Т В Касянчук - Диверсифікація діяльності підприємств уточнення понять - страница 1

Страницы:
1 

10. Андреев Г.И. В помощь написания диссертации и рефератов: ос­новы научной работы и оформление результатов научной деятельности: учеб. пособ. / Г.И. Андреев, С.А. Смирнов, В.А. Тихомиров. М. : Финансы и статистика, 2004. — 272 с.

11. Игнатьева А.В. Исследование систем управления : учеб. пособ. / А.В. Игнатьева М.М. Максимцов. М. : ЮНИТИ, 2000. —157 с.

12. Шапуров О.О. Методи економічних досліджень виробничо-господарської діяльності машинобудівного підприємства / Держава та регіон. — №5. — 2008. — КПУ Запоріжжя. — С. 202—207.

Стаття надійшла до редакції 21.09.2010.

УДК 338.33 (477) Т. В. Касянчук,

асистент кафедри стратегії підприємств, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ: УТОЧНЕННЯ ПОНЯТЬ

Анотація. Проаналізовано різноманітні підходи щодо трактування по­няття диверсифікації, класифікації її видів. Обґрунтовано взаємозв'язок стратегій інтеграції і диверсифікації. Представлено власний погляд автора на сутність явища диверсифікації та класифікації її видів.

Аннотация. Проанализированы различные подходы к определению дивер­сификации, классификации ее видов. Обоснована взаимосвязь стратегий интеграции и диверсификации. Представлен собственный взгляд авто­ра на существо явления диверсификации и классификация ее видов.

Summary. Various approaches of interpretation of a concept of diversification and classification of its kinds are analyzed. The intercommunication of strategies of integration and diversification is grounded. The authoґs determination of concept of diversification and own classification of its kinds are represented.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: спеціалізація, диверсифікація, горизонтальна інтегра­ція, вертикальна інтеграція.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: специализация, диверсификация, горизонтальная интеграция, вертикальная интеграция.

KEYWORDS: specialization, diversification, horizontal integration, vertical integration.

Під диверсифікацією діяльності розуміють у найширшому значенні несхожість, відмінність, урізноманітнення, розши­рення, множинність. Існування величезної кількості наукових

© Касянчук Т. В., 2010

54підходів та концепцій, через призму яких намагаються поясни­ти сутність даного поняття, ускладнює можливості визначення диверсифікації діяльності у більш вузькому значенні. Під ди­версифікацією одночасно розуміють і розподіл капіталів між різними об'єктами вкладень [2], і проникнення в нові галузі та сфери діяльності [7], і розширення географічних меж діяльнос­ті [1], і розширення асортименту, номенклатури продукції під­приємства, і навіть її модифікація теж вважається диверсифі­кацією [2].

Аналіз робіт, присвячених дослідженню феномену диверсифі­кації, показав, що підприємство, у якого нараховується більше двох видів діяльності, може бути названим диверсифікованим [9], що можна графічно представити за допомогою матриці І. Ансоф-фа (рис. 1). Р. Румельт визначає диверсифікацію як розширення підприємства з метою виробництва і продажу продуктів чи про­дуктової лінійки, які не мають ринкового пересікання, тобто пе­рехресна еластичність яких дорівнює 0 [11]. Д. Аакер трактує ди­версифікацію як стратегію виходу на товарний ринок, відмінний від поточних товарних ринків підприємства [1].

Ринки Продукт

ц0

ц1

ц2.......

 

.... ції

 

 

 

 

 

 

7І0

спеціалізація

РОЗВИТОК РИНКУ

 

РОЗВИТОК ПРОДУКТУ

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ

7І2

 

 

;

 

 

Пк

 

 

Рис. 1. Альтернативні напрямки стратегічного розвитку [12]

Значні труднощі для представляє процес розмежування спеці­алізованих і диверсифікованих підприємств. Тому особливо ко­рисною представляється робота Р. Румельта, який на основі ана­лізу структури доходів підприємства, класифікував види дивер­сифікації оригінальним чином (табл. 1) [11].

Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство мо­же вважатися спеціалізованим, коли дохід від реалізації одного виду продукту займає 95 % у загальній структурі доходу. Якщо підприємство реалізує на ринку два і більше видів продукції, при чому дохід від реалізації кожного виду продукції складає не мен­ше 5 % у загальній структурі доходу фірми, це свідчить про роз­ширення напрямків діяльності підприємства і, як наслідок, про поглиблення рівня диверсифікації, в той час як розширення рин­ків збуту для продукції, що вже вироблялася на даному підпри­ємстві, свідчить про розвиток основних напрямків діяльності.

Таблиця 1

КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАТЕГІЙ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ*

Символ

Категорії

Відношення специфікації

С

Спеціалізований бізнес

R> 0.95

ДВ

Домінуючий вертикальний біз­нес

Rv>0.70

ДО

Домінуючий обмежений бізнес

0.95<Rs<0.70; R<>( Rr+ Rs)/2

ДЗНЗ

Домінуючий зв'язано-незв'язаний

0.95<Rs<0.70; R,<( Rr+ Rs)/2

ЗО

Зв'язаний обмежений

Rs<0.70; Rr> 0.70; R,>( Rr+ Rs)/2

З

Зв'язаний

Rs<0.70; Rr> 0.70; R,<( Rr+ Rs)/2

НЗ

Незв'язаний

Rs<0.70

Аналіз останніх публікацій показав, що основними шляхами реалізації стратегії диверсифікації є стратегії внутрішнього та зо­внішнього зростання. При стратегії внутрішнього зростання все­редині існуючої фірми створюється нова, окрема організація (підрозділ). Стратегія зовнішнього зростання реалізується пере­важно шляхом злиттів і поглинань, серед яких найбільш типови­ми для диверсифікації є горизонтальні, вертикальні і конгломера-тивні злиття. Тому цілком виправданим є підхід, відповідно до якого стратегії вертикальної і горизонтальної інтеграції відно­сяться до різновидів диверсифікації. Вибір того чи іншого виду, передусім, залежить від життєвого циклу галузі. Зокрема, Л.В. Рой зазначає, що в нових галузях наявні можливості більш успішного розширення продуктових ліній у міру зростання ринку і в умовах несильної конкуренції, що сприяє внутрішньому роз­ширенню підприємства. Однак, якщо галузь уже достатньо зріла, то динаміка ринку і виведення на нього нового продукту підпри-

де, Rs — частка доходів фірми від основного бізнесу;

Rr — частка доходів фірми від найбільшої групи бізнесу, для якої спільними є клю­чові компетенції, здібності чи ресурси;

Rv — частка доходів фірми від проміжних і кінцевих товарів, що виробляються в рамках вертикально-інтегрованого процесу.

ємством мають деякі обмеження. У цьому випадку підприємства звернуться до застосування стратегії поглинання [9].

Існує також думка, що інтеграція часто використовується як засіб для диверсифікації чи концентрації. А саме, перспективна інтеграція     тобто розширення рамок бізнесу на користь ринку

зазвичай доповнює диверсифікацію, в той час як послідовна

тобто інтеграція в напрямку від ринку до виробництва чи від виробництва до сировини часто є способом для здійснення концентрації [4].

Дослідження наявної літератури з проблем диверсифікації ді­яльності підприємств показало, що під вертикальною інтеграцією найчастіше розуміють виробниче і організаційне об' єднання під­приємств різної спеціалізації в єдиний технологічний ланцюжок виготовлення кінцевого продукту. Зокрема, енциклопедичний словник вертикальну інтеграцію трактує як стан зв' язаності окремих диференційованих частин і функцій системи в ціле, а та­кож процес, що веде до такого стану [7]. Дж. Стакі і Д. Уайт ви­значають вертикальну інтеграцію як спосіб координувати різні складові галузевого ланцюга в умовах, коли не є вигідною дво­стороння торгівля [10]. Відповідно до поглядів М. Портера, вер­тикальна інтеграція є комбінацією чітко окреслених у технологіч­ному відношенні виробництв, розподілу, збуту та/або інших еко­номічних процесів у межах одного підприємства [8].

В економічній літературі прийнято розрізняти вертикальну інте­грацію вперед (до кінцевого користувача товару), назад (у напрямку до постачальника), вбік (у комплектуючі). Даний підхід не викликає сумнівів, проте, як вказує О. Вільямсон, він не враховує одного важ­ливого аспекту. Вище перелічені види, які традиційно виділяються науковцями, слід вважати лише підвидами інтеграції периферійної або допоміжної діяльності. Другий вид вертикальної інтеграції, який автор даного*підходу називає практичною вертикальною інте­грацією (на рис. 2 позначені як S1, S2, S3), означає інтеграцію по­слідовних стадій у рамках ключової технології.

О. Вільямсон у контексті проблеми «ефективних меж» об' єднав питання, які стоять перед підприємством, що приймає

* .     . . .

На рис. 2 ключові стадії виробництва S1, S2, S3 зображені у вигляді прямокут­ників. Сировина позначена буквою R і зображена у вигляді кола. Якщо фірма купує комплектуючі частини, це подається як С1-В, С2-В, С3-В, а якщо вона виробляє їх — як С1-0, С2-0, С3-0 і зображується у вигляді трикутників. Якщо фірма користується ринко­вим розподілом, це позначається як D-B, а якщо здійснює це власними силами — як D-0. Суцільна лінія на рисунку позначає фактичну, а пунктирна лінія — потенційну ділову операцію; межа фірми окреслена у вигляді замкненої кривої, куди включають всі види діяльності, які фірма виконує сама для себе.рішення про вертикальну інтеграцію. Автор вказує, що в дійснос­ті існує кілька стадій, для яких можливість інтеграції зазвичай серйозно не розглядається. Для багатьох підприємств можливість зворотної інтеграції не існує. Більше того, є й інші стадії, для яких природною є спільна власність. Найбільший інтерес дослід­ника викликає постачання комплектувальних частин, для яких виробництво за межами фірми виправдовує або майже виправдо­вує себе.

Рис. 2. Межа ефективності підприємства за О. Вільямсоном [3]

Отже, зображена на рис. 2 схема ефективних меж має на меті до­помогти підприємству визначити, коли йому краще купувати ком­плектуючі на ринку чи виробляти власними силами. Аналогічний аналіз може здійснюватися по відношенню до каналів розподілу.

Якщо на ринку об' єднуються підприємства однієї галузі, за­йняті виробництвом схожого продукту за схожими технологіями, то говорять про горизонтальну інтеграцію. Зокрема, в енцикло­педичному словнику можна знайти, що горизонтальна інтеграція

це об' єднання підприємств, налагодження тісної взаємодії між ними «по горизонталі» з урахуванням спільної діяльності підпри­ємств, які випускають однорідну продукцію і використовують подібні технології [5].

Інший тип — неспоріднена диверсифікація, або конгломера-тивна, під якою традиційно розуміють розширення галузей, жодним чином не пов' язаних між собою, які зосереджуються в рамках одного підприємства. І хоча така думка є дуже пошире­ною, цей підхід не дає відповіді на запитання, що ж все-таки утримує розрізнені спеціалізовані підприємства, що входять до складу конгломерату. Досліджуючи дане питання, в енциклопе­дичному словнику іноді зустрічаються трактування диверсифі­кації як розосередження капіталу між різноманітними об' єктами вкладень з метою зниження економічних ризиків [5]. Д. Аакер стверджує, що неспоріднена диверсифікація не передбачає істот­ної спорідненості між ринками, каналами розподілу, виробни­чими технологіями чи НДР, і що в процесі такого роду дивер­сифікації переслідуються, як правило, фінансові цілі, зокрема створення потоків доходів, які будуть або перевищувати, чи бу­дуть передбачуванішими чи стабільнішими, ніж потоки за від­сутності змін [1].

Підсумовуючи викладений вище матеріал, можна зробити ви­сновок, що вертикальна і горизонтальні інтеграція, очевидно, є проявом диверсифікації у виробничій сфері, в той час як конгло-меративна диверсифікація є проявом диверсифікації у сфері фі­нансів. Опираючись на даний висновок, нижче пропонується до уваги наступна класифікація видів диверсифікації (рис. 3).

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ [

1

ВИРОБН

ФІНАНСОВА (Конгломеративна)

Вертикальна

іСПериферійнАсортиментна^

Чіяльшсть/___/

{ {

вперед

назад

вбік

Рис. 3. Види диверсифікації діяльності підприємств

Відповідно до даної класифікації диверсифікація розглядаєть­ся у двох основних сферах сфері виробництва та сфері фінан­сів. У виробничій сфері найбільш типовими проявами диверсифі­кації є вертикальна інтеграція (вертикальна диверсифікація) та горизонтальна інтеграція (горизонтальна диверсифікація).

Реалізація вертикальної інтеграції означає, що підприємство може інтегруватись у рамках основної виробничої діяльності, тобто в межах тієї технології, яка є базовою для даного підприєм­ства, або ж здійснювати інтеграцію допоміжної виробничої діяль­ності, тобто з постачальниками сировини, матеріалів (інтеграція назад), напівфабрикатів і комплектуючих (інтеграція вбік), а та­кож у канали розподілу (інтеграція вперед).

Реалізація горизонтальної інтеграції означає, що підприємство об' єднується або інтегрується з іншими підприємствами-конку-рентами, внаслідок чого може відбуватися розширення асорти­менту продукції (тобто нова продукція може бути як доповнен­ням до тієї продукції, що уже виготовлялася на даному підприєм­стві, а може з' явитися принципово нова продукція, не пов' язана з уже існуючою), а може відбуватися розширення географічних меж ринку (місцевий, регіональний, національний, міжнаціональ­ний).

Диверсифікація у фінансовій сфері проявляється у вигляді конгломератів, тобто групу більш чи менш різноманітних під­приємств, що належать одному й тому власнику [6]. Конгломера-тивну диверсифікацію серед інших її видів вирізняє те, що під час її реалізації переслідуються передусім фінансові цілі (збіль­шення або стабілізація грошових потоків підприємства, вдале вкладення вільних коштів, підвищення рентабельності бізнесу, збільшення вартості підприємства і т. д.), а отже, напрямки реалі­зації даного виду стратегії диверсифікації залежатиме від фінан­сових індикаторів реалізації відповідних проектів.

Отже, диверсифікація є складним процесом розширення та урізноманітнення фінансово-господарської діяльності підпри­ємств, за якого відбувається пошук оптимальних шляхів зни­ження рівня конкуренції, економії витрат, а також стабілізації або збільшення грошових потоків підприємства та отримання інших вигод, що відбувається в контексті організаційного роз­витку. Залежно від конкретних умов бізнес-середовища та влас­них можливостей, підприємство яке прагне диверсифікувати свою діяльність, переслідуватиме різні цілі, а отже реалізуватиме відповідні види диверсифікації діяльності. Наприклад, завдяки горизонтальній інтеграції підприємство може знизити рівень конкуренції у відповідній галузі. Вертикальна інтеграція може знизити рівень витрат, у тому числі трансакційних, у той час як конгломеративна інтеграція може сприяти стабілізації (зростан­ню) грошових потоків підприємства за рахунок зниження залеж­ності від одного напрямку діяльності та розподілу відповідально­сті між різними учасниками диверсифікаційного процесу.

Отже, в даній статті були проаналізовані різносторонні науко­ві підходи до визначення явища диверсифікації діяльності під­приємств та класифікації її видів, на основі чого автором було запропоновано власне визначення цього поняття та відповідна класифікація. Однак багатогранність явища диверсифікації по­требує подальших досліджень. Зокрема, може бути піддана кри­тиці запропонована класифікація видів диверсифікації діяльності, оскільки вона не є вичерпною. Складність також створює той факт, що більшість дослідників класифікують диверсифікацію за принципом спорідненості видів діяльності, в той час, коли відсут­ня єдність поглядів на те, що розуміти під «спорідненістю». На­самкінець, розвиток нових організаційних форм (ТНК, ФПГ та ін.), ускладнення інституційного середовища та взаємовідносин суб' єктів ринкового середовища обумовлює об' єктивний пошук можливих шляхів росту та розвитку підприємств, одним із яких може бути саме диверсифікація діяльності, що обумовлює актуаль­ність досліджень.

Література

1. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление / Пер. с анг. под. ред. Ю.Н. Каптуревского. СПб.: Питер, 2002. — 544 с.

2. Борисов А.Б. Большой экономический словарь: Издание 2-е пере-раб. и дополн.     М.: Книжный мир, 2005.     860 с.

3. Вильямсон О. Економічні інституції капіталізму. — К.: Арт-Ек, 2001. — 457 с.

4. Друкер П. Эффективное управление / Пер. с англ. М. Котельни-

ковой.   М.: Астрель, 2004.   284 с.

5. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: ... С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін.     К.: Видавничий центр «Академія»,

2000.   864 с.

6. Зайцев Л.Г., Соколова М.И. Стратегический менеджмент: Учеб­ник. М.: Юристъ, 2002. — 416 с.

7. Новый энциклопедический словарь / Гл. ред. А.П. Горкин. М.: Большая Российская Енциклопедия, 2001.     1456 с.

8. Портер М. Стратегія конкуренції: методика аналізу галузей і діяль­ності конкурентів. — К.: Основи, 1998. — 390 с.

9. Рой Л.В. Стратегия диверсификации (теоретические подходы) / Вестник Московского университета. Серия 6. Экономика. 2009.

№ 2. — С. 87—105.

10. Стаки Дж., Уайт Д. Когда нужна и не нужна вертикальная ин­теграция // Вестник МакКинси. The McKinsey Quaterly, 1993. — № 3. — С. 77—101.

11. Richard P. Rumelt. Diversification Strategy and Profitability // Strategic Management Journal. Vol. 3. — No. 4 (Oct.—Dec., 1982). — Р.

359 369.

12. Hart, Andreas Mai 2006: A Strategy for the Management of Digital Information Products, Hamburg: Diplomica Verlag // www.traha.de/... strategy_for_the_management.. .digital...

Стаття надійшла до редакції 20.10.2010.

УДК 658.16

Т.О. Крючковська, канд. екон. наук,

доцент кафедри економіки та підприємництва,

Миколаївська філія Європейського університету

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ОСНОВНИХ КАТЕГОРІЙ РЕСУРСНОЇ ТЕОРІЇ

Анотація. Досліджено основні категорії ресурсної теорії в контексті стратегічного менеджменту, створена структурно-логічна модель взаємозв'язку основних категорій ресурсної теорії.

Аннотация. Исследованы основные категории ресурсной теории в контексте стратегического менеджмента, создана структурно-логическая модель взаимосвязи основных категорий ресурсной теории.

Annotation. The basic categories of the resource theory in a context of strategic management are investigated, the structural logic model of interrelation of the basic categories of the resource theory is created.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ресурси, здатності, компетенції, ресурсна рівновага, ресурсна асиметрія, конкурентні переваги.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: ресурсы, способности, компетенции, ресурсное рав­новесие, ресурсная асимметрия, конкурентные преимущества.

KEYWORDS: resources, ability, competence, resource balance, resource asymmetry, competitive advantages.

Постановка проблеми. В сучасних наукових роботах по стратегічному менеджменту визначається, що передумовою для

© Крючковська Т. О., 2010

62

Страницы:
1 


Похожие статьи

Т В Касянчук - Диверсифікація діяльності підприємств уточнення понять