П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи - страница 10

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

0.  В. Киричук, Б. І. Коротяєв, П. М. Лебедев, В. І. Паламарчук,
М. М. Палтишев, І. П. Підласий); оптимізації навч.-виховного процесу
(А. І. Зільберштейн, В. П. Максименко, І. Т. Федоренко); самостійної роботи
школярів (В. К. Буряк, О. Я. Савченко); проблемного навчання
(В. П. Барабаш, С. І. Векслер, Н. О. Воскресенська, В. П. Корнєєв, В. І. Лозова,
В. В. Марков, З. А. Стоницький, А. В. Фурман); методів навчання та вихован-
ня (В. Ю. Зябкін, В. П. Корнєєв,
Л. Л. Момот, В. О. Онищук, С. П. Петухов);
вирішення  проблеми неуспішних  учнів  (В. П.   Барабаш,   Г. Т. Лисенко,

1.         І. Соболев, І. І. Стафеєв); розвивального навчання (Г. С. Костюж); програмо-
ваного
навчання (В. П. Волинський, Н. С. Литвиненко); педагогіки співробіт-ництва (В. Ф. Шаталов); форм навчання (С. І. Векслер, А. В. Вихрущ, К. Г. Делікатний, Ю. І. Мальований, В. Є. Римаренко); історії шкільної освіти та порівняльної педагогіки (О. В. Сухомлинська, Л. П. Пуховська); управлін­ня школою (В. І. Бондар, B. І. Маслов, В. С. Пікельна); передового педагогіч­ного досвіду (В. П. Зоц, В. Ф. Паламарчук). Усе це спрямовано на підвищення ефективності навчання та виховання школярів.

Інноваційні трансформації сучасної освіти (кінець XX - початок XXI сто­ліття) окреслені провідними концепціями: традиційною (оволодіння базо­вими знаннями, вміннями і навичками; вивчення і засвоєння академічних знань), раціоналістичною (опора на знання як упорядковану сукупність об'є­ктивних фактів на основі створення ефективної та всебічно розробленої тех­нології) та гуманістичною (необхідна умова для особистісного само­вираження, самоствердження людини, можливість найбільш повно й адеква­тно відповідати природі людського "Я").

Активізація сучасного інноваційного руху в Україні сприяє становленню авторських шкіл інноваційного типу (М. Гузика, О.А. Захаренка, А.І. Со­логуба, М. Чумарної та ін.), діяльність яких спрямована на формування якіс­но нових, альтернативних концепцій і педагогічних систем.

Інновації у вищій школі передбачають: а) створення електронної бази даних про інновації у вищій освіті, організація науково-дослідницьких (фу­ндаментальних і прикладних) та навчально-методичних робіт з проблем професійної освіти; б) вивчення, узагальнення та поширення кращого вітчи­зняного, європейського та світового досвіду в цій сфері; в) організація і про­ведення конференцій, семінарів і тренінгових курсів з інноваційних методик викладання гуманітарних та природничо-математичних дисциплін для професійного загалу.

Сьогодні у ВНЗ України широко використовується рейтингова система контролю організації навчального процесу й оцінки знань студентів. Голов­на мета впровадження рейтингової системи оцінювання знань студентів -поліпшення якості навчання шляхом активізації навчальної діяльності, сти­мулювання активної самостійної роботи студентів, підвищення об'єктивності оцінки знань, виявлення індивідуальних здібностей студентів, а також ство­рення умов для здорової конкуренції, націленої на здобуття більш високого місця у рейтинговому списку групи, спеціальності, факультету. Ця система надає можливість розпочати впровадження кредитно-модульної системи, як того вимагає Болонський процес1.

1 Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г. Кремень. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - С. 340-341.


Здійснюється розробка авторських курсів нового покоління, які на етапі формування можуть бути застосовані для індивідуального навчання обдаро­ваних студентів, а у подальшому, за умов наявності матеріальної бази, для широкого використання у навчальному процесі.Інтеграція вищої школи України до загальноєвропейського освітнього простору пов'язана з проблемами, розв'язання яких бачиться у реформу­ванні системи підготовки кадрів згідно з міжнародними вимогами. В умовах зростання обсягів інформації з багатьох галузей науки, техніки та технології, кардинальних змін у соціальній сфері, висунення високих професійних ви­мог до майбутніх педагогів необхідно інтенсифікувати процес навчання, створити умови для підготовки висококваліфікованих учительських кадрів, використовуючи новітні технології і методики навчання.

У багатьох зарубіжних навчальних закладах останнім часом з'явилися так звані гібридні курси (hybrid courses). Це специфічна форма поєднання очно­го і дистанційного навчання, за якої окремі курси студент самостійно вивчає в електронному форматі, що не виключає його безпосередніх контактів з ви­кладачем. Інтегрування дистанційного навчання в очне спирається на нове трактування змісту поняття "дистанціювання студента від викладача", в яко­му підкреслюється не фізичний, а педагогічний аспект феномена дистанці-ювання. Останнє тлумачиться як можливість забезпечення з допомогою дис-танціювання студента від викладача його більшої автономності, що дозволяє суттєво покращити організацію самостійної роботи.

Інформаційно-аналітична система дистанційної освіти являє собою на­вчальний комплекс, в якому об'єднано переваги практично всіх форм викла­дання навчального матеріалу - підручника; навчального посібника для са­мостійного вивчення матеріалу; конспекту лекцій; методів, посібників до практичних занять, лабораторних робіт та курсового проектування; довідко­вої літератури. Це - дві підсистеми: 1) мультимедійний комплекс теоретич­ного матеріалу, практичних занять, лабораторних робіт і вирішення про­блем у прикладному програмуванні та 2) інформаційна система аналізу процесу навчання і ступеня засвоєння матеріалу. Такий навчальний ком­плекс містить систему контролю й аналізу процесу навчання з оцінкою рівня засвоєння матеріалу і підготовкою методичних рекомендацій щодо організа­ції навчання за умов попереднього недостатньо глибокого засвоєння матері­алу. У ньому передбачено багаторівневе тестування з усіх видів навчання

До складу цілісного курсу дистанційного навчання може входити набір модульних блоків з окремих розділів, що мають свій рейтинг і впливають на підсумкову оцінку знань студентів. Кожна дидактична одиниця може вміщу­вати: інформаційний блок, тобто теоретичну складову, розроблену на основі гіпертекстових технологій, статичного та динамічного графічного матеріалу; задачі для самостійного розв'язання; контрольні запитання; тестові завдання.

Разом з тим підкреслимо, що головним інноваційним потенціалом будь-якої країни та її регіонів є спеціалісти у галузі освіти і передусім педагоги. Саме вчителі, на думку Н. В. Кузьміної, знаходять в основі всіх професій, працюють з учнями на всіх освітніх маршрутах, забезпечуючи неперервність освіти впродовж усієї життєвої траєкторії і створюють умови для функціону­вання "соціального ліфту". Світова тенденція підвищення потенціалу спеці­алістів освіти пояснюється переміщенням конкуренції держав у сучасному світі в сферу освіти.  Конкурентноздатними стають країни, спеціалістиуправління яких усвідомлюють потреби своїх держав. Спеціалісти освіти є одною із ланок спеціалістів управління державою, оскільки управляють про­цесами формування людського потенціалу, використовуючи при цьому пе­реваги національних систем освіти1.

Болонський процес розвивається, насамперед, у межах вищої професій­ної освіти, оскільки є проявом європейської ідеології, що грунтується на пра­гматичному базисі. Цінність Болонського процесу полягає: в ідеї узгодженос­ті якості освіти з потребами суспільства і можливостями науково-технічного прогресу; у створенні Європейської Асоціації Гарантії Якості у вищій освіти, "Стандартах і рекомендаціях якості вищої освіти в Європейському просторі, що передбачає обгрунтування і доведення переваг національних систем освіти.

Педагоги - головні відповідальні за якість створюваних духовних проду­ктів в особистісних новоутвореннях випускників загальноосвітніх і вищих освітніх закладів на конкретних етапах освітніх маршрутів. Вони мають професійну підготовку, яку отримали в педагогічних або класичних універ­ситетах з відповідних навчальних предметів, що вивчаються на основі офі­ційно визнаних фундаментальних наук.

Професійна педагогіка - галузь педагогічної науки, яка розглядає зако­номірності професійного росту, зміст, форми і методи підготовки фахівців у системі початкової, середньої і вищої професійної освіти.

Педагогіка вищої професійної освіти - це галузь професійної педагогіки, яка вивчає закономірності професійного зростання, зміст, форми і методи підготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів 2.

Професійно-педагогічна освіта являє собою систему підготовки педаго­гічних кадрів (учителів, вихователів тощо) для загальноосвітньої школи та інших навчально-виховних закладів у педагогічних університетах та інститу­тах, педагогічних коледжах, університетах; у широкому розумінні підготовка педагогічних і науково-педагогічних кадрів для навчальних закладів усіх ти­пів, включаючи професійно-технічні, середні спеціальні й вищі; сукупність знань, здобутих ву результаті підготовки 3.

1 Кузьмина Н. В. Законы развития фундаментального образования в регионе : программа / Н. В. Кузьмина, В. А. Полянин. - Ковров : КГТА, 2008. - С. 5.

2 Полонский В. М. Словарь по образованию и педагогике /В. М. Полонский. - М. : Высш. шк., 2004. - С. 20.

3 Гончаренко С. у. Український педагогічний словник / С. у. Гончаренко. -Київ : Либідь, 1997. - С. 252.

4 Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г. Кремень. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - С. 735.


Така освіта спрямовується на підготовку педагогів з високим рівнем професійної компетентності, що грунтується на новітніх досягненнях пси-холого-педагогічних наук, сучасних спеціальних знаннях певної галузі ви­робництва; з високим рівнем педагогічної компетентності, критичного мис­лення, здатності застосовувати наукові надбання на практиці; здатності за­проваджувати цінності демократичної правової держави 4.Професійно-педагогічна освіта має бути гуманістично спрямованою, тоб­то реалізувати ідеї гуманізму: вільний всебічний розвиток особистістю своїх здібностей, потреб та інтересів (самоактуалізація особистості); орієнтація особистості на усвідомлений і відповідальний вибір значимих для себе знань, поведінки, вчинків у різноманітних життєвих ситуаціях.

Водночас педагогічна освіта спрямована на формування нових життєвих установок особистості, професійну підготовку сучасної генерації учительсь­ких кадрів, морально вихованих, які можуть самостійно приймати відпові­дальні рішення в ситуації вибору, прогнозувати їх можливі наслідки, що здатні до співробітництва і яким притаманна мобільність, динамізм, конс­труктивність, розвинене почуття відповідальності за долю країни та її моло­дого покоління.

В умовах інтеграції та демократизації вищої освіти суттєво зростає роль університетської освіти. Університет завжди був центром наукової, освітньої і просвітницької діяльності, яка має загальнокультурне значення як для окре­мого регіону, так і для країни в цілому. В структуру Житомирського держав­ного університету імені Івана Франка входять 3 навчально-наукових інститу­ти 6 факультетів, 35 кафедр, понад 20 науково-дослідних центрів, лаборато­рій, наукових шкіл, навчально-наукові-виробничі комплекси, наукові това­риства і професійні об'єднання тощо. Діяльність університету грунтується на принципах: взаємозв'язку науки і практики в процесі підготовки спеціалі­стів, наступності між рівнями освіти, громадської спрямованості виховання, високої духовності університетського життя.

Модернізація системи вищої освіти в Україні характеризується поєднан­ням традицій, що склалися у вітчизняній вищій школі, з новими ідеями, що пов'язані із входженням України у європейський та світовий освітній прос­тір. Для системи університетської освіти характерні сучасні інноваційні тен­денції: орієнтація на європейські та світові освітні стандарти, розвиток бага­торівневої освітньої системи, потужне збагачення ВНЗ сучасними інформа­ційними технологіями, широке включення в систему Internet, розвиток інно­ваційних технологій навчання, створення університетських комплексів, по­ширення дослідницько-експериментальної роботи з апробації нових навча­льних планів, створення авторських підручників, посібників, навчального забезпечення, розробка освітніх стандартів, нових структур управління то­що 1 .

1 Бордовская Н. В. Педагогіка / Н. В. Бордовская, А. А. Реан. - Спб. : Питер, 2001. - С. 128.


Отже, вищі навчальні закладі можуть вважатися інноваційними, якщо університет являє собою науково-освітній мегаполіс і виступає як центр нау­ки, освіти, культури; основні принципи розвитку освіти у вузі передбачають зв'язок науки і практики, спадкоємність між рівнями освіти, громадянське виховання, інтелігентність, духовність університетського життя; навчально-виховний процес будується з урахуванням глобалізаційних та євроінтегра-ційних процесів; грунтується на принципу природовідповідності; педагогіч­на система еволюціонує в гуманістичному напряму; поєднуються традиційні педагогічні напрацювання із сучасними інноваціями; навчальна робота ор­ганічно поєднуються з науково-дослідною; збагачення навчання сучасними технологіями; університизація вищої освіти; самофінансування; оновлення змісту з урахуванням вимог світових стандартів спрямований на саморозви­ток вищої школи; розробка нового покоління варіативних підручників і на­вчальних посібників, орієнтованих на цінності вітчизняної та світової куль­тури, сучасного демократичного суспільства; працює в режимі розвитку та випередження.

Важливу роль в оновленні навчального процесу відіграє керівництво ви­щого навчального закладу, викладачі, методисти як безпосередні носії нова­торських підходів. За всього розмаїття технологій навчання: дидактичних, комп'ютерних, проблемних, модульно-розвивальних, кредитно-модульних та інших, реалізація провідних педагогічних функцій залишається за педаго­гом.

Серед пріоритетних напрямів державної політики в контексті інтеграції вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітнього простору визначено проблеми постійного підвищення якості освіти, модернізації її змісту та форм організації навчально-виховного процесу; розробка та впро­вадження освітніх інновацій та інформаційних технологій.

За орієнтир береться теоретична модель "інноваційної людини", випробу­вана у світі. Інноваційна людина - особа такого соціально-культурного гату­нку, яка здатна творчо і результативно працювати, бути конкурентноспро-можною в умовах сьогодення. Відповідно навчальний процес має бути тран­сформований у напрямі індивідуалізації освітньої взаємодії, навчання, фор­мування творчого мислення і збільшення самостійної роботи студентів.

Саме викладач виступає творцем, модифікатором конкретних нововве­день. Він володіє широкими можливостями і має необмежене поле науково-педагогічної діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності створених технологій та методик навчання, проводить дослідницьку роботу, залучаючи до наукового пошуку студентів.

Інноваційна позиція викладача характеризується творчою активністю, особистісною готовністю до перегляду і перебудові системи власної діяльно­сті із урахуванням: 1) змін його статусу від спеціаліста-виконавця - до про­фесіонала дослідника; 2) розвинутої рефлексії в діяльності; 3) спрямованістю на шуканий результат, саморозвивальної організації 1.

1 Паутова Л. Є. Акмеологическая продуктивность инновацтинної позиции преподавателя в развитии творческой готовності студентов к профессиональной деятельности : автореф. дис. на соискание науч. звания канд. псих. наук. - Шуя. : "Полиграфия-Центр", 2004. - С. 90­91.


З упровадженням у навчально-виховний процес сучасних технологій ви­кладач все більше набуває функції консультанта, фасілітатора, наставника. Останнє вимагає від нього спеціальної психолого-педагогічної підготовки,оскільки у професійній діяльності викладача реалізуються не тільки спеціа­льні предметні знання, але й сучасні знання у сфері педагогіки і психології, акмеології, технології навчання і виховання. На цій базі формується готов­ність до сприйняття, оцінки і реалізації педагогічних інновацій.

Інноваційну спрямованість педагогічної діяльності зумовлюють соціаль­но-економічні перетворення, які вимагають відповідного оновлення освіт­ньої політики, прагнення педагогів до засвоєння та застосування педагогіч­них новинок. Велику роль відіграє конкуренція вищих навчальних закладів, яка стимулює пошук нових технологій, форм, методів організації навчально-виховного процесу, диктує відповідні критерії щодо підбору науково-педагогічних кадрів.

Необхідність в інноваційній спрямованості педагогічної діяльності на су­часному етапі розвитку освіти і суспільства в цілому зумовлена рядом обста­вин.

По-перше, як вже наголошувалось, входження України в європейський простір, впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці і техні­ці зумовлює необхідність докорінного оновлення системи вищої освіти, ме­тодології, технології і методики організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах. Інноваційна спрямованість діяльності виклада­чів та студентів передбачає створення, освоєння і використання педагогічних нововведень як вітчизняних, так і зарубіжних учених та педагогів.

По-друге, посилення гуманітаризації змісту освіти, неперервні зміни об­сягу, складу навчальних дисциплін, введення нових спеціальностей, нових навчальних предметів, елективних курсів потребують постійного пошуку нових організаційних форм, технологій навчання. У зв'язку з цим зростає роль і значення викладача як генератора педагогічних ідей.

По-третє, зміна характеру ставлення викладачів до самого факту освоєн­ня і застосування педагогічних нововведень. Інноваційна діяльність у цілому зводилася до використання рекомендованих зверху нововведень. Нині інно­ваційна діяльність набуває все більше вибірковий та дослідницький харак­тер. Посилюється ступінь свободи викладача, який раніше діяв у жорстко ре­гламентованих умовах.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи