П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи - страница 59

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

На підготовчому етапі ми звертаємо увагу на засвоєння теоретичних знань з морального виховання та основ моделювання. У центрі уваги - засво­єння теоретичних знань, які лежать в основі морального виховання та моде­лювання педагогічних ситуацій. На цьому етапі студенти вчаться моделюва­ти найпростіші ситуації морального змісту. Викладач поряд з поясненням теоретичного матеріалу подає ряд педагогічних завдань морального харак­теру, використовує прийоми, які дозволяють проконтролювати рівень засво­єння знань у процесі викладу лекцій спецкурсу. Тому в процесі викладання теоретичного матеріалу викладачеві необхідно звертати увагу на ступінь включення студентів у розуміння матеріалу, що вивчається. Викладач може використовувати проблемні запитання, елементи бесіди та дискусії для уза­гальнення і порівняння вже вивченого матеріалу. Викладач також може створити власну систему проблемних запитань, завдань самостійного харак­теру за підручниками та посібниками, систему педагогічних ситуацій, які розкривають зміст, методи морального виховання.
Практичний блок першого етапу містить систему педагогічних ситуацій більш репродуктивного характеру, які спрямовані на практичне оволодіння елементами моральної поведінки, формування моральних якостей характе-

 

Педагогічна ситуація морального характеру - складова частина педагогі­чного процесу, педагогічна реалія, через яку інженер-педагог управляє педа­гогічним процесом формування моральних цінностей у майбутніх учителів. Моральна ситуація завжди конкретна, може заздалегідь бути спроектованою вчителем або виникати стихійно в процесі проведення заняття з педагогіки, іспиту чи екскурсії.

Способи створення моральних ситуацій: стимулювання студентів до тео­ретичного пояснення моральної чи аморальної поведінки учасників ситуа­ції, оцінка сформованості моральних якостей особистості школяра; широке використовування життєвих ситуацій і попереднього досвіду студентів для пошуку ефективних шляхів розв'язання ситуацій; пошук умов застосування результату виконання проблемного морального завдання; спонукання до аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації та інших розумових операцій; висунення припущень щодо подальших дій вчителя та можливих шляхів моделювання цієї моральної ситуації; знайомство з фактами, нібито нез'ясо­вними, і т.д.

Спочатку ми пропонували студентам дати опис окремих епізодів із жит­тя, практики школи або суджень, висловлених у педагогічній пресі щодо проблеми морального виховання сьогодні. Наприкінці опису ставилися за­питання, пов'язані з перевіркою розуміння студентами сутності теоретичних положень, розкритих у спецкурсі „Формування моральних цінностей у май­бутніх учителів засобами моделювання педагогічних ситуацій", а також уміння аналізувати конкретні факти і ситуації з позиції сучасної теорії вихо­вання.

Залежно від складності педагогічних ситуацій студентам пропонувалося дати відповідь на буквальні запитання. Вони, як правило, були розраховані на механічне пригадування, і студентам було досить легко знайти відповідь. Проте, оскільки відповіді на такі запитання можуть бути або правильними, або неправильними, більшість студентів вважали їх найнебезпечнішими.

Запитання на пояснення передбачали пошук зв'язків між ідеями, факта­ми, визначеннями та цінностями. Студентам пропонувалося подумати, як певні ідеї та концепції можуть поєднуватися між собою. Студенти мають ро­зуміти зв'язки між окремими думками і продукувати різноманітні контексти, з яких ці думки поєднуються. Запитання на витлумачення можуть бути та­кими:

- У чому, на вашу думку, полягає причина того, що подібна конфліктна ситуація між учителем та учнем відбулася саме тепер? Подібні ситуації спонукали студентів до міркувань.

Аналітичні запитання вимагали від студентів більш обгрунтованої відпо­віді, оскільки містили не тільки знання якогось явища, а й деталей та обста­вин, що його супроводжують.Запитання на синтез спонукали студентів до творчого розв'язання питань та неординарного мислення. Ці запитання заохочують до створення нових способів розв'язання педагогічних ситуацій.

Запитання на оцінювання вимагали вироблення переконань у студента стосовно правильності чи неправильності вчинення певної дії учасниками ситуації. Такі запитання, на нашу думку, стимулювали перехід пласту теоре­тичної інформації до власної системи поглядів та переконань. Зокрема, поді­бні запитання стосувалися поведінки учасників педагогічної ситуації. На­приклад: чи правильно батьки будували свої стосунки з дітьми в певній ро­дині? Чи був учитель справедливим щодо учнів цього класу?

У процесі моделювання таких педагогічних ситуацій з цілою низкою різ­номанітних запитань ми помітили наступну закономірність: майбутні вчи­телі почали поступово включатися до процесу активного обговорення. Діа­логи, що виникали внаслідок таких запитань, відкривали перед студентами широкий діапазон ідей та уявлень, які висловлювалися їх колегами.

Детальний аналіз педагогічної ситуації дає змогу відповісти на кілька ду­же важливих питань:

1.        У чому полягає проблема ситуації?

2.        Якими, на вашу думку, є причини її виникнення?

3.        Чи можна було запобігти виникненню цієї ситуації? Якщо можна, то

як?

4.        Яким чином можна розв'язати таку ситуацію? тощо. Наступним нашим кроком буде аналіз роботи з педагогічною ситуацією. Перша реакція студентів на почуту чи побачену педагогічну ситуацію, як

правило, грунтується на емоціях. Перша реакція є унікальною, оскільки за­лежить від життєвої та професійної позиції кожного студента і визначається його моральними цінностями та власним життєвим досвідом.

Наступним кроком у роботі з педагогічною ситуацією є "раціональне ро­зуміння", яке дозволяє використати широкий простір теоретичних знань, ідей, положень та концепцій, допомагає збагнути або пояснити поведінку учасників педагогічної ситуації. Дуже часто студенти старших курсів, уже маючи за собою багаж певних практичних знань, пробували самостійно дій­ти згоди про те, як ця ситуація надалі позначатиметься на особистому розви­тку дитини, прогнозували, які якості характеру будуть формуватися у ди­тині, якою вона може стати через 2, 5, 10 років. Завдання викладача полягало в орієнтації студентів на нейтральній позиції, тобто уважного прислухову-вання до думки кожного студента, його дій у подібній ситуації. Ми наголо­шували, що кожна педагогічна ситуація може мати один, два або більше ва­ріантів розв'язання. Тому важливим є перегляд власної позиції на користь правильного вибору.

У процесі моделювання педагогічних ситуацій студенти самостійно роз­робили наступні кроки.

Перший етап називається "СТОП". Щоб не нашкодити дитині поспішни­ми діями і не ускладнити відносини з нею, усвідомте власні емоції: "Що я за­раз відчуваю?", "Що я хочу зробити?"Другий етап - "ЧОМУ?". Важливо зрозуміти мотиви і причини вчинку дитини, чому вона так поводиться, чого хоче досягти.

Третій етап - "ЩО?". Поставимо перед собою педагогічну мету у вигляді питання: "Чого я хочу добитися в результаті своєї педагогічної дії?" (відчуття страху в дитини, усвідомленого відчуття вини або ще чогось). Дія вчителя направлена не проти особи дитини, а проти його вчинку. Дитина повинна відчути і зрозуміти, що вчитель приймає її такою, якою вона є, але її вчинку не схвалює.

Четвертий етап - "ЯК?". Як припинити погану поведінку дитини, зали­шаючи свободу вибору за нею, не порушуючи рівноваги педагогічної взає­модії? Який арсенал педагогічних засобів (не застосовуючи загрози, насміш­ки, записи в щоденнику) оптимально для цього використовувати?

П'ятий етап - "ДІЮ". Успіх практичної дії вчителя залежить від того, на­скільки він зміг зрозуміти мотиви вчинку учня і підібрати правильні способи дії, виходячи з особливостей розвитку дитини.

Шостий етап - "АНАЛІЗ". Учитель оцінює ефективність своєї взаємодії з учнем і, якщо це необхідно, щось міняє в запропонованому алгоритмі вирі­шення педагогічної ситуації.

Іншими словами, можна виділити наступні етапи роботи з педагогічними ситуаціями морального характеру: пошук або постановка проблеми; її сприйняття студентами; виявлення суперечності; висунення гіпотези як рі­шення; рішення як перевірка гіпотези; повторна перевірка правильності отриманого результату.

Технологія формування моральних цінностей засобами моделювання пе­дагогічних ситуацій передбачає включення педагогічних ситуацій у заняття, в кожний момент його протікання. У запланований спецкурс „Формування моральних цінностей засобами моделювання педагогічних ситуацій" педа­гогічні ситуації передували поясненню нового матеріалу, входили в нього, в опитування, домашнє завдання, закріплення та контроль.

Умовно педагогічні ситуації були розподілені на такі типи.

1  тип - студенти не знають, як розв'язати ситуацію, не можуть відповісти на проблемне питання - немає знань.

Це ситуації, побудовані на незнанні або недостатності знань у студентів основ морального виховання, методів морального виховання для пояснення нового факту;

2  тип - студенти поставлені в нові умови розв'язання педагогічної ситуа­ції, а мають у розпорядженні лише попередні знання, тобто ми використову­ємо ситуації, в яких раніше отримані знання застосовуються в нових умовах;

3  тип - у студентів виникають суперечності між теоретично можливим шляхом розв'язання педагогічної ситуації і практичною нездійсненністю ви­браного способу;

тип - у студентів виникають суперечності між практично досягнутим результатом виконання завдання і відсутністю знань для його теоретичного обгрунтовування.На першому етапі студентам запропоновано низки педагогічних ситуа­цій, які допомагають створити атмосферу співпраці викладача та студента, налаштувати на подальшу роботу. Ось кілька прикладів педагогічних ситуа­цій, які ми використовували на початку.

Під час формування моральних цінностей у майбутніх учителів засобами моделювання педагогічних ситуацій ми частково використовували програму „Сам собі психолог". Робота за програмою проводиться індивідуально, у фо­рмі рольової гри, у якій педагог виступає в незвичайної для себе ролі - прак­тичного психолога, який працює з самим собою як з клієнтом (звідси назва "Сам собі психолог"). Мета гри полягає в оволодінні технологіями, сприяю­чими активізації внутрішніх засобів самокорекції та саморозвитку моральної спрямованості вчителя на моральні цінності. Методичний апарат включає завдання і вправи, які в міру опрацьовування програми ви самостійно вико­нуватимете в певній послідовності.

Такий варіант технології моделювання педагогічних ситуацій дозволяє викладачу керувати процесом обговорення педагогічної ситуації, спрямову­вати студентів у потрібне русло обговорення. Тим самим викладач не нав'язує свою точку зору, студенти самостійно визначають правильні шляхи рішення, відстоюють власну життєву та професійну позицію, свої переко­нання та погляди.

Формувати мотивацію студентів до моральних цінностей можна різними засобами. Кожний засіб має найпродуктивнішу характеристику, якщо су­проводжується добре організованим пізнавальним спілкуванням. Активіза­ція виховної діяльності досягається через використання вчителем форми ін­дивідуальної і групової роботи: кооперація, конфлікт і змагання. Зупинимо­ся на прийомах створення пізнавального конфлікту. Вони покликані, з одно­го боку, актуалізувати інтелектуальний потенціал з проблем морального ви­ховання сучасних школярів, проблем формування моральних якостей харак­теру, оцінювання рівня сформованості системи моральних цінностей, з дру­гого боку, вчити терпимості до протилежної думки, поваги до інших, добро­зичливого ставлення до колег тощо. Ефективність методу моделювання пе­дагогічних ситуацій в основному залежала від якості модельованої педагогі­чної ситуації. Педагогічна ситуація такого типу створювалася на актуально­му для студентів матеріалі, отриманому під час спецкурсу, включала прогноз позицій і реакцій думок, визначення гострих і дискусійних питань. Пізнава­льний конфлікт природним чином моделювався в рамках групових диску­сійних форм навчання та виховання.

Моделюючи педагогічну ситуацію, вчитель, пропонував студентам по­вторити, роз'яснити, деталізувати думки. Цим актуалізувалося прагнення студентів загострити педагогічну ситуацію, бажання відстояти власну думку. Промовлена ідея знов і знов опрацьовувалася учасниками, тривав пошук більш вагомих аргументів на її користь. Для активізації мотивації студентів нами також використовувалися серії інших прийомів, наприклад, розшару­вання учасників дискусії на мікрогрупи з подальшою взаємною критикою альтернативних рішень. При такому перенесенні змістовного конфлікту вміжгрупову сферу у ведучого з'являється можливість повернути учасників до основ проблеми і розглянути її заново, стимулювати бажання відстояти їх власну думку, отримати визнання.

Для того, щоб керувати розвитком створеного пізнавального конфлікту під час моделювання педагогічної ситуації, ми використовували наступні за­вдання. У будь-який момент обговорення педагогічної ситуації: перервати обговорення і дипломатично узагальнити результати; запропонувати пись­мово-графічне рішення проблеми різними мікрогрупами; відібрати експер­тів для оцінки кожного з пропонованих рішень.

Основна мета викладача при розв'язанні подібних ситуацій - навчити студентів аналізувати й аргументувати своє рішення та прогнозувати пода­льші шляхи особистісного розвитку школярів

Отже, під час першого підготовчого етапу моделювання педагогічних си­туацій діяльність студентів спрямована на ознайомлення з різними варіан­тами моделювання найпростіших педагогічних ситуацій, стимулювання оволодіння ними теоретичними знаннями для подальшого ефективного ро­зв'язання ситуацій, формування у студентів стійкої мотивації до виховної ді­яльності.

Важливе значення під час першого етапу має мотивація студентів. Це сво­єрідна педагогічна пауза, яка дозволяє студентам узагальнити отримані знання з кожної теми теорії виховання. Суб'єкт виховання повинен бути на­лаштований на ефективний процес пізнання, мати власну мотивацію, заці­кавлення. Без виникнення мотивації не можна очікувати ефективності про­цесу виховання.

Ми враховували той факт, що використання репродуктивних методів ви­ховання та навчання не сприяє ефективному розвитку умінь студентів моти­вувати свою позицію. На першому етапі відбувається установка студентів на подальшу роботу, цей етап не сприяє стійкому оволодінню уміннями та на­вичками, формуванню стійкої системи моральних цінностей. Це завдання наступних етапів.

Другий етап - тренувальний або практичний. На цьому етапі активно за­стосовуються ігрові методики, більше уваги приділяється моделюванню осо­бистості студента, його психічному стану, вмінню проявити свої якості хара­ктеру у процесі спілкування з учнями. Таким чином під час тренувального етапу відбувається формування моральних переконань, поглядів, системи моральних цінностей кожного студента. Тут студенти повинні оволодіти си­стемою вмінь, закріпити набуті теоретичні знання про проблеми морального виховання сьогодні на практиці.

На лекціях студенти отримували завдання зіставити педагогічні факти, зробити висновки, проаналізувати ситуації, визначити своє ставлення до них.

Серед завдань були й такі.

Покажіть взаємозв'язок моральних почуттів і морального вчинку, звич­ки та поведінки.Покажіть взаємозв'язок моральної поведінки і моральних переконань.

Порівняйте концептуальний і реальний ідеали особистості.

Висловіть практичні зауваження щодо методик морального виховання А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського, педагогів-новаторів.

Порівняйте головні завдання морального виховання при роботі з моло­дшими школярами, підлітками, старшокласниками.

Проаналізуйте шляхи формування моральних якостей у „важких" ді­тей (за книгою А. С. Макаренка „Педагогічна поема").

Визначте та прокоментуйте фактори впливу ЗМІ, мистецтва, культури, літератури на процес формування моральних цінностей особистості.

Розкрийте технологію формування моральних цінностей особистості в Павлиській середній школі, визначте нетрадиційні форми та методи мора­льного виховання.

Діяльність студентів щодо ігрових методик мала вже не репродуктивний характер, а частково-пошуковий. Аналізуючи педагогічні ситуації, порівню­ючи різні варіанти розв'язання, студенти обирають оптимальний варіант власної поведінки, розробляють конкретний варіант свого розв'язку.

Студентам були запропоновані педагогічні ситуації з такими завданнями: проаналізувати ситуацію, виділити проблему, визначити, чи відповідає дія­льність вчителя вимогам виховного процесу, чи буде виховний вплив учите­ля ефективним, чи змінить такий вплив поведінку учнів, а також спрогнозу-вати наслідки можливих варіантів розв'язку і доповнити їх власними розду­мами. Ретельно підібрані педагогічні ситуації морального характеру були спрямовані на формування моральних поглядів та переконань, прогнозу­вання наслідків, аналіз причин виникнення. Ось приклади подібних ситуа­цій.

9.      Відомий американський лікар Бенджамін Спок розповідав російсько­му педагогу Юрію Азарову, що його мати, маючи п'ятьох дітей, була надзви­чайно суворою з ними, однак виховала прекрасних людей і громадян. Став­ши батьком, доктор Спок вирішив виховувати своїх дітей по-іншому, а саме на засадах відкритої любові до дітей, співробітництва з ними. І також виховав не менш прекрасних людей і громадян. Проаналізуйте авторитарну та гу­манну систему виховання дітей у сім'ї. Чи впливає система виховання в сім'ї на формування моральних цінностей особистості? Визначте та обгрунтуйте свою позицію.

10.  У зв'язку з комісією, яка перебувала в школі, урок української мови у 8 класі був перенесений з третього на сьомий. Учні не схвалили таку зміну по­дій, проте залишилися. Пролунав дзвінок. Учитель запізнювався на 15 хви­лин. Коли він нарешті зайшов до класу, перше, що почув, була фраза з останньої парти: „Нам читаєте моралі про запізнення, хоча і самим би не за­вадило послухати... " Проаналізуйте ситуацію, визначте причини її виник­нення. Якими, на вашу думку, якостями характеру повинен володіти вчи­тель, щоб знайти педагогічно правильне вирішення цієї проблеми?Ви як класний керівник шостого класу вирішили повести своїх учнів на екскурсію до лісу. Коли учні, натомившись, сіли обідати, один із них від­мовився. Він дочекався кінця обіду, того моменту, коли однокласники знову почнуть грати, а сам дістав щось смачненьке і почав їсти. Проаналізуйте си­туацію, визначте причини її виникнення. На формування яких якостей ха­рактеру, на вашу думку, повинен звертати увагу класний керівник? Спро­буйте змоделювати подальші дії вчителя.

11.  А. С. Макаренко виступав проти виховання „хитрого егоїста". Чи не є несучасними погляди педагога, якщо врахувати сучасне життя, яке саме ніби висуває завдання виробити в дітей захисні механізми проти жорстокості, все­дозволеності?

Також, як варіант моделювання педагогічних ситуацій, студенти вирішу­вали незакінчені ситуації, які вимагали власного моделювання розв'язку та подальшої поведінки вчителя й учнів. Серед них приклади можемо навести такі:

       Вчитель математики помітила, як Іван з 5-Д постійно виправляє оцін­ки в журналі. Знаючи про суворого батька хлопчика, вона вирішила...

       У 9-му класі в кінці навчального року зник журнал, без якого не мож-
ливе було підведення підсумків. Класний керівник переживала, оскільки не
могла відновити оцінки кожного за цілий рік. Проте після занять до неї пі-
дійшов один з учнів, який запропонував назвати ім'я викрадача. Класний
керівник подумав і сказав

Важливим елементом моделювання педагогічних ситуацій є гра. Моде­лювання педагогічних ситуацій на основі ігрових методик на тренувальному етапі також відбувається під керівництвом викладача. Використання гри в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу завжди стикаєть­ся з протиріччям: навчання та виховання є завжди процесами цілеспрямова­ними, а гра за своєю природою має невизначений результат. Тому завдання педагога при застосуванні гри у вихованні полягає у підпорядкуванні гри визначеній виховній меті.

Учасники виховного процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Студенти отримують максимальну свободу інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Студенти самі обирають власну роль у грі, висуваючи при­пущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну педагогічну ситуацію, шукають шляхи її розв'язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Учитель в ігровій моделі виступає як: інструктор (ознайом­лення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (коректування і поради з розподілу ролей), тренер (підказки студентам для прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обгово­рення).

Виділимо такі етапи ігрової моделі виховання: 1) орієнтація (введення студентів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебі­гу); 2) підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри, визначенняігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми); 3) основ­на частина проведення гри; 4) обговорення.

Арсенал інтерактивних ігор досить великий, але найбільш поширеними з них є моделюючі. Кожна така гра відбувається за схемою. Студенти "вво­дяться" в ситуацію, на основі якої вони отримують ігрове завдання. Для його виконання студенти поділяються на групи й обирають відповідні ролі.

Ряд учених виділяють симуляції або імітаційні ігри. Імітаціями (імітацій­ними іграми) називають процедури з виконанням певних простих відомих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності. Учас­ники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконуючи інструкцію, наприклад проводячи дослід. Як правило, вчи­тель дає під час імітації чіткі поопераційні інструкції. Студенти можуть ви­конувати дії індивідуально або в групах. На закінчення певного виду діяль­ності всі студенти отримують подібний результат, але він може відзрізнятися залежно від індивідуальних особливостей студентів, складу групи, викорис­таних ресурсів тощо. Дуже важливою процедурою імітації є обговорення отриманих результатів діяльності та усвідомлення студентами причинно-наслідкових зв'язків, які можна простежити, аналізуючи результати імітації у різних її учасників. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати пробле­ми, стимулюють самовиховання та формують власну систему цінностей.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи