К О Бужимська - Деякі складові теоретико-методологічної бази інноваційно-технологічної модернізації - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 338.439:658.589

Бужимська К.О., к.е.н., доцент, докторант кафедри економіки,

Житомирський державний технологічний університет

ДЕЯКІ СКЛАДОВІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ІННОВАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Розкрито сутність інноваційно-технологічної модернізація вітчизняних підприємств в сучасних умовах господарювання. Визначені та обґрунтовані такі складові теоретико-методологічної бази модернізації підприємств як об'єкти, предмет, суб'єкти, способи та етапи її проведення Постановка     проблеми.     Конкурентоспроможність    "інноваційно-технологічна   модернізація".   В цьому

національної економіки визначається конкурентоспроможністю її основних ланок - підприємств. Нажаль, конкурентоспроможність вітчизняних підприємств залишається вкрай низькою порівняно з підприємствами економічно розвинутих країн, що є дуже негативним фактором з огляду на вступ України в СОТ та подальшу інтеграцію з ЄС. Рішення проблеми підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств пов'язана з їх комплексною інноваційно-технологічною модернізацією. Ситуація ускладнюється дефіцитом теоретичних розробок, методичних рекомендацій, а також недосконалістю теоретико-методологічної бази підготовки, організації, реалізації та оцінки результатів модернізації підприємств.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є вдосконалення, а за деякими аспектами розробка та обґрунтування теоретико-методологічної бази інноваційно-технологічної модернізації підприємств. Відповідно до мети сформульовано наступні завдання: з'ясувати сутність інноваційно-технологічної модернізації; визначити її об'єкти, предмет та суб'єктів на рівні підприємства; виділити основні способи її проведення; окреслити етапи проведення інноваційно-технологічної модернізації та сформулювати головні завдання на кожному з них.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню проблем і шляхів підвищення конкурентоспроможності та проведення модернізації економіки України, її галузей та окремих підприємств присвячено роботи: Гейця В.М., Ілляшенка С.М., Квасюка Б.Є., Раєвнєвої О.В., Семиноженка В.П., Палиці С.В., Федулової Л.І., Федоренко В.Г., та інших [1-10]. Разом з тим, ці роботи присвячені стратегічним напрямкам інноваційного розвитку підприємств, галузей та національної економіки загалом, тоді як на тактичному та оперативному рівні управління практично відсутні теоретичні, методичні та практичні розробки щодо модернізації, як основного засобу забезпечення посилення конкурентних переваг вітчизняних підприємств.

Викладення основного матеріалу дослідження. В сучасних мінливих ринкових умовах господарювання зміст і сутність багатьох економічних термінів змінює своє значення і потребує уточнення, це стосується і терміну "модернізація підприємства". Проаналізувавши існуючі трактування цього терміну [11, с. 468; 12, с. 374; 13, с. 403], ми пропонуємо авторське визначення: модернізація підприємства - це системний та цілеспрямований процес удосконалення, поліпшення, оновлення на інноваційній основі існуючих об'єктів модернізації, створення нових об'єктів з метою забезпечення посилення конкурентних переваг підприємства в умовах мінливого економічного середовища та розбалансованості внутрішнього середовища; це процес розвитку підприємства, який: є системним і цілеспрямованим; починається в момент встановлення місії підприємства і закінчується в момент її досягнення; має висхідний вектор; відбувається на інноваційній основі; є об'єктом управління тактичного і оперативного менеджменту.

Для того щоб підкреслити характер модернізаційних процесів, ми використовуємо поняття контексті під інноваціями ми розуміємо "новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери"[14]. Поняття "технологія" ми використовуємо в широкому розумінні, як комплекс організаційних заходів, операцій і прийомів, направлених на виготовлення, обслуговування, ремонт і експлуатацію виробу з номінальною якістю і оптимальними витратами. При цьому:

■/ виріб - це будь-який матеріальний, інтелектуальний, моральний, політичний тощо предмет праці (кінцевий продукт);

■ номінальна якість - заздалегідь задана якість (наприклад, обумовлена технічним завданням і погоджена технічною пропозицією);

■ оптимальні витрати - мінімально можливі витрати, які не спричиняють погіршення умов праці, порушення санітарних і екологічних норм, норм технічної і пожежної безпеки, наднормативний знос знарядь праці, а також фінансових, економічних, політичних та ін. ризиків [12, с. 629; 13, с. 730].

Виходячи з вищевикладеного, п ід інноваційно-технологічною модернізацією ми розуміємо процес удосконалення, покращення, оновлення на інноваційній основі об'єктів модернізації в усіх сферах та за всіма напрямками їх функціонування.

При визначенні об'єктів та предмету модернізаційного процесу, слід враховувати, що предмет має міститися в рамках об'єкту. Під об'єктами інноваційно-технологічної модернізації ми розуміємо структурні підрозділи та підприємство загалом, які є носіями певного потенціалу. П оняття "потенціал", було запроваджено в економічні дослідження у 20-ті роки ХХ ст. і пов'язано із вирішенням проблеми комплексної оцінки рівня розвитку продуктивних сил. Сьогодні під потенціалом підприємства в економіці розуміють:

■ сукупність різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові, інтелектуальні, науково-технічні та інші, за допомогою яких можна отримати певні результати [12, с. 455];

■ сукупна спроможність економіки, її галузей, підприємств, господарств здійснювати виробничо-економічну діяльність, випускати продукцію, товари, послуги, задовольняти потреби населення, суспільні потреби, забезпечувати розвиток виробництва та споживання [13, с. 833];

■ максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень [15, с. 12];

■ система взаємопов'язаних поточних та перспективних, внутрішніх та зовнішніх можливостей та здатностей підприємства створювати максимально можливий обсяг благ (матеріальних та нематеріальних),   які   б   відп овідали   б потребамсуспільства та задовольняли інтереси усіх зацікавлених осіб на певному етапі його розвитку, були направлені на реалізацію цілей діяльності підприємства при використанні усіх доступних ресурсів та резервів, які будуть впливати на діяльність підприємства [16, с. 39].

Отже, об'єкти модернізації є носіями певного потенціалу, який реалізується і відтворюється в процесі їх функціонування, а також виступає засобом комплексної оцінки внутрішніх та зовнішніх можливостей та здатностей об'єкту модернізації. Ось чому, предметом інноваційно-технологічної

модернізації    ми    вважаємо    сукупний потенціал підприємства та його структурних підрозділів, окремі складові потенціалу, а також процеси реалізації та відтворення сукупного потенціалу та його складових. При цьому залежно від предмету модернізації, ми додатково розрізняємо: інноваційно-технологічну модернізацію форми (модернізація зовнішніх, видимих ознак без зміни внутрішнього змісту об'єкта), якості (модернізація внутрішнього змісту об'єкта без зміни зовнішньої форми об'єкта), змішану модернізацію. Отже, ми поєднуємо два підходи до визначення предмету модернізації, їх взаємозв'язок наведено на рис.1.

 

Предмет модернізації, що міститься в рамках об'єкта (окремого структурного підрозділу, підприємства в цілому)

 

 

 

 

 

1

 

Сукупній потенціал та його складові

а т у

лаі

іц н е т о п

ог

го н п

ук ус тсі

ір и р

П

Процес реалізацій сукупного потенціалу та його складових

Процес відтворення сукупного потенціалу та його складових

я н н е р о в т ді

ів

- модернізація форми модернізація якості

- змішана модернізація

Рис. 1. Предмет інноваційно-технологічної модернізації

Як зображено на рис. 1, кожний предмет в рамках об'єкту, буде містити власні предмети модернізації, виходячи з властивостей та характеристик, що будуть модернізуватися. Процес реалізації сукупного потенціалу та його складових як предмет інноваційно-технологічної модернізації, не має модернізації форми, оскільки зміна його форми (зовнішніх характеристик) у будь-якому випадку пов'язана із зміною його змісту (якості).

Суб'єктами інноваційно-технологічної модернізації ми вважаємо керівництво підприємства або підрозділу, групу осіб (команду) або окрему посадову особу, які здійснюють підготовку, організацію, реалізацію процесу модернізації та несуть відповідальність за його результати. При виборі суб'єкту слід дотримуватися демократичного принципу розподілу функцій управління, який ґрунтується на методах і правилах суспільного поділу праці. Підготовка інноваційно-технологічної модернізації та відповідальність за її реалізацію на практиці повинні покладатися на той орган (групу осіб, посадову особу), який:

■ краще за інших інформований про стан справ на об'єкті, що потребує інноваційно-технологічної модернізації;

■ найбільше зацікавлений у реалізації та високій ефективності модернізаційного процесу;

■ може нести матеріальну, юридичну, адміністративну відповідальність за якість підготовки та повноту реалізації інноваційно-технологічної модернізації [17, с. 30].

Отже, суб'єкти інноваційно-технологічної модернізації мають обиратися відповідно до об'єктів, предмету, напрямків та сфери модернізації. Відповідно, якщо об'єктом модернізації виступає структурний виробничий підрозділ, суб'єктами будуть:

■ начальник підрозділу, як безпосередній керівник, що здійснює оперативне управління та постійний моніторинг процесу модернізації, та вирішує проблеми в межах власної компетенції та делегованих йому повноважень;

■ головний інженер, або посадова особа з відділу технічного розвитку, який має забезпечувати своєчасне постачання техніко-технологічних засобів, підготовку кадрів, консультативну підтримку тощо процесу інноваційно-технологічної модернізації згідно розробленої програми;

■ фінансовий директор, або інша посадова особа планово-фінансового відділу, яка відповідає за своєчасне та в повному обсязі фінансування заходів інноваційно-технологічної модернізації.

ю

к

О] О

ч со

о

2 о >х

CD X Ш

О X О)

із

ш

Якщо модернізаційні процеси відбуваються у невиробничій сфері функціонування підприємства, суб'єктами модернізації будуть виступати керівники функціональних підрозділів, потенціал яких модернізується (наприклад, модернізація маркетингового потенціалу - керівник відділу маркетингу (збуту), модернізація кадрового потенціалу -керівник відділу кадрів тощо).

Всю різноманітність способів оновлення, покращення, удосконалення об'єктів модернізації на інноваційній основі, тобто всі способи інноваційно-технологічної модернізації можна, на нашу думку, поділити на дві кардинально протилежні групи:

1. Креативні способи інноваційно-технологічної модернізації - розробка та впровадження власних НДДКР;

2. Адаптивні способи інноваційно-технологічної модернізації - використання закордонних НДДКР через придбання ліцензій та патентів.

Креативна модернізація вимагає від підприємства великих фінансових витрат на проведення власних НДДКР, строк отримання і розмір зиску від яких досить важко спрогнозувати особливо сьогодні, коли швидкість науково-технічного прогресу неспинно зростає і вимагає від підприємства "роботи на випередження конкурентів", в іншому випадку, зиск від розробки та впровадження власних НДДКР знижується до нуля або в загалі підприємство може понести збитки. Ще одна проблема креативної модернізації -це проблема захисту інтелектуальної власності. Підприємства, що займаються власними НДДКР повинні мати надійні гарантії, що отримані результати будуть захищені від несанкціонованого використання іншими суб'єктами господарювання.

До креативної модернізації слід віднести виконання НДДКР вітчизняними науково-дослідними установами на замовлення підприємств, а також виконання досліджень здобувачами наукових ступенів в рамках зареєстрованих наукових програм, планів, тем, результати яких "впроваджуються" згідно довідок і актів в практичну діяльність підприємств. Нажаль, дуже часто на паперовому підтвердженні впровадження і закінчуються. Така ситуація зумовлена відсутністю організаційно-економічного механізму впровадження та адаптації розробок вітчизняних вчених в практичну діяльність, відсутністю компетентних органів (підрозділів, посадових осіб), які б могли дати реальну експертну оцінку запропонованим розробкам, оцінити економічний ефект від їх впровадження на конкретному підприємстві та розробити програму впровадження (програма інноваційно-технологічної модернізації). Крім того, при впровадженні наукових здобутків у практичну діяльність керівництво підприємства має враховувати права інтелектуальної власності авторів.

За даними Державного комітету статистики України обсяг виконаних наукових та науково технічних робіт у фактичних цінах в 2008 році склав 8538,9 млн. грн., що на 27,43 % більше ніж у 2007 році, у т.ч. витрати на фундаментальні дослідження зросли на 28,15 %; на прикладні дослідження - на 18,70 %; на розробки - на 13,9 %; на науково-технічні послуги 39,39 %, але питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП знизилася у 2008 році до 0,90% порівняно з 2007 роком - 0,93 % (розраховано автором за даними [18]). Враховуючи наслідки світової фінансово-економічної кризи для України, сподіватися на такі ж темпи зростання витрат на НДДКР в 2009 році, на нашу думку, не варто.

Адаптивні способи модернізації пов'язаний з купівлею підприємствами ліцензій та патентів на закордонні технології, закупівлю техніки закордонного виробництва тощо. На підприємствах з іноземними інвестиціями така модернізація може проводиться у вигляді прямих інвестицій з боку закордонних інвесторів. Але іноді такі інвестиції мають негативний характер, це пов'язано з тим, що інвестуються технології та техніка не сучасного рівня, а морально застаріла, що не користується попитом на сучасному ринку технологій та техніки.

Обидва способи, як зазначено вище, мають як недоліки так і переваги, вибір одного з них або їх поєднання, оскільки використання одного зі способів модернізації не виключає можливість використання іншого, буде залежати від багатьох зовнішніх і внутрішніх обставин та чинників, що формують конкретну ситуацію на підприємстві.

Процес модернізації на підприємстві, на нашу думку, складається з наступних етапів та процедур (рис. 2)

Головна мета - підвищення конкурентоспроможності підприємства

І

Напрямки модернізації, залежно від сфери функціонування

І

Економічна модернізація

І

Соціальна модернізація

І

Екологічна модернізація

ЕТАП 1

ЕТАП 2

ЕТАП 3

X

ЕТАП 4

І

Комплексна модернізація

Розробка програми комплексної модернізації

1. Аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, оцінка сукупного потенціалу об'єкта модернізації

2. Визначення цілей модернізації відповідно до наявного сукупного потенціалу та можливостей його модернізації

3. Складання програми модернізації та визначення параметрів об'єкту модернізації після її реалізації.

4. Доведення та обговорення програми модернізації з її виконавцями, її коригування (при необхідності) та затвердження

Організація модернізації

5. Делегування повноважень та відповідальності суб'єктам модернізації

6. Деталізація заходів модернізації за виконавцями, інструментами, фінансування

7. Коригування програми (при необхідності) -------

термінами  виконання, джерелами

Реалізація програми модернізації

8. Проведення заходів модернізації відповідно до програми.

9. Моніторинг виконання програми, виявлення відхилень.

10. Коригування програми у разі неможливості усунення відхилень

Контроль та оцінка результатів модернізації

11. Порівняння параметрів модернізованого об'єкта з запланованими параметрами.

12. Виявлення відхилень, їх інтерпретація (визначення причин)

13. Розробка заходів щодо усунення негативних відхилень при подальшій модернізації підприємства

прямий зв'язок між етапами зворотній зв'язок між етапами

Рис. 2. Етапи модернізації підприємства

Зазначимо, що процес модернізації - це не просто послідовність зазначених етапів та процедур, коли одна процедура виконується після попередньої. Ефективність модернізаційного процесу значною мірою залежить від творчого підходу та неординарних рішень на всіх її етапах, високого ступеня гнучкості та адаптивності, які реалізуються через ефективний зворотній зв'язок.

На кожному з виділених етапів вирішується певна низка завдань, головними з яких для кожного етапу є наступні.

Етап 1. Комплексна модернізація передбачає поєднання економічної, соціальної та екологічної складових модернізаційного процесу. Кожна з цих складових має власні цілі, засоби реалізації та результати, які можуть знаходиться у певному протиріччі. Економічна модернізація безумовно є пріоритетною для власників підприємства, її основна мета - підвищення прибутковості підприємства. Цілями соціальної модернізації є збільшення кількості робочих, покращення умов праці, підвищення оплати праці та якості життя працівників підприємства. В її реалізації та пріоритетності зацікавлені наймані працівники підприємства. Екологічна модернізація має на меті підвищення екологічної безпеки виробничих процесів на підприємстві та продукції, яку воно виробляє. Її ініціатором зазвичай виступає громадськість та уповноважені державні органи охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, а зацікавленою стороною має бути усе населення як країни, так і світу.

Як видно, цілі кожної з складових знаходяться у певному протиріччі, але вони мають спільну головну мету - підвищення конкурентоспроможності підприємства. Ігнорування соціальної та екологічної складових комплексної модернізації ставить під загрозу досягнення головної мети, оскільки сьогодні рівень конкурентоспроможності підприємства багато у чому визначається рівнем його соціальної відповідальності та позитивним іміджем. Недостатньо активна діяльність (або бездіяльність) підприємства в сферах соціального захисту населення та охорони навколишнього середовища формує негативний імідж підприємству та може спричинити втрату конкурентних переваг. Ось чому, головним завданням розробки програми комплексної модернізації є таке поєднання всіх компонентів модернізаційного процесу, яке забезпечить отримання оптимальних результатів відповідно до умов зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства та максимально можливий рівень задоволення усіх зацікавлених сторін.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

К О Бужимська - Деякі складові теоретико-методологічної бази інноваційно-технологічної модернізації

К О Бужимська - роль іноземних інновацій в процесі модернізації підприємств харчової промисловості

К О Бужимська - Теорія модернізації виникнення розвитоксучасний стан

К О Бужимська - Особливості структурної політики в умовах формування постіндустріального суспільства