Н Д Пальм, Т Є Гетало - Історія української культури - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40 

Таким чином, в українській культурі перехрещувалися впливи культур Сходу і Заходу, ідеї Відродження, гуманізму і Реформації. Вони знайшли в Україні сприятливе підґрунтя в умовах жорсткої боротьби за національну державність і дали прекрасні сходи у вигляді відродження національної культури кінця XVIII - початку XIX ст. [1; 9].

 

Резюме

XIV - XVI століття (а також середина XVII ст.) - перехідний період від середньовіччя до епохи Нового часу, який отримав назву "Відродження" і пов'язаний з установленням культурних досягнень античності.

Головним рухом цієї доби був гуманізм. Він виникнув як суспільно-літературний рух, спрямований проти церковно-феодальної ідеології на захист свободи та прав особистості. Гуманісти оголосили людину рівною Богу. Головними її якостями стали воля, гідність, освіченість, талант, здібність. Найважливішою рисою гуманізму європейського Відродження був індивідуалізм.

В європейської культурі цієї доби відбувалися принципові зміни в усьому культурному житті. Виникло дослідне природознавство, відкривалися і вивчались пам'ятки античності. Знову відроджувався античний ідеал прекрасної, гармонійної людини.

Гуманістичні ідеї сприяли прискоренню процесів, пов'язаних з реформуванням католицької церкви. Початком релігійного руху Реформації вважається 1517 рік, коли відбулася промова М. Лютера. Результатом його стала ліквідація монополії католицької церкви, виділення третього напряму християнської віри - протестантизму. Крім цього, труд став вважаться головним показником віри, що сприяло розвитку капіталістичних відношень і формуванню буржуазії. Унаслідок цих процесів, з боку католицької церкви була організована контр­реформація. Вона посилила дії інквізиції; ввела жорстку цензуру на заборонені книги; провела внутрішні реформи і заснувала орден єзуїтів.

Мистецтво періоду Відродження наблизилось до науки, політики, соціальної філософії і стало справжнім рушієм процесу творення певного суспільного ідеалу.

Видатний майстрами Відродження були Леонардо да Вінчі, Ра-фаель, Мікеланджело, Ботічеллі, Тиціан, Дюрер, Босх, Рембрандт та ін.

Незважаючи на те, що культура України (з середини XIV ст.), розвивалась в умовах бездержавності, український народ створив свою оригінальну і високу культуру, в якій відбилася багатюща культурна спадщина та традиції Київської княжої держави, і яка розвивалася у тісному зв'язку з європейською культурою.

XIV - XVI ст. - це час формування українського етносу, активізації його боротьби проти польсько-литовського панування, діяльності братських шкіл і православної церкви, зародження українського козацтва.

Складна соціально-політична ситуація, що склалася в польсько-литовську добу в Україні, істотно позначилася на розвитку української культури. Загалом ці обставини не припинили культурного процесу в українських землях, лише надали йому специфічних особливостей. По­перше, українські землі відновили економічні й культурні зв'язки з західними державами, які були зруйновані в період татаро-монгольської навали. По-друге, українська культура зазнала істотного впливу ідей європейського Відродження, зокрема поширення гуманізму. По-третє, культурний процес в українських землях тривав в умовах гострої релігійно-політичної боротьби між сходом і заходом за сфери виливу. Указані особливості притаманні усім сферам української культури, але найпомітніше вони виявляються у сфері освіти й книгодрукування.

 

Терміни для закріплення матеріалу

Відродження (Ренесанс)                Маньєризм                             Реформація

Антропоцентризм                          Гуманізм                                Пантеїзм

Натурфілософ                                 Геліоцентризм                       Протестантизм

Секуляризація                                 Козацтво                                Братство

Книгодрукарство                           Унія                                        Єзуїти

Полемічна література                    Вертеп                                    Дидаскал

 

Питання для самодіагностики

1.   Що таке "Відродження"? Чому так називається епоха в розвитку європейської культури?

2.   Як виявила себе ренесансна традиція на терені України?

3.   Який був релігійний чинник у культурі українського Ренесансу?

4.   Розкрийте роль братств у розвитку української культури XV -пер. пол. XVII ст.

5.   Які були реформаційні ідеї в українській ренесансній культурі?

 

Питання для дискусій

1.   Чому ренесансний ідеал є суперечливим? Чи співпадає рене­сансне бачення ідеальної людини із сучасним ідеалом?

2.   Проаналізуйте причини краху ренесансного гуманізму.

3.   Порівняйте художній світ Південного і Північного Відродження.

4.   Проаналізуйте вплив європейського Відродження на українську культуру.

5.   Якою була роль Церкви в розвитку української освіти XV - пер. пол. XVII ст.?

Література: основна [1, с. 56-66, 106-123; 4, с. 83-91, 137-144]; додаткова [7, с. 89-100, 185-200; 11, с. 125-150; 21, с. 96-145; 22, с. 99­117, 292-310].

5. Українська культура доби козацько-гетьманської держави.

Українське бароко

 

Основна ідея

Лекція знайомить студентів з основними характеристиками й особливостями культури Європи XVII століття, окреслює основні етапи її розвитку й розкриває механізми її функціонування, виявляє конкретну культурно-історичну специфіку.

 

План лекції

5.1.    Загальна характеристика європейської культури Нового часу та її типологічні риси.

5.2.    Соціально-політичні чинники розвитку української культури у другій половині XVII - XVIII ст.

5.3.    Козацтво та його роль у формуванні національної самовизначеності української культури.

5.4.    Українське бароко.

5.5.       Життя і творчість Сковороди Г. С. як явище української барокової культури.

5.6.    Становлення культури Слобожанщини у XVII - XIX ст.

 

Після вивчення теми студенти набудуть таких компетентностей:

    розкривати специфіку становлення культури Нового часу у європейській культурі та визначати її типологічні риси;

    аналізувати соціально-політичні чинники розвитку української культури у другій половині XVII - XVIII ст.;

    виявляти сутність Українського бароко як загальнокультурного стилю та його прояви у мистецтві;

    розуміти місію Козацтво та усвідомлювати його роль у формуванні національної самовизначеності української культури;

    визначати і усвідомлювати роль творчості Сковороди Г. С. як явища світової та вітчизняної культури;

    характеризувати та усвідомлювати процес становлення культури Слобожанщини у XVII - XIX ст.

5.1. Загальна характеристика європейської культури нового часу та її типологічні риси

 

XVII століття - це особлива епоха в культурному житті європейського суспільства. !деали, що відстоювали гуманісти в епоху Відродження, не витримали перевірки реальною дійсністю, у якій не виявилося місця ні для гармонійного розвитку особистості, ні для релігійної терпимості. У цей час чітко позначився рубіж між феодалізмом, що зживає себе, і капіталізмом, який набирає силу.

Завершення централізації держав і встановлення абсолютизму створило умови для інтенсивного розвитку матеріального виробництва. Розквіт мануфактур супроводжувався технічними винаходами повітряних насосів, плавильних печей, водяних двигунів. Ытенсивно розвивається наука, здатна на економічний та політичний підйом у суспільстві. Досить швидко відбувається впровадження у практику матеріального виробниц­тва наукових відкриттів.

Великий внесок у розвиток точних наук внесли видатні вчені цього часу: Б. Паскаль, Р. Декарт, І. Ньютон, Г. Лейбніц, Є. Торичеллі, Л. Бойль та інші. Нові математичні методи дали можливість проводити більш докладний аналіз процесів руху в природі і стали необхідними умовами для подальшого пізнання явищ матеріального світу.

Значних успіхів було досягнуто у вивченні людського організму. Винайдення мікроскопу голландським вченим А. Левенгуком дало можливість досліджувати структуру рослин і живих організмів. Мігель Сервент - іспанський лікар і філософ - визначив мале коло кровообігу.

Відкриття в хімії сприяли розвитку медицини й промислового виробництва.

Підйом у природознавстві проходив у тісному зв'язку з розвитком філософської думки. Одержують розвиток дві протилежні тенденції: ідеалізм та матеріалізм. У рамках цих напрямів виділяються течії: ідеалістичне навчання Б. Паскаля; раціоналізм Р. Декарта, що базував­ся і на ідеалістичних, і на матеріалістичних позиціях, а також матеріалістичний сенсуалізм англійських філософів Ф. Бекона, Дж. Локка, Д. Гоббса та ін. [1, с. 67].

У Трактаті "Новий органон" Ф. Бекон проголошував метою науки збільшення влади над природою, одночасно засуджуючи світоглядовийпідхід до пізнання світу. Надійним провідником справжнього знання він вважав досвід. Мріяв про суспільство, коли воно, спираючись на науко­во-технічний прогрес, зможе подібно Богу управляти природою.

Раціоналістичне навчання, створене Р. Декартом, відкидало середньовічну схоластику і стверджувало єдиним провідником справ­жнього знання-розуму. Ця концепція стала основою розвитку філософського напряму - раціоналізму. Віра в здатність розуму виявити всі таємниці світогляду стала безмежною. Формувався новий образ ідеальної особистості, яка повинна була мати розсудливість, ощадливість, прагнення до матеріального благополуччя.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40 


Похожие статьи

Н Д Пальм, Т Є Гетало - Історія української культури