В І Бутенко - Деякі питання історіографії періоду безпосередньої підготовки масової колективізації на україні - страница 1

Страницы:
1  2 

Електронна бібліотека

видань історичного факультету

Харківського університету

Бутенко В. І. Деякі питання історіографії періоду безпосередньої підготовки масової колективізації на Україні (1928 - сер. 1929 рр.) // Вісник Харківського університету. - 1967. - № 22: Історична серія. - Вип. 2. -Харків: Видавництво ордена Трудового Червоного Прапора державного університету імені О. М. Горького, 1967. - C. 78 - 83.

При використанні матеріалів статті обов'язковим є посилання на її автора з повним бібліографічним описом видання, у якому опубліковано статтю. Дана електронна копія статті може бути скопійована, роздрукована і передана будь-якій особі без обмежень права користування за обов'язкової наявності першої (даної) сторінки з повним бібліографічним описом статті. При повторному розміщенні статті у мережі Інтернет обов'язковим є посилання на сайт історичного факультету.

Адреса редакційної колегії:

Україна, 61077, Харків, пл. Свободи, 4,

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна,

історичний факультет. E-mail: istfac@univer.kharkov.ua

©Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна; історичний факультет ©Автор статті

©Оригінал-макет та художнє оформлення - зазначене у бібліографічному описі видавництво ©Ідея та створення електронної бібліотеки - А. М. Домановський; А. О. Баскакова

Випуск 2

ВІСНИК ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Історична серія

1967

III. ПИТАННЯ РАДЯНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ІСТОРІОГРАФІЇ ПЕРІОДУ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ПІДГОТОВКИ МАСОВОЇ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ НА УКРАЇНІ

(1928—1929 pp.)

В. І. Бутенко

Історичний та економічний аналіз колективізації в 1928—1929 pp. f має посісти особливе місце у вивченні історії і практики соціалістичного будівництва в нашій і інших країнах, що будують соціалізм.

Слід зазначити, що цей період історії колективізації вивчений ще занадто мало як в цілому в СРСР, так і на Україні зокрема. Сучасна історіографічна література з повною підставою звертає увагу Дослідни­ків на подальшу розробку і дослідження цієї проблеми '. Історіографіч­ний аналіз має показати стан вивчення даного етапу історії колективі­зації, її вузлових питань, відзначити найбільш характерні недоліки у розв'язанні проблеми історії колгоспного будівництва, відтінити пи­тання, що ще потребують вивчення.

Початок вивчення етапу безпосередньої підготовки масової колек­тивізації припадає на рубіж 40—50-х років, коли зусилля історіографії уже зосередились на дослідженні головного питання проблеми — істо­рії суцільної колективізації[1]. Період підготовки масової колективізації у роботах того часу розглядався лише побіжно при вивченні соціалі­стичної реконструкції сільського господарства. У цих роботах ще зовсім не вивчались соціально-екокомічні передумови і закономірності масової колективізації, творчість селянських мас, було мало використано дже­рел, історичний аналіз підмінявся описом фактів та цитуванням. Проте, не можна погодитись з твердженням В. П. Данилова про те, що в перших працях вкрай незадовільно використовувались статистичні мате­ріали[2].

Початок вивчення історії колгоспного будівництва на Україні при­падає також на рубіж 40—50-х років, і перші праці в українській історіографії з цієї проблеми, природно, мають такий же характер та ті ж недоліки.

1 В. П. Данилов. Изучение истории советского крестьянства. В кн.: «Совет­ская историческая наука от XX к XXII съезду КПСС», Изд-во АН СССР, М., 1962; А. М. Ч и н ч и к о в. О некоторых проблемах историографии социалистического преоб­разования сельского хозяйства СССР. В кн.: «Некоторые проблемы истории советского общества». «Мысль», М., 1964; М. Л. Б о г д е н к о, В. П. Данилов. Коллективиза­ция сельского хозяйства в СССР. В кн.: «Очерки по историографии советского обще­ства», «Мысль», М., 1965.

У 1949 р. вийшла стаття І. Л. Шермана «До історії колгоспного руху на Україні в 1921—1929 рр.». У ній наводиться досить значний статистичний матеріал, що характеризуе'розвиток сільськогосподарської кооперації, перші кроки колгоспного' будівництва та переваги усуспіль­нених господарств перед індивідуальними. У статті є цікавий матеріал про розвиток перших колективних господарств у ряді районів України, поставлено, але не розкрито, хоча матеріалу було досить, питання про причини нерівномірності колгоспного руху в різних районах України.

І. Л. Шерман зовсім не показує особливостей етапу безпосередньої підготовки масової колективізації, не говорить, коли саме на Україні починається суцільна колективізація.

У 1954 р. виходить стаття В. Д. Уварова, в якій вперше зроблена спроба показати вплив класової боротьби на селі 1928—1929 pp. на по­силення колгоспного руху

Проте стаття В. Д. Уварова, як і багато інших робіт того часу, має догматичний характер, переобтяжена цитатами і грунтується на досить незначному фактичному матеріалі.

Помітним явищем в історіографії колективізації стала книга М. А. Краєва, видана в 1954 році[3]. У ній вперше висвітлена загальна картина соціалістичної перебудови сільського господарства в СРСР, причому використано великий матеріал, що стосується України. У моно­графії М. А. Краєва вперше виділяється період безпосередньої підготов­ки суцільної колективізації, що настає після XV з'їзду партії. Автор звертає увагу на деякі нові важливі, що виникли напередодні масової колективізації, риси процесу усуспільнення селянських господарств. Зо­крема, зазначає, що в 1928—1929 pp. сільськогосподарська кооперація стала головним руслом виробничої змички між містом і селом. У цей період кооперація на селі все більше переходила до виробничих форм кооперування і колективних форм допомоги бідноті, створюючи умови великого революційного перелому. М. А. Краев говорить про особливе значення контрактації сільськогосподарської продукції у 1928—1929 pp. і її вплив на колективне будівництво. Нарешті, М. А. Краев звертає увагу на деякі нові форми виробничого кооперування у 1928—1929 pp. та роль перших МТС в розвитку колгоспного руху.

Вирішальні зрушення у вивченні історії колективізації сільського господарства настали після XX з'їзду партії на основі загального під­несення радянської історичної науки. З цього часу починається глибоке вивчення найважливіших проблем історії соціалістичної перебудови сільського господарства, переглядаються старі історичні та методоло­гічні необгрунтовані положення і висновки. З середини 50-х років з'яв­ляється величезна література, що налічує сотні статей, брошур, ряд значних монографічних досліджень[4].

1 В. Д. Уваров. Боротьба проти куркульства в період хлібозаготівель 1928— 1929 років. Наукові записки Київського ун-ту. Збірник історичного ф-ту, № 5, 1954.

80

В. І. Бутенко

Особливо значний вклад в історіографію даної проблеми вносят праці П. I. Лещенка, В. П. Данилова, С. П. Трапезнікова, Б. А. Абра мова, Т. Конюхова, а також матеріали спеціальної наукової сесії, щ-; відбулася в 1961 р.[5]. У цих працях глибоко розкриваються такі надзви­чайно важливі проблеми, як створення передумов масової колективі^ зації і ленінський кооперативний план, що мають особливе значення для' аналізу досліджуваного нами етапу соціалістичної перебудови сіль-: ського господарства в 1928—1929 pp.

Тепер принципово по-новому ставиться питання про ленінський' кооперативний план. Дослідники довели безпідставність поширеної до цього часу точки зору про те, що цей план передбачав лише загальний напрям приступу до соціалістичного будівництва і був розроблений ли­ше в останніх статтях В. І. Леніна. Значним досягненням було висвіт­лення подальшого творчого розвитку ленінського кооперативного плану в ході соціалістичного будівництва. Історики та економісти показали, що, з точки зору В. І. Леніна, природа та роль кооперації визначались ЇЇ функціями і завданнями, сама ж кооперація "розглядалась як форма соціалізму, що готувала на селі крупне соціалістичне виробництво[6].

У сучасній літературі, особливо в монографії В. П. Данилова, по­казана безпідставність твердження, ніби село ще до масової колективі­зації одержало велику кількість машин і тому матеріально-технічна база в сільському господарстві була створена ще напередодні переходу до суцільної колективізації. При такій постановці питання спотворю­валась історична дійсність і зовсім не говорилось про труднощі, які до­велось переборювати в ході соціалістичної перебудови сільського госпо­дарства. Нові дослідження показали, що темпи технічної реконструкції сільського господарства відставали від темпів перебудови виробничих відносин на селі і колгоспи перебували в тривалому стані так званого «мануфактурного» періоду. В той же час у літературі правильно пока­зано, що в період, який передував суцільній колективізації, особливо в 1928—1929 pp., Радянська держава здійснювала велику роботу щодо розвитку продуктивних сил сільського господарства.

У літературі 50—60-х років висунуто важливе положення про те, що перехід до суцільної колективізації зумовлений складною взаємодією економічних, соціальних і політичних факторів, які стали широко і ви­разно виявлятись уже в 1928—1929 pp., тобто напередодні масової ко­лективізації.

З другої половини 50-х років українська радянська історіографія так же, як і в цілому радянська історична наука, переходить до більш глибокого вивчення історії колективізації сільського господарства. На­самперед слід відзначити велику археографічну роботу і, зокрема, ви­дання двох фундаментальних томів з історії колективізації, сільського господарства на Україні. У другому томі опублікована велика кількість матеріалів з історії колгоспного будівництва саме 1928—1929 pp.[7].

Значним явищем української історіографії є книга В. В. Бондарен­і?а, що вперше висвітлює в цілому історію розвитку колгоспного вироб-їицтва в довоєнні роки[8]. Економічна монографія В. В. Бондаренка Вводить в науковий обіг досить значний статистичний матеріал, гли­боко розкриває процес розвитку усуспільненого виробництва в колгоспах 1929—1940 pp. Автор докладно проаналізував ленінський кооперативний план і правильно підкреслив, що цей план охоплює струнку систему господарчих, організаційних, політичних та культурно-виховних за­ходів, які забезпечували залучення селянських мас до побудови соціа­лістичного суспільства.

У невеликій, але насиченій матеріалом частині своєї монографії автор досліджує період безпосередньої підготовки суцільної колекти­візації і виділяє етап, що передує великому переломові. Тут В. В. Бон­даренко глибоко розкриває соціальні відносини в українському селі 1928—1929 pp.

У названій роботі, як і в цілому у літературі 40-х років, надто пере­більшується ступінь технічної підготовки сільського господарства і по­милково стверджується, що уже тоді, на початку 1929 p., держава могла забезпечити колгоспи тракторами та машинами, перебільшуються державні можливості фінансування колгоспів на той час.

В. В. Бондаренко один з перших ставить важливе питання про особливості колгоспного будівництва на Україні 1928—1929 pp. і роз­криває деякі характерні риси його. Але автор помиляється, вважаючи, що на 1928 р. тсози переважали тільки у сільському господарстві Укра­їни. У РРФСР в цей період вони також становили найбільшу кількість колективних господарств. Не можна погодитись з думкою автора, ніби Радянська держава насаджувала тсози. Переважаючий розвиток тсозів зумовлювався об'єктивно-історичними умовами і, зокрема, збільшенням ' процента середняка в колгоспах та створенням більшої частини колек­тивних господарств (з другої половини 20-х років) на надільних землях.

У 1956 р. з'явилась стаття І. Л. Шермана — перша праця, присвя­чена ролі машинно-тракторних станцій у колективізації сільського гос­подарства України в 1927—1929 pp.[9].

Автор проаналізував великий статистичний та фактичний матеріал . про діяльність перших МТС та машинно-тракторних колон в СРСР і на Україні. Показавши історичну закономірність появи МТС, автор глибоко розкриває їх роль в колгоспному русі та в організаційно-господарсько­му будівництві 1928—1929 pp. Привертає увагу нарис тракторобудуван­ня на Україні до 1929 року. Автор висуває правильне положення про те, ; що жодна форма усуспільнення селянських господарств того часу не могла створити умов для раціонального використання тракторів та ін­ших складних сільськогосподарських машин, це завдання могли розв'я­зати і розв'язували МТС, що уже тоді відіграли певну роль у відведенні нової технічної бази для села. На прикладі діяльності МТС ім. Т. Г. Шев­ченка та інших І. Л. Шерман показує роль машинно-тракторних станцій в обробці ланів земельних товариств, у збільшенні врожайності та про­дуктивності праці, в усуспільненні селянських господарств і т.. д.

У роботі ставиться дуже важливе питання про кущування та укруп­нення колективних господарств під впливом діяльності МТС, але роз­глядається воно поверхово і тільки на статистичному матеріалі. Істо­рики тоді ще не розпочали широкого висвітлення цієї важливої теми.

В. І. Бутенко

Створенню технічної бази колективізації на Україні присвячен також стаття Ю. А. Степаненка, опублікована в 1957 році '.      „   . •

У тій її частині, де йдеться про безпосередню підготовку масово колективізації, автор наводить новий матеріал про діяльність радгос? пів та МТС. У невеликій статті автор ставить дуже багато питань. На жаль, відповіді на них вичерпуються ілюстрацією фактів та вибіркових* цифрових показників.

У 1960 році виходить перша монографія про підготовку суцільної колективізації на Україні[10]. У цій історико-економічній праці наводить­ся новий матеріал, головним чином про період відбудови народного гос­подарства.

Але книга 3. П. Шульги має значні недоліки, хоч вона й вийшла у 1960 p., коли історіографія колгоспного будівництва зробила значний крок вперед. Ці зрушення не знайшли ніякого, відображення в праці 3. П. Шульги, яка написана приблизно на рівні 40-х початку 50-х років, причому автор нічого не говорить про попередні роботи з історіографії колгоспного будівництва на Україні.

Період підготовки суцільної колективізації автор розглядає в ці­лому, не бачить в ньому ніяких етапів і навіть не ставить питання про об'єктивні умови і політику партії на цьому етапі. Характерно, що в еко­номічній монографії 3. П. Шульги всі статистичні дані не виходять за межі 1928 p., хоча наша наука має в своєму розпорядженні величез­ний цифровий матеріал, що відноситься до першої половини 1929 року. Більше того, багато показників, які наводяться в книзі, стосуються 1927/28 господарського року, тобто вони не охоплюють навіть весь 1928 рік. Таким чином, статистичні показники, якими оперує автор, приво­дять до висновку, що завершення історичної підготовки суцільної ко­лективізації припадає на 1928 p., що, звичайно, є глибоко невірним. Працю 3. П. Шульги збіднює і те, що в ній не аналізується процес кол­госпного будівництва по окремих районах України.

Хоч монографія спеціально присвячена підготовці масової колек­тивізації, автор майже зовсім обходить проблеми розвитку суспільного виробництва колгоспів, питання організації праці, розподілу прибутків та ін.

У 1961 р. вийшла "монографія І. І. Слинька [11]. Написана з урахуван­ням найновіших досягнень радянської історіографії, праця І. І. Слинька вносить багато нового у вивчення історії колективізації на Україні. До­сить значна частина цієї праці присвячена періоду безпосередньої підго­товки суцільної колективізації в 1927—1929 роках. У монографії глибо­ко проаналізований ленінський кооперативний план та шляхи його втілення у життя. Автор також показує вплив соціалістичної індустріа­лізації на реконструкцію сільського господарства на Україні.

Виразно в книзі висвітлюється класова боротьба на селі в 1927— 1929 pp. Значний новий і дуже важливий матеріал наводить автор про роль МТС у підготовці суцільної колективізації. Початком періоду без­посередньої підготовки масової колективізації І. І. Слинько вважає 1927 рік, що не зовсім вдало обгрунтовано. Якщо новому етапові поклав початок XV з'їзд партії, що відбувався в самому кінці 1927 року, то

' Ю. А. Степане н к о. Создание материально-технической базы социалистиче­ского хозяйства Украины (1928—1932 гг.). Ученые записки Винницкого пединститута т. V, Винница, 1957.

Іпочатком названого періоду може бути тільки 1928 рік. Якщо пов'язу-і'вати новий етап з початком індустріалізації, то. тоді .слід говорити про І1926 рік.

і У монографії, присвяченій соціалістичній перебудові сільського |господарства в цілому, І. І. Слинько, природно, не ставить мету висвіт­лити внутрішнє життя колгоспів в 1928,—1929 pp., їх організаційно-гос-'подарський розвиток, і тому ці проблеми не дістали відображення в його книзі.

Важливі спостереження і нові висновки зроблені в нарисі кількох авторів, опублікованому в 1963 році[12].

Автори вперше в історіографії приходять до правильного висновку, що в степовій частині України вже навесні 1929 р. з'явились серйозні зрушення в бік суцільної колективізації. У нарисі висунуто також пра­вильне положення про те, що на початок суцільної колективізації сіль­ське господарство України ще не було оснащене новою технікою. Роз­глядаючи період 1928—1929 pp. як поворотний етап у розвитку сіль­ського господарства і колгоспного будівництва, автори роблять пра­вильні висновки щодо деяких особливостей усуспільнення селянських господарств у цей період. Зокрема, з повною підставою зазначено, що переважання тсозів було зумовлено втягненням в колгоспний рух селян-середняків, які створювали свої об'єднання на надільних землях. У на­рисі висвітлені деякі найбільш серйозні труднощі, які доводилось пере­борювати колгоспам напередодні суцільної колективізації.-

Проведений історіографічний аналіз проблеми підтверджує поло­ження, висунуті на початку статті, і дозволяє зробити висновок, що один з найважливіших етапів соціалістичної перебудови сільського господар­ства на Україні досліджений ще дуже неповно. Досить сказати, що до цього часу у нас нема спеціального історичного дослідження, присвя­ченого цьому періоду. Перед істориками-аграрниками стоїть завдання всебічно вивчити ^історичні передумови колективізації. Це насамперед зобов'язує до глибокого аналізу соціально-економічних та політичних обставин та класової боротьби в українському селі в 1928—1929 роках.

Треба значно розширити джерелознавчу основу досліджень з тим, щоб всебічно і глибоко розкрити якісно нові риси колгоспного руху і бу­дівництва в 1928—1929 роках, висвітлити внутрішнє життя колгоспів того часу, особливо становлення нових форм суспільного виробництва та розподілу прибутків. Важливо також показати значення колгоспів як осередків нової культури, їх важливу роль в розгортанні культурної революції на селі. До цього часу в нашій літературі зовсім не дослідже­на організаторська роль партійних організацій, роль Рад та КНС в кол­госпному будівництві напередодні масової колективізації.

Глибокий і всебічний аналіз колгоспного будівництва в 1928— 1929 роках створить можливість глибоко, дійсно науково розкрити зако­номірності великого перелому, що настав у сільському господарстві в 1929—1932 роках. Зрозуміло, що дослідження таких значних і склад­них завдань даної проблеми вимагає зусиль багатьох вчених.


[1] Г. М. Овсяников. Московские большевики в борьбе за коллективизацию сельского хозяйства (1930—1934), ГосПолитиздат, М., 1949; С. П. Трапезников. Борьба партии большевиков за коллективизацию сельского хозяйства в годы первой пятилетки, Госполитиздат, М., 1951, Б. Н. Абрамов. Партия большевиков орга­низатор борьбы за ликвидацию кулачества как класса, Госполитиздат, М., 1952 та деякі інші.

[2] В. П. Данилов. Изучение истории советского крестьянства. В кн.: «Совет­ская историческая наука от XX к XXII съезду КПСС». «Мысль», М., 1962, стор. 468.

[3] М. А. Краев. Победа колхозного строя в СССР, Госполитиздат, М., 1954.

[4] Докладний аналіз сучасної літератури з історії колективізації є в ро­ботах: В. П. Данилов. Изучение истории советского крестьянства. В кн.: «Со­ветская историческая наука от XX к XXII съезду КПСС», «Мысль», М., 1962; М. М. 6 о где н ко, М. Е. Зеленин. История коллективизации сельского хо­зяйства в современной советской историко-экономической литературе. «История СССР», 1962, № 4; А. М. Чинчиков. О некоторых проблемах историографии социалистиче­ского преобразования сельского хозяйства СССР. В кн.: «Некоторые проблемы исто­рии советского общества», «Мысль», М., 1964; М. Л. Б о г д е н к о, В. П. Данилов Коллективизация сельского хозяйства в СССР. В кн.: «Очерки по историографии со­ветского общества», «Мысль», М., 1965 та інші.

[5] П. И. Л.ещенко. История народного хозяйства СССР, т. Ill, 1956; В. П. Да­нилов. Создание материально-технических предпосылок коллективизации в СССР. Госполитиздат, М., 1957; С. П. Трапезников. Исторический опыт КПСС в социали­стическом преобразовании сельского хозяйства, «Мысль», М., 1959; Б. А. Абрамов. Организаторская работа партии по осуществлению ленинского кооперативного плана «Мысль», М., 1956; Т. Конюхов. КПСС в борьбе с хлебными затруднениями в стра­не (1928—1929). Госполитиздат, М., 1960; История советского крестьянства и колхоз­ного строительства в СССР, Госполитиздат, М., 1963.

■> Очерки по историографии советского общества, «Мысль», М., 1965- стар 345—346. - ґ'

[7] «Історія колективізації сільського господарства Української РСР. Збірник до­кументів і матеріалів», т. II, 1927—1932. Вид-во АН УРСР, Київ, 1966.

'6. В. Бондаренко. Развитие общественного хозяйства колхозов Украины в период довоенных пятилеток. "Сельхозиздат, Киев, 1957.

[9] I. Л. Ш е р м а н. Роль МТС в колективізації сільського господарства на Україні (1927—1929 pp.). Учені записки Харківського ун-ту. Труди історичного ф-ту, т. 4, X., 1956.

6 1269

[10] 3. П. Шульга. Підготовка суцільної колективізації на Україні. Вид-во Ки­ївського ун-ту, К-, I960.

[11] І. І. Слинько. Соціалістична перебудова і технічна реконструкція сільського господарства України (1927—1932 pp.), Вид-во АН УРСР, К., 1961.

[12] И. Ф. Г а н ж а, И. И. Слинько, П. В. Шостак. Украинское село на пути к социализму. В кн.: «Очерки истории коллективизации сельского хозяйства в союзных республиках». Госполитиздат, М., 1963.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

В І Бутенко - Деякі питання історіографії періоду безпосередньої підготовки масової колективізації на україні

В І Бутенко - Проблемність у навчанні історії в середньоосвітніх навчальних закладах

В І Бутенко - Творчо-пошукова діяльність учнів в процесі вивчення історії

В І Бутенко - Запровадження інновацій у навчальний процес при підготовці майбутнього вчи1геля ест0рика науково-теоретичний контекст

В І Бутенко - Лозинський як історик і учасник національно-визвольного руху в західній україні