І О Тивончук - Деякі проблеми реформування пенсійної системи в україні - страница 1

Страницы:
1 

Наукові записки. Серія "Економіка". Випуск 10.

Тивончук І. О.,

д.е.н., професор Національного університету "Львівська політехніка ", Топішко 1.1.,

к.е.н., доцент Національного університету "Острозька академія " Топішко Н.П.,

cm. викладач Національного університету "Острозька академія "

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

Розглядаються актуальні питання вдосконалення пенсій­ної системи і розробки державної політики щодо пенсійного забезпечення.

The pressing questions of perfection of the pension system and development of public policy are examined in relation to the pension providing.

Актуальність проблеми. Система соціального забезпечення, що діє в Україні, не є ефективною, не відповідає вимогам часу і потребує реформування. Метою реформ є перехід до страхової соціальної системи та зближення її із системами соціального забезпечення розвинутих країн.

Ступінь розробки проблеми. Процес реформування пенсій­ної системи вже розпочався. Розробляється адекватна законо­давча база, проведено реорганізацію органів, що здійснюють со­ціальне забезпечення. Над різними аспектами даної проблеми працюють такі вчені, як М.Д.Бойко, С.М.Синчук, В.М.Бурак, Б.І.Сташків, Б.Надточий, М.Папієв та ін. Проте потребують удосконалення концептуальні та законодавчо-нормативні за­сади нової системи, механізм розробки і впровадження окре­мих програм соціального страхування (медичного, пенсійного, у разі нещасного випадку тощо). Необхідно запровадити меха­нізм перерозподілу фінансової відповідальності по соціально­му страхуванню громадян України між державою, роботодав­цями і працівниками.

Мета статті. Виявлення проблем пенсійного забезпечення в Україні та пошук шляхів його удосконалення.

Виклад основного матеріалу. Чинна система пенсійного за­© Тивончук І. О., Топішко 1.1., Топішко Н.П., 2008безпечення побудована на принципі використання механізму перерозподілу нагромадженого державного пенсійного бюдже­ту розмір якого визначається рівнем доходів працюючих та їх внесками до Пенсійного фонду. Проте величина пенсії недо­статньо враховує внесок кожного працівника у створення на­ціонального доходу протягом усього трудового стажу. Визна­чення розміру пенсії ґрунтується переважно на зрівняльному принципі і не здійснює стимулюючого впливу на трудову ак­тивність зайнятих у суспільному виробництві. Рівень пенсії до попередньої заробітної плати (коефіцієнт заміщення) є низь­ким (табл.1, рисі).

Таблиця 1

Співвідношення між середньою пенсією, що призначається від­повідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення ", та середньою заробітною платою працівників, зайнятих в

економіці України у 2000-2007pp.1

Роки

Середня зарплата (грн.)

Середня пенсія*

Співвідношення між середньою пенсією і се­редньою зарплатою,%

Індекс інфляції

Кумулятивний приріст інфляції

Пенсія 2007р. в цінах 2000 р.

2000

230

68,9

30,0

100

100

68,9

2001

311

83,7

26,9

106,1

106,1

78,9

2002

376

122,5

32,6

99,4

105,5

116,1

2003

462

136,6

29,6

108,2

114,1

119,7

2004

590

182,2

30,9

112,3

128,2

142,1

2005

806

316,2

39,2

110,3

141,3

223,8

2006

1041

406,8

39,1

111,6

157,7

258,0

2007

1351

478,4

35,4

116,6

183,9

260,1

* з урахуванням компенсаційних виплат і цільової допомоги.

** Кумулятивний приріст інфляції - добуток індексів інфляції за пе­ріод, що складаються із зазначених років: КПІ = ((І / 100) * (І +1/100) +        +т/Ю0) * 100) - 100

'Розраховано за : [1, С. 26, 391, 396]

- Співвідношення між середньою

а середньою заробіт

1991    1993    1995    2000    2001    2002    2003    2004    2005    2006 2007

Рис. 1. Співвідношення між середньою пенсією та середньою заробітною платою за 1991-2007 pp. (%)

В Україні середня зарплата і пенсія є невеликими. їх періо­дичне підвищення фактично лише відшкодовує рівень інфляції. Визначення розміру пенсії із врахуванням кумулятивного при­росту інфляції показує, що інфляційна складова пенсій 2007 р. у цінах 2000 р. складає майже 218,3 грн., або 54,4% (табл. 1). Це означає, що у 2005-2007 pp. величина реальної пенсії майже не змінилася.

Ситуацію щодо виплати пенсій із солідарної системи пенсій­ного забезпечення в Україні варто порівняти з практикою інших країн. Так, у США, де діє потужна накопичувальна система, для солідарної пенсійної системи коефіцієнт співвідношення між середньою пенсією і середньою зарплатою є диференційованим. Він становить 90% для неодружених пенсіонерів із низькими попередніми заробітками, для пенсіонерів із середніми заробіт­ками - 46% та 26% для високооплачуваних [2, с.20].

Низький рівень пенсій із солідарної системи перевів значну частину українських пенсіонерів за межу бідності. Середній розмір пенсії у Львівській області, як і по Україні, невисокий (табл. 2). Існує нічим не обґрунтована диференціація пенсій з тяжінням до завищення її державному апарату.

Таблиця 2

Середній розмір місячної пенсії по Львівській області

у 2000-2006рр.(грн.у

Я

 

 

 

 

 

 

 

а

 

 

 

 

 

 

 

s

о

 

сч

со

 

 

«О

 

о

о

о

о

о

о

о

їв

о

о

о

о

о

о

о

 

сч

сч

сч

сч

сч

сч

сч

О

 

 

 

 

 

 

 

а

 

 

 

 

 

 

 

Фінансова система України. Частина 1.

Середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах соціального захисту у т.ч.пенсіонерам, які отримують пенсії згідно із законами:

63,59

77,45

115,99

128,98

168,01

306,28

391,45

"Про

загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення"

167,88

302,05

384,47

"Про пенсійне забез­печення"

62,21

75,77

114,39

126,92

101,47

271,74

341,73

"Про пенсійне за­безпечення військо­вослужбовців та осіб начальницького і ря­дового складу органів

внутрішніх справ"

104,96

112,56

145,34

143,11

164,09

320,31

608,77

"Про державну службу"

140,60

189,26

232,30

284,49

522,37

628,97

838,29

"Про прокуратуру"

286,44

352,38

573,26

887,37

1187,67

1331,17

1639,38

"Про стутус народного депутата України"

466,67

1110,00

1310,00

1330,00

2030,00

2290,00

14270,00

"Простатус і соціаль­ний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи"

212,95

222,63

237,28

252,06

265,32

362,71

842,50

1 Джерело: [З, С312]

Внаслідок несприятливої демографічної ситуації, спричи­неної старінням нації, зростає навантаження на бюджет Пен­сійного фонду. Припустимими параметрами співвідношення працюючих і пенсіонерів вважають 2:1. В Україні цей показник становить 1:1.

Старіння нації притаманне майже всім розвинутим краї­нам світу. Тому пенсійні системи постійно удосконалюються. Більшість країн використовує трьохрівневу пенсійну систему з накопичувальними пенсійними рахунками. На першому рівні функціонує перерозподільна солідарна система соціальної до­помоги із деякою диференціацією пенсій залежно від трудового стажу. Джерелами фінансування є державний Пенсійний фонд. Виплати із загальнообов'язкового Пенсійного фонду є голо­вним джерелом доходу пенсіонерів, які мали низький рівень за­робітної плати протягом трудового періоду, суттєвим доходом для працівників із середньою заробітною платою і незначним для високооплачуваних. На другому рівні діє система загаль­нодержавного обов'язкового пенсійного страхування. Держава зобов'язує найманих працівників сплачувати обов'язкові пен­сійні внески на накопичувальні пенсійні рахунки працівників у недержавні пенсійні фонди. Другий рівень дає несуттєві дохо­ди для низькооплачуваних працівників і більші для середньо-та високооплачуваних. Третій рівень представлений системою добровільного приватного пенсійного страхування. Бажаючі можуть робити добровільні відрахування від доходу для нако­пичення сум на страхових рахунках страхових компаній. Цей рівень є важливим джерелом доходів для високооплачуваних працівників і несуттєвим для низько- і середньозабезпечених.

Недержавна система пенсійного забезпечення має чотири основні форми:

- забезпечення через відкриття спеціальних пенсійних ра­хунків у банках;

- забезпечення шляхом участі у відкритих пенсійних фон­дах, які засновуються і управляються спеціалізованими ком­паніями (наприклад, компаніями з управління активами) і не мають власних органів управління;

- забезпечення шляхом страхування життя у страхових компаніях з укладанням відповідних договорів страхування;

- забезпечення через створення та участь у трастфондах.

У світі застосовуються також інші форми, за яких не ство­рюються пенсійні фонди. Наприклад, забезпечення праців­ників за рахунок власних фондів підприємств. Однак вони не мають суттєвого поширення. Використовуються також зміша­ні системи пенсійного забезпечення. Ступінь поширення інди-відулістичної пенсійної системи залежить від рівня розвиткудержавної системи пенсійного забезпечення. У тих країнах, де існує традиційно сильний захист населення з боку держави (на­приклад, Австрія, Швеція), вони не набули широкого застосу­вання. У той час як у США майже 40% зайнятих є учасниками недержавних пенсійних фондів. Досить поширена ця система і в інших країнах Європи. Разом з тим, при всій своїй важливос­ті недержавна пенсійна система є доповненням до системи дер­жавного пенсійного страхування. За даними обстеження, про­веденого Управлінням соціального забезпечення США, у 173 країнах світу діє 221 пенсійна система, з яких 139 є солідарною системою і виплата пенсій залежить від сплачених у минуло­му внесків та трудового стажу. У шести країнах не функціонує жодної організованої державою пенсійної системи.

Пенсійна система України поступово переводиться на стра­хові засади організації, запроваджується трирівнева система. В основу реформування покладено принцип поступового до­повнення чинної солідарної системи додатковим обов'язковим та добровільним страхуванням на основі накопичення страхо­вих внесків та індивідуальних рахунках. Солідарна система є традиційною, відпрацьованою, за рахунок масштабу відносно дешевою в управлінні.

Разом з тим солідарна система має низку недоліків. Пере­розподіл доходів викликає у суспільстві додаткову політичну напругу. Вона більш чутлива до вікової структури населення. При зростанні числа пенсіонерів на працюючих покладається все більший тягар. Він здійснює, у деякій мірі, дестимулюючий вплив на ринок праці, тому що на ефективність функціонуван­ня ринку праці впливає багато чинників, у т.ч. загальна збалан­сованість податків, страхових зборів і соціальних допомог. Під час економічних спадів скорочуються надходження до пенсій­ної системи. Фінансовий стан солідарної системи залежить від ефективності адміністративних механізмів суспільства, у т.ч. здатності солідарної системи акумулювати і раціонально витрачати нагромадження. В Україні внаслідок низької відпо­відальності суб'єктів економічної діяльності, значної тінізації економіки тягар сплати пенсійних внесків перекладається на законослухняних громадян.

Основою реформування системи обов'язкового держав­ного пенсійного страхування (перший рівень) повинно стати збільшення надходжень до Пенсійного фонду та скорочення невиправданих видатків за його рахунок. Для цього потрібно провести розмежування джерел виплат, звільнити Пенсійний фонд від виконання невластивих йому функцій. Розмежуваннядозволить зменшити видатки та розмір страхового збору, роз­ширити базу оподаткування. Останнє зменшить податковий тиск на фонд оплати праці і знизить потребу в приховуванні його. На нашу думку, необхідно змінити підхід до призначення пільгової пенсії. Застосовується надто широкий перелік про­фесій, що дають право на неї.

Реформування чинної солідарної пенсійної системи повинно бути пов'язане не тільки з пошуком шляхів скорочення видат­ків Пенсійного фонду, а й напрямків збільшення надходжень до нього. Чинний порядок справляння зборів до Пенсійного фонду має певні недоліки, що призводить до уникнення їх сплати. Було б доцільно встановити єдиний порядок сплати платежів на пен­сійне страхування для всіх галузей економіки без надання пільг для окремих з них. Застосування системи пільг обмежує надхо­дження до Пенсійного фонду і лягає тягарем на інших громадян. Збитковою для Пенсійного фонду є також система спрощеного оподаткування (єдиного податку, фіксованого податку).

Однією з проблем реформування пенсійної системи є ви­значення оптимального розміру відрахувань. На сьогодні він дорівнює 32% фонду оплати праці. Разом із відрахуванням із заробітної плати працюючих на рівні 1-2% сума внесків стано­вить 33-34% фонду оплати праці. При зростанні фонду оплати праці зростають і абсолютні розмірі відрахувань до Пенсійного фонду. Цей рівень вважається достатнім для виплати пенсій у встановлених розмірах. Його підвищення є обтяжливим для нашої економіки.

Формування та функціонування накопичувальної системи індивідуальних пенсійних рахунків ґрунтується на персоніфі­кованому обліку внесків у систему обов'язкового державного пенсійного страхування. Вона враховує залежність розміру пенсій від трудового стажу, вдале інвестування пенсійних вне­сків громадян та безпосередню їх участь у формуванні майбут­ньої пенсії.

Окрім страхових внесків, джерелом формування пенсійних активів будуть також суми отриманого доходу від інвестицій, розміщення коштів на депозитних рахунках банківських уста­нов, операцій з цінними паперами. Всі ці напрями інвестицій пов'язані із значним ризиком. Формування накопичувальної системи без серйозних змін у грошово-кредитній, банківській, податковій політиці, глибокої розробки нормативно-правових основ діяльності може призвести до чергового пограбування людей. Вимогами до інвестування пенсійних коштів повинні бути: безпека, ліквідність, диверсифікація інвестування у за­безпеченні (сек'юритизовані) цінні папери, оптимальний до­хід. Інвестиції в проекти з високим ступенем ризику не пови­нні складати більше 5% портфелю пенсійного банку. Необхідно також продумати механізм захисту пенсійних заощаджень в системі другого рівня від інфляції, впливу економічних криз. Визначення частки кожного застрахованого в інвестиційному доході повинно проводитися щомісячно у відповідності до суми страхових внесків. З метою врахування інфляційних процесів страхові внески необхідно коригувати на офіційно встановле­ний її індекс. На підставі сумування обох частин підрахунку можна встановити розмір пенсійного активу застрахованого.

Механізм функціонування накопичувальних індивідуаль­них пенсійних рахунків є базою для організації третього рівня пенсійного страхування. В Україні вже існує ряд недержавних пенсійних фондів. Потрібні державні гарантії щодо стабільнос­ті функціонування цієї системи. Необхідно забезпечити ефек­тивний державний нагляд за діяльністю компаній з управління недержавними пенсійними фондами та самими фондами.

Висновки. Отже, реформування пенсійної системи в Україні є нагальною потребою. Це стосується, перш за все, структурно-організаційних та управлінських складових. Перехід від розподільчо-солідарної пенсійної системи до накопичувально-індивідуальної дає можливість адаптувати її до ринкових умов, забезпечити резерви швидкого економічного зростання, стабі­лізацію фінансової системи, посилати мотиваційний механізм економіки, підвищити стандарти пенсійного забезпечення. Проте процес реформування повинен бути еволюційним, до­бре продуманим, скоординованим із реформами в інших сфе­рах, особливо грошово-кредитній, банківський, податковій, со­ціального страхування.

Література

1. Статистичний щорічник України за 2006 рік. - К.: Консуль­тант, 2007. - 550 с.

2. Яценко В., Вінер М. Як створити трирівневу пенсійну систе­му в Україні // Україна: аспекти праці. - 2000. - № 1. - С. 18-24.

3. Соціально-економічний розвиток Львівщини у 2006 р. Стат. зб. - Львів: Держкомстатистики, 2007. - 70 с.

4. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Прямухіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: бюджетні, страхові, пенсійні: Навч. пос. - К.: ЦНЛ, 2004. - 184 с.

5. Жарікова Л.О. Засідання "круглого столу" з представниками банків //Вісник Пенсійного фонду України. - 2006. - № 11. - С. ЗО.

Страницы:
1 


Похожие статьи

І О Тивончук - Деякі проблеми реформування пенсійної системи в україні