П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи - страница 19

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Інноваційні освітні процеси досліджуються також в соціально-економічному, психолого-педагогічному й організаційно-управлінському аспектах, які визначають умови і середовище успішності створення, поши­рення й реалізації інновацій.

Понятійне поле сучасної інноватики визначають такі базові терміни: „но­вація", „інновація", „інноваційний процес", „інноваційна діяльність".

1 Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Ре­зультати. - К.: Грамота, 2005. - С. 59-60.


Новація (лат. novatio - оновлення, зміна) - продукт інтелектуальної дія­льності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чиекспериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спря­мований на підвищення її ефективності. Новаціями є знання: нові ідеї, теорії, моделі, відкриття, винаходи, процеси, структури, методики, стандарти, тех­нології тощо. „Однак не всі знання мають практичну цінність. Вони стають імпульсом для перетворень лише за умов, коли набувають форми інновацій здатних оновлювати виробничі сили, створювати передумови для технологі­чних і виробничих змін"1.

Новація після прийняття до реалізації та розповсюдження набуває нової якості - стає інновацією. У науковій літературі існують певні розбіжності в трактуванні поняття „інновація". Але більшість визначень грунтуються на концепції Йозефа Шумпетера, який вважав відкриття, винахід нового поча­тковою подією, а впровадження - завершальною подією, розглядаючи інно­вації з погляду застосування. Терміни „нововведення" та „інновація" вважа­ють рівнозначними й використовують як синоніми щодо кінцевого резуль­тату - впровадженої інновації. З таких позицій інновація (нововведення) -кінцевий результат креативної діяльності, втілений у новому чи вдосконале­ному продукті, технологічному процесі, що використовуються у практичній діяльності.

Детальний аналіз сутнісних ознак інновації дає підстави розглядати її і як процес і як продукт (результат). Інновація як процес означає часткову або масштабну зміну стану системи й відповідну діяльність людини. Інновація як результат передбачає процес створення (відтворення) нового, що має кон­кретну назву „новація". На цій підставі І. Дичківська пропонує розрізняти поняття „новація" („новий засіб") як певний засіб (нові ідеї, методи, методи­ки, технології, програми тощо) та „інновації", яке ширше за змістом, оскіль­ки означає процес, предметом якого є новації2.

Більш чітку диференціацію цих понять дає В. Паламарчук. Новацію вона вважає результатом творчого пошуку особи або колективу, що відкриває принципово нове в науці і практиці. Інновація є результатом зародження, формування і втілення нових ідей. Саме втілення, реалізація нових ідей є ознакою, за якою відрізняють інновації від власне новацій. Якщо педагог від­криє принципово нове - він є новатором, якщо трансформував якусь нову ідею в практиці - інноватор3.

1 Стадник В. В., Йохна М. А. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. - К.: Ака­демвидав, 2006. - С. 31.

2 Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. - К.: Академ­видав, 2004. - 352 с.

3 Паламарчук В. Ф. Першооснови педагогічної інноватики. - Т. 2. - К.: Освіта України,

2005. - С. 53.


Інноваційний (лат. innovatio - оновлення, зміна) процес - це спрямоване на якісні зміни у розвитку явищ проходження послідовних фаз, що відбува­ється закономірним порядком. Інноваційний процес пов'язаний з перетво­ренням наукового знання на інновацію, яка задовольняє нові суспільні пот­реби, і включає всі стадії створення новинки і впровадження в практику 1.

Поняття „інноваційний процес" порівняно недавно введено у глосарій педагогічної науки. Проте в публікаціях останнього періоду спостерігається тенденція до визнання його ключовим у системі понять інноватики 2. Такий підхід дозволяє встановити ієрархічність, наступність, взаємозалежність по­нять інноватики, конкретизувати їх зміст, визначити взаємозв'язки між ними.

У створеному в 1986 р. вченими Міжнародного інституту системних дос­ліджень "Інноваційному глосарії" термін "інноваційний процес" використо­вується для позначення послідовності етапів втілення ідеї у конкретний ко­рисний результат: сприйняття проблеми чи можливості; перша концепція оригінальної ідеї; дослідження і розробка; перший вихід у виробництво й на ринок; застосування і впровадження; удосконалення і зміни, які приносять прибуток 3.

У методології інноватики підкреслюється єдність трьох складових інно­ваційного процесу: створення, освоєння і реалізація новацій. Саме такий трьохкомпонентний інноваційний процес і є об'єктом вивчення в педагогіч­ній інноватиці. Предметом педагогічної інноватики виступає система відно­син, що виникають в інноваційній освітній діяльності, яка спрямована на становлення особистості суб'єктів освітнього процесу 4.

Успішність інноваційної діяльності ВНЗ визначається його включенням у всі етапи інноваційного процесу - виявлення, прогнозування суспільних потреб, пошуку концепції вирішення проблеми, проведення наукових досліджень, розробки, освоєння, розповсюдження (дифузії), впровадження і реалізації новацій, втілення їх в культур­ні норми, освітні й виробничі технології.

Аналіз різних визначень терміну "інноваційний процес" дозволяє зроби­ти висновок про те, що окремі вчені трактують цей термін в залежності від мети, об'єкта і предмета свого дослідження. Тим не менш, в будь-якому ви­падку специфічний зміст інноваційного процесу становить внесення змін в існуючі системи, процеси, технології, що дозволяє отримувати нові, більш ефективні результати, які мають практичне застосування.

1 Стадник В. В., Йохна М. А. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. - К.: Ака-демвидав, 2006. - С. 64.

2 Карпова Ю. А. Введение в социологию инноватики: Учебное пособие / Ю. А. Карпова. -

СПб.: Питер, 2004. - С. 20.

3 Haustein H., Maier H. Innovation Glossary. - Oxford, N.Y., Toronto, Sydney, Frankfurt, 1986.

4 Хуторской А. В. Педагогическая инноватика: методология, теория, практика: Научное издание. - М.: Изд-во УНЦ ДО, 2005. - 222 с.

5 Стадник В. В., Йохна М. А. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. - К.: Ака­демвидав, 2006. - С. 48.


За словами І. Прихожина - узагальнена функція інноваційного процесу визначається тим, як вона діє на інші функції 5. З цих позицій інновації у вищому навчальному закладі передбачають системність змін у структурі, управлінні, організації наукової, навчально-виховної діяльності, створення інноваційного середовища, розвиток певної інфраструктури.Як і в інших сферах суспільного буття, в системі вищої професійної осві­ти інноваційні процеси є не просто впровадженням нового. Вони реалізу­ються як цілеспрямовані зміни цілей, умов, змісту, засобів, методів, форм ді­яльності, яким властиві новизна, високий потенціал підвищення ефективно­сті діяльності загалом або у певних їх сферах, здатність забезпечити довгот­ривалий корисний ефект, узгодженість з іншими нововведеннями 1.

Інноваційні освітні процеси функціонують у відповідності з притаман­ними їм законами, які виражають необхідні, істотні, стійкі відношення між новим і традиційним в системі вищої професійної освіти, а також закономір­ності в розвитку педагогічної системи ВНЗ. Виявлення та аналіз цих законо­мірностей дозволяє визначити умови ефективності розвитку й реалізації ін­новаційних процесів, принципи управління ними. Зауважимо, що закономі­рності проявляються як зовнішні відношення інноваційних освітніх процесів з іншими суспільними явищами та системами і як внутрішні структурно-функціональні зв'язки, що притаманні саме інноваційному процесу. Також виділяють загальні закономірності - характерні для інноваційного процесу в цілому, і часткові, локальні - притаманні певному типу інноваційних проце­сів, або окремим його етапам.

Науковці до законів перебігу інноваційних процесів в освіті відносять: незворот-ну дестабілізацію педагогічного інноваційного середовища, стереотипізацію педаго­гічних нововведень, циклічність інноваційних процесів і закономірність фінальної реалізації (І. Дичківська, Л. Подимова, О. Попова, В. Сластьонін, Н. Юсуфбекова та ін.)

У дослідженнях з педагогічної інноватики вказується, що для реалізації законів інноваційних процесів необхідна певна сукупність умов (І. Гавриш, І. Дичківська, Г. Паламарчук, А. Хуторський та ін.).

Інноваційні процеси пов'язані зі створенням, освоєнням та розповсю­дженням інновацій, як поєднання різноманітних умов (організаційних, управлінських, економічних, соціокультурних тощо) впровадження іннова­цій 2.

Узагальнюючи результати наукових розвідок у цьому напрямку, можна виділити певні групи умов реалізації інноваційних освітніх процесів: інсту-тиційні, соціокультурні, організаційно-управлінські, психолого-педагогічні.

Інституційні умови передбачають: необхідне нормативно-правове забез­печення регулювання інноваційної освітньої діяльності, розвинуту іннова­ційну інфраструктуру, сформоване інноваційного середовище.

1 Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. - К.: Академ-

видав, 2004. - С. 23.

2 Марущенко О. А. Образование как фактор общественной интеграции // "Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи" / Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - Харків: 2000. - № 489. - С. 135-138.


Становлення нових інституційних форм (законодавчих, організаційних, інформаційних, соціокультурних та ін.) забезпечує розвиток і регулювання нових суспільних відносин, що виникають в процесі освоєння і реалізації ін­новацій. Створенню необхідних інституційних умов сприяє цілеспрямована державна інноваційна політика - сукупність форм і методів впливу держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмів інституційного, ре­сурсного забезпечення підтримки й розвитку інноваційної діяльності та фо­рмування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів.

Перш за все освітня політика держави формується через нормативно-правову базу регулювання інноваційних процесів в освіті. Концептуальні положення інноваційних перетворень у галузі освіти визначені відповідними нормативними документами: Національною доктриною розвитку освіти, За­конами України „Про освіту", ,,Про вищу освіту", Законом України "Про ін­новаційну діяльність", Положенням "Про порядок здійснення інноваційної діяльності в системі освіти України" (2000 р.), Положенням про інноваційну освітню діяльність, в яких відображено тенденції до гуманізації, інтернаціо­налізації та гуманітаризації освіти, передбачено заходи, спрямовані на онов­лення діяльності навчальних закладів.

У Положенні "Про порядок здійснення інноваційної діяльності в системі освіти України" (2000 р.) основними умовами здійснення інноваційної освіт­ньої діяльності визначено: дотримання майнових і немайнових прав фізич­них та юридичних осіб, які ведуть інноваційну освітню діяльність, збере­ження життя і здоров'я учасників навчально-виховного процесу; дотримання фізичними та юридичними особами, які ведуть інноваційну освітню діяль­ність, своїх майнових і немайнових зобов'язань, вимог державних стандартів освіти; керованість інноваційної освітньої діяльності; готовність керівників та працівників навчальних закладів, органів управління освітою до інновацій­ної освітньої діяльності; економія ресурсів, потрібних для здобуття освіти, здійснення освітньої діяльності та управління освітою.

Інституційні умови сприяють розвитку інноваційної інфраструктури (лат. іпіга - нижче, під і structura - побудова, розміщення) - сукупності взає­мопов'язаних, взаємодоповнюючих систем і відповідних їм організаційних і управлінських підсистем, необхідних і достатніх для ефективного здійснен­ня інноваційної діяльності й реалізації нововведень1. Інноваційну інфра­структуру утворюють організації, підприємства, установи, їх об'єднання, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (консалтингові, ма­ркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо)

1 Бушуєв С. Д., Бушуева Н. С., Бабаев И. А. и др. Креативные технологии управления проектами и программами: Монография. - К.: "Саммит-Книга", 2010. - С. 730.


З метою розбудови належної інноваційної інфраструктури в Україні, що забезпечувала б інноваційний процес, сприяла б підвищенню конкурентоз-датності національної економіки та ефективному використанню вітчизняно­го науково-технологічного потенціалу, Міністерством освіти і науки України розроблено та затверджено постановою Кабінету Міністрів України Держав­ну цільову програму "Створення в Україні інноваційної інфраструктури" на 2009-2013 роки, заходами якої передбачається організація на базі вищих на­вчальних закладів науково-виробничо-інноваційно-інвестиційних комплек­сів, що поєднуватимуть навчальний процес і наукові дослідження з розвину­тою мережею високотехнологічних інноваційних структур. Реалізація зазна­ченої Програми буде сприяти реалізації інноваційного потенціалу ВНЗ шля­хом перетворення вищого навчального закладу в науково-освітньо-інноваційний комплекс. Створюючи й удосконалюючи інноваційну інфра­структуру, охоплюючи інноваційною діяльністю підприємства регіону, роз­виваючи інформаційні ресурси, залучаючи в регіон вітчизняних і закордон­них інвесторів і активізуючи міжнародні контакти, науково-освітньо-інноваційний комплекс може стати одним з найважливіших факторів еко­номічного й соціально-культурного розвитку території, і сприятиме форму­ванню відчутного синергетичного ефекту від впровадження інновацій.

Фундаментальні дослідження, прикладні розробки, розповсюдження, юридичний, методичний, консультативний супровід освітніх інновацій здій­снюють на різних рівнях науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади, інститути післядипломної педагогічної освіти, науково-методичні лаборато­рії, інноваційні центри, методичні відділи управлінь освіти, громадські об'єднання учителів.

Інноваційний процес здійснюється як комплекс відносин між науковими установами, організаціями-розробниками і навчальними закладами, в яких реалізуються інновації. Тому рівень розвитку інноваційної інфраструктури визначається не тільки наявністю відповідних інституцій, а й ефективністю взаємодії між ними, інтеграцією діяльності наукових колективів і педагогів-практиків, впровадженням інформаційно-комунікативних технологій обмі­ну знаннями, дієвою системою управління інноваційними процесами.

Багаторівневий навчально-науковий комплекс, виходячи з цього, має як би уточнені, цілеспрямовані самостійні функції, хоча кожна його структура має свій конкретний рівень підготовки майбутніх спеціалістів. Але при цьо­му структури настільки взаємопов'язані, що підсумки діяльності однієї з них є початком і основою діяльності іншої, причому як по вертикалі, так і по го­ризонталі. Наявність паралельних зв'язків між структурними підрозділами науково-освітнього комплексу надає всій системі гнучкості, маневреності, самодостатності, стабільності та динамізму розвитку1.

1 Барановский А. И., Вольвач В. Г. Инновационный вуз на рынке образовательных услуг: Монография. - Омск: Изд-во Омского экономического института, 2005. - С. 75.


Інноваційні процеси завжди пов'язані зі змінами в соціальному середо­вищі, переоцінкою людьми своїх поглядів на вимоги до життя, смислу і сти­лю професійної діяльності, необхідністю вибудовувати нові моделі виробни­чих, міжособистісних й міжгрупових відносин. Разом з тим, прийняття й упровадження нового супроводжується проявами агресивності традиційного середовища. Прагнення педагогів-новаторів змінити усталені норми освіт­ньої діяльності стикаються з серйозними перешкодами й соціально-психологічними бар'єрами, оскільки впровадження інновацій викликає не­обхідність змін установок, цінностей, мотивів педагогічної праці.Інноваційне освітнє середовище визначається динамічністю інноваційної інфраструктури на різних рівнях: суспільства, системи освіти в державі, окремого регіону й навчального закладу. За визначенням І. Дичківської ін­новаційне середовище - це педагогічно доцільно організований простір життєдіяльності, який сприяє розвитку інноваційного ресурсу особистості; інтегрований засіб накопичення і реалізації інноваційного потенціалу на­вчального закладу, тобто, здатності створювати, сприймати, реалізовувати нововведення та своєчасно позбавлятися від застарілого, педагогічно недоці­льного 1.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи