П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

У 90-ті роки технологічний підхід передбачав використання комп'ютерних і дисплейних класів, систем інтерактивного відео, а також ста­новлення комп'ютерної техніки.

1  Олійник П. М. Передові педагогічні технології, дидактично-методичні особливості та можливості їх / П. М. Олійник // Метод навчання і наукових досліджень у вищій школі : на­вч. посіб. / за ред. С. у. Гончаренка, П. М. Олійника.- К. : Вища шк., 2003. - С. 138.

2  Юсуфбекова Н. Р. Тенденции и законы инновационных процессов в образовании / Н. Р. Юсуфбекова //Новые исследования в педагогических науках. М., 1991. - Вып. 2 (58). - С. 138.


Сучасний етап характеризується розширенням сфери освітніх і педагогі­чних технологій. Дискусія про суть технології навчання, яка триває в наш час, знайшла відображення в багатьох визначеннях. Одні дослідники (Дж. Брунер, П. Кенес-Комоський та ін.) ототожнюють технологією навчанняз процесом комунікації. Інші (О. Малібог, Т. Сакамото, Ф. Янушкевич) в осві­тню технологію об'єднують засоби і процес навчання. Третя група (Д. Гасс, О. Богомолов та ін.) пропонує розглядати її з позиції наукової організації на­вчального процесу. Н. Ф. Тализіна вважає, що суть сучасної технології на­вчання полягає у визначенні раціональних способів досягнення поставленої мети. Навчальний процес тут розглядається як система дій з планування, за­безпечення і оцінювання процесу навчання. Г. К. Селевко вважає, що будь-яка освітня технологія має задовольняти певним критеріям: концептуаль-ність, системність, керованість, ефективність, відтворюваність 1.

В Україні технологія освіти розробляється саме з позиції системного під­ходу (С. О. Сисоєва, О. М. Пєхота, П. М. Олійник, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська, А. С. Нісімчук та інші), який є перспективним і науково об­грунтованим.

Сучасне розуміння технології грунтується на результаті. З цих позицій чи не найкраще підходити і до побудови освітньої технології. Є різні визначен­ня цього поняття як техніки реалізації навчального процесу. В. Я. Дубровський і Л. П. Щедровицький 2 зробили спробу систематизувати "освітню технологію". Вони розглядають її в трьох аспектах: науковому, за яким освітні технології є складовою педагогічної науки, що вивчає і розроб­ляє цілі, зміст і методи навчання та проектує педагогічні процеси; процесуаль­но-описовому, що являє алгоритм процесу, сукупність цілей, змісту і засобів для досягнення планових результатів навчання; процесуально-дієвому - як тех­нологічний процес, функціонування всіх особистих, інструментальних і ме­тодологічних педагогічних засобів.

У практиці поняття "освітня технологія" використовується на трьох рів­нях 3. Перший - загальнопедагогічний: загальнодидактична, загальновиховна технологія характеризує цілісний освітянський процес у регіоні, в навчаль­ному закладі на певному ступені навчання. Другий - предметно-методичний: освітня технологія використовується в значенні "окрема методика". Це суку­пність методів і засобів для реалізації певного змісту навчання і виховання в рамках одного предмету, класу. Третій - локальний (модульний рівень), ко­ли домінує технологія окремих частин навчально-виховного процесу (окре­мих видів діяльності - формування понять, виховання особистісних та про­фесійних якостей, засвоєння нових знань, контроль і корекція, самостійна робота тощо).

1 Селевко Г. К. Современные образовательные технологи : учеб. пособ. / Г. К. Селевко - М. : Нар. образование, 1998. - С. 16-17.

2 Дубровский В. Я. Проблемы системного инженерного психологического проектирова­ния / В. Я. Дубровский, Л. П. Щедровицкий. - М., 1995. - С. 27.

3 Там само.


Основними технологічними мікроструктурами є: прийоми, ланки, еле­менти, дії етапи та інше. Шикуючись у логічний ланцюг, вони створюють цілісну освітню технологію (технологічний процес). Технологічна карта -більш-менш деталізований опис процесу у вигляді, поетапної послідовностідій. Технології максимально пов'язані з навчальним процесом, діяльністю викладачів і тих, хто навчається. Тому структуру освітньої технології склада­ють: концептуальна основа; змістова частина навчання (цілі навчання, зміст навчального матеріалу); процесуальна частина (організація навчального процесу, методи і форми навчальної діяльності тих, хто навчається, та діяль­ності викладачів - управління навчальним процесом, діагностика навчаль­ного процесу). В освітній технології повинні бути всі ознаки системи: логіка процесу, взаємний зв'язок усіх частин, цілісність. їй властиві: керованість, ці­леспрямованість, планування, поетапна діагностика, варіювання засобів і ме­тодів, корекція результатів. Сучасні освітні технології повинні гарантувати досягнення певного рівня навчання, бути ефективними за результатами та оптимальними в часі, витратах сил і засобів.

Поняття "освітня технологія" синтезує у собі вплив освітнього середовища на процес створення та функціонування адекватної до потреб і можливостей особистості і суспільства теоретично обгрунтованої навчально-виховної сис­теми соціалізації, особистісного і професійного розвитку й саморозвитку лю­дини в освітній установі 1.

Класифікація освітніх технологій. У теорії і практиці існує багато варіантів навчально-виховного процесу. Однак більшість технологій за своїми цілями, змістом, методами і засобами мають досить багато спільного, а тому можуть бути диференційовані на кілька узагальнених груп.

За чинником психологічного розвитку: біогенні, соціогенні, психогенні й ідеалістичні технології.

За орієнтацією на особистісні структури: інформаційні технології (форму­вання знань, умінь, навичок за спеціальними предметами); операційні (фор­мування способів розумових дій); емоційно-художні й емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних якостей); технологія саморозви­тку (формування саморегулюючих механізмів особистості); евристичні (роз­виток творчих здібностей) і прикладні (формування дієво-практичної сфе­ри).

За характером змісту і структури: навчальні і виховні, світські і релігійні, загальноосвітні й професійні - орієнтовані, гуманітарні і технократичні, га­лузеві, предметні, а також монотехнологічні, комплексні і наскрізні техноло­гії.

В. П. Безпалько запропонував класифікацію педагогічних систем (техно­логій) за типом організації і управління пізнавальною діяльністю тих, хто на­вчається. За своєю структурою ця класифікація базується на системно-кібернетичному підході.

1 Педагогічні технології у неперервній професійній освіті : монографія /за ред. С. О.Сисоєвої. - ВІПОЛ, 2001. - С, 51.


Важливим моментом в освітній технології є позиція студента в навчально-виховному процесі, ставлення до нього викладачів. Тут виділяють теж кілька типів технологій. До пріоритетних відносимо особистісно-орієнтовані, якаставить у центр системи освіти ВНЗ студента, забезпечує йому комфортні і безпечні умови розвитку, реалізацію природних можливостей майбутніх фа­хівців.

Особистість у цій технології - головний суб'єкт, мета, а не засіб досягнен­ня поставленої мети. Особистісно-орієнтовані технології характеризуються антропоцентричністю і гуманістичною спрямованістю на різнобічний, віль­ний і творчий розвиток особистості. Освітні технології мають також сприяти розвитку соціальної і професійної мобільності майбутніх фахівців, їх конку­рентоспроможності на ринку праці, швидкій адаптації до сучасних освітніх потреб.

Застосування системного підходу як методологічної основи психолого-педагогічних досліджень розкриває сутність технології навчання з погляду її змісту, структури і функцій1.

Зміст технології навчання є органічним поєднанням науково обгрунтова­ного і раціонально відібраного навчального матеріалу та організаційних форм, які створюють умови для збагачення мотивації, стимулювання активі­зації навчально-пізнавальної діяльності студентів. Структура технології на­вчання включає систему педагогічних і навчальних методів, прийомів і спо­собів цілепокладання, планування, організації і здійснення контролю, кори­гування й оцінювання навчально-пізнавальної діяльності студентів з метою формування в них культури навчальної праці.

Викладачі Житомирського державного університету імені Івана Франка, грунтуючись на наукових доробках вітчизняних та зарубіжних учених, роз­робляють інноваційні освітні технології за рядом напрямів:

1 Освітні технології : навч.-метод. посіб. /О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко та ін. ; за заг. ред. О. М. Пєхоти. - К. : А.С.К., 2001. - 256 с.


-     технології професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів: форму­вання базових педагогічних знань (О. Є. Антонова), вивчення основ дидак­тики (В. М. Єрємєєва, С. О. Карплюк), забезпечення фундаментальної підго­товки майбутніх учителів математики (О. М. Чемерис), організації самостій­ної роботи студентів (Н. Г. Сидорчук, О. М. Королюк), підготовки магістрів в умовах ступеневої педагогічної освіти (С. С. Вітвицька), поетапного управ­ління процесом моделювання педагогічних ситуацій (О. Є. Березюк); форму­вання моральних цінностей у майбутніх учителів (О. М. Власенко), особли­вості діяльності інноваційних загальноосвітніх та вищих навчальних закладів (І. І. Коновальчук); особистісно-орієнтованого навчання (С. Л. Яценко), фор­мування вмінь, необхідних для організаторської педагогічної діяльності (О. В. Ілліна);

технологія розробки нового покоління підручників та навчальних посібників з педагогічних дисциплін: з педагогіки школи та історії педагогіки (О. А. Антонова, О. А. Дубасенюк, М. В. Левківський, Н. Г. Сидорчук); з педа­гогіки вищої школи (С.С. Вітвицька); з методики викладання педагогіки (О. А. Антонова, О. А. Дубасенюк); з етнопедагогіки (О. С. Березюк) та ін.;-     технології роботи із педагогічно обдарованою студентською молоддю (О. Є. Антонова, Ю. М. Клименюк)

-   технології соціально-педагогічної підготовки майбутніх учителів: загальні підходи (Н. А. Сейко, С. М. Коляденко); до роботи з батьками учнів початко­вої школи (Т. І. Шанскова), розв'язання соціально-педагогічних задач (В. А. Ковальчук, Н. П. Павлік)

-   проблеми міжособистісної взаємодії у вищому навчальному закладі: психоло-го-педагогічні чинники організації співтворчості викладача і студентів у процесі навчання (Н. В. Якса), підготовки майбутніх учителів до міжособис-тісної взаємодіі у ситуації конфлікту (Ю. О. Костюшко);

-   проблеми модульно-рейтингової та кредитно-модульної системи навчання (М. М. Осадчий, О. Л. Музика, В. Є. Литньов, О. М. Спірін);

-   технології удосконалення професійно-методичної компетенції майбутніх учителів іноземної мови: автономне оволодіння студентами професійно-методичними вміннями на базі Центру самопідготовки (Л. В. Калініна), осо-бистісно-орієнтований підхід до навчання творчого писемного мовлення студентів (О. С. Гуманкова), інноваційні технології удосконалення профе­сійної компетентності майбутніх мовників засобами позакласної роботи (Н. П. Сіваєва, Л. В. Темченко), методичний аналіз уроку іноземної мови за­собами інноваційних технологій (Л. І. Березенська, В. В. Добржанська); підго­товки майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної компетенції (Н. С. Щерба); впровадження інноваційних методів навчання іноземних мов в освітній процес (О. В. Вознюк);

-   технології підготовки майбутніх учителів до художньо-творчої діяльності (Г. І. Сотська, Н. Є. Колесник, О. М. Піддубна, Т. В. Шмєльова); поліські обе­реги у творчих роботах студентів - членів та випускників Малої академії „Витинанка" (Г. В. Ямчинська).

Розроблені інноваційні технології спрямовані на розвиток особистості майбутнього фахівця і сприяють збагаченню його мотиваційної сфери, під­вищенню рівня знань та професійних і дослідницьких умінь, удосконален­ню в цілому навчальної та науково-методичної діяльності, що свідчить про їх високу ефективність.

Технологія професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів перед­бачає цілеспрямованість, керованість, контрольованість, оптимальність навча­льного процесу, тобто такого процесу, який можна відтворити і який приводить до проектованого результату.

Реформування професійної педагогічної освіти потребує утвердження фундаментальної педагогічної освіти, гармонізації світоглядно-методологічних, дидактичних і психологічних знань, що допоможе фахівцю повніше реалізовувати гуманітарну, культуротворчу функцію освіти, оволо­діти інноваційними технологіями навчання й виховання. Майбутні педагоги поряд з вивчення класичної педагогічної спадщини, прилучаються до про­гностичних освітніх моделей, набувають педагогічного досвіду у різномані­тній практиці.Тому підготовка спеціаліста має бути адекватною запитам практики і ра­зом з цим більш персоніфікованою, надаючи кожному студенту вже в період навчання можливості для поглиблення своєї професійної підготовки, оволо­діння основами педагогічної майстерності, з урахуванням інноваційних тех­нологій.

Отже, системний підхід до аналізу професійної підготовки вчителя-вихователя дозволяє створити підгрунтя для розробки педагогічної техноло­гії. Остання розглядається нами як системна і послідовна реалізація на прак­тиці проекту певної педагогічної системи професійної підготовки вчителя. Системний підхід охоплює всі напрями навчального процесу - від постанов­ки цілей і конструювання змісту, засобів до перевірки ефективності роботи розроблених навчальних систем. Таким чином, мова йде про педагогічну те­хнологію у навчальному процесі.

Логіка втілення педагогічної технології така:

По-перше, виділяємо кінцеву загальну мету дидактичної системи у ви­гляді моделі підготовки вчителя-вихователя через показники, які можна діа­гностувати.

По-друге, описуємо проміжні цілі (поетапно) професійного становлення особистості шляхом наступності й нарощування її потенціалу за прийняти­ми показниками і критеріями.

По-третє, відбираємо і дидактично обгрунтовуємо зміст навчально-виховного процесу відповідно до заданої мети.

По-четверте, реалізуємо розвивальні інформаційні технології, що відо­бражають сучасний стан науково-педагогічного знання щодо процесу про­фесійного становлення майбутнього вчителя. Всі технології повинні бути забезпечені об'єктивними методиками контролю якості даного процесу.

По-п'яте, окреслимо певні організаційні умови навчання і виховання студентів вищого навчального закладу.

Такий шлях дослідження пропонують ряд дослідників: Б. Блум, Дж. Керрол, Л. Андерсен, П. Крейтсберг, Є. Круль, В. Безпалько, М. В. Кларін та інші.

Розглянемо перший етап впровадження педагогічної технології у проце­сі підготовки вчителя. Згідно з концептуальною схемою мета системи освіти повинна бути відображена у моделі підготовки вчителя-вихователя. Відомо, що модель спеціаліста - це інтегрований опис, котрий включає основні про­фесійні знання, вміння, особистісні якості майбутнього фахівця, співвіднесе­ні з певними умовами його функціонування у наступних педагогічних сис­темах. Опис може бути виконаний з різною повнотою, різним ступенем уза­гальнення. Удосконалення навчального процесу потребує більш точно по­будованої моделі фахівця. Труднощі її побудови виникають через обмеже­ність сучасного психологічного, соціологічного знання про особистість вза­галі.

Основу нашої побудови складає уявлення про ієрархію (таксономію) ці­лей у педагогічній системі, яка забезпечує її гнучку адаптацію і перехід до вимог соціального замовлення, до вчителя національної школи з урахуван­ням індивідуальних можливостей студентів. Розроблена модель реалізує процес цілеутворення з позиції педагогічної технології на трьох рівнях: стра­тегічному, етапному, оперативному.

На стратегічному рівні відбувається педагогічна інтерпретація соціаль­но-державного замовлення і побудова моделі підготовки вчителя-вихователя, випускника вищого навчального закладу. Насамперед, дана мо­дель необхідна для переорієнтації його підготовки на морально-етичні цін­ності, пробудження національної та громадянської свідомості, розвитку тво­рчого потенціалу, що сприятиме значному збагаченню світогляду, ціннісних орієнтацій майбутнього педагога.

На рівні поетапного цілеутворення стратегічна мета диференціюється на основні цілі за етапами підготовки: початкова, основна, заключна. Це склад­ний процес, оскільки навчання і виховання через багатопредметність не завжди вдається скоординувати. За умов професійної спрямованості варіати­вного навчального плану, модель підготовки вчителя-вихователя стає об'єктом, навколо якого вибудовується вся педагогічна система.

Навчальний план педвузу має будуватися на пріоритетній основі ви­вчення історії , культури українського народу, його традицій, звичок націо­нальної психології, педагогічної спадщини. Звертання студентів до народної світової культури створює умови для дійової гуманізації змісту педагогічних та інших дисциплін, сприяє підвищенню статусу гуманітарної освіти.

Початковий етап підготовки вчителя (1-2 курсів) передбачає знайомство студентів з особливостями вчительської професії, основами педагогічних знань, які грунтуються на методологічних і теоретичних засадах суспільноз-навчих та людинознавчих наук та сучасних наукових підходах.

Головне завдання основного етапу (3-4 курсів) визначається в оволодінні майбутніми вчителями початковими кваліфікаційними знаннями та вмін­нями з фаху, а також поглибленими суспільними і психолого-педагогічними знаннями та вміннями, різноманітними сучасними технологіями і методи­ками навчання.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи