Ю Ю Бенедик - Джерела фінансового забезпечення діяльності державних вищих навчальних закладів в україні - страница 1

Страницы:
1 

Фінансова система України. Частина 1.

Бенедик Ю.Ю.,

викладач Національного університету "Острозька академія"

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ

У статті розглядаються основні джерела фінансування державних вищих навчальних закладів України. Досліджено основні напрями реформування фінансового забезпечення ви­щої освіти в Україні.

The article considers the main sources of state university's financing in Ukraine. The author offers the main ways to improve the high education's financing in Ukraine.

Освіта є основою розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорукою гідного майбутнього України. Вона є визна­чальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної, духовної, інтелектуальної та наукової життєдіяльності суспільства, який впливає на всі сфери його життя та є вагомим елементом на шляху досягнення високих темпів економічного зростання та до­бробуту.

Дедалі вищі вимоги перед сферою вищої освіти ставить пере­хід до ринкових відносин в Україні та вимагає постійного підви­щення якісного рівня професійної підготовки кожного працівника, що в свою чергу потребує належного фінансування.

Висока значущість вищої освіти визначає масштабність про­блем, пов'язаних із функціонуванням ринкових механізмів на рин­ку освітніх послуг. Відповідно, впровадження в діяльність ВНЗ ринкових методів господарювання зовсім не виключає фінансуван­ня їх з державного бюджету, тобто має місце зрощення ринкових відносин і забезпечення соціальних гарантій.

Дослідженням питань фінансування вищих навчальних закладів України їх нових джерел поповнення, раціонального управління фінансовими та матеріальними ресурсами ВНЗ, на­ближення до світових стандартів якості освітніх послуг займалося значне коло вчених-економістів: Алексеева Ю., Андрієнко В., Бес-кида И, Вітренко Ю., Габріелова Т., Єфімова Є., Згуровський М.,

© Бенедик Ю.Ю., 2008

Каленюк І., Кігель R, Корсак К, Куценко В., Матвіїв М., Новикова В., Устенко О., Шамарін Ю., Яблонський В. та інших.

У працях зарубіжних вчених-економістів переважають дослі­дження питань теорії та практики фінансово-господарської діяль­ності ВНЗ та їх джерел фінансування, а саме: Моргана Е., Джоун-стона Б., Маркуччі Н., Друкера П. та інших.

Виходячи з методологічних досліджень, можна дійти вис­новку, що вищезазначені вчені зробили значний внесок у теорію, методологію й організацію управління ВНЗ та практичне забез­печення функціонування закладів науки та освіти. Проте науковці розглядали переважно проблеми реформування галузі освіти, мало приділяючи увагу проблемам фінансування державних вищих на­вчальних закладів, через які виникає невизначеність у подальшому їх розвитку, як суб'єктів господарської діяльності. Таким чином, питання забезпечення надійних джерел фінансування державних ВНЗ недостатньо висвітлені на даний час і є актуальними, зокрема вивчення питання пошуку нових джерел фінансового забезпечен­ня державних ВНЗ для їх успішної діяльності на ринку освітніх послуг.

Успішне функціонування державних ВНЗ багато в чому залежить від удосконалення фінансових відносин у них, які складаються в процесі руху різноманітних за джерелами, призначенням, порядком формування та використанням фондів фінансових ресурсів. Струк­тура цих відносин досить різноманітна. Вона включає до складу від­носини підприємств, організацій, установ та галузей з бюджетом, внутрішньі та міжгалузеві відносини, відносини з населенням.

Зміна економічної системи зачіпає всі структури суспільства, в тому числі сферу освіти. Насамперед, тут необхідні зміни в систе­мі бюджетного фінансування та широкий розвиток госпрозрахун­кових відносин.

Зростають вимоги до методів організації та планування дохо­дів і витрат на всіх рівнях управління. При плануванні бюджетних асигнувань, власних доходів, витрат державних ВНЗ мають засто­совуватися нові методологічні рішення.

Усе це зумовлює актуальність проблем фінансування дер­жавних вищих навчальних закладів в Україні, в умовах скоро­чення державних видатків у галузь освіти.

Метою написання статті є визначення основних джерел фі­нансування державних ВНЗ в Україні, виявлення проблем щодо його здійснення та шляхів їх вирішення.

Сьогодні в Україні функціонує близько 1071 державних ВНЗ I-IV рівня акредитації. З них - 347 ВНЗ III-IV рівнів акредитації, крім того, діє безліч їхніх відокремлених філій. Тимчасом для по­рівняння, Велика Британія таких ВНЗ має 96, Франція - 78, Італія - 65, Польща - лише 11.

Як не парадоксально, це не той випадок, коли кількість перехо­дить у якість. Навпаки, багато українських ВНЗ формально, маючи статус вищих, насправді неспроможні повною мірою забезпечити сучасний рівень освіти.

Відповідно до інформації, поданої преслужбою Міністерства освіти і науки України, надлишок вищих шкіл спричиняє ще одну проблему. Якщо в більшості країн світу в університетах навчається в середньому ЗО тис. студентів, то в українських ВНЗ - всього 6,6 тис. осіб. Половина закладів може досягти і до такого рівня [8].

Таким чином, ідеться, без сумніву, про розпорошення інтелек­туальних та матеріальних ресурсів, а подекуди, можливо, й про профанацію самого поняття вищої освіти. Відповідь використання світового та європейського досвіду: удосконалення системи акре­дитації ВНЗ, проведення їх укрупнення, створення потужних регіо­нальних університетів, які б забезпечували якісну освіту й наукову роботу. Хоча існує й інша думка, щодо чисельності студентів у ву­зах. Так, камеральні вищі навчальні заклади надають більш якісні освітні послуги та забезпечують високу конкурентоспроможність своїх випускників на ринку праці.

Найголовнішим джерелом забезпечення діяльності державних ВНЗ є їх кошторисно-бюджетне фінансування як метод безпово­ротного, безоплатного надання коштів на утримання бюджетних установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів - кошторисів витрат. Обсяги такого фі­нансування ґрунтуються на показниках, що характеризують кіль­кісні параметри діяльності установи (оперативно-сітьові показ­ники) та нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.

Однією з найважливіших умов підвищення наукового обґрунту­вання планування витрат, що спрямовуються з бюджету на розви­ток державних ВНЗ, є застосування довгострокових економічних нормативів та фінансових норм. Проте мають ширше використо­вуватися економічні методи стимулювання якості роботи цих уста­нов та раціонального використання асигнувань, що виділяються з бюджету.

Бюджетні кошти та інші надходження на утримання держав­них ВНЗ не підлягають вилученню та повинні використовуватися на відшкодування матеріальних та прирівняних до них витрат на виконання робіт (надання послуг), що відповідають профілю цієї бюджетної установи, на виплату заробітної плати, стипендій, ство­рення необхідної матеріально-технічної бази, соціальний розвитокта матеріальне стимулювання трудового колективу відповідно до законодавства України.

Державні ВНЗ самостійно використовують бюджетні кошти від­повідно до загального кошторису та плану асигнувань, що затвер­джується головним розпорядником коштів. Порядок використання і обліку коштів державних ВНЗ та звітність по них регулюється відповідною інструкцією, затвердженою Головним управлінням Державного казначейства України.

Бюджетне фінансування ВНЗ здійснюється відповідно до зако­нодавства, згідно з єдиним кошторисом доходів та видатків ВНЗ. Фінансування проводиться за кодами видатків відповідно до еко­номічної класифікації через Державне казначейство України.

При надходженні коштів на рахунки ВНЗ та їх цільовому ви­користанні на потреби установи у Держказначействі відбувається постійний контроль за цим процесом.

При збереженні орієнтації, в основному на державне фінансу­вання вищої освіти, навчальним закладам надано широкі права для того, щоб вони самостійно заробляли гроші на своє утримання, ви­шукуючи та використовуючи альтернативні, позабюджетні кошти. Найзначніші фінансові ресурси, крім бюджетних коштів, мають у своєму розпорядженні вищі навчальні заклади. Частка держави у фінансуванні університетів сягає 40 %, плата за навчання юридич­них осіб, тобто простих людей - 55 %, інші надходження - 5%. У багатьох країнах світу вища освіта - це об'єкт спільного фінансу­вання держави та родин, хоча досі у світі більшість ВНЗ є держав­ними установами. За даними огляду практичного досвіду організа­ції і функціонування ВНЗ в умовах ринкової економіки структура фінансових надходжень у ВНЗ характеризується такими показни­ками (табл.1).

Таблиця 1

Структура бюджету ВНЗ окремих країн світу та в Україні за 2007p., %

Країна

Державна і місцева влада

Плата за освіту

Інші

надходження (у тому числі НДДКР)

Велика Британія

62

12

26

Канада

85

11

4

Голландія

90

-

Н/д

Німеччина

95

-

Н/д

США - державні ВНЗ

59

14

27

Фінансова система України. Частина 1.

США - приватні ВНЗ

20

38

42

Україна

40

55

5

Фінансування державних ВНЗ повинно здійснюватися під за­конодавчим урегулюванням освіти, тобто необхідно посилити роль та відповідальність держави за стан справ у вищій освіті. Цей процес повинен проходити одночасно із підвищенням автономії та самостійності ВНЗ, в першу чергу університетів. Передусім йдеть­ся про зміни до Закону "Про освіту", а саме, щоб у державному бюджеті 10% на фінансування освіти вираховувалося не від націо­нального доходу, як нині, а від ВВП. Це в свою чергу буде сприяти збільшенню частки державного фінансування в кошторисі витрат вищих навчальних закладів [12, с. 36-37, с. 120-121].

Проте варто зазначити, що крім основних - освітніх послуг, до­датково державними ВНЗ надаються лише платні послуги, перелік яких встановлено відповідно до Закону України "Про освіту" та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження пере­ліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчаль­ними закладами" від 20 січня 1997 року № 38, вони зберігають статус неприбуткових організацій.

Таким чином, до основних джерел позабюджетних коштів на­лежать надходження від надання наступних додаткових платних послуг:

- навчання іноземних та вітчизняних студентів у вищих на­вчальних закладах понад державне замовлення в межах ліцензова­ного обсягу прийому (на умовах договору або контракту з фізични­ми та юридичними особами);

- здобуття другої вищої освіти;

- навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів;

- повторне вивчення відрахованими студентами окремих дис­циплін і курсів з наступним складанням іспитів;

- прийом кандидатських іспитів;

- довузівська підготовка;

- курси, гуртки, факультативи, групи з вивчення іноземних мов, комп'ютерної підготовки та інше;

- переведення з одного до іншого вищого навчального закладу та поновлення навчання студентів, за винятком осіб, які перебува­ли в академічній відпустці та переводяться або поновлюються з об'єктивних причин;

- консультації для різних категорій населення тощо [2, 5].

В інших сферах діяльності до таких послуг відносяться надан­ня транспортних засобів для перевезення населення, у тому чис­лі туристсько-екскурсійних груп, надання в міжсезонний період (канікули, відпустки) гуртожитків вищих навчальних закладів для тимчасового проживання як окремих громадян, так і студентських екскурсійних та туристичних груп, здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, непов'язаних із навчально-виховною, науко­вою діяльністю, що не погіршує соціально-побутові умови праців­ників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Доходи, одержані від надання платних послуг, спрямовуються на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням цих послуг та відповідно до кошторису доходів та видатків, затвердженого голо­вним розпорядником коштів, на здійснення статутної діяльності.

Прибуток від власних послуг, які надають ВНЗ, і які входять до переліку встановленого Кабінетом Міністрів України, не опо­датковується.

У разі, коли оплата послуг, що надаються державним ВНЗ (у тому числі плата за навчання) здійснюється не готівковими кошта­ми, а матеріальними цінностями, то згідно з Указом Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 7 серпня 1998 року № 875/98, сума сплати за надані послуги збільшується на 20 відсо­тків (на суму ПДВ), то ця сума вноситься грошовими коштами на рахунок ВНЗ [6].

Важливою умовою залучення та використання бюджетних ко­штів державними ВНЗ є розроблення фінансових норм за катего­ріями видатків. За своїм змістом фінансова норма — це науково обґрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види ді­яльності бюджетних установ у розрахунку на відповідну одиницю.

Розроблення фінансових норм витрат на утримання державних вищих навчальних закладів слід здійснювати силами міністерств та відомств із залученням науково-дослідних організацій. Ці нор­ми мають уточнюватися і переглядатися один раз на 5 років, крім випадків, що зумовлюються зміною чинних нормативних актів. Потрібна система матеріального стимулювання персоналу цих установ за дотримання режиму економії у використанні коштів та поліпшенні якості обслуговування. Одним із таких стимулів може бути, наприклад, можливість використовувати на соціальні та ви­робничі потреби зекономлені кошти порівняно з установленими нормами асигнування, згідно з кошторисом доходів і витрат, за умови виконання показників діяльності та забезпечення фінансо­вої стійкості державного ВНЗ на ринку освітніх послуг.

Важливість розроблення науково обґрунтованих норм витрат неприбуткових організацій даної сфери зумовлена також тим, що індивідуальні норми їхніх витрат є вихідною базою при зведеномубюджетному плануванні. Нині у зведеному плануванні використо­вуються укрупнені норми, які мають ліквідувати різницю у рівні витрат у територіальному розрізі. Однак такі норми здебільшого установлюються на основі звітних даних за минулий період. Це не дає змоги враховувати ступінь задоволення потреб залежно від сфери та специфіки діяльності державних ВНЗ.

Вища освіта за умов скорочення фінансової підтримки держави дедалі активніше сама починає виявляти зацікавленість у розвитку та розширенні різних форм інтеграції з виробництвом у процесі під­готовки кадрів та наукових розроблень. У сфері наукової співпраці вища школа пішла далі: окрім традиційних досліджень і розроблень, обмежених рамками університетських лабораторій, вона почала ви­конувати й невластиву їй раніше у радянській практиці функцію -доведення досліджень до конкретних технологічних рішень (це ви­конувала галузева наука). Раніше такий зв'язок забезпечувався лише у військово-промисловому комплексі України, що вивело сьогодні нашу країну за деякими позиціями у першу п'ятірку країн, що тор­гують продукцією військового та подвійного призначення.

Як зазначалося вище, одним із найважливіших завдань поліп­шення використання ресурсів, що виділяються на утримання дер­жавних ВНЗ, є послідовне впровадження госпрозрахункових форм їх фінансування, зокрема самофінансування. Для цього вже є необ­хідні економічні передумови, що вимагають відповідних організа­ційних змін, насамперед у сфері фінансового планування. Сутність питання полягає в тому, що сучасні масштаби та рівень діяльності державних ВНЗ суттєво змінюють співвідношення джерел фінан­сування витрат. При переважанні бюджетних асигнувань у струк­турі фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні цих установ, зростає частка позабюджетних джерел.

Останніми роками спостерігається зростання інвестування під­приємств та організацій у вищу освіту та підготовку висококвалі­фікованих кадрів. Це зумовлено зростанням вимог виробництва до якісних показників діяльності установ цієї сфери.

Значний вплив на стан фінансування вищої освіти має надзви­чайно складний та суперечливий процес демократизації організа­ції й управління освітою в сучасній Україні.

Суперечності породжені, насамперед, значним зниженням, по­рівняно з радянським часом, державного фінансування вищої осві­ти, агресивною конкурентною політикою ВНЗ-лідерів, наближен­ням демографічної "ями" і таке інше.

Крім того, самі ВНЗ після перебудови виявилися малопристо-сованими до функціонування в ринкових умовах. Значною мірою це стосується і низької ефективності управління ВНЗ.

Викладене дає підстави для таких висновків:

- зміна структури фінансових ресурсів, що перебувають у роз­порядженні державних ВНЗ, об'єктивно зумовлена змінами в їхній діяльності;

- практика фінансового планування у ВНЗ не відповідає су­часним вимогам. Методи розподільчого планування потреби в бюджетних ресурсах та позабюджетних коштах не передбачають необхідного взаємозв'язку та узгодження;

- чинний порядок планування не створює умов для раціонально­го та ефективного використання фінансових ресурсів, упроваджен­ня прогресивних норм і нормативів, дотримання режиму економії;

- відсутність належного обліку та контролю формування та ви­користання позабюджетних коштів державних ВНЗ, що не дозво­ляє дати відповідні оцінки ефективності управління ними.

Для вирішення вищенаведених проблем потрібно:

- бюджетне фінансування державних ВНЗ визнати одним із пріоритетних напрямів державних видатків та формуванням ба­гатоканальної системи фінансового забезпечення закладів вищої освіти;

- підвищити ефективність використання коштів, спрямованих на розвиток матеріально-технічної бази вищої школи;

- розробити механізм гнучкого економічного управління, з боку державних освітніх органів, обсягами державного фінансування державних ВНЗ в Україні;

- запровадити нову, адаптовану до ринкових умов, економічну модель навчально-виховного процесу, спрямовану на підвищення якості економіко-екологічних знань майбутніх фахівців.

Щодо основних напрямів вдосконалення планування витрат державних ВНЗ, то на нашу думку, державні ВНЗ мають складати фінансовий баланс за формою балансу доходів і витрат. Основою для його складання мають бути показники їх економічного, соці­ального розвитку та фінансової стійкості на ринку освітніх послуг.

У методичному плані за основу має бути взято підхід, за яким усі види діяльності державних ВНЗ слід розглядати при плануван­ні в тісному зв'язку з метою повного обліку всіх джерел фінан­сування та збалансованого забезпечення фінансовими ресурсами всіх видів діяльності.

Це сприятиме підвищенню ефективності та якості їхньої роботи, концентрації зусиль на вирішенні ключових проблем розвитку, під­вищенню науково-практичного рівня їхньої діяльності. У зв'язку з цим доцільно у складі показників розвитку державних ВНЗ розро­бляти фінансовий план, що складається з п'яти розділів:

1. Джерела формування та надходження коштів.

2. Приріст активів установи, організації.

3. Повернення залучених коштів.

4. Витрати за категоріями видатків.

5. Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бю­джету та державних цільових фондів.

До того ж фінансові плани державних ВНЗ мають стати важли­вою ланкою фінансового планування в державі, сприяти повному задоволенню їх потреб у фінансових ресурсах.

Література

1. Конституція України. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

2. Закон України "Про освіту" №1060-ХІІ, із змінами від груд­ня 2006 року.

3. Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 № 2984-ІП // Відомості Верховної Ради. - 2002. - № 20. - С. 134.

4. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/91 - BP, ст. 1.

5. Постанова КМУ від 20 січня 1997 р. №38 Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними на­вчальними закладами.

6. Указ Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 7 серпня 1998 року № 875/98.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати". Затвержено Наказом Міністерства фінан­сів України № 87 від 31.03.99.

8. Освіта. Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик. 1-8 вересня 2008 року // Освіта як державний пріоритет

9. Вища освіта України. 2007 // Поняття й реальність, процесу розвитку освіти в україні у контексті болонських декларацій. Ана­толій Олійник

10. Вища освіта України. 2007 // Демократизація управління в системі вищої освіти: становлення та розвиток. Марія Яцейко.

11. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навчальний посібник / Карлін М.І., Горбач Л.М., Новосад Л.Я. та ін. За заг. ред. д.е.н., проф. Карліна М.І. - К.: Кондор, 2003. - 220 с.

12. Ніколаєнко С.М. Вища освіта - джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. - К.: Знання, 2005.-319 с.

13. Опарін В.М. Бюджетна система. - К.: КНЕУ, 2002. - 208 с.

14. Statistical Abstract of the USA. 1992. - Washington, 1993.

15. http://mon.gov.ua

16. http://minfin.gov.ua

Страницы:
1 


Похожие статьи

Ю Ю Бенедик - Джерела фінансового забезпечення діяльності державних вищих

Ю Ю Бенедик - Джерела фінансового забезпечення діяльності державних вищих навчальних закладів в україні

Ю Ю Бенедик - Концептуальні аспекти дослідження фінансової стійкості державних вищих навчальних закладів в україні

Ю Ю Бенедик - Оцінка основних індикаторів розвитку вищої освіти в україні

Ю Ю Бенедик - Взаємозв'язок між фінансовою стійкістю державного вищого навчального закладу та якістю освітніх послуг які він надає