П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи - страница 8

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 

3 Там само. - С. 250.


Лише за таких умов освіта може стати системою випереджувальної осві­ти, оскільки спосіб її реагування на швидкоплинні соціальні, соціально-природні умови - передбачення, чутливе уловлювання привабної енергіїбажаного майбутнього, а не пристосування до того що відбувається. Вона буде спиратись на процеси, яким, сподіваємося, належить визначати образ ХХІ століття: глобалізації і етноренесансу, інформатизації і становлення ку­льтури світу, жорсткого обмеження технізації і створення якісно нових тех­нологій.

Звичайно, що це далеко не всі проблеми, які має розв'язати сучасна ви­ща освіта України з метою підвищення її якості і професіональної підготовки фахівців, але саме ці проблеми, на наш погляд, є головним цілеутворюючим алгоритмом вищої школи, що скеровує її на сферу праці (підготовку фахів­ця) та сферу соціальних відносин (формування громадянина).Сидорчук Н. Г.

 

ФІЛОСОФІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОСВІТИ: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ РЕФОРМУВАННЯ

 

Розвиток Української держави на сучасному етапі визначається у загаль­ному контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні за­гальнолюдські цінності: парламентаризм, права людини, права національ­них меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу отримання освіти будь-якого рівня тощо, що є атрибутом громадянського демократичного су­спільства. Згідно зі "Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу", затвердженої Указом Президента України, поряд з іншими напрямами євро­пейської інтеграції (політичним, економічним, правовим) особливе місце у реалізації інтеграційних процесів займає культурно-освітній, який передба­чає впровадження європейських норм і стандартів в освіті та науці на основі узгодження положень системи вищої освіти; поширення власних здобутків в галузі освіти у Європейському Союзі.

Виконання зазначених вимог не виключає належного ставлення до наці­ональних культур, мов та освітніх систем, а також автономії університетів. Адже йдеться про глобальні параметри підготовки фахівця вищої кваліфіка­ції, без яких неможливо нострифікувати дипломи різних країн, забезпечити вільний перехід студентів на навчання до інших європейських країн, створи­ти європейську зону вищої освіти як засіб підвищення мобільності та праце­влаштування молоді.

Одним із стратегічних завдань модернізації вищої освіти в Україні у кон­тексті вимог єдиного європейського освітнього простору є розвиток освітніх систем, в тому числі професійно-педагогічних систем підготовки студентів університетів, які мають кінцеву множину характеристик, визначені функції, цілі, склад, структуру.

Сьогодні, на початку ХХІ століття, світ переживає складні трансформації, відповідаючи на виклики глобалізації, кардинальні зміни міжнародного се­редовища.

Реалізуючі свій національний суверенітет, Україна стає повноправним і повноважним суб'єктом міжнародних відносин. Вона набирає ваги і значен­ня у цьому новому для себе вимірі національного буття, долаючи труднощі перших кроків незалежності, зважуючи набутий досвід і можливі перспекти­ви.

Процес об'єднання Європи, його поширення на Схід супроводжується створенням спільного освітнього і наукового простору та розробки єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері в масштабах усього континенту. Зазначе­ний процес дістав назву Болонського (від назви університету в італійському місті Болонья, де було представлено ініціативи культурно-освітніх інтегра­ційних процесів).Болонський процес охоплює низку напрямів, одним з яких є підвищення якості європейської вищої освіти в умовах відкритого європейського та квазі-відкритого глобального ринків праці.

Загалом окреслена проблема віддзеркалює світову тенденцію інновацій­ного розвитку освітніх систем, адже світове співтовариство визнало, що осві­та, добробут і здоров'я людини - головні чинники якості її життя, а якість освіти - головна мета, пріоритет розвитку громадянського суспільства. Євро­па сприймає якість освіти як об'єкт суспільного єднання й консолідації наці­ональних освітніх систем. Зокрема, в угоді ЄС зазначено, що європейська спільнота сприятиме розвитку якісної освіти, заохочуючи співпрацю між країнами-членами ЄС і, якщо треба, підтримуючи й доповнюючи їх дії, по­важаючи одночасно їх відповідальність за зміст навчання й організацію осві­тніх систем, культурну й мовну різноманітність1.

Такий соціальний вибір не випадковий, оскільки пов'язаний з геополіти-чною конкуренцією між країнами, зокрема в царині інтелектуальних ресур­сів, адже у високотехнологічному інформаційному суспільстві якість освіти є головним аргументом у забезпеченні такого рівня життєвої й професійної компетентності людини, розвитку людського потенціалу, який би задоволь­няв насамперед потреби особистості, суспільства й держави. За окремими оцінками проблему якості освіти нині пов'язують з розбудовою нової інфор­маційної цивілізації ХХІ ст.2.

Відповідно одним із національних пріоритетів є якість освіти, що висту­пає передумовою виконання положень міжнародного та національного за­конодавства щодо реалізації прав громадян на отримання освіти. Це є про­явом дотримання принципів демократичності та гласності, створення рівних можливостей для дітей та молоді в здобутті якісної освіти. Якість - головна умова для довіри, доречності, мобільності, сумісності й привабливості в зоні європейської вищої освіти.

1 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / за ред. В. Г. Кременя.

-   Тернопіль : Навч. кн. - Богдан, 2004. - 384 с.; Себкова Хелена. Аккредитация и обеспечение качества высшего образования в Европе // Высшее образование в Европе. - 2002. - № 3. - С. 5­11.; Стельмашенко В. П. Організаційно-педагогічні засади управління якістю підготовки фахі­вців в коледжах України : автореферат дис. на здобуття наук ступеня канд. пед. наук: 13.00.01 / В. П. Стельмашенко . - К., 2001. - 23 с.; Стратегия модернизации содержания общего образо­вания : материалы для разработки документов по обновлению общего образования. - М., 2001.

-   С. 12-13.; Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політики. - К. : "К.І.С.", 2003. - 296 с.

2 Ляшенко О. І. Якість освіти як основа функціонування й розвитку сучасних систем осві­ти / О. І. Ляшенко // Педагогіка і психологія. - 2005. - № 1 (46). - С. 5-12.

Підласий І. П.   Діагностика  та  експертиза  педагогічних  проектів   :   навч. посіб. / Міжнародний фонд "Відродження". К. : Україна, 1998. - С. 5.


Підвищення якості освіти та рівний доступ до неї є одним з головних за­вдань сучасної державної політики в галузі освіти, національним пріорите­том і передумовою національної безпеки держави, умовою реалізації права громадян на освіту3.У Національній доктрині розвитку освіти наголошується на тому поло­женні, що для всіх громадян України незалежно від національності, статі, со­ціального походження та майнового стану, віросповідання, місця проживан­ня та стану здоров'я забезпечується рівний доступ до якісної освіти. Реаліза­ція зазначеного права передбачає прозорість, наступність системи освіти всіх рівнів, гнучке врахування демографічних, соціальних, економічних змін. Мережа навчальних закладів повинна задовольняти освітні потреби кожної людини відповідно до її інтересів, здібностей та потреб суспільства.

Рівний доступ до здобуття освіти у вищій школі забезпечується шляхом:

запровадження ефективної системи інформування громадськості про можливості здобуття вищої освіти;

створення умов для отримання безоплатної вищої освіти на конкурсних засадах у державних і комунальних навчальних закладах;

удосконалення правових засад здобуття освіти за рахунок бюджетів усіх рівнів та коштів юридичних і фізичних осіб;

розширення можливостей отримання вищої освіти шляхом індивідуа­льного кредитування;

створення умов для здобуття вищої освіти дітьми-сиротами, дітьми, по­збавленими батьківського піклування та дітьми0інвалідами;

забезпечення високої якості вищої освіти та професійної мобільності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці шляхом інтеграції вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, наукових установ та підприємств, запровадження гнучких освітніх програм та інформаційних технологій навчання;

дотримання засад демократичності, прозорості та гласності у форму­ванні контингенту студентів, у тому числі шляхом об'єктивного тестування;

створення умов для забезпечення навчання відповідно до потреб особи­стості на ринку праці.

Якість освіти є національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту. На забезпечення якості освіти спрямовують матеріальні, фінансові, кадрові та наукові ресурси суспі­льства й держави. Висока якість освіти передбачає взаємозв'язок освіти і нау­ки, педагогічної теорії і практики1.

1 Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (доку­менти і матеріали 2003-2004 рр) / за ред. В. Г. Кременя. - Тернопіль : Вид-во ТДПУ, 2004. - 147

с. - С. 110.


У контексті таких змін педагогічна освіта розглядається не лише як окре­ма унікальна сфера підготовки нової генерації вчителів, але й як винятково важливий ресурс розвитку інтелектуального потенціалу нації. Від особистіс-них якостей учителя та рівня його підготовки залежить не лише якість шкі­льної освіти, а й рівень духовної культури суспільства, утвердження демок­ратичних цінностей і процесів, що відбуваються в країні.Отже, забезпечення високоякісної освіти на всіх її етапах і рівнях, оціню­вання її результативності - одне з основних завдань сьогодення, яке має не лише педагогічний чи суто науковий контекст, а й соціальний, політичний та управлінський.

Зокрема, як політична категорія якість освіти акумулює засади освітньої політики держави на певному етапі її розвитку й головні стратегічні лінії ро­звитку національної системи освіти в контексті світових тенденцій.

Як соціальна категорія вона відображає суспільні ідеали освіченості та окреслює загальну мету освіти, законодавчо визначені й нормативно закріп­лені в державних стандартах освіти.

Як категорія управління вона визначає стратегії впливу на певні показники функціонування системи освіти й вибирає можливі напрями її змін та розви­тку.

Як педагогічна категорія вона є квінтесенцією: 1) сутності поняття, 2) процедур діагностування, 3) аналізу явищ і властивостей суб'єктів освіт­нього процесу. В цьому сенсі вона має відповідати: а) особистісній і суспіль­ній меті освіти, б) політичній стратегії її розвитку в контексті вітчизняних і світових тенденцій, в) закономірностям менеджменту освіти на всіх рівнях управління - державному, регіональному, муніципальному, інституційному (локальному), особистісному тощо1.

Філософська категорія якості трактується як істотна визначеність, завдя­ки якій розглянутий об'єкт (у нашому дослідженні знання) є саме цим, а не іншим об'єктом, а його складові елементи (якості знань) характеризують специфіку, що дозволяє виокремлювати один об'єкт серед інших (за наявно­сті певних якостей, рівня їх сформованості)2. Таким чином, якістю прийнято називати властивість об'єкта, що складає його стійку, постійну характеристи­ку, таку, що виявляє його сутність.

У педагогіці 3 поняття "якість" - це системна методологічна категорія. Вона відображає ступінь відповідності результату поставленій меті.

1 Якісна освіта - запорука самореалізації особистості: Тези доповіді Міністра освіти і науки України Станіслава Ніколаєнка на Підсумковій колегії МОН України 17 серпня 2007 року / / Освіта України. - 2007. - № 59 (839). - С. 12-13.

2 Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. - М. : Политиздат, 1991. - С. 225.

3 Луговий В. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку / за заг. ред. акад. О. Г. Мороза. - К. : МАУП, 1994. - 196 с.; Ляшенко О. І. Якість освіти як осно­ва функціонування й розвитку сучасних систем освіти / О. І. Ляшенко // Педагогіка і психо­логія. - № 1 (46), 2005. - С. 5-12.

4

Вища освіта України і Болонський процес : навч. посіб. / за ред. В. Г. Кременя. - Терно­піль : Навч. кн. - Богдан, 2004. - С. 173.


У Всесвітній декларації з вищої освіти, прийнятій на Міжнародній кон­ференції з вищої освіти в листопаді 1998 року, зазначається, що якість вищої освіти - це багатовимірне поняття, яке охоплює усі сторони діяльності вищо­го навчального закладу: навчальні та академічні програми, навчальну і дос­лідницьку роботу, професорсько-викладацький склад і студентів, навчальну базу і ресурси 4.У широкому розумінні якість освіти розглядають як збалансовану відпо­відність процесу, результату і самої освітньої системи меті, потребам і соціа­льним нормам (стандартам) освіти 1; у вузькому - як перелік вимог до особи­стості, освітнього середовища й системи освіти, яка реалізує їх на певних ета­пах навчання.

Як зазначає більшість дослідників (Н. В. Москаленко, І. О. Потай, І. А. Шайдур), якість освіти - це узагальнений показник розвитку суспільства у певному часовому вимірі, тому його слід розглядати в динаміці тих змін, що характеризують поступ держави в контексті світових тенденцій: вона ру­хається до консолідації та інтеграції у світове співтовариство чи протистоїть йому, ставлячи свої інтереси понад усе. Вона є суспільною характеристикою, а не предметом змагання чи політичним аргументом в оцінці розвитку дер­жави на конкретному етапі її становлення.

У програмному документі ЮНЕСКО читаємо, що якість вищої освіти є поняттям, яке характеризується численними аспектами і значною мірою за­лежить від контекстуальних рамок даної системи, інституціональних завдань чи умов і норм у даній дисципліні2.

Реалізація зазначеного завдання спрямована на розв'язання низки про­блем, серед яких:

1 Субетто А. И. Проблема качества высшего образования в контексте глобальных и на­циональных проблем общественного развития (философия качества образования). - СПб.,

Кострома, 2000. 2

Програмний документ ЮНЕСКО (1995) / / Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття / авт. кол.: В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, С. Довгий та ін. - К. : Навч. книга,

2003. - С. 352-354.


продовження реалізація державної політики щодо забезпечення обсягів державного замовлення на підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями „молодший спеціаліст", „бакалавр", що сприяє розширенню досту­пу молоді до здобуття вищої освіти;

збільшення державного замовлення на підготовку педагогічних кадрів з числа сільської молоді;

завершення розробки та затвердження галузевих стандартів вищої осві­ти з усіх педагогічних спеціальностей, зокрема - над складовою стандарту щодо обсягу і змісту психолого-педагогічної і практичної підготовки педаго­гів;

для формування нового змісту педагогічної освіти робота міністерства спрямовується на принципові зміни в структурі та змістовому наповненні фундаментальної, психолого-педагогічної, гуманітарної та соціально-економічної підготовки майбутніх учителів;

прагнучи сформувати європейський стиль соціалізації молодої людини, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України орієнтує ВПНЗ на не­обхідність вивчення та впровадження досвіду ВПНЗ європейських країн що­до трансформації навчального процесу в напрямі соціокультурного змісту освіти;

впровадження у ВПНЗ кредитно-модульної системи організації навча­льного процесу (виокремлення змістових модулів; інтеграція навчальних ди­сциплін), що забезпечить персоніфікацію підготовки фахівців.

Аналіз якості освіти у контексті вимог Болонської декларації потребує врахування деяких інноваційних принципів її аналізу. Одним із важливих аспектів інтеграції української освітньої системи в європейській простір є створення порівняльної системи ступенів, що вимагає зміни всієї парадигми вищої освіти, зокрема, зміни методів навчання, оцінювання, методів забезпеченні якості. При цьому змини у підходах до навчання стосуються зміщення акцентів з процесу навчання на його на результати, що передбачає докорінну трансформацію ролі педагога, а також розвиток нових форм взаємодії учасників освітнього процесу.

Формування навчальних результатів у термінах компетенції досягається співставленням систем вищої освіти, структур і змісту програм на основі ви­користання загальної методології визначення трудомісткості за ЕСТБ. При цьому, визначення компетенцій є прерогативою викладачів та експертів, оскільки тільки фахівці тієї чи іншої сфери здатні сформулювати їх адекват­но. Однак при цьому можуть бути корисними консультації з іншими заціка­вленими сторонами в суспільстві (працедавцями, випускниками).

Сьогодні на основі досвіду понад 100 університетів з 16 країн-учасниць Болонського процесу (у консультаціях та опитуваннях взяли участь 5183 ви­пускників, 998 професорів, 944 працедавців) відібрано 30 загальних компете-нцій з трьох категорій: інструментальні, міжособистісні і системні. Вони кла­сифіковані таким чином: інструментальні - такі, що містять когнітивні здіб­ності (здатність розуміти і використовувати ідеї та міркування), методологіч­ні здібності, здатність розуміти і керувати оточенням, організовувати робо­чий час, вибудовувати стратегію навчання приймати рішення і вирішувати проблеми); технологічні уміння (уміння, пов'язані з використанням техніки, комп'ютерні навички та здібності інформаційного управління); лінгвістичні уміння, комунікативні компетенції.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71 


Похожие статьи

П Ю Саух, О Є Антонова, О С Березюк - Інновації у вищій освіті проблеми досвід перспективи