Н Д Пальм, Т Є Гетало - Історія української культури - страница 7

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40 

Ставши величезною державою, поєднавши досягнення всіх цивілізацій Середземномор'я, Давній Рим безпосередньо сформував основи європейської культури. Саме тут відбулося формування розвине­ної самосвідомості особистості. Були ретельно розроблені система права, система державної організації (зокрема принцип розподілу влад), принципи демократії та громадянської відповідальності [5].

 

2.4. Вплив античності на становлення української культури

Перші грецькі поселення (колонії) з'явилися на берегах Чорного моря на завершальному етапі Великої грецької колонізації. У ці краї вабили греків родючі землі, велика кількість риби в гирлах річок, можливість вести широку торгівлю з місцевими племенами. Початок шляху їх розселення на території північного Причорномор'я пов'язаний з Нижнім Побужжям і Подністров'ям, де в другій половині VII ст. до н. е. вони заснували поселення на острові Березань в руслі Борисфена (Дніпра). У VI ст. до н. е. виникла ціла низька грецьких міст, заснованихпереселенцями з Мілета, Іонії, Егейських островів, Малої Азії. Це були такі міста, як Тіра, Ольвія, Кафа (Феодосія), Пантікапей (Керч), Керкінітіда (Євпаторія), Німфей, Киммерик, Тірітака, Мірмекій, Фанагорія, Гермонасса, Кепи та ін. У V ст. до н. е. виник Херсонес (Севастополь). У 480 році до н. е. утворилося Боспорське царство з центром у Пан-тікапеї [4; 9].

Грецькі поліси досягли розквіту в IV ст. до н. е., коли вони робили великі поставки хліба та інших продуктів для багатьох міст Греції та Малої Азії. Вони економічно і культурно впливали на місцеві племена, сприяли розкладу у них родового ладу, розвитку майнової диференціації.

Греки ретельно зміцнювали свої поселення від нападів місцевих кочових племен, які зустріли їх недружньо. Однак згодом між ними встановилися добросусідські стосунки, активно велася торгівля. Усе це сприяло діалогу культур. Греки багато запозичили від раціонального, практичного вжитку степовиків. Кочівники познайомилися з грецькою міфологією, мистецтвом, їх полонила краса і витонченість творінь древніх майстрів. Грецькі колоністи принесли на північ основні атрибути стародавньої культури. Вони дали назву Чорному морю (Понт Евксинський), Кримському півострову (Таврида), Дніпру (Борисфен). За 1000 років життя в Північному Причорномор'ї (VII ст. до н. е. - IV ст. н. е.) створили пам'ятки архітектури, живопису, різьблення, декоративного мистецтва. Традиції давньогрецької художньої культури не забулися навіть після того, як Північне Причорномор'я разом з усіма містами-республіками потрапило в I ст. н. е. під владу Римської імперії, а у IV ст. н. е. увійшло до складу Візантії.

З розкладом рабовласницької системи, а також у результаті набігів численних кочівників - готів, гуннів, аланів - занепали Тир, Ольвія, Херсонес, Пантікапей та інші міста. Але й ті вцілілі залишки великої культури свідчать, що північні береги Чорного моря пережили епоху розквіту античного мистецтва, яке за своїм рівнем не поступається мистецтву Еллади.

Тисячолітня історія античної цивілізації в Північному Причорномор'ї мала серйозні наслідки. По-перше, в ході колонізації на місцевий ґрунт був перенесений демократичний полісний устрій, що сприяло станов­ленню державотворчої традиції на території сучасної України. По-друге, грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогре­сивні технології землеробства та ремесла, а й активно залучили його втоварно-грошові відносини. По-третє, виникнення античних міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор'я. По-четверте, різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та досягнень передової на той час античної культури. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров'я, Побужжя та Подніпров'я, але й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам Київської Русі та Візантії -спадкоємиці грецької культури, колишньої еллінської колонії [7; 10].

 

Резюме

Перша епоха людської історії називається первісністю або архаїч­ністю.

Основною особливістю світосприйняття первісних людей було те, що вони не виділяли себе з навколишнього середовища. Людина була єдиною основою упорядкованого світу і протистояла хаосу та стихії.

Незважаючи на різні регіони проживання, життя ранніх племен мало загальні риси, характерні для всієї культури первісного суспільства. Це: гомогенність, синкретичність, егалітарність, табірування, колективізм, міфологічне мислення.

На цьому рівні розвитку суспільства формувалась культова свідо­мість. Ранніми релігійними формами стали фетишизм, тотемізм, анімізм та магія.

Міф для первісних людей був першою формою пізнання навколишнього світу. З його допомогою намагалися пояснити різні явища природи і суспільства. Крім того, він виконував найважливіші соціальні функції.

Язичницькі вірування стародавніх слов'ян максимально наближа­лись до життєвих реалій і відображали у міфологічній формі прагнення єднання з природою, навколишнім середовищем. Безперервна боротьба світлих і темних сил природи була відображена в уявленнях слов'ян.

Поміж численних племен, які брали участь в етногенезі східних слов'ян, слід перш за все виділити культуру племен: трипільців, кіммерійців, скіфів, сарматів, антів (або черняхівську культуру). Після "Великого переселення народів" до числа племен, які згодом утворили давньослов'янську державу - Київську Русь - належали: поляни, древляни, дреговичі, радимичі, кривичі, уличі, сіверяни. Кожен з племенбуло уже примітивним державним об'єднанням, займало певну територію, мало свою культуру, побут і звичаї, князівську владу.

Антична культура є найбільшою спадщиною. Вона дала світові перші фундаментальні політичні ідеї про демократію, свободу, право, заклала основи юриспруденції. Зберігаючи міфологічно-релігійне сприй­няття, запропонувала раціонально-філософський спосіб пізнання. Створені культурні цінності стали класичними еталонами. Оформилися самостійні види мистецтва: архітектура, скульптура, театр. Так само жанри: трагедія, комедія, лірична поезія. Твори мистецтва набули власної, естетичної цінності та сприяли формуванню високої духовності людини.

Грецька колонізація Причорномор'я сприяла включенню культурної традиції східних слов'ян до еллінського культурного простору. Грецькі переселенці передали населенню елементи демократичного устрою, прогресивні технології землеробства та ремесла, товарно-грошові відносини. Зумовили процес урбанізації Причорномор'я. Усі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров'я, Побужжя та Подніпров'я, але й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам Київської Русі та Візантії.

 

Терміни для закріплення матеріалу

Гомогенність

Колективізм

Агональність

Міф

Синкретичність

Демократія

Егалітарність

Поліс

Табірування

Етногенез

Колективізм

Сакральне

Анімізм

Фетишизм

Тотемізм

Магія

Поліс

Язичництво

Гармонія

Ордер

Гінекократія

Космоцентризм

 

Питання для самодіагностики

1.   Проаналізуйте основні риси первісної (архаїчної) культури.

2.   Які форми релігійних уявлень з'явилися в первісному суспільстві?

3.   Обґрунтуйте характерні риси міфу.

4.   Яку роль виконував міф у первісній культурі?

5.   Як проходив етногенез на території України?

6.   У чому полягає специфіка язичницьких уявлень давніх слов'ян?

7.   Який народ вважають найдавнішим на території України?

8.   Хто зробив одним із перших опис території України та народів, що її населяли?

9.   З чим пов'язане бурхливе зростання та розквіт античної куль­тури?

 

10.   Порівняйте культурні цінності, що визначають світосприйняття стародавніх греків і римлян.

11.   З історією якої держави безпосередньо пов'язана велика грецька колонізація?

12.   Як давні елліни називали Чорне море?

13.   Що становить духовну скарбницю Греції та Риму?

14.   Що привело до розквіту античних міст-полісів у IV - III ст. до н. е. у Північному Причорномор'ї?

 

Питання для дискусій

1.   Які фактори допомогли первісним людям перейти від людського стада до соціально-культурної єдності; від біологічного до соціального розвитку?

2.   Сформулюйте своє ставлення до первісної міфологічної культури: чи може вона дати щось сучасній людини?

3.   У чому виявляє себе вплив античної традиції на формування системи західних цінностей?

4.   Прокоментуйте вислів "із варяг у греки".

Література: основна [1, с. 14-46; 4, с. 48-75, 130-134]; додаткова [7, с. 7-68; 11, с. 20-96; 21, с. 27-56; 22, с. 23-58, 255-271]

3. Культура Київської Русі

 

 

Основна ідея

Лекція знайомить студентів з основними характеристиками й особливостями культури Київської Русі, окреслює основні етапи її розвитку й розкриває механізми її функціонування, виявляє конкретну культурно-історичну специфіку.

 

План лекції

3.1.    Основні риси культури європейського Середньовіччя і її релігій­ний характер.

3.2.    Українська культура княжого періоду (IX - XII ст.).

3.3.    Писемність і освіта в Київській Русі. Розвиток літератури і науки.

3.4.    Мистецтво та архітектура Київської Русі.

 

Після вивчення теми студенти набувають таких компетентностей:

    виявляти досягнення європейської середньовічної культури;

    підкреслювати значення християнства, яке стало основою світог­ляду середньовічного суспільства;

    аналізувати основні риси, які визначають ментальність культури Середньовіччя;

    порівнювати відомі стилі в мистецтві середньовічної доби;

    виявляти історичні передумови формування давньоруської куль­тури;

    визначати причини вибору православ'я на зміну язичництва;

    характеризувати культурні наслідки християнізації Русі;

    пояснювати, який вплив мала культура Візантії на формування художньої культури давніх слов'ян;

    підкреслити самобутність давньоруської культури.

 

3.1. Основні риси культури європейського Середньовіччя і її релігійний характер

Культура раннього Середньовіччя охоплює період з V ст. по XIII ст. Це була епоха зі своїми особливими соціальними відносинами, особливою культурою. За цей час зародилися існуючі нині європейськінації, держави, мови. Сформувалися політичні інститути: суд, армія, дипломатичні служби. Відбулося становлення міської культури, освіти, відкриття перших університетів. Оформилися провідні стилі мистецтва: романський і готичний. Розвиток отримала література, яка відбивала інтереси соціальних верств середньовічного суспільства. З'явилися поняття станової честі і лицарського служіння дамі. З'явилися елементи сучасного костюма (брюки, спідниця). У повсякденний побут увійшли скло, окуляри, ґудзики. Пергамент замінив папір. Були винайдені механічні годинники, вогнепальна зброя. Люди навчилися орієнтуватися за компасом, виготовляти спирт із зерна, будувати вітряні млини та багато іншого [1 ; 4].

З утворенням централізованих держав сформувалися стани, що складають структуру середньовічного суспільства: духовенство, дворянство і люди праці, тобто селяни і ремісники. Духовенство піклувалося про душу, дворянство займалося державними справами, народ працював. Між елітою і простолюдинами був суттєвий розрив. Представникам церковно-феодальної знаті пропонувалося неухильне дотримання кодексу дворянської честі, правил етикету, релігійних ритуалів. У той час, як в житті селян і городян зберігалися язичницькі звичаї і досить примітивний побут.

До розквіту міст головними вогнищами культури в Європі були замки й монастирі.

Замок забезпечував практично всі сторони життя середньовічної людини. Постійні війни, набіги норманів, страх перед розграбуванням стимулювали зведення замків, які фактично були могутніми форти­фікаційними спорудами. Замок гарантував спокійну працю селянам, які могли розраховувати на захист під час війни, епідемій і неврожаїв. Замок був носієм історичної пам'яті, охоронцем культурної традиції. Він охороняв родинні реліквії, трофеї й гробниці своїх героїв. Його прикрашали, перебудовували відповідно до художніх тенденцій часу.

Монастир, подібно до замку, був охоронцем життєво важливих матеріальних цінностей, володів юридичною владою, а також був місцем безпеки й стабільності. Але, на відміну від замку, якому належала пре­рогатива адміністративної та військової сили, у монастирях зосе­реджувалася вся міць духовної культури. Вони були першими центрами освіти, при них знаходилися скрипторії, бібліотеки та художні майстерні.

Згодом навколо монастирів стали формуватися міста, які стали центрами ремесла й торгівлі. У процесі розвитку міст, зростання ремісничих і купецьких корпорацій, боротьби жителів міст з феодалами склався особливий стан - городяни. Новий стан був зв'язаний з ремісничо-торговою діяльністю, користувався рядом специфічних привілеїв і вольностей. За своїм майновим і соціальним становищем стан городян не був єдиним, у ньому існували, з одного боку, міський патриціат, з другого - прошарок самостійних купців, ремісників і міське плебейство. Населення міст займало особливе місце в соціально-політичному житті феодального суспільства, виступало як єдина сила в боротьбі з феодалами і відігравало помітну роль в станово-представницьких зборах [4].

Основними рисами середньовічної культури є нормативність, ієрархічність, корпоративність, схоластичність і теоцентризм.

Нормативність визначала принципи життя: бути як "усі", підпо­рядковувати особисте всезагальному, служити Богу і пану, виконувати запропоновані вимоги. Кожен стан мав свій соціальний статус, невід­повідність якому сприймалася як виклик системі.

Ієрархічність визначала всі взаємовідносини між представниками існуючої феодальної драбини за принципом "Васал мого васала не мій васал".

Корпоративність - професійні об'єднання: купців, ремісників, майстрів. Необхідність у них виникла в результаті зростання міст як центрів ремесла і торгівлі.

Схоластичність - все сприймалося з позиції віри.

Теоцентризм - вищою сутністю вважався Бог.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40 


Похожие статьи

Н Д Пальм, Т Є Гетало - Історія української культури