О Маліченко - Деякі правові аспекти сучасного стану ринку ювелірної продукції в україні - страница 1

Страницы:
1  2 

Правове регулювання економіки. 2009. № 9

Література

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верхов­ної Ради. — 2003. — № 40—44. — Ст. 356 (із змінами від 25.12.2008 р.).

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Вер­ховної Ради. — 2003. — № 18, 19—20, 21—22. — Ст. 144 (із змінами від 25.12.2008 р.).

3. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. // Відомості Верховної Ра­ди. — 2003. — № 31—32. — Ст. 263 (із змінами від 16.03.2006.).

4. Про затвердження Положення про Державний департамент інтелек­туальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.06.2008 р. № 997 // Офіційний вісник України від 07.07.2000. — 2000. — № 25. — С. 140. — Ст. 1060.

5. Про внесення змін до Цивільного кодексу України та Господарсь­кого кодексу України щодо державної реєстрації договорів комерційної концесії: Проект Закону України від 28.11.2006 р. № 2609 // http://zakon. rada.gov.ua

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо державної реєстрації договорів комерційної концесії): Висновок Верхов­ного суду України від 28.05.2008 р. на проект Закону України від 07.04.2008 р. № 2334 // http://www.scourt.gov.ua

7. Про франчайзинг: Проект Закону України від 08.11.2001 р. № 8241 // http://zakon.rada.gov.ua

Стаття надійшла до редакції 04.07.09.

УДК 346.54 О. Маліченко,

аспірантка кафедри правового регулювання економіки, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ДЕЯКІ ПРАВОВІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО СТАНУ РИНКУ ЮВЕЛІРНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

У статті висвітлено нинішню ситуацію на ринку ювелірної продукції для суб 'єктів господарювання, розглянуто прогалини у законодавчому ре­гулюванні та вдосконалення правового регулювання обігу та виготовлення продукції з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Ключові слова: суб'єкти господарювання, правове регулювання, ринок ювелірних виробів, продукція з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

© О. Маліченко, 2009 183

Ринок ювелірної продукції в Україні стрімко зростає. За дани­ми Державної пробірної служби України, за дев'ять місяців ми­нулого року, у порівнянні з аналогічним періодом 2007 р., за­гальний обсяг виробів, поданих на таврування, збільшився на 35 %.

Приблизно ті ж цифри називали і ювеліри: їхні обсяги вироб­ництва виросли на 20—30 %, а то й на всі 50 %, не враховуючи можливих об' ємів ювелірної продукції, ввезеної контрабандним шляхом [15, с. 1].

При цьому, сфера оцінки якості такої товарної групи, як юве­лірні вироби є діяльністю з високим ступенем ризику для суспіль­ства, оскільки невідповідність ювелірних виробів вимогам щодо належної якості несе значні фінансові збитки для споживачів.

Разом із зростанням обсягів виробництва ювелірної продукції зростають ризики потрапляння на ринок продукції, що не відпо­відає вимогам якості та постійних порушень вимог обігу дорого­цінних металів і дорогоцінного каміння.

Однією з основних проблем є поширення на ринку ювелірної продукції, ввезеної в Україну контрабандним шляхом. Основні країни походження контрабандних ювелірних виробів — Туреч­чина, Італія, Китай. При цьому, обсяги легалізації контрабандної ювелірної продукції щорічно збільшуються.

Виведення на ринок України ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів можливе тільки після обов' язкового клеймування державним пробірним клеймом. Обов' язкове клей­мування ювелірних виробів з дорогоцінних металів здійснюють казенні підприємства пробірного контролю (всього 11 казенних підприємств та їх відділень на території України).

Легалізація контрабандних ювелірних виробів відбувається переважно через деяких суб' єктів господарювання ліцензіатів, які мають зареєстровані в органах Державної пробірної служби іменні клейма (іменники), що присвоюються тільки виробникам ювелірної продукції. Адже ці суб'єкти господарювання отриму­ють ліцензії відповідно до статті 9 Закону України «Про ліцензу­вання певних видів господарської діяльності» [2, с. 3]. Проте ці суб' єкти господарювання фактично не здійснюють виготовлення ювелірних виробів.

У зв' язку зі стрімкими економічними темпами розвитку ринку перед ювелірною промисловістю постають проблеми, які насам­перед пов' язані з якістю: недотримання виробниками вимог за­конодавства України у сфері застосування технічних регламентівта стандартів, відсутність на підприємствах системи управління якістю, застосування суб' єктами господарювання «нестандарт­них сплавів» та домішок, використання імпортних лігатурних сплавів низької якості, нестійких покриттів, які не пройшли ви­пробування на відповідність показникам надійності та безпеки.

В умовах вступу України до СОТ та ЄС одним із ризиків є поява на вітчизняному ринку ювелірних товарів, які не забез­печують належну якість, зокрема виробів із країн Південно-Східної Азії, Близького Сходу, окремих країн Індійського регіо­ну, а також виготовлення власної продукції, що не відповідає вимогам.

Ризик потрапляння на ринок такої продукції виникає через її низьку вартість. Саме неякісні ювелірні товари призводять до значних фінансових втрат споживачів, зростання недовіри остан­ніх до ювелірної продукції. А отже, потрібен посилений контроль за якістю ювелірної продукції як на етапі її виготовлення та ви­пробовування, так і на ринку. За оцінками фахівців ювелірного ринку, доля легалізованої контрабандної продукції, виведеної на ринок, може досягати 30 %. Ринок ювелірних виробів таки нев­пинно зростає, але залишається непрозорим [14, с. 34—35. ].

Основною складовою серед контрабандних схем є незаконний ввіз через митну територію України ювелірних виробів іноземно­го походження з униканням передбачених чинним законодавст­вом України процедур митного оформлення, сплати митних збо­рів та податків.

Таким чином, це спричинює відчутну шкода економічним ін­тересам України та національним виробникам, а споживачі отри­мують ювелірні вироби сумнівної якості, що підриває їхню дові­ру й до національної ювелірної галузі.

У той же час, Союз ювелірів України неодноразово зазначав існуючі проблеми, вказуючи на незадовільну роботу керівництва Державної пробірної служби Міністерства фінансів України.

На нашу думку, наприклад, зобов'язання суб'єктів господа­рювання при отриманні ліцензії проходити обстеження щодо спроможності провадження господарської діяльності у сфері ви­робництва й використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння суперечить положенням Закону України «Про ліцензу­вання певних видів господарської діяльності».

Так, Державна пробірна служба виконує контрольно-нагля­дові функції у сфері державного пробірного контролю, а такожрегулятивні й дозвільно-реєстраційні функції щодо суб' єктів гос­подарювання:

проводить у межах своїх повноважень перевірки додер­жання суб' єктами підприємницької діяльності й іншими суб' єк-тами господарювання вимог законодавства в процесі здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, виробами з них та матеріалами, що містять дорогоцінні метали;

— готує і подає на розгляд Міністерства фінансів України пропозиції щодо зупинення дії або анулювання виданих суб' єк-там підприємницької діяльності ліцензій на здійснення операцій з металобрухтом дорогоцінних металів і дорогоцінним камінням (крім їх видобутку), виготовлення і реалізацію виробів з їх вико­ристанням у разі порушення суб' єктами підприємницької діяль­ності законодавства та ліцензійних умов.

До речі, Державна пробірна служба здійснює обстеження не безоплатно. Таким чином, вбачається штучне розширення влас­них повноважень Державної пробірної служби та закріплення монопольного контролю у ювелірній галузі.

Значною проблемою залишається стан правового та норматив­ного забезпечення контролю за якістю сплавів ювелірних та по­бутових виробів із дорогоцінних металів, а також стан законо­давства у сфері технічного регулювання, підтвердження відповід­ності та захисту прав споживачів.

Законодавством прямо не передбачені повноваження органів державного нагляду за діяльністю органів, які мають право здій­снювати оцінювання, зокрема сертифікацію ювелірних виробів із дорогоцінних металів, і суб' єктів господарювання, які мають право на клеймування ювелірних виробів власного виробництва.

На нашу думку, Міністерству фінансів України варто пере­глянути контрольно-наглядові та дозвільно-реєстраційні функції Державної пробірної служба у сфері державного пробірного кон­тролю по відношенню до Державного комітету України з питань стандартизації та сертифікації.

Державний комітет України з питань стандартизації та серти­фікації у межах повноважень, спільно з структурними підрозді­лами Міністерства фінансів України та Службою безпеки Украї­ни постійно вживаються заходи для захисту внутрішнього ринку України від фальсифікованої та контрабандної продукції ювелір­ної галузі, захисту економічних інтересів держави, а також під­тримки національних виробників і постачальників ювелірних то­варів, що гарантують якість продукції, яка реалізується під їх­німи торговими марками.

Адже, тільки відповідно до Законів України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцін­них металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», та «Про ліцензування певних видів господарської діяль­ності» встановлюються кваліфікаційні, організаційні, технологіч­ні та інші вимоги для провадження господарської діяльності з ви­готовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного ка­міння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдо-рогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння [2, с. 3; 3, с. 2].

З огляду на інформацію від Міністерства фінансів, щодня в Департаменті державного регулювання операцій з дорогоцінни­ми металами і дорогоцінними каменями і пробірного нагляду Міністерства фінансів України отримують ліцензії на торгівлю ювелірними виробами 15—20 підприємців.

Утім, незважаючи на об' єми продажів, на ринку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на кінці 2008 року спостерігався значний спад продажів, який, деякі експерти пояснювали цей пе­ріод на ринку звичайним міжсезонням. Такою була позиції Асо­ціації ювелірів України.

На жаль, погоджуючись з думками багатьох експертів, на по­чатку листопада 2008 р. фінансова криза позначилася і на ювелір­ній галузі. У зв' язку зі знецінюванням гривні і підвищенням сві­тових цін на жовтий метал в Україні на 50—60 % подорожчало банківське золото, яке використовувалося для виробництва юве­лірних виробів.

За даними Департаменту державного регулювання операцій із дорогоцінними металами і дорогоцінними каменями і пробірного нагляду Міністерства фінансів України на ринку роздрібні про­дажі скоротилися в 1,5 разу, оптові в 2,5 разу. У зв' язку зі зниженням попиту на ювелірні вироби деякі підприємства від­правили співробітників у відпустку або частково скоротили пер­сонал, інші закрили деякі виробничі лінії, інші працюють на пе­реорієнтацію на інший бізнес, деякі проводять процедуру банк­рутства [11, с. 33].

Необхідно відмітити, що на ювелірний ринок вплинуло не тільки фінансова криза, але й новації у державному регулюваннігалузі. Їх впровадили саме восени 2008 року під прапором бо­ротьби з контрабандою ювелірних виробів. Згідно з наказом Мі­ністерства фінансів України від 07.07.08 р. № 894 суб'єкти, що мають ліцензії на ювелірному ринку, включаючи оптовиків і роз-дрібників, повинні надавати до Департаменту державного регу­лювання операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінними каменями і пробірного нагляду Міністерства фінансів інформа­цію, а також звітність за шістдесятьма показниками господарсь­кої діяльності.

На кінець 2008 року, за даними, отриманими з Міністерства фінансів, з 6 тис. ліцензіатів близько 4,5 тис. здали звіти. При­близно в квітні 2009 року за підсумками цієї роботи будуть про­водитися спільні перевірки співробітниками вповноважених ор­ганів і Департаменту державного регулювання операцій з доро­гоцінними металами і дорогоцінними каменями і пробірного на­гляду Міністерства фінансів України. Саме за прогнозами Мініс­терства фінансів України завдяки впровадженню такої звітності Державний бюджет додатково одержить 1,5—2 млрд грн.

Вказана звітність подається щоквартально, окремо за кожний звітний період і фактично відображає рух дорогоцінного металу на підприємстві — інформацію щодо постачальників, покупців дорогоцінного металу тощо.

Одним з доповнень до вищезазначеного нововведення, стало запровадження Міністерства фінансів України електронної звіт­ності за операцій з дорогоцінними металами та дорогоцінним ка­мінням.

Аналіз підтверджує, що це нововведення отримало неодно­значні реакції від суб' єктів державного регулювання. Деякі екс­перти ж розійшлися в думках. Одні стверджували, що нововве­дення просто удар сформованій системі ювелірного роздрібу, змушуючи її функціонувати по-новому [4, с. 18]. Окремі експер­ти почали стверджувати, що нова звітність розкриває всю таєм­ницю їхнього бізнесу і є, по суті, надмірним втручанням у під­приємницьку діяльність [8, с. 39].

Отже, суб' єкти господарювання, зобов' язані щоквартально, починаючи з даних за третій квартал 2008 року, заповнювати звіт про здійснені операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного періоду, подавати до Мініс­терства фінансів.

Відповідно до нових вимог, щокварталу ліцензіати повинні надавати наступні дані:

1) про контрагентів (у тому числі іноземних), у яких суб'єкти господарювання закуповують (яким реалізують) товар або замов­ляють виробництво з давальницької сировини;

2) про обсяги закупівель і реалізацію виробів у грошовому ви­раженні, у тому числі окремо по кожному контрагенту (раніше, згідно з наказом Міністерства фінансів України №84 від 06.04.98 р., ювеліри звітували за обсяги тільки в кількісному вираженні — у грамах або кілограмах);

3) про обсяги виробів, що не є власністю підприємства, та отриманих за договорами комісії або у вигляді давальницької си­ровини, що зрозуміло, дасть змогу органу регулювання побачити, хто в кого та за скільки грошей і що купує (продає), тобто одер­жати відомості, які становлять комерційну таємницю підприємс­тва (відповідно до ст. 36 Господарського кодексу України) і мо­жуть бути використані третьою стороною у своїх цілях [1, с. 240].

Згідно з наказом, починаючи з даних за четвертий квартал 2008 року, суб' єкти господарювання зобов' язані надсилати такий звіт до Міністерства фінансів України поштою в паперовому ви­гляді та на магнітних носіях.

Суб' єкти господарювання висловили обурення фактом роз­криття та оприлюднення Міністерством фінансів України на офі­ційній веб-сторінці в мережі Інтернет персональних даних фізич­них осіб-підприємців, які отримали ліцензію на провадження діяльності в сфері обігу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, оскільки це створює прямі загрози життю, здоров' ю та майну підприємців і членів їхніх сімей у разі можливого викори­стання цієї інформації кримінальними елементами з метою вчи­нення протиправних дій, або рейдерськими угрупованнями з ме­тою захоплення бізнесу.

Цей факт, як заявляли підприємці, є порушенням ст. 32 Кон­ституції України. Персональні дані зазначених фізичних осіб-підприємців повинні бути негайно закриті для публічного пере­гляду користувачами мережі Інтернет та передані на зберігання до Єдиного ліцензійного реєстру, відповідно до чинного законо­давства України.

Ситуація настільки не сприяла ведення бізнесу, що на черго­вих зборах підприємців цієї галузі, восени 2008 року було прийня­то рішення рекомендувати Асоціації «Союз ювелірів України»терміново підготувати та подати до адміністративного суду позов про визнання незаконним наказу Міністерства фінансів України від 07.07.2008 р. №894 «Про затвердження форми звіту про опе­рації з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням та порядку його складання». Рекомендувати Державному комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від­мовити в погодженні проекту наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення перевірок щодо додержання законодавства України при виконанні операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та Порядку відбирання проб сировини, матеріалів, ювелірних та побутових виробів, брухту та відходів дорогоцінних металів і дорогоцінно­го каміння в організаціях, що перевіряються, та здійснення дер­жавного пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, призна­чених для реалізації суб' єктами господарювання та фізичними особами» до усунення всіх порушень чинного законодавства, принципів державної регуляторної політики та принципів держав­ного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності.

Також було рекомендовано Асоціації «Союз ювелірів Украї­ни» звернутися до членів Асоціації ювелірів України щодо збли­ження позицій двох об' єднань з питань розроблення та впрова­дження державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності. Крім того, було запропоновано підтримати ініціативу народного депутата України К. М. Ляпіної щодо направлення за зверненням Асоціації «Союз ювелірів України» депутатського звернення до Генеральної прокуратури України з приводу факту розкриття Міністерством фінансів України персональних даних фізичних осіб підприємців, які отримали ліцензію на прова­дження діяльності у сфері обігу дорогоцінних металів і дорого­цінного каміння [13, с. 33].

Вбачається, що таким чином Міністерство фінансів України намагається боротися з контрабандою, перш за все обсяги реалі­зації виробів, а також те, що Міністерство фінансів України від­верто порушив закон, оскільки стаття 19 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» говорить про право Міністерства фінансів разом з Міністерством статистики України встановлювати форми обліку і звітності операцій з дорогоцінними металами і дорого­цінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утво­рення та напівдорогоцінним камінням.

Виходячи з вищезазначеного, Міністерство фінансів України на виконання наказу № 894 «Про затвердження форми звіту про опе­рації з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням та по­рядку його складання» розробило програмне забезпечення для за­повнення суб'єктами господарювання звіту про операції з дорого­цінними металами та дорогоцінним камінням в електронній формі.

Таким чином, спроби у налагодженні державного регулювання ринку ювелірних виробів не є достатньо дієвими, тим паче створен­ня реєстру більш дрібних суб' єктів господарювання (розробників), включно з детальним оглядом операцій, які проводяться на ринку з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

Отже, здійснивши аналіз останніх нововведень у розвитку ювелірної галузі, така ситуація призводить до нерівних умов про­вадження господарської діяльності у сфері виготовлення ювелір­них та інших побутових виробів з дорогоцінних металів і дорого­цінного каміння, і потребуватиме подальшого законодавчого вре­гулювання.

У такому разі, погоджуючись з думками інших авторів, дійсно існує потреба в розробленні відповідної галузевої політики, що встановлюватиме індивідуальну формулу співвідношення держав­ного регулювання та ринкового саморегулювання, а також якісно­го складу того й іншого.

Адже, завданням господарсько-правової науки є чітке визна­чення засобів державного регулювання, які оптимально реалізу­ють публічні інтереси у цій сфері, а також їх ефективне системне використання [8, с. 114].

При цьому, до завдань, які першочергово слід реалізувати, слід віднести запровадження адміністративної відповідальності суб' єктів господарювання за незаконне використання іменників у розмірі 50 % від вартості виробів, що знаходяться в продажу, тобто на рівні, адекватному сумі митних платежів і податків, що мають сплачуватися при ввезенні ювелірної продукції на митну територію України, та витрат бюджетних коштів на здійснення відповідних заходів державного нагляду шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні порушення.

Система державного пробірного контролю, що діє в Україні, не забезпечує повномасштабного контролю за діяльністю суб' єк-тів підприємницької діяльності та якістю вироблених ними юве­лірних і побутових виробів з дорогоцінних металів — такий ви­сновок Колегії Рахункової палати за результатами аудиту діяль­ності Державної пробірної служби та ефективності використання державних коштів на здійснення державного пробірного контро­лю. Відповідні контрольні відділи Державної пробірної служби створені у м. Києві, Донецьку, Харкові та Одесі. Посадові особи (контролери) часто змушені виїжджати в інші регіони з метою проведення перевірок суб' єктів господарювання.

На нашу думку, це спричинило тенденції до децентралізації функцій державного пробірного контролю, зниження його ефек­тивності та створило передумови до руйнації цілісності системи державного контролю у цій сфері.

Система органів державного пробірного контролю функціонує без чіткого встановлення їх компетенції при здійсненні конт­рольно-пробірних та контрольно-наглядових функцій, оскільки чинні законодавство і нормативно-правові акти не дають одно­значного визначення державного пробірного контролю, переліку його складових та конкретних органів, що його здійснюють.

Створення замість регіональних державних інспекцій пробір­ного контролю казенних підприємств без передачі контрольно-наглядових функцій та запровадження чинним законодавством можливості клеймування ювелірних виробів державним пробір­ним клеймом суб' єктами господарювання, що призвело до децент­ралізації цієї функції державного пробірного контролю, заклало передумови до звуження сфери державного контролю за якістю ювелірних виробів.

Таким чином, вирішенням головних проблемних питань і спрямовані останні нововведення, є приведення діючих схем провадження господарської діяльності в ювелірній сфері та у сфері державного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів у відповідність до сучасних по­треб розвитку та нових підходів у сфері державного регулювання.

Виходячи з вищезазначеного, доцільно в умовах наближення ринку України до Світової організації торгівлі необхідно забез­печити комплексний підхід до вирішення питання державного контролю за належною якістю готової продукції — ювелірних виробів. Особливо, щодо відповідності ювелірних сплавів вимо­гам стандартів щодо вмісту домішків з недорогоцінних металів, у тому числі потенційно небезпечних для здоров' я громадян (цинк, сурма тощо).

Отже, потрібно переглянути вимоги законодавства щодо де­фектності ювелірних виробів (дефекти закріпки вставок, лиття допущені виробником) та відповідності маркування ювелірних виробів вимогам міжнародних стандартів.

Зокрема, такі зміни до чинного законодавства мають бути в частині чіткого визначення всіх контрольних складових держав­ного пробірного контролю, органів, що його здійснюють, їх ком­петенції, а також доцільності подальшого існування наданого чинним законодавством права клеймування ювелірних виробів державним пробірним клеймом окремим суб' єктам господарю­вання, що призводить до децентралізації державного контролю та звуження сфери його застосування.

Література

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. за № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18 — 22. — Ст. 144.

2. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської ді­яльності» від 1 червня 2000 р. № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36. — Ст. 299.

3. Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробни­цтва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 9. — Ст. 34.

4. Безпалова О. І. Класифікація адміністративних правопорушень по лінії дозвільної системи // Форум права. — 2007. — № 1. — С. 14—18.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О Маліченко - Деякі правові аспекти сучасного стану ринку ювелірної продукції в україні