П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи - страница 39

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Програма побудована відповідно до принципів науковості та об'єктив­ності у підходах до розгляду феномену обдарованості; інтеграції педагогіч­них та психологічних знань; єдності теорії та практики.Перший модуль спецкурсу - "Поняття про обдарованість" - знайомить студентів із базовими поняттями проблеми, до яких належать, перш за все, такі категорії, як "обда­рованість", "талант", "геній". їх аналізу та встановленню взаємозв'язку між ними надається багато уваги. Окрім цього, докладно розглядаються поняття "задатки" та "здібності", аналізуються підходи до класифікації здібностей, на­водиться структура творчих здібностей та критерії їх оцінювання. Розкрива­ється сутність обдарованості та її види, розглядаються основні підходи до ви­вчення різних видів обдарованої особистості. У цьому розділі також дослі­джується генеза основних психолого-педагогічних ідей з проблеми обдаро­ваності в історії вітчизняної, та зарубіжної науки.

Таблиця 3


Програма спецкурсу "Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до роботи з обдарованими учнями" (за модульною системою

У другому модулі спецкурсу - "Організація навчання й виховання обдаро­ваної особистості" - студенти знайомляться з принципами особистісно орієн­тованого навчання і виховання;  напрямами виховання; індивідуально­типологічними особливостями обдарованої особистості; методами її вивчен­ня; методами і прийомами виховання та самовиховання; питаннями органі­зації навчального процесу; особливостями роботи загальноосвітніх навчаль­них закладів щодо розвитку обдарованості учнів. Одночасно студенти ово­лодівають основними науково-педагогічними методами вивчення обдарова­ної особистості. Серед них теоретичні та емпіричні методи: теоретичний аналіз педагогічної літератури, вивчення й узагальнення передового педаго­гічного досвіду, анкетування, спостереження, бесіда, рейтинг, самооцінка; методи стимулювання пізнавальної діяльності, методи контролю й аналізу ефективності навчально-виховної діяльності щодо розвитку здібностей та обдарувань учнів.

Майбутні вчителі ознайомляться з особливостями діяльності вчителя-вихователя щодо розвитку здібностей та обдарувань учнів. Вони мають усві­домити велику соціальну відповідальність учителя за долю майбутнього по­коління.

Окреме місце у спецкурсі займає науково-методичний супровід на­вчання та виховання обдарованої особистості, зокрема загальношкільні про­грами розвитку здібностей та обдарувань учнів, які вимагають окремого ана­лізу, вивчення вимог до їх укладання.

Детально розглядаються проблеми обдарованої особистості, які вини­кають у позанавчальній діяльності, зокрема: обдарована особистість і взаємо­відносини у сім'ї; методи роботи з батьками; організація позакласної навча­льно-виховної діяльності; неформальні об'єднання обдарованих особистос­тей; напрямки роботи з громадськістю тощо.

Виключного значення набуває вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду з даної проблеми.

Вивчення названих модулів будується за принципом поєднання теоре­тичних знань, набутих студентами під час вивчення спецкурсу, із оволодін­ням практичними уміннями та навичками. Лекції чергуються із практични­ми заняттями, які проходять у формі ділової гри, рольового перевтілення, мікровикладання, розробки авторських виховних проектів тощо. Студенти, використовуючи набуті знання, навчаються виявляти індивідуальні особли­вості кожної особистості, оволодівають методиками ідентифікації обдарова­ності; розробляють власні методики дослідження; проводять дискусії, бесіди; навчаються складати програми розвитку здібностей та обдарувань учнів, планувати відповідну роботу навчального закладу; розв'язують педагогічні задачі; складають план бесіди для батьків; розробляють плани факультатив­них занять, проектують позакласні заходи, конкурси, презентації обдарова­ної особистості тощо.

Запропонована програма дозволяє засвоїти досить ґрунтовні знання з даної проблеми та сформувати на належному рівні вміння та навички робо­ти з обдарованими молодшими школярами, а також задовольнити вимоги освіти в широті охоплення матеріалу.Однак, охарактеризований вище аспект готовності педагога до роботи з обдарованими учнями в початковій школі не знаходить достатнього відо­браження у практичній діяльності. Не менш важливим, на нашу думку є ін­дивідуальні особливості педагога, рівень розвитку його здібностей, профе­сійної майстерності. Ці чинники мають значний вплив на успішність реалі­зації творчого потенціалу обдарованих учнів. Тому нагальною потребою є формування творчої особистості педагога (протягом усього періоду навчан­ня у вузі), який здатний навчати, розвивати, розуміти індивідуальні особли­вості й потреби учнів; який володіє методами творчої діяльності і не зупиня­ється на досягнутому.

Розвиток творчості вимагає комплексу заходів, потребує удосконалення навчального процесу на основі таких принципів [195]:

>      звільнення особи від тотальної всеохоплюючої регламентації мис­лення, оцінювання фактів і явищ, висловлювання здогадок, поведінки в про­цесі навчання тощо, адже всеохоплююча регламентація породжує психологі­чні бар'єри щодо самостійності творчості;

>      здійснення навчання на високому рівні складності, адже таке на­вчання спонукає до творчості;

>      посилення ролі гіпотетичного мислення у навчанні, що сприятиме формуванню здатності передбачати, висловлювати свої думки ідеї та захи­щати їх;

>      систематичне створення ситуації вибору для студентів;

>      зростання питомої ваги діалогічної форми навчання як особливої „взаємодії повноцінних розумінь", що обумовлює поєднання зовнішнього та внутрішнього діалогів;

Тому одним з напрямів підготовки є введення у кожен навчальний пре­дмет спеціальних завдань, спрямованих на розвиток творчих здібностей: розви­ток здібності визначати протиріччя та проблеми; формування незалежних суджень взагалі, оцінних суджень - зокрема; розвиток гіпотетичного мов­лення та розвиток фантазії.

З огляду на психологічні, фізіологічні, дидактичні й інші особливості навчання й розвитку обдарованих дітей, основною вимогою до підготовки педагогів для роботи з ними є трансформація педагогічної свідомості, а саме зміна сформованих раніше стереотипів сприйняття (учня, навчального про­цесу та самого себе), спілкування і поводження (способів взаємодії) і, нареш­ті, методів навчання і виховання. Тому підготовка вчителя початкових класів до роботи з обдарованими дітьми має містити:

1)  формування знань (уявлення) про те, що таке обдарованість, озна­йомлення з особливостями обдарованих дітей у початковій школі;

2)  формування особистісного ставлення до обдарованого (як і до будь-якого іншого) учня не як до об'єкта педагогічного впливу, а як до суб'єкта спільно конструйованої педагогічної взаємодії, в ході якої відбувається на­вчання й розвиток учнів (в ідеалі - й самого педагога);навчання основних організаційних форм, психологічних і дидактич­них методів практичної роботи з обдарованими дітьми в освітніх установах різного типу та освітніх середовищах (сімейному, шкільному, позашкільному тощо);

3)  практичне знайомство з роботою (відвідування) освітніх установ різ­ного типу, які працюють з обдарованими дітьми [188].

Таким чином, введення у навчальний процес спеціальних курсів та спрямованість педагогічного процесу на розвиток творчих здібностей студе­нтів дозволить значною мірою вплинути на формування підготовки вчителя початкових класів до роботи з обдарованою особистістю.

Вивчення зазначених курсів будується за принципом поєднання теоре­тичних знань, набутих студентами під час вивчення спецкурсу, із оволодін­ням практичними вміннями та навичками. Лекції чергуються із практични­ми заняттями, які проходять у формі ділової гри, рольового перевтілення, мікровикладання, розробки авторських виховних проектів тощо. Студенти, використовуючи набуті знання, навчаються виявляти індивідуальні особли­вості кожної особистості; оволодівають методиками ідентифікації обдарова­ності; розробляють власні методики дослідження; проводять дискусії, бесіди; навчаються складати програми розвитку здібностей та обдарувань учнів, планувати відповідну роботу навчального закладу; розв'язують педагогічні задачі; складають план бесіди для батьків; розробляють плани факультатив­них занять, проектують позакласні заходи, конкурси, презентації обдарова­ної особистості тощо.

Запропонована програма дозволяє дати досить ґрунтовні знання з цієї проблеми та сформувати на належному рівні вміння та навички роботи з обдарованими молодшими школярами, а також задовольнити вимоги освіти в широті охоплення матеріалу.

Однак вище охарактеризований аспект готовності педагога до роботи з обдарованими учнями в початковій школі не є достатнім. Не менш важли­вими, на нашу думку, є індивідуальні особливості педагога, рівень розвитку його здібностей, професійної майстерності. Ці чинники мають значний вплив на успішність реалізації творчого потенціалу обдарованих учнів. Тому нагальною потребою є формування творчої особистості педагога (протягом усього періоду навчання у вузі), який здатний навчати, розвивати, розуміти індивідуальні особливості й потреби учнів; учителя який володіє методами творчої діяльності і не зупиняється на досягнутому.

Розвиток творчості вимагає комплексу заходів, потребує удосконалень навчального процесу на основі таких принципів:

>Звільнення особи від тотальної всеохоплюючої регламентації мислен­ня, оцінювання фактів і явищ, висловлювання здогадок, поведінки в процесі навчання тощо. Адже всеохоплююча регламентація породжує психологічні бар'єри щодо самостійності творчості.

> Здійснення навчання на високому рівні складності, адже таке навчан­ня спонукає до творчості.> Посилення ролі гіпотетичного мислення у навчанні, що сприятиме формуванню здатності передбачати, висловлювати свої думки ідеї та захи­щати їх.

^Систематичне створення ситуації вибору для студентів.

^Зростання питомої ваги діалогічної форми навчання як особливої „взаємодії повноцінних розумінь", що обумовлює поєднання зовнішнього та внутрішнього діалогів.

Тому одним з напрямів підготовки є введення у кожен навчальний пре­дмет спеціальних завдань, спрямованих на розвиток творчих здібностей: завдань, спрямованих на розвиток здібності бачити протиріччя та проблеми; завдань, спрямованих на формування незалежності суджень взагалі, оцінних суджень - зокрема; завдань, спрямованих на розвиток гіпотетичного мовлення; за­вдань, спрямованих на розвиток фантазії.

З огляду на психологічні, фізіологічні, дидактичні й інші особливості навчання й розвитку обдарованих дітей, основною вимогою до підготовки педагогів для роботи з ними є зміна педагогічної свідомості, а саме зміна сформованих раніше в певного педагога стереотипів сприйняття (учня, на­вчального процесу та самого себе), спілкування і поводження (способів взає­модії) і, нарешті, методів навчання і виховання. Тому підготовка вчителя по­чаткових класів до роботи з обдарованими дітьми має містити:

1)  формування знань (уявлення) про те, що таке обдарованість, озна­йомлення з особливостями обдарованих дітей у початковій школі;

2)  формування особистісного ставлення до обдарованого (як і до будь-якого іншого) учня не як до об'єкта педагогічного впливу, а як до суб'єкта спільно конструйованої педагогічної взаємодії, в ході якої відбувається на­вчання й розвиток учнів (в ідеалі й самого педагога);

3)  навчання основних організаційних форм, психологічних і дидактич­них методів практичної роботи з обдарованими дітьми в освітніх установах різного типу та в різних освітніх середовищах (сімейному, шкільному, поза­шкільному тощо);

4)  практичне знайомство з роботою (відвідування) освітніх установ різ­ного типу, які працюють з обдарованими дітьми 1.

Таким чином, введення у навчальний процес спеціальних курсів та спрямованість педагогічного процесу на розвиток творчих здібностей студе­нтів дозволить значною мірою вплинути на формування підготовки вчителя початкових класів до роботи з обдарованою особистістю.

 

 

 

 

 

 

 

Антонова О. Є.   Обдарованість:   досвід   історичного   та   порівняльного аналізу: монографія / О. Є. Антонова. - Житомир : Житомир. держ. ун-т, 2005. - 456 с.Сейко Н. А., Коляденко С. М.

 

 

 

 

студентська соціальна служба

як інноваційний центр соціалізації сучасного фахівця

 

Головним чинником участі студентства у волонтерському русі студентсь­кої соціальної служби ми вважаємо прагнення соціальної активності, соціа­льної значущості, право голосу у вирішення питань, що стосуються безпосе­редньо студентства, самоврядування, інтересу спробувати і досягти постав­леної мети. Робота волонтерського загону при вищому навчальному закладі базується на методі "рівний-рівному".

Слід зазначити, що за часів існування СРСР у вищих навчальних закладах діяли певні форми неоплачуваної шефської роботи: шефство старших над молодшими, шефство студентів над школярами, шефство молоді над "педа­гогічно занедбаними" підлітками, шефство членів профспілки над "важки­ми" сім'ями, надання допомоги невстигаючим, участь у роботі оперативних комсомольських загонів, участь у роботі Добровільної народної дружини та ін. Дослідники зазначають, що волонтерство радянських часів - не комуніс­тична пропаганда, а виважена гуманістична діяльність, притаманна менталі­тету нашого народу1.

1 Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку / Вайнола Р.Х., Капська А.Й., Комарова Н.М. та ін.. - К.: Академпрес, 1999. - 112 с.

2 Концепція освіти „рівний-рівному" щодо здорового способу життя серед молоді України // Педагогічна газета АПН України. - 2000. - №12 (78). - С. 4-5.


Робота у волонтерському загоні найчастіше виконується за методом "рів­ний - рівному". Метод освіти "рівний - рівному" (англійською мовою peer education) до середини ХІХ століття не розглядався як самостійний метод на­вчання та виховання, але використовувався, зокрема в європейській школі. Із середини ХХ століття він почав розповсюджуватися в країнах Західної Євро­пи та Північної Америки. У західній освітній практиці освіта „рівний-рівному" вже стала одним із базових методів і використовується в школах, університетах, за місцем проживання2. В Україні метод набув певного розго­лосу у зв'язку із діяльністю програми Міністерства освіти і науки України спільно з Академією педагогічних наук України, ПРООН, ЮНЕЙДС "Спри­яння просвітницькій роботі "РІВНИЙ-РІВНОМУ" серед молоді України щодо здорового способу життя". Ефективність цього методу полягає у вільному спілкуванні молоді між собою, глибшому розумінні потреб свого оточення, розумінні субкультурної мови та традицій, більшої довіри один до одного, вищої готовності до розуміння та наслідування поведінки.Поняття "рівний-рівному" випливає з того, що головну роль в організації взаємодії та допомоги відіграє сама молодь. У широкому розумінні цей метод розуміється як соціальний підхід (політика) допомоги один одному людей рівного соціального статусу. Ми вважаємо цей метод роботи провідним при започаткуванні та організації роботи соціальної служби у навчальному за­кладі з декількох причин. По-перше, самоуправління є провідним мотивом участі студентів у волонтерському загоні, це дає змогу реалізувати лідерські якості та здібності; по-друге, саме цей метод дозволяє студентам бути актив­ними, ініціативними, виховує відповідальність та наполегливість, допомагає виявити власні інтереси і працювати саме в цьому напрямку; по-третє, підг-рунтям методу "рівний-рівному" та обов'язковою умовою ефективності ро­боти студентських соціальних служб є побудова студентсько-викладацької взаємодії на демократичних засадах.

Отже, для отримання у майбутньому соціально і професійно компетент­ної особистості, відповідальної, соціально активної, компетентної, чесної, та­кої, яка поважає інших, необхідно надати можливість молодій людині набу­ти цих рис у процесі суспільно-корисної діяльності серед рівних. Інститутом та засобом творення такої людини може виступати Студентська соціальна служба для молоді.

Студентська соціальна служба для молоді (СССМ) університету - уніка­льна організація. Ця унікальність полягає в поєднанні декількох факторів: участь у її роботі беруть тільки студенти, і вся діяльність (навіть робота кері­вництва) здійснюється як волонтерська робота, тобто добровільна і неопла-чувана. Робота волонтерів СССМ регулюється Положенням, згідно з яким визначені мета, завдання, напрямки діяльності.

-         Мета діяльності СССМ університету:реалізація державної молодіжної політики;

-         надання соціальних послуг та соціальної допомоги студентам, студе­нтським сім'ям;

-         розв'язання соціальних проблем та поліпшення становища студентст­ва;

-         спрямування діяльності на соціальну адаптацію студентської молоді, здійснення соціальної профілактики, соціального патронажу, соціального обслуговування, соціальної реабілітації студентської молоді;

-         розвиток інтелектуальних і творчих здібностей студентської молоді та забезпечення потреб особистості у творчій самореалізації.

Основні завдання СССМ університету:

1.   Реалізація державних молодіжних програм у сфері соціальної роботи
зі студентською молоддю.

2.  Розробка та реалізація профілактичних і реабілітаційних заходів подо­лання негативних явищ у студентському середовищі, гуманізація взаємин учасників навчального процесу, підвищення рівня психологічної культури.

3.  Здійснення системи заходів соціальної допомоги та послуг студентам-сиротам, інвалідам, студентським сім'ям, а також особам, які перебувають у кризовій ситуації.

4.  Розробка науково-методичних та інформаційно-правових матеріалів для забезпечення роботи студентських соціальних служб для молоді.

Напрямки соціальної роботи СССМ університету:

1.  Реалізація в університеті заходів соціального становлення та соціальної підтримки студентської молоді.

2.  Запровадження інноваційних технологій, форм і методів соціальної роботи з різними категоріями студентської молоді.

3.  Розробка пропозицій із питань удосконалення роботи професорсько-викладацького складу зі студентською молоддю.

4.  Співпраця з місцевими центрами соціальних служб для молоді, адміні­страцією навчальних закладів, органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, громадськими організа­ціями, фізичними особами.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи