П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи - страница 16

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Ефективність навчально-пізнавальної діяльності обдарованих студентів суттєво залежить від організаційних форм навчальної роботи 1. Вважаємо, що у ВНЗ ефективними формами аудиторної роботи з обдарованою молоддю за­лишаються лекції (проблемні, дискусійні тощо), практичні, лабораторні за­няття, спецсемінари дослідницького й дискусійного характеру, курсові й ди­пломні роботи тощо. Виокремлюються також форми позааудиторної роботи з обдарованою молоддю, які можна поділити на групові, масові та індивідуа­льні. Серед масових форм роботи найбільш поширеними є: науково-практичні й читацькі конференції, „тижні педагогічної майстерності", олім­піади, конкурси та огляди наукових робіт, виставки робіт студентської нау­кової творчості, звітні наукові студентські конференції, „круглі столи", „діа­логи", творчі знайомства тощо. До групових належать студентські наукові гу­ртки, міжфакультетські семінари, студентські клуби, технологічні бюро, проблемні галузеві лабораторії, студентські науково-дослідні загони і брига­ди, дослідницькі групи, до складу яких входять докторанти, аспіранти, ви­кладачі, студенти. Індивідуальні форми представлені навчанням за індивідуа­льними планами (програмами), педагогічно регульованою самостійною ро­ботою, вивченням факультативних курсів і дисциплін за вибором, нетипо­вими завданнями науково-дослідного характеру під час педагогічної прак­тики, розробкою науково-дослідних проблем провідних кафедр тощо 1.

Серед методів організації навчання обдарованих студентів найбільш ефективними виявляються "мозковий штурм", методи евристичних запи­тань, багатомірних матриць, інверсії, синектики, емпатії, кейс-стаді, метод самопізнання і самооцінки (рефлексія), тренінгові технології та інші.

Суттєвим етапом роботи з обдарованою молоддю є спонукально-мотиваційна діяльність викладачів та адміністрації, яка стимулює студента до саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації. В університеті має бути створена цілісна система стимулювання як студентів, так і творчо працюю­чих викладачів.

У ЖДУ обдаровані студенти, які досягли успіхів у навчанні, переможці та призери олімпіад, конкурсів студентських дослідницьких робіт, члени сту­дентського наукового товариства за сприяння спонсорів отримують заохочу­вальні призи та грошові винагороди, проводяться вечори-зустрічі з обдаро­ваними студентами. Студенти-дослідники мають можливість безкоштовно друкувати свої доробки у наукових виданнях, видавати монографії та творчі збірники тощо.

1 Прокопів Л.М. Навчально-виховна робота з обдарованою молоддю у вищих педагогіч­них закладах України (друга половина ХХ століття): монографія. - Івано-Франківськ: Плай, 2005. -256 с.


Реалізація Концепції дозволила удосконалити рівень науково-методичного та інформаційного забезпечення педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників і викладачів, які здійснюють роботу з обдарованою молоддю; підвищити рівень професійної компетентності май­бутніх учителів у відборі методів, форм, засобів, технологій навчання і вихо­вання обдарованих дітей та молоді; консолідувати зусилля органів влади, мі­сцевого самоврядування, навчальних закладів, установ та організацій у робо­ті з обдарованою молоддю; розширити інформаційно-аналітичний банк да­них „Обдарованість".Дубасенюк О.А., Вознюк О.В.

 

 

 

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

 

Аналіз сучасної соціокультурної ситуації та вивчення теорії і практики педагогічної освіти дозволяє дійти висновку, що професійно-педагогічна освіта орієнтується на дві взаємопов'язані групи детермінант: (1) суспільне за­мовлення; (2) тенденції розвитку сучасного світу.

(1) СУСПІЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ Суспільне замовлення знаходить певне відображення в освітніх держа­вних документах.

У законі України "Про освіту" зазначається: "метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розу­мових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтеле­ктуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями". У "На­ціональній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті" наголошується, що "голо­вна мета української системи освіти - створити умови для розвитку самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства".

Відтак, у цілому в державних освітніх документах йдеться про цілісний триєдиний розвиток:

1)  гармонійної особистості як трансцендентного суб'єкта;

2)  громадянина як патріотичного суб'єкта;

3)  компетентного фахівця як суб'єкта діяльності.

Зрозуміло, що цілісний розвиток людини у контексті цього триєдиного формування трьох її аспектів передбачає цілісний й комплексний розгляд зазна­ченого процесу, коли формування особистості, громадянина і фахівця мають ви­вчатися спільно у площині загальних методологічних принципів спільного вивчення й аналізу особистісної, ціннісно-ідеологічної і діяльнісної життєвих сфер людини.

1. Формування особистості постає наріжним завдання професійно-педагогічної освіти, оскільки в силу специфіки педагогічної професії "тільки особистість може виховати особистість". При цьому особистість може вважа­тися метою розвитку людини (І.Д. Бех, А.В. Петровський), оскільки за своїм визначення особистість, "Я" людини - це унікальна і неповторна сутність, здатна здійснювати вільні вчинки, тобто бути вільною істотою - у противно­му випадку людина постає біологічним роботом та втрачає людську сутність.

Свобода особистості - це, перш за все, свобода від детермінізму світу, коли поведінка людини набуває трансцендентно-надситуативного характе­ру, що реалізується як здатність людини вийти за межі зовнішньої доцільно­сті, здатність подивитись на себе і ситуацію, а також і світ збоку (рефлексія).Крім того, свобода волі дозволяє людини поставати суб'єктом діяльності -перетворення себе і світу.

Відтак, здатність особистості до рефлексії, виходу за власні онтологінчі межі та межі світу у контексті поведінки означає:

а) здатність мислити, оскільки мислення у певному його сенсі є спро-
можністю до абстрагування (вихід за межі актуальної даності) та проведення
узагальнення, що реалізується як процес філософського освоєння світу.

б) здатність до діяльності, коли її об'єктами постає як світ, так і сама лю-
дина;

-   це, у свою чергу, означає спроможність людини здійснювати вплив на середо­вище і самої себе, що передбачає розвиток вольових механізмів самоконтролю та здатності до самообмеження;

-   це також означає здатність до цілетворення - спроможність ставити цілі (які постають надситуативними сутностями) та їх реалізовувати;

-   здатність до творчості за умов перетворювального характеру діяльності; при цьому об'єктом творчості людини постає вона сама, то така діяльність в силу актуалізації механізму цілетворення постає процесом саморозвитку та самовдос­коналення;

в) здатність до інтеграції зі світом у цілому, тобто осягнути світ як ціле в
собі, а себе у світі; останнє, у свою чергу передбачає здатність до емпатії -
спроможність встати на точку зору іншої людини, що можна, посилаючись
на О.К. Тихомирова, назвати головною ознакою "мудрої людини"; це також
означає здатність людини інтегруватися у середовище на рівні афективно-
перцептивної та ментальної (мислительної) психічних сфер; мислительна
інтеграція зі світом означає його пізнання як цілого та багатогранного утво-
рення.

2. Формування громадянина означає актуалізацію ціннісно-патріотичного, суспільно-корисного компонента індивідуальної та суспільної свідомості, ко­ли дитина завдяки соціалізації людина трансформується у суспільну істоту. Цей процес у силу загальних закономірностей розвитку людини виявляє два діалектичних вектори, "два шляхи":

Людина повинна пройти двома шляхами життя: Шляхом Вирушення та Шля­хом Повернення. На Шляху Вирушення людина відчуває себе спочатку лише своєю "фо­рмою", своїм тимчасовим тілесним буттям, своїм відокремленим від всього "Я", знахо­диться у своїх особистих межах, куди укладена частина Єдиного Життя, та живе ко­ристю лише особистого; потім користь її розширюється, вона живе не лише собою, а й життям своєї родини, свого племені, свого народу, і зростає її совість, тобто сором ко­ристі тільки особистої, хоча усе ще живе вона спрагою "захоплення", жагою "брати" (для себе, для своєї родини, для свого племені, для свого народу). На Шляху ж Повернення втрачаються межі її індивідуального та суспільного Я, закінчується спрага брати - і дедалі більше зростає жага "віддавати" (запозичене у природи, у людей, у світу): так зливається свідомість, життя людини з Єдиним Життям, з Єдиним Я, - починається її духовне існування (І.Бунін)3. Формування компетентного фахівця - це формування педагога-майстра, що передбачає актуалізацію професійних якостей, розвинених та узагальнених у творчій лабораторії І.А. Зязюна.

(2) ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО СВІТУ

Тенденції розвитку сучасного світу зумовлюють розгляд двох аспектів освіти: загальних тенденцій розвитку освіти як соціального інституту та тенде­нцій розвитку вищої освіти

2.1. ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОСВІТИ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ІНСТИТУТУ

Школа як найважливіший соціальний інститут відіграє ключову роль у розвитку сучасного суспільства, враховуючи, що основний зміст суспільного та індивідуального життя людини сконцентровано у сфері освітньої діяльно­сті школи, яка виконує соціальне замовлення суспільства та постає провід­ним суспільним інститутом, значення якого, на думку Дж. Дьюї, важко пере­оцінити, оскільки школа може створити такий проект типу суспільства, який нам хотілося б здійснити; впливаючи на дітей у певному напряму, ми посту­пово змінили б і характер дорослого суспільства.

При цьому сучасна освітня галузь увійшла у стан системної кризи, яка зумовлюється епохальними цивілізаційними викликами та загрозами, з яки­ми зустрілося людство наприкінці ХХ - початку ХХІ століття, що мають коло­сальні загальнопланетарні наслідки та докорінно змінюють соціально-економічний, гуманітарно-політичний, морально-етичний, природно-екологічний механізми функціонування людської цивілізації.

Про зміст, сутність та наслідки такого критичного стану людської циві­лізації йдеться у книзі А. Тоффлера "Шок майбутнього" (1974 р.), у доповідях Римського Клубу: "Межі зростання" (1973 р.), "Людство в зворотному пункті" (1977 р.); "Про новий міжнародний устрій" (1978 р.), у праці А. Печчеї "Майбутнє в наших руках" (1988 р.) та ін.

А.Н. Петров у книзі "Ключ до надсвідомості" зазначає, що передові країни вже давно вступили на шлях побудови інформаційного суспільства, в якому пріоритетне значення має не вироблення речовини й енергії, а створення нових інформаційних технологій. Але чим далі вони просувалися у своєму розвитку, тим більш залежними ставали від свого породження... Вже повсюд­но людина стає не управителем і розпорядником, а лише обслуговуючим пе­рсоналом або користувачем глобальних комп'ютерних систем, які почина­ють жити власним, незалежним від неї життям... Будь-яка нова технологія активно формує не тільки декорації й обставини життя, але і сам спосіб сприйняття світу. Нині починають підтверджуватися побоювання філософів про те, що успіх технічних наук породжує стан, коли до сутності людини стали відносити тільки те, що в принципі піддається математичному і техні­чному моделюванню 1.

1 Петров А. Ключ к сверхсознанию / А. Петров. - М.: Культура, 1999. - 176 с.


М. Калашніков підкреслює: "ми стаємо свідками кризи виду "людина розумна", коли владу на Землі прагне захопити нова форма життя. Форму­ються величезні інформаційні суб'єкти, мережеві надістоти, які називаються големами. В них люди виступають як клітини одного супермозку, його ней­ронами. І чим більш примітивними стають люди, тим для големів краще. Кліткам супермозків або деталям біологічних мережевих комп'ютерів не по­трібно бути складними. Це навіть шкідливо для големів. Неважливо, що самі люди при цьому щиро вважають себе вільним: насправді все інакше. Звер­ніть увагу, як гіпертрофовано розвивається все, що стосується зв'язку і теле-комунікацій, зберігання і передачі інформації: Інтернет, сотовий зв'язок, су­путникові канали, телебачення. Големи будують свої тіла, підсилюють зв'яз­ність людей-нейронів. На шкоду всьому іншому! В останні сорок років нау­ково-технічний прогрес потворно викривився і подекуди просто затупцюва-вся на місці. Здається, ці тварюки не приймають космічної експансії, револю­ції в енергетиці, справжнього прориву в медицині, житловій справі. Їм потрі­бна груба економіка нафти і газу. Або "винаходи", що зводяться до нескін­ченного поліпшення давніх розробок... " 1.

Виникає потреба переходу від суворої класичної двозначної логіки (що постає мовою науки) до творчої багатозначної тризначної логіки. Так, у 2003 році вийшла книга Т. Оппенгеймера "Мерехтливий розум", де автор наголошу про ту шкоду, яку нанесли навчанню сучасні комп'ютери. Він переконливо показує згубність сучасної комп'ютеризації навчального процесу і робить ви­сновок, що навчання треба рятувати поверненням до традиційних безком-п'ютерних методів, навряд чи здійсненних. Але оскільки комп'ютери згубні не самим по собі, а прийнятою в них двозначною логікою, то, як вважає М.П. Бруснєцов, реальним вирішенням проблеми є впровадження трійково-го комп'ютера, що утілює живу, діалектичну логіку Аристотеля.

1 Калашников М. Сверхчеловек говорит по-русски / М. Калашников, Р. Русов. - М. АСТ, 2006. - С. 3-6.


Перехід нашої планети в еру інформаційного суспільства тягне за со­бою принципові, якісні зміни людської цивілізації. Сьогодні вже не можна сказати, що у всі часи дорослі люди критикували молодих людей приблизно однаковим чином. Сьогоднішні молоді люди значно відрізняються від своїх молодих попередників минулих часів. Влада, багатства, інтелектуально-моральний потенціал у світі істотно поляризуються, коли з одно боку має місце нечуваний феномен - —діти індиго", а з іншого, моральні засади моло­дих докорінно змінилися. Якщо 50-100 років тому такі слова, як "хабарник", —непорядна людина" та ін. сприймалися молодими людьми як образа, то за­раз сприймаються як образа такі слова, як "лох", "дурень". Газета "US Today" опублікувала низку головних проблем, які хвилювали педагогічне товарист­во американської школи в 40-х і 80-х роках ХХ століття. У 40-х роках це: роз­мови на уроках, жування гумки, шум, біготня коридорами, погане шику­вання перед заняттями, невідповідна одежа, бруд, то у 80-х роках це - нар­команія, алкоголізм, вагітність, суїцид, зґвалтування, пограбування, хуліган­ство.Зазначимо, що докорінна трансформація комунікативної сфери людсь­кої істоти відбувається на тлі глобалізаційних процесів: з появою Інтернету, мобільного зв'язку, значного збільшення та вдосконалення транспортних засобів експонентним чином активізується психологічна лабільність і мобі­льність людини у просторі та часі. Це в багато разів збільшує кількість і якість усіляких контактів між людьми, перетворює вид людини розумної на людину-комуніканта, людину-маніпулянта. Зазначений процес прискорює розвиток засобів маніпуляції індивідуальною та масовою свідомістю. Це призво­дить до того, що сучасний світ існує в атмосфері тотального впливу всіх на всіх, а успіх на життєвому терені нині досягає той, хто вміє здійснювати вплив на себе, людей і обставини.

При цьому "у вік електронних засобів масової інформації втратили від­мінність періоди дитинства і дорослого життя. Поява телевізора перетво­рила, як стверджується, культуру в "емоційне споживання" кадрів, які змі­нюються на екрані кожні три секунди. Підраховано, що за перші п'ятнадцять років підліток проводить біля телевізора 16 годин, причому в кожній про­грамі він бачить як мінімум три сцени насильства. За свідченням нейропси-хологів, це справляє надмірний вплив на праву півкулю, пов'язану з однобі­чним візуальним сприйманням зовнішнього світу, куди і переміщується ак­тивність дитини. У той же час нівелюється ліва півкуля, де розміщені центри мислення і мови. сучасна молодь більше уваги приділяє "агресивним фор­мам культури", які розповсюджуються із швидкістю епідемії завдяки поши­ренню засобів масової інформації. А книга як джерело духовного розвитку відступає на другий план" 1.

Відтак, нині непомірно активізуються елементи видовищної культури, коли в силу розвитку відповідних електронних засобів масової інформації в багато разів збільшилась кількість інформаційних (аудіо-візуальних) сигна­лів, які надходять до молодої людини. Водночас значно послабився чинник книжково-вербальної інформації. Останнє проявляється в тому, що діти сьогодні дуже мало читають книжки, зокрема художню літературу. Це призводить до примітивізації художньо-естетичної сфери людини, спотворюється функці­ональний зв'язок між півкулями її головного мозку. Залишаються нерозви-неними механізми відтворювальної уяви, вищий розвиток яких дозволяє чи­тачеві не тільки відтворювати образи художніх творів, якими їх бачить пись­менник, але й повністю підпорядковувати свої образні процеси глибокому й точному аналізу тексту.

1 Коваль Л.Г. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навч. Посібник / Л.Г. Коваль, І.Д. Зверева, С.Г. Хлебік. - К.: ІЗМН, 1997. - С. 295-297.


Якщо психофізіологічною метою розвитку людської істоти можна вважати досягнення стану функціонального синтезу півкуль (коли знаково-вербальна інформація, що сприймається переважно на рівні лівопівкульових психічних процесів, легко трансформується в образно-емоційну сферу правої півкулі, і навпаки), то нині різко зменшилися міжпівкульові трансформаційні проце­си, зменшилась здатність людини до вербалізації та девербалізації інформа­ції, тобто спроможність "одягати" у знаково-вербальні "шати" емоційно-образну інформацію, і протилежна спроможність до зворотної трансформа­ції знака в образ, слова - в емоцію. Така трансформація має місце саме у про­цесі залучення молодої людини до художньої скарбниці людської цивілізації, що розвиває вміння людини генерувати образну інформацію у сфері власно­го художньо-естетичного уявлення, а це, у свою чергу, постає наріжною умовою розвитку творчого мислення.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи