П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи - страница 1

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

ІННОВАЦІЇ у ВИЩІЙ ОСВІТІ: ПРОБЛЕМИ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ

Монографія

 

Житомир Вид-во ЖДУ ім. І. Франка 2011УДК 378.14.032 ББК 74.03 П 84

Рекомендовано до друку Вченою радою Житомирського державного університету імені Івана Франка від 29 червня 2011 року, протокол № 11

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Гуревич Р. С., доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, директор інституту математики, фізики і технологічної освіти Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського;

Зязюн І. А., доктор філософських наук, професор, академік НАПН Украї­ни, директор Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України;

КузьмінськийА. І., доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, ректор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ:

П. Ю. Саух, О. Є. Антонова, О. С. Березюк, С. С. Вітвицька, О. М. Власенко, О. В. Вознюк, О. А. Дубасенюк, О. А. Зимовець, Л. В. Калійна, Ю. М. Клименюк, М. А. Козловець, Н. Є. Колесник, С. М. Коляденко, 1.1. Коновальчук, М. В. Кордон, О. М. Королюк, Ю. С. Костюшко, В. Є. Литньов, Н. К. Місяць, В. А. Новик, М. М. Осадчий, О. Л. Остапчук, Н. В. Рудницька, І. В. Самойлюкевич, Ю. П. Саух, Н. А. Сейко, Н. Г. Сидорчук, В. М. Слюсар, Л. С. Шевцова, Н. В. Якса, Г. В. Ямчинська, С. Л. Яценко

Інновації у вищій освіті: проблеми, досвід, перспективи :

П 84    монографія / за ред. П. Ю. Сауха. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2011. - 444 с. ISBN 978-966-485-097-8

Монографія присвячена актуальній проблемі впровадження інновацій в освітню практику ВНЗ. Проаналізовано загальні інноваційні тенденції в кон­тексті євроінтеграційних і глобалізаційних світових процесів у сфері вищої, зокрема й педагогічної, освіти у напрямах оновлених теоретичних парадигм.

Представлено наукові та практичні здобутки Житомирської філософської і науково-педагогічної шкіл Поліського регіону. Досліджувана проблема ви­світлюється за такими напрямами: концептуальні засади та методологічні під­ходи до вищої освіти в умовах інформаційного суспільства; практика впрова­дження освітніх інновацій в системі професійної освіти майбутніх фахівців; інноваційні методичні аспекти підготовки студентів у вищій школі. Проаналі­зовано загальні інноваційні процеси в освітній галузі, що спираються на су­часні методологічні підходи; особливості розробки та впровадження у на­вчальну діяльність інноваційних технологій професійного становлення су­часного фахівця.

Монографія буде цікавою і корисною для широкого загалу науковців та освітян - науково-педагогічних працівників, учителів загальноосвітніх закла­дів різного типу.

 

ISB N 978-966-485-097-8

© Видавництво Житомирського державного університету імені Івана Франка 2011ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА.......................................................................................... 5

РОЗДІЛ І. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ЗАГАЛЬНІ ІННОВАЦІЙНІ
ТЕНДЕНЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ У КОНТЕКСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО
СУСПІЛЬСТВА
............................................................................................... 9

1.1. Якість освіти - індикатор рівня життя інноваційного суспільства . 10

1.2. Українська вища освіта в дискурсі глобалізаційних процесів........ 18

1.3. Освітньо-наукова   матриця   як   головний   ресурс розвитку
сучасної вищої освіти
...................................................................................... 33

1.4. Цілеутворюючий   алгоритм  професіоналізації  і соціалізації
вищої школи
..................................................................................................... 43

1.5. Філософія    європейської    освіти:     український контекст
реформування  53

1.6. Упровадження освітніх інновацій в системі вищої освіти.............. 62

1.7. Концептуальні    освітньо-інноваційні    дискурси навчання
обдарованих студентів в умовах "масовізації" вищої школи
...................... 92

1.8. Концептуальні підходи до професійно-педагогічної освіти .......... 106

1.9.   Теоретичні засади реалізації інноваційних процесів у вищих
навчальних закладах  124

 

1.10. Синергетичні засади організації знань у системі вищої освіти ... 135

1.11. Професійна підготовка майбутнього вчителя іноземних мов до діяльності в умовах інформаційного суспільства: американський вимір .. 156

1.12. Самореалізація особистості за умов сучасних соціокультурних
реалій: виклики для гуманітарної вищої освіти  166

1.13. Особистісно   орієнтована   освітня   парадигма   - головний
імператив вищої школи
................................................................................... 185

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИКА ВПРОВАДЖЕННЯ ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ В
СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
      196

2.1. ЖДУ ім.  І. Франка як модель регіонального інноваційного
консалтингового центру регіону
.................................................................. 197

2.2. Інтегрований підхід до організації навчально-виховного
процесу як потужний інноваційний ресурс професійної підготовки
майбутніх педагогів
......................................................................................... 209

2.3.  Інноваційні підходи до педагогічної підготовки магістрів в
умовах ступеневої освіти
................................................................................ 216

2.4.  Науково-методичний центр роботи з обдарованою
студентською молоддю як інноваційний засіб розвитку здібностей та
обдарувань майбутніх учителів
............ 2272.5.    Особливості професійної підготовки студентів до роботи з
інтелектуально обдарованими учнями  239

2.6. Студентська    соціальна    служба    як    інноваційний центр
соціалізації сучасного фахівця ......  253

2.7.  Полікультурна підготовка студентів у системі вищої освіти
зарубіжних країн .  261

2.8. Технологія поетапної підготовки майбутніх учителів початкових класів до організації художньо-технічної творчості молодших школярів . 276

2.9. Центри   полоністики,   юдаїки,   богемістики   як феномени
полікультурного простору
.............................................................................. 298

 

2.10. Юридична клініка як інноваційний засіб професіоналізації
майбутніх правників
...................................................................................... 307

2.11. Інтеграційні    та    глобалізаційні    процеси    в діяльності
студентського євроклубу ЖДУ  316

РОЗДІЛ ІІІ. ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИЧНІ НАПРЯМИ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ
...................................... 327

3.1. Інноваційний підхід до аналізу професійної компетентності
сучасного фахівця 328

3.2. Етнокультурологічна підготовка майбутнього вчителя як засіб
формування професійної компетентності
...................................................... 347

3.3. Методичні інновації у викладанні іноземних мов у вищій школі .. 354

3.4. Програма "Intel® Навчання для майбутнього" як засіб
формування професійних умінь майбутніх учителів гуманітарних
дисциплін в умовах інформаційного суспільства
......................................... 372

3.5. Інтерактивні технології формування духовно-ціннісної сфери
майбутнього вчителя .  382

3.6. Інноваційний ресурс педагогічної практики у міжнародних та
всеукраїнських дитячих оздоровчих центрах  396

3.7. Введення сучасних інновацій у самостійну роботу студентів    411

3.8. Центр розвитку дитячої обдарованості на засадах вальдорфської
педагогіки як педагогічна інноваційна форма діяльності ВНЗ
................... 425

3.9. Школа  хореографічного  мистецтва  "Сонечко"  як ціннісно-
розвивальне середовище формування особистості
....................................... 431

3.10. Центр тендерної освіти як інноваційний ресурс популяризації
егалітарних цінностей молоді
......................................................................... 435

ПРИКІНЦЕВЕ СЛОВО............................................................................ 440

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ     443ПЕРЕДМОВА

 

 

Підвищення конкурентоспроможності будь-якої країни у сучасному світі передбачає перехід від екстенсивного використання людських ресурсів з низьким рівнем базової професійної підготовки до інтенсивного викорис­тання висококваліфікованої робочої сили, адаптованої до умов соціальноорі-єнтованої економіки інноваційного типу. Побудова такої економіки потре­бує формування в країні цілісної системи ефективного перетворення сучас­них знань у нові технології, продукти і послуги, що знаходять своїх реальних споживачів на національних або глобальних ринках, тобто потребують роз­робки ефективної національної інноваційної системи. Сьогодні в Україні ро­зроблена відповідна Концепція розвитку національної інноваційної системи, затверджена в 2009 р. Кабінетом Міністрів України, яка передбачає сукуп­ність законодавчих, структурних і функціональних інституцій, що задіяні у процесі створення і застосування наукових знань і технологій та визначають правові, економічні, організаційні та соціальні умови для забезпечення інно­ваційного процесу. Метою її є формування умов для підвищення продукти­вності праці та конкурентноспроможності вітчизняних товаровиробників шляхом технологічної модернізації національної економіки, підвищення рі­вня їх інноваційної активності, виробництва інноваційної продукції, застосу­вання передових технологій, методів організації та управління господарсь­кою діяльністю для покращення добробуту людини та забезпечення стабі­льності економічного зростання1. Реалізація цієї мети передбачає ефективне функціонування і гармонійний розвиток декількох основних підсистем (державне регулювання, генерація знань, інноваційна інфраструктура, ви­робництво), що визначають результативність національної інноваційної сис­теми. Однією з найважливіших підсистем національної інноваційної системи є підсистема вищої освіти, головним призначенням якої є формування кон­курентоспроможного, висококваліфікованого фахівця з професійними та життєвими компетенціями, що відповідають потребам сучасного розвитку національної економіки.

1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 № 680-р "Про схвалення Кон­цепції розвитку національної інноваційної системи"// Офіційний вісник України. - 2009. -№ 47. - С. 533.


Важливими завданнями розвитку цієї підсистеми мають бути: по-перше, забезпечення інноваційної спрямованості системи освіти на основі масштаб­ної комп'ютеризації й активізації науково-технічної та інноваційної діяльно­сті вищих навчальних закладів, створення інноваційних структур в їх систе­мі; реформування системи освіти з урахуванням вимог європейських станда­ртів і збереження культурних та інтелектуальних національних традицій. По-друге, підвищення результативності вузівського сектору наукових дослі­джень і розробок з метою посилення його ролі у забезпеченні інноваційного розвитку національної економіки. Сучасні високі технології залежать від рів­ня наукових досліджень, оперативності та ефективності їх впровадження у виробництво. Звісно, якість наукових і технологічних розробок залежить від кваліфікації наукових працівників та інженерів, а вони, у свою чергу, є сума­рним ефектом цієї системи освіти, особливо вищої. По-третє, забезпечення розширеного відтворення знань на основі інтеграції вищих навчальних за­кладів, академічних та галузевих установ шляхом підвищення рівня фондоо­зброєності державного сектору наукових досліджень і розробок; концентра­ції ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки та іннова­ційної діяльності; стимулювання навчання впродовж усього життя, вихован­ня культури інноваційного мислення.

У зв'язку з цим перед вищою школою стоїть завдання створити умови для підготовки інноваційно орієнтованих фахівців, які були б здатні забезпе­чити у перспективі прискорений розвиток високотехнологічних галузей з високим експортним потенціалом, що дозволить підтримувати високий темп розвитку національної економіки. Важливість і нагальна необхідність вирі­шення цих завдань примушує вищі навчальні заклади активно шукати ефективні форми та способи підготовки сучасних фахівців. Процес цей здій­снюється не просто, адже він вимагає нових форм організації і функціону­вання вищих навчальних закладів, підвищення їх інституційної гнучкості, посилення адаптивного потенціалу навчальних програм, методів викладан­ня, поглиблення наукової складової в навчальному процесі. В організацій­ному контексті усе це обумовлює зміну "формулювань традиційних дисцип­лін у відповідь на появу нових сфер науки і нових технологій, відхід від кла­сичних підходів на основі конкретних дисциплін і перехід до проблемно орі­єнтованих методів формування знання, а також стирання розмежування між фундаментальними і прикладними дослідженнями"1.

1 Феномен інновацій: освіта, суспільство, культура: монографія/ за ред. В.Г. Кременя. - К.: Педагогічна думка. - 2009. - С. 46.


На жаль, сьогодні в Україні, інноваційність вищої освіти ще не набула достатнього рівня ефективності, що є результатом певної непослідовності та низької ефективності державної освітньо-наукової та інноваційної політики. Як наслідок, соціально-економічний розвиток держави відбувається без на­лежного інтелектуального забезпечення. Українська вища школа дедалі бі­льше схиляється у бік підготовки користувачів, а не генераторів нових знань, нових технологій, фахівців для забезпечення потреб інноваційного розвитку держави. Якість вітчизняної освіти, освітні стандарти та норми не завжди ві­дповідають потребам, існуючим світовим стандартам, які висуваються до змі­сту освіти, до підготовки педагогічних кадрів, їх навчально-методичного за­безпечення. Інноваційні напрацювання фахівців, що пропонують певні про­гресивні зміни в системі освіти, часто не знаходять втілення через нестачу коштів, неузгодженість дій управлінських структур, раціональної системи відбору, апробування та впровадження інновацій в освітній галузі, належно­го моніторингу отриманих результатів тощо. Тривожним показником стану української освіти є й той факт, що жоден із українських університетів не входить до рейтингу п'ятисот кращих вищих навчальних закладів світу. За­лишається без змін старий ландшафт вищої освіти, який не відповідає зага­льній програмі інноваційних трансформацій і вимагає негайної диверсифі­кації системи вищої освіти.

Незважаючи на це, вітчизняна вища школа має величезний резерв для проведення повномасштабної та результативної інноваційної діяльності. Пов'язано це і з достатньо рівномірним розподілом вищих навчальних за­кладів по усіх регіонах країни, і з їх високим науково-технічним потенціа­лом, універсальністю та міжгалузевим характером, і з їх тісною взаємодією (через випускників) зі всіма регіональними і галузевими структурами. Над­звичайно важливим у цьому контексті є й те, що наука у вищих навчальних закладів є менш витратною, оскільки наукові дослідження, які виконують університетські вчені, мають дуальний характер - з одного боку, це власне результати наукових досліджень, з іншого - можливість їх використання в навчальному процесі для підготовки інноваційно орієнтованих фахівців. Це досягається завдяки тому, що структура вищої школи є гармонійним поєд­нанням досвіду відомих учених з енергією і талантом молодих дослідників, аспірантів, магістрантів та студентів. Тобто кошти тут виділені на наукові дослідження, працюють одночасно і на генерацію нових наукових знань, і на збагачення цими знаннями суспільства.

Але чи не найважливішим є те, що певна частина вітчизняних універси­тетів, незважаючи на "розмитість" і непослідовність реалізації загальної інно­ваційної освітянської стратегії, не лише розгорнула активну діяльність щодо забезпечення інноваційної спрямованості системи освіти, але й набула дос­татньо позитивного досвіду. Серед них й Житомирський державний універ­ситет імені Івана Франка, який є одним із провідних, інноваційно-активних університетів України. Його інноваційний потенціал, який складається з ви­сококваліфікованого професорсько-викладацького складу, новітніх форм і методів навчання, що відповідають міжнародним стандартам освіти, масш­табної комп'ютеризації та інформатизації навчального процесу, міцних зв'язків з підприємствами промислового комплексу регіону, Національною академією України, Національною педагогічною академією України, зарубі­жними університетськими центрами в галузі наукових і прикладних дослі­джень, є запорукою високої гнучкості та адекватності вимогам інноваційного суспільства. Стратегічний напрямок розвитку наукової роботи університету передбачає забезпечення єдності наукової і освітянської діяльності та інтег­рацію останніх з виробництвом, що дозволяє динамічно реагувати на потре­би "нової економіки" та використовувати нові знання для вдосконалення на­вчального процесу.У монографії, яку читач тримає в руках, спираючись на зарубіжний дос­від та досвід інноваційної діяльності Житомирського державного універси­тету імені Івана Франка, проаналізовано не лише концептуальні засади та загальні інноваційні тенденції вітчизняної вищої освіти, а й особливості і проблеми розробки та впровадження у навчальну діяльність іннованийних технологій у процесі професіоналізації. Такий підхід значною мірою зумовив структуру книги, в якій розділи, присвячені освітнім інноваційним стратегі­ям корелюються з практикою впровадження освітніх інновацій в системі професійної підготовки майбутніх фахівців.КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ЗАГАЛЬНІ ІННОВАЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ У КОНТЕКСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи