Н Д Пальм, Т Є Гетало - Історія української культури - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40 

Останнім часом в українській пресі дедалі частіше лунають нарікання на те, що навіть на тринадцятому році незалежності наша еліта так і не спромоглася сформувати, сформулювати, витворити якусь привабливу для більшості українців національну ідею. Аналіз наявного інформаційного поля свідчить: питання національної ідеї нині актуальне, але поки що розмірковування навколо цієї проблеми більше скидаються на плач Ярославни, ніж на конструктивний діалог, який може дати Україні нову точку відліку.

Сьогодні надзвичайно важливою виявилася проблема формування таких національних ідей, які не принижують інші етноси, не підривають їхні важливі цінності (мова, традиції, вірування тощо), а об'єднують громадян у єдину націю. Очевидно, що питання національної ідеї визріває давно, а в нинішній ситуації, зважаючи на внутрішньо та зовнішньополітичний контекст, воно набуває особливої ваги.

На сьогоднішній день українцям значно складніше відповісти на питання про національну ідею, ніж визначити приналежність до культурної традиції. Більшість населення (65 %) вважає, що на сьогоднішній день в Україні взагалі не сформована національна ідея. Причому, питома вага тих, хто дотримується цієї точки зору приблизно однакова у всіх регіонах країни. Найбільше тих, хто вважає, що така ідея вже сформована в західних областях - 15 % жителів, у той час як в центрі і на південному сході - приблизно 8 - 9 %. 38 % населення важко відповісти, у чому повинна полягати національна ідея (у південно-східних областях таких 43 %, а на заході України - 30 %).

Проте, частина населення все ж таки має уявлення про те, якою повинна бути національна ідея. Найчастіше як національну ідею згадували об'єднання країни, народу (відповідно 14, 12 і 13 % на заході,у центрі і на південному сході), знання мови і культури народу (відповідно 12, 11 і 8 %). А от що стосується такого поняття як патріотизм, то позиції розходяться: 17 і 12 % на заході і в центрі та лише 4 % на південному сході. Крім того, жителі південного сходу найменше у якості національної ідеї схильні розглядати таке поняття, як любов до Батьківщини (1 %), жителі заходу - економічний розвиток країни і навчання, виховання молоді (1 %). Жителі центру - влада народу (1 %). Водночас таке поняття, як побудова культурного суспільства єднає жителів заходу і південного Сходу (7 %).

Отже, національна ідея стане об'єднавчою і творчою, якщо буде: по-перше, транснаціональною, транссоціальною і транстериторіальною, тобто однаково привабливою для абсолютної більшості населення країни, незважаючи на національність, соціальний статус і місце проживання; по-друге, базуватися на системі національних цінностей і пріоритетів, історичному досвіді перемог і звершень, а не поразок та національного приниження; по-третє, відповідати духовним і матеріальним інтересам сучасного суспільства.

Моральний авторитет нації

Зовсім складно визначити рядовим українцям моральний авторитет нації (43 % важко відповісти на питання, 11 % не бачать таких). Одержані змістовні відповіді дозволили сформувати список персоналій, що включає майже п'ять десятків імен. Як правило опитаними називаються відомі в Україні особи. З одержаного списку найчастіше згадується Т. Шевченко (11 %). Представленість інших персоналій була значно меншою - від 5 до 2 %. У цю групу потрапили історичні персоналії (Грушевський М. С., Л. Українка), представники української культури і спорту (В. Вакарчук, С. Ротару, Б. Ступка, брати Кличко та ін.), а також нині діючі політики (Ю. Тимошенко, В. Ющенко, В. Янукович). Крім того, у якості моральних авторитетів нації називалися також соціальні і професійні групи (наприклад, письменники, поети, молодь), спільності (народ) і навіть соціальні інститути (наприклад, церква).

Оцінка державної політики

У тому, що за більш ніж півтора десятиліття існування Української держави, ми спостерігаємо таку невизначеність є значна доля провини самої держави і її політичної еліти. Народ України критично ставиться до політики держави у сфері культури - 50 % громадян України в цілому негативно оцінює її дії в цьому напрямі. Що стосується регіональної специфіки розподілу думок з даного питання, то вона характеризуєтьсятим, що населення західних областей більш категоричне в своїх думках: 62 % негативно оцінили державну політику у сфері культури. Натомість жителі центральних і південно-східних областей порівняно лояльніше ставляться до цього питання (відповідно 45 і 50 %).

Не влаштовують жителів України в нинішній культурній політиці держави в першу чергу такі речі, як недостатнє фінансування культури, відсутність державної підтримки розповсюдження культурних цінностей, курс на витіснення російської культури і ставлення до загально­національного культурного багатства. В цілому за цими, а також за рядом інших позицій думки жителів окремих регіонів країни виглядають достатньо узгоджено. Принципово ж населення різних регіонів розрізняється за згадуванням у своїх відповідях такої позиції, як курс на витіснення російської культури: якщо для жителів південно-східних областей - це найпоширеніша причина негативного відношення до культурної політики держави, то в інших регіонах вона згадується найменше (5 і 11 % на заході і у центрі відповідно). У цілому населення південного сходу більш лояльно у порівнянні з іншими регіонами ставиться до державної політики у сфері культури у плані оцінки рівня фінансування культури (на південному сході його вважає недостатнім 31 % опитаних, тоді як на заході і у центрі - 44 і 45 %), сприяння поширенню культурних цінностей (відповідно його недостатнім вважають 26 % на південному сході та 35 і 40 % у центрі і на заході), ставлення держави до загальнонаціонального культурного багатства на південному сході негативно оцінюють 16 %, тоді як на заході і в центрі 26 і 22 %.

Найбільш ефективними заходами, здатними забезпечити підйом духовної культури українського суспільства, більшість населення України бачить достатнє фінансування цієї сфери (42 %), створення умов для культурного дозвілля (34 %), пошук і заохочення талантів (23 %,) розробка довгострокової стратегії культурного розвитку (21 %), повноцінний розвиток національних культур (19 %) та ін. Слід зазначити, що принципових відмінностей у баченні шляхів забезпечення підйому духовної культури у жителів різних регіонів не існує.

Оцінка нинішнього стану культурної сфери, зміни у області культури

За оцінками нинішнього стану культурної сфери населення країни ділиться на дві приблизно рівні частини: тих, для кого нинішній стан духовної культури нашого суспільства відображає позитивні тенденції (значне відродження, оновлення на шляху до відродження, пошук ізатвердження культурної самобутності) і тих, хто вбачає у ньому переважно негатив (застій, засилля безкультурності). Дещо оптимістичніше налаштоване населення заходу і центру, менш оптимістичними є жителі південного сходу. Показово, що при всіх варіаціях оцінки нинішнього стану культурної сфери в різних регіонах, в їх загальному характері не простежується принципових відмінностей, і в цілому по Україні позитив негатив становлять по 44, 12 % опитаних - не змогли певним чином оцінити нинішній стан культурної сфери.

Більш критично населення України оцінює зміни у культурній сфері протягом останніх 5 років. Сьогодні у масовій свідомості переважає вельми невизначене відношення до цих процесів: від 40 % жителів південно-східних областей до 48 % мешканців центру не можуть однозначно оцінити такі перетворення. Однозначно позитивно їх оцінили 9 % жителів південного сходу і 11 % мешканців центру і заходу.

У цілому населення України досить обережно сприймає й зміни, що відбуваються в кожній з областей духовного життя. Найпоширеніші оцінки змін, що відбуваються там, зводилися або до того, що в музиці, кінематографі, театрі тощо нічого не міняється, або до близького по значенню варіанта - щось поліпшується, а щось погіршується. Що стосується позитивних змін, то для масової свідомості вони виявилися найпомітнішими у області музики (25 %) і кінематографа (22 %). Причому тільки в оцінці змін у музичній сфері частка позитиву переважила негатив (19 %). Найбільшу ж заклопотаність респондентів, судячи з усього, викликають зміни, що відбуваються у області освіти (31 % опитаних оцінив їх негативно), а найменш обізнаними громадяни виявилися у театральній сфері (31 % опитаних не змогли жодним чином оцінити зміни у театральній сфері).

 

33. Ознайомтеся з байками Сковороди Г. С. Які ідеї вклав філософ до цих творів? Визначте, яке значення вони мають для життєвої стратегії сучасної молодої людини.

 

Григорій Савич Сковорода "Байки Харківські"

 

Байка 16. Жаби

Коли висохло озеро, так Жаби пострибали шукати для себе нове житло. Нарешті, всі закричали:

- Ох, яке величезне озеро! Воно буде нам довічним житлом. І стрибнули разом у нього.

-    А я, - сказала з них одна, - вирішила жити в одному з джерел, що наповнюють ваше озеро. Бачу здалеку зарослий лісом горб, який посилає сюди багато струмків, там сподіваюся знайти для себе гарне джерело.

-    А навіщо, тітонько? - спитала молоденька жабка.

-    А для того так, голубка моя, що струмочки можуть потекти в другий бік, а ваше озеро може саме висохнути. Джерело ж для мене завжди надійніше калюжі.

Сила. Всяке багатство може зубожіти і висохнути, як озеро, а чесне ремесло зостається непослабним джерелом бідного, але безпечного існування. Який безлік багатіїв щодня перетворюється на жебраків! У цім кораблетопленні єдина лише гавань - ремесло. Найбідніші раби народжуються від предків, що жили в калюжі великих статків. I недаремно Платон сказав: "Усі королі - з рабів, а всі раби походять з королів". Це буває тоді, коли пан усього - час - знищує багатство. А знаємо ж, що всіх наук голова; око й душа - це навчитися жити порядним життям, заснованім на законі віри й Божого страху, як на відправному пункті. Це і є основа й джерело, що породжує струмки цивільних законів.

I є воно каменем для стін тим, хто бажає збудувати благословенне житло. Цього каменя твердість мають у собі для користі всі посади й науки, а вони тримають суспільство у гаразді.

Байка 27. Бджола та шершень

-    Скажи мені, Бджола, чого ти така дурна? Чи знаєш, що плоди твоєї праці не стільки для тебе самої, скільки для людей корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість винагороди смерть, однак не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохалися в мед.

-    Ти поважний дурень, пане раднику, - відповіла Бджола. - Мед любить їсть і ведмідь, і Шершень також не проти того. І ми б могли по-злодійському добувати, як іноді наша братія і робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, ніж їсти його. Для цього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без цього жити, навіть купаючись у медові, для нас люта смерть.

Шершень - це образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола - герб мудрої людини, який у спорідненій праці трудиться. Багато Шершнів без пуття кажуть: нащо цей, до прикладу, студент учився, коли це не дає багатства? Кажуть це, незважаючи на слова Сираха: "Веселе серце - життя длялюдини" - і не тямлячи, що споріднена праця для нього найсолодший бенкет. Погляньте на життя блаженної натури й навчіться. Спитайте вашого мисливського пса: коли йому веселіше?

-    Тоді, - відповість вам, - коли жену зайця.

-    А коли заєць смачніший?

-    Тоді,- відповідає мисливець,- коли поганяюсь за ним. Погляньте на кота, що сидить перед вами. Коли він веселіший? Тоді,

коли всю ніч бродить або сидить біля нірки, хоча, зловивши мишу, й не їсть її. Залий бджолу медом, чи не помре вона з туги в той час, коли може літати по квітоносних луках? Що є болісніше, ніж купатись у багатстві і смертельно мучитись із того, що не маєш спорідненої праці? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а думками хворієш, коли позбавлений спорідненої праці. І немає нічого радіснішого, аніж жити за призначенням. Солодкі тоді труд тілесний, терпіння тіла і навіть смерть, бо душа, володарка людини, насолоджується спорідненою собі працею. Треба чи так жити, а чи вмерти. Старий Катон з чого мудрий і щасливий? Не з багатства, ані з чину, лише з того, що відповідає своїй природі, як видно з Цицеронової книжечки "Про старість". Ця думка - премилосердна мати і премудра проводирка. Ця преблага домобудівниця неситому дарує багато, а мало дає тому, хто задоволений малим. Але треба розібратися, що то значить - жити за призначенням. Це не закон тваринних членів і похоті нашої, але означає це блаженне єство, що зветься в богословів трисонячне, котре всякій живій істоті її призначення і відповідність приписує. Про це єство сказав древній Епікур таке: "Вдячність моя блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке -непотрібним".

А оскільки Бог не є ні чоловічої, ні жіночої статі, але все в нім одразу, то мовить Павло: "Всяке є у всьому".

 

34. Чи погоджуєтеся ви з німецьким дослідником О. Шпенглером? Як, на вашу думку, він міг би оцінити сучасний стан українського (європейського) суспільства? Обґрунтуйте відповідь.

Німецький філософ Освальд Шпенглер (1880 - 1936) у своїй роботі "Захід Європи" обґрунтовує думку, що культура суспільства під час свого занепаду перетворюється у цивілізацію (він протиставляв ці два понят­тя). Ознаками занепаду О. Шпенглер вважав вичерпання культурних можливостей суспільства, розповсюдження атеїзму, матеріалізму, агресив­ної експансії на інші території, країни, народи, революційні настрої, техніцизм, урбанізація.

35.   Підготуйте доповідь на основі аналізу особливостей сприйнят­тя певного витвору мистецтва у різні історичні епохи або в різних середовищах. Зробіть можливі висновки щодо існування в ньому незмінного змістовного ядра.

36.   Чи можете ви назвати себе розвинутою особистістю? Від­повідь обґрунтуйте.

37.   Які міфи сучасності, на вашу думку, можна розпізнати? Відпо­відь обґрунтуйте.

38.   Чи можна, вслід за ідеологами Ренесансу, вважати Середні віки часом занепаду, "втраченим часом"? Відповідь обґрунтуйте.

39.    Чи можна гуманізм Ренесансу вважати тотожнім християнс­ькому милосердю? Відповідь обґрунтуйте.

40.    Обґрунтуйте, яким чином такі події здійснили вплив на станов­лення культури XIX ст.:

1)  
промисловий переворот в Англії;

2)   війна за незалежність північноамериканських колоній;

3)   велика французька революція.

 

42.    Напишіть есе з обраної теми: "Феномен культури тоталітар­ного суспільства у XX столітті", "Естетичні експерименти др. пол. XX -поч. ХХІ ст. очима сучасника".

43.    У чому полягає роль особистості Шевченка Т. Г. у формуванні нової української ідентичності? Відповідь обґрунтуйте спираючись на творчість поета.

Підготуйте критичний розбір художнього твору відомого українського митця в одному з видів мистецтва (живопис, література,театр, кіно, музика), зважаючи на: а) глибину осмислення дійсності, людських характерів; б) відповідність форми змісту; в) міру гуманізму, втілену в цьому творі.

45.    Чи існує протистояння культур у сучасному світі? Відповідь обґрунтуйте.

46.    Яким, на ваш погляд, буде подальший розвиток західної і східної культур? Яким чином на ньому можуть сказатися сучасні інтеграційні процеси?

47.    Якими можуть бути, на вашу думку, шляхи подолання негативних наслідків комерціалізації культури в Україні?

 

Приклади тестових завдань для самоконтролю

1.   Фактором, що інтегрує нації в єдину цілісність, є внутрішня ознака:

а)  національна самосвідомість;

б)  етнос;

в)  братерство;

г)  народ.

2.   Поняття культури та цивілізації не ототожнював:

а)  О. Шпенглер;

б)  Е. Тейлор;

в)  Ґ. Ф. В. Гегель;

г)  Г. Гессе.

3.   Поняття "особистість" слугує для позначення:

а)  біологічного в людині;

б)  соціального в людині;

в)  приналежності людини до людського роду;

г)  індивідуального в людині.

4.   Системно пов'язані цінносні уявлення про світ, його процеси та відношення - це:

а)  статуси;

б)  соціальні ролі;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40 


Похожие статьи

Н Д Пальм, Т Є Гетало - Історія української культури