І Юхновський - Джерела формування інвестиційного потенціалу економіки україни - страница 1

Страницы:
1  2 

Юхновський І. Джерела формування інвестиційного потенціалу економіки України І Юхновський І. ІІ Галицький економічний вісник. — 2010. — №4(29).— с.61-67 - (проблеми мікро- та макроекономіки України)

УДК 330.338 Іван ЮХНОВСЬКИЙ

ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Резюме Досліджено сутність, класифікацію, сучасні підходи до трактування джерел формування інвестиційного потенціалу. Розглянуто національні особливості використання та проаналізовано динаміку показників оцінки джерел формування інвестиційного потенціалу.

The summary. The essences, classification, current interpretation approaches of sources of investment potential were studied. National characteristics of implementation were examined and dynamics of assessment indicators of sources of investment potential formation was analyzed.

Ключові слова: джерела інвестиційного потенціалу, джерела фінансування інвестицій, інвестиційний потенціал, інноваційно-інвестиційний потенціал (ІІП), інвестиційні ресурси, заощадження, мультиплікатор інвестицій, гранична схильність до заощаджень.

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток національної економіки в умовах глобалізації потребує активного формування та використання її інноваційно-інвестиційного потенціалу. Передумовою постійного відтворення ІІП є побудова системи формування ІІП на основі акумулювання і використання джерел інвестиційних ресурсів. При цьому загострення проблем ресурсного забезпечення відтворення ІІП актуалізує дослідження сутності, класифікації, сучасних підходів до трактування, проблем формування та динаміки джерел формування інвестиційного потенціалу національної економіки в контексті забезпечення відтворення національного ІІП.

Аналіз останніх джерел і публікацій засвідчує, що дослідженню проблем формування та класифікації інвестиційних ресурсів і джерел інвестиційного потенціалу приділяли значну увагу іноземні та вітчизняні дослідники: Дж. Кейнс, У. Шарп, Н. Абикаєв, І. Бланк, В. Осецький, В. Просяник, А. Пересада, М. Туріянська, Д. Ванькович, В. Смесова, М. Котова, А. Єгоров, Л. Феняк, О. Левандівський. Водночас складність і суперечливість підходів до трактування сутності цих економічних категорій і процесів, а також необхідність аналізу стану та виокремлення проблем їх формування в сучасних умовах додатково актуалізують дослідження цієї проблематики.

Метою дослідження є аналіз сутності поняття джерела формування інвестиційного потенціалу економіки, класифікація цих джерел та оцінювання існуючих проблем і динаміки їх формування в контексті забезпечення відтворення національного ІІП.

Виклад основного матеріалу. В процесі формування інвестиційного потенціалу важливу роль відіграють джерела інвестиційного потенціалу, джерела фінансування інвестицій та інвестиційні ресурси. Ці поняття є суміжними, але не тотожними.

При цьому, сучасні дослідники трактують джерела формування інвестиційного потенціалу як фонди та потоки тимчасововільних коштів, що утворюються в процесі взаємовідносин між економічними агентами з приводу потенційного формування заощаджень та подальшого їх використання в інвестиційному напрямку [1, с. 58].

Натомість інвестиційні ресурси розглядають як усі види економічних ресурсів, залучених з метою вкладення в об'єкти інвестування у формі фінансових, матеріальних, нематеріальних, трудових ресурсів, інформації та підприємницького хисту [2, с. 72].

Л. Феняк під інвестиційними ресурсами розуміє грошові, матеріальні та нематеріальні цінності, які використовує суб'єкт господарювання (інвестором) у процесі їх вкладання в об'єкти інвестування з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту [3, с. 134].

М. Котова розглядає джерела інвестиційних ресурсів як усі види коштів у матеріальній, фінансовій та інших формах, залучених з метою задоволення потреб у придбанні необхіднихінвестиційних активів та оптимізації їх структури з позиції забезпечення ефективних результатів інвестиційної діяльності [4, с. 256].

Тобто, поняття джерела формування інвестиційного потенціалу є вужчим і включає лише грошові фонди та потоки, натомість джерела інвестиційних ресурсів і джерела інвестицій додатково включають матеріальні, нематеріальні цінності, інформацію та інші ресурси, що можуть бути використані в процесі інвестування.

Основні риси джерел інвестиційного потенціалу:

1) трактування як суміжних з інвестиційними ресурсами;

2) матеріальною основою виступають грошові фонди;

3) логічною ціллю їх використання є здійснення інвестицій;

4) характеризуються побудовою взаємозв'язків між суб'єктами процесу формування цих джерел;

5) фондовий характер їх формування;

6) їх формування відбувається як нова стадія циклу відтворення інноваційно-інвестиційного потенціалу та суспільного виробництва.

Слід відзначити, що фінансові джерела інвестицій фактично становлять джерела інвестиційного потенціалу, оскільки включають лише фінансові фонди та потоки.

В Законі України «Про інвестиційну діяльність» джерела інвестицій включають лише фінансову форму інвестиційних ресурсів, а отже є джерелами інвестиційного потенціалу: бюджетні асигнування, благодійні внески, власні, позикові та залучені кошти інвестора

[5](рис.1).

я        о        о а 3 .tig w и ч^

<1

т

о

ft)

& 2

Рис.1. Класифікація фінансових джерел інвестиційного потенціалу

Аналіз фінансових джерел фінансування інвестицій в основний капітал в Україні у 2000-2009 рр. довів, що основним таким джерелом є власні кошти підприємств (табл. 1).

Таблиця 1

Джерела фінансування інвестицій за 2000-2009 рр. [6]

 

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

У фактичних цінах, млн. грн.

Усього

23629

32573

37178

51011

75714

93096

125254

188486

233081

1517

77

У тому числі за рахунок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коштів державного бюджету

1210

1749

1863

3570

7945

5077

6846

10458

11576

6687

Коштів місцевих бюджетів

975

1332

1365

2095

3544

3915

5446

7324

9918

4161

Власних коштів

16198

21770

24470

31306

46685

53424

72337

106520

132138

9601

Проблеми мікро- та макроекономіки України

підприємств та організацій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9

Коштів іноземних інвесторів

1400

1413

2068

2807

2695

4688

4583

6660

7592

2158 1

Коштів населення на будівництво власних квартир

 

 

 

 

 

 

7019

9879

9495

6859

Коштів населення на Індивідуальне житлове будівництво

1176

1415

1573

1822

2577

3091

5110

8549

11589

4792

Кредитів банків та інших позик

391

1400

1985

4196

5735

13740

19406

31182

40451

5502

Інших джерел фінансування

2279

3494

3854

5215

6533

9161

4507

7914

10322

6176

У % до загального обсягу

Усього

100

100

100

100

100

100

100

100

100

100

У тому числі за рахунок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коштів державного бюджету

5,1

5,4

5,0

7,0

10,5

5,5

5,5

5,6

5,0

4,4

Коштів місцевих бюджетів

4,1

4,1

3,7

4,1

4,7

4,2

4,3

3,9

4,2

2,7

Власних коштів підприємств та організацій

68,6

66,8

65,8

61,4

61,7

57,4

57,8

56,5

56,7

63,3

Коштів іноземних інвесторів

5,9

4,3

5,6

5,5

3,6

5,0

3,7

3,5

3,3

14,2

Коштів населення на будівництво власних квартир

 

 

 

 

 

 

5,6

5,2

4,1

4,5

Коштів населення на індивідуальне житлове будівництво

5,0

4,4

4,2

3,6

3,4

3,3

4,1

4,5

5,0

3,2

Кредитів банків та інших позик

1,7

4,3

5,3

8,2

7,6

14,8

15,5

16,6

17,3

3,6

Інших джерел фінансування

9,6

10,7

10,4

10,2

8,5

9,8

3,5

4,2

4,4

4,1

Частка власних коштів У структурі інвестиційних джерел за аналізований період зменшилася з 69% до 63% і все ще залишається на високому рівні, що свідчить про слабкість розвитку фінансово-кредитного ринку та нестачу ресурсів. Однак власні кошти підприємств повною мірою не виконують інвестиційноутворюючу функцію. Головною причиною того, що прибуток не виконує своєї ролі ключового джерела інвестиційних ресурсів для підприємства, є направлення прибутку на поповнення оборотних коштів, а не на інвестиційні цілі. Головним стимулюючим інструментом на зміну вектора використання прибутку є використання інструментів пільгового оподаткування: податкові пільги на інвестиційні цілі, податкові канікули тощо. Також однією з можливих форм підтримки інноваційних підприємств може стати дослідницький податковий кредит, який би дав змогу вилучати з оподатковуваного доходу витрати на дослідні і впроваджувальні роботи.

Слід зауважити, що використання лише власних джерел інвестування має певні переваги та обмеження (табл. 2).

Таблиця 2

Переваги та обмеження використання власних джерел інвестиційного потенціалу*

Переваги використання власних джерел інвестування

Обмеження використання власних джерел інвестування

• відносна простота та швидкість залучення;

• гарантування       фінансової стабільності розвитку   підприємства   в довготерміновій перспективі      зниження      рівня ризику неплатоспроможності     та банкрутства підприємства при їх використанні;

• вища   віддача   від   інвестованого капіталу, оскільки непотрібно сплачувати відсотки за алокацію капіталу;

• поява можливості прогнозування діяльності підприємства з огляду на власне планування інвестиційної діяльності;

• обмежений обсяг залучення,  що спричиняє обмеженість розширення виробництва;

• висока вартість їх використання в порівнянні з альтернативними джерелами формування капіталу;

• відсутність    зовнішнього     контролю за ефективністю       використання власних інвестиційних ресурсів;

• високий ризик У моменти економічних криз з огляду на забезпеченість підприємства лише власними ресурсами;

• обмеженість      використання приросту

Галицький економічний вісник, № 4 (29), 2010

    відносна незалежність від криз ліквідності та

коефіцієнта

рентабельності

власного

нестачі   коштів   на фінансово-кредитному

капіталу

 

 

ринку;

 

 

 

•    забезпечення     управління     ресурсами та

 

 

 

підприємства       виключно засновниками

 

 

 

підприємства

 

 

 

* Розробив автор на основі [7, с. 268]

Щодо амортизації слід зазначити, що в розвинених країнах зростає її частка в загальному обсязі джерел інвестицій, зокрема у США вона становила 70-75 %. В Україні цей показник на 10-15 % нижчий. Для підвищення ефективності використання амортизаційних відрахувань насамперед потрібно: переглянути норми таких відрахувань з огляду на оптимальні терміни використання основних засобів; відшукати ефективні способи стимулювання підприємств щодо оновлення основних засобів за рахунок власних амортизаційних коштів; розширити права підприємств щодо вибору конкретних методів і норм нарахування амортизації; запровадити прискорену амортизацію з метою стимулювання використання новітніх технологій.

Важливим джерелом фінансування інвестицій є також кошти державного й місцевих бюджетів. їх сумарна частка протягом проаналізованого періоду становить близько 10%, а з початком фінансової кризи зменшилася до 7%. У цьому контексті суттєвою є реалізація планів уряду щодо посилення уваги до розвитку системи державного інвестування, яка передбачає чітку пріоритетність державних капіталовкладень, спрямованих на реалізацію інноваційних проектів.

Відповідно, з проведеного аналізу зрозуміло, що існує потреба у посиленні державного впливу на інвестиційну сферу, формуванні бюджету розвитку, щорічному виділенні централізованих капіталовкладень у розмірі не менш 3 % від ВВП, спрямуванні бюджетних коштів на фінансування державних програм на конкурсних засадах із використанням інструментарію державних асигнувань. Однак ці кошти потрібно ціленаправлено направляти на кілька пріоритетних напрямків, а не розпорошувати їх на десятки напрямків інвестування.

Отже, державна підтримка інвестиційної діяльності має здійснюватися за такими основними напрямами: перехід від розподілу інвестиційних коштів до їх вкладення у стратегічні галузі економіки за умови контролю їх використання; приватизація об'єктів із метою збільшення обсягів інвестиційного капіталу, регулювання інвестиційної діяльності в регіонах, державна підтримка та цільове фінансування підприємств, які використовують ресурсозберігаючі технології, конкурентоспроможну та продукцію, яка заміщає імпортну.

Також важливим джерелом фінансування інвестицій для будь-якої економіки є кошти фінансово-кредитної системи. Основною причиною здійснення інвестицій є очікуваний прибуток, високі відсотки за депозитами та гарантованість їх повернення, стабільність економіки та довіра до інвестиційної компанії. На жаль, після пожвавлення кредитування та досягнення частки 17% у структурі інвестиційних коштів, світова фінансова криза практично зупинила банківське кредитування. Зважаючи на те, що частка іноземного капіталу в банківському секторі становить близько 40%, можна зробити висновок, що національна банківська система й економіка в цілому суттєво залежать від світової кон'юнктури та фази циклу.

У структурі зобов'язань банків вклади фізичних осіб становлять 32,3%, а юридичних-25,9 % (на 01.09.2010 року). Це засвідчує, що банки нарешті почали акумулювати заощадження громадян, що мають спрямовуватися на інвестування. На нашу думку, заощадження домогосподарств -найважливіше джерело інвестиційних коштів. Тому чим краще працює фінансово-кредитний механізм перетворення заощаджень (у формі депозитів) в інвестиції (у формі довготермінових кредитів), тим більше економіка наближається до стану рівноваги і відповідно виконується умова макрорівноваги Дж.М. Кейнса: S = I.

Важливою передумовою повної вищезазначеної трансформації та відсутності тезаврації коштів є проведення активної грошово-кредитної політики держави. Крім того, наявність заощаджень, їх нагромадження та активне використання стимулює економічний розвиток. Це зростання, обґрунтоване Дж.М. Кейнсом, базується на мультиплікативному ефекті, зміст якогополягає в отриманні значно більшого темпу зростання ВВП за темп зростання інвестицій, за умов неповної зайнятості. Відтак існує необхідність в емпіричній оцінці мультиплікатора інвестицій, базуючись на динаміці макроекономічних показників. Проаналізувати інвестування населення в економіку можна через визначення та співставлення доходу (AY), заощаджень (AS), схильності до заощаджень (s') та мультиплікатора інвестицій (m) (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка мультиплікатора інвестицій*___

Показник            2001         2002          2003          2004         2005          2006          2007 2008

2009

Наявний

дохід,

млн.грн.

119 048

141 618

162 578

212 033

298 275

363 586

470 953

634 493

672 662

AY за рік, млн.грн.

-

22 570

20 960

49 455

86 242

65 311

107 367

163 540

38 169

Заощадження, млн.грн.

6 788

17 058

16 277

31 634

45 651

44 203

47 779

52 011

82 466

AS за рік, млн.грн.

-

10 270

-781

15 357

14 017

-1 448

3 576

4 232

30 455

s'

-

0,46

немає, бо AS<0

0,31

0,16

немає, бо AS<0

0,03

0,03

0,80

m

-

2,17

немає, бо AS<0

3,23

6,25

немає, бо AS<0

33,33

33,33

1,25

* Розробив автор на основі [6]

З таблиці зрозуміло, що кожного року в Україні відчутно зростає наявний дохід населення (особливо 2005, 2007 і 2008 рр.), що впливає на приріст заощаджень. У 2003 та 2006 рр. приріст заощаджень був від'ємним, тому тут неможливо підрахувати мультиплікатор інвестицій. Далі, підрахувавши прирости як заощаджень, так і наявного доходу, можна визначити граничну схильність до заощаджень. Після цього застосуємо формулу мультиплікатора інвестицій m=1/s' і визначимо мультиплікатор інвестицій. Бачимо, що при додатному прирості заощаджень в усіх періодах до 2009-го року мультиплікатор більше за 2 та постійно зростає. А у 2007-2008 рр. його значення взагалі становило 33,33, внаслідок незначного приросту заощаджень та значного приросту наявного доходу і витрат на споживання. Значні обсяги споживчих витрат 2007-го та 2008-го років пояснюються високим рівнем інфляції в країні (ІСЦ становив 112,8 та 125,2%, до попереднього року [6]), що стимулювало домогосподарства витрачати й менше заощаджувати. Однак наприкінці 2008-го року, після початку світової економічної кризи, песимістичні настрої домогосподарств та зменшення приросту наявних доходів у 2009-му році у 5 разів в порівнянні з попереднім роком, змусили домогосподарства менше витрачати та більше заощаджувати. Відповідно, гранична схильність до заощадження зросла і склала рекордні 0,8. Відповідно, мультиплікатор інвестицій становив у 2009-му році лише 1,25. Така ситуація не стимулює виробництво, а тому державі потрібно всіляким чином компенсувати недостатній попит з боку домогосподарств та забезпечити вкладення цих заощаджень у фінансово-кредитну систему.

Окремою проблемою є розвиток небанківських фінансово-кредитних інститутів в контексті формування залучених джерел інвестиційного потенціалу. Наявність чинної мережі фондових бірж, страхових та лізингових компаній, інвестиційних банків, венчурних фондів та інших інвестиційних інститутів є передумовою пожвавлення імпорту іноземного капіталу в економіку України. На думку деяких економістів, одним із найперспективніших напрямів залучення капіталу є, зокрема, створення інвестиційних венчурних фондів і компаній. Проблемним є розвиток факторингового бізнесу, лізингових компаній. В умовах великої капіталоємності вітчизняних підприємств саме лізинг може відіграти роль інвестиційного "трампліна" для залучення капіталу в галузі пріоритетного розвитку.

У процесі інвестування виникає потреба у страхуванні конкретних інвестиційних проектів. Проте страхові компанії й сьогодні надають порівняно обмежений обсяг страхових послуг, акумулюють недостатньо фінансових ресурсів, не відіграючи належним чином ролі постачальників довготермінових кредитів. Також слід пам'ятати, що створення системи співстрахування і перестрахування вкладень потрібне ще й для того, аби активізувати банки для здійснення доступного інвестиційного кредитування. З метою повнішого використання коштів, залучених страховиками, як джерела інвестиційних ресурсів, необхідно: привести національне страхове законодавство у відповідність до стандартів ЄС; ефективніше використовувати інвестиційний потенціал учасників страхового ринку; активно розвивати інфраструктуру останнього.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

І Юхновський - Джерела формування інвестиційного потенціалу економіки україни