Н Д Пальм, Т Є Гетало - Історія української культури - страница 30

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40 

Ви - світло світу. Не може сховатися місто, що стоїть на вершині

гори.

І не ставлять запалену свічку під посудину, а на свічник, і світить усім в оселі.

Нехай же перед людьми отак ваше світло світить, щоб вони бачили ваші добрі вчинки, і прославляли Батька вашого, який на небесах.

Не подумайте, що Я прийшов знищити закон чи пророків: не знищити Я прийшов, але звершити.

Бо правду кажу вам: доки не минеться земля і небо, жодна йота чи жодна риска в законі не мине, аж доки не звершиться все.

Отож, хто порушить одну з найменших заповідей оцих і навчить цього людей, той найменшим у Царстві Небеснім назветься; а хто вчинить і навчить, той великим назветься у Царстві Небесному.

Бо, кажу вам, якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників та фарисеїв, то ви в жодному разі не увійдете до Царства Небесного.

Ви чули, що сказано давнім: не убивай; а хто уб'є, підлягає судові. А Я кажу вам, що кожний, котрий гнівається на брата свого без причини, підлягає судові; а хто скаже братові своєму: "Рака" (пуста людина), підлягає синедріонові; а хто скаже: "Безумний!" - підлягає адському вогню.

Отож, якщо ти приносиш до жертовника дар твій і там пригадаєш, що брат твій щось має супроти тебе, залиши дар свій перед жертовником, і піди, помирися передніше з братом твоїм і відтак прийди й принеси дар свій.

Мирися зі своїм суперником скоріше, доки ти ще в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя щоб не віддав тебе урядникові, і щоб не кинули тебе до в'язниці.

Правду кажу тобі: ти в жодному разі не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шеляга.

Ви чули, що сказано у давні часи: не чини перелюбу.

А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку хтиво, уже вчинив перелюб з нею в серці своєму.

А якщо праве око твоє спокушає тебе, вирви його і відкинь од себе; бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було кинуте в геєну.

І якщо права рука твоя спокушає тебе, відітни її і відкинь од себе; бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було б кинуте в геєну.

Сказано також, що коли хтось розірве шлюб з дружиною своєю, нехай дасть їй письмову згоду на розлучення.

А Я кажу вам: хто розриває шлюб із дружиною своєю, окрім провини перелюбу, той спричиняє її перелюб; і хто одружиться на розведеній, той чинить перелюб.

І ще ви чули, що сказано давнім: не відмовляйся від присяги, але виконуй перед Господом присягання твої.

А Я кажу вам: не присягайтеся взагалі: ні небом, тому що воно престол Божий; ні землею, тому що вона підніжжя для ніг Його; ні Єрусалимом, тому що це місто Великого Царя.

Ні головою твоєю не присягайся, тому що не можеш жодної волосини учинити білою або чорною.

Але нехай буде слово ваше: так, так, ні, ні; а що понад це, - те походить від лукавого.

Ви чули, що сказано: око за око, зуб за зуб.

А Я кажу вам: не чиніть спротиву лихому! А коли вдарять тебе по правій щоці твоїй, оберни до нього й другу. І хто захоче судитися з тобою і забрати в тебе сорочку, віддай йому й верхній одяг;

І хто примусить тебе пройти з ним одну милю, пройди з ним удвічі.

Дай тому, хто просить у тебе, а від того, хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.

Ви чули, що сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.

А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, що прок­линають вас, добродійте ненависникам вашим і моліться за тих, що несправедливо свідчать проти вас і гонять вас.

Будьте ж синами Батька вашого Небесного; бо Він наказує Своєму сонцю сходити над лихими і добрими, і посилає дощ на праведних і неправедних.

Бо коли ви будете любити люблячих вас, то яка вам нагорода? Чи не те саме чинять і митники?

І якщо ви вітаєте лише братів ваших, то що особливого чините? Чи не так чинять і язичники?

Отож, будьте досконалі, як досконалий Батько ваш Небесний!

А коли молитеся, не кажіть зайвого, як ті язичники; бо вони гадають собі, що через велемовство своє будуть почуті.

Не будьте подібні до них, бо знає Батько ваш, яку маєте потребу передніше, аніж ви попросите в Нього.

А моліться так: Отче наш, Сущий на небесах! Хай святиться ім'я

Твоє;

Хай прийде Царство Твоє; Нехай буде воля Твоя і на землі, як на

Хліб наш щоденний дай нам на цей день;

І прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим;

І не введи нас у спокусу, але захисти нас від лукавого; бо Твоє є Царство і сила, і слава навіки. Амінь.

Бо, якщо ви будете прощати людям гріхи їхні, то простить і вам Батько ваш Небесний!

А якщо не будете прощати людям гріхів їхніх, то й Батько ваш не простить вам гріхів ваших.

Також коли поститеся, не будьте в зажурі, як ті лицеміри; бо вони вдають на своїх лицях зажуру, аби показати людям, що постяться. Істину кажу вам, що вони вже одержують нагороду свою.

А ти, коли постишся, помасти голову твою і лице твоє омий, Щоб з'явитися в пості не перед людьми, але перед Батьком твоїм, Котрий утаємничений; і Батько твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа винищують, і де злодії підкопуються і крадуть; але збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не винищують, і де злодії не підкопуються і не крадуть.

Бо де скарби ваші, там буде й серце ваше.

 

15. Прочитайте наведений далі уривок з праці Жака Ле Гоффа[11].

Назвіть соціальні, культурні та економічні передумови становлення системи європейської освіти.

Напишіть на основі прочитаного есе на тему: "Вікові традиції університетської освіти і сучасність".

 

Жак Ле Гофф "З небес на землю"

Нове уявлення про час формується в середині XII ст. Паралельно відбуваються зміни в ментальності, що стосуються науки. Вони пов'язані, зокрема, з розвитком освіти. Починається епоха, коли навчання, котре доти було монополією монастирських шкіл, беруть в свої руки миряни, адеякі з них роблять це своєю професією і джерелом засобів до життя. За диатрибой св. Бернарда проти "торговців словами" (venditores verborum) можна зрозуміти, наскільки скандальною представлялася людям традиційних поглядів оплата занять наукою: адже можливість заняття нею - дар Божий - не повинна винагороджуватися грошима. Зміна поглядів в цій області дала поштовх до виникнення університетів.

Створення купецьких і університетських корпорацій ("universitas") і позначає "об'єднання", "корпорація") свідчило про те, що ідеологічні перепони, які заважали розвитку цих нових професій, були подолані. В обох випадках це відбувалося одним і тим же чином. І торгівець, і викладач отримували виправдання і законне обґрунтування своїм заняттям, оскільки було визнано, що вони трудилися, а не збагачувалися пасивно. Після сказаного легко зрозуміти, наскільки фундаментальну роль відіграє в зміні ціннісних орієнтацій радикальна переоцінка понять, пов'язаних з людською працею.

Зміни, в інтелектуальному та ментальному інструментарії: число, знання, лист.

(... ) Поширенню "арифметичної ментальності" сприяло всезрос-таюче використання індійської цифрової системи (іменованої арабською), а також введення нуля, створившого своєрідну революцію в арифметиці. Число має тепер не тільки символічний сенс, воно знаходить нейтраль­ність, стає інструментом простого рахунку та обчислення. Тут також довелося подолати теологічні перешкоди. Адже Бог, згідно з офіційною доктриною, висхідною до Старого Заповіту, - єдиний, хто може знати точне число істот і предметів (згідно з Другою книгою Царств, Яхве, розгніваний переписом населення, насилає на іудейський народ епідемію, яка скосила його частину і зробила тим самим безглуздою сам перепис - 2 Цар. 24). Звідси довго зберігалася ворожість до всяких спроб переписів, які робили господарі і міська влада. Навіть флорентійська збірка оповідань XIII ст. "Новелліно" пронизана системою буржуазних цінностей, вона містить у собі відгомін цих прокльонів на адресу пере­писів.

У кінці XIII ст. застосування "наукових" розрахунків при вимірюванні часу стане поштовхом до створення механічних годинників, розповсюджен­ня яких, незважаючи на технічну недосконалість, було блискавичним. Година механічних годинників є чіткою одиницею, зручною для ариф­метичних операцій. Ця раціоналізація у вимірі часу кладе для людейсередньовіччя кінець монополії дзвонів, котрі розповсюджують про час Бога і церкви; люди стають підвладними механічному, вимірюваному часу купців і держави, яка будується. Д. Ленд був правим, коли говорив по відношенню до цієї епохи про "революції в часі".

Усе це разом узяте припускало орієнтацію на земні цінності, на ratio як логічний початок, розум і розрахунок в один і той же час.

Перелом XII - XIII ст. означав, крім усього іншого, торжество грамотності та знання. У містах поширюється початкова освіта для мирян, їх вчать читанню, письму, рахунку. У 1929 р. в першому номері "Анналів економічної та соціальної історії" Анрі Пірен показав на прикладі міських шкіл Гента кінця XII ст. важливість освіти для середньовічних купців. Це особливо істотно для регіонів, де переважає міська буржуазія: Фландрії і Північної Італії. Втім (як це видно зі статистичних даних, зібраних П'єром Депортом), і в такому місті, як Реймс (Шампань), діти також були в XIII ст. широко охоплені шкільним навчанням.

У вищій освіті спостерігається поступове поширення технічних знань. Як показав батько Шеню, в університетах XIII ст. теологія відходить від простої біблійної екзегези, від lectio divina (втім, і сама вона завдяки розповсюдженій практиці глос стає у відомому сенсі більш "технічною"). Університетська освіта пориває з учнівським вивченям божественної мудрості (sapientia), фундаментальна цінність якої пов'язана лише з небесами, і звертається до знань, створюваних людиною на основі досліджень (studium) і науки (scientia). Герберт Грундман виявив, як встановлюється нова система домінуючих цінностей земної могутності, що спочиває на трьох опорах - Священство - Царство -Знання (Sacerdo - Regnum - Studium). Він добре показав те, що справедливо названо ним "підвищенням цінності науки в XIII ст." (Wertung der Wissenschaft in 13. Jahrhundert).

У появі нових ціннісних орієнтацій і нової практики особливо помітний прогрес писемності. Головною цінністю залишається усне слово. Жест або клятва особи, наділеної соціальним або моральним суверенітетом, залишається вище будь-якого писаного слова. Але сила написаного вже підточувала силу усного. Майкл Кленчі добре показав це на матеріалі XII - XIII ст. З поширенням учнівських записів, універ­ситетських рукописів, торгових книг, у котрих письмовий текст сакралі-зується. Раніше письмовий текст асоціювався, насамперед, зі Святим

Письмом, нині ж лист набуває буденного характеру, стає все більш збіглим. З'являється особливий вид письма - курсив, що допускає численні скорочення та лігатури, чому сприяла заміна очеретяної палички на гусяче перо. Цей лист створюється тепер не в ім'я Бога і Неба, а заради земного. В університетах нова система переписування рукописів (pecia) множить кількість копій, виникає новий вид торгівлі -торгівля рукописами. З'являються спеціальні крамниці, що торгують ними. Статут університету Падуї в 1264 р. проголошує: "Без рукописів не було б університетів".

 

16. Прочитайте наведений уривок з праці Генона Рене[12]. Як ви вважаєте, яке місце займав карнавал у культурі Середньо­віччя?

Напишіть на основі прочитаного есе на тему: "Карнавал у сучасній культурі".

 

Рене Генон "Про сенс "карнавальних" свят"

Тут буде незайве навести декілька конкретних прикладів: згадаємо, насамперед, деякі справді дивовижні свята, що відзначалися в епоху Середньовіччя: "свято осла", під час якого ця тварина, чия чисто "сатанинська" символіка добре відома у всіх традиціях, вводилася до церкви, де займала почесне місце й оточувалась вражаючими знаками уваги, і "свято дурнів" у ході якого нижче духовенство віддавалося мерзенній розпусті, пародіюючи одночасно і церковну ієрархію і саму літургію. Учасники цих святкувань носили, між іншим, ковпаки з довгими вухами, недвозначно натякаючи на ослячу голову: подробиця досить багатозначна з тієї точки зору, яку ми займаємо.

Чим пояснити, що подібні дії, що носять пародійний і навіть блюзнірський характер, не тільки допускалися, але якоюсь мірою офіційно заохочувалися в таку епоху, як Середньовіччя?

Насправді віл і осел, зображувані по обидва боки ясел в сцені Різдва Христового, уособлюють відповідно сукупність благих і злих сил; ці ж сили у сцені Розп'яття виступають в образах доброго і злого розбійника. З іншого боку, в'їзд в Єрусалим на ослі символізує торжество Христа над злими силами, яким, власне кажучи, і є акт "спокутування".

Подібні приклади доводять, що у всіх святах такого роду незмінно присутній зловісний або навіть "сатанинський" елемент, причому особливо важливо підкреслити, що якраз саме він завжди так приваблює людський натовп, так збуджує його: адже саме цей елемент більше, ніж що б то не було, відповідає потягам "занепалої людини" тією мірою, в якій вони сприяють виявленню найнижчих сторін його істоти. У цьому і полягає істинний сенс розглянутих нами свят: він полягає в тому, щоб якимось чином "каналізувати" ці потяги і зробити їх, наскільки це можливо, безпечними, давши їм можливість проявитися лише на короткий час і при строго певних обставин, уклавши їх тим самим в тісні рамки, яких вони не в силах переступити. Усе це має відношення до питання символічного "обгородження", до якого ми маємо намір коли-небудь повернутися.

В іншому випадку ці схильності, не отримуючи мінімального задоволення, необхідного сучасним станом людства, могли б викликати свого роду вибух. У кінці середніх віків, коли гротескні свята, про які йде мова, були скасовані або вийшли з ужитку, стався нечуваний порівняно з попередніми сторіччями сплеск чаклунства; обидва ці факти досить тісно пов'язані між собою, хоча зазвичай цей зв'язок залишається непо­міченим, що тим більше дивно, оскільки безсумнівно є шокуюча схожість між описуваними святами і відьомськими шабашами, де точно так все робиться "шкереберть", чиї наслідки позначилися б на всій сукупності як індивідуального, так і колективного буття, послуживши причиною куди гіршого безладу, ніж той, який допускається лише на декілька днів, спеціально відведених для цієї мети, і який, крім того, куди менш страшний, оскільки він частково "регулюється" цими обмеженнями, бо, з одного боку, карнавальні дні ніби випадають із звичайного розпорядку речей, не надаючи на нього якого-небудь значного впливу, а з іншого -той факт, що в них немає нічого непередбаченого, деякою мірою "нормалізує" сам розлад і включає його під загальний порядок.

Крім цього загального пояснення, абсолютно очевидного для всіх, хто захоче над ним гарненько помізкувати, можна зробити кілька приватних, але недаремних зауважень щодо "маскарадів", адже вони грають настільки важливу роль як у самому карнавалі, так і в інших, більш або менш на них схожих святах: ці зауваження послугують зайвим підтвердженням всього сказаного.

Поміркуємо про той факт, що карнавальні маски зазвичай мають страхітливий характер і найчастіше наводять на думку про скотинячі або демонічні образи, будучи чимось на зразок фігуративної "матеріалізації" тих низинних або навіть інфернальних потягів, яким дозволено проявитися під час маскараду. Кожен з його учасників, нехай навіть абсолютно несвідомо, обирає собі серед цих масок ту, що йому найбільше підходить, тобто найбільш відповідає його власній тузі, тому можна сказати, що маска, яка нібито покликана приховувати справжнє обличчя індивіда, насправді виставляє напоказ його внутрішню суть, яку він зазвичай змушений приховувати.

Завершуючи цю замітку, додамо, що свята подібного роду все більш занепадають і вже ледь збуджують інтерес натовпу саме тому, що вони повністю втратили свій сенс. Чи може, справді, йти мова про "обмеження" безладу або про укладення його в сурові певні рамки тепер, коли він поширився всюди і поступово проявився у всіх сферах людської діяльності?

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40 


Похожие статьи

Н Д Пальм, Т Є Гетало - Історія української культури