С М Ілляшенко - Інноваційний менеджмент підручник - страница 8

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

7 P

max P .

Ь = ^2іп_, якщо менше значення показника є кращим, (3.3)


 

де Pmin, Ртах - найменше та найбільше з усіх порівнюваних значень 7-го показника відповідно.

К = Ітех Іек = If- , (3.4)

 

де Ітех та Іек - суми оцінок, розрахованих за формулами (3.1), технічних (до них ві­дносять якісні, власне технічні, сервісні показники) та економічних показників відповідно.

Аналіз табл. 3.3 і 3.4 показує, що як прототип можна прийняти насоси виробництва ВАТ „Насосенергомаш", які є кращими за інтегральним показником. Однак ці насоси, пе­реважаючи товари конкурентів (див. табл. 3.3) за групами якісних, технічних та сервісних показників (хоча за окремими показниками всередині груп і є відставання), значно про­грають їм за групою економічних показників. Тому розроблення нової вдосконаленої сис­теми насосів повинне враховувати цей факт, що потребує зосередження зусиль, насампе­ред, з метою поліпшення економічних показників: ціни, витрат енергії на одиницю об'єму рідини. Перший потребує пошуку резервів зниження собівартості, другий - оснащення насосу менш потужним двигуном. Щодо технічних показників - потрібно зменшити габа­рити і масу насосів.

 

Мозкова атака. Перед відібраною групою (кількома групами) фахівців (звичайно в групу включають 5-6 і більше осіб) ставиться завдання - запро­понувати ідею інновації, яка може бути розробленою, виготовленою і виве­деною на ринок конкретним підприємством. При цьому забороняється будь-яка критика ідей, до розгляду приймаються навіть самі „дикі" ідеї.

Висунуті кожним із фахівців (членів групи) ідеї слід зафіксувати. Моз­кова атака потребує від кожного з учасників солідного досвіду в конкретній галузі діяльності, що аналізується. Однак практика свідчить, що новачки та­кож можуть пропонувати досить цікаві ідеї, які можна реалізувати. Дж.Джонс свідчить [10], що група із 6 осіб може за півгодини висунути до 150 ідей.

Після фіксації ідей їх авторам пропонується по черзі зачитати записи. Члени робочої групи заслуховують їх і фіксують свої думки. Зафіксовані ідеї разом з коментарями аналізуються і групуються, у подальшому вони слугу­ють основою для пошуку найкращого рішення.

Методом мозкової атаки можна розглядати будь-яку проблему, якщо вона достатньо просто й зрозуміло сформульована, його можна застосовува­ти на будь-якій стадії проектування.

Синектика. Цей метод передбачає пошук (генерацію) ідеї розв'язання проблеми (ідеї інновації) у кілька етапів. Розглянемо їх детально.

1.    Підібрати групу фахівців, які будуть генерувати ідею інновації. Вона повинна включати запрошених сторонніх осіб, різних за фахом (професією), і працівників підприємства-інноватора (вони повинні представляти різні під­розділи). Фахівці мають належати до найбільш продуктивного віку (25-40 років), мати досить широкий діапазон знань (таким можуть володіти спеціа­лісти, що кілька разів міняли професію чи вид діяльності, мають кілька дип­ломів у різних галузях знань тощо), солідний практичний досвід, не обмежені рамками своїх знань та досвіду (тобто яким властива гнучкість мислення), належать до різних психологічних типів. Ця група організаційно оформля­ється як самостійний підрозділ, що має своє приміщення й необхідне облад­нання (інструменти, технологічне оснащення, оргтехніку і т.ін.).

2.    Надати можливість створеному підрозділу набути практичних нави­чок у використанні аналогій для спрямування спонтанної мозкової активності на розв'язання поставленої проблеми чи завдання, наприклад, на розроблен­ня інновації.

Найчастіше розрізняють такі типи аналогій:

-                     прямі (реальні): наприклад, у біологічних системах: обшивка су­часних підводних човнів, яка зменшує тертя об воду та шум, виготовлена за аналогією зі шкірою дельфінів та інших тварин, що живуть у воді; шарнірні з'єднання в багатьох випадках повторюють суглоби на кінцівках тварин; су­часні нанотехнології намагаються повторити діяльність окремих клітин, на­приклад, створення собі подібних - розмноження;

-                     суб'єктивні (тілесні): наприклад, коли розробник намагається уявити себе як певний виріб чи вузол; уявити, що він відчував, якби був, на­приклад, крилом літака, які сили б діяли на нього тощо;

-                     символічні (абстрактні), коли характеристики одного предмету чи явища ототожнюються з характеристиками іншого. Зокрема, дерево рі­шень, головка болта, ніс корабля чи літака тощо, поглинання звуку, уловлю­вання випромінювання;

фантастичні (нереальні), коли речі чи явища намагаються уяви­ти такими, які потрібні проектувальнику, розробнику чи досліднику, хоча та­кими вони за своєю сутністю бути не можуть. Наприклад: демон, який можепропускати молекули речовини по одній; велетень, який може пересунути будівлю як одне ціле на певну відстань тощо.

Рішення проблеми (наприклад, створення нового товару) досягають у кілька етапів. Основними з них є:

1)                  формулювання проблеми;

2)                  проведення дискусії, у ході якої відбувається „відсікання" тривіа­льних очевидних рішень, що не дозволяють розв'язати проблему;

3)                  пошук аналогій, у ході якого члени групи намагаються сформу­лювати проблему, використовуючи терміни, які є звичними для них, виходя­чи з попереднього досвіду своєї діяльності. У цьому разі допускається вибір будь-яких, навіть нереальних аналогій;

4)                  виявлення основних труднощів і протиріч, які ускладнюють розв'язання проблеми;

5)                  постановка запитань модератором, які можуть підштовхнути чле­нів групи розробників до певних рішень. Вони аналізують кожне з таких за­питань. Якщо аналогії стають занадто абстрактними, то розробники повер­таються до п. 4. Якщо ж ідея перспективна, то її розвивають і деталізують у ході дискусії з тим, щоб можна було вже формулювати рішення проблеми (загальний опис або ідею товару). Аналогії застосовують для перетворення звичного у незвичне з метою пошуку шляхів розв'язання проблеми.

3. Поставити перед новоствореним підрозділом розробників завдання, яке вони повинні виконати (знайти рішення певної проблеми). Частіше за все синектика застосовується з метою розробки нових виробів і розв'язання про­блем, які при цьому виникають.

 

Приклад

1.                  Розробити легковий автомобіль, який буде споживати 3 літри пального на 100 км шляху і при цьому розганятиметься за 10 секунд до швидкості 120 км на годину.

2.                  Розробити новий вид пилососу, який можна буде реалізувати на ринках України в обсязі 500 тис. шт. на рік.

3.                  Розробити товар, який дозволить збільшити обсяги реалізації продукції під­приємства на 30 млн грн на рік.

 

Слід зазначити, що пошук рішень складних проблем потребує досить багато часу, тому не слід занадто квапити розробників.

У [10] розглядається приклад розв'язання задачі, яка передбачає ство­рення герметичної застібки для вакуум-скафандра. У ході її розв'язання були розглянуті такі аналогії: механічний жук, що повзе вздовж поверхонь, які з'єднуються; демон, який закриває будь-який отвір; павук, який плете нитку і зшиває поверхні; стальний дріт, який тягнуть жуки і який стягує поверхні, що з'єднуються і т.п.

Обговорення цих аналогій привело до такого рішення: дріт проходить поміж двох пружин і стягує їх, а самі пружини вставлені в гуму, щоб забез­печити герметичність стику (рис. 3.8).
Практика свідчить, що група розробників з 5-6 осіб може протягом ро­ку розв'язати 4 невеликих проблеми або 2 крупних. При цьому до 25% робо­чого часу витрачається на навчання самих розробників.

4. Представити результати роботи групи розробників замовникам (ке­рівництву підприємства) для оцінки й упровадження.

Результати роботи розробників оформляються у вигляді ескізу, загаль­ного опису товару, макету, дослідного зразка тощо. Вони можуть супрово­джуватися планами виробництва і просування товару на ринок.

Ліквідація ситуацій "глухого кута". Даний метод передбачає генера­цію ідей інновацій проводити в такі способи:

1. Використання правил перетворення, які можна застосувати до не­задовільних рішень у традиційній галузі пошуку. Можливі такі перетворення [10]:

-                     використання іншим чином;

-                     пристосування;

-                     модифікація;

-                     посилення;

-                     послаблення;

-                     заміна;

-                     перекомпонування;

-                     обернення;

-                     об'єднання.

 

Приклад

У середині 90-х років перед багатьма ВНЗ України постала проблема виживання, оскільки бюджетне фінансування було явно недостатнє. Як варіант виходу з кризи розгля­далося поширення практики підготовки студентів заочників на контрактній (платній) ос­нові. Однак скрутний фінансовий стан більшості населення унеможливлював виїзд студе­нтів на сесію до базового університету та оплату проживання в готелі (гуртожитків не ви­стачало), причому ці витрати були додатковими стосовно оплати власне навчання.

Для пошуку шляхів розв'язання проблеми було застосоване перетворення - обер­нення, яке можна трактувати як обернення ситуації, тобто заміну приїзду студентів до

69ВНЗ на приїзд ВНЗ (його викладачів) до студентів. Подальше пророблення ідеї показало, що проблема могла бути розв'язана шляхом створення навчально-консультаційних пунк­тів (НКП) на базі шкіл, коледжів, технікумів, наприклад, у районних центрах областей. Незначна орендна плата дозволяла, дещо підвищивши плату за навчання (на 10-15%), ор­ганізувати установчі та екзаменаційні сесії, а отже, і навчання прямо у містах (та інших населених пунктах), де проживали студенти. Таким чином, обернення ситуації дозволило розв'язати поставлену проблему.

 

Базові рішення, що підлягають перетворенню, можна отримати штуч­но, якщо наперед поставити будь-яке явно неприйнятне рішення.

 

Приклад

Необхідно винайти ідею щодо способу з'єднання деталей за методом клепання, який би дозволяв встановлювати заклепки у важкодоступних місцях. Такі місця є у корпу­сі літака, частини якого склепують. Добратися до таких місць з інструментом, який би сформував голівку заклепки, що надійно з'єднала б поверхні, надзвичайно важко.

Як прототип можна задати таку наперед неприйнятну ідею - подавати в підготов­лений отвір вже готову заклепку потрібної форми, але попередньо розтягнуту або стисну­ту, щоб її голівка пройшла в отвір, наприклад, гумову або пластикову. Після цього заклеп­ка (після зняття навантаження) сама повертається до попередньої форми.

Застосуємо для пошуку прийнятного рішення такі перетворення: заміну гуму чи пластика на метал, перекомпонування порядку з'єднання поверхонь, використання іншим чином або модифікацію подачі чи зняття навантаження.

Пошук потрібного металу чи сплаву породжує ідею використання сплавів з ефек­том пам'яті, які за певних умов можуть повертатися (подібно стиснутій чи розтягнутій пружині) до попередньої форми. Такими умовами є нагрівання (наприклад, за допомогою струму високої частоти, щоб не розігрівати інші спряжені деталі чи поверхні) до певної температури.

Таким чином, ідея розв'язання проблеми така:

-                     виготовити заклепку потрібної форми і розмірів (уже в розклепаному виді) зі сплаву з ефектом пам'яті;

-                     готову заклепку витягнути (деформувати методом пластичної деформації) у

дріт;

-                     встановити дріт у потрібному місці, завдяки своїй формі його легко подати навіть у важкодоступні місця;

-                     нагріти дріт за допомогою електромагнітного індуктора, і він повернеться до форми заклепки й міцно з'єднає поверхні.

 

2. Пошук нових взаємозв 'язків між частинами попереднього незадові­льного рішення. Як варіант можна розглядати асоціації, що виникають у разі попарного зіставлення взаємних відносин певних елементів виробу чи систе­ми.

 

Приклад

Удосконалення дизайну настільної лампи може супроводжуватися аналізом взаєм­них відносин пар: підставка - стійка; стійка - освітлювальний елемент; освітлювальний елемент - абажур; вимикач - стійка; вимикач - підставка тощо. При цьому аналізуються різні варіанти взаємовідносин двох елементів, установлення одного на інший (в інший), заміни одного іншим і т.п.3. Переоцінка проектної ситуації. Розробник (проектувальник), який зайшов у глухий кут, записує ускладнення, а потім замінює кожне його слово (словосполучення) синонімом.

 

Приклад

Проектувальник описує ускладнення: „Зварювання корпусу виробу може привести до неоднорідності міцності його частин, короблення його стінок і недотримання встанов­леної форми і розмірів".

Заміна слів „зварювання корпусу" на „формування корпусу" може навести на дум­ку про заміну процесу зварювання на лиття, тобто слід не зварювати корпус виробу, а від­ливати його.

 

Застосування морфологічних карт. Розглянемо на прикладі генеру­вання ідеї інноваційної системи опалювання приміщення, яка б була б недо­рогою і дешевшою в експлуатації, ніж існуючі, зручною у використовуванні і екологічно чистою, а також враховувала б той факт, що Україна має обмеже­ні запаси нафти й газу однак певний надлишок виробництва електроенергії.

Генерацію ідеї інновації будемо вести відповідно до такого укрупнено­го алгоритму [10]:

1.                  Визначити функції, які прийнятний варіант виробу повинен ви­конувати.

2.                  Представити на карті широкий спектр елементарних рішень, тоб­то альтернативних засобів реалізації кожної функції.

3.                  Вибрати по одному прийнятному елементарному рішенню для кожної функції.

Застосуємо цей алгоритм для розв'язання поставленого завдання.

1.  Визначимо основні функції (вони можуть визначатися як за резуль-
татами
наукових досліджень, так і суто інтуїтивно). У даному випадку вони
визначені за комбінацією названих методів.

1.1.    Прийнятна температура повітря у межах 18-21 °С.

1.2.    Прийнятний рух повітря, без протягів.

1.3.    Прийнятна вологість.

1.4.    Нагрівальний елемент повинен забезпечувати відсутність відчуття холоду.

1.5.    Регулювання вертикального градієнта температури, що уникнути відчуття духоти.

1.6.    Прийнятна ціна системи опалення (не більше 10 тис. грн).

1.7.    Ціна експлуатації повинна бути меншою, ніж існуючих систем центрального та індивідуального опалення.

1.8.    Використання лише тих джерел енергії, дефіцит яких в Україні від­сутній.

 

2.    Побудуємо морфологічну карту, на якій показати можливі варіанти рішень - засобів реалізації кожної функції (табл. 3.5).

Виберемо по одному прийнятному рішенню для кожної функції.
Темним затіненням показана традиційна система централізованого во­дяного опалення. Більш світлим - інноваційний варіант. Він передбачає за­стосування опалювального елементу, який нагрівається за допомогою елект­ричної енергії вночі, коли вона дешева. При цьому тепло акумулюється у ма­сляному радіаторі і витрачається протягом дня.

Переваги даної інноваційної розробки системи опалення такі:

-                     використання електричної енергії, якої в Україні достатньо;

-                     автономність системи опалення, аж до опалення окремо взятої кімнати;

-                     економія на експлуатаційних витратах;

-                     пожежна безпека;

-                     підтримання заданого рівня вологості і заданої температури.

Таким чином, ідея нового товару може бути сформульована так: систе­ма опалення складається з електричних нагрівальних елементів, які нагріва­ються вночі, коли електрична енергія дешева. При цьому тепло акумулюєть­ся в масляному радіаторі й віддається вдень, для підтримання температурно­го режиму можливі короткочасові ввімкнення вдень. Опалювальний елемент може вмикатися через розетку у звичайну мережу. Він зовні виглядає як па­нель, яку можна чіпляти на стінку в кімнаті.

Розміри опалювального елементу уточнюються після проведення необ­хідних розрахунків і випробувань.3.4. Методичні засади оцінки ринкової адекватності інновацій

 

Одним з основних факторів, що стримують інноваційну діяльність, є висока ступінь невизначеності щодо її майбутніх результатів (див. табл. 3.2) та спричинений цим ризик (рис. 3.7.) суб'єктів інноваційного процесу, особ­ливо виробників інноваційної продукції та інвесторів в інновації.

Природним шляхом зниження рівня невизначеності і ризику і, відпові­дно, підвищення достовірності інноваційних рішень є застосування формалі­зованих, у ідеалі формальних, методів їх аналізу і оцінки. Особливо це сто­сується ранніх етапів інноваційного процесу, зокрема тих, на яких здійсню­ється перевірка ринкової адекватності ідей і задумів товарних інновацій.

Як орієнтовні для виконання зазначеної оцінки частіше за все застосо­вують критерії, що дозволяють отримати відповіді на такі питання [24]:

1.                  Що є більш ефективним - розроблення нового товару власноруч чи придбання ліцензії або патенту на стороні?

2.                  Що буде більш ефективним - розроблення нового товару, удо­сконалення конструкцій і технологій існуючих товарів чи активізація марке­тингових зусиль?

3.                  Яким чином будуть перерозподілені ресурси між традиційними і новими товарами (фінансові, техніко-технологічні, кадрові та ін.) і чи їх буде достатньо?

4.                  Яким чином розширення чи звуження товарної номенклатури вплине на результати діяльності підприємства, насамперед, економічні?

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 


Похожие статьи

С М Ілляшенко - Оцінка ефективності та оптимізація портфеля замовлень науково-виробничого підприємства

С М Ілляшенко - Сутність структура й методичні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства

С М Ілляшенко - Теоретико-методичні засади оцінки ринкової адекватності ідей і задумів товарних інновацій

С М Ілляшенко - Управління вибором цільового ринку для реалізації інноваційного потенціалу підприємства

С М Ілляшенко - Формування і розвиток цільових ринків