Л М Белей - Державні закупівлі як інструмент антикризового регулювання економіки - страница 1

Страницы:
1  2 

б забезпечувала комплексний розвиток територій. Необхідним є створення стимулів для повернення в Україну мігрантів, що рані­ше виїхали на роботу за кордон на постійне місце проживання чи за трудовими контрактами, у першу чергу висококваліфікованих фахівців. Комплексне упорядкування процесів управління трудо­вою міграцією повинно враховувати причини і наслідки цього явища, повагу до прав людини і основних свобод мігрантів. Не-розв'язання найгостріших проблем трудової міграції здатне при­звести до значної втрати трудового потенціалу суспільства, дегра­дації робочої сили, а в подальшому загострення проблем на ринку праці та погіршення економічної ситуації в країні.

Література

1. Держкомстат України.

2. Системні вади ринку праці України та пріоритети його розвитку. Аналітична доповідь Національного інституту стратегічних дослі­джень. — К., 2010.

3. Міграція і грошові перекази. Світовий банк, 2011.

Стаття надійшла до редакції 14.02.2011

УДК 315 (317)

Л. М. Белей, аспірантка кафедри міжнародної економіки КНЕУ

ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ ЯК ІНСТРУМЕНТ АНТИКРИЗОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

АНОТАЦІЯ. У статті досліджено механізми впливу державних закупі­вель на макроекономічну кон'юнктуру в країні та досвід маніпулю­вання розмірами і структурою державних видатків на закупівлю това­рів і послуг для вирішення завдань антикризового регулювання, накопичений країнами Європи, Америки й Азії.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: державні закупівлі, макроекономічне регулювання, криза, досвід використання.

АННОТАЦИЯ. В статье исследуются механизмы влияния государст­венных закупок на макроэкономическую конъюнктуру в стране и опыт манипулирования объемами и структурой государственных затрат на закупку товаров и услуг для решения задач антикризисного регули­рования, накопленный странами Европы, Америки и Азии.

© Л. М. Белей, 2011

95

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: государственные закупки, макроэкономическое регулирование, кризис, опыт использования.

ANNOTATION. The tool of influence, which government purchases exerts to macroeconomic circumstances are researched in the article and experience of manipulation with volume and structure of government spending for goods and services for achievement aim of anti­recessionary policy, which was accumulated in countries of Europe, America and Asia.

KEY WORDS: government purchases, macroeconomic policy, crisis, experience of using.

Постановка проблеми. З часу «Кейнсіанської революції» класичне бачення ролі держави в економіці передбачає ставлення до витрачання коштів державного бюджету як до важливого ін­струменту макроекономічного регулювання, а не лише засобу виконання нею своїх традиційних функцій щодо підтримання правопорядку, охорони навколишнього середовища, реалізації економічної політики уряду, забезпечення функціонування освіт­ньої та медичної сфер та ін. Як свідчить міжнародний досвід, у часи фінансових криз 1998 р. і 2008 р. спрямованість державної політики бюджетних витрат різних країн була надзвичайно дифе­ренційованою: від режиму максимальної економії, до ставки на стрімке нарощування обсягів присутності держави в економіці й надання додатковим державним витратам значення «рятівного імпульсу» для потерпаючої від нестачі ліквідності економіки. Ра­зом з тим, в жодній країні не ставилась під сумнів необхідність і вагомість маніпулювання державними витратами як засобу мак-роекономічної стабілізації. Тому дослідження, присвячені аналізу накопиченого різними національними економіками досвіду вико­ристання державних закупівель як засобу антикризового регулю­вання стають особливо актуальними в умовах пошуку підходів до захисту національних економічних інтересів від впливу глобаль­ної фінансово-економічної кризи.

Огляд публікацій й виділення невирішеної частини проб­леми. Державні закупівлі розглядаються в сучасній науковій лі­тературі, переважно, в двох аспектах. По-перше, в контексті оп-тимізації обсягів й структури державних витрат як чинників на­ближення фактичних умов макроекономічної рівноваги до оптимальних, з точки зору завдань розвитку суспільства. Теоре­тичною базою дослідження макроекономічних залежностей вва­жаються роботи Дж. М. Кейнса, Дж. Хікса, С. Вайнтрауба, П. Самульсона, Е Хансена, А. П. Лернера та інших вчених «пост-кейнсіанського» напряму, які описували умови макроекономічноїрівноваги за допомогою моделей AD-AS, IS-LM, функцій спожи­вчих витрат й інвестицій, побудови кривої «темпи зростання зар­плати — індекси інфляції» (крива Філіпса) та ін.

Таких же підходів притримуються вітчизняні науковці (І. Лу-ніна, В. Геєць, Б. Кваснюк), відстоюючи доцільність залучення ресурсів державного бюджету для розширення сукупного попиту й узгодженого вирішення як поточних (кон'юнктурних) завдань, так і завдань структурної модернізації економіки України [1, 2].

Другий аспект, пов'язаний із вивченням тих змін, що зумов­люють різні форми державного втручання в економіку в моделях економічної поведінки суб'єктів господарювання. Тож пояснення макроекономічних змін здійснюється через призму мікроеконо-мічних процесів, а в центрі уваги перебувають такі питання, як вибір між націоналізацією монопольного виробництва та запро­вадженням державного контролю за діяльністю приватного мо­нополіста; застосування державних закупівель і введенням сис­теми ваучерів для субсидування споживачів та ін.

Роботи Дж. Стігліца, К. Ероу, Г. Демсєца, Д. А. Мюлера та ба­гатьох інших вчених дають потужний інструментарій вивчення функціональних залежностей між параметрами фіскальної полі­тики уряду, зокрема масштабами і сферою поширення державних закупівель з одного боку, й обсягами виробництва, цінами і струк­турою витрат суб'єктів господарювання, з другого. На підставі таких залежностей можна оцінювати наслідки впливу певних ін­струментів державного регулювання на суспільний добробут, по­рівнюючи, наприклад, втрати від непаушального оподаткування та втрати від недофінансування державних програм або від не-компенсованих зовнішніх ефектів ринкових угод.

Отже, комплексне бачення як макро-, так і мікроекономічних наслідків маніпулювання обсягами і структурою державних за­купівель, можливості й обмеження щодо використання такого важелю антикризового регулювання у вітчизняних умовах вима­гають подальшого вивчення теоретичних і прикладних дослі­джень щодо впливу державних витрат на макроекономічну дина­міку.

Мета статті: узагальнити світовий досвід застосування меха­нізму державних закупівель як важелю антикризового регулю­вання національних економік та обгрунтувати можливості їх за­стосування в Україні.

Викладення основних результатів дослідження. Вивчення досвіду використання державних закупівель як важелю антикри­зового регулювання економіки, накопиченого за останні роки

XX ст. і перше десятиріччя XXI ст. вимагає розуміння тієї теоре­тичної бази, що була покладена в основу певних дій національ­них урядів. Зокрема, початок формування сучасної теоретичної бази маніпулювання державними витратами для досягнення ці­лей макроекономічного регулювання традиційно пов'язують із роботами Дж. М. Кейнса.

Так, згідно відомої моделі AD-AS, за умов, коли сукупний по­пит перетинається із сукупною пропозицією на кейнсіанському (горизонтальному) відтинку (відповідно, має місце «дефляційний розрив», за використання інструментарію «45-градусної моделі Хансена Самуельсона»), держава має використати наявні в неї важелі, щоб змістити криву попиту праворуч. І якщо монетарис­та надають перевагу важелям грошово-кредитного регулювання (маніпулювання обліковою ставкою, нормою резервування і опе­рації на фондовому ринку), то, згідно положень кейнсіанської школи, доцільніше в якості провідного інструмента державного макроекономічного регулювання застосовувати фіскальні засоби (бюджетні видатки й податковий тиск).

За моделлю IS LM простежується така сама логіка: чут­ливість національного виробництва до зростання державних витрат більша, ніж до зниження податкового тиску. Це пояс­нюється більшою часткою заощаджень у складі валових при­бутків порівняно із заробітною платою, тож коефіцієнт муль­типлікатора для державних витрат вважається більшим ніж для скорочення податків.

За методологією моделі «витрати—випуски» В. Леонтьева, додаткові державні витрати мають перевагу щодо розширення зайнятості над додатковими витратами приватного сектору тією мірою, якою виробничі коефіцієнти державного сектору перед­бачають більші витрати праці й більше доданої вартості в складі проміжного споживання продукції інших галузей, ніж виробничі коефіцієнти приватного сектору.

Наведене вище, дозволяє сформувати загальне бачення ролі державних закупівель як складової державних витрат для вирі­шення завдань кон'юнктурної (короткострокової) і структурної (довгострокової) макроекономічної політики.

По-перше, зростання суми державних закупівель вважають чинником, що збільшує сукупний попит, при цьому з більшим коефіцієнтом мультиплікації, ніж аналогічне за масштабами ско­рочення стягнення податків.

По-друге, головними обмеженнями застосування державних закупівель як засобу макроекономічного регулювання виступа­ють ризик інфляції, ризик погіршення якості конкурентного се­редовища в країні, зниження підприємницької мотивації щодо підвищення ефективності виробництва, ризик неефективності розподілу ресурсів у галузево-секторальному вимірі національної економіки та іп.

По-третє, застосування певних галузевих пріоритетів дозволяє суттєво зменшити інфляційний потенціал додаткових державних закупівель. Так, вилучення приватного платоспроможного попи­ту з галузей із швидким оборотом капіталу й спрямування, одер­жаних таким чином коштів, у галузі з тривалим періодом обороту капіталу дозволяє суттєво зменшити швидкість грошового обігу і у такий спосіб знизити темпи інфляції.

По-четверте, державні закупівлі зберігають потенціал позитив­ного впливу на макроекономічну ситуацію навіть за умов, коли природа кризи не може бути пояснена нестачею сукупного попи­ту, а пов'язується із нестачею ліквідності в умовах надмірного залучення запозичень під активи, ринкова вартість яких із зміною загальноринкової кон'юнктури виявилась значно нижчою очіку­ваного рівня.

Виходячи з такої теоретичної бази, звернемось до досвіду використання державних закупівель як засобу ашикризового регулювання економіки США, країн ЄС та держав азійського регіону.

Що стосується післякризового відновлення американської економіки, то відповідно до проекту федерального бюджету на 2010 фінансовий рік Міністерство охорони здоров'я одержало 76,8 млрд дол. Закон «Про відновлення й реінвестуваштя амери­канської економіки» додатково до проекту бюджету виділив Мі­ністерству охорони здоров'я ще 22,4 млрд дол., які мають бути спрямовані на ремонт і будівництво медичних центрів, технічне переоснащення лікарень тощо.

Для того щоб залучити до системи медичного страхування якомога більшу кількість громадян США (у довгостроковій перс­пективі — все населення країни), поставлено завдання зменшити вартість медичних послуг. Пріоритетним напрямком оголошена загальна комп'ютеризація системи охорони здоров'я й удоскона­лення інформаційних технологій. Для цього асигнуються додат­кові 20 млрд дол., ще 13 млрд дол. виділяються на гранти для ді-тей-інвалідів [6].

При цьому переважна більшість цих коштів реалізується саме у формі державних закупівель у приватного сектору, оскільки уряд такими програмами переслідує подвійну мету: по-перше, ін­вестує в людський капітал, по-друге, забезпечує завантаження віт­чизняного виробництва і збільшує платоспроможний попит на ін­вестиційні блага, водночас — збільшуючи частку платоспромож­ного попиту, що припадає на галузі із тривалим періодом обороту капіталу, досягається мета щодо зменшення середньої швидкості грошового обігу.

Соціальна спрямованість державних закупівель у США проявляється також і в масштабних вкладеннях, спрямованих на підвищенню освітнього рівня населення. У проекті бюджету на 2010 фінансовий рік Міністерству освіти було виділено 46,7 млрд дол. Додатково протягом 2009—2010 pp. з федера­льного бюджету асигнується 81,1 млрд дол. (з них 53,6 млрд дол. — на стабілізаційні субсидії для штатів (State Stabilization Grants) і 15,6 млрд дол. на гранти Пелла (субсидії па одер­жання вищої освіти, що повертаються одержувачами-студентами після працевлаштування протягом 10—15 років). Максимальна винагорода за грантами Пелла на 2010—2011 pp. досягає 5550 дол. На рік [6].

Крім того, протягом п'яти років (2010—2014 pp.) будуть виді­лені 2,5 млрд дол. для надання допомоги студентам з низьким рів­нем доходу. Значна частка такої допомоги надається через меха­нізми державної закупівлі, коли одержання допомоги відбува­ється у формі надання доступу до благ і одержання товарів, по­передньо оплачених урядом.

Чи не найголовнішим пріоритетом здійснення державних за­купівель у США виступає створення нових робочих місць. Ще в лютому 2009 р., у своєму першому бюджетному посланні Кон­гресу, Президент США заявив, що головна мета закону «Про від­новлення й реінвестування американської економіки» у коротко­строковій перспективі полягає в боротьбі з безробіттям, для чого пропонується зберегти вже існуючі й створити додатково 3,5 млн робочих місць, а у довгостроковій — забезпечити трива­ле економічне зростання. За словами Б. Обами, 90 % створених робочих місць розміщуватимуться у приватному секторі [6], що ще раз підтверджує подвійну природу впливу такого заходу на економічне становище.

Крім того, пріоритетними напрямами плану антикризових за­ходів, запроваджуваних у США, виступають значні асигнування в інфраструктуру, що також передбачають величезні обсяги дер­жавних закупівель у приватного сектору. Зокрема, уряд виступа­тиме покупцем у приватного бізнесу, реалізуючи програми модер­нізації шляхів і мостів, магістралей, енергомереж, закупаючи ав­тобуси й устаткування для збільшення обсягу пасажиропотоку на громадському транспорті, поліпшуючи ресурсне забезпечення розвитку мережі Інтернету. В екологічно чисту енергетику додат­ково буде вкладено 69 млрд доларів.

Планується, що реалізація таких заходів дозволить до кінця 2011 р. компенсувати скорочення суспільного продукту приблиз­но на 3 % ВВП і створити до 3,6 млн нових робочих місць. Звер­немо увагу на подвійну спрямованість Програми: вона не просто створює макроекономічні умови для нормального відтворення, вона спрямована на поліпшення структури американської еконо­міки, на підвищення її соціально-економічної ефективності й ре­алізацію довгострокових, а не лише поточних, кон'юнктурних завдань.

Якщо в США державні закупівлі виконували роль, здебільшо­го, компенсації негативних наслідків кризи і створення макро-економічних умов для підвищення економічної активності після кризового погіршення, то в Китаї потенціал цього важелю макро­економічного регулювання був використаний в пакеті заходів із запобігання кризовим явищам в економіці. Зокрема, державні за­купівлі використовувались як альтернатива запозичень національ­них виробників, що мало зменшити залежність національного ви­робництва від кон'юнктури світових фінансових ринків, зменши­ти залежність між здатністю іноземних партнерів виконувати фі­нансові зобов'язання і наявністю необхідних фінансових ресурсів у межах національної економіки.

Дієвість такої політики підтверджують, зокрема, дані, наведе­ні на рис. 1 і в табл. 1, які свідчать про наступне:

—зростання ВВП Китаю за паритетом купівельної спромож­ності з 4,8 трлн дол. у 1999 р. до 8,8 трлн дол. у 2009 p. [11];

—внесок Китаю у темпи зростання світової економіки складає більше 20 % [9], що відповідає завданням державної стратегії щодо поступального довгострокового руху до суспільства загаль­ного добробуту;

—індекс промислового виробництва Китаю, що відбиває змі­ни в обсягах промислового виробництва й експорту країни, досяг 55,1 пункту, що свідчить про швидкі темпи економічного зрос­тання;

—Китай зміг жорстко регламентувати форми участі іноземно­го капіталу в національній економіці та забезпечити її більшу відкритість іноземним країнам щодо потоків ресурсів і товарів, ніж для фінансових інструментів.

Рис. 1. Динаміка ВВП деяких країн, темпи приросту, % до попереднього року

Джерело: Росстат. National Bureal of Statistics of China.

Таблица 1

ДИНАМІКА САЛЬДО ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ КРАЇН, млрд дол. США

Країни

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

США

-750

-810

-730

-710

-430

-500

Країни ЄС

-10

-60

-90

-20

130

-100

Японія

180

190

200

160

100

120

Китай

170

240

380

440

420

430

Джерело: розраховано за World Economic Situation and Prospects 2010 // United Nations Website. URL: http://www.un.org/esa/policv/wess/wesp.html.

Політику державних закупівель у Китаї можна поділити на дві складові. В межах попереджувального пакету, державні закупівлі відігравали роль чинника зменшення технологічної і фінансової залежності національного виробництва від іноземних джерел ре­сурсів і капіталу. Так, державні закупівлі відігравали провідну роль в реалізації програм технічного переозброєння промислово­сті, створення виробничої і соціальної інфраструктури, переби­раючи на себе навантаження з фондового ринку і сфери фінансо­вих посередників. Так, рух ресурсів для розвитку пріоритетних галузей забезпечувався більшою мірою через державний бюджет, а не через інститути фінансового посередництва, що значно збіль­шує можливості уряду впливати на макроекономічну ситуацію та зменшує залежність економіки від кон'юнктури фінансових рин­ків [5].

У межах компенсаційного пакету, державні закупівлі викори­стовувались урядом для сприяння національному виробництву, орієнтованому на експорт, збереження прийнятного рівня заван­таженості виробничих потужностей і уникнення високого безро­біття шляхом переорієнтації на внутрішній ринок. Вирішенню такого завдання сприяли масштабні державні замовлення на об­ладнання і будівельні роботи, в межах програм розвитку вироб­ничої і соціальної інфраструктури.

Ще одна країна азійського регіону Республіка — Корея ви­ділила понад 6 % ВВП на здійснення заходів економічного стимулювання, які включали скорочення податків для підпри­ємств, інфраструктури, інвестиції, підвищення ефективності енергокористування, надання підтримки малим підприємствам і проведення заходів на ринку праці, включаючи розширення виплат допомоги по безробіттю, дотування заробітної плати й розвиток професійного навчання. У всіх цих випадках особли­во ефективними виявилися цілеспрямовані заходи, адресовані конкретним групам населення, економічним секторам та уста­новам [7].

Що стосується країн ЄС, то використання ними механізму державних закупівель у комплексі заходів аптпкризового регу­лювання економіки в період 2009—2010 pp. мало якісні відмін­ності від криз попередніх років (у тому числі 1998 р.) за низкою ознак, серед яких можна виділити такі як:

— масштабність заходів (як за обсягами виділених ресурсів, так і за охопленням різних сфер життєзабезпечення суспільства);

— великий перерозподільнпй вплив на добробут різних верств населення (урядова антикризова політика вимагала суттєвих змін доходів й рівня споживання різних верств населення, при цьому, суперечність щодо розподілу тягаря кризи між «бідними» і «ба­гатими» надзвичайно загострилась);

— складне поєднання глобальності, інтеграційних процесів і національної специфіки в процесах управління антикризовим ре­гулюванням, загальний вектор яких виявив зростання вагомості й впливовості глобальних і здійснюваних у межах інтеграційних об'єднань антикризових дій, порівняно із власне національними пріоритетами управління антикризовими заходами.

Щодо масштабності заходів, фахівці Міжиародної організації праці (МОП) оцінюють загальний обсяг відповідних витрат до

2 % світового ВВП: «Масштаб і зміст цієї політики разюче відріз­няються від тих заходів, які приймалися в часи попередніх криз. Пакети стимулів у розмірі близько 1,7 % обсягу світового ВВП не мають прецедентів у минулому» [8].

Щодо їх зв'язку із соціальною сферою, узагальнюючи від­мінні риси антикризових заходів країн «Групи двадцяти» в пе­ріод 2009—2010 рр. відзначають, що: «Здійснюючи антицикліч-ну політику протягом нинішньої кризи, країни збільшили дер­жавні видатки й розширили соціальний захист — на відміну від їхнього скорочення, як це відбувалося під час азійської кризи 1997 року» [8].

При цьому, масштаби і структура власне державних закупі­вель у складі таких заходів була не такою однозначною. З одного боку, загальною тенденцією було прагнення підвищити масшта­би участі держави у фінансуванні відтворення і розвитку вироб­ничої інфраструктури і ресурсного забезпечення галузей форму­вання людського капіталу. Виключення з такої загальної тенденції (наприклад, Португалія, Греція, Італія) були пов'язані, здебільшого, із значно вищою за середню по СС ураженістю фі­нансової системи країни внаслідок кризи [8].

З іншого боку, більшість країн прагнули зменшити витрати на адміністрування державних програм, на утримання апарату державного управління, здійснювали заходи із впровадження комерційних принципів в діяльність багатьох установ соціаль­ної сфери (розглядаючи останнє, як запоруку високої ефектив­ності використання додаткових ресурсів, що спрямовувались у цю сферу). Так, у Великобританії Уряд оголосив про плани реформування системи первинної медико-санітарної допомоги, що передбачають вкладання в Національну службу охорони здоров'я 80 млрд фунтів стерлінгів безпосередньо для підтри­мки лікарів загальної практики. Раніше кошти з державних по­даткових фондів переводилися в трастові фонди первинної ме-дико-сапітарпої допомоги, які оплачували пацієнтам лікування в лікарнях у районах їхнього проживання. У майбутньому лі­карі загальної практики повинні будуть безпосередньо платити лікарням за видачу направлень пацієнтам. Вони повинні бу­дуть також організувати обслуговування пацієнтів у неробочий час; передбачається, що багато медичних установ установлять прийом пацієнтів 24 години на добу або у вихідні дні/ вечірні години [4].

Прагнення удосконалити механізми нормування доступу до благ, створення яких фінансується державою, в тому числі й че­рез державні закупівлі проявляється в аитикризових заходах останніх років у більшості європейських країн. Уряди прагнуть зберегти ринкові принципи доступу до ресурсів бюджету, що ви­трачаються на державні закупівлі, і для цього здійснюють такі закупівлі опосередковано, надаючи споживачам соціально зна­чущих благ спеціальні платіжні засоби, що мають визначене при­значення, але не обмежують споживача у виборі.

Саме такі тенденції яскраво проявляються стосовно сфери освіти і медицини. В багатьох країнах, одночасно, розширюються межі охоплення населення страховою медициною (за виключен­ням соціальних, безоплатних програм) і зростають масштаби державної допомоги населенню, спрямованої на уможливлення участі в соціальному страхуванні.

Наприклад, уряд Німеччини у липні 2010 р. оголосив про ре­формування системи охорони здоров'я з метою покриття дефіци­ту шляхом підвищення плати за медичні послуги й деяке скоро­чення витрат. Реформою передбачене збільшення розміру відрахувань па соціальну підтримку в галузі охорони здоров'я з 14,9 % від заробітної плати працівників (до відрахування подат­ків) до 15,5 %. Крім того, передбачається, що економія в резуль­таті скорочення бюджету на оплату праці працівників сфери охо­рони здоров'я, утримання лікарень, забезпечення лікарськими засобами й управління складе 3,5 млн євро в 2011 році й 4 млн евро в 2012 році [4, с. 10].

Що стосується України, то вона характеризується абсолютною непрозорістю сфери державних закупівель, яка більшою мірою слугує засобом одержання політичної ренти, аніж посиленням со­ціалізації національної економіки. Про це свідчить, зокрема, струк­тура розподілу видатків на державні закупівлі, в якій переважають статті, спрямовані на підтримку установ фінансової сфери і на за­безпечення функціонування органів державної влади.

Висновки. Перспективність використання такого інструмен­ту антикризового регулювання як державні закупівлі обумов­лена, зокрема, його подвійним впливом на макроекономічні процеси. З одного боку, він дозволяє пом'якшувати соціальні наслідки кризи, зменшувати її негативні наслідки для процесів відтворення людського капіталу, перекладаючи на бюджет ча­стину витрат на фінансування інвестицій у людський капітал, а з другого — здатен виступати чинником неінфляційного збіль­шення сукупного попиту в економіці. Така здатність забезпе­чується тим, що з одного боку, закуповуючи товари у приват­ного сектору, уряд може:

—зберігаючи конкуренті засади розподілу замовлень, проти­діяти підвищенню цін, заохочувати впровадження ресурсозбері­гаючих технологій;

—підвищувати завантаженість виробничих потужностей і по­ліпшувати макроекономічні умови для розширення сфери продук­тивної зайнятості;

—контролювати пронеси мультиплікативного розширення грошової маси, через те, що спрямовуючи бюджетні витрати в сфери із тривалим оборотом капіталу держава зменшує середню швидкість грошового обігу й компенсує інфляційний вплив додат­кових доходів, одержуваних суб'єктами економіки.

Досвід європейських країн, США та держав азійського регіону щодо застосування інструменту державних закупівель у пакеті антикризових заходів в останні роки свідчить про те, що країни, де економічне зростання в докризовий період більшою мірою за­лежить від залучення масштабних запозичень як у межах націо­нальної економіки, так і за рахунок міжнародних позик, стика­ються в кризові роки із більшою обмеженістю фінансових ресурсів бюджету і фондів соціального страхування.

Водночас країни, де економічне зростання в докризовий пері­од меншою мірою залежало від зовнішніх і внутрішніх запози­чень відрізняються яскраво вираженою соціальною спрямованіс­тю додаткових бюджетних витрат, зокрема в сфері державних закупівель, що дозволяє їм поліпшити довгострокові перспективи розвитку і зміцнити конкурентні позиції національного виробни­цтва в світовій економіці.

Практика здійснення державних закупівель в Україні свідчить про величезні резерви підвищення соціально-економічного ефек­ту від таких заходів, реалізація яких вимагає як радикальних змін принципів і процедур проведення державних закупівель, так і суттєвих змін у структурі витрат бюджетних ресурсів.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Л М Белей - Державні закупівлі як інструмент антикризового регулювання економіки