П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи - страница 27

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

ції.

Четвертим фактором, який обмежує свободу самореалізації особистості в сучасному суспільстві є вплив соціально-культурних криз на структурні компоненти самореалізації. Епохальні соціокультурні перетворення, які від­бувалися в ХХ столітті, аналізувалися й осмислювалися багатьма філософсь­кими течіями та школами, у категоріально-понятійний апарат увійшли тер­міни "криза", "кризова свідомість" і "кризовий соціум". До теми кризи куль­тури зверталися представники західноєвропейської філософії, зокрема К. Ясперс вказував на існуючу кризу людського буття, на необхідність подо­лання пересічності як пануючої ознаки особистості шляхом усвідомлення небезпеки та утрати справжнього буття; Х. Ортега-і-Гассет виявив глибинну суть кризових процесів у новому феномені - "людині маси", котру не цікав­лять культурні цінності, а власне життя вона будує за принципом легкості та ситості, без трагічних обмежень, бунт же людей маси не допускається актив­ною діяльністю духовно багатої меншості; Р. Гвардіні акцентував увагу на неможливості буття в індустріальному суспільстві вільної творчої особистос­ті, що самореалізовується, вона уже не є ідеалом для розвитку індивіда, кот­рий прагне залишатись "анонімним", що породжує кризу, яка знімається йо­го відмовою від свободи й автономності та концентрації на внутрішньому персональному ядрі. Також описувані проблеми були предметом досліджен­ня у працях Г. Зіммеля, Е. Гусерля, М. Бубера, Е. Муньє та інших.

ра. Сб. статей. Выпуск І / Под ред. Маркова Б.В., Солонина Ю.Н., Парцвания В.В. - С.-П.: Пет­рополис, 2001. - С. 74.

1 Газман О.С. Педагогика свободы: путь в гуманистическую цивилизацию ХХІ века // Классный руководитель. - 2000. - №3. - С. 10.


Кризи, котрі виникли на рубежі ХІХ та ХХ століть, з часом охопили усі сфери життя, отримуючи новітні форми прояву. На початку нинішнього століття можна констатувати, що людство так і не усунуло основні причини їх виникнення, до цього часу залишається ймовірність такого кризового іс­нування ще не одне десятиліття. Саме ж суспільство, котре переживає пато­логічну соціокультурну кризу, характеризується як кризовий соціум, а його основною ознакою є унікальне сполучення параметрів соціального та куль­турного розвитку, які зачіпають культурну, власне соціальну, політичну, економічну та виробничу сфери1.

В умовах суспільних відносин нового типу, ускладнених соціально-економічною кризою та процесом утвердження комерціалізації усіх сфер життя, в яких знаходиться сучасний українець, відбувається трансформація мотиваційних компонентів самореалізації особистості. Вона характеризуєть­ся деформацією у структурі мотивації, руйнуванням високих, значущих для людини цінностей, виникненням додаткових аспектів ціннісної кризи, необ­хідністю зміни провідних мотивів, а стосовно індивідуальних життєвих сте­реотипів глибшого (несвідомого) психологічного рівня, то вони поглиблю­ють соціальну дезадаптацію психологічно ригідних людей, неспроможних швидко адаптуватися до мінливих соціальних умов2. Це викликане насампе­ред тим, що у період соціальних трансформацій найбільш гостро проявля­ється кризове сприйняття індивідом оточуючої дійсності, яке утверджує до­мінування випадкових, нестійких або тимчасових факторів на формування та розвиток особистості. Також значимими чинниками, котрі обумовлюють появу кризових явищ у взаємодії індивіда та суспільства, є атомізація остан­нього, гіпертрофія індивідуалізму та експансія масової культури.

Кризові явища, які виникли в українському суспільстві останні десятиліт­тя суттєво впливають на структуру процесу самореалізації, зокрема на самос­відомість, самодіяльність, цілепокладання, на формування потреби у само-реалізації. Найбільшого впливу зазнали такі структурні елементи як самоі-дентифікація та самовизначення, викликані соціокультурною кризою іден­тичності в суспільстві, оскільки соціальні структури стають більш динаміч­ними, збільшується рольовий набір особистості, доволі швидко змінюються і самі соціальні умови. Культурна криза детермінує ідентичність, яка через власну приналежність до смисложиттєвої сфери є продуктом культури. Сут­тєво сьогодні ускладнюється пошук індивідом власної ідентичності насампе­ред через девальвацію найвищих культурних цінностей, через відсутність чіткого механізму появи та закріплення нових норм, контролю за їх дотри­манням. Входячи у процесі самореалізації в певний смисловий контекст, іде­нтифікуючись із визнаними канонами та правилами, особистість потрапляє у ситуацію примусового вибору із величезної кількості інформації такої, яка адекватно відображала б соціально-культурні процеси. Неможливість відпо­відати їх реальним вимогам призводить до кризи ідентичності в індивіда, яка набула глобальних масштабів.

1 Сидорина Т.Ю. Философия кризиса. - М.: Флинта: Наука, 2003. - С.19.

2 Пилипенко Н. Психологічні особливості самореалізації особистості в умовах професій­ної кризи // Соціальна психологія. - 2005. - №3. - С. 72


Власне, сама криза ідентичності є однією з найактуальніших проблем, які досліджують сучасні філософські науки, адже, як зазначав В. Хьосле, для то­го, щоб зрозуміти сучасний світ, навряд чи кожен досягне своєї мети, не зро­зумівши логіки кризи ідентичності1. Вона сьогодні набирає все більш різних форм і проявів, зокрема "відчуження людини від суспільства, людей і самої себе, різні форми апатії, широко розповсюджені феномени деперсоналізації людини і дереалізації соціокультурних умов життя людини, психопатологіч­ні форми свідомості і поведінки..."2. Криза ідентичності породжена рядом факторів, одним з основних яких є невідповідність критеріїв самовизначен­ня, самототожності та самоідентифікації стосовно тих соціальних умов, які утвердились у процесі сучасних трансформаційних процесів, що характери­зується розпадом усталених цінностей, і, відповідно, розпадом старих уяв­лень про комплекс соціальних зв'язків та взаємовідносин. Сучасне суспільст­во виявилось нездатним сформувати і запропонувати індивідам, насамперед це стосується молоді, яка знаходиться на первинній стадії самовизначення та самоідентифікації, соціальнозначущий і водночас привабливий для них іде­ал особистості, котрий містив би у собі найнеобхідніші загальнолюдські цін­ності, комплекс цілей, оволодівши якими, вони набули б свободу та автоно­мність у процесі самореалізації.

За умов кризи ідентичності на перший план в особистості виходять гру­пові інтереси, які заміщають індивідуальні, ігнорування яких призводить до втрати нею власної автономності при здійсненні важливих рішень стосовно вибору сфер та способів реалізації власних сутнісних сил. Це, у свою чергу, перманентно поширюється на весь процес самореалізації особистості, коли вона віддає іманентно притаманну їй свободу соціальним чинникам. Суспі­льство дедалі інтенсивніше нав'язує індивідам стереотипні моделі поведінки, а масова криза ідентичності поглиблює цей процес і виникає явище стандар­тизованої свідомості, яка стає характерною для багатьох людей. Але, з іншого боку, суспільством пропонується величезна кількість різних соціальних ро­лей, а свобода, яка є основною умовою і формою самореалізації особистості, дозволяє останній вільно обирати бажані для неї сфери та шляхи. Таким чи­ном, утверджується плюралістична особистість, здатна виступати ініціато­ром нової серії подій. Проте в основі ідентифікації цієї особистості уже не свобода вибору, а відсутність контролю з боку воліючого суб'єкта, оскільки наявність власного Я особистості, як основи самоідентифікації та джерела автономії, ставиться під сумнів. Плюралістичність особистості та множин­ність ідентичностей призводить до її самозвільнення від залежності ідентич­ності взагалі, що по-різному впливає на окремого індивіда, адже він може як отримати через утвердження індивідуальності реальну свободу самодіяльно­сті, так і втратити її через несформованість особистісної цілісності.

1 Хесле В. Кризис индивидуальной и коллективной идентичности // Вопросы филосо­фии. - 1994. - №10. - С. 112.

2 Бочков Е.В. Проблема взаимообусловленности идентификации и омассовления в совре­менном обществе // Ідентичність у сучасному вимірі. Матеріали Міжнародної науково-теоретично конференції. - Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2006. - С. 110.


Особливу роль у такій ситуації починають відігравати різного роду релі­гійні секти, громадські об'єднання, бізнес-організації сітьового маркетингу.Наприклад, останні при створенні конкретної організації у своїй практичні діяльності широко використовують дослідження формування та розвитку особистості, особливо питання самоідентифікації, і для досягнення власних економічних цілей "структура "мережі" вирішує такі антропологічні пробле­ми як: ідентифікація через спільні інтереси, цілі, цінності та традиції, вирі­шення проблеми вільного часу та можливість самореалізації до найвищого рівня (рівень мільйонера)"1. І, на перший погляд, особистість, ідентифікую­чись із такого типу соціальною групою, отримує відчуття успішності, адже спілкуючись із людьми, які досягли певних життєвих результатів, як правило у плані матеріального збагачення, вона отримує віру у власні сили. Відчувши себе відкритою для майбутнього успіху людина складає таку життєву про­граму, у якій чітко окреслюються етапи самореалізації.

Проте, основна проблема полягає у тому, що особистість таким чином стає неспроможною ідентифікувати себе з іншими групами, прагнення дося­гти успіху через матеріальне збагачення стає основною цінністю в її житті, заміщуючи собою інші духовні цінності, пригальмовуючи розвиток потреби у самореалізації. Це викликано тим, що українська культура зазнає впливу американської, яка культивує основний напрямок самореалізації особистості трудову діяльність, основним мірилом здійснення якої є багатство, а тому життєвий успіх вбачається не у внутрішньому самоудосконаленні, а у ре­зультатах висхідної вертикальної мобільності в структурі суспільства. Уяв­лення індивіда про власну ідентичність формуються насамперед під впли­вом реклами, а також різного роду кількісних вимірів життєвого успіху, зок­рема рейтингів, конкурсів та змагань, а тому вони у своїй суті є ілюзорними та ідеалізованими. Що ж стосується самого процесу реалізації особистістю своїх сутнісних сил, то він втрачає свою цілісність, не охоплює різні сфери її життєдіяльності, адже "гіпертрофоване прагнення до багатства призводить до деформації особистості, оскільки із засобу повноцінного життя багатство перетворилося на мету"2.

1 Журавльова Т.В. Феномен "субкультурної ідентичності" (антропологічний аналіз) // Ідентичність у сучасному вимірі. Матеріали Міжнародної науково-теоретично конференції. -

Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2006. - С. 35.

2 Супоницкая И.М. Успех и удача: отношение к труду в американском и российском об­ществе. - Вопросы философии. - 2003. - №5. - С. 53.


Економічні кризові явища сучасного українського суспільства суттєво вплинули на професійне самовизначення індивідів, що полягає у достатній свободі вибору сфер діяльності кожного індивіда при значній детермінації вибору конкретної професії. Невизначеність на цьому етапі самореалізації особистості, підсилена незадоволеністю родом професійної діяльності, спо­нукає її до активного самопізнання, самовизначення та самоудосконалення, що, у свою чергу, сприяє активізації внутрішньої творчої потенції, знімаючи соціальний детермінізм і виявляючи індивідуальну свободу. Але, враховую­чи прагнення сучасної масової культури, яка водночас заперечує цілу низку норм та устоїв традиційної української культури, сформувати насампередсоціальний ідеал особистості-споживача, котра прагне до матеріального зба­гачення, потрібно визнати факт утвердження у суспільстві домінантної фу­нкції професії як способу заробляти гроші та, відповідно, відхід на другий план такої її функції як способу самореалізації.

Враховуючи, що професійна сфера є основною сферою самореалізації особистості, криза в ній обумовлює подальший розвиток останньої, вона мо­же або стимулювати особистісний розвиток, або загальмувати, перманентно перерости у кризу у всій структурі особистості і, навіть, знищити її взагалі. Для уникнення негативного впливу особливо важливу роль відіграє форму­вання такої особистісної ознаки як універсальність, яка в такому процесі як допомагає усуненню вузької спеціалізації у певному виді діяльності індивіда, так і сприяє тому, щоб особистість здатна була самореалізуватись у всіх сфе­рах життєдіяльності, крім професійної, також і в громадській та культурній діяльностях, у дозвіллі, сім'ї тощо. Це стає можливим насамперед завдяки тому, що на кожному етапі розвитку й самореалізації особистості вона сама визначає пріоритетність та цінність того чи іншого виду діяльності. Таким чином, соціальна організація формування і виховання у сучасній особистості універсальності як однієї з найнеобхідніших якостей утверджує свободу її самореалізації у формалізованих, суворо детермінуючих та регламентуючих умовах суспільного життя.

1 Литвиненко А.Н. Онтологические основания идентичности / / Ідентичність у сучасному вимірі. Матеріали Міжнародної науково-теоретично конференції. - Донецьк: ТОВ "Юго-

Восток, Лтд", 2006. - С. 59.


На тлі всезагальних неоднозначних, багато в чому суперечливих соціаль­них процесів одним з основних детермінуючих чинників життя індивіда, який перебуває в ситуації постмодерна, утверджується невизначеність. Цей процес ускладнюється також тим, що "людина постійно, завжди (що визна­чене його специфічною, унікальною природністю) знаходиться у стані екзи-стенційної невизначеності, яка характеризується біологічною недостатністю, колізіями перервного та безперервного, раціонального та ірраціонального, де головним критерієм нормальності та збалансованості суспільних відносин є можливість (чи неможливість) реалізації себе, своїх здібностей, запитів та мрій кожним конкретним суб'єктом життєдіяльності"1. Відповідно, така си­туація невизначеності не дозволяє точно пояснювати та прогнозувати певні події як у суспільстві, так і в житті окремого індивіда, вона представляє со­бою комплекс різного роду описів способів та механізмів самореалізації осо­бистості, які передбачають наявність альтернативних описів, проте, жоден з них не здатен розкрити і розтлумачити людську природу. У цій соціокуль-турній ситуації кожна особистість у процесі розкриття власних сутнісних сил повинна не просто на основі самопізнання скласти й реалізувати життєву програму, а, насамперед, має володіти здатністю здійснювати відповідальний вибір, особливо, коли попередній не дозволяє здійснюватися цьому процесу у повному обсязі.У такому разі для подальшого розвитку особистість повинна усвідомлю­вати, що її життя не суворо детермінований процес, що вона мусить постійно самоідентифіковуватись із соціальними процесами, у які вона включена. Са­ме завдяки самоідентифікації індивід отримує необхідні орієнтири у соціа­льному просторі, оскільки в однорідному аморфному світі, який постає пе­ред ним, у процесі особистісного становлення усвідомлюється індивідуальна окремішність.

Сучасна епоха, яка характеризується глобальними проблемами, виявляє і надзвичайно загострене відношення кожного індивіда до пошуку сенсу жит­тя. Людина найбільше замислюється над значенням власного життя та усві­домлює його сенс передусім у таких кризових ситуаціях, коли виникає небе­зпека втрати світоглядних орієнтирів, котра призводить до життєвої неви­значеності, адже "в цьому контексті необхідно підкреслити, що сенс життя актуалізується особливо тоді, коли ми його втрачаємо для себе" 1. Сьогодні життя індивіда зазнає впливу різноманітних стресових подій, які можуть змі­нювати його смисложиттєві орієнтири, суттєво детермінуючи процес особи-стісної самореалізації. Кризові процеси, що тривають у всіх основних сферах сучасного транзитивного суспільства, охоплюють і духовну культура, яка по­винна утверджувати нові цінності та норми відповідно до вимог соціальних змін. Варто відзначити про зростання у такому соціумі ролі та значення сен­су життя як важливого чинника формування індивідуальної свободи особис­тості, її здатності приймати відповідальний вибір нових напрямів, сфер та способів реалізації сутнісних сил у нових мінливих умовах.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи