Дудар - Динаміка міжособистісної перцепції старшокласників - страница 1

Страницы:
1  2  3 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

Дудар Олена Василівна

УДК 159. 937

ДИНАМІКА МІЖОСОБИСТІСНОЇ ПЕРЦЕПЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент

Хомич Галина Олексіївна,

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний

педагогічний університет

імені Григорія Сковороди»,

професор кафедри загальної

та практичної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Власова Олена Іванівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри соціальної психології та психології розвитку

кандидат психологічних наук Матяш-Заяц Людмила Петрівна,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, доцент кафедри психології

Захист відбудеться 17 грудня 2008 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.10 в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий «15» листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Л. В. Долинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне суспільство характеризується динамікою соціальних процесів, що призводить до підвищення кількості міжособистісних контактів людей. Сприймання іншої особистості, побудова її образу є невід'ємним компонентом процесу міжособистісної взаємодії. Очевидно, що адекватність відображення об'єкта перцепції, точність виділення його найбільш суттєвих деталей визначають специфіку переживань і ставлень, успішність спільної діяльності суб'єктів взаємодій.

Рання юність - пора важливих інтелектуальних, емоційних, моральних та вольових змін. Міжособистісна взаємодія у цьому віці набуває особливої значущості, оскільки одним з провідних його потреб стає прагнення до близьких особистісних контактів. У цей період юнак глибше осмислює свої переживання, а також більш адекватно сприймає й оцінює свої якості. Таке рефлексування відбувається на основі знань про інших людей та взаємодії з ними.

Старшокласники переживають інтенсивний розвиток оцінних здібностей, у них виокремлюється здатність розуміти внутрішній емоційний стан людини. У своїх оцінках старші учні намагаються орієнтуватись на сформовані еталони. Діапазон суджень про об'єкт сприймання визначає внутрішньо прийнятний зразок, який виступає в ролі ідеалізованого образу, і саме на нього свідомо чи несвідомо орієнтується юнак, оцінюючи партнерів по взаємодії.

В образі людини, яку сприймає старшокласник, вагомими є фізичні властивості, особливості зовнішності, виразна поведінка (О. Бодальов, І. Кон, В. Куніцина). До того ж, у цьому віці розширюється обсяг та підвищується рівень адекватності оцінювання властивостей інших людей, значно збагачується коло використовуваних категорій і понять, знижується категоричність суджень та виявляється їх більша гнучкість і різнобічність. У фізичному образі іншої людини починають виокремлюватись властивості, що відображають своєрідність її особистості як об'єкта сприймання. Суттєвої значущості надається динамічним, експресивним характеристикам людини, що пов'язано зі збільшенням частоти фіксувань емоційно-динамічних проявів, які в умовах взаємодії виконують регулятивну функцію.

У процесі спільної діяльності та спілкування юнаків сформований образ іншої людини поступово змінюється, уточнюється, доповнюється, що свідчить про фазовість міжособистісної перцепції: спершу відбувається безпосереднє чуттєве відображення зовнішності, виразної поведінки та вчинків людини; потім здійснюється інтерпретація того внутрішнього психологічного змісту, який приховується за зовнішньою формою

 (Ю. Жуков, В. Панфьоров, Я. Український).

Феномен міжособистісної перцепції досліджувався багатьма вітчизняними та зарубіжними науковцями. Так, у сучасних умовах вже виконано широкий спектр досліджень, спрямованих на вивчення процесу формування образу іншої людини та створення першого враження про неї (Т. Данильченко, Г. Дьяконов, І. Цимбалюк), виявлено психологічні механізми виразної поведінки людини та визначено специфіку «прочитання» цієї інформації іншими людьми (Є. Бажин, Я. Вальсинер, В. Лабунська, М. Мазманян). Вивчалися механізми соціальної перцепції (В. Агєєв, Г. Андрєєва, І. Кон, В. Фомічева, Т. Хайдер) та соціально-перцептивні характеристики спільної діяльності (Х. Теджфел, С. Фрейзер, А. Хараш, А. Юркевич). Значна кількість досліджень стосувалась експериментального вивчення соціального статусу людини в групі та його впливу на оцінку інших людей (І. Волков, А. Крикунов, Р. Кричевский, М. Савін, Н. Федотова). У вітчизняній психології досліджувалися особливості міжособистісного сприймання у різних сферах життєдіяльності та спілкування людини (С. Максименко, М. Пірен, В. Циба, Н. Чепелєва, Ю. Швалб тощо). Окремі роботи стосувались вивчення специфіки міжособистісної перцепції у наукових і виробничих колективах (В. Агєєв, Т. Базаров, В. Соловйов, А. Свенцицький, І. Шинкаренко); у спорті (А. Марженя, Т. Миронова, М. Новіков); у педагогічному процесі (І. Булах, Л. Долинська, О. Грейліх, Є. Дубовська, О. Киричук, Я. Коломінський, Л. Савенкова, Т. Яценко). Останнім часом з'явились експериментальні роботи, в яких актуалізовано специфіку комунікативної поведінки особистості в умовах соціальної депривації (В. Вінс, Г. Хомич). У віковому аспекті перцептивні процеси вивчались супідрядно, переважно у контексті дослідження інших проблем, зокрема, соціальних здібностей (О. Власова), формування відповідальності (М. Савчин).

Водночас проведений аналіз показує, що проблема динаміки міжособистісної перцепції особистості у ранньому юнацькому віці на експериментальному рівні залишається малодослідженою. Таким чином, соціальна значущість проблеми та її недостатнє експериментальне вивчення на сучасному етапі й зумовили вибір теми нашого дослідження "Динаміка міжособистісної перцепції старшокласників".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри загальної та практичної психології ДВНЗ «Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди» - «Розвиток особистості в різних умовах соціалізації», затверджена Вченою радою ДВНЗ «Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди» (протокол №7 від 29.07.05 р.) та узгоджена Радою з координаціїнаукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №5 від 22.05.2007 р.).

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності міжособистісної перцепції у ранньому юнацькому віці, експериментальному виявленні соціально-психологічних чинників її динаміки та розробленні й впровадженні комплексної програми розвитку цього феномену у старшокласників.

Відповідно до поставленої мети нами були визначені наступні завдання дисертаційного дослідження:

- визначити теоретичні підходи до вивчення проблеми міжособистісної перцепції у ранньому юнацькому віці;

- обґрунтувати критерії та виявити рівні сформованості міжособистісної перцепції учнів старших класів;

- виявити соціально-психологічні чинники, що визначають вікові та гендерні зміни у міжособистісній перцепції старшокласників;

- обґрунтувати та апробувати програму розвитку міжособистісної перцепції старшокласників як суб'єктів взаємодії.

Об'єкт дослідження - міжособистісна взаємодія у ранньому юнацькому віці. Предмет   дослідження   -   динаміка   міжособистісної   перцепції   у ранньому юнацькому віці.

Методи дослідження. У процесі дослідження для досягнення мети і вирішення поставлених завдань використано комплекс теоретичних (системний аналіз, порівняння, узагальнення та систематизація науково-практичних та дослідницьких даних), емпіричних (спостереження, бесіда, анкетування, констатувальний та формувальний експерименти) та статистичних (аналіз середніх величин, кореляційний та кластерний аналіз, методики на визначення достовірності відмінностей між досліджуваними психологічними показниками (за критерієм t-Ст'юдента) методів.

Для досягнення цілей дослідження було застосовано комплекс конкретних методик: з метою вивчення повноти та спрямованості міжособистісної перцепції старшокласників використано модифіковану методику вільного опису; для визначення міри усталеності знань про об'єкт перцепції - гнучкості сприймання - методику А. Еткінда. На основі застосування «оцінних листів» (за Г. Андрєєвою) отримано «портрет ідеального однокласника», що суттєво доповнило показники про домінуючі якості іншого у структурі міжособистісної перцепції старшокласника. Для дослідження типів сприймання групи старшокласниками застосовувалася анкета О. Мойсейнова, а визначення   статусу   суб'єкта   перцепції   у    системі   міжособистісних стосунківздійснювалося за допомогою соціометричної процедури. З метою вивчення проявів емпатії використано методику діагностики рівня емпатійних здібностей (В. Бойко) та тест-опитувальник А. Мехрабієна і Н. Епштейна.

Дослідно-експериментальна робота проводилася впродовж 2004-2008 років на базі Ніжинського обласного педагогічного ліцею Чернігівської обласної ради, Тернопільського педагогічного ліцею, школи-гімназії №6 м. Переяслав-Хмельницький, ЗОШ І-ІІІ ступеня №5 м. Переяслав-Хмельницький. В експерименті приймало участь 138 учнів старших класів.

Наукова новизна та теоретичне значення полягають у тому, що:

- вперше систематизовано та окреслено цілісну картину динаміки міжособистісної перцепції учнів старших класів; визначено критерії (повнота, гнучкість, спрямованість) та рівні міжособистісної перцепції старшокласників (інтегрований, ситуативний, примітивний); експериментально досліджено вікові та гендерні зміни міжособистісної перцепції у ранньому юнацькому віці; обґрунтовано вплив соціально-психологічних чинників на динаміку міжособистісної перцепції учнів старших класів; виокремлено основні детермінанти (емоційне відгукування, емоційно-ціннісне ставлення, нормативні переваги), що визначають зміну динамічного образу об'єкта сприймання; запропоновано психологічну модель міжособистісної перцепції старшокласників;

- розширено та доповнено наукові уявлення про специфіку міжособистісної перцепції старшокласників, зокрема, виявлено особливості побудови образу сприймання у ранньому юнацькому віці; уточнено сутність поняття міжособистісної перцепції старшокласників;

- набуло подальшого розвитку знання з проблематики змісту міжособистісної перцепції (її структури, компонентів, функцій); обґрунтування особливостей розвитку міжособистісної перцепції в онтогенезі (у ранньому юнацькому віці).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що апробовано психодіагностичний комплекс методик для вивчення динаміки міжособистісної перцепції старшокласників; виявлено психологічні особливості прояву міжособистісної перцепції у ранньому юнацькому віці. Розроблена комплексна програма розвитку міжособистісної перцепції старшокласників; методичні рекомендації стануть корисними практичним психологам і вчителям у процесі оптимізації міжособистісної взаємодії старшокласників. Отримані теоретичні та експериментальні результати дослідження можуть бути використані викладачами ВНЗ під час викладання таких навчальних курсів: «Загальна психологія», «Вікова психологія», «Соціальна психологія» та «Психологія спілкування».

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес учнів Ніжинського обласного педагогічного ліцею Чернігівської обласної ради (довідка №41 від 24.06.2008р.), навчально-виховний процес учнів Тернопільського педагогічного ліцею (довідка №239 від 23.06.2008р.), учнів школи-гімназії №6 м. Переяслав-Хмельницький (довідка №247 від 22.05.2008р.), учнів ЗОШ І-ІІІ ступеня №5 м. Переяслав-Хмельницький (довідка №63 від 19.05.2008р.), ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (довідка

№758 від 24.06.2008р.).

Апробація результатів дослідження. Теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження доповідалися і були схвалені на Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2006); науково-практичній конференції «Стратегія психологічного, біологічного та соціального розвитку особистості» в рамках щорічних міжнародних наукових зустрічей: «Якість життя в Україні-3000: реабілітаційні та рекреаційні аспекти» (Миколаїв, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді» (Ніжин, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми духовності в психології розвитку особистості» (Ніжин, 2008); Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Формування професійних цінностей майбутніх педагогів та шляхи їх реалізації у практичній діяльності» (Переяслав-Хмельницький,

2008).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертації, результати експериментального дослідження, висновки висвітлені у 8 друкованих працях, серед яких 7 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (271 найменування), додатків. Основний зміст дисертації викладено на 187 сторінках комп'ютерного набору і містить 21 таблицю і 7 рисунків на 8 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 258 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми; визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дисертаційного дослідження; здійснено аналіз методологічних та    теоретичних    засад    міжособистісної    перцепції;    презентовано    методи таекспериментальну базу дослідження; висвітлено наукову новизну, практичну цінність роботи; наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади дослідження міжособистісної перцепції» визначається сутність поняття соціальної і міжособистісної перцепції, аналізуються наукові підходи та концепції вивчення досліджуваної проблеми у зарубіжній та вітчизняній психології; розкриваються вікові особливості розвитку міжособистісної перцепції у ранньому юнацькому віці, розглядається її структура, механізми та чинники.

Соціально-психологічні аспекти проблеми соціальної та міжособистісної перцепції розробляються у зарубіжній психології переважно в межах когнітивних теорій (Дж. Бруннер, Д. Ікес, Ж.-Ф. Леєнс, М. Снайдер, М. Г'юстон), загальним для яких є уявлення про соціальне сприймання й пізнання як процес категоризації. Значна увага зосереджується на дослідженні атрибутивних процесів (К. Девіс, Е. Джонс, Г. Келлі).

У традиційній психології вивчення соціальної перцепції ґрунтується, переважно, на теорії діяльності. В межах системного підходу міжособистісне сприймання розглядається як складний процес, що включає в себе суб'єкт, об'єкт та його образ і власне процес міжособистісного сприймання (О. Бодальов, І. Жадан, Ю. Калашнікова, А. Ковальов, О. Кукосян, В. Куніцина, В. Панфьоров, К. Романов). Міжособистісна перцепція визначається як сприймання, оцінка і розуміння людини людиною. Її специфіка порівняно зі сприйманням неживих предметів полягає у більшій упередженості, інтегрованості когнітивного й емоційного компонентів, яскраво визначеному оцінному забарвленні, більш прямій залежності уявлень про іншу людину від мотиваційно-смислової структури діяльності суб'єкта, котрий сприймає іншого як такого. Таким чином, міжособистісну перцепцію можна розглядати як процес переходу від сприймання до оцінювання і розуміння людини людиною, від першого враження до сформованого оцінно-ціннісного ставлення (С. Кондратьєва, В. Худякова, Я. Український).

У процесі взаємодії міжособистісна перцепція виконує важливі функції: мотиваційну, що спонукає суб'єкта сприймання до певних дій; перцептивно-діагностичну, спрямовану на оцінку інших та самого себе; гностично-орієнтувальну, що зумовлює вибір певної поведінки у конкретній ситуації; модифікаційну, що сприяє зміні соціально-перцептивних характеристик учасників комунікативного процесу. Складовими міжособистісної перцепції є: когнітивний компонент (пізнання як сукупність уявлень про об'єкт взаємодії, розуміння його як раціонально-логічне пояснення, прогнозування його станів і процесів); емоційний (міра емпатії, співчуття, співпереживання); діяльнісний (включає результати діяльності та вчинки; міміку, жестикуляцію, пантоміміку, мовлення ­все те, що можуть спостерігати люди один в одному ); мотиваційний (спонукання суб'єкта діяти певним чином) (А. Коваленко, М. Корнєв, М. Обозов, Л. Петровська, Я. Яноушек).

До механізмів міжособистісної перцепції належать: а) пізнання і розуміння людини людиною (ідентифікація, емпатія, атракція, проекція); б) пізнання самого себе у процесі спілкування (рефлексія); в) інтерпретація та прогнозування поведінки партнера по спілкуванню (каузальна атрибуція, стереотипізація, децентрація) (Е. Дубовська, Р. Кричевський, В. Фомічева, Т. Хайдер, І. Цимбалюк).

Аналіз теоретичних джерел дає можливість вирізнити динамічні й змістові характеристики перцептивного образу. До динамічних відносять такі полярні характеристики міжособистісної перцепції: повнота перцептивного образу (загальний обсяг характеристик об'єкта перцепції, що є суттєвими для розуміння його особливостей) - фрагментарність (звуження сфери сприймання об'єкта перцепції, виокремлення його виразних властивостей); гнучкість (міра усталеності знань про об'єкт перцепції в різних ситуаціях взаємодії, сприймання об'єкта перцепції в залежності від ситуації) - ригідність (фіксація певних, незмінних під впливом ситуативних факторів якостей об'єкта сприймання та перцептивного образу). До змістових - особливості спрямованості суб'єкта на визначення певних характеристик партнера по спілкуванню - суб'єктивних якостей (ділових, комунікативних, особистісних), фізичного вигляду (зовнішності), дій та поведінки, а також міру їх значущості (ієрархію) у сприйманні й оцінці об'єкта перцепції (В. Агєєв, Г. Андрєєва, О. Бодальов, Ю.Жуков, А. Хараш, В. Худякова).

На різних вікових етапах онтогенезу перцепція людини набуває розвитку і будується наступним чином: у молодшому і середньому дошкільному віці сприймання об'єкта відбувається на основі опису його конкретних дій та оцінки; у старшому дошкільному і молодшому шкільному віці базується на виділенні окремих психологічних властивостей; починаючи з підліткового віку - на основі здатності до побудови цілісного психологічного портрету.

У ранньому юнацькому віці міжособистісна перцепція суб'єктів, на думку вчених, характеризується збільшенням кількості описових категорій, зростанням їх гнучкості та визначеності у процесі їх використання; підвищення рівня вибірковості, послідовності, складності та інтегрованості інформації. Все це свідчить, що характер сприймання інших людей пов'язаний із розвитком особистості як суб'єкта пізнання (Х. Бі, Г. Дьяконов, І. Кон, С. Кондратьєва, В. Куніцина, Л. Марісова, Л. Мнацаканян, В. Панфьоров, Л. Попова, Ф. Райс, А. Реан, Н. Федотова, Д. Шеффер). Міжособистісна перцепція старшокласників визначається рядом чинників, а саме: фізичних (привабливість, фізичний вигляд,   стать)  та  соціально-психологічних  (попередній  досвід,   спільна діяльність,соціальний статус, емоційно-ціннісне ставлення до партнерів, соціально-психологічний клімат класу, індивідуальні властивості особистості, ціннісно-мотиваційна орієнтація, особистісні якості, зміст образу Я, психічний стан, емоційне відгукування, когнітивний стиль особистості, екзистенціальний досвід, нормативні очікування) (Д. Гамачек, Т. Данильченко, Е. Джоунс, Я. Коломінський, Ю. Лановенко, Е. Нісбет, Л. Росс, Н. Федотова, Дж. Форгес).

Спираючись на здійснений теоретичний аналіз проблеми, розроблено авторську програму експериментального дослідження, спрямовану на вивчення динаміки міжособистісної перцепції старшокласників, вікову та гендерну специфіку її прояву.

У другому розділі - «Емпіричне дослідження динаміки проявів міжособистісної перцепції старшокласників» розглянуто теоретико-методичні аспекти психодіагностичного вивчення динаміки міжособистісної перцепції старшокласників; визначено доцільність використання обраного комплексу психодіагностичних методик; визначено динамічні та змістові характеристики міжособистісної перцепції старшокласників; виявлено особливості міжособистісного сприймання учнів старших класів за віковою та гендерною ознакою.

Констатувальний експеримент проводився у два етапи. На першому етапі процес наукових пошуків та інтерпретація здобутків вчених дали можливість обґрунтувати й виокремити критерії (повнота, гнучкість, спрямованість) розвитку міжособистісної перцепції, визначити психодіагностичний інструментарій зазначеного феномену та зробити аналіз отриманих результатів вивчення показників та рівнів міжособистісного сприймання старшокласників.

За різними якісними і кількісними показниками міжособистісної перцепції, отриманими на основі порівняння результатів проведення методик було визначено рівні розвитку (інтегрований, ситуативний, примітивний) міжособистісної перцепції старшокласників.

Інтегрований рівень притаманний для учнів старших класів, котрі в об'єкті перцепції здатні виділяти значну кількість елементів зовнішності, особливостей дій та поведінки. Описуючи свого однолітка, вони використовують широке коло індивідуальних властивостей та особистісних якостей. Образ об'єкта перцепції є багатоаспектним та цілісним. У побудові образу свого однокласника старшокласники, з одного боку, мають стійкі знання про об'єкт перцепції, а з іншого - здатні враховувати вплив обставин на процес його спілкування з оточуючими людьми; у них відсутня фіксація на певних якостях особистості. У взаємодіях старшокласники спрямовані не лише на різномаїття одиниць аналізу (зовнішність, поведінка, індивідуальні риси, особистісні якості тощо), алей здатні оцінювати та встановлювати супідрядні зв'язки (ієрархію ознак) у динамічному образі перцепції.

Ситуативний рівень властивий старшокласникам, які в образі свого однокласника виділяють помірну кількість елементів фізичного вигляду та поведінки. Для них характерним є звуження використання загальної кількості особистісних якостей та індивідуальних властивостей. Учні старших класів не зовсім послідовні у виокремленні стійких ознак об'єктів перцепції. Вони не завжди враховують обставини та їх вплив на поведінку однолітків. Сприймаючи однокласника, учні цього рівня спрямовані на помірну кількість одиниць аналізу. У динамічному образі перцепції вони не завжди чітко оцінюють та визначають значущі для себе характеристики (об'єкти) перцепції.

Примітивний рівень характерний для старшокласників з певною фрагментарністю перцептивного образу, яка характеризується звуженням сфери сприймання об'єкта перцепції. В образі однокласника вони виокремлюють незначну кількість елементів зовнішності та поведінки, індивідуальних властивостей та особистісних якостей. Старшокласники не послідовні у виокремленні стійких ознак об'єктів перцепції. Вони майже не враховують обставини та їх вплив на поведінку однолітків, тобто проявляють ригідність сприймання. Учні спрямовані на обмежену кількість одиниць аналізу об'єкта перцепції. В образі однокласника вони не чітко оцінюють та визначають значущі для себе одиниці аналізу.

Результати констатувального експерименту дали можливість зафіксувати певну динаміку міжособистісної перцепції старшокласників за віковою та гендерною ознакою. Виявлені відмінності представлено на рис. 1.

Рис 1. Динаміка міжособистісної перцепції старшокласників за віковою і

гендерною ознакою

Результати констатувального експерименту (рис 1.) засвідчили, що порівняно з 10 класом в 11 класі зростає кількість учнів старших класів з інтегрованим рівнем сприймання (з 8,7% до 15,2%). Водночас, отримані дані свідчать про те, що відносно незначна кількість старшокласників зазначає в об'єкті перцепції широке коло ознак, які характеризують фізичні властивості (колір волосся, зріст, оформлення зовнішності), індивідуальні якості (особистісні, ділові, комунікативні) та поведінкові прояви. Образ об'єкта перцепції учнів 11 класу визначається більш розширеною сферою сприймання іншої людини та багатоаспектністю її відображення. Старшокласники здатні відокремлювати стійкі якості однокласників від ситуативних проявів їх особистості, щозумовлені впливом обставин, і визначають їх поведінку в певний момент взаємодії; характерним є більш рівномірне використання одиниць аналізу іншого (зовнішність, поведінка, якості).

Поряд з цим, з 10 по 11 клас дещо зменшилася кількість старшокласників з ситуативним рівнем сприймання (з 79,7% до 77,6%). Виявлено, що більшість представників обох вікових груп в об'єкті перцепції відмічають достатню кількість характеристик та властивостей. Однак, викликає зацікавленість факт звуження сфери сприймання учнів 11 класу, що може свідчити про зростання ролі емоційного ставлення до партнера або знецінення певних одиниць аналізу перцептивного образу. У процесі побудови образу однокласника відбувається вибіркове врахування дії обставин на поведінку однокласника, що призводить до певної усталеності його образу. Описуючи іншого, досліджувані зазначають не всі можливі одиниці аналізу, що значно збіднює уявлення про його особистість.

В 11 класі, порівняно з 10 класом, знизилась кількість досліджуваних з примітивним рівнем сприймання (з 11,5% до 7,2%). Констатовано, що з віком зменшується кількість старшокласників, яким притаманна фрагментарність і ригідність перцептивного образу. Водночас сприймання іншого характеризується однобічністю та звуженістю відображення одиниць аналізу. У цілому було виявлено, що за умови позитивного ставлення до об'єкта сприймання значно зростає кількість учнів старших класів з високим та середнім рівнем прояву динамічних та змістових характеристик міжособистісної перцепції.

У ході емпіричного дослідження, в межах якого було використано кластерний аналіз, нами була зафіксована певна специфіка у проявах міжособистісної перцепції представників різної статі. Відзначаємо, що загальний розподіл за показниками визначених рівнів у дівчат і хлопців має схожу тенденцію: з віком поступово підвищуються кількість старшокласників з інтегрованим рівнем сприймання та знижується з ситуативним та примітивним.

Як видно з рис. 1, інтегрований рівень сприймання як в 10, так і в 11 класах демонструють частіше дівчата (9,0% і 17, 0% відповідно), ніж хлопці (8,0% та 12,0%). Це свідчить про те, що образ об'єкта перцепції у дівчат є більш різностороннім. Вони повніше сприймають характеристики та властивості, які притаманні однокласникам, оцінюють поведінку оточуючих, виходячи із ситуації взаємодії. Що стосується показників ситуативного та примітивного рівнів, то у дівчат і хлопців як в 10, так і в 11 класі, вони суттєво не відрізняються.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Дудар - Динаміка міжособистісної перцепції старшокласників