Автор неизвестен - Вступ - страница 1

Страницы:
1  2 

1 ВСТУП

 

Викладання курсу «Хімічна технологія галузі» здійснюється студентам спеціальності 6.091606 «Хімічна технологія тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів» у 7, 8 семестрах і є завершальним при вивченні дисциплін основної спеціалізації при навчанні за програмою бакалавра. Навчальний план і програма курсу спрямовані на підготовку висококваліфікованих спеціалістів сучасного рівня. розвитку технології вогнетривів і вимог до підготовки висококваліфікованих інженерів-технологів.

Метою курсу є надання студентам сучасного наукового уявлення про основні процеси і методи керамічної технології, структуру і властивості керамічних матеріалів. Основні завдання курсу: ознайомити студентів з найважливішими видами і властивостями керамічних, вогнетривких матеріалів та виробів, з технологічними схемами й процесами їх виробництва.

Внаслідок вивчення курсу «Хімічна технологія галузі» студент повинен знати: найважливіші види та властивості керамічних, вогнетривких матеріалів; основні процеси і методи їх виробництва; сировинні матеріали; фізико-хімічні основи технології; основи технологічних розрахунків; принципи будування технологічних схем; тенденції розвитку хімічної технології галузі.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен уміти: зобразити схему виробництва вогнетривкого матеріалу та описати її; виконати розрахунок матеріального балансу виробництва; за заданими умовами служби підібрати вогнетривкий матеріал для застосування; знайти необхідну інформацію у відповідній науково-технічній літературі.

З метою закріплення теоретичних знань з основ технології виготовлення керамічних і вогнетривких матеріалів і виробів, вивчення стандартних методик, придбання навичок контролю й дослідження властивостей сировини, напівфабрикатів і готових виробів при вивчення курсу «Хімічна технологія галузі» проводяться лабораторні роботи. Крім того, студент виконує два індивідуальних домашніх завдання, що фактично є аналітичним оглядом літературних джерел з обраної теми.

 

2 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ

ЗАВДАНЬ

 

Обидва індивідуальних завдання присвячені одному із конкретних видів тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів або виробів, але у першому завданні розглядаються властивості й застосування продукції, її значення; а у другому завданні надається опис технології виробництва. Вибір теми завдання здійснюється студентом, узгоджується з викладачем. Примірний перелік тем для виконання індивідуальних завдань:

-          будівельне вапно;

-          кольорові цементи;

-          азбестоцементні вироби;

-         глиноземистий цемент;портландцемент;

-         гіпсові плити;

-         керамзит;

-         пористе скло;

-         декорування скла;

-         ситали;

-         натрій-кальційсилікатне скло;

-         листове скло;

-         поліроване скло;

-         оптичне скло;

-         молочне скло;

-         вузькогорла склотара;

-         електрофарфорові вироби;

-         силікатна цегла;

-         керамічна цегла;

-         керамічна черепиця;

-         покрівельна кераміка;

-         керамічні сантехнічні вироби;

-         облицювальна керамічна плитка;

-         фасадна глазурована плитка;

-         плитка для підлоги;

-         хімічно стійкі керамічні вироби;

-         абразивні матеріали;

-         декорування керамічних виробів;

-         керамічний глазур;

-         керамічні фарби;

-         майолікові вироби;

-         господарчий фаянс;

-         порцеляновий посуд;

-         магнезіальні в'яжучі;

-         фосфатні в'яжучі;

-         вогнетривкі бетони;

-         торкрет-маси;

-         волокнисті теплоізоляційні вироби;

-         вогнетривкі теплоізоляційні вироби на основі додатків, що вигорають;

-         вогнетривкі теплоізоляційні вироби, отримані методом піноутворення;

-         теплоізоляційний картон на основі базальтового волокна;

-         мінераловатні будівельні мати;

-         периклазові вогнетриви;

-         периклазохромитові вогнетриви;

-         форстеритові вогнетриви;

-         високощільний динас;

-         шамотно-каолінові вироби;

-         мулітокремнеземисті вогнетриви;

-         мулітові вогнетриви на основі природної сировини;корундові вогнетриви на основі технічного глинозему;

-         високоглиноземисті вироби на основі електрокорунду;

-         вироби на основі кварцового скла;

-         цирконієві вогнетриви;

-         вуглецеві вогнетриви;

-         плавленолиті вогнетриви;

-         вогнетриви для безстопрної розливки сталі;

-         вогнетриви для футеровки й ремонту коксових печей;

-         технічна кераміка на основі безкисневих сполук;

-         технічна кераміка на основі сполук цирконію;

-         технічна кераміка на основі сполук тітану;

-         технічна корундова кераміка;

-         вироби на основі карборунду;

-         виробі на основі нітриду кремнію;

-         електротехнічна кераміка;

-         магнітом'які ферити;

-         п'єзокерамічні вироби;

-         адсорбенти на основі алюмосилікатних матеріалів;

-         пориста кераміка.

 

Зміст 1 -го індивідуального завдання складається з наступних складових частин:

Кількість аркушів

-   Титульний лист                                                                               1

-   Зміст                                                                                                  1

-   Вступ                                                                                                1

-   1 Історія розвитку виробництва й застосування

керамічних виробів                                                                     1-2

-   2 Значення й застосування продукції в господарстві                 1-2

-   3 Властивості продукції                                                                 2-3

-   4 Сировинні матеріали, їх характеристика і роль у

технологічному процесі                                                              2-3

-   Висновки                                                                                         1

-   Перелік посилань                                                                            1

 

Зміст 2-го індивідуального завдання складається з наступних складових частин:

Кількість аркушів

-   Титульний лист 1

-   Зміст 1

-   Вступ 1

-   1 Вибір і обґрунтування технологічної схеми

виробництва                                                                                2-3

-   2 Фізико-хімічні основи виробництва                                        2-3

3 Опис технологічної схеми виробництвапродукції

-   Висновки

-   Перелік посилань


3-4 1 1

 

Виконання студентом індивідуального завдання включає наступні етапи: ознайомлення із завданням; підбір матеріалів за допомогою науково-технічної, довідкової літератури, стандартів та ін.; вибір конкретних шляхів вирішення конкретних питань (виробничих задач) з однієї із заданих хімічних технологій тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів; написання, оформлення, захист роботи. Ініціатива прийняття того чи іншого технічного рішення належить студенту, який повинен звертати увагу на більш сучасні й оптимальні методи й процеси технології керамічних матеріалів. При захисті домашнього завдання студент повинен вміти відповісти на різні запитання, пов'язані з темою завдання. Кінцевий терміни виконання й захисту завдань: 1-е - 7-8 тиждень, 2-е - 16-17 тиждень.

 

3 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО

ЗАВДАННЯ

 

Конкретний зміст складових частин індивідуального завдання наведений нижче.

Титульний аркуш, зміст, перелік посилань оформлюються згідно загальноприйнятим положенням (див. розділ 4).

У вступі виконують загальну постановку проблеми; потрібно вказати актуальність обраної теми; стисло описати характеристику продукції у порівнянні з іншими альтернативними матеріалами. Треба також розкрити перспективи виробництва й використання даної продукції.

У розділі «Історія розвитку виробництва й застосування керамічних виробів» стисло викладають історію розвитку галузі, яка виробляє продукцію, що розглядається. Роблять оцінку досягнень вітчизняних і закордонних вчених.

У розділі «Значення й застосування продукції в господарстві» описують значення продукції для народного господарства та її застосування.

У розділі «Властивості продукції» необхідно дати характеристику основних властивостей готової продукції (наприклад, хімічного й фазового складу, механічної міцності, термостійкості, вогнетривкості, хімічної стійкості та ін. з наданням конкретних показників і посиланням на державні стандарти (ТУ, ДСТУ), описати її призначення, умови служби, вплив окремих факторів на властивості матеріалів і виробів.

У розділі «Сировинні матеріали, їх характеристика і роль у технологічному процесі» потрібно обгрунтувати вибір сировинних матеріалів; роль і значення кожного компонента в масі (в'яжучі, спіснюючі, плавні, спеціальні додатки та ін.). Навести кількісні й якісні характеристики сировини: хімічний, мінералогічний, гранулометричний склади, кількість домішок та їх вплив на якість продукції, фізико-хімічні властивості. Вказати вимоги до сировини у відповідності з державними стандартами. Зробити висновки про запаси сировини.

У розділі «Вибір і обґрунтування технологічної схеми виробництва» приводиться обгрунтування вибору оптимальної технологічної схеми й способу виробництва й опис її особливостей і переваг, виходячи з заданої якості продукції, властивостей сировини, виду палива й перспектив подальшого розвитку й удосконалення виробництва, а також з урахуванням досвіду виробництв з аналогічними виробничими умовами. Основні критерії, які визначають техніко-економічну доцільність обраного способу виробництва: витрати сировини й енергії на одиницю продукції, якість продукції, санітарно-гігієнічні умови, екологічна безпека.

У розділі «Фізико-хімічні основи виробництва» вказують усі фізико-хімічні перетворення, що відбуваються в матеріалі в процесі технологічних операцій (при подрібненні, змішуванні, зволоженні, формуванні, сушінні, випалюванні) і які забезпечують отримання потрібного мінералогічного складу, структури, фізико-хімічних й інших властивостей готової продукції.

У розділі «Опис технологічної схеми виробництва» описують шлях, який проходить сировина через усі технологічні операції: підготовку сировинних матеріалів, приготування керамічної маси (шихти), формування, сушку, випалювання й інші необхідні перероблення. При цьому потрібно привести технологічні параметри (вологість маси, гранулометричний склад, тривалість процесу, тиск формування, температуру сушки і випалювання та ін.), обгрунтувати вибір необхідного обладнання й агрегатів, приділяючи особливу увагу питанням механізації й автоматизації.

Висновки повинні містити аналіз результатів літературного огляду з розглянутої проблеми, підсумки проведеної роботи: техніко-економічне обгрунтування вибору технології виробництва, сировинних матеріалів і обладнання, технологічних процесів, які забезпечують отримання якісної продукції.

 

4 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ

 

Титульний аркуш і вступ оформлюються у згоді зі зразками, що надаються у додатках А, Б.

Перелік посилань повинен включати джерела, які використані при виконанні завдання. У відповідних місцях у тексті роботи слід наводити посилання за порядковим номером згідно переліку у квадратних дужках, наприклад: «у роботі [3]» . Джерела розташовують і нумерують у послідовності, в якій вони вперше зустрічаються в тексті завдання. Бібліографічний опис посилань у переліку наводять згідно вимогам стандартів з бібліотечної та видавницької справи ГОСТ 7.1-84 (на мові оригіналу). Приклади бібліографічних описів надані у додатку В.

Домашнє завдання виконується студентом самостійно у письмовій формі або друкується за допомогою текстового редактору Word (шрифт Times New Roman, розмір шрифту 14 пк) на аркуші стандартного розміру А4. Розмір полів: з правої сторони - не менш 10 мм, з інших сторін - не менш 20 мм. Номер сторінки ставлять у правому верхньому куті аркушу.

Абзац починають з п'яти пробілів, для рукописного тексту - з відступу 15­17 мм. Між строковий інтервал - полуторний.

Нумерація аркушів наскрізна, перший лист - титульний; на ньому номер не ставлять.

Розділи й підрозділи нумерують арабськими цифрами. Вступ, висновки, перелік посилань не нумерують. У назвах розділів всі літери великі, крапка після номеру та після заголовку не ставиться, наприклад, «2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ». Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, розділених між собою крапкою. У назві підрозділу тільки перша літера велика, інші - звичайні (маленькі), наприклад: «2.1 Механічні властивості виробів». Найменування розділів пишуть посередині строки (симетрично відносно полів аркушу), найменування підрозділів - з абзацного відступу. Назва розділу або підрозділу відокремлюється від тексту зайвою строчкою. Відстань між строками заголовку така, як у тексті. Не допускається перенесення слів у назвах розділів, підрозділів, пунктів, а також таблиць, рисунків.

Формули, рівняння нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Номер формули (рівняння) складається з номеру розділу і порядкового номеру формули, які розділені крапкою. Номер формули (рівняння) пишуть у дужках і розміщують справа, у кінці рядка. Формулу відокремлюють від тексту одною строчкою. Пояснення символів, коефіцієнтів приводять безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони зустрічаються у формулі, з абзацного відступу, з наведенням розмінностей. Перший рядок пояснення починають з відступу зі слова «де», після якого двокрапку не ставлять. Пояснення кожного символу починають з нового рядка.

Таблиці нумерують у межах розділів арабськими цифрами. Номер таблиці складається з номеру розділу і порядкового номеру таблиці, які розділені крапкою. Над таблицею пишуть слово «Таблиця» з вказівкою порядкового номеру, після якого ставлять тире, а далі - назву таблиці, крапку наприкінці назви не ставлять, наприклад: «Таблиця 2.1 - Вимоги до керамічних виробів у згоді зі стандартом». При перенесенні таблиці на другий аркуш пишуть «Продовження таблиці» і дають її номер (без назви).

Рисунки нумерують у межах розділу. Номер рисунку складається з номеру розділу і порядкового номеру рисунку, які розділені крапкою. Під рисунком з лівого боку пишуть слово «Рисунок» з вказівкою номеру, після чого ставлять тире й наводять назву рисунку. Пояснювальний текст до рисунку розташовують безпосередньо під рисунком над його назвою. Схеми, фотографії та ін. оформлюють як рисунки.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.      Химическая технология керамики и огнеупоров / Под ред. П.П. Будникова.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа