О І Бец - Деякі макроекономічні аспекти боргової політики української держави - страница 1

Страницы:
1 

Розділ І. ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ

УДК 336.277

О. І. Бец, аспірант кафедри фінансів ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ДЕЯКІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

АНОТАЦІЯ. Стаття присвячена важливим і актуальним, як з точки зору економічної теорії, так і фінансової прагматики, питанням боргової по­літики держави. В центрі матеріалу аналіз складу і структури держав­ного боргу України, зрушень у русі боргових потоків у контексті вдоско­налення форм та методів управління державним боргом. Метою публікації є визначення впливу боргової політики на основні інтеграційні процеси України з урахуванням досвіду розвинутих країн світу.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: державний борг, боргова політика, управління держав­ним боргом, державний бюджет, агентство з управління боргом, державні цінні папери.

АННОТАЦИЯ. Статья посвящена важным и актуальным, как с точки зрения экономической теории, так и финансовой прагматике, вопросам долговой политики государства. В центре материала анализ состава и структуры государственного долга Украины, тенденций и сдвигов в движении долговых потоков в контексте совершенствования форм и методов управления государственным долгом. Целью публикации явля­ется определение влияния долговой политики на основные интеграци­онные процессы Украины с учетом опыта развитых стран мира.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: государственный долг, долговая политика, управле­ние государственным долгом, государственный бюджет, агентство по управлению долгом, государственные ценные бумаги.

ABSTRACT. Article is devoted to important and relevant, both in terms of economic theory and financial pragmatists issue debt policy. In the center of the composition and material structure of the state debt of Ukraine, developments in the movement of debt flows in the context of improving the forms and methods of debt management. The aim of the publication is to determine the impact of debt policy on the basic processes of integration of Ukraine, taking into account the experience of developed countries.

KEY WORDS: public debt, debt policy, public debt management, state budget, agency debt management, government securities.

Боргова політика України на сучасному етапі розвитку харак­теризується постійним зростанням загальної суми державного боргу. Це, перш за все, пов'язано з політикою уряду, зорієнтова­ною на не інфляційні механізми погашення дефіциту бюджету; значним переважанням зовнішньої складової у структурі держав­ного боргу; зростанням обсягів платежів за державним боргом в абсолютній величині у результаті закінчення пільгових періодівза раніше отриманими кредитами; тенденцією до збільшення строковості державних цінних паперів на позичковому ринку; зниженням відсоткових ставок за державними цінними паперами, що, у підсумку, є важливим чинником зменшення вартості дер­жавних запозичень.

Теоретичний аналіз проблеми державного боргу в перехідній економіці вимагає розгляду і характеристики його походження, економічної природи та закономірностей руху. Це дає можливість глибше зрозуміти сутність процесів його формування, структури, специфіку обслуговування, взаємозв'язків з іншими макроеконо-мічними агрегатами і показниками: бюджетним дефіцитом, облі­ковою ставкою, інфляцією, сальдо платіжного балансу та ін.

Особливості предмета та об'єкта дослідження спонукають до розгляду проблеми державного боргу в перехідній економіці як явища, що нерозривно поєднане з макроекономічними тенденці­ями ринкових перетворень. Тому державний борг необхідно роз­глядати в єдності з макроекономічними та соціальними процеса­ми, здійснення комплексного аналізу державного боргу України не можливе без визначення його впливу на макроекономічну і фінансову стабільність національної економіки, оптимізацію пла­тіжного балансу, забезпеченість фінансування бюджетними ре­сурсами найважливіших функцій життєдіяльності держави тощо.

У результаті політики, зорієнтованої на неінфляційні механіз­ми погашення дефіциту бюджету, загальна сума державного бор­гу постійно зростала, спричиняючи низку негативних явищ в економіці (табл. 1).

Таблиця 1

РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЇ КОШТІВ ПРИ ЗАПРОВАДЖЕННІ ОВДП З ІНДЕКСОВАНОЮ ДОХОДНІСТЮ НА СЕРЕДНЬОСТРОКОВІ ОБЛІГАЦІЇ У 2009 р. [2]

Місяць

червень

липень

серпень

вересень

жовтень

листопад

грудень

Разом

Різниця в доходності ОВДП з фіксованою та індексованою доходністю, %

Термін обігу 1,5—2,5 роки

-1,5

-1

1,62

4,27

3,72

1,93

4,97

Термін обігу більше 2,5 років

0,88

0

7,59

6,12

4,99

3,59

6,82

Закінчення табл. 1

Місяць

червень

липень

серпень

вересень

жовтень

листопад

грудень

Разом

Фактичні обсяги запозичень у ринкових суб'єктів, млн грн

Термін обігу 1,5—2,5 роки

60

60

102

131

126

3

1514

1996

Термін обігу більше 2,5 років

40

50

29

101

354

388

2616

3578

Економія коштів, млн грн

Термін обігу 1,5—2,5 роки

-2

-2

5

16

13

0

217

247

Термін обігу більше 2,5 років

-1

0

6

18

51

40

522

636

Одним із найвагоміших чинників негативного впливу держав­ного боргу на економічні процеси є недостатньо обгрунтована емісія облігацій внутрішньої державної позики України під над­міру високі відсотки. Наслідком такої ситуації було пригнічення інвестиційної діяльності підприємств та відплив вільних позико­вих коштів на фондовий ринок, що пропонував вищу дохідність та нижчий ризик, ніж інвестування у реальний сектор (рис. 1).

35' 30' 25' 20' 15' 10'

5 і4

О-

о-

Рис. 1. Доходність ОЗДП та ОВДП уряду України (проста), % [3]

У результаті масового відпливу капіталу на фінансові ринки, які пропонували значно вищий рівень дохідності, у виробничій сфері сформувався так званий «грошовий голод», що привів, упідсумку, до зростання неплатежів в економіці. Іншим фактором впливу на взаємну заборгованість підприємств виступав високий рівень відсоткових ставок, який унеможливлював використання цими економічними суб'єктами кредитних ресурсів для попов­нення оборотних коштів, що загострювало кризу неплатежів.

До негативних наслідків залучення державних позик необ­хідно також віднести зростання загального рівня цін, що виник­ло у результаті здійснення Національним банком України пря­мої грошової емісії, спрямованої на купівлю ОВДП. За умов швидкого розширення ринку державних цінних паперів, коме­рційні банки України не мали достатніх ресурсів для надання позик урядові, тому НБУ довелося у значних обсягах скупову­вати ОВДП на первинному ринку. Ще одним негативним нас­лідком нагромадження державного боргу можна вважати зрос­тання негативного сальдо торговельного балансу, що під впливом ревальвації реального обмінного курсу стало причи­ною пригнічення внутрішньої економічної діяльності.

Крім того, необхідність генерування додаткових ресурсів для об­слуговування державного боргу в умовах скорочення ВВП і звужен­ня доходів бюджету вимагали залучення позикових коштів переваж­но для фінансування інвестиційних проектів, рентабельність яких перевищувала б процентні ставки за позиками. Проте, фактично за­позичені кошти спрямовувалися головно на фінансування споживчих видатків, а кредити, що мали інвестиційну спрямованість, були недо­статньо обгрунтованими і не забезпечували цільове використання.

Ще одним чинником негативного впливу внутрішніх держав­них позик було те, що темпи зростання процентних ставок за за­купівлі ОВДП перевищували темпи зростання реального ВВП, що суперечить світовій практиці та економічній доцільності за­лучення позикових коштів. Внутрішні позики в Україні залуча­лися за найвищими серед країн з перехідною економікою ставка­ми — 9—60 % річних.

Як відомо, нагальною необхідністю при здійсненні зовнішньо­го запозичення є досягнення зростання надходжень від експорту, які б покривали сплату основної суми і процентів за зовнішнім боргом. З погляду економічної доцільності країна може отриму­вати іноземні заощадження у разі створення фінансової бази, що дозволяла б здійснювати боргові виплати кредиторам. Концепція зовнішньоекономічної стійкості вимагає, щоб при залученні зов­нішніх позик вартість нетто-експорту товарів і послуг зростала на величину виплат нерезидентам без здійснення негативного впли­ву на імпорт капітальних товарів. Україна фактично опиниласяна порозі кризи платіжного балансу, а зовнішній борг України став тягарем, що погіршує загальноекономічну ситуацію.

Стійкість державних фінансів, достатній ступінь незалежності бюджету від кон' юнктури фондових ринків вимагають дотримання певних співвідношень між податковими доходами бюджету та над­ходженнями від позикових операцій. З цією метою у світовій прак­тиці розраховується показник поточної потреби у погашенні та об­слуговуванні державного боргу як відсоток до податкових доходів бюджету. Допустимою вважається величина до 25 %. В Україні за 2009 р. відношення сум погашення і обслуговування державного боргу до доходів державного бюджету (навіть за умов кризи рефі­нансування заборгованості) становило 35,2 %. Надмірна залежність бюджету від позикових коштів значно ускладнює фінансування ви­датків бюджету у випадку погіршення кон' юнктури фондових рин­ків чи небажання офіційних кре диторів надавати нові позики, з чим Україна вже неодноразово зустрічалася.

Проте, найбільшою проблемою нині залишається невдалий графік погашення. Непослідовна політика запозичень була причи­ною нерівномірного розподілу боргового навантаження у часовій перспективі. Ситуативний підхід до формування строкової струк­тури боргу і дискретність запозичень на різних умовах спричиня­ють «пікові» перевантаження платежів, які, в свою чергу, прово­кують боргову кризу. При цьому навіть прийнятні умови окремих нових позик не виключають негативного сукупного впливу на за­гальний графік управління і обслуговування боргу (рис. 2).

Рис. 2. Планові платежі з погашення та обслуговування державного боргу до 2036 року за діючими угодами з урахуванням очікуваних запозичень 2010 року, млн грн [2]

Розрахунок нетто-боргових виплат дозволяє оцінити рівень фак­тичного навантаження на державний бюджет України. Негативне сальдо залучень-виплат свідчить про те, що впродовж останніх п' яти років позичкові кошти майже повністю спрямовувалися на погашення й обслуговування існуючих боргових зобов' язань.

Важливо також зауважити, що реальне навантаження борго­вих виплат на державний бюджет є значно більшим, оскільки за існуючої методології обрахунку державного боргу до складу останнього не включається низка внутрішніх та зовнішніх зо­бов' язань уряду, виплати за якими здійснюються з державного бюджету. Зокрема, йдеться про виплати знецінених заощаджень громадян, нереструктуризовану заборгованість із відшкодування ПДВ, погашення та обслуговування боргу перед комерційними банками, погашення кредиторської заборгованості бюджетних організацій, що накопичилась у минулі роки, реструктуризовану заборгованість за внесками до міжнародних організацій тощо.

Як відомо, реалізація бюджетних інвестицій (фінансування проектів розвитку) в Україні здійснюється, як правило, за раху­нок пільгових кредитів Міжнародного банку реконструкцій та розвитку (МБРР), а також Європейського банку реконструкцій та розвитку (ЄБРР). Фінансування проектів розвитку МБРР та ЄБРР відбувається на умовах самоокупності та обов' язкового внутріш­нього співфінансування. Так, у 2010 р. у стадії реалізації знахо­дилось 16 інвестиційних проектів МБРР та ЄБРР.

Якщо звернутись до досвіду інших країн, можна відзначити, що всі іноземні органи управління боргом за своїм правовим статусом поділяються на дві групи: державні органи (їх структурні частини) і недержавні юридичні особи. Так, до першої категорії відноситься Бюро державного боргу (US Bureau of Public Debt), яке діє у складі Казначейства США. Структурними (виконавчими органами) під­розділами Казначейства виступають також Новозеландський борго­вий офіс (NZDMO) та борговий офіс Об'єднаного Королівства (UKDMO) [4, с. 23]. Групу незалежних спеціалізованих організацій представляють Шведський борговий офіс (SDMO, та Ірландське національне фінансове агентство (NTMA), які діють від власного імені, на відміну від державних органів, діючих від імені міністерст­ва фінансів, казначейства. У Сполучених Штатах Федеральні Резер­вні банки виступають як платіжні агенти Казначейства по розмі­щенню і обслуговуванню державних боргових зобов' язань. Федера­льні Резервні банки за дорученням Бюро державного боргу здійснюють систему депозитарного обліку державних цінних папе­рів (Treasury Direct) [5, с. 42], тому зміна ролі Мінфіну з простогоагенту уряду, який здійснює емісію цінних паперів, до участі на вторинному ринку цінних паперів, підтримки його ліквідності.

Аналізуючи боргову політику, треба акцентувати увагу перш за все на: 1) пошуку ефективних умов запозичення коштів з точ­ки зору мінімізації вартості боргу; 2) недопущенні неефективного та нецільового використання запозичених коштів; 3) забезпеченні своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахова­них відсотків; 4) визначенні оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні; 5) забезпеченні стабільності валют­ного курсу та фінансового ринку країни.

Практика використання державного боргу в Україні трива­лий час була непослідовною, часто суперечливою і не узго­джувалась з іншими видами економічної політики. Щоправда, на сучасному етапі спостерігається певне покращення боргової політики, проте попередні дії уряду спричинили низку негати­вних наслідків у вітчизняній економіці. Їх виправленню сприя­тиме вивчення світового досвіду врегулювання проблем у цій сфері та напрацювання власних механізмів раціонального управління боргами. Усе це актуалізує дослідження державно­го боргу у контексті досягнення стабілізації економічних, соці­альних та політичних процесів, а також інтеграції України у світовий економічний простір.

Література

1. Проект закону України про державний борг України 2011 рік // http//:khomutynnyk.com.ua/zakon.php.

2. Сайт Міністерства фінансів України // http//minfin.gov.ua-/control/publish/article/main.

3. Euro-Cbonds Sovereign Ukraine средневзв. доходность (простая) [Електронний ресурс] / Индексы рынка облигаций. Режим доступу: http://www.cbonds.info.

4. United Kingdom Debt Managment Office Business Plan 2008—

2009. — Р. 7.

5. United Kingdom Debt Management Office. Executive Agency Fra­mework Document 2006. — Р. 3.

Стаття надійшла до редакції 14.01.2011 р.

Страницы:
1 


Похожие статьи

О І Бец - Деякі макроекономічні аспекти боргової політики української держави