В А Верба - Детермінанти формування та тенденції розвитку консалтингового ринку в україні - страница 1

Страницы:
1  2 

РОЗВИТОК ГАЛУЗЕЙ

УДК 005.441

В. А. Верба, канд. екон. наук, докторант кафедри стратегії підприємств ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КОНСАЛТИНГОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

У статті представлено авторський погляд на стан і перспективи розвитку консалтинго­вого ринку в Україні. Визначено тенденції його становлення, чинники, що впливають на динаміку і структурну конфігурацію вітчизняного ринку консалтингових послуг.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Консалтинг, ринок консалтингових послуг, управлінське консульту­вання, менеджмент-консалтинг, консалтингові послуги.

Серед ключових джерел конкурентних переваг підприємств, що діють у період становлення ери економіки знань, стаєїх здатність до інноваційної діяльності, гене­рування нових знань та створення інтелектуальних активів. Процеси інтеграції України у світовий економічний простір зумовили необхідність формування та розвитку таких інфраструктурних інституцій, як управлінське консультування. Сьогодні консультування розглядається як невід'ємна інфраструктурна складова сучасного бізнесу, яка за останні десятиліття стала потужною сферою економіки багатьох країн. Визначальна роль консультування в сучасній економіці пов'язана передусім із сутністю інтелектуального продукту, який створюють консалтингові компанії для організацій-клієнтів з метою посилення їх конкурентних переваг, сприяючи мобілізації та ефективному використанню їх матеріальних і нематеріаль­них ресурсів.

Проте незважаючи на процеси глобалізації та економічної інтеграції, формуван­ня єдиного інформаційного простору, становлення управлінського консультування має національну специфіку. Вагомий вплив на розвиток управлінського консульту­вання в певних регіонах і країнах здійснюють такі чинники, як рівень і темпи еко­номічного зростання країни, структура її економіки та виробництва, особливості державного управління та регуляторної політики, а також специфіка національної та управлінської культури.

Історія становлення вітчизняного консалтингового ринку[1] підтверджує гіпотезу про взаємообумовленість і залежність темпів економічного зростання країни з рів­нем і тенденціями розвитку національного ринку консультування. Отже, постає проблема виявлення детермінант формування та подальшого розвитку українсько­го ринку консультування.

Найбільш ґрунтовні аналітичні роботи з аналізу консалтингового ринку на­лежать фахівцям консалтингових центрів Kennedy Information [1] та The Vault Prestige Rankings [2], які спеціалізуються на виконанні дослідницьких проектів у різних сферах, у тому числі в області менеджмент-консалтингу. Значну увагу вивченню питань управлінського консультування, у тому числі динаміці ринку консалтингових послуг, приділяють професійні асоціації консультантів. Серед аналітичних звітів та оцінок, які оприлюднюють асоціації консалтингових ком­паній у контексті нашого дослідження, найцікавішою вважаємо інформацію

Асоціації фірм з управлінського консультування (Association of Management Consulting Firms), Європейської асоціації менеджмент-консультантів [3] (European Federation of Management Consultancies Associations), Української асо­ціації менеджмент-консультантів [4], а також експертні оцінки вітчизняних до­слідників [5—7].

Незважаючи на достатньо великий масив інформації щодо загальносвітових тенденцій розвитку управлінського консультування, стану світового і регіона­льних ринків консультування та окремих його сегментів, залишаються диску­сійними такі аспекти визначеної проблеми, як відсутність єдності у методологі­чних підходах щодо аналізу та оцінки меж, ємності, розміру і сегментації консалтингового ринку. Слід зазначити, що оприлюднені аналітичні результати досліджень вітчизняного консалтингового ринку, мають фрагментарний харак­тер, і головне — не супроводжуються поясненням методологічних принципів його проведення. Це практично унеможливлює ідентифікацію чинників, що обумовлюють якісні і кількісні зміни у консультуванні, не дозволяє виявити причино-наслідковий ланцюг взаємопов' язаних детермінант розвитку консалти­нгового ринку. На наш погляд, виявлення чинників розвитку, визначення сили їх впливу та регіональної специфіки дозволять окреслити та пояснити тенденції якісних змін в українському консалтингу.

Ураховуючи методологічну та практичну значущість виявлення принципів до­слідження консалтингового ринку, окреслення кількісних і якісних параметрів віт­чизняного консалтингового ринку, вважаємо за необхідне висвітлити результати аналітичної оцінки стану українського ринку консультування, описати детермінан­ти формування та розвитку, чинники його структурної конфігурації.

Неоднорідність підходів до оцінювання ринкових параметрів консалтингового ринку зумовлює необхідність чіткого формулювання авторської позиції щодо меж українського ринку консультування, принципів його кількісної ідентифікації та аналізу. Феномен управлінського консультування як сфери економічної діяльності проявляється через складність та багатогранність процесів, що відбуваються в її межах, що в свою чергу передбачає необхідність визначення методики оцінки її кі­лькісних параметрів. Як сфера (або вид) економічної діяльності, консультування має значний внесок у створенні валового внутрішнього продукту країни. Врахову­ючи, що консультування здійснюється як внутрішніми, так і зовнішніми консуль­тантами, механізм впливу кожної з наведених складових на економічні показники країни буде різний. Зокрема, оцінку доходу, який генерують зовнішні консультанти (консалтингові компанії або незалежні консультанти), досить легко визначити шляхом розрахунку їх валового доходу від основної діяльності. Значно складніше визначити вплив внутрішнього консультування на ВВП країни, оскільки продукти­вність праці внутрішніх консультантів розпорошена у створеному компанією про­дукті. При визначенні кількісних параметрів ринку консультування необхідно та­кож наголосити на ігноруванні альтернативної вартості ресурсів, які надає клієнтська організація під час консультування. Таким чином, сучасна методологія дослідження та оцінки розміру ринку консалтингових послуг обмежується ураху­ванням лише доходів, що генерують консалтингові компанії, не приймаючи до ува­ги вигоди, що створюють внутрішні консультанти корпорацій, та ігноруючи реаль­ні витрати ресурсів, що залучаються під час співробітництва консалтингових компаній з клієнтськими організаціями.

Приймаючи за основу гіпотезу про обмеження ринку консалтингу тільки зовніш­нім консультуванням, зауважимо, що у спеціальній літературі виділяються кілька підходів до оцінювання його кількісних параметрів. Одним з основних індикаторів фахівці визначають обсяг консалтингового ринку. Однак в оприлюднених вартіс­них оцінках обсягу як вітчизняного, так і світового ринку спостерігаються суттєві розбіжності, що пояснюється декількома причинами. Передусім, це неоднознач­ність трактування та методології визначення поняття «обсяг ринку». В публікаціях,присвячених управлінському консультуванню, дефініції «обсяг (розмір) ринку» та «ємність ринку» часто використовують як тотожні, але вони мають принципові відмінності як за змістом, так і за методологією їх виміру. Ємність ринку — це по­тенційно максимальний обсяг продажів, що у певний проміжок часу може бути спожитий на ринку або вироблений (за умов обмеження виробничих ресурсів). То­му методологічно помилковою, на наш погляд, є спроба деяких дослідників оціню­вати ємність консалтингового ринку через обсяг реальних продажів консалтинго­вих компаній. На наше переконання, використання такого ринкового параметру як «ємність» для консалтингового ринку передбачає визначення потенційного обсягу консалтингової співпраці для розв' язання проблем підприємств та (або) посилення їх конкурентного статусу. Оцінювання ємності консалтингового ринку характери­зується високим рівнем невизначеності внаслідок об' єктивної неможливості варті­сної оцінки потреб потенційних клієнтів у консультуванні. Багатогранність функ­ціонального наповнення і моделей взаємодії з консалтинговими компаніями, суб' єктивність оцінювання альтернативної вартості ресурсів обумовлюють значний розрив у результатах різних експертних оцінок потенційного обсягу попиту на кон­сультування. Саме тому використання аналітичного методу визначення обсягу (розміру) ринку на основі оцінки кількості потенційних покупців та обсягу їх спо­живання на вітчизняному консалтинговому ринку є, на наш погляд, не доречним. Надалі пропонуємо для вартісної оцінки потенційного обсягу продажів консалтин­гових послуг протягом певного часового періоду використовувати поняття «єм­ність ринку», а під обсягом (розміром) консалтингового ринку будемо розуміти су­купний дохід від основної діяльності консалтингових компаній, незалежних консультантів. У подальшому для визначення кількісної характеристики ринку консалтингових послуг будемо використовувати поняття обсяг (розмір) ринку, а для його оцінювання застосовувати емпіричний метод, який дає можливість отри­мати реальні дані про продажі консалтингових компаній. Тому під обсягом (розмі­ром) консалтингового ринку (ринку консалтингових послуг) надалі будемо розуміти виручку від реалізації консалтингових послуг компаній протягом заданого часово­го періоду у певному географічному просторі. У такому контексті, використовуючи емпіричні методи оцінки, всесвітньовідома дослідницька агенція Kennedy Information зафіксувала стійку динаміку зростання глобального консалтингового ринку: так у 2006 р. його розмір оцінювався у 280 млрд дол., а у 2007 р. — вже по­над 300 млрд дол. [8]. Аналогічний метод оцінювання обсягу російського консал­тингового ринку був використаний компанією РосБізнесКонсалтинг [9], за оцінка­ми якої завдяки значним темпам зростання (30-40 % щороку) обсяг російського консалтингового ринку сягнув відмітки у 2000 млн дол.

Експертні оцінки кількісних параметрів ринку управлінського консультування в Україні були оприлюдненні дослідниками Рейтингової агенції «Експерт-Рейтинг», які визначили його обсяг на рівні 170 млн дол. [10]. Підтвердити цей показник да­ними офіційної статистики практично неможливо внаслідок об' єктивних причин. Сформулюємо основні з них. По-перше, офіційна статистика в Україні не виокрем­лює консалтинг як вид економічної діяльності та включає відповідні показники ді­яльності консалтингових компаній у звітах про обсяги доходів і фінансові резуль­тати компаній, що займаються операціями з нерухомим майном, оренди, інжинірингу. По-друге, при оцінюванні обсягів валового доходу у сфері консалтин­гової діяльності є небезпека серйозної похибки врахування доходів підприємств, які за статутом відносяться до консалтингових, але реально функціонують у інших сферах економічної діяльності. Внаслідок відсутності обов' язкової сертифікації та ліцензування виокремити консалтингові послуги в діяльності окремих підприємств можливо лише за добровільною згодою останніх. Саме тому вважаємо, що добро­вільне декларування консалтинговими компаніями обсягу і структури виручки доз­волить сформувати достовірну інформаційну базу для дослідження величини і структури ринку консалтингових послуг, визначення динаміки ринкових сегментів,складання рейтингів цих компаній тощо. Сформувати такий рейтинг в Україні на­магалися дослідники Рейтингової агенції «Експерт-Рейтинг». Але з 170 консалтин­гових компаній, які були запрошені до дослідницького проекту, в опитуванні при­йняли участь тільки 18 компаній [10].

Для оцінки рівня розвитку консультування у державі використовують показни­ки темпів зростання ринку, а також частки консалтингового сектору економіки у ВВП країни. За даними Європейської асоціації менеджмент-консультантів (European Federation of Management Consultancies Associations) частка європейсько­го консалтингового бізнесу у валовому внутрішньому продукті Європи за останні десять років зросла з 0,24 % до 0,66 % [3]. Але даний показник суттєво відрізняєть­ся по країнам. Так найвищий рівень у ВВП країни займають консалтинговий сектор Великобританії (1,02 %), Німеччини (0,88 %), Іспанії (0,76 %). Для України експер­ти оцінюють частку консалтингового сектору на рівні 0,1 % ВВП країни.

Такий незначний (у порівнянні з розвиненими країнами Європи і світу) рівень розвитку консалтингового сектору в економіці Україні пояснюється передусім спе­цифікою функціонування вітчизняних підприємств, які протягом значного періоду забезпечували власну прибутковість за рахунок використання адміністративного та інших неекономічних ресурсів. Сьогодні за умов економічної і фінансової кризи така модель організації бізнесу довела свою нездатність забезпечити навіть просте відтворення на підприємствах. Саме криза в нашому суспільстві, яка має (за оцін­кою фахівців) цивілізаційний характер, має стати каталізатором структурних змін в економіці, що позначається у прискоренні інноваційних процесів, у тому числі шляхом активного залучення консультантів при створенні нематеріальних активів як джерела нових конкурентних переваг вітчизняних підприємств.

Характеризуючи основні чинники формування та детермінанти розвитку консал­тингового ринку, необхідно відзначити визначальний вплив таких з них, як: 1) зро­стання різноманітності та складності проблем, які менеджмент підприємств не мо­же вирішити самостійно; 2) якісна трансформація принципів співпраці консультан­тів з клієнтськими організаціями у бік становлення стратегічного партнерства з консалтинговими компаніями; 3) розширення профілю клієнтів консалтингових компаній через активізацію попиту з боку середніх та невеликих підприємств; 4) можливість доступу до унікальних знань, досвіду та знаннєвих технологій, які набуваються менеджментом та персоналом підприємств під час співпраці з консу­льтантами і пізніше утілюються у формі інтелектуальних активів; 5) підвищення вартості компанії за рахунок зростання нематеріальних активів, покращення її ре­путації внаслідок співпраці з консалтинговими компаніями.

Серед основних детермінант попиту на консультування в Україні виділимо по­треби вітчизняних підприємств у підвищенні ефективності функціонування з ме­тою посилення конкурентних переваг. Визначальні передумови розвитку вітчизня­ного консультування полягають в активізації процесів інтеграції українського бізнесу в світовий економічний простір, перш за все шляхом залучення зовнішньо­го інвестування, що в свою чергу зумовлює впровадження відповідних управлінсь­ких інновацій, зокрема інструментів і технологій сучасного менеджменту. За таких умов партнерство з консультантами дає можливість вітчизняним компаніям опти-мізувати часові, фінансові та людські ресурси для забезпечення підвищення ефек­тивності своєї діяльності.

Визначити профіль консалтингових послуг можливо, ґрунтуючись на результа­тах проведеного нами дослідження проблематики українських підприємств. Незва­жаючи на виявлену багатогранність проблемних сфер діяльності і розвитку підпри­ємств та наукових підходів до їх ідентифікації [11], у теорії і практиці консультування традиційно проблематику підприємств ідентифікують за ознакою виникнення у функціональній сфери менеджменту.

Сегментація ринку консалтингових послуг за продуктовою ознакою має на меті дослідження структури попиту на консалтингові послуги різного функціональногопризначення. Функціональність, як базова ознака консалтингового продукту, доз­воляє сформувати для клієнтів формати співпраці, запропонувати методологію проведення змін для забезпечення визначених результатів. Відмітимо, що серед фахівців консалтингового ринку, дослідницьких агенцій та професійних асоціацій відсутній єдиний класифікатор консалтингових послуг. Це пояснюється передусім значною диференціацією моделей і напрямів консалтингової співпраці, особливос­тями умов функціонування клієнтських організацій. Традиційно за продуктовою сегментацією ринку консультування прийнято виділяти юридичний, фінансовий, маркетинговий, виробничий, податковий, ІТ-консалтинг, а також консультування з питань управління персоналом, оцінки, загального управління та адміністрування. Досить часто останній напрямок консультування називають управлінським консуль­туванням або менеджмент-консалтингом.

На наше переконання наведене групування досить умовне, оскільки межі окре­мих функціональних продуктів розмиті, досить часто реалізація консалтингових проектів відбувається на стиках функціональних сфер, особливо у контексті управ­лінських інновацій у компанії. Ускладнення зовнішнього і внутрішнього середо­вищ компанії унеможливлює досягнення ефективності компанії виключно за раху­нок інновацій тільки в певній функціональній сфері. Успішний досвід консалтингової співпраці свідчить, що найбільш ефективними консалтинговими проектами стають ті, що базуються на принципі системної трансформації компанії з використанням кросфункціональних консалтингових продуктів.

Аналізуючи структурну конфігурацію консалтингового ринку за функціональ­ними ознаками, маємо визнати досить низький рівень управлінської та бізнесової культури українських компаній, які переважно концентрують управлінські зусилля на пошуку шляхів оптимізації податкових платежів та правової підтримки своєї ді­яльності як способів підвищення ефективності функціонування. Про це свідчать наступні дані: 30 % вітчизняного консалтингового ринку пов'язано з наданням по­слуг з податкового і юридичного консалтингу [5].

Прагнення забезпечити прозорість, достовірність інформаційної підтримки при­йняття рішень зумовило значний попит на послуги інформаційного консалтингу, які в структурі ринку консалтингових послуг в Україні складають 21 %. Разом з тим, з боку вітчизняних компаній простежується стійка тенденція зростання заці­кавленості продуктами фінансового і стратегічного консультування, на які сьогодні приходиться відповідно 17 % та 13 % загального ринку консультування. Прагнення підвищити свою продуктивність сприяло залученню вітчизняними підприємствами і компаніями консультантів з питань управління персоналом та операційного менедж­менту (відповідно 11 % і 8 % у структурі консалтингових послуг) [4].

З урахуванням кризових процесів, що розгортаються останнім часом у світовій економічній системі та в межах національної економіки, вважаємо за можливе ви­значити такі тенденції у подальшому розвитку консалтингового ринку України. За­гострення конкурентної боротьби, втрата адміністративного ресурсу призведе до необхідності системної оптимізації діяльності вітчизняних компаній. Етап всеохоп-люючого скорочення всіх витрат підприємства має змінитися етапом кардиналь­них змін, що включатимуть стратегічне позиціонування (або перепозіціонування) компанії, визначення принципів її функціонування та розвитку, проектування її біз-нес-моделі. Ці процеси мають стати поштовхом для розширення таких сегментів консалтингового ринку як консультування зі стратегії, а також зростання попиту на такі консалтингові продукти, як формування фінансової стратегії, стратегічне пла­нування, інформаційної стратегії компаній.

Поступовий перехід українських провідних компаній на нові принципи здійс­нення діяльності, що відповідають умовам інформаційної економіки, сприяє поси­ленню попиту на консалтингові продукти в сфері розробки і впровадженні інфор­маційних технологій, які формують жорсткі вимоги до організації відповідної системи підтримки управлінських рішень. Можна очікувати збереження темпівзростання даного сегменту вітчизняного консалтингового ринку, який сьогодні ха­рактеризується 30 % щорічного росту.

Посилення ролі людського фактору у забезпеченні конкурентних переваг під­приємств, ставлення до персоналу як до визначального чинника інтелектуального потенціалу компанії, що формує її ключові компетенції, має сприяти подальшому зростанню попиту на консалтингові послуги з управління персоналом. Спектр пи­тань, які мають вирішувати компанії у цьому аспекті свого розвитку, виходять за межі традиційного розуміння ефективної взаємодії і мотивації персоналу та перед­бачають комплексні рішення у сфері формування сильної корпоративної культури, управління знаннями компанії, створення і підтримки принципів соціальної відпо­відальності бізнесу.

Динаміка продуктових, географічних та галузевих сегментів українського кон­салтингового ринку віддзеркалює економічний розвиток регіонів, певних секторів вітчизняної економіки (табл. 1).

Таблиця 1

ПРОДУКТОВА КОНЦЕНТРАЦІЯ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РІЗНИХ ГАЛУЗЕЙ

Галузева приналежність компаній

Типи консалтингових продуктів

 

Стратегічний консалтинг

Фінансовий консалтинг

Операційний менеджмент

ІТ-

консалтинг

Управління персоналом

Енергетика

+

++

+

+++

+

Металургія

++

+++

+

+++

++

Телекомунікація

++

++

+++

+++

+++

Харчова промисло­вість

++

+++

+++

++

++

Будівництво

+

++

++

+++

++

Фінансовий сектор

++

++

++

+++

++

Торгівля

++

++

+

++

++

Нафтогазовий сектор

+

++

+

+++

++

Машинобудування

+

+

+

+

+

Умовні позначення: «+» — невелика кількість наданих консалтингових послуг даного напряму; «++» — середня кількість наданих послуг даного напряму; «+++» — значна кількість наданих послуг даного напряму.

Не секрет, що останніми роками в Україні зростаючими темпами розвивалися металургійна, телекомунікаційна, харчова галузі, торгівля та будівництво, що зу­мовило пошук додаткових інвестиційних джерел і, як наслідок, необхідність під­вищення ефективності управління компаніями. Протягом 2004-2008 рр. підприємс­тва цих галузей були активними споживачами консалтингових послуг у сферах стратегічного, фінансового, інформаційного консалтингу. Збереження попиту на послуги операційного та кадрового консалтингу можна очікувати з боку підпри­ємств телекомунікаційної та торговельної сфер діяльності, агропромислового ком­плексу і харчової промисловості.

Новий поштовх мають отримати кросфункціональні сфери управлінського кон­сультування. Різноманіття послуг з бізнес-консультування (за функціональним призначенням та рівнем і масштабом пропонованих організаційних змін) має ство­рювати відносно нові напрями співпраці консультантів з вітчизняними компаніями. До консалтингових продуктів даного напряму належать консультаційне супрово­дження проектів злиття і поглинання компаній, розробки і провадження систем фі­нансового та процесного управління, ризик-менеджменту, впровадження системи управління вартістю, впровадження корпоративного управління тощо.

Характеризуючи модель консалтингового ринку та принципи поведінки його основних учасників, зазначимо, що глобальний ринок консультування може бути віднесений до м' якої олігополії, яка визначається домінуванням невеликої кількос­ті компаній на консалтинговому ринку при активній присутності значної кількості невеликих фірм. Зокрема, за даними маркетингової агенції Researchwikis у світі п' ятдесят компаній контролюють 30 % консалтингового ринку, а на ринку ауди­торських послуг цей показник зростає до 47 % [12]. Залежно від ступеня унікаль­ності консалтингового продукту, пропозиція на консалтинговому ринку представ­лена стандартизованими або диференційовано-індивідуальними послугами, що обумовлює високий рівень конкуренції та принципи цінової та нецінової дискримі­нації. На відміну від глобального консалтингового ринку, більшість регіональних ринків функціонують за умов монополістичної конкуренції, де залежність та взає-мообумовленість дій гравців при формуванні товарної та цінової політики не є до­мінуючими при визначенні ринкової поведінки.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

В А Верба - Детермінанти формування та тенденції розвитку консалтингового ринку в україні

В А Верба - Сучасна парадигма підприємства

В А Верба - Проекти організаційного розвитку ідентифікація та особливості підготовки

В А Верба - Професійний статус управлінського консультування аргументи за і проти

В А Верба - Становлення управлінського консультування як наукової дисципліни