І І Д'яконова, Є Ю Мордань - Адаптивність банківської системи та її прояв у динаміці економічного розвитку україни - страница 1

Страницы:
1  2  3 

УДК 336.71-044.332 (477)

АДАПТИВНІСТЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ТА ЇЇ ПРОЯВ У ДИНАМІЦІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

І. І. Д'яконова, д-р екон. наук, доцент; Є. Ю. Мордань, аспірант,

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», м. Суми

 

У статті сформовано та надано характеристику основним етапам розвитку банківської системи України залежно від економічних процесів, що відбуваються в країні та становленні системи банківського регулювання.

В статье сформирована и представлена характеристика основных этапов развития банковской системы Украины в зависимости от экономических процессов, происходящих в стране и становления системы банковского регулирования.

 

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Світова фінансова криза 2008 року вкотре спонукала науковців до пошуку адекватних інструментів регулювання стратегічних складових національних та світової фінансових систем. У попередніх дослідженнях доводилась гіпотеза про те, що банківська система належить до категорії активних, цілеспрямованих систем із зворотним зв'язком [3].

Реактивність та адаптивність банківської системи - це основні характеристики, що доводять її вагомість у забезпеченні стабільного економічного зростання. Банківська та економічна системи перебувають у тісному взаємозв'язку, оскільки покращання економічної ситуації в країні сприяє покращанню фінансових результатів банківських установ, у свою чергу, національне економічне піднесення зумовлене стабільним розвитком банківської системи. Остання забезпечує безперебійну роботу платіжної дисципліни в країні, акумуляцію та перерозподіл грошових коштів населення та суб'єктів господарювання в кредити та інвестиції; регулювання попиту та пропозиції грошей в економіці.

Розвиток банківської системи обумовлений комплексом процесів, що відбуваються у зовнішньому стосовно до неї середовищі і комплексом процесів у самій банківській системі. Зазначені процеси проходять об'єктивно, оскільки ґрунтуються на економічних законах розвитку. Іншими словами, при розгляді банківської системи як об'єкта дослідження її необхідно розглядати у процесі розвитку, який визначається безліччю умов та чинників зовнішнього і внутрішнього характеру.

Таким чином, еволюцію розвитку вітчизняної банківської системи та банківського рулюванняґ як її складової доцільно розглянути на тлі динаміки основних макроекономічних тенденцій.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ Дослідженням    питань    еволюції    банківської    системи України займалися провідні науковці України, серед яких особливо слід виділити М. П.    Денисенка   [1],    І. І.    Д'яконову   [3],    А. О.    Єпіфанова [4],

О. М. Костюка [6], О. А. Костютенка [7], І. О. Лютого [8], А. М. Мороза

[9], І. В. Сала [4], В. С. Стельмаха, В. П. Ходаківську [17]. Проте переважна більшість з них ранжує етапи розвитку банківської системи залежно від зміни певних компонентів системи, що вивчається. Таким чином,  вивчення характеристик окремих етапів розвитку банківськоїсистеми України залежно від еволюції економічної системи та банківського регулювання залишається поза увагою дослідників.

Метою дослідження є виділення основних етапів розвитку банківської системи України, здійснюючи їх характеристику та акцентуючи увагу на взаємодії банків та національної економіки.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Історичний досвід свідчить про те, що та або інша структура банківської системи залежить від конкретних суспільно-економічних умов. Становлення банківської справи в Україні відбувалося в першу чергу шляхом створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР. Однак розвиток банків в новій незалежній державі відбувався досить швидкими темпами порівняно з провідними країнами світу. Результативність діяльності банківської системи ринкового типу доцільно оцінювати поетапно, зважаючи на зміну параметрів функціонування як власне банківської системи, так і її окремих складових, зокрема інституту банківського регулювання.

Опрацювавши відповідний матеріал з цієї теми, можемо подати власну схему еволюції розвитку банківської системи України.


Отже, еволюцію розвитку банківської системи України можемо подати трьома блоками: перший - становлення (перші чотири етапи), другий -стабільності (п'ятийий етап) та третій - кризовий (шостий етап) (рис. 1).


Перший етап (1988 -1990 рр.). Закладення загального фундаменту створення системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР. У листопаді 1988 року у Феодосії створено перший кооперативний банк «Таврія», а у січні 1989 р. у Києві - перший комерційний банк - Український інноваційний банк. На кінець 1989 р. у республіці діяло вже 12 комерційних і 5 кооперативних банків [6].

Другий етап (1991—1994 р.). Законодавчою основою створення власної банківської системи стало прийняття в березні 1991 року Верховною Радою УРСР Закон України «Про банк і банківську діяльність» [13], який передбачає створення дворівневої банківської системи. На першому рівні Національний банк України, створений на базі Української республіканської контори Державного банку СРСР, азгодом самостійний центральний банк країни з власними завданнями та функціями; на другому рівні - комерційні банки. Власне за Національним банком України закріпилася функція здійснення регулювання діяльності банківської системи в цілому.

Розпад СРСР і проголошення України незалежною суверенною державою стало першим поштовхом до розвитку національної банківської системи.

Відбуваються процеси перереєстрації та реорганізації банків. Із жовтня 1991 року Національний банк починає перереєстрацію комерційних банків України, що були зареєстровані ще Держбанком СРСР. У цей же період галузевий капітал, тобто, частка капіталу, вкладеного у комерційні банки різними державними установами, поступово витісняється ринковим капіталом спільних та малих підприємств, акціонерних товариств. Державні банки «Промінвестбанк», «Агропромбанк», «Укрсоцбанк» акціонуються, а точніше, приватизуються персоналом банків та великими клієнтами [17].

Економічна ситуація країни була вкрай нестабільною (табл. 1). Прослідковувався дисбаланс між основними макроекономічними показниками: скорочення реального ВВП на 14,2 % у 1993 році та 22,9 % у 1994 році супроводжувалося зменшенням заробітних плат на 51,5 % та 14,6 % відповідно, при цьому сповільнюються темпи зростання інфляційних  процесів  з  10256,0 %   до  501,0 %   та  грошової  маси з


1928,0 % до 667,2 %.

Знецінення національної валюти, зростання грошової маси в перші роки незалежності спонукають органи державної влади прийняти рішення, яке кардинально повинне змінити ситуацію в країні на користь стабільності. У жовтні 1994 року затверджено програму антиінфляційних заходів, успішні результати впровадження якої спостерігаються вже в наступному році.

1992 та 1993 роки ознаменувалися появою банків «нової хвилі» із залученням значного обсягу приватного капіталу, таких, як «Аваль»,

«Інко», «Відродження», «Трансбанк». Створення значної кількості дрібних «кишенькових» банків (Правекс банк, Діамант-банк), які заробляли гроші лише за рахунок гіперінфляційних процесів в економіці. Статистичні дані цього періоду свідчать, що на кінець 1991 року в Україні було зареєстровано 77 банків, 1992 року - 134, а на кінець 1993 року їх налічувалося аж 211 [5,8].

Для захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний банк у грудні 1993 року затверджує Постанову «Про затвердження Положення про економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків» [12], відповідно до якої встановлюються таки обов'язкові економічні нормативи для банківських установ: мінімальний розмір статутного фонду, платоспроможність банку, показники ліквідності балансу, максимальний розмір ризику на одного позичальника та обов'язкові резерви, що розміщуються у Національному банку.

Відбувається скорочення частки «міністерського» капіталу у комерційних банках відповідно до Постанови Кабінету Міністрів «Про передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів України».

Недосконала нормативно-правова база та відсутність ефективного механізму впливу на комерційні банки з боку НБУ гальмують процес становлення банківської системи України.

Третій етап (1995 -1996 рр.). На фоні скорочення темпів зростання грошової маси в 1995 році порівняно з 1994 роком з 667,2 % до 215,5 %, індексу споживчих цін з 501,0 % до 281,7 % та вперше за роки самостійності держави наміченої динаміки уповільнення тривалого спаду виробництва (у 1994 році реальний ВВП скоротився на 22,9 %, а в 1995 році на 12,2 %) (див. табл. 1) Національний банк України вибудовує більш чітку систему регулювання діяльності комерційних банків. Неготовність великої кількості комерційних банків до централізованого управління та жорсткого контролю з боку центрального банку призвело до їх банкрутства. З причин порушення банківського законодавства у 1994 році було ліквідовано 11 банків, у 1995 році - 20, серед яких були найбільші комерційні банки «Інко», «Відродження», «Економбанк», «Лісбанк»; у 1996 році прямими банкрутами стали 45 банків, а ще 60 опинилися у стані прихованого банкрутства [17].

У цей час з'являються нові українські банки, відбувається масова зміна складу акціонерів та власників комерційних банків і деяких їх філій шляхом продажу та перепродажу. Ці події ускладнили роботу як банківської системи України, так і всієї економіки в цілому, що підірвало довіру населення до банківської сфери.

Вихід країни з тривалої депресії та покращання економічної ситуації призвело до успішного проведення грошової реформи восени 1996 року, та введення в обіг національної грошової одиниці - гривні, що збалансувало економічні процеси в країні та підвищило інтерес зарубіжних інвесторів до української економіки. За даними НБУ на кінець періоду було зареєстровано 14 іноземних банків та їх представництв на території України.

Четвертий етап (1997-1999 рр.). Удосконалення системи регулювання, поліпшення банківського нагляду та посилення контролю НБУ супроводжувалося світовою фінансово-економічною кризою, яка бере свій початок у Південно-Східній Азії (1997 р.) та Росії (1998 p.), що ускладнило і без того не досить стабільне економічне становище України. Грошова маса в обігу збільшилася на 40,5 % у 1999 році порівняно з 1998 роком та рівень інфляції на 19,2 % відповідно. Динаміка цих показників   значно   перевищує   темп   зростання   заробітних   плат, щостановить лише 3,4 % у 1999 році, при суттєвому її скороченні в попередні роки (див. табл. 1).


Спостерігається неоднозначна ситуація, з одного боку, відбувається закриття банківських установ у зв'язку з недостатністю ресурсів для їх функціонування, а з іншого - збільшується на 91,23 % частка залучених коштів на рахунки фізичних та юридичних осіб та обсягу наданих кредитів - на 61,57 % (табл. 2).

П'ятий етап (2000 р. серпень 2008 р.). Глобалізаційні процеси обумовлюють необхідність запровадження прогресивних методів регулювання банківської системи в умовах стабільного розвитку економіки. Упродовж зазначеного періоду Національний банк України та уряд активно співпрацюють в питаннях адаптації банківського законодавства до стандартів та вимог Євросоюзу.

Інтенсивний розвиток банківської системи в Україні був зумовлений стабільністю цін, заробітної плати, підвищенням ефективності виробництва, зменшенням рівня безробіття (рис. 2).

Цей період можна охарактеризувати такими змінами (табл. 3):

-        до 2002 року здійснювалася ліквідація неконкурентоспроможних банків, унаслідок чого було ліквідовано 12 банків, загальна кількість яких на кінець року становила 182;

-        з 2003 по 2007 рік відбувалося стрімке зростання загальної кількості банків та банків, що мають ліцензію на здійснення банківських операцій, у кінці періоду їх налічувалося 198 та 175 відповідно;

-        зростає інтерес міжнародних організацій до банківської сфери України, що супроводжується збільшенням частки іноземного капіталу у статутному капіталі банків з 13,3 % до 35 %. На кінець 2007 року налічувалося 47 банків із нерезиденським капіталом, з них 17 з 100 % іноземним капіталом;

-        стійка тенденція до зростання активів, зобов'язання, власного капіталу банків, підвищення рентабельності, покращання якості активів та пасивів, зростання кредитної та інвестиційної активності комерційних банків та підвищення прибутковості банківського сектору. Підтвердженням цього є те, що відношення чистих активів до ВВП зросло з 21,8 % на 01.01.2001 р. до 83,2 % на 01.01.2008 р., балансового капіталу з 3,8 % до 9,6 %, зобов'язань з 18 % до 73,5 %, кредитних

операцій з 13,8 % до 67,3 %.


2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003

2002 2001 2000 -21,9 I


 

 

-14,8 i


 

 

 

-5,2 I

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

І І Д'яконова, Є Ю Мордань - Адаптивність банківської системи та її прояв у динаміці економічного розвитку україни