П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Відтак, термін "інтеграція" практично не вживався до ХІХ століття. На межі ХІХ-ХХ століть відбувається процес "цементації наук", утворення зв'язків між раніш розпорошеними науковими галузями, з'являються нові міждисциплінарні напрями дослідження. У ХХ столітті філософи намага­ються створити єдину уніфіковану науку, використовуючи апарат матема­тичної логіки як засіб аналізу, де значний вплив на ідею інтеграції мав принцип редукціонізму. Це дозволило дійти висновку, що ціле має розгля­датися як надсумативна, нададдитивна єдність, а завданням інтегральної ло­гіки є синтез цілого на основі уявлень про властивості частин. Тут можна го­ворити також про органіцизм як шлях інтеграції знань, що характеризується об'єднанням різних частин для збільшення цілісного кожного шляхом уста­новлення взаємозв'язків з іншими частинами чи знанням у цілому.

1 Енциклопедія освіти / [гол. редактор В. Г. Кремень] / Акад. пед. наук України. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - С. 356

2 Прокофьєва М. Ю. Интеграция педагогической поготовки будущих воспитателей до­школьных учереждений и учителей начальних класов : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 /

Прокофьева М. Ю. - Ялта, 2008. - 268 с.

3 Арцишевська М. Р. Інтеграція змісту освіти : [монографія] / М. Р. Арцишевська, Р. А. Арцишевська. - Луцьк : "Вежа" Волин. нац. ун-ту ім. Л. Українки, 2007. - 316 с.; Браже Т. Г. Интеграция предметов в современной школе / Т. Г. Браже // Литература в школе. - 1996. -№ 5. - С. 150-156.; Іванчук М. Г.Інтегроване навчання: сутність та виховний потенціал (Вихо­вання особистості молодшого школяра в умовах інтегрованого підходу до навчання) / М. Г. Іванчук. - Чернівці : Рута, 2004. - 360 с.


Як пише В.Р. Ільченко, інтегративний підхід в освіті - це підхід, що веде до інтеграції змісту освіти, тобто доцільного об'єднання його елементів у ціліс­ність. При цьому, результатом зазначеного інтегративного підходу можуть бути цілісні системи знань різних рівнів - цілісність знань про соціальну (у тому числі педагогічну), природну, космопланетарну дійсність; предмета, курсу, розділу, теми. Важливо, що у практичній площині інтегративний під­хід реалізується під час вивчення інтегрованих курсів чи окремих предметів з освітньої галузі, коли цілісність знань формується завдяки інтеграції їх на основі спільних для всіх предметів понять, застосуванню методів і форм на­вчання, контролю і корекції навчальних досягнень студентів та учнів, що спрямовують навчальний процес на об'єднання знань. Це відбувається на основі міждисциплінарних підходів до їх організації.

Слід зазначити, що у вітчизняній педагогіці на основі інтегративного пі­дходу розроблено концепцію цілісної природничо-наукової освіти, теорети­чні та методичні засади формування змісту освітньої галузі "Природознавст­во", систему навчально-методичних комплектів до неї (програми, підручни­ки, посібники до учнів, учителів); опрацьовано теоретичні та методологічні основи інтеграції, втілення їх у змісті та навчальному процесі професійної освіти. Можна виділити напрями, за якими поєднуються предметні галузі: 1) близькі природничі й гуманітарні науки: математику, мову й історію; 2) різні природничі науки; 3) теоретичні (фундаментальні) й прикладні на­уки; 4) природничі науки з гуманітарними; 5) природничі й суспільні нау­ки; 6) іноземні мови і їхнє культурне середовище.

Відтак, інтеграція в освіті виконує такі функції: освітню, виховну, розви-вальну, психологічну, методологічну, організаційну. При цьому інтеграція може мати різні форми: предметно-образну, понятійну, світоглядну, діяльні­шу, концептуальну тощо.

У педагогіці, філософії освіти розглядаються різні види інтеграції і відпо­відно інтегративного підходу: сутнісна, холістська, поліцентрична, філософ­ська, технологічна, особистісно-орієнтована інтеграція; застосовуються різні субмеханізми інтеграції: закон, метафізація, мережа теорій, картина світу тощо.

В Україні проблеми інтегративного підходу в освіті вирішуються науков­цями Києва, Львова, Полтави, Луцька, Тернополя, Дніпропетровська.

У АПН України працює науково-методичний центр інтеграції змісту освіти (м. Полтава, 1999), в Інституті педагогіки АПН України - лабораторія інтеграції змісту освіти (м. Полтава, 1999 p.; керівник - В. Р. Ільченко). У цих закладах розробляються філософські, психологічні, дидактичні основи інте­грації змісту освіти в дошкільній освіті, початковій, основній, старшій школі, визначається вплив цілісної освіти на стан здоров'я учнів, розвиток вербаль­ного і невербального інтелекту, на мотивацію навчання, формування соціа­льної зрілості учнів.

У Росії інтегративний підхід в освіті розробляють учені Санкт-Петербурга (І. Ю. Алексашина), Москви (Ю. А. Пен-тін). У США інтегратив­ний підхід розробляється в Каліфорнійському університеті інтегральних до­сліджень. Університетом штату Мері ленд (округ Балтімор) субсидується проект ESIP (Elementary Science Integration Project), призначений для дослі­дження інтеграції науки. В Огайо діє Асоціація інтегративних досліджень (The Association for Integrative Studies - AIS), заснована з метою обміну ідеями серед науковців та адміністраторів в усіх галузях науки і мистецтва щодо проблем, пов'язаних з інтегративними дослідженнями. У Парижі діє Міжна­родний Центр Трансдисциплінарних досліджень, мета якого - встановлення природи й характеристик потоків інформації, що циркулює між різними га­лузями знання. Відтак, як вважає В. Р. Ільченко, прагнення до інтеграції в освіті є загальнокультурною тенденцією 1.

Як пише Г. К. Селевко, термін "інтеграція", що означає "об'єднання, з'єд­нання, підсумовування", в педагогічних технологіях застосовується в декіль­кох значеннях.

З філософсько-педагогічної точки зору інтеграція може бути розглянута як механізм, що забезпечує приведення у відповідність індивідуального рів­ня мислення і рівня розвитку сукупної свідомості людства, що визначається поняттям "ноосфера". Це також поняття, що відображає фундаментальні умови будови будь-якої системи.

Суть принципу педагогічної інтеграції (який є провідним у розвитку су­часних освітніх систем) полягає у розумінні умовності суворої диференціації природничого і гуманітарного знання на окремі освітні галузі, прагнення до створення синтетичних, інтегрованих систем знань, що дають школярам уя­влення про цілісну картину світу.

При цьому можна говорити про концепцію інтеграції в освіті, яка базується на таких теоретико-методологічних основах:

1 Енциклопедія освіти / Академія пед. наук України; гол. ред. В. Г. Кремень - К.

ЮРІНКОМ ІНТЕР, 2008. - С. 356.


Принцип взаємодоповнюваності природничонаукової методичної традиції й гуманітарних способів пізнання

Синергетичний підхід: спільність закономірностей і принципів самоор­ганізації різних макросистем - фізичних, хімічних, біологічних, технічних, економічних, соціальних.

Системний підхід: інтеграція - система систем, результат систематизації вищого порядку.

Гносеологічний підхід: інтеграція - це спосіб і процес формування багато­вимірної поліфонічної картини світу, заснованої на сполученні різних спо­собів і форм осягнення дійсності; це також процес і результат становлення цілісності (холізму) - єдиної якості на основі багатьох інших якостей; прин­цип здійснення освітнього процесу, заснований на взаємній доповненні, комплементарності різних форм пізнання та засвоєння дійсності.

Герменевтичний підхід: інтеграція - це принцип, який виявляється в пе­ретворенні всіх компонентів освітньої системи у напряму об'єднання, уза­гальнення, розробки інтеграційних освітніх програм, навчальних курсів, уроків, заходів, отримання інтеграційних результатів освіти та ін.Діяльнісний підхід: інтеграція - це засіб, що забезпечує цілісне пізнання світу і здатність людини системно мислити при розв'язанні практичних за­дач; створення умов для становлення в учнів особистісно-багатовимірної ка­ртини світу і пізнанні себе в цьому світі.

Інформаційний підхід: інтеграція - провідна тенденція оновлення змісту освіти - велика науковознавча проблема. Головним завданням тут є інтегра­ція каналів інформаційної взаємодії учнів і студентів зі світом в його цілісно­сті і розмаїтті, актуалізація природних можливостей багатовимірного сприй­няття дійсності. Об'єктами інтеграції в навчальному пізнанні можуть висту­пати: види знань, система наукових понять; закони, теорії, ідеї; моделі об'єк­тивних процесів.

   Розвивальне навчання: з позицій розвитку особистості інтеграція створює умови для: виходу на вищий рівень осмислення буття; вдосконалення інди-відуально-особистісного апарату пізнання; розвитку свободи мислення; сфо-рмованості креативності учнів 1.

Інтеграція знань засвідчує їх доцільність, а такі аспекти організації науко­вого знання, як закономірність, необхідність і випадковість у контексті вико­ристання інтегрованих знань, виражаються більш логічно та повно (І. М. Козловська). Відтак, інтеграція знань сприяє їх повноті: однакова кіль­кість інтегрованих знань є дидактично повноціннішою, ніж предметних. За таким підходом знання набувають оперативності й мобільності як готовності їх застосовувати у схожих і варіативних ситуаціях, що сприяє більш ефекти­вному володінню способами їх застосування. Інтегративні знання набагато легше та творчо реалізовувати вихованцями у нових ситуаціях, оскільки сам інтегративний підхід уже з самого початку готує всіх учасників навчального процесу до необхідності виходити за рамки звичайних ситуацій (Г. Я. Дутка). Тому інтегративний підхід покладено в основі творчої діяльності, оскільки він передбачає вміння комплексного застосування знань, їх синтезу, перене­сення ідей і методів з однієї науки в іншу (Б. Т. Камінський).

При цьому інтеграцією можна розуміти як процес і результат взаємодіє елементів (із заданими властивостями), що супроводжується відновленням, установленням, ускладненням і зміцненням істотних зв'язків між цими еле­ментами на основі достатньої підстави, в результаті чого формується зінтег-рований об'єкт (система) з якісно новими властивостями, у структурі якого зберігаються індивідуальні властивості вихідних елементів 2.

1 Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий / Г. К. Селевко. - М. : Нар. образование, 2006. - Т. 1. - 845 с. ; Т. 2. - 816 с. - Т. 1. - С. 451-452.

2 Дутка Г. Я. Фундаменталізація математичної освіти майбутніх економістів : моног­рафія / Г. Я. Дутка ; наук. ред. д-р пед. наук, проф., чл.-кор. АПН України М. І. Бурда. - К. : УБС НБУ, 2008. - С. 376.


Сукупність теоретичних положень, що пояснюють сутність феномена ін­теграції у сучасній педагогіці об'єднані загальним поняттям "інтегративний підхід": у результаті інтеграції раніше самостійні елементи поєднуються та певним чином синтезуються у цілісну систему на основі встановлення функ­ціональних взаємозв'язків, взаємного переходу та доповнення, керування, зближення теорій навчання і виховання, об'єднання в системах організації освіти та його змісту.

Загалом, проблеми інтегрованого підходу в освіті досліджуються у сучасній пе­дагогічній теорії та практиці за напрямами:

методологічні проблеми інтеграції (С. У. Гончаренко, І. М. Козловська, Ю. І. Мальований та ін.);

використання інтегративно-диференційованого підходу до структурування змісту знань та освіти, зменшення багатопредметності, укрупнення освітніх галузей (Л. В. Дольнікова, В. В. Сєріков);

генералізація змісту навчальних предметів (концепція внутрішньо предметної інтеграції - В. І. Загвязинський);

формування системи знань інтегративними методами (О. І. Джулик);

поєднання в одних просторово-часових координатах різних технологій, мето­дів, прийомів (концепція синтезу дидактичних систем - Л. А. Артемєва, В. В. Гаври-люк, М. І. Махмутов);

укрупнення династичних одиниць (П. М. Ерднієв);

інтеграція змісту професійної освіти (Р. С. Гуревич, Я. М. Собко);

особливості інтегративних процесів у професійно-технічній школі (Д. І. Коломієць);

взаємозв'язки інтеграції та диференціації (В. Ф. Моргун);

структурування інтегрованих знань та цілісність змісту природничо-наукової освіти (В. Р. Ільченко, А. В. Степанюк, Б. Є. Будний);

проблеми розробки інтегрованих курсів (К. Ж. Гуз, В. Р. Ільченко, В. К. Сидоренко, Н. О. Талалуєва, Л. Б. Лук'янова);

технології інтегрування навчальних предметів (наприклад, фізика + хімія -А. І. Гуревич);

інтеграція у ступеневій освіті (Ю. Ц. Жидецький);

імовірнісно-статистичні аспекти інтеграції (В. Й. Якиляшек);

інтеграція елементів контролю у навчанні (Л. І. Джулай);

інтеграція у теоретичному та виробничому навчанні (Т. Д. Якимович); інтегративне навчання з використанням комп'ютерної техніки у професійній під­готовці (Р. М. Собко);

формування дидактичних комплексів у професійно-технічній освіті інтеграти­вними засобами (Б. Т. Камінський);

інтеграція загально технічних та гуманітарних знань (Л. В. Сліпчишин);

екологічна освіта;

глобальна, холістична, цілісна освіта;

громадянська освіта;

•   поєднання в єдине ціле виховання та навчання, навчання та праці, зусиль школи та громадськості.

Слід зауважити, що інтеграція може розглядатися як: важливий важіль оптимізації кінцевого результату професійного навчання, умова, засіб під­вищення ефективності і скорочення термінів оволодіння основами профе­сійної майстерності майбутніми фахівцями (А. П. Біляєва); процес чи стан відбудови, відновлення, поповнення, поєднання раніше ізольованих частин (І. М. Козловська), як створення великих педагогічних одиниць на основі вза­ємозв'язку різних компонентів навчально-виховного процесу (В. С. Безру­кова).

До головних способів інтеграції відносяться: уніфікація, універсалізація, категоріальний синтез, екстраполяція, узагальнення, моделювання, система­тизація; інтеграція пов'язана з якісними і кількісними перетвореннями взає­модіючих елементів.

Таким чином, теоретичні положення педагогічної інтеграції постають функцією і методом педагогічного пізнання, інструментом перетворення психолого-педагогічної практики. Як методологічне знання педагогічна ін­теграція спроможна забезпечувати наступність традиційного и нового, тео­ретичного знання і практичного досвіду. Як інструмент перетворення прак­тики, педагогічна інтеграція здатна виключати дублювання, тобто оптимізу-вати педагогічний процес, приводити до створення нових теоретичних й практичних об'єктів, таких як концепцій, теорій, педагогічних систем, нових навчальних курсів, видів діяльності, зміна середовища, створення нових мо­делей, технологій, дидактичних засобів.

У цілому інтеграція є необхідною умовою модернізації змісту освіти, сприяє формуванню цілісної системи знань, умінь та навичок вихованців, розвитку їх мислення, творчих можливостей. Відтак, інтегративний підхід в освіті та, взагалі, розвитку людини покликаний на основі інтеграції окремих розвивальних аспектів отримати надрезультат - нові системні властивості цілого - цілісну особистість.

Інтеграція, що як загальнонауковий принцип дедалі більше застосовується у побудові педагогічної дійсності, передбачає врахування багатоманітності ознак елементів, які інтегруються, причому в процесі накопичення кількісних ознак і виникнення нової якості зберігаються індивідуальні риси інтегрова­них елементів (принцип єдності, якості та кількості).

Можна говорити також і про основні філософські концепції інтеграції знань - концепція єдності світу та всезагального зв'язку явищ; концепція інте­грації знань як вияву творчості у діяльності людини (Я. М. Собко). Таким чи­ном, можна говорити про метапредметну інтеграцію як шлях формування змісту освіти (І. М. Козловська, А. В. Хуторський), що актуалізує нове дидак­тичне поняття - "метапредмет" (А. В. Хуторський), зміст якого базується на системі фундаментальних освітніх об'єктів 1.

1 Козловська І. М. Метапредметна інтеграція як засіб формування змісту професійної освіти / І. М. Козловська // Інформаційно-телекомунікаційні технології в сучасній освіті: дос­від, проблеми, перспективи : збір. наук. праць / за ред. М. М. Козяра та Н. Г. Ничкало. - Львів : ЛДУ БЖД 2009. - Ч. 2. - С. 71-74.; Хуторской А. В. Современная дидактика : [учеб. для вузов] / А. В. Хуторской. - СПб. : Питер, 2001. - 544 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи