К І Звіргзде - Діяльність банків та фінасова криза у франції - страница 1

Страницы:
1 

УДК: 33.05 — 044.372: 336.71 (44)

К. І. Звіргзде,

аспірантка кафедри міжнародної економіки і менеджменту, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ ТА ФІНАСОВА КРИЗА У ФРАНЦІЇ

У даній статті проаналізовано фактори, завдяки яким французький банківський сектор зміг краще та ефективніше протистояти світовій фінансовій кризі у порівнянні з іншими країнами ЄС та США. На при­кладах конкретних банків висвітлено заходи антикризових стратегій, які виявились ефективними у відновленні балансу та нормального функціонування банківського сектору.

Ключові слова: світова фінансова криза, рефінансування, францу­зька банківська система, доходи позичальника, система гарантуван­ня вкладів, викуп, державна допомога, випуск акцій.

В данной статье рассматриваются факторы, благодаря которым французский банковский сектор смог лучше и эффективнее противо­стоять мировому финансовому кризису по сравнению с другими странами ЕС и США. На примерах конкретных банков проанализиро­ваны меры антикризисных стратегий, которые оказались эффектив­ными в возобновлении баланса и нормального функционирования банковского сектора.

Ключевые слова: мировой финансовый кризис, рефинансирование, французская банковская система, доходы заёмщика, система гаран­тирования вкладов, выкуп, государственная помощь, выпуск акций.

Factors, which helped French banking sector to resist world financial crisis in comparison with the other countries of the EU and the USA are highlighted in the article. Specific examples of the banks management analyze specific measures taken as part of the anticrisis strategies in order to stabilize the whole banking sector of the country.

Keywords: world financial crisis, refinancing, French banking system, revenues of the borrower, system of guarantees of the deposits, bail-out, governmental support, issue.

В умовах світової фінансово-економічної кризи величезна роль приділяється пошуку шляхів захисту національних еконо­мік, галузей та секторів. Метою даної статті є аналіз причин біль­шої стійкості французької банківської системи у порівнянні з іншими країнами під час світової кризи ліквідності. Її актуаль­ність обґрунтована вражаючими негативними наслідками світо-

© К. І. Звіргзде, 2010

117вої фінансової кризи, яка з осені минулого року набрала обертів та призвела до стагнації цілих галузей та ринків.

Досить часто дирижистська та протекціоністська модель фран­цузької держави висміюється та критикується прихильниками вільного ринку, проте з розпадом світових ринків капіталу центрально планована природа французького суспільства може стати новою моделлю капіталізму майбутнього. Тим часом, коли більшість урядів держав, які постраждали від світової кредитно-фінансової кризи, зверталась за допомогою до національних бан­ків, у Франції панує оптимізм з приводу набагато кращого проти­стояння кризі французькими банками, ніж це відбувається в ін­ших державах [2]. Фінансовий стан французьких банків виявився настільки стійким в умовах кризи, що існують прогнози щодо зміцнення їхніх позицій та впливу на глобальному рівні.

Навіть беручи до уваги ситуацію, що склалась з франко-бель-гійським банком Dexia, коли президент Саркозі виступив з ініціа­тивою Франції надання коштів бельгійському уряду з метою ре­фінансування банку у розмірі 3 млрд євро, це не був банк з реаль­ним бізнесом у Франції.

Французька банківська система виявилась більш стійкою, ніж в інших європейський країнах та США завдяки наступним фак­торам [3].

По-перше, завдяки широкому спектру послуг, що надаються французькими банками. Діяльність французьких банків більш ди-версифікована та менше фокусується на інвестиційному банкінгу та, наприклад, іпотечному кредитуванні (види діяльності, що фак­тично і спровокували сучасну фінансово-економічну кризу), на відміну від американських та англійських банків. У Франції при­близно дві третини всіх банківських операцій припадають на так званий роздрібний банкінг [1]. Французьку банківську систему на­зивають універсальною: банки беруть участь в інвестиційній діяль­ності, проте не виділяють цей вид діяльності окремо і фокусують­ся в основному на європейському та азійському регіонах.

По-друге, кредитні практики у Франції ґрунтуються на дуже серйозному аналізі платоспроможності позичальників перед на­данням позик. Для отримання іпотечного кредиту у Франції по­зичальнику необхідно мати стабільний дохід та має виконуватись умова, що сума кредиту не перевищуватиме 80 % вартості неру­хомості. Розмір погашень не має перевищувати 33,3 %. У Франції банки надають позики, беручи за основу не вартість майна, а розмір доходів позичальника. Таким чином, якщо банк сумніва­ється у надійності доходів позичальника, умови надання позикибудуть більш жорсткими, або взагалі позичальнику може бути відмовлено у наданні позики. Найчастіше таке трапляється з по­зичальниками, які працюють за контрактом із зазначеним термі­ном дії, новим бізнесом або коли певна частина доходів надхо­дить від здачі нерухомості в оренду.

У Франції не спрацьовує схема власного підтвердження дохо­дів, як це можна робити у Великобританії, наприклад. Для отри­мання позики необхідно надати особову картку зі вказаною заро­бітною платнею, всі наявні рахунки в банках, декларації зі сплати податків тощо з метою підтвердження доходу. Надзвичайно важ­ким видасться пошук банку, який надав би незабезпечену позику.

Беручи до уваги вищенаведені аргументи, можна зробити ви­сновок, що у Франції, на відміну від англосаксонських країн, вза­галі відсутній так званий sub-prime[1] ринок кредитування [4]. І, хоча деякі французькі банки інвестували кошти у сферу не пер­шокласного іпотечного кредитування у США, загальна сума пе­ревищення їхніх зобов'язань над активами виявилась відносно середньою та всі збитки уже враховані у балансах.

По-третє, Франції не притаманні плаваючі ставки у іпотеч­ному кредитуванні, на відміну від англосаксонських країн. Біль­шість таких позик надаються під фіксовану відсоткову ставку. Крім того, від позичальника вимагається оформлення страхуван­ня життя для забезпечення погашення позики. Така система доз­воляє домогосподарствам відчувати себе захищеними від суттє­вого підняття відсоткових ставок кредитування. А оскільки істо­рично відсоткові ставки у Франції завжди були нижчими, ніж у США та Великобританії, виплати по іпотечних кредитах завжди вдавалось контролювати. За умов, якщо вдається контролювати та утримувати рівень безробіття на певному рівні, у домогоспо-дарств просто не виникає небезпеки того, що іпотечний борг ста­не причиною неплатоспроможності.

Дуже важливим заходом на державному рівні у Франції є гаран­тія вкладів населення у випадку банкрутства банку. Максимально гарантована виплата в разі банкрутства становить 70 тис. євро на фі­зичну особу, а це означає, що подружжя в разі банкрутства банку отримає 140 тис. євро, якщо воно мало депозитні рахунки [5].

Система гарантування вкладів у Франції поширюється і на іно­земні банки, що ведуть діяльність на території країни. Будь-який іноземний банк,  дочірнє відділення якого  є у  Франції, зо­бов' язаний вкладати частину коштів у спеціально контрольований державний орган Фонд гарантування депозитів. Активи даного фонду становлять більше 2 млрд євро, з яких під державним конт­ролем проводять відшкодування та виплати по гарантіях.

Точно за такою схемою існують фонди, які гарантують випла­ти по акціях та договорах страхування життя, які було укладено з банком. Фізична або юридична особа може тримати на банківсь­ких рахунках, наприклад, до 210 тис. євро готівки, акцій та суми зі страхування життя, і всі ці виплати будуть гарантованими. Як­що всі ці кошти вкладені в один банк, то загальна сума гарантії становитиме 420 тис. євро [3]. Президент Саркозі постійно запев­няє домогосподарства, що навіть (що дуже малоймовірно) за умов краху банківської системи Франції, ніхто з вкладників не втратить і євро зі своїх рахунків. У такому ж запевнили Прем' єр-міністр та міністр фінансів Франції.

Таким чином, на відміну від банківських систем англосаксон­ських країн, владники у Франції набагато серйозніше захищені від кризових явищ в економіці. Можливо за умов кризи більш жорсткими стають умови надання позик, проте гарантії вкладни­ків коштів не слабшають.

Незважаючи на більшу надійність французької банківської си­стеми у порівнянні з іншими країнами, фінансово-економічна криза відзначилась і тут. У жовтні 2008 року Ніколя Саркозі ого­лосив про те, що держава виділяє 360 млрд євро на фінансування власної банківської системи (з них 320 млрд пішло на гаранту­вання позик і 40 млрд на викуп часток у банках, які потребували рефінансування) [4].

За останніми даними, найбільші французькі банки, такі як Societe Generale, BNP-Paribas, Dexia та інші, заявили у вересні 2009 року про наміри вимагати від ліквідаторів американського банку Lehman Brothers мільярди доларів компенсації [6]. За даними росій­ського інформаційного агентства ИТАР-ТАСС, юристи BNP-Paribas вимагають відшкодування збитків у розмірі 1,3 млрд дол. США, Societe Generale — 800 млн дол., Dexia — близько 400 млн дол.

За даними видання Le Figaro, Генеральний секретар Ніколя Саркозі — Клод Гонт (Claude Gueant) сповістив, що усі францу­зькі банки скоро виплатять надану державну допомогу. Такі бан­ки, як BNP, Societe Generale та Credit Mutuel уже виплатили, або оголосили про плани щодо виплати допомоги, отриманої під час кризи. Але деякі банки і досі не подають ознак щодо виплат най­ближчим часом; до них відносяться Credit Agricole та група ощад­банків BPCE (Bank Populaire Caisse d'Epargne) [7].

За словами голови правління BNP Paribas — Бадуа Про (Baudoin Prot), BNP та інші французькі банки припинили використання державних гарантій, що свідчить про подолання ними кризи ліквід­ності. Пан Про прогнозує відновлення економіки Франції протя­гом 2009 року загалом та водночас зниження ВВП на 2 %.

Кожен банк по-своєму шукає вихід із кризи. Так, наприклад, Societe Generale залучив у жовтні 2009 року кошти в розмірі 4,8 млрд євро (7,1 млрд дол) шляхом випуску нових акцій, запропо­нованих акціонерам за пільговою ціною з метою виплати наданої державної допомоги. Це сталось через тиждень після заяви BNP «вибити» з інвесторів 4,3 млрд євро. Франко-бельгійський банк Dexia сповістив, що без державної допомоги протягом ще одного року не зможе подолати кризу [4].

Дії французьких банків яскраво відображають намагання єв­ропейських та американських банків отримати певні переваги від залучення коштів на фондових ринках з метою повернення собі фінансової автономності. Французькі банки вдячні президентові Саркозі за дії, до яких він вдався минулої осені з метою подолан­ня кризи та переконані, що саме ці дії стали вирішальними для банківської системи.

«Надзвичайно важливим з точки зору суспільної думки є той факт, що цілком очевидно BNP Paribas виплачує державну допо­могу такими швидкими темпами тому, що справи у банку ідуть добре... а не тому, що банк прагне уникнути зобов'язань щодо розподілу позик чи бонусів», — каже пан Про [4].

За даними видання Financial Times, зустріч найголовніших бан­кірів країни з Ніколя Саркозі, яка відбулась у Парижі на початку жовтня після з'їзду великої двадцятки у Пітсбурзі 24-25 вересня 2009 року, ознаменувала нову політику французьких банків щодо виходу з офшорних зон та так званих податкових гаваней. Відте­пер французькі банки зобов' язались позакривати свої відділення та дочірні організації у податкових гаванях з так званого «сірого списку» Організації економічного співробітництва і розвитку. Напередодні із сірого списку було виключено Швейцарію — один із ключових світових фінансових центрів; Австрію ж було вилучено ще минулого місяця.

Два найбільших французьких банки — BNP Paribas та Credit Agricole пообіцяли припинити проведення операцій у Панамі та на Багамах. Інші крупні банки, такі як Societe Generale, Credit Mutuel та BPCE, вирізняються більш посередньою присутністю на територіях Карибського та Атлантичного регіонів у порівнянні з американськими банками [4].

Такий крок французьких банків є надзвичайно важливим, оскільки він дозволив рішенню Великої двадцятки накладати сан­кції на будь-які юрисдикції, які будуть у сірому списку в березні 2010 року. Країни можуть бути виключені зі списку шляхом під­писання дванадцяти двохсторонніх податкових угод, які допомо­жуть іноземним податковим органам переслідувати суб' єкти, які ухилятимуться від сплати податків. Регулярно ОЄСР публікує список країн, яким бракує міжнародних стандартів прозорості.

Беручи до уваги дії французької влади щодо подолання кризи не лише у банківській, а й в інших сферах економіки, слід зазна­чити державну програму із залучення інвестицій мусульманських країн з метою перетворення Парижу у європейську столицю Іс­ламського фінансування та допомоги Франції у подоланні фінан­сової кризи. 7 жовтня 2009 року французький уряд заявив, що найближчим часом має бути прийняте нове податкове законодав­ство, яке дозволить французьким компаніям у більш легкий спо­сіб залучати кошти мусульманських країн під час подолання кри­зи. Інша податкова реформа, яка зараз знаходиться на розгляді Конституційної ради, дозволила б у Франції випускати ісламські «sukuk»1 облігації та надавати роздрібні банківські послуги фран­цузьким мусульманам у 2010 році [7].

В умовах фінансової кризи та беручи до уваги критику непро­зорих дериватив них інструментів з боку Великої двадцятки, французька влада намагається винайти нові джерела кредитуван­ня та запропонувати інвесторам етичну альтернативу традицій­ним інвестиційним інструментам. Із забороною нараховувати відсотки та активами, оціненими рейтинговим агентством Moody's у 700 млрд дол., ісламське фінансування може стати як раз тим, що необхідне зараз Франції.

«Принципи, за які ми боремось, дуже добре прописані в іс­ламському фінансуванні», — заявила французький Міністр фі­нансів Крістін Лагард (Christine Lagarde) на Ісламському фінан­совому саміті, який був організований The Economist Intelligence Unit 7 жовтня [3]. Згідно з ісламським законодавством, де пропи­сана заборона нарахування відсотків, банк купує для клієнта то­вар замість надання клієнтові позики. В такому випадку банк та клієнт виступають рівними партнерами, розподіляючи між собою доходи та збитки без будь-яких штрафів чи відсотків. Позичаль-

«Sukuk» bonds — арабська назва фінансового сертифікату; ісламський еквівалент облігації. Проте, дохідні облігації (з фіксованим відсотком) заборонені ісламом, тому Sukuk являють собою цінні папери, які дозволені ісламським законодавством та інвести­ційними принципами мусульманських країн, які забороняють нарахування відсотків.ник виплачує кредит окремими черговими внесками, враховуючи комісійну винагороду банкові за користування товаром, аж поки вся сума боргу не буде повернута банку. Однак, банком серйозно контролюється обов' язкова застава.

За словами пані Лагард, саме наголос на тому, що ісламське фінансування засноване на партнерстві та перевага надається ма­теріальним активам, забезпечить щільніший зв' язок фінансової системи з «реальною» економікою. Фінансові фонди, засновані на принципах шаріату[2], вважаються більш прозорими, оскільки від них вимагається постійний контроль над вкладанням коштів та уникнення фінансування «неморальних» видів діяльності: азар­тного, алкогольного бізнесу тощо.

Французький уряд сподівається перетворити саме Париж, не Лон­дон, у головний європейський центр саме ісламського фінансування шляхом полегшення потоку інвестицій, дозволених правилами ша­ріату. Франція також очікує, що стійкість її банківської системи під час світової кризи та давні зв' язки з арабським світом нададуть їй конкурентну перевагу під час залучення ісламських коштів.

Ніколя Саркозі взагалі є автором кількох важливих ініціатив стосовно обмеження ризиків у банківській діяльності. Саме він на самміті Великої двадцятки у Пітсбурзі переконував лідерів країн-учасниць запровадити спеціальний податок, який обмежуватиме ризики під час проведення банківських операцій. Саркозі переко­наний, що збором, відомим як податок Тобіна, має обкладатись кожна фінансова трансакція. Мета такого заходу полягає у зни­женні об' ємів надзвичайно спекулятивних торгів та заохоченні дов­гострокових інвестиційних рішень. Проте, навряд чи вдасться до­сягти міжнародної згоди щодо впровадження такого податку.

Пропозиція Саркозі ще не одержала формальної підтримки з боку Євросоюзу чи Німеччини — найбільшого торговельного партнера Франції. За думкою бізнес-репортера Джо Лунама з Бі-БіСі (Joe Lynam, BBC), дуже вірогідним є відторгнення нового податкового обтяження з боку Великої Британії та США — бать­ківщини найбільших світових фінансових центрів.

Франція також активно виступає з пропозиціями обмеження бонусів, які виплачуються у банківській сфері. Це питання також з серпня-вересня 2009 року є надзвичайно дискусійним серед країн Євросоюзу. Франція приєдналась до Німеччини з метою впровадження серйозних обмежень заробітної платні та премію­вання топ-менеджменту банків. Ще у серпні Саркозі проголосив,що Париж суворо контролюватиме розмір бонусів, які банки ви­плачують своїм працівникам [8]. А в продовження зустрічі з го­ловними банкірами країни у Французькій Банківській Федерації було проголошено про те, що відтепер банківським робітникам мають вкорочувати премії за слабку та погану роботу банку. Французький президент наголошує, що цей захід буде успішним лише за умови його міжнародної імплементації.

І, хоча за думками багатьох аналітиків, якщо банки захочуть ви­нагороджувати свій топ-менеджмент, вони будуть це робити яки­мось іншим шляхом, після самміту Великої двадцятки у Пітсбурзі п' ять найбільших британських банків погодились обмежити банків­ські бонуси. Barclays, HSBC, Lloyds, RBS та Standard Chartered схваль­но виступили на підтримку реформування системи винагородження банківських працівників, оскільки ключова ідея полягає в тому, що заробітна платня та преміювання мають корелюватися з ефектив­ним ризик-менеджментом, і ці поняття мають бути паритетними на національному та міжнародному рівні діяльності банків.

Таким чином, французький уряд демонструє рішучі кроки у боротьбі зі світовою фінансовою кризою. Це черговий раз дово­дить ефективність моделей розумного та продуманого державно­го управління.

Література

1. Robert J.Shiller The Subprime Solution: How Today's Global Financial Crisis Happened, and What to Do about It, рр. 89—95.

2. Jean-Charles Rochet. Why Are There So Many Banking Crises? The Politics and Policy of Bank Regulation Princeton University press 2008, 336 p,

рр. 285—291.

3. Patrick Jenkins and Brooke Masters. Crackdown threat to bank profits // Financial Times September 8, 2009, р. 3.

4. Scheherazade Daneshkhu and Patrick Jenkins. Chief defends the status quo on bank capital // Financial Times, September 23, 2009, р. 5.

5. Richard Kilner. Credit Agricole Suisse appoint Private Banking head // Banking Times, September 24, 2009, р. 25—29.

6. Французские банки потребуют компенсацию от ликвидатора Lehman Brothers //

http://www.gazeta.ru/news/business/2009/09/25/n_1407504.shtml, 25.09.2009

7. More egalite, less liberte // The economist. August 13, 2009, стор.

12—14.

8. Suzy Jagger. France tells G20 finance ministers it will cap bankers' bonuses // The Times. September 5, 2009, р. 4—5.

Стаття надійшла до редакції 19.04.2010 р.


[1] Sub-prime lending — кредитування непершокласних позичальників, малозабезпе-іих верств населення.

[2] Шаріат — сукупність регулюючих поведінку мусульманських норм.

Страницы:
1 


Похожие статьи

К І Звіргзде - Діяльність банків та фінасова криза у франції