Л В Доценко - Основи педагогіки та психології - страница 1

Страницы:
1  2 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний авіаційний університет Гуманітарний інститут

ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ

Методичні рекомендації до підготовки та проведення практичних занять

Київ 2008

УДК 37.01:159.9 (076.5) ББКЧ31 Р О 751

Укладач Л.В. Доценко Рецензент О.В. Алпатова

Затверджено на засіданні кафедри педагогіки та психології професійної освіти (протокол № 2 від 16 вересня 2008 р.)

О 751 Основи педагогіки та психології: Методичні рекомендації до підготовки та проведення практичних занять / Уклад. Л.В. Доценко -К.: НАУ, 2008. - 32 с.

Викладено основні питання дисципліни «Основи педагогіки та психології», які виносяться для розгляду на семінарських заняттях.

Подано вказівки щодо підготовки до практичних занять, роз'яснення ключових понять та список рекомендованої для розгляду літератури.

Для студентів ІІІ курсу спеціальностей 6.090702 «Радіоелектронні пристрої, системи та комплекси», 6.090703 «Апаратура радіозв'язку, радіомовлення і телебачення».

ВСТУП

Знання основ педагогіки та психології є важливим фактором розвитку професійної компетентності, ініціативності, психологічної культури у студентів технічного спрямування. Вивчення особливостей і шляхів розвитку психіки людини дає можливість майбутнім фахівцям пізнати власні психічні процеси, стани, властивості; активно впливати на подальший розвиток власних здібностей, інтересів; удосконалювати культуру поведінки; формувати цілісну картину світосприйняття; активізувати процес самовиховання. Без знання закономірностей, умов і механізмів розвитку свідомості людини неможливо здійснити виховний вплив, адекватний сучасним вимогам.

Курс "Основи педагогіки та психології" згідно з навчальними планами вивчається студентами факультету електроніки спеціальностей 6.090702 «Радіоелектронні пристрої, системи та комплекси», 6.090703 «Апаратура радіозв'язку, радіомовлення і телебачення».

Мета викладання навчальної дисципліни полягає у наданні студентам теоретико-методологічних знань психолого-педагогічної науки, закономірностей розвитку та функціонування психіки людини, а також у формуванні і реалізації інтегративних інтелектуальних умінь і практичних навичок у майбутній професійній діяльності.

Дана розробка покликана полегшити студентам процес засвоєння однієї з найбільш важливих проблем сучасності -становлення і вдосконалення особистості, розвитку її інтересів, ідеалів, переконань, формування культури поведінки; допомогти організувати їх самостійну роботу.

Після вивчення курсу студенти повинні знати:

- природу психіки людини;

- основні психічні функції та їх фізіологічні механізми;

- психічні форми пізнання дійсності;

- роль свідомості та самосвідомості у поведінці і діяльності людини, формування її як особистості;

- знання емоцій, потреб, установок;

- психологічні основи формування групи, її динаміку;

- психологічні особливості міжособистісних відносин;

- психолого-педагогічні аспекти досягнення успіху у професійній діяльності.

Майбутній фахівець повинен уміти:

- надати психолого-педагогічну характеристику особистості, її темпераменту, здібностей, характеру;

- інтегрувати психічні стани, частково керувати ними;

- будувати міжособистісні відносини та спілкування;

- володіти навичками аналізу проблемних ситуацій та вибору психолого-педагогічних технологій як у професійній сфері так і міжособистісних відносинах.

В методичній розробці розкриваються ключові теми розділу "Психологія особистості"; визначені питання до кожної теми; сформульовані основні психологічні поняття; надані методичні поради до вивчення теми; список обов'язкової та додаткової літератури; завдання та запитання для самостійної перевірки знань, а також умінь застосовувати у практичній діяльності те чи інше теоретичне положення педагогіки та психології.

Методичні матеріали можуть бути корисними як студентам денної форми навчання, так і студентам заочного відділення в процесі самостійного опрацювання курсу та виконанні контрольних робіт.

ВКАЗІВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

На семінарські заняття винесені теми: «Методологічні основи педагогіки та психології. Свідомість та самосвідомість» (2 год.), «Діяльність і спілкування людини» (2 год.), «Особистість та її структура» (2 год.), «Індивідуально-психологічні властивості особистості: темперамент, характер, здібності» (2 год.), «Психічні процеси» (4 год.), «Емоційно-вольова сфера особистості» (2 год.).

На заняттях необхідно розкрити сутність ключових питань кожної теми, перевірити та обговорити складені студентами блок-схеми ключових понять.

Основні питання які рекомендовані для розгляду при обговоренні обраних тем: єдність фізіологічного і психічного, рефлекторна природа психічного, анатомічний субстрат психіки людини та її структура, місце педагогіки та психології в системі наук, їх інтегрованість, принципи, завдання і методи дослідження тощо.

На заняттях студенти мають упевнитися в істинності положення, що психіка вторинна по відношенню до матерії і за своїм походженням і за змістом. Психічне виступає як складний і активний процес пізнання перебудови людиною навколишнього світу, як єдність об'єктивного і суб'єктивного, як суб'єктивний образ об'єктивного світу, і виступає регулятором поведінки і діяльності людини.

В процесі семінарських занять студенти мають оперувати психолого-педагогічними категоріями і поняттями: «свідомість», «психіка», «образ», «дія», «особистість», «діяльність» тощо. Це надасть можливість проникнути в сутність психолого-педагогічної науки.

Умовою виникнення і розвитку, фактором формування і об'єктом відбиття свідомості людини є її діяльність. Діяльність - як форма активності людини, а свідомість - регулятор діяльності (передбачення майбутнього).

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 1

Тема: Методологічні основи педагогіки та психології. Свідомість та самосвідомість.

Мета: сформувати знання про предмет педагогіки та психології, означити їх інтегративні зв'язки з іншими науками.

Основні питання:

1 . Визначення педагогіки та психології як наук. Об'єкт та предмет наук, їх інтегрованість.

2. Зв'язок педагогіки та психології з іншими науками.

3. Галузі педагогіки та психології.

4. Психіка як властивість мозку. Психіка як відбиття об'єктивної реальності. Специфіка психічної діяльності.

5. Мозок і психіка. Рефлекторна природа психіки.

6. Вплив   генотипу   і   середовища   на   становлення психіки. Передумови виникнення свідомості. Психіка і свідомість.

7. Відмінності свідомості людини від психіки тварини. Структура свідомості. Свідомість та самооцінка.

8. Усвідомлювані і неусвідомлювані компоненти психіки.

Ключові поняття:

Педагогіка - це наука про закономірності виховання, навчання і розвитку особистості.

Психологія - це наука про закономірності функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності.

Психіка - здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образівоб'єктивного світу.

Свідомість - властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій, у попередньому накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю.

Психічні явища - це суб'єктивні переживання, тобто елементи внутрішнього досвіду суб'єкта.

Психічні стани - психологічна характеристика особистості, що відбиває її порівняно тривалі душевні переживання.

Психічні процеси - різні форми єдиного, цілісного відображення за допомогою центральної нервової системи об'єктивної дійсності.

Психічні властивості - це стійкі індивідуально-психологічні особливості людини, які характеризують її як особистість чи індивідуальність і виявляються в її поведінці.

Навчально-виховна діяльність - це організований та цілеспрямований процес спрямований на вирішення освітніх проблем та розвиток особистості.

Навчання - це цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння і навички.

Виховання - це цілеспрямований та організований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування певних установок, понять, принципів, цінностей, що забезпечують умови для її розвитку та підготовки до суспільного життя і праці.

Розвиток людини - це процес фізичного і психічного становлення та формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють навчання та виховання.

Методичні вказівки

На семінарському занятті важливо підкреслити, що будь-яка професійна діяльність, у тому числі і технічного спрямування, передбачає наявність людського фактору. Безліч об'єктів предметної дійсності створюються, змінюються та руйнуються людиною. У зв'язку з цим виникає необхідність вивчення всіх людських потенцій з метою їх раціонального використання та розвитку. Наука, що вивчає закономірності функціонування та розвитку психічних процесів та властивостей особистості має назву психологія.

Слід зазначити, що гармонійний розвиток особистості неможливий без власної активності та системи заходів, спрямованих на вивчення досвіду суспільства. Передача суспільно-історичного досвіду відбувається в соціальних інститутах (сім'я, заклади освіти та культури тощо) за допомогою начально -виховного впливу. Закономірності навчання, виховання та розвитку особистості досліджує педагогіка. Тож, психологічні знання слід поєднувати з педагогічною практикою.

Проблема інтеграції (поєднання) знань гуманітарних, технічних, математичних, хіміко-біологічних та ін. наук нині є досить актуальною, тому, розглядаючи питання про міжпредметні зв'язки, слід зазначити їх внесок у формування психолого-педагогічних знань.

Предметом дослідження психології є психіка. Важливо визначити та розкрити структурні компоненти психіки: психічні процеси (пізнавальні та емоційно-вольові), психічні стани (працездатність-стомленість), психічні властивості (темперамент, характер) та психічні утворення (знання, вміння, навички). Знання, уміння і навички формуються у процесі навчально-виховної діяльності, який є предметом дослідження педагогіки.

Найвищим рівнем розвитку психіки є свідомість. Розглядаючи дану підтему, необхідно пояснити виникнення свідомості, описати її структуру та рівні, зазначити умови для її формування та розвитку.

1. Выготский Л.С. Собрание соч.: В 6 т. - М.: Педагогика, 1983. -Т. 3: Проблемы развития психики.

2 Гамезо М. В., Домашенко И.А. Атлас по психологи. - М., 1986.

3. Журавлёв В.И. Педагогика в системе наук о человеке. - М., 1990.

4. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. -М.: Политиздат, 1977.

5. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблеми в психологии.-М.: Наука, 1984.

6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: "Радянська школа", 1989.

7. Павлов И.П. Мозг и психика. - М.; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996.

8. Фрейд 3. «Я» и «Оно». Труди разних лет: В 2 кн. - Тбилиси: Мерани, 1991.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 2

Тема: Діяльність та спілкування людини.

Мета: ознайомити студентів з особливостями спілкування та його зв'язок з діяльністю, здійснити психолого-педагогічний аналіз діяльності, сформувати у студентів навички культури спілкування та професійної діяльності.

Основні питання:

1. Поняття про діяльність. Структура діяльності.

2. Відмінності у діяльності і поведінці.

3. Особливості гри, учіння, праці.

4. Роль гри у житті дорослого.

5. Сензитивні періоди, новоутворення і поняття про провідну діяльність.

6. Поняття про спілкування та його структуру.

7. Культура спілкування, поведінки та діяльності людини.

Ключові поняття:

Діяльність - одна із основних категорій педагогіки та психології. Діяльність - це активність людини, спрямована на досягнення свідомо поставлених цілей, пов'язаних із задоволенням її потреб та інтересів, виконання вимог до неї з боку суспільства. Діяльність -це активний цілеспрямований процес.

Поведінка - система взаємопов'язаних реакцій і дій людини й тварин у взаємодії з навколишнім середовищем.

Мета - це ідеальний образ об'єкта, який у свідомості задовольняє потребу, що виникла.

Потреба - це стан залежності живого організму від об'єктивних умов існування, що спонукає його активність.

Мотив - це спонукання до дії в певних обставинах, що виступає як засіб задоволення потреб.

Мотивація - це сукупність усіх мотивів індивіда до даної діяльності.

Гра - це діяльність, спрямована на сам процес, який відтворює у доступній формі працю та навчання.

Праця - це свідома діяльність людини, спрямована на створення суспільно корисного продукту.

Сенситивний період - оптимальне поєднання умов для розвитку певних психічних властивостей та процесів.

Спілкування - .це процес взаємодії між людьми, в ході якого виникає психологічний контакт, що виявляється в обміні інформацією, сприйманні й розумінні співрозмовниками один одного.

Культура спілкування - це складна психолого-педагогічна якість, що включає наступні складники:

- знання   таких   дисциплін   як:   психологія, педагогіка, конфліктологія, логіка, риторика, культура мовлення тощо;

- комунікативні та організаторські здібності;

- здатність до емпатії;

- розвинутий самоконтроль;

- культура вербальної й невербальної взаємодії.

Методичні вказівки

Під час обговорення питань теми слід звернути увагу на те, що всім живим істотам притаманна активність , джерелом якої є потреби, які необхідно задовольнити. Активність тварин характеризується як поведінка (обмежується інстинктивними та умовно-рефлекторними діями) спрямована на задоволення біологічних     потреб.     Активність     людини, здебільшого,усвідомлювана, мотивована і спрямована на досягнення мети та задоволення соціальних потреб. Прояв такої активності має назву діяльність людини. До основних видів діяльності людини належить гра, навчання та праця (трудова діяльність). Людині, незалежно від віку, властиві всі три види діяльності. Гра та навчання властиві людям і тваринам. В основі діяльності тварин - інстинкти. Гра є провідною діяльністю у дошкільному віці, навчання - у шкільному. Праця притаманна лише людині і спрямована на створення певного продукту. Трудова діяльність є необхідною умовою існування та розвитку людини.

Вкрай необхідною умовою для виконання професійної діяльності є спілкування (комунікативна діяльність). Задля виконання поставленого завдання люди об'єднуються у спільноти, які взаємодіють, виробляють норми поведінки завдяки спілкуванню. Знання норм поведінки, комунікативні та організаторські здібності, емпатія, самоконтроль є складовими культури спілкування людини. Рівень культури спілкування залежить від рівня розвитку особистості.

Література:

1. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. - М.: Просвещение, 1987.

2. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. - М.: Педагогика , 1986. - 240с.

3. Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказивать влияние на людей. - М.: Прогресс, 1989. - 670 с.

4. Хрестоматия по возрастной психологии. Раздел «Развитие деятельности как основа психического развития и личностного становлення». - М., 1994.

5. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. - М.: Педагогика, 1989.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 3

Тема: Особистість та її структура

Мета: ознайомити студентів з основними психологічними теоріями особистості, сформувати вміння диференціювати поняття "людина", "індивід", "індивідуальність", "особистість".

Основні питання:

1. Людина і особистість. Біологічне і соціальне в особистості.

2. Визначення поняття "особистість". Співвідношення понять "людина", "індивід", "індивідуальність" та "особистість".

3. Основні етапи та наукові підходи дослідження особистості:

- Філософсько-літературний період V ст. до н.е. - поч. XIX ст. (Сократ, Аристотель, Спіноза, Локк, Юм);

- Клінічний період - поч. ХІХст. - XX ст..( Фрейд, Адлер, Юнг та ін.)

- Експериментальний період - поч. ХХст. - теперішній час (Лазурський, Айзенк, Кеттел, Олпорт та ін.)

4. Гуманістична теорія особистості А. Маслоу.

5. Формування і розвиток особистості.

Ключові поняття:

Індивід - це окрема жива істота, представник біологічного виду.

Індивідуальність - це неповторне поєднання психологічних особливостей і рис людини, що визначає її своєрідність і несхожість на інших.

Особистість - це соціальна істота, наділена свідомістю і стійкими психологічними характеристиками, які виявляються усуспільних зв'язках та визначають поведінку людини.

Інтерес - це стала форма спрямованості особистості, яка пов'язана з позитивними емоціями, активізацією пізнавальної потреби та зосередженням уваги на об'єкті інтересу.

Установка - це усвідомлений стан готовності людини певним чином сприймати дійсність, оцінювати її, діяти.

Методичні вказівки

При підготовці до семінарського заняття студент має усвідомити що людина є природною, біологічною і водночас соціальною істотою. Вона народжується з певною тілесною організацією спадкових та вроджених особливостей. Спадкова природа людини створює біологічні передумови для розвитку саме людського організму з його нервовою, ендокринною та імунною системами. Кожен людський індивід народжується з фізичною організацією, органічними потребами, особливостями будови мозку і органів чуття, наявність певної суми закріплених у ньому нервових зв'язків, що виявляються в простих і складних безумовно-рефлекторних актах.

До вроджених передумов розвитку особистості відносяться незвичайна пластичність головного мозку, здібність утворювати безліч нових, тимчасових нервових зв'язків, виробляти під впливом вимог життя нові способи дії, здатність ходити, оволодівати мовою тощо.

Людська природа несе в собі невичерпані можливості високого розвитку особистості. Проте ці можливості знаходять свою реалізацію тільки в людських, історично створених суспільних умовах життя.

Зміст, форми і механізми психічної діяльності людини формуються в процесі її індивідуального життя під впливом суспільних умов і виховання. Спадковість та вродженість впливають на психічний розвиток особистості. Саме ж соціальне середовище,   що   сприяє  реалізації   природних можливостейособистості, не є чимось сталим і незмінним. Розвиток підростаючого покоління, будучи природним, в той же час є суспільно обумовленим процесом.

В процесі обговорення теми для визначення особистості слід порівняти такі поняття: «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість».

Індивід - є найбільш широким поняттям, це окрема жива істота, представник біологічного виду, роду, класу. В це поняття включається як тваринний, так і людський індивід. Людина -сутність, що втілює найвищу ступінь розвитку життя. З'являючись на світ як індивід людина стає особистістю, і цей процес має історичний характер. Індивідуальність - особистість з її особливими властивостями та якостями, з їх неповторним поєднанням. Особистість - це соціальна людина, яка свідомо включається в суспільні відносини і виступає активним діячем суспільного розвитку.

Термін «особистість» (регеопа) спочатку визначало маску, яку надягав актор в античному театрі. Далі воно стало позначати самого актора та його роль. Поняття особистість набуває іншого значення лише в системі суспільних відносин.

Найбільш характерною стороною особистості виступає її індивідуальність як неповторне поєднання психологічних якостей. Сюди слід віднести риси характеру, темперамент, особливості перебігу психічних процесів, сукупність переважаючих почуттів та мотивів діяльності, сформовані здібності. Особистість живе, формується і діє в певному людському оточенні, яке є часткою суспільства.

Студент має засвоїти що:

- психіка особистості детермінована способом її життя;

- свідомість і діяльність особистості виступають у єдності (свідомість створює внутрішній план діяльності, її програму);

- - психіка особистості розвивається в діяльності.

Отже, особистість є продукт розвитку і результат діяльності. В діяльності проявляється особистість і одночасно діяльність її формує.

Рушійні сили психічного розвитку особистості полягають в протиріччі між змінними в діяльності потребами людини і реальними можливостями їх задоволення. При цьому задоволення однієї потреби в процесі активної діяльності особистості як правило народжує нову, більш високу за рівнем потребу.

Основу особистості складає відносно сталий зв'язок і взаємодія всіх сторін особистості як цілісного утворення.

Існують різні підходи до визначення основних складових структури особистості. Умовно можна поділити всі властивості та якості особистості на чотири підструктури:

- спрямованість (виявляється в потребах, інтересах, ідеалах, бажаннях і прагненнях, переконаннях, в життєвих цілях, перспективах, світогляді);

- досвід (знання, уміння, навички, звички, що набуваються в житті і в різних видах діяльності);

- особливості психічних процесів ( відчуття та сприймання, пам'яті, уяви, мислення, уваги, спостережливості тощо);

- індивідуально-психологічні особливості (виявляються в темпераменті, характері, здібностях).

Сукупність сталих зв'язків між цими компонентами особистості забезпечує її цілісність і тотожність самої себе.

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания // Хрестоматия по психологии. -М.: Просвещение,1987.

2. Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. - М.: Изд-во МГУ, 1990.

3. Бодалев А.А. Психология о личности. М., 1988.

4. Кон И.С. Постоянство личности: миф или реальность? //Хрестоматия по психологии. М.: Просвещение, 1987.

5. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., 1977.

6. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. - К.: Т-во "Знання", 2000. - 204с.

7. Психология развивающейся личности / Под ред. А.В. Петров­ского. - М.: Педагогика, 1987.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 4

Тема: Індивідуально-психологічні властивості особистості: темперамент, характер, здібності.

Мета: надати студентам знання про темперамент, характер та здібності особистості, ознайомити з їх особливостями та класифікацією; сформувати вміння аналізувати власні індивідуально-психологічні властивості та складати психолого-педагогічну характеристику.

Основні питання

1. Поняття про темперамент. Фізіологічні основи темпераменту.

2. Основні теорії темпераменту.

3. Врахування темпераментних особливостей людини у майбутній професійній діяльності.

4. Характер особистості. Риси характеру.

5. Акцентуації характеру.

6. Формування характеру особистості.

7. Поняття про здібності особистості.

8. Співвідношення понять «задатки» і «здібності» особистості.

9. Індивідуальні особливості здібностей.

Ключові поняття:

Темперамент - це своєрідна сукупність індивідуальних особливостей людини, що характеризує динаміку її діяльності та поведінки.

Тип вищої нервової діяльності — це стійкий комплекс нервової системи з урахуванням сили, врівноваженості та рухливості нервових процесів.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Л В Доценко - Основи педагогіки та психології

Л В Доценко - Евристичне мислення як умова успішності професійної діяльності майбутніх психологів