Т Ф Гордєєва - Детермінанти конфліктних ситуацій у міжнародній торгівлі - страница 1

Страницы:
1 

Формування ринкової економіки. 2011. № 25

4. Щербакова Т. С. Особенности быстрорастущих фирм и их роль в развитии национальной экономики / Т. С. Щербакова, В. И. Столбунец // Вестник РУДН. Серия Экономика. — 2010. — № 1. — С. 45—55.

5. Паньков В. С. Адаптация к глобализации: ИМЭМО оценил зару­бежные активы ведущих Российских ТНК / В. С. Паньков // ООО «Ин-терсоциоинформ» Экономика ХХІ века. — 2010. — № 5. — С. 89—90.

6. Кольчугина М. «Новой экономике» новое образование / М. Кольчугина // Мировая экономика и международные отношения. — 2003. — № 12. — С. 42—53.

7. The World Factbook [Електронний ресурс] // Central Intelligence Agency. — Режим доступу:

https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2012.html

8. Черников Г. П. Очень крупне транснациональные корпорации и современный мир / Г. П. Черников, Д. А. Черникова. М.: ЗАО «Изда­тельство «Экономика», 2008. — 399 с.

9. Найкращі компанії 2009 року: рейтинг Fortune. — 2009. — Режим доступу: http://www.rate1.com.ua/ua/ekonomika/virobnictvo/950/

10. Год банков и Apple. 500 самых ценных компаний мира 2010 года // БелГазета. Макроекономика. — 2010. — № 22 (745).-С. 15.

11. Демин М. Б. Специфика монополизма как объекта антимонополь­ных отношений / М. Б. Демин // Актуальные проблемы экономики и права. — 2010. — № 2. — С. 17—23.

12. Федулова Л. І. Україна в міжнародних рейтингових оцінках: чин­ник інноваційно-технологічного розвитку / Л. Федулова // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 5 (95). — С. 39—53.

13. Климовец О. В. Формирование и развитие российских транснациона­льных корпораций: автореф. дис. на соискане уч. степени д. эк. наук: спец. 08.00.14 «Мировая экономика» / О. В. Климовец. М., 2010. — 48 с.

Статтю подано до редакції 18.02.11 р.

УДК 339.548

Т. Ф. Гордєєва, канд. екон. наук, доцент, кафедра міжнародної торгівлі ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ДЕТЕРМІНАНТИ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ

АНОТАЦІЯ. У статті запропоновано і систематизовано ключові де­термінанти, за допомогою яких може бути створена описова мо­дель конфліктної ситуації у міжнародній торгівлі. Виявлено аль-

© Т. Ф. Гордєєва, 2011

276тернативні варіанти реалізації детермінант у конкретних міжна­родних торгових суперечках.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: міжнародний торговельний конфлікт, міжнарод­на торговельна суперечка, торговельна війна, інструменти тор­говельної політики, Світова організація торгівлі, механізм розв'я­зання торгових суперечок

АННОТАЦИЯ. В статье предложены и систематизированы клю­чевые детерминанты, с помощью которых может быть создана описательная модель конфликтной ситуации в международной торговле. Выявлены альтернативные варианты реализации де­терминант в конкретных международных торговых спорах.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: международный торговый конфликт, меж­дународный торговый спор, торговая война, Всемирная торговая организация, механизм разрешения торговых споров

ANNOTATION. This issue offers and systematizes the key determinants, which could be helpful in contention descriptive model creation in the sphere of international trade. There were also found the alternative ways for determinant realization in the concrete international trade disputes.

KEY WORDS: international trade contention, international trade dispute, trade war, World Trade Organization, the mechanism of the dispute settlement

Постановка проблеми. Характерною рисою сучасної міжна­родної торгівлі є боротьба двох протилежних тенденцій: тенден­ції до лібералізації та протекціоністської тенденції. Глобальна торгова система СОТ прагне досягнення балансу інтересів учас­ників міжнародних торговельних відносин на багатосторонній основі шляхом забезпечення раціонального співвідношення лібе­ралізації і протекціонізму, за якого вигоди країн від міжнародної торгівлі є найбільш результативними. Порушення цього балансу зумовлює обмеження національних торгово-економічних інтере­сів (дискримінацію) тієї чи іншої держави з боку порушника, а відтак між країнами виникають протиріччя, що створюють конф­ліктні ситуації.

З розвитком міжнародної торгівлі зростає ескалація конфлік­тів, що призводить до суттєвих втрат її учасників та ускладнення міждержавних відносин. Глибоких досліджень, присвячених проблематиці міжнародних конфліктів, небагато, і розмаїттям тематики вони не відзначаються. Розкриття суті та природи тор­гових суперечок, як правило, фрагментарне, позбавлене систем­ності, узагальнень і скоріше має хаотичний характер. Зокрема, не існує єдиної детермінованої схеми опису конфліктів, яка б, з од­ного боку, представляла їх ключові детермінанти, а з іншого, слугувала базою для можливих порівнянь, оцінок та класифікації.

Аналіз досліджень і публікацій. Складна і багатобарвна тема міжнародних торговельних конфліктів часто розглядається у засо­бах масової інформації. Серед вітчизняних та зарубіжних науковців і спеціалістів, які цілеспрямовано досліджували міжнародні торгові конфлікти і заходи з їх розв'язання слід назвати А. С. Шнипка, А. С. Смбатян, І. Ю. Капелинського, К. Шмиттгофф та ін.

А. С. Шнипко в рамках дослідження економічних конфліктів вищого ступеня інтенсивності (економічних воєн) окрему увагу приділяє торговій війні у широкому розумінні, визначаючи її як ситуацію, за якої учасники міжнародної торгівлі намагаються знизити якісні характеристики конкуруючих товарів або взагалі усунути торгового опонента за допомогою системи митних, та­рифних, квотних, обмежувально-заборонних та інших санкцій. Торгові війни, головним організатором яких була і залишається держава, він класифікує за способом їх ведення, тобто інструмен­том торгової політики, що застосовується для підвищення конку­рентоспроможності вітчизняної продукції [7]. А. С. Смбатяном детально вивчено та проаналізовано механізм розв' язання супе­речок у СОТ, при цьому автор, розкриваючи правила врегулю­вання суперечок на конкретних прикладах, робить висновки сто­совно правомірності і ефективності засобів, що застосовують країни у взаємній торгівлі. Окремі правові аспекти міжнародних торгових відносин та торговельної практики висвітлює К. Шмит-тгофф у своїй праці [6].

І. Ю. Капелинський досліджує причини виникнення конфлік­тів у процесі розвитку міжнародної торгівлі. Він поділяє торгові конфлікти на два класи в залежності від типу учасників, а саме на комерційні, учасниками яких є окремі компанії і підприємці, та торговельно-політичні, в яких беруть участь безпосередньо дер­жави [2].

Постановка завдання. Таким чином, існуючі дослідження акцентують увагу, як правило, на окремих аспектах теорії та практики міжнародних торговельних конфліктів. На часі вияв­лення детермінованої структури цього явища з метою створення можливості подальшої формалізації та класифікації.

Виклад основного матеріалу. Під міжнародним торговельним конфліктом розглядають суперництво країн та/або груп країн, що породжується зіткненням їх інтересів на ринках продукції однієї або кількох галузей економіки та проявляється загостренням проб­леми збуту товарів (послуг) певної країни (або країн) через обме­ження доступу на ринок іншої країни (або країн), при цьому учас­ники міжнародної торгівлі намагаються знизити конкуренто­спроможність товарів торговельного опонента або взагалі його усунути за допомогою системи обмежувальних та/або заборонних заходів. У науковій літературі з міжнародних економічних відно­син часто в якості синоніму поняття «торговельний конфлікт» ви­користовується поняття «торговельна суперечка», розуміючи під цим ситуацію, у якій одна із сторін торговельних відносин або всі займають позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

У практиці Світової організації торгівлі (СОТ) суперечками вважаються суттєві розбіжності між країнами в інтерпретації пев­ного торгового правила чи зобов' язання. Зазвичай суперечка ви­никає, якщо певна країна запроваджує торгові заходи чи застосо­вує дії, які, на думку однієї чи кількох країн-членів СОТ, пору­шують укладені Угоди чи призводять до невиконання країною своїх зобов' язань.

За певних умов урядові заходи країн з обмеження або заборо­ни імпорту переростають у гострі конфліктні ситуації поміж державами, що отримали назву «торгових воєн», тобто рішучих дій, спрямованих на зміну поведінки опонента у потрібному на­прямку. Торгову війну розглядають як торгове суперництво двох або більше країн з приводу захоплення зарубіжних ринків (на­ступальна торгова війна) або запобігання торгової «окупації» на­ціональної економіки (оборонна торговельна війна). Торгові вій­ни іноді переростають у збройні конфлікти, особливо у випадку прориву торгової блокади. Так, на думку директора американсь­кого Інституту економічної демократії Джона Сміта, торгові конфлікти між найбагатшими та найпотужнішими країнами світу були однією з причин початку Першої і Другої світових війн. На­приклад, вступ у Другу світову війну Японії зумовили її торгові конфлікти з європейськими країнами [3].

Велике різноманіття торговельних конфліктів спонукає до ви­явлення чинників (детермінант), що визначають окремі грані ха­рактеру міжнародних торгових конфліктів, які згодом можуть використовуватися в якості критеріїв класифікації.

Головними детермінантами міжнародної торговельної конф­ліктної ситуації між країнами-торговельними партнерами є: цілі, які переслідує країна при запровадженні дискримінаційних захо­дів, причини її поведінки, суб' єкти торговельних відносин, що втягнуті у конфлікт, товари та послуги, на ринках яких виник конфлікт, інструменти торгової політики, що використовуються країнами, втягнутими у конфлікт, масштаби конфлікту; ступінь гостроти; тривалість; методи врегулювання, наслідки (рис. 1).

Суб'єкти

Ринки товарів або послуг

Ступінь гостроти

Інструменти торгової політики

Тривалість

Масштаби

Рис. 1. Основні детермінанти міжнародних торговельних суперечок

При запровадженні інструментів торговельної політики по відношенню до своїх торговельних партнерів уряди країн, як правило, прагнуть захистити власних виробників, а в деяких ви­падках переслідують геополітичні цілі.

Історичний аналіз причин виникнення торговельних супере­чок дозволяє класифікувати їх наступним чином:

— протекціоністські (захист та/або створення сприятливих умов для національних виробників);

— політичні (невдоволення внутрішньою і зовнішньою полі­тикою іноземних держав, територіальні претензії тощо);

— ідеологічні (несумісність систем цінностей, які домінують у суспільствах країн, наприклад, комуністичні (соціалістичні), лі­беральні, консервативні, націоналістичні тощо);

— екологічні (пов' язані із порушенням норм дотримання еко­логічної рівноваги в різних середовищах, зокрема: надр, водних, повітряних тощо) та ін.

Протекціонізм найчастіше провокує виникнення торговельних суперечок. У світовому господарстві завжди були й досі існують бар' єри, явища дискримінації, що негативно впливають на мож­ливості проникнення національних товарів на іноземні ринки. Крім того, невиконання домовленостей з боку певної країни що­до торговельних режимів, досягнутих під час дво- чи багатосто­ронніх переговорів, зокрема в рамках СОТ, також породжують конфліктні ситуації.

Науковці сходяться на думці, що абсолютна більшість торго­вих воєн, що відбулися раніше і тривають сьогодні, мають полі­тичне підґрунтя. Одною з політичних причин виникнення торго­вельних конфліктів різних країн із США є екстериторіальні закони цієї країни, які дозволяють Сполученим Штатам застосо­вувати санкції до країн, що порушують ці закони. Наприклад, у березні 1996 р. у США було прийнято закон Хелмса—Бертона, спрямований на застосування санкцій проти іноземних інвесторів на Кубі, які вкладали кошти у американську власність, що була експропрійована урядом цієї країни. Оскільки через цей закон сер­йозно постраждали деякі канадські та мексиканські компанії, ба­гато іноземних інвесторів намагаються не зіштовхуватися з цим законом і не включати бувші американські активи у свої кубин­ські проекти. З ідеологічних та політичних мотивів у 1974 році конгрес США одноголосно прийняв поправку Джексона—Вени­ка, що обмежувала торгівлю з країнами з «неринковою еконо­мікою», які не визнавали право громадян на еміграцію, а у 1983 р. президент США Рейган забороняє поставки у Радянський Со­юз устаткування для будівництва трубопроводів [3, 5].

Заходи торгової політики, що використовуються країнами з метою захисту природного середовища можуть також спричини­ти конфліктні ситуації, наприклад, бойкот країнами Балтії сільсь­когосподарської продукції Білорусі з територій, забруднених у результаті Чорнобильської катастрофи; суперечка між Канадою і США у 1994 р. з приводу зон та квот вилову лосося у протоці бі­ля острову Ванкувер; конфлікт між Росією і Україною з приводу вилову азовського осетра тощо.

Аналіз і узагальнення практики різних країн, показали, що ар­сенал засобів торгової політики, які можуть спричинити торгові конфлікти і війни, досить різноманітний, зокрема: підвищені митні ставки на імпортні товари, кількісні обмеження, тарифні квоти, «добровільні» обмеження експорту, антидемпінгові процедури,компенсаційні мита, приховані методи дискримінації імпортних товарів, ембарго, бойкоти тощо. Фактично запровадження будь-якого інструменту торгової політики країни, що погіршує або по­тенційно може погіршити економічне становище торговельного партнера, слугує приводом для створення конфліктної ситуації. Аналіз суперечок між країнами-членами СОТ за період з 1995 р., представлених у [8], показав, що всього за цей період виникло 418 конфліктних ситуацій. Лідером за кількістю торгових супе­речок є США. Вони були учасниками понад 200 суперечок: у 122 випадках — як відповідач на скаргу, і у 92 випадках — як пози­вач. На другому місці ЄС, для якого ці показники відповідно ста­новлять — 81 і 78.

Протягом 1995—2010 рр. СОТ розглянула 84 конфліктні ситу­ації, пов'язані із застосуванням антидемпінгових мит. У 50 % ви­падків об' єктом розгляду у СОТ ставала поведінка США, причо­му спектр імпортної продукції, по якій США фіксували демпінг, досить широкий: від сільськогосподарської та харчової продукції до високотехнологічної.

Суб' єкти конфліктної ситуації — це її учасники (фірми, краї­ни, групи країн, міжнародні організації). Серед них виділяються: суб' єкт-ініціатор, що спричинив конфліктну ситуацію, тобто вжив заходів, які дискримінують торговельних партнерів і погір­шують їх економічне становище, і протилежна сторона — суб' єкт—торговельний партнер чи суб' єкти—торговельні парт­нери, які дискриміновані через дії ініціатора. Залежно від типу суб' єктів торговельні суперечки можуть відбуватися: між краї­ною і угрупуванням країн; між країнами одного угрупування; між окремими країнами різних угрупувань; між угрупуваннями країн. Причому із розвитком міжнародної торгівлі і зміцненням позицій країн, що розвиваються, на світовому ринку, посилюєть­ся конфліктність міжнародних торговельних відносин. Учасни­ками торговельних суперечок у рівному ступені стають країни різ­ного рівня розвитку.

Асортимент продукції, на ринках якої спалахували торговель­ні конфлікти, досить широкий. Проте, якщо у перші післявоєнні десятиліття мова йшла в основному про сільськогосподарську або текстильну продукцію, тепер у сферу конфліктів усе більше втягуються високотехнологічні товари.

Масштаби міжнародної торгової суперечки визначаються кіль­кістю країн, що беруть у них участь, тривалістю конфлікту та йо­го наслідками. Залежно від масштабів суперечки теоретично мож­на поділити на

— світові, у які втягнуто велику кількість країн і які спромож­ні перерости у глобальні конфлікти;

— регіональні, між країнами певного географічного регіону;

— субрегіональні, між невеликою кількістю країн певної час­тини регіону;

— обмежені, в яких бере участь невелика кількість країн, на­приклад, двосторонні чи тристоронні конфлікти тощо.

Ступінь гостроти міжнародної торгової суперечки залежить від рівня інтенсивності захисних (дискримінаційних) інструмен­тів, що застосовують країни-супротивники одна проти одної, та, відповідно, ступеня нанесення шкоди учасникам. Чим більших матеріальних втрат зазнають держави-учасниці суперечки, тим потенційно гострішим може бути конфлікт. Мінімальний рівень гостроти характерний для ситуації незначних порушень певних правил справедливої конкуренції однією стороною. Гострішою є ситуація, коли започатковується антидемпінгове розслідування та/або застосовуються компенсаційні заходи, а у відповідь країна, проти якої запроваджуються протекціоністські заходи, також створює захисні бар' єри. Найвищого ступеня гостроти набуває конфлікт, наприклад, при застосуванні ембарго на торгівлю. Із зростанням ступеня гостроти конфлікту він набуває рис торговель­ної війни.

Кожна країна стикалася з конфліктами різної тривалості. Це могла бути досить коротка торгова суперечка, яка тривала кілька днів, поки не знайдені шляхи її розв' язання, а може бути проти­стояння, що тривало десятками років. Текстильна війна між Япо­нією та США тривала понад 20 років і закінчилася примиренням з взаємними зобов' язаннями. Торговий конфлікт між ЄС і США з питання цін і тарифів на поставки бананів з Африки і Латинської Америки тривав понад 8 років.

Наслідки торгових конфліктів супроводжуватися великими збитками. Наприклад, Американський Інститут міжнародних економік проаналізував вплив на економіку США економічних санкцій, що були використані у 1995 р. проти 26-ти країн. Дослі­дження показало, що розмір американського експорту в ці країни знизився на 15—19 млрд дол., що призвело до втрати 200 тис. робочих місць у США. Проте це лише короткостроковий ефект.

У довгостроковій перспективі втрати оцінюються значно біль­шими розмірами [1].

У другій половині ХХ ст. був в основному створений меха­нізм розв' язання торгових суперечок, розроблено і використано комплекс міжнародних документів, зокрема, узгоджувальні рег­ламенти Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТ-РАЛ) і Міжнародної торговельної палати (МТП), Типовий закон ЮНСіТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж. Наразі СОТ головний майданчик для розв' язання міжнародних торгових суперечок. Розв'язання суперечок у СОТ регулюється відповід­ним документом — «Домовленістю про правила і процедури, що регулюють розв'язання суперечок» (ДРС), яка є доповнен­ням до Угоди про створення СОТ. Згідно ДРС функції Органу із розв'язання суперечок СОТ виконує Генеральна рада СОТ. Процедура розв' язання суперечок СОТ являє собою комплекс дипломатичних, арбітражних і судових елементів розв' язан-ня суперечок. ДРС передбачає наступні етапи розв'язання супе­речок: проведення консультацій, розгляд суперечки третейсь­кою групою, апеляційним органом і арбітражем. Врегулювання суперечок є важливим засобом гарантування виконання члена­ми СОТ зобов' язань, які були прийняті під час торгових перего­ворів [4].

Висновки. Характерною особливістю сучасного етапу розвит­ку міжнародної торгівлі є тенденція до зростання кількості конф­ліктних ситуацій між її учасниками, зумовлена змінами у позиці­ях країн та структури їх товарообігу на світовому ринку, праг­ненням підтримати конкурентоспроможність власних товарови­робників тощо. До чинників, що детермінують будь-яку торго­вельну суперечку, і дозволяють створити її описову модель слід віднести: цілі, які переслідує країна при запровадженні дискри­мінаційних заходів по відношенню до торговельних партнерів, причини її поведінки, учасників, що втягнуті у конфлікт, товари та послуги, на ринках яких виник конфлікт, інструменти торгової політики, що використовуються країнами, втягнутими у конф­лікт, масштаби конфлікту; ступінь гостроти; тривалість; методи врегулювання, наслідки. Вивчення торгових суперечок у кон­тексті зазначених детермінант створює умови для подальшої си­стематизації та компаративного аналізу, з метою виявлення зако­номірностей у цьому феномені сучасних міжнародних економіч­них відносин.

Література

1. Война санкцій. [Електронний ресурс] / Международное инфор­мационно-аналитическое агентство Washington ProFile. — Режим до­ступу: http://www.washprofile.org/ru/node/6491

2. Капелинский И.Ю. Причины возникновения конфликтов в процессе развития мировой торговли и формирование многосторонних механизмов их урегулирования: автореф. дис. на соискание научной степени канд. экон. наук: спец. 08.00.14 / Капелинский И.Ю. М., 2004. — 20 с.

3. Маевский В. Торговые войны: причины и жертвы. [Електронний ресурс] / В. Маевский // Голос России. Режим доступу: http://rus.ruvr.ru/2009/07/23/991554.html

4. Смбатян А.С. Международные торговые споры в ГАТТ/ВТО: из­бранные решения (1952-2005). — М.: Волтерс Клувер. — 344 с.

5. США в 80-е годы XX века. [Електронний ресурс] / Хронос.Режим доступу: http://www.hrono.ru/198_us.php

6. Шмиттгофф Клайф Максимилиан. Экспорт: право и практика международной торговки / К.М. Шмиттгофф. — М.: Юридическая лі­тература, 1993. — 512 с.

7. Шныпко А.С. Экономические войны: истоки, формы, цели, про­блемы, перспективы. К.: Генеза, 2007. — 376 с.

8. WTO. Disputes by country/territory. http://www.wto.org/english/ tratop_e/dispu_e/dispu_e.htm

Статтю подано до редакції 4.03.11 р.

УДК 339.5

В. В. Олефіренко, аспірантка кафедри міжнародної торгівлі ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

ЗАХИСНІ ЗАХОДИ В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ ПІД ЧАС ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

АНОТАЦІЯ. Стаття присвячена особливостям застосування за­хисних заходів у міжнародній торгівлі в умовах глобальної еко­номічної кризи. В статті проаналізовано кількість торговельних захисних методів, ініційованих країнами, що розвиваються та розвиненими країнами, виокремлено основні країни-лідери, які найбільше проводять антидемпінгові, компенсаційні та спеціаль­ні захисні розслідування та висвітлено застосування тріади за­хисних заходів Україною.

© В. В. Олефіренко, 2011

285

Страницы:
1 


Похожие статьи

Т Ф Гордєєва - Детермінанти конфліктних ситуацій у міжнародній торгівлі