього зіставляють ринкові можливості і загрози із сильними і слабкими сторонами діяльності підприємства. На цій основі виявляють, наскільки іс­нуючі та перспективні напрямки і види діяльності підприємства відповідають умовам і ситуації, що склалася на ринку. За результатами аналізу визначають види діяльності які слід згортати (для них немає сприятливих умов, або ж умови погіршуються), а які слід розвивати (для їх реалізації є сприятливі умови, або спостерігається їх поліпшення). Отримані результати використо­вуються для обґрунтування необхідності розробки інновацій конкретної спрямованості відповідно до відібраних для подальшого аналізу напрямків і варіантів інноваційного розвитку (видів діяльності).

Оцінку відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які генеруються ринком, можна проводити методом SWOT-аналізу.

Генерація ідей інновацій. Пошук можливостей реалізації визнаних прийнятними варіантів розвитку шляхом створення і просування інновацій на ринку передбачає визначення джерел ідей інновацій і методів генерації ідей. Ідея - загальне уявлення про товар, який можна запропонувати на рин­ку.

Основними джерелами ідей інновацій є:

-                     результати аналізу потреб споживачів, у тому числі прихованих чи потенційних, які виявлені внаслідок маркетингових ринкових досліджень;

-                     торговий персонал і дилери підприємства (вони найкраще знають потреби споживачів завдяки постійному контакту з ними);

-                     результати аналізу розробок у галузі науки і техніки (патенти, на­укові публікації, звіти про НДР і ДКР і т. ін.), проведеного методом кабінет­них досліджень;

-                     розробки науково-технічних працівників самого підприємства (винаходи й раціоналізаторські пропозиції);

-                     результати аналізу діяльності конкурентів, у тому числі аналізу їхніх перспективних розробок;

-                     результати ситуаційного й імітаційного моделювання поведінки споживачів у сьогоденні і майбутньому;

-                     результати аналізу тенденцій розвитку науково-технічного про­гресу, а також змін технологічної, економічної, соціальної, політичної, куль­турної, правової, екологічної, демографічної й інших складових середовища господарювання.

Існує багато методів генерації інноваційних ідей (інтуїтивних і упоряд­кованих), серед останніх найбільшу популярність одержали (див. табл. 3.1): поліпшення прототипу, мозкова атака, синектика, ліквідація тупикових ситу­ацій, морфологічні карти [23]. На цьому етапі забороняється будь-яка крити­ка ідей, оскільки мета етапу - згенерувати максимально можливу їх кількість.

Відбір ідей інновацій. На даному етапі з усього розмаїття нових ідей відбирають ті, що прийнятні для конкретного підприємства.Тобто здійснюється перевірка щодо спроможності реалізації ідей інно­вацій, спрямованих на розвиток існуючих ринкових можливостей. Перевірка може бути виконана на основі:

-                    
оцінки відповідності інноваційних ідей вимогам, що були визнані адек­ватними в аналогічних ситуаціях;

-                     оцінки відповідності інноваційних ідей заздалегідь обумовленим вимо­гам;

порівняння інноваційних ідей за встановленим переліком критеріїв і їх показників та вибору оптимальних.Попередня оцінка сформульованих інноваційних ідей передбачає оде­ржання відповідей на такі питання:

-                     чи можливий в майбутньому ринок для інновації;

-                     чи існує технічна й економічна можливість розроблення, виробництва і просування інновації на ринок;

-                     чи буде інновація приносити прибуток і як це позначиться на діяльнос­ті підприємства?

Такого роду оцінки виконуються найчастіше за допомогою експертно­го методу, оскільки на даному етапі дуже великий вплив елементів невизна­ченості внаслідок наявності неточної, неповної і суперечливої інформації, що супроводжує можливу інновацію, процес її розроблення і просування на рин­ку. З огляду на суб'єктивізм експертної оцінки, її результати прямо залежать від кваліфікації і досвіду експертів. У групу експертів доцільно включати фа­хівців з відповідної наукової галузі і суміжних науково-технічних галузей, маркетингу, інноваційного менеджменту, економіки, виробничників та інших фахівців, які раніше брали участь у проведенні такого роду оцінок, і, по мож­ливості, потенційних споживачів.

З метою об'єктивізації оцінку можна виконувати в такій послідовності:

-                     виділити оціночні показники;

-                     визначити найкращі значення показників із усіх порівнюваних іннова­ційних ідей;

-                     визначити вагові характеристики показників;

-                     розрахувати підсумкову (інтегральну) оцінку за допомогою одного з відомих методів, наприклад, методом відстаней. У такому випадку елементи суб'єктивізму збережуться в цілому лише щодо вибору оціночних показників і визначення їх вагових характеристик.

У разі поєднання в одній особі розробника і виробника інновацій необ­хідно здійснювати перевірку можливості генерації, сприйняття ідей і задумів новацій та доведення їх до рівня нових технологій, конструкцій, організацій­них і управлінських рішень, що вимагає оцінки інноваційного, а також виро­бничо-збутового потенціалу інноватора (див. п. 3.1).

 

Примітка

Частка впроваджених ідей із усієї їх кількості в цілому по Україні не перевищує 20%. Для порівнян­ня, у Японії вона становить 68%, США - 52%, Швеції - 45%, Польщі - 30%. У поєднанні з низькою іннова­ційною активністю вітчизняних товаровиробників це свідчить про віддалення перспектив прискорення еко­номічного зростання [24].

 

Розроблення задуму (концепції) інновації і його перевірка (задум роз­глядається як виражена в зрозумілій для споживачів формі ідея інновації). Як правило, перевірка задуму інновації (нового товару - виробу або послуги) здійснюється шляхом опитування (анкетування) споживачів і аналізу отри­маних результатів.

При цьому задум товару доцільно розглядати на трьох рівнях, де кожен наступний характеризує більш високий ступінь узагальнення опису конкрет­них нововведень, а відповідно - ступінь пророблення і споживацької приваб­ливості (рис. 3.6).

Це дозволить сформувати у свідомості споживачів (а саме вони остато­чно оцінюють новинку) образ не просто товару, а комплексу, що містить ос­новний товар, додаткові і допоміжні товари, а також послуги, спрямовані на задоволення їхніх потреб. Таким чином, можна істотно підвищити корисність інновації для споживачів.

 

 

 

 

 

 

 

Товар з підкріпленням: передпродажний і післяпродажний сер­віс, стимулювання споживачів, гарантії, запчастини, додаткові приналежності, що розширюють галузь використання товару і т.п.

 

Товар у реальному виконанні: назва, очікувані те-хніко-економічні характеристики, дизайн, упакуван­ня і т. п.

Товар за задумом: основна виго­да для споживачів і виробників нового товару (в ідеалі - усіх суб'єктів інноваційного процесу)

 

Ступінь проробки задуму товару

Рис. 3.6. Рівні представлення задуму (концепції) нового товару

 

Розроблення маркетингової стратегії просування інновації на ри­нок. Передбачає проведення серйозних досліджень ринку й завершується ро­зробленням стратегії маркетингу з просування інновації на ринок. Основним інструментом такого аналізу є сегментація ринку.

Оцінка з метою відбору найбільш прийнятних інновацій серед альтер­нативних здійснюється за такими групами критеріїв:

-                     місткість ринку (хто буде споживачем нової продукції, з якою метою її будуть купувати, за якими цінами, яким може бути обсяг споживання, його коливання, цінова еластичність попиту);

-                     потенційна тривалість життєвого циклу нової продукції;

-                     конкуренція фактична і потенційна: хто є чи може бути конкурентом, тобто виробником (продавцем) товарів-аналогів, замінників (чи зможе задо­вольняти ті ж самі потреби іншим способом). Коротко- і довгострокові пока­зники становища на ринку конкурентів і інноватора, імовірні стратегії конку­рентів у відповідь на нову продукцію. Шанси інновації й інноватора на успіх у конкурентній боротьбі.

Тільки позитивні результати аналізу за перерахованими критеріями є основою для розробки конструкції новинки й технології її виробництва, ви­готовлення й випробування дослідних зразків нового продукту, розроблення маркетингової програми просування інновації на ринок.

Програма маркетингу передбачає: перелік контрольних показників; аналіз поточної маркетингової ситуації на ринку та перспектив її розвитку; аналіз ринкових можливостей і загроз, а також сильних і слабких сторін дія­льності підприємства; формулювання цілей і завдань; стратегії маркетингу, з визначенням цільових ринків, конкретних заходів комплексу маркетингу (що, коли і ким буде зроблено) та витрат на їх реалізацію, - окремо для кож­ного з цільових ринків чи їх сегментів; бюджет маркетингу (аналіз доходів і витрат, оцінка ефективності); порядок контролю виконання, коригування та перегляду заходів маркетингової програми.

У загальному випадку стратегія маркетингу охоплює: стратегію фор­мування й розвитку цільового ринку; товарну стратегію; цінову стратегію; стратегію просування продукції на ринку (включаючи збут і товарорух); стратегію створення й стимулювання попиту.

Оцінка можливості й економічної доцільності реалізації підприєм­ством цілей, поставлених у маркетинговій програмі. На даному етапі здій­снюється оцінка достатності виробничо-збутового потенціалу підприємства для реалізації цілей, визначених у маркетинговій стратегії, а також визнача­ється економічна ефективність її реалізації.

Оцінка виконується за такими критеріями:

-                     інтелектуальна і науково-технічна можливості втілення інновації в но­вому продукті, що відповідає потребам і запитам споживачів;

-                     виробнича можливість доведення інноваційної ідеї до комерційного продукту;

-                     маркетингові можливості просування інновації на ринку і доведення її до споживачів;

-                     ресурсна забезпеченість інноваційного проекту: інформаційна, сиро­винна, фінансова і т.ін. (існуюча й необхідна);

-                     джерела інвестицій у науково-дослідні і дослідно-конструкторські ро­боти (НДДКР), випробування, підготовку виробництва, просування, розподіл і збут;

-                     ступінь ризику і можливість його запобігання, зниження чи компенса­ції;

-                     обсяг витрат для розроблення, виготовлення і просування інновації на ринку (загальні і відносні витрати, співвідношення початкових і поточних витрат, оцінки витрат на сировину й інші витрати, економія на масштабах виробництва, витрати на збут);

-                     прибутковість (період покриття первинних витрат, коротко- і довго­строковий, загальний і відносний прибуток, чутливість інноваційного проек­ту до цін і обсягів збуту, швидкість повернення інвестицій і доход від них, ризик).

Розроблення конструкторської і технологічної документації інно­вації, виготовлення дослідних зразків і їх випробування. При проектуванніінновації для оцінки можливостей втілення її задуму в новий продукт можна скористатися рекомендаціями Дж. Джонса [10], який наводить достатньо по­вний опис методів проектування і рекомендації щодо їх застосування. Мето­ди розроблення конструкторської і технологічної документації, а також про­ведення випробувань і обробки їх результатів загальновідомі і викладені в численних літературних джерелах.

На цьому етапі виготовляється дослідний зразок виробу, який у разі необхідності проходить лабораторні випробування. За їх результатами уточ­нюється робоча документація (див. вище).

 

Примітка

Для розроблення конструкторської і технологічної документації широко застосо­вуються засоби систем автоматизованого проектування (САПР), які являють собою про­грамно-комп'ютерні комплекси. Результатами їх роботи є креслення, технологічні карти, а також безпосередньо програми управління для верстатів і іншого обладнання з числовим програмним керуванням, зокрема гнучких виробничих систем. Застосування САПР дозво­ляє в десятки разів скоротити час на розроблення робочої документації і технічну підгото­вку виробництва взагалі, "програти" кілька альтернативних варіантів і вибрати оптималь­ний серед них, швидко розробити нові модифікації товару, налагодити і освоїти виробни­цтво новинок. Це значно розширює адаптаційні можливості підприємства до змін у рин­кових умовах.

 

Випробування інновації в ринкових умовах. Виконують методом про­бного маркетингу. Його мета - змоделювати на окремих ділянках ринку про­цеси виведення і просування товару на ринок, результати чого потім будуть використані в масштабах усього цільового ринку. На основі результатів його застосування виконується уточнення складових маркетингової програми з виведення та просування продукції на ринок і рідше - конструкції виробу.

Оскільки пробний маркетинг потребує значних коштів і часу, то його проводять в основному стосовно нових (принципово нових) товарів, працю­ючи на нових ринках тощо. Якщо ж йдеться про розширення асортиментної групи, копіювання товарів конкурентів чи незначні модифікації, то пробний маркетинг не проводиться. Крім того, його застосування дає можливість кон­курентам вчасно здійснити контрзаходи, тобто воно пов'язане з ризиком утрат часу, однак у багатьох випадках пробний маркетинг дозволяє економи­ти кошти і сприяє запобіганню "провалу" нового товару на ринку.

Останнім часом для випробування товарних інновацій застосовують комп'ютерне моделювання, наприклад, віртуальні магазини, де "продають" модифікації товару, застосовуючи різні варіанти його дизайну й упаковки, оформлення вітрин магазинів тощо. Ці комп'ютерні моделі надають можли­вість змоделювати способи застосування (використання) товару в різних си­туаціях. У випробуваннях також можуть брати участь добровольці-споживачі.

Розгортання комерційного виробництва інновації в обсягах, визна­чених у маркетинговій програмі. Як видно з рис. 3.2, цей етап (останній етап інноваційного циклу) збігається з першим етапом життєвого циклу то­вару. У ході виконання робіт даного етапу слід постійно контролювати наяв­ні ринкові можливості і загрози, появу нових і трансформацію одних в інші (перехід можливостей у загрози і навпаки). Необхідно контролювати сильні і слабкі сторони діяльності підприємства-інноватора, а також ступінь відпові­дності внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім (у тому числі з позицій достатності мотивації ефективної діяльності суб'єктів інноваційного проце­су), і в разі виявлення невідповідності здійснювати коригувальні впливи, аж до змін номенклатурної політики і навіть видів діяльності.


Незважаючи на досить велику кількість етапів інноваційного процесу (при цьому значна їх частина здійснюється до втілення ідеї товару в конкрет­ну конструкцію, послугу, технологічне або організаційне рішення), вони є, безумовно, необхідними. Витрати на виконання робіт на кожному наступно­му етапі порівняно з попереднім нелінійно зростають, тому ретельна пророб-ка варіантів рішень дозволяє зменшити ймовірність можливих негативних наслідків (табл. 3.2).

Як випливає з табл. 3.2, імовірність успіху зростає (відповідно зменшу­ється ймовірність невдачі) у разі переходу від початкових до наступних ета­пів інноваційного процесу.

Економія за рахунок перших етапів може викликати значні втрати на наступних, а це, у свою чергу, може призвести до провалу варіанта іннова­ційного розвитку, який розглядається, чи навіть до банкрутства.

Примітка

Згідно [71] економія в 1 одиницю, отримана на стадії маркетингу і НДДКР, може привести до втрат у 10 од. на стадії підготовки виробництва, 100 од. - на стадії виробництва, 1000 од. - у сфері споживання всієї кількості нових товарів.
Це відбувається тому, що неприйнятні варіанти поступово, з переходом до наступних етапів, відсікаються.

 

Примітка

За даними [60], зі 100 ідей інновацій до етапу комерціалізації доходить 1-2, а у тих, що залишили­ся, імовірність ринкового успіху становить 25-50%.

 

 

 

 

3.3. Методи проектування інновацій

 

Порівняльний аналіз формалізованих методів генерування і перевірки ідей інновацій та рекомендації щодо їх застосування наведено в табл. 3.1.

Розглянемо практичні аспекти використання цих методів для проекту­вання інновацій як продуктових, так і процесних.

Метод поліпшення прототипу. Основні положення методу розгля­немо на прикладі.

 

Приклад

У табл. 3.3 наведені відносні оцінки основних характеристик відцентрових насосів типу Д різних товаровиробників. Більша оцінка свідчить про більшу конкурентоспромож­ність насосу за конкретним показником (оцінка виконується за шкалою 0-1).
У табл. 3.4 подано оцінки за групами показників товарів-конкурентів, розраховані за формулою:

 

 

 

'і, = B, ■             , (3.1)

 

V Jде Bt - вагомість г-ї групи показників; к - кількість показників у г-й групі; b - відно­сна оцінка 7-го показника в i групі.

Відносні оцінки розраховуються за формулами

 

Ь, =——, якщо більше значення показника є кращим; (3.2)

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 


Похожие статьи

С М Ілляшенко - Оцінка ефективності та оптимізація портфеля замовлень науково-виробничого підприємства

С М Ілляшенко - Сутність структура й методичні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства

С М Ілляшенко - Теоретико-методичні засади оцінки ринкової адекватності ідей і задумів товарних інновацій

С М Ілляшенко - Управління вибором цільового ринку для реалізації інноваційного потенціалу підприємства

С М Ілляшенко - Формування і розвиток цільових ринків