П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

3 Попова И.М. Повседневные идеологии. Как они живут, меняются и исчезают. - К.: Ин-т социологии НАН Украины, 2000. - С. 98.


Сучасне суспільство, яке уже не зберігає в достатній мірі стабільних умов існування людини, вимагає від індивіда високого рівня самодетермінації. Актуальною проблемою для сучасної філософської науки стає самореаліза-ція особистості у нестабільних соціальних умовах, що на сучасному етапі ро­звитку глобалізованого суспільства визначається ситуацією краху ряду уста­лених соціальних структур, який призвів на індивідуальному рівні до розпа­ду життєвих орієнтирів, характеризується як ситуація трансценденції, тобто позначається прагненням людини до постійного саморозвитку й виходом за межі того, що від неї вимагається. До того ж, як зазначають І.П. Хобта та С.Ф. Шевчук, у такій суспільній ситуації, коли багато універсальних, приро­дних прав людини мають декларативний характер найбільш важливу та, ма­буть, і визначальну роль для процесу саморозвитку, самореалізації творчих сил людини відіграє її внутрішня свобода2. Особливістю становлення духов­ного світу людини постає ситуація, коли постійні екологічні, енергетичні, інформаційні, комп'ютерні "революції" та "кризи", домінування впливу ін­новацій та віртуалістики виявляють нові проблеми та труднощі, які обумов­люють соціальний і культурний розвиток особистості. Велику увагу дослід­ників буття людини у кризовому соціумі привертається до культурних змін, оскільки, як вказує І.М. Попова, "загибель одних культурних форм та поро­дження нових надають суспільній кризі глибокого внутрішнього, особистіс-ного характеру, породжуючи так звану "кризову свідомість" 3. Тому визначи­мо першим фактором, котрий обмежує свободу самореалізації особистості в сучасному суспільстві, глобальні культурні зміни.Передусім варто відзначити, що у таких умовах відсутня у культурі й адекватна до соціальних змін цілісна система самореалізації. Крім того, як зазначає Л.В. Сохань, "сучасна інформаційна техніка дає можливість руйну­вати життєвий світ людей та їх цінності, та занурювати індивідів та групи у віртуальну реальність, якщо вони не усвідомлюють небезпеки та не будують захисту від неї"1, відбувається трансформація особистості, її перетворення із творця технологічних приладів на їх споживача, який підкорює свою життє­діяльність обслуговуванню цих механізмів.

Також самореалізація особистості зазнає суттєвої соціально-культурної детермінації у зв'язку із процесами утвердження масової культури. Специфі­ка останньої полягає у впливі на формування ціннісних орієнтацій особис­тості та потреби в самореалізації, а також і в обумовленні структурних еле­ментів цього процесу, передусім самопізнання, самовизначення та самоіден-тифікацію, через такі найпоширеніші канали як засоби масової інформації та комунікації. Сучасні умови розвитку масової культури призвели й до змі­ни уявлень про особистість як суб'єкта культури, а існуюча система засобів масової комунікації дає нове підгрунтя для об'єктивації та уніфікації особис­тості, і формує становлення новітнього типу особистості. Базовим типом особистості утверджується споживач, такий суб'єкт, який безвольно сприй­має рекламні установки, а уявлення, архетипи, цінності цієї культури стають частиною його внутрішнього світу і свою самодіяльність він здійснює винят­ково із заданих позицій.

1 Сохань Л.В. Глобальні ризики сучасного світу: гуманістична парадигма соціокультурної рефлексії // Практична філософія. - 2003. - № 3. - С. 97.

2 Блюменкранц М. Глобальные проблемы современного культурного процесса // Воп­росы философии. - 2006. - № 5. - С. 162


Спрямованість масової культури на розважальні функції мистецтва приз­водить до переходу особистості від духовної реальності, котрій притаманні постійні вольові зусилля стосовно саморозвитку та самоудосконалення, до віртуальної, альтернатива якої містить узвичаєне емоційне сковзання у ново-створеному світі. Це породжує дефіцит особистісної реалізації у жорсткій та суворій дійсності, який, відповідно, компенсується помилковою самоіденти-фікацією зі зразками життя телевізійних героїв та зірок шоу-бізнесу, у чому й знаходять вихід ті людські емоції, котрі у повсякденному житті досить часто виявляються незатребуваними2. У такий спосіб відбувається зміна функціо­нальної ролі культури, яка раніше полягала у метафізичній місії та духовно­му самостановленню, а сьогодні утверджується засобом втечі людини від себе та реального світу у фантомне буття. Така ситуація, яка ще й підсилена не­стійкими та мінливими соціальними процесами, призводить до того, що особистість стає нездатною розвиватися на основі власної індивідуальності. В умовах масової культури транзитивного українського суспільства, процес самореалізації особистості передбачає не лише пристосування до нової куль­турної реальності, але й формування у неї внутрішніх зусиль, спрямованихна саморозвиток1. І лише проходження особистістю усіх етапів самореалізації та досягнення нею свободи та сформованості потреби в самореалізації на ос­нові загальнолюдських цінностей та смисложиттєвих установок сприяє інди­відуальному пошуку в тотальній масовізації та стандартизації суспільства необхідних сфер цілепокладання індивіда.

Соціально-культурна криза, тотальне домінування масової культури, які породжені сучасними глобалізаційними процесами, спричинили явище кризовості людського буття, а особливу детермінативну роль у становленні та розвитку особистості сьогодні починають відігравати ризики. Саме ризик, будучи продуктом невизначеності, незавершеності, нестабільності у конкре­тному транзитивному соціумі, набуває рис тотальності і стає характерною ознакою внутрішнього світу людини. Таке становище можна визначити як граничне буття індивіда, котре породжує особистісне начало і одночасно за­перечує буденність як стандартизоване, формалізоване масове буття. Саме ж граничне буття, як визначає Н.В. Хамітов, є повстанням проти соціальної за­даності людського життя, доволі суттєвим проривом до свободи2 і притаман­не кожній людині, оскільки вона живе й рухається у часі крізь різні вікові ек-зистенційні надломи та кризи. Це спричинено також ситуацією, коли на від­міну від традиційної культури, в якій у процесі соціалізації індивід навчаєть­ся вмінню робити життєвий вибір, то в сучасних умовах він самотужки конс­труює свою систему цінностей, не тільки вибираючи при цьому між смисла­ми "своєї" культури, а й балансуючи між "своєю" і "чужою", між різними "чу­жими". Отож, "наслідком цього стає постійна присутність на грані буття та небуття, між буттям та небуттям, "в проміжках", "в розривах"3. Та лише через набуття свободи як творчості життя та форми самореалізації особистості зні­маються основні життєві протиріччя, як соціальні, так і індивідуальні, дося­гається гармонія граничного буття та долається негативний вплив кризових явищ на індивіда. У індивіда виробляється здатність до самотрансценденції як способу вийти з рамок суворого соціокультурного детермінізму. Отже, глобальні культурні зміни призвели до того, що, по-перше, у культурі немає адекватної до мінливих умов життя моделі для самореалізації. По-друге, утверджується масова культура, яка базовим типом особистості визначає споживача. Відповідно, його самореалізація здійснюється передусім на основі рекламних установок, сферою самореалізації визначається уже не духовна, а віртуальна реальність, збільшується роль ризиків. А єдиним способом утвер­дження індивідуальної свободи є відчуття граничності буття.

1  Климова Л.Е. Массовая культура и личность: культурфилософский аспект. Автореф. дисс. ... канд. филос. наук. - Ставрополь, 2005. - С. 11.

2  Хамитов Н.В. Философия человека: от метафизики к метаантропологии. - К.: Ника-Центр, М.: Институт общегуманитарных исследований, 2002. - С. 123.

3  Козаченко Л.М. Чи дозволяє сучасний стиль життя зберегти особистісну ідентич­ність? // Філософська думка. - 2000. - № 2. - С. 63.


У сучасному техногеннному світі виникає ситуація, коли створений лю­диною світ протиставляється їй, триває процес відчуження, у чому великунегативну роль відіграв науково-технічний прогрес. Відтак, другим факто­ром, який обмежує свободу самореалізації особистості в сучасному суспільст­ві є вплив науково-технічного прогресу на культуру, автономність індивіда, на структурні елементи цілепокладання - самовизначення та самоідентифі-кацію. Індустріальна цивілізація призвела до спрощення духовної структури особистості, речі, які виробляються нею, переростають із засобу діяльності в мету, стаючи, таким чином, причиною такого відчуження. Науково-технічний прогрес дозволив передати машинам низку завдань, виконання яких людиною вимагало від неї певних фізичних та інтелектуальних зусиль, спонукало до розвитку вмінь, навичок, здібностей, внаслідок чого для окре­мого індивіда та для суспільства в цілому проблеми особистісного розвитку та самореалізації поступаються місцем іншим, насамперед техногенним.

Таким же чином відбувається і надання людиною техніці ряду особистих психофізіологічних якостей, а "така тенденція призводить до зростання від­чуженості людини від природи, оскільки встановлення над останньою влади технократії посилює опосередкованість спілкування і навіть створює ілюзію можливості ігнорувати природні та космічні закони, поширюючи серед на­селення психологію споживацтва"1. Виникає зовсім нова духовна ситуація, у якій поява аудіо-відео засобів відкрили можливості не лише кількісної, але й якісної трансформації культури. Людина за таких умов втрачає індивідуаль­ну автономність, все більш залежачи від технічних досягнень, від конкретних речей, які закріплюються у її побуті, втрачаючи своє основне функціональне призначення, зміщуючи увагу на другорядні.

1 Матвєєв В. Актуалізація проблеми самореалізації особистості в сучасній Україні та мо­жливість залучення релігійного потенціалу. - Персонал. - 2006. - №2. - С. 66.


Це стосується комп'ютера, який із допоміжного засобу для роботи індиві­да перетворюється на нову ігрову віртуальну реальність, що повністю пог­линає його, особливо це стосується молоді. А Інтернет, який стає чи не осно­вною сферою віртуальної реальності нав'язує своїм користувачам думку, що найважливішим для сучасної людини є насамперед корисність не пізнання, а інформування та, відповідно, не знань, а інформації, ігноруючи її духовну значимість та суб'єктивність відношення до неї кожного. Також таким при­ладом є і мобільний телефон, основна функція якого здійснювати спілку­вання між абонентами створює таку колізію, коли простий обмін інформаці­єю стає спілкуванням заради самого спілкування. У суспільстві, в якому утве­рджується панування електронних комунікацій, особистість втрачає свою екзистенційну якість, оскільки, включаючись у цю систему спілкування, вона набуває анонімного характеру, не має можливості до персональної ідентифі­кації, яка притаманна традиційним міжособистісним відносинам. Замінюю­чи власне ім'я віртуальним "ніком", застосувавши безліч масок, які не є соціа­льно значимими для індивіда, особистість не має здатності до самовизначен­ня та самоідентифікації, які втрачають свою цілісність, адже відсутні праг­нення виявити та реалізувати власну індивідуальність на основі сприйняття суспільства як головної цінності. Отже, індивід втрачає відчуття реальностіцього світу, що містить у собі відчуття об'єктивності умов, реальності часу, простору, втрачає зміст і сенс власного існування, процес самопізнання для подальшої самореалізації перетворюється на безосмислений процес отри­мання все більшої кількості інформації, яка не має жодного значення для нього. Отже, новітня технічна цивілізація у багатьох моментах заперечує сутність особистості, у якої сформована творча індивідуальність та виробле­на здатність до цілісної самореалізації на основі утвердження індивідуальної свободи.

Зміна ціннісної системи, яка триває протягом останніх двох десятиліть, сучасного українського суспільства передбачає відхід від ідей квазіколективі-зму, патерналізму та вкорінення ідей свободи у всі сфери соціального життя. Така ситуація, коли попередня система цінностей та ціннісних орієнтацій іще не зруйнована, а нова ще не склалась, сприяє появі кризи свідомості та, як наслідок, втрати ідентичності та маргіналізації1. Це все призвело не до утвердження свободи як основного принципу самореалізації особистості, а до неусвідомлення власних потенційних сил людини, що викликане трива­лою відсутністю практик вироблення індивідом ініціативності, відповідаль­ності, самостійності. Неуміння індивіда адаптуватися до соціальних змін, йти у ногу з часом істотно впливають на особистісний розвиток, гальмуючи його основні структурні процеси. Після чого люди, відмовившись від попередніх моделей для особистісної самореалізації, виявляються нездатними спроекту­вати нові, адекватні до сучасних соціальних умов, що виражається у відсут­ності життєвих планів, систематичного самопізнання та самоусвідомлення, стихійних, одномоментних актів реалізацій тих чи інших власних сутнісних сил.

1 Сімченко Г.В. Людина в кризовому соціумі: ідеологічні виміри // Наука. Релігія. Суспі­льство. - 2004. - № 1. - С. 306.

2 Горозия В.Е. Отчужденный мир и проблема социализации человека (философский, со-циолого-психологический анализ) // Отчуждение человека в перспективе глобализации ми-


Третім фактором, який обмежує свободу самореалізації особистості в су­часному суспільстві є невідповідність освіти соціально-культурним змінам. Як відомо, процес самореалізації особистості розпочинається з моменту пер­винного формування особистості у процесі соціалізації, що розпочинається ще у ранньому віці. Особливу роль в утвердженні внутрішньої свободи осо­бистості в сучасних умовах відіграє соціальний інститут освіти, що обумов­лено, за визначенням В.Є. Горозії, низкою вимог. Однією з основних є зміна процесу соціальної підготовки індивідів, що викликане революційними змі­нами у науково-технічній сфері та набуттям вирішального значення процесу навчання. Також надлишок масової інформації створює у молоді ілюзію освіченості, а практичне зіткнення з життям з особливою гостротою виявляє слабкість знань і непевність ціннісної орієнтації, непідготовленість до життя, що хворобливо переживається молоддю і стає джерелом конфліктів. Склад­ність же професійної орієнтації часто призводить до неправильного вибору професії, що свідчить про нереалізованість особистості2. Це призводить донеобхідності виховання у молоді здатності до свободи - особливої характе­ристики людини-екзистенційної істоти. Ця здатність особи до автономного існування, здатність самостійно, незалежно (враховуючи, але долаючи біоло­гічну і соціальну заданість) облаштовувати власну долю, відношення зі сві­том, реалізовувати самостійно пізнане життєве призначення, здійснюючи власний, індивідуальний вибір. Саме здатність до свободи інтегрує людину як ціле, дозволяє їй здійснювати гармонійне існування1. Така детермінативна спрямованість функціонування соціальних інститутів, які беруть участь у соціалізації індивідів, призводить до утвердження свободи як необхідної умови самореалізації особистості, у чому полягає сутність переходу до її не­залежності від зовнішнього світу, зовнішньої детермінації до самодетерміна-

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи