О П Бичков - Актуальні питання відтворення житла в україні - страница 1

Страницы:
1  2 

тому напрямку є створення логіко-математичних моделей і надійного інформативного простору, що дасть можливість в кожному конкрет­ному випадку приймати оптимальні рішення щодо ефективного вико­ристання нових технологій будівельного виробництва.

1.Ансофф И Стратегическое управление / Пер. с англ. - М.: Экономика, 1989. -

518 с.

2.Абарынов В.П. Оптимизация системы проектирования в строительстве. - М.: Гроаль, 2000. - 316 с.

Отримано 12.02.2003

 

УДК 365.2 О.П.БИЧКОВ

НДІБВ Держбуду України, м.Київ

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВІДТВОРЕННЯ ЖИТЛА І ЙОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ

Висвітлюються актуальні питання відтворення об'єктів житлового фонду, а також моніторинг цих комплексних процесів протягом всього життєвого циклу міського жит­лового фонду .

Актуальність проблеми. В Україні, де близько третини населення проживає в незадовільних умовах - гуртожитках, комунальних квар­тирах, непридатних для мешкання приміщеннях, а обсяги споруджен­ня житла незначні і щорічно зменшуються (з 21,3 млн. м2 у 1987 р. до 5,8 млн. м2 у 2001 р. або у 3,7 раза), проблема відтворення житла є од­нією з найгостріших, а покращення житлових умов населення - найак­туальнішим.

Аналіз останніх досліджень [2, 9] показує, що вирішенням цієї проблеми у межах своєї компетенції займаються структури на різних рівнях виконавчої влади - місцевому, регіональному та національно­му. Значні повноваження у розв'язанні цих проблем надані місцевим радам та місцевому самоврядуванню. Законом України "Про місцеві Ради та місцеве самоврядування" від 7.12.1999 р. визначено основні цілі й завдання органів місцевого самоврядування щодо забезпечення комплексного розвитку й життєдіяльності своїх територій, ефективно­го функціонування житлово-комунальної сфери, а разом з тим залу­чення територіальних громад до виконання масштабних і актуальних справ, до яких, в першу чергу, відносяться проблеми забезпечення розширеного відтворення житла, але цієї діяльності недостатньо для вирішення проблеми, що розглядається. В цих умовах забезпечення розширеного відтворення житла є провідною ланкою розвитку проду­ктивних сил, необхідною умовою стабільності економіки, підвищеннядобробуту населення.

Основні матеріали досліджень. Досягнення гідного рівня добро­буту громадян являє собою головну, самостійну цінність у розвинуто­му цивілізованому суспільстві. Тому серед пріоритетів державної по­літики завдання підвищення рівня життя населення і особливо покра­щення житлових умов на основі відновлення вагомого економічного зростання має бути поставлене на одне з перших місць.

Розуміючи це, більшість країн світу, економіка яких знаходилась у кризі, в програмах виходу з цього стану визначали одним з головних напрямів розбудову житлової сфери. Саме їй відводилась роль локо­мотива, спроможного підняти економіку. В Індонезії, наприклад, окремо розроблялись спеціальні програми розвитку житлового секто­ра, враховуючи не тільки його економічне, а й особливе соціальне значення. Ефект від такої уваги до житлової сфери в цих країнах був надзвичайно великим.

Пояснюється це тим, що будівництву житла притаманний найбі­льший мультиплікаційний ефект. На будівництво житла прямі постав­ки ресурсів здійснюють понад 70 галузей, а з урахуванням побічного впливу на інші галузі (побутова техніка, освітлювальні й опалювальні прилади, меблі, посуд, банківська сфера тощо) перелік їх набагато бі­льший. Відомо, що на одиницю інвестицій у будівництво житла, його ремонт та утримання йде додатково більше 3,5 одиниць інвестицій в інші галузі народного господарства. До того ж показник мультипліка­тора залежить від ступеня розвитку будівельної галузі та житлового будівництва, номенклатури ресурсів, що в ньому використовуються, рівня забезпеченості громадян житлом, станом житлового фонду, культурою будівництва, рівня доходів населення тощо [4].

Виходячи із становища, що склалося в Україні, найважливішим завданням є створення ситуації, коли більша частина економічно ак­тивного населення буде впевнена в можливості досягнення для себе і своїх близьких (у найближчому майбутньому) сучасних стандартів рівня життя, особливо у сфері житлового забезпечення. Вирішення цього завдання вимагає, по-перше, формування стійкої тенденції по­стійного поліпшення такого рівня, а, по-друге, прийняття зобов' язання держави щодо сприяння досягненню кількісно визначених цілей, що стосуються інтересів мільйонів громадян країни. Фактично йдеться про те, що чим швидше населення досягне споживчих стандартів інду­стріального суспільства, тим раніше Україна стане на шлях сучасного технологічного розвитку [1].

Зазначимо, що управління процесами відтворення житла поєдна­не з вирішенням комплексу завдань, взаємопов' язаних за часом, ре­сурсами, багатьма галузями та іншими параметрами на довгострокову перспективу, і потребує узгодження довгострокових комплексних рішень і поточних витрат ресурсів.

Для розв' язання цієї суперечності, на наш погляд, кращим ін­струментом є програмно-цільовий підхід (ПЦП). Він набув найбільш широкого розмаху в США під час упровадження таких популярних систем, як «Система планування-програмування-розробки бюджету». Її застосуванням пояснюється значне підвищення могутності збройних сил США, досягнуте в процесі їхнього переоснащення, а також успіхи в реалізації ряду соціальних програм. Використання такого підходу в міжгалузевому регулюванні економіки пов' язане з проблемами керу­вання науково-технічним прогресом і плануванням народного госпо­дарства в цілому [10].

У роботі Г.С.Поспєлова викладена нова оригінальна концепція державного планування «від потреб населення». Задоволення цих по­треб повинно бути головною метою функціонування всього виробни­чого комплексу.

Ця концепція і технологія її реалізації докорінно відрізняються від схеми планування, що на той час панувала, «від можливостей галу­зей матеріального виробництва» [3, 7].

Незбалансованість ресурсів, відсутність матеріально-технічного забезпечення, зорієнтованість тільки на адміністративні методи при­зводили до невиконання більшості програм, у тому числі регіональ­них. Тому в період «програмного буму» на перший план висунулася престижність розробки цільових програм, що в ході своєї реалізації найчастіше перетворювалися лише в декларацію про наміри [6]. Однак це було пов' язано не з недоліками власне програмно-цільового підхо­ду, а з половинчатістю, логічною незавершеністю, недосконалістю системи господарського керування. Цілком справедливо стверджують А.Е.Когут, В.Е.Рохчин, А.А.Румянцев і О.П.Литовка, що "програми були значною мірою сумою галузевих проробок, тоді як проблеми міжгалузевого характеру відходили на другий план" [8].

Соціально-економічні проблеми, пов'язані з диспропорціями в розвитку галузей соціально-побутової інфраструктури, що нагромади­лися в регіонах у 80-90-х роках, для свого вирішення вимагають взає­модії та координації багатьох підприємств різних галузей господарст­ва. Особливу актуальність така взаємодія набуває у зв'язку з необхід­ністю вирішення в регіонах нових проблем, пов'язаних із створенням системи соціального захисту населення, що повинна пом' якшити не­гативні результати впливу «шокових» методів і реформ. Причому, ці дії повинні бути організовані як у кожному конкретному регіоні, так іна рівні народного господарства за участю органів державного управ­ління галузями.

Таким чином, вирішення проблем відтворення житла припускає визначений механізм міжгалузевої координації на основі узгодження інтересів різних суб'єктів господарювання. Ефективна міжгалузева взаємодія може бути організована шляхом формування (до початку процесу виробництва) несуперечливої, якісно й кількісно визначеної мети, реалізація якої необхідна населенню для поліпшення житлових умов. При цьому досягнення мети повинно бути вигідним для госпо­дарських суб' єктів. Необхідна також концентрація та централізація ресурсів, достатніх для виконання заходів, що забезпечать досягнення поставленої мети.

Розглядаючи новий економічний механізм регіонального й місце­вого самоврядування, можна зробити висновок про принципову необ­хідність використання програмно-цільового методу, що дозволяє здій­снити централізацію дій як при формуванні стратегії вирішення жит­лових проблем, так і при визначенні ресурсного забезпечення її вико­нання. Однак застосування програмно-цільового методу в сучасних умовах ринкової економіки відрізняється від його використання в ми­нулому. Для забезпечення результативності застосування цього мето­ду в сучасних умовах особливої ваги набуває розробка ефективних систем моніторингу відтворення житла, яка, по суті, має стати складо­вою частиною управління цим процесом з активними зворотними зв'я-зками-параметрами, що впливають на його зміну. Потреба у створенні такої системи моніторингу полягає в необхідності прийняття науково виважених управлінських рішень в умовах трансформації економіки й реформування житлового сектора.

Перспективні напрямки застосування інформаційних систем у мі­стобудуванні засновані на аналізі даних по територіях міста і його за­будови (зонінг чи правила забудови) з їх наступним моніторинговим режимом у банках даних, що дозволить забезпечити органи влади лег­кодоступною, повною, достовірною і постійно оновлюваною інформа­цією. Вирішення даної проблеми має сприяти застосуванню інтегро­ваних інформаційних систем моніторингового типу, де можливо пред­ставити такі дані:

кадастри землі, земельних ділянок, нерухомості і пам'ятників архі­тектури, об'єктів інженерного забезпечення (по підсистемах), мереж, рекреацій і об'єктів відпочинку й розваг, екологічних зон та ін.;

облік господарсько-комерційної й підприємницької діяльності з прив'язкою до територій;

облік належності міських об'єктів, приватизаційні реєстри;демографічні дані з різними зрізами й характеристиками;

облік містобудівної документації (пооб'єктно, територіально, структурно та ін.).

Одним із складних завдань при розробці й реалізації цільових програм є прогнозування результатів, оцінка та аналіз ефективності програм соціально-економічного розвитку. Це завдання покликаний вирішувати грамотно організований моніторинг цільових програм від­творення житла.

Отже, ціллю моніторингу цільових програм (ЦП) є досягнення максимально можливої соціально-економічної ефективності їх реалі­зації.

Моніторинг ЦП проводиться для вирішення наступних завдань: добір ЦП, що найбільш ефективно впливають на соціально-економічну ситуацію в умовах обмеженості бюджетних коштів на їх­ню реалізацію;

координація взаємодії керівників ЦП з метою підвищення компле­ксності й результативності ЦП;

систематичний контроль за ходом виконання ЦП, одержання та узагальнення інформації про фінансування їхніх заходів;

визначення ступеня досягнення цілей ЦП і характеру впливу на соціально-економічну ситуацію в муніципалітеті;

систематичне забезпечення міських органів представницької і ви­конавчої влади інформацією про виконання ЦП.

Об'єктами моніторингу ЦП є пропозиції на розробку ЦП, проекти ЦП, а також затверджені представницьким органом і прийняті до фі­нансування соціальні й економічні програми.

Моніторинг передбачає постійне спостереження за ЦП на всіх етапах їхньої розробки й реалізації, від аналізу проблеми до контролю виконання, і включає програмний аналіз та програмну оцінку.

Програмний аналіз проводиться на стадії розробки ЦП і передба­чає можливість визначення кращого варіанта на основі вивчення аль­тернативних проектів ЦП. В основі програмного аналізу лежить співс-тавлення передбачуваних витрат з очікуваними результатами альтер­нативних варіантів реалізації аналізованої програми.

Критеріями вибору варіанта ЦП є: конкретність і вирішеність за­дач, визначеність і оптимальність термінів реалізації, реальність і об­ґрунтованість обсягів фінансування, залучення позабюджетних джерел фінансування, вирішення міжвідомчих проблем ЦП, високий ступінь впливу на програмну область і соціально-економічну ситуацію в місті в цілому, ефективність реалізації ЦП.

Система керування проектами - це моніторингова програма для контролю за ходом виконання складних проектів (міське будівництво по підсистемах: забудова, промисловість, транспорт, мережі і т.п.) з метою зниження витрат і своєчасного закінчення будівництва. Конт­роль процесу здійснюється за допомогою розроблених мережних і ка­лендарних графіків, прогнозів відповідно реальної ситуації з оцінкою наслідків і коригуванням управлінських дій. Програми даного типу надає Великобританія в особі компанії «Ідісає Маnаgеmеnt Зуєіетє». Її програмний продукт відомий під торговою маркою «Аііетіє» і дозво­ляє істотно скоротити терміни робіт із реалізації (20-50%).

Система єдиної розвиненої містобудівної інформаційної бази до­зволить міській владі, проектувальникам, замовникам, забудовникам та іншим зацікавленим особам мати необхідну інформацію, зафіксова­ну в банках даних, що завжди «під рукою». Забезпечуючи комплекс­ність документації, вона дозволить вилучити рутинну роботу з пошуку й тиражування. Надання цієї системи на сервісній основі різним відом­ствам дасть змогу технологічно об' єднати їхню роботу, забезпечити якість поданого матеріалу і його відновлення, раціонально зв' язати «обмінні» операції показниками і даними. Це далеко не повний перелік переваг упровадження інформаційної містобудівної системи, що пови­нна мати структуру, яка включає паспортизацію різноманітних кадаст­рів: земельного, інвестиційного, землекористування та нерухомості, реєстри пам' ятників архітектури і дорогих біоценозів та інших компо­нентів і елементів міського середовища й підсистем. Інтегрована міс­тобудівна система, побудована на основі «зворотних зв' язків» за сис­темою моніторингу з безперервним чи періодичним постачанням ін­формації з підсистем і елементів структури, сприятиме ритмічній, які­сній роботі органів управління, забезпечуючи швидкодію як планово-проектної діяльності, так і оперативного управління.

Такий цілеспрямований і комплексний підхід дозволить:

швидко визначати суперечності, «провали» і недоробки в містобу­дівній політиці, сприяти реалізації довгострокових програм (ген­планів) розвитку міста за структурними складовими, у тому числі в житловій забудові, її реконструкції, інженерному забезпеченні і транспортній інфраструктурі та ін.;

приймати рішення на другому рівні проектування (міські програ­ми і проекти), «вбудовуючи» необхідні об' єкти і мобільно «лікві­дуючи» безперспективні й випадкові;

визначати ефективність існуючого використання територій, забу­дови, об' єктів, земель і вносити необхідні корективи;забезпечувати просування реформ як з приватизації власності, так і з оподатковування із здійсненням оперативного контролю [5].

Наступним етапом реорганізації інформаційної системи, як пока­зує закордонний досвід, повинно стати створення спеціалізованих ін­формаційних систем.

Проектування житла треба удосконалювати за декількома напря­мками, що забезпечують перехід до гнучких технологій спорудження житлових будинків. Для цього потрібно розвивати прогностичне, екс­периментальне проектування, яке завершується виготовленням макетів квартир або житлових будинків із повним набором технічних засобів надомної праці. На основі соціологічних досліджень споживчої якості зразків перспективного житла можуть бути одержані необхідні моди­фікації і вивчений попит на них у різних потенціальних користувачів, уточнені потреби в матеріалах і новому обладнанні.

Метод проектного прогнозування направлений на виявлення і об­ґрунтування життєздатних типів житла, виробничих об' єктів і громад­ських будинків, а також споруд, в яких розподілена й організована вся сукупність функцій, що охоплює відтворення людини і сім' ї, її суспі­льного обслуговування та побуту. Йдеться про усунення суперечнос­тей розподілу функцій між індивідуальним та суспільним у людині й середовищем мешкання. Це співвідношення має закріплюватися в ти­пології житлових, загальногромадських і виробничих приміщень.

Перехід до ринкових відносин у суспільстві змушує індивідуалі­зувати способи й архітектурний простір життєдіяльності громадян. Досягнення цього можливе за рахунок забезпечення системного прое­ктування та індивідуального будівництва житла нових поколінь. Упри­тул до цього підійшли проектувальники й будівельники Києва.

Якщо розглядати систему моніторингу на рівні міста, то на основі вивчення ринкових умов і потреби в житлі можна її розбити на сім взаємопов'язаних підсистем: 1 - вивчення попиту на житло; 2 - ви­вчення ресурсів на відтворення житла; 3 - фінансування будівельних робіт; 4 - забезпечення ресурсами; 5 - управління ресурсами; 6 - ви­вчення поведінки конкурентів і врахування впливу зовнішнього сере­довища; 7 - вивчення світових досягнень у житловому будівництві, а також інформаційних технологій економічних відносин. Схема взаємо-зв' язків між цими підсистемами наведена на рисунку.

У кожній з підсистем вирішуються відповідні завдання. У підсис­темі 1 за допомогою наукових методів визначено фактори та залеж­ність попиту від них на житло. Особливу увагу звертають на визна­чення платоспроможного попиту в районах, де відтворюватиметься житло, величини фактора платоспроможності з урахуванням доходівзамовників та можливості їх використання на придбання житла, варто­сті житла та засобів оплати за житло, можливості отримання кредитів та наявність ризику при придбанні житла.

 

Система моніторингу відтворення житла

k

 

1. Визначення попиту на ^ житло

2.Визначення ресурсів

 

1

 

 

.      1 ________________________ :

 

3.Фінансування будівельних ^ робіт

4.Забезпечення ресурсами

 

 

 

 

. ..

 

 

5.Управління ресурсами        ^ ^ *1

б.Вивчення поведінки конкурентів

 

 

7. Вивчення світових досягнень у житловому будівництві

Взаємозв'язки між підсистемами моніторингу відтворення житла

Оцінку наслідків ЦП проводять щорічно на основі звітів про ви­конання ЦП за минулий рік, аналізу фінансування за рік, результатів соціологічних опитувань населення та іншої інформації. Оцінка перед­бачає використання методів конкретних соціологічних досліджень, аналітико-вартісних методів (аналіз витрат, аналіз «витрата-користь», аналіз «витрата-результат»). На основі цих даних отримують залеж­ність між попитом на житло і факторами, що його визначають, за до­помогою економетричних моделей, проводять аналіз отриманих ре­зультатів і передають цю інформацію в 2-гу і 3-тю підсистеми.

У 2-й підсистемі розраховують потребу в ресурсах на відтворення житла за допомогою балансових методів. Окремо визначають потребу в ресурсах, які можливо виробити в Україні, а також ресурси, які по­трібно ввезти з-за кордону. Ці дані передають у 3-тю і 4-ту підсистеми.

У 3-й підсистемі визначають обсяги фінансування будівельних робіт на відтворення житла. Окремо розраховують обсяг фінансування за рахунок власних коштів, державних коштів, випуску акцій, залучен­ня коштів населення, інвестиції від зацікавлених підприємців. Визна­чають також вартість залучення коштів і величину ризику отримання цих коштів.

Ці дані передаються в 4-ту і 5-ту підсистеми, в яких визначають обсяги ресурсів, які забезпечуються фінансуванням, і знаходять реко­мендації щодо зниження ступеня ризику під час їх отримання. Особ­ливу увагу звертають на знаходження імовірності отримання ресурсів у повному обсязі і на основі цього вираховують середні значення мож­ливого залучення ресурсів та розподілу їх по районах та будівельних фірмах. Для цього можна використати економіко-математичні методи оптимального розподілу ресурсів. Цю інформацію передають в б-ту підсистему, де вона коригується на основі вивчення можливого впливу конкурентів на діяльність фірм, які займаються відтворенням житла.

У 7-й підсистемі зосереджуються знання з нових технологій, еко­номічних важелів та інформаційних технологій в галузі відтворення житла.

Залежно від форми власності фірми можуть об'єднуватися для обміну інформацією і співробітництва різними способами.

У результаті виконаних досліджень стає можливим більш доско­нало й ефективно формувати житлову політику України щодо вико­нання ст.47 Конституції України "Кожний має право на житло...".

Висновок з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку в тому, що ці знання будуть використовуватися для розвитку системи моніторингу відтворення житла на рівні держави (уряду), галузі (міністерства), окремих ланок галузей (фірми, підпри­ємства, об' єднання). На кожному рівні будуть визначатися свої за­вдання відповідно до чинного законодавства та можливостей.

1.Яременко Ю.В. Избр. труды в трех книгах Кн.3. Приоритеты структурной по­литики и опыт реформ. - М.: Наука, 1999. - 241 с.

2.Крушевський А.В., Степурін І.М. Системне дослідження фінансово-економічних об'єктів. - К.: Самміт-Книга, 2000. - 72 с.

3.Трансформація будівельного комплексу України / За ред. М.П.Педана. - К.: Па­рламентське вид-во, 2001. - 235 с.

4.Каплан Л.М. Стабільність будівельного ринку - у консолідації всіх його учасни­ків // Будівельний щотижневик. - 2001. - №1.

5.Губина М.В. Основы градостроительного менеджмента и мониторинга: Уч. по­собие. - К.: ВИРА - Р, 2002. - 248 с.

б.Воронин А.Г. Муниципальное хозяйство и управление: проблемы теории и практики. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 176 с.

7.Чистов Л. М. Социальная защита в системе эффективного управления. - СПб.: ИСЭП РАН, 1994. - С.

8.Когут А.Е., Литовка О.П., Рохчин В.Е., Румянцкв А.А. Экономика крупного го­рода: Проблемы структурной перестройки. - СПб.: ИСЭП РАН, 1994. - С. 62 - 63.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О П Бичков - Актуальні питання відтворення житла в україні