П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи - страница 52

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

Зазначені компетентності можна представити у вигляді трьох сфер, які базуються та певному теоретичному положенні про те, що людина є суб'єк­том спілкування, пізнання, праці (Б.Г. Ананьєв), що вона реалізується в сис­темі відносин до суспільства, інших людей, до себе, до праці (В.М. Мясищев); що компетентність фахівця виявляє вектор акмеологічного розвитку (Н.В. Кузьміна, А.О. Деркач):

1.  Компетентності, що стосуються самої людини як особистості, як суб'єкта життєдіяльності.

2.  Компетентності, що відносяться до взаємодії людини з іншими людьми.

3.  Компетентності, що відносяться до діяльності людини, що виявляються у всіх її типах і формах.

Таким чином, тут наявна класифікація компетентностей за трьома озна­ками, чи засадами: суб'єкт-особистість, суб'єкт-суб'єктна взаємодія, діяль­ність. Ця класифікація поєднує головні класифікаційні схеми Н.В.Кузьміної,А.К. Маркової, Г.Є.Белицької, В.А. Кальнія та С.Е. Шишова, А.В. Хуторського, Клауса Скали та ін.


Зазначене узагальнення цілком відповідає універсальному пояснюваль­ному тріадному принципу, який нами розробляється. Відповідно до цього принципу, можна говорити про три стратегії освоєння світу людиною та су­спільством - гносеологія, аксіологія та праксеологія. Іншою тріадною катего­рією, яка корелює з попередньою тріадою, постають культурні форми осво­єння буття людиною - навчання, виховання та, загалом, освіта. Зазначена тріада корелює із тріадною системою цілей освіти, які спрямовуються на роз­виток гармонійної особистості, компетентного фахівця та громадянина-патріота. Виділені тріадні елементи взаємно корелюють та системним чином співвідносяться один з одним.

Це співвідношення відповідним чином реалізується в принципах загальної теорії систем, яку розробив Ю.А. Урманцев. Закон системних перебудов (який є системною універсалією і який виявляє сім можливих фундамента­льних типів систем) свідчить, що будь-який об'єкт як системна сутність пере­будовується (перетворюється) сім'ю способами: шляхом зміни кількості, якос­ті, відносин між елементами або одним з можливих з'єднань цих ознак; якщо представлені ознаки позначити як А (якість), В (відношення), С. (кількість), то­ді одержимо чотири додаткові з'єднання: АВ, АС, ВС, АВС. Отже, всього є сім способів формування систем: А, В, С, АВ, АС, ВС, АВС 1. У графічному ви­гляді ця процедура приймає такий вигляд, що реалізує універсальну систем­ну базу предметів і явищ Всесвіту.

1 Урманцев Ю.А. Начала общей теории систем / Ю. А. Урманцев // Системный анализ и научное знание. - М.: Наука, 1978. - С. 5-33.


Покажемо системну кореляцію розглянутих нами тріадних категорій ві­дповідно до загальної теорії систем:
Зазначена системна кореляція в цілому відповідає структурі компетенції І.О. Зимньої, яку можна модифікувати відповідно до розглянутою вище уні­версальної системної бази предметів і явищ Всесвіту, що дозволяє репрезен­тувати її у тріадному вигляді:

 

СУБ'ЄКТ-ОСОБИСТІСТЬ:

компетенції, що стосуються людини як особистості, як суб'єкта життєді­яльності (здоров'язберігаючі компетенції, ціннісно-смислової орієнтації в світі, інтеграції, громадянськості, самовдосконалення, саморегулюван­ня, саморозвитку, особистісної і предметної рефлексії)ДІЯЛЬНІСТЬ: компетенції, що стосуються діяльності людини (компетенції пізнавальної діяльно­сті, інформаційних технологій)

СУБ'ЕКТ-СУБ'ЕКТНА ВЗАЄ­МОДІЯ: компетенції, що стосу­ються взаємодії людини в соціаль­ній сфері (компетенції соціальної взаємодії, спілкування)

Рис. 4. Компетенції, відповідно до І. О. Зимньої

Покажемо схему компетенцій І.О.Зимньої (див.: рис. 5) відповідно до графічного вираження загальної теорії систем (яка подана на рис. 2), що дає нам гексаграмну структуру.СУБ'ЄКТ-ОСОБИСТІСТЬ: компетенції, що стосуються людини як особис­тості, як суб'єкта життєдіяльності: здоров'язберігаючі компетенції, смислової орієнтації в світі, інтеграції, самовдосконалення, саморегулювання, самороз­витку, особистісної і предметної рефлексіїКомпетенції пізнавальної дія­льності, інформаційних техно­логій

Компетенції ціннісної орієнтації в світі, грома­дянськостіДІЯЛЬНІСТЬ:

компетенції, щодо дія­льності людини

 

 

Компетенції соціальної -|<   ►!

взаємодії, спілкування


СУБ'ЕКТ-

СУБ'ЕКТНА ВЗА­ЄМОДІЯ:

компетенції, щодо взаємодії людини в соціальній сферіРис. 5. Гексаграмний розподіл компетенцій І.О. Зимньої


Ця гексаграмна схема дозволяє побудувати загальну структуру компетен-тностей фахівця у цілому.Ми отримали гексаграмну структуру компетентностей універсального фахівця, оскільки в ній відображені універсальні аспекти фахівця як такого (при цьому нами використані матеріали книг: г).

Загалом, аналіз проблемного поля дослідження дозволяє дійти виснов­ку, що компетенція - це інтегративна характеристика особистості, що міс­тить систему знань, умінь та навичок, які є необхідними для здійснення ефе­ктивної діяльності в певній галузі.

Проведений аналіз дає підстави для визначення "професійної ком­петентності " як здатності особистості здійснювати професійну діяльність на основі набутих професійних компетенцій, які сприяють розвитку творчого поте­нціалу особистості, її професійному саморозвитку та самовдосконаленню.

Зазначимо, що подібна до зазначеної вище реалізується і структура, побудована на основі запропонованої А.В. Хуторським системи ключових компетенцій, які цей дослідник визначив, виходячи з головних цілей загаль­ної освіти, структурного уявлення соціального досвіду і досвіду особистості, а також з урахуванням основних видів діяльності учня, що дозволяють йому набути соціальний досвід, формувати навички життя і практичної діяльності в сучасному світі:

ПРАКСЕОЛОГІЯ

Суспільно-трудова компетенція

Загальнокультурна компетенція

Рис. 7. Гексаграмна структура компетенцій, побудована на основі класифікації ключових компетенцій А.В. Хуторського

1 Родигіна І. В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. X.: Вид. група "Основа", 2005. - 96 с.; Радченко А. Є. Професійна компетентність учителя. X.: Вид. група "Основа", 2006. -128 с.


Як зазначає В.В. Краєвській, "компетентність - це готовність і здатність молодих лю­дей, що закінчують школу, нести особисту відповідальність за власне благополуччя іблагополуччя суспільства. Для цього зусилля всієї системи освіти і кожного педагога окремо повинні бути націлені на розвиток у школярів самостійності і здатності до са-моорганізаігд, формування у них уміння відстоювати свої права за наявності високого рівня правової культури - знання основоположних правових норм і вміння використо­вувати можливості правової системи держави. Необхідно виховувати у них готовність до співпраці, розвивати здатність до творчої діяльності, терпимість до чужої думки, вмін­ня вести діалог, шукати і знаходити змістові компроміси" г. При цьому класифікація ключових компетентностей А.В. Хуторського включає:

1 Краевский В.В. Методология педагогики: новый этап : учеб. пособие для студ. Высш. учеб. заведений / В.В.Краевский, Е.В. Бережнова. - 2-е изд., стер. - М.: Издательский центр "Академия", 2008. - С. 56.


1. Ціннісно-смислова компетенція - це ціннісні орієнтири учня, здатність розуміти навколишній світ, усвідомлювати свою роль у ньому, вміти обирати цільові і смисло­ві установки для своїх дій і вчинків, приймати рішення. Учень, що володіє цією ком­петенцією, набуває здатності самовизначення в ситуації навчальної та іншої діяльно­сті. Від неї залежить індивідуальна траєкторія учня і програма його життєдіяльності в цілому.

2. Загальнокультурна компетенція - це пізнання і досвід діяльності у сфері націо­нальної і загальнолюдської культури, розуміння духовно-етичних основ життя лю­дини і людства, окремих народів. Сюди ж відносяться культурологічні основи сімей­них, соціальних явищ і традицій, роль науки і релігії в житті людини, їх вплив на світ, оволодіння учнем картиною світу, що розширюється до культурологічного і загальнолюдського його розуміння.

3. Навчально-пізнавальна компетенція - сукупність компетенцій учня у сфері само­стійної пізнавальної діяльності: знання і вміння цілепокладання, планування, аналі­зу, самооцінка навчально-пізнавальної діяльності. Учень набуває навичок творчої діяльності: вміє здобувати знання безпосередньо з реальності, володіє прийомами дій у нестандартних ситуаціях, евристичними методами вирішення проблем. У рам­ках цієї компетенції визначаються вимоги функціональної грамотності: уміння від­різняти факти від вигадок, володіння вимірювальними навичками, використання ймовірнісних, статистичних та інших методів пізнання.

4. Інформаційна компетенція - навички використання інформації, що міститься в навчальних предметах і освітніх галузях, а також у навколишньому світі. За допомо­гою реальних об'єктів (телевізор, магнітофон, телефон, комп'ютер) та інформацій­них технологій (аудіовідеозапис, електронна пошта, Інтернет) формуються вміння самостійного пошуку, аналізувати і відбирати інформацію, організовувати, перетво­рювати, зберігати і передавати її.

5. Комунікативна компетенція - знання мов, спілкування з людьми з найближчого оточення і на відстані, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ро­лями. Учень повинен уміти представити себе, написати лист, анкету, заяву, постави­ти питання, брати участь у дискусії та ін.

Соціально-трудова компетенція означає володіння знаннями і досвідом у сфері громадянсько-суспільної діяльності (виконання ролі громадянина, спостерігача, ви­борця, представника), в соціально-трудовій сфері (права споживача, покупця, клієн­та, виробника), у сфері сімейних відносин і обов'язків, у питаннях економіки і права, в галузі професійного самовизначення. У цю компетенцію входять, наприклад, уміння аналізувати ситуацію на ринку праці, діяти відповідно до особистої і суспі­льної вигоди, володіння етикою трудових і цивільних взаємин. Учень набуває міні­мально необхідні для життя в сучасному суспільстві навички соціальної активності і функціональної письменності.

7. Компетенція особистісного самовдосконалення спрямована на освоєння способів фізичного, духовного й інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції і самопідтримки. Учень опановує способами діяльності у власних інтересах і можли­востях, що знаходить вираження в його безперервному самопізнанні, розвитку необ­хідних сучасній людині особистісних якостей, формуванні психологічної грамотнос­ті, культури мислення і поведінки. До цієї компетенції відносяться правила особис­тої гігієни, турбота про власне здоров'я, екологічна культура.

Як підкреслює В.В. Краєвській, "результатом спрямованості освіти на виконання зазначених вище цілей повинне бути становлення людини, здатної до співпереживання, готової до вільного гуманістично орієнтованого вибору, індивідуального інтелектуального зусилля і самостійної, компетентної і відповідальної дії в політичному, економічному, про­фесійному і культурному житті, такої, що поважає себе й інших, терпимої до представни­ків інших культур і національностей, незалежної в думках і відкритої до іншої думки і не­сподіваної думки. По-справжньому освічена людина може не тільки діяти усередині наявної соціальної структури, але і змінювати її" 1.

Проблемне поле нашого дослідження потребує побудови шкал аналізу відповідних компетентностей у педагогів. На когнітивному рівні (гносеології) ми маємо шкалу "стан науково-теоретичної підготовки", на ціннісно-смисловому рівні (аксіології) -"стан психолого-педагогічної підготовки", а на дієво-практичному рівні (праксеології) -"стан методико-технологічної підготовки".


Представлена структура компетентностей, що відповідає якостям універсально­го фахівця, повинна рефлексувати (системним чином корелювати) зі структурою ключових компетентностей людини взагалі. Ці компетентності реалізуються у фрак­тальному контексті, коли відповідні феномени розташовуються в системі взаємного узгодження і суперпозиційного накладення, що нагадує фрактальний трикутник В.Ф. Серпінського, котрий ілюструє фундаментальний геометричний принцип фрактальної будови Всесвіту:

Відтак, фрактальний підхід дає можливість вчителю усвідомити багатомірність людської особистості, яка постає певною цілісністю (представленою когнітивним, емоційним, вольовим аспектами), диференціація котрою на окремі складові - це до­статньо умовна, але необхідна теоретична процедура.

1 Краевский В.В. Методология педагогики: новый этап : учеб. пособие для студ. Высш. учеб. заведений / В.В.Краевский, Е.В. Бережнова. - 2-е изд., стер. - М.: Издательский центр

"Академия", 2008. - С. 56-58.


На підставі принципу фрактальності можна представити фрактальну струк­туру людини в контексті її властивостей. Ці якості, без сумніву, також є своєрідними компетентностями універсального фахівця як людини (громадянина, особистості і, вла­сне, фахівця).
Рис. 9. Фрактальна структура людини в контексті її фундаментальних якостей

Особистість характеризується такою тріадою: рефлексія (самопізнання, творче мислення), самодетермінація (здатність до саморозвитку, самоосвіти) і трансценденція як здатність підійматися та дивитися на самого себе і буття в цілому з боку. Саме трансценденція є головною умовою актуалізації людсь­кої особистості, яка вже за своїм визначенням є вільною, здатною здійснюва­ти вільні вчинки, що передбачає свободу від детермінізму світу і буття в ці­лому. А з цього, у свою чергу, виникає акт трансценденції людини, вихід за межі буття й ідентифікація себе з Абсолютом як єдиним конструктом, ство­реним (відкритим) людство, що постає вільним від світу. Цей акт трансцен-денції реалізується людиною на основі парадоксального (творчого, багатоз­начного, фрактального) мислення, оскільки парадокс є єдиним розумовим засобом осягнення того, що знаходиться за межами всіх й усіляких мислимих і уявний форм буття.

Громадянин характеризується тріадою якостей: відповідальність (людина може бути відповідальною тільки за свої вільні вчинки, що на психологічно­му рівні виражається в інтернальному локусі контролю), альтруїзм (афектно-перцептивна відкритість світові, що реалізується на рівні емпатії і розвиненої перцептивної повноти органів чуття), любов як здатність людини до інтегра­ції загальнолюдських (божественних) життєвих цінностей і світоглядів.

Фахівець характеризується наступною тріадою якостей: воля (здатність до вольового самоконтролю, саморегуляції), креатівність як актуалізована здат­ність до творчої діяльності, і свобода (поведінкова лабільність, що реалізується за допомогою широкого соціально-ролевого репертуару).

Таким чином, ми одержали дев'ять універсальних критеріїв універсального фахівця як самореалізованої людини.Важливим тут також є побудова гексаграмної класифікаційної структури професій, що грунтується на трикутнику суспільних форм освоєння дійсно­сті (гносеологія, аксіологія і праксеологія). При цьому ця класифікація базується на задачно-цільовому підході (передбачає досягнення цілей за певних умов), тобто розглядає завдання, які повинні виконувати представники тих або ін­ших професій відповідно до поставлених виробничих цілям. Задачно-цільовий підхід позбавляє нас від суперечностей, що виникають під час інте­рпретації тих або інших професій у контексті їх професіографічних складо­вих. Наведемо приклади.

Існує багато освітньо-кваліфікаційних визначень професії вчителя, що грунтуються на компетентністному, професіографічному та інших підходах. Вельми важко подати вичерпну характеристику вчителеві як фахівцеві й особистості, особливо за умови необхідності виокремити ключові параметри педагогічної професії. Задачно-цільовий підхід орієнтується на мету - найбільш швидкий розвиток учня у напрямі відповідного суспільного замовлення. Припустимо, нам потрібно навчити студентів англійської мови в рамках пе­вного освітнього (професійного) стандарту. Подумки здійснимо експери­мент. Візьмемо дві групи студентів і спрямуємо в них двох викладачів, які мають працювати зі студентами протягом деякого часу. Перший викладач -носій англійської мови (іноземець), який володіє вищою педагогічною квалі­фікацією. Другий - людина, що не володіє англійською мовою, але добре уміє мотивувати студентів до тієї або іншої діяльності. Якщо перший викла­дач працював зі студентами протягом місяця, то другий - всього п'ять хви­лин. Через місяць студенти другої групи показали набагато вищий рівень володіння іноземною мовою, ніж студенти першої групи (з якими займався іноземець) (це реальний експеримент чи тільки подумки?). Пояснити цей парадокс нам допоможе принцип, згідно якому будь-яка освіта - це самоосві­та. Другий учитель за п'ять хвилин зміг мотивувати студентів на навчальну діяльність, і це привело до того, що студенти займалися англійською мовою кожну вільну хвилину свого життя. Виникає питання, невже головним у професії вчителя - є здатність до мотивації?

Ще один приклад: професія математика вимагає від нього знання не менш ніж 5 тис. математичних конструктів (понять, формул та ін.), що надає йому можливість ефективно виконувати поставлені перед ним професійні завдан­ня. Але як бути з так званим диво-лічильником - людиною, що знаходиться на вкрай низькому рівні інтелектуального розвитку (не вміє навіть читати), але здатна виконувати складні математичні обчислення швидше комп'юте­ра?

1 Дубров А. П., Пушкин В. Н. Парапсихология и современное естествознание. - М.: Совамино, 1990; Николаева В. Н., Пушкин В. Н. К вопросу об информационном взаимодействии изолированных систем без передачи энергии // Вопросы психогигиены, психофизиологии, социологии труда в угольной про­мышленности и психоэнергетики. - М.: НТГО, 1980.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи