О В Лебідь - Еволюція поглядів на сутність категорії капітал - страница 1

Страницы:
1  2 

Научно-технический сборник №73

шения качества жизни населения и достижением европейских стандар­тов жизни в стране.

Мировой практикой доказано, что инвестиции в человеческий капитал - наиболее эффективные. Именно этим достигается новое качество экономического роста, который утвердился в последние десятилетия в развитых странах. Например, в Западной Европе этот компонент обеспечивает около 75% прироста национального богат­ства, а следовательно, влечет за собой улучшение качества жизни на­селения и демографической ситуации в регионе [9].

1. Бакиров В.С., Николаевский В.Н., Бабак О.И., Яблучанский Н.И. Детерминанты здоровья в зеркале социологического исследования // Вестник МА. - 2003. - №6. -С.10.

2. Гордеева Н.О. Перенаселение или депопуляция // Вестник МСУ. - 2001. - Т.4, №4. - С.13.

3. Доклад о рождаемости в мире, 2003 год. Отдел народонаселения Департамента по экономическим и социальным вопросам Секретариата Организации Объединенных Наций // www.un.org.

4. Мир и Россия / Рост населения мира // www.economicus.ru.

5. Народонаселение, окружающая среда и развитие. Краткий доклад. Организация Объединенных Наций, Нью-Йорк, 2001 год // www.un.org.

6.Обзор и оценка прогресса, достигнутого в реализации целей и задач Программы действий Международной конференции по народонаселению и развитию. Доклад за 2004 год. Организация Объединенных Наций, Нью-Йорк, Нью-Йорк, 2004 г. // www.un.org.

7. Почему вымирают русские / Под. ред. И.В.Бестужева-Лады. - М.: Эксмо, 2004. -

288 с.

8. Дехтяренко Ю.Ф., Гринчук Н.М. Демографічна ситуація як індикатор ефективності розвитку регіону (на прикладі м.Києва) // Статистика України. - 2003. -

№3. - С.22.

9. Послання Президента України до Верховної Ради від 30.04.2002 р. „Європейсь­кий вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" // www.president.gov.ua

10. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 рр.) „Шляхом європейської інтеграції" / Авт. кол.: Гальчинський А.С., Геєць В.М. та ін. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - 416 с.

11. European Health For All Database, updated: June 2005 // www.who.int.

Получено 28.08.2006

УДК 330.14.01 О.В.ЛЕБІДЬ

Харківський національний економічний університет

ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА СУТНІСТЬ КАТЕГОРІЇ «КАПІТАЛ»

Досліджуються, узагальнюються та систематизуються погляди на сутність катего­рії „капітал". Розглядаються в хронологічному порядку основні трактовки капіталу, що були узагальнені та систематизовані в підходи та теорії. Виявляється циклічний характерідей щодо розуміння сутності капіталу; проаналізовано та згруповано визначення капі­талу сучасних вчених, а також представлено уточнене визначення поняття „капітал".

У сукупності найважливіших елементів економічної системи сус­пільства поруч з такими категоріями. як виробництво, власність, пра­ця, відтворення, конкуренція та ін. важливе місце посідає капітал.

Капітал є фундаментальним, складним, багатоаспектним, але ра­зом з цим недостатньо дослідженим економічним явищем. Як зазначає П.Самуельсон „теорія капіталу являє собою один з найбільш складних розділів мікроекономічного аналізу" [1], а з точки зору В.С.Поно-маренка, найбільш непізнаним об'єктом дослідження є капітал як са-мозростаюча вартість [2, 3].

Сучасний етап функціонування економіки України характеризу­ється кризовими явищами, що на макрорівні передусім пов' язано з перерозподілом факторів виробництва: землі та капіталу, а на мікрорі-вні з недостатнім досвідом управління важливими складовими успіш­ного бізнесу, серед яких не останнє місце посідає капітал.

Отже, з теоретичної й практичної точки зору проблеми управлін­ня капіталом підприємства є надзвичайно актуальними.

Вагомий науковий внесок у дослідження питань, пов' язаних з ка­піталом підприємства, зробили К.Маркс, І.Фішер, Дж.Р.Хікс, Е.Бру-кинг, І.Т.Балабанов, І.О.Бланк, В.В.Ковальов., А.Г.Грязнова, Т.В.Че-челева, О.Л.Гапоненко, Г.Н.Богачева., Ю.М.Воробйов, О.А.Грішнова [4-18] та ін.

Хоча історія наукового дослідження категорії „капітал" досить тривала, проте універсального підходу до її визначення не існує, що пояснюється складністю та динамічністю капіталу. Змінювались соці­ально-економічні умови функціонування господарств різних епох, так само змінювались та розвивались наукові підходи щодо розуміння та аналізу капіталу. Саме тому важливо з' ясувати сутність та зміст капі­талу підприємства у теперішніх економічних умовах з урахуванням історичного, системного та структурного підходів, що не завжди вра­ховується сучасними авторами.

Так, Ю. М. Воробйов здійснює детальний, але непослідовний опис історичної еволюції категорії „капітал" без структурування зазначених ним концепцій та виокремлює лише два підходи до визначення капіта­лу підприємства: фінансовий та економічний [15]. Проте фінанси і як явище, і як система відносин є частиною економіки. Тому з' ясовуючи економічну сутність капіталу, можна лише сказати, що фінансовий капітал є підвидом капіталу взагалі, оскільки за природною ознакою капітал поділяють на фінансовий, фізичний та інтелектуальний або за класифікацією Ю.М.Воробйова - на фінансовий, матеріальний та не­матеріальний [15].

А. Г. Грязнова зазначає, що „категорія капіталу виникла та розви­вається разом із капіталістичною системою господарювання" і починає розгляд еволюції поглядів на капітал з вчення меркантилістів, яких називає „першовідкривачами" [12]. Передусім, на думку більшості вчених, першими дослідниками капіталу є Аристотель (IV ст. До н.е.), Авіцена (Х-ХІ ст.), Фома Аквінський (ХІІІ ст.) та ін. давньогрецькі, давньоримські та середньовічні діячі [15, 19-28]. Також слід підкрес­лити, що ані меркантилісти, ані пізніші фізіократи ще не вживали тер­мін „капітал", а в його сучасному значенні використовували терміни „гроші", „багатство", „аванси" [14, 25, 26]. Починаючи з концепції ме­ркантилістів, А. Г. Грязнова аналізує всі існуючі теорії капіталу, проте їх представлення не є достатньо структурованим.

Г. Н. Богачова, Б. А. Денисов обмежуються розглядом декількох концепцій капіталу, не розглядаючи теорію всеосяжного капіталу І. Фішера, теорії людського та інтелектуального капіталу [14]. Аналогі­чно С. А. Сисоєв, Р. А. Косінський не досліджують дві останні теорії [27,

28].

І. О. Бланк, І. Т. Балабанов, В. В. Ковальов досліджують капітал під­приємства як цілісність, але при цьому по суті розглядають лише фі­нансовий капітал або фінансовий та фізичний та не розглядають інте­лектуальний [9-11].

Отже, основними невирішеними проблемами є відсутність струк-турованого та системного дослідження поглядів на капітал, визначення та розгляд капіталу підприємства без урахування всіх його природних форм: фінансової, фізичної, інтелектуальної, та системи характерис­тик: динамічності, цілісності, структурованості, інтегрованості тощо.

Метою даної роботи є узагальнення підходів до визначення сут­ності капіталу підприємства та уточнення його змісту. Відповідно до мети були поставлені наступні завдання: 1) дослідження еволюції на­укових поглядів на категорію „капітал; 2) структуризація теорій та підходів до визначення категорії „капітал"; 3) аналіз визначень капіта­лу підприємства сучасних авторів; 4) уточнення сутності та змісту ка­піталу підприємства як економічної категорії з урахуванням новітніх тенденцій науки.

З позиції виділених вище історичного, системного і структурного підходів можна запропонувати принципову схему теорій та підходів до визначення капіталу (рис.1).

З урахуванням найперших спроб охарактеризувати явище капіта­лу всі підходи слід поділити на наукові та донаукові.

Так, за часів Античності та Середньовіччя, коли інститут наукивзагалі та економічної науки зокрема не був достатньо розвинутим, а всі знання людства були представлені у філософії, фольклорі та теоло­гії, сукупність поглядів на капітал мала донауковий характер. Капітал за тих часів - це передумова і результат хремастики у Аристотеля, один з факторів життя у Авіцени, гріховна жага до наживи у І.Злато­уста, Августина Блаженного і Ф.Аквінського [14, 19-21, 25].

Рис.1 - Структурно-часова схема теорій та підходів до визначення категорії «капітал»

Наукові підходи в свою чергу поділяються на загальні та часткові. Загальні підходи існували за часів становлення, розвитку та занепаду індустріального суспільства до поч. ХХ ст. До них слід віднести на­ступні концепції: грошова, натуралістична, системна теорія К.Маркса та теорія всеосяжного капіталу І.Фішера.

Грошова концепція з'явилась за часів торгівельного способу гос­подарювання та виникнення ринкових відносин, які витіснили натура­льне господарство ptVI - XVII ст.). Об'єктом дослідження на той час була виключно сфера обігу, адже до кінця XVII виробництво - це ли­ше додаток торгівлі. Сутність грошової концепції капіталу полягає у тому, що гроші ототожнювались з капіталом. Такі погляди подіяли всі представники економічного вчення меркантилізму: Т.Мен, Дж. Локк, Р.Кантильон, Дж. Ло, Ж.Б.Кольбер, А. Монкретьєн [14; 25; 26].

Натуралістична концепція капіталу представляє останній як вкла­дення у виробництво частини матеріальних запасів або частини багат­ства країни, тобто є матеріально-речовинним трактуванням капіталу [14]. Поява нового підходу до розуміння сутності капіталу пов'язана зізміною умов господарювання: виробництво товарів, а значить і капітал сфери виробництва, а не обігу, почали займати домінуюче положення в економіці розвинутих країн Європи XVIH - поч. ХІХ ст. Економіч­ною науковою доктриною тих часів є погляди представників класичної школи політекономії, які першими звернули увагу на структуру капі­талу, його здатність приносити дохід та динамічний характер, віднесли його до найголовніших факторів виробництва.

Так, за висновками більшості вчених-дослідників історії економі­чних вчень, фізіократ Ф.Кене поділив капітал на основний та оборот­ний (первинні та щорічні аванси у його термінології), а також довів, що в русі знаходиться не лише оборотний, а й основний капітал [23, 25, 26], а А.Тюрго вказав на різницю між грошима і капіталом [25].

А. Сміт визначив капітал як „частину запасів, від якої очікується отримання доходу" [29], а також продовжив ідеї Ф.Кене щодо струк­тури капіталу та включив у її склад і грошові кошти. „Гроші, - писав А.Сміт, - це велике колесо обігу [...], хоча і є нарівні з іншими знаряд­дями виробництва частиною капіталу" [29]. Визначення капіталу Д.Рікардо в основному співпадає з А.Смітом: „частина багатства краї­ни, що використовується у виробництві і є її капіталом" [29]. Аналогі­чно вважав і Т. Мальтус - „капітал - це така частина запасу країни, яка утримуються або застосовується з метою отримання прибутку при виробництві та розподілі багатства" [30, 31].

Творець теорії факторів виробництва, до яких на той час віднесли працю, землю, капітал, Ж.-Б. Сей вважав капітал найважливішим серед них та доповнив визначення: додав до матеріальних цінностей ще й послуги, що підтримують виробництво [14, 26].

Найбільш широким серед класиків є визначення Дж. С. Міля, який відніс до капіталу „все, що необхідно для утримання та застосування праці інших людей з метою використання її у виробництві" [32] і на­близився таким чином до трактування капіталу К.Марксом.

Здобутки К.Маркса багатьма сучасними вченими оцінюється як найбільш повна, найбільш справедлива, найбільш точна концепція капіталу. Оскільки К. Маркс аналізував економіку з позиції того, що вона є базисом суспільства, то й капітал є частиною суспільних відно­син взагалі й виробничих зокрема. „Капітал - це не річ, а визначене суспільне відношення, яке представлено у вигляді речей та надає цим речам специфічний суспільний характер" [5], також К.Маркс підкрес­лював його динамічний характер: „капітал - це не просто відносини, а процес, у різні моменти якого він залишається капіталом" [33]. Третє і найвідоміше визначення К.Маркса наступне: капітал - це вартість, що створює нову вартість - „ ...приєднуючи до мертвої предметності това­рів живу робочу силу, капіталіст перетворює вартість - минулу, урече­влену, мертву працю - в капітал, у самозростаючу вартість" [33].

Отже, К.Маркс розглядав капітал з трьох позицій: відносин, про­цесу та вартості, що не втратило своєї актуальності й сьогодні.

Остання на сьогодні із загальних наукових теорій капіталу - це теорія всеосяжного капіталу І.Фішера, який назвав капіталом все те, що здатне протягом певного часу приносити дохід [17, 34]: „будь-яке благо, що приносить дохід своєму власнику, незалежно від сфери за­стосування є капіталом" [12]. Але тут варто зазначити, що І.Фішер не досліджував ані структуру, ані сутнісних характеристик капіталу, він просто максимально розширив коло цінностей, які можуть називатися капіталом, перелік яких доповнюється і до тепер (рис.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11

 

 

 

 

 

 

 

 

10

Інфор­мація

 

 

 

 

 

 

 

9

Знання,

 

 

 

 

 

 

 

8

Все, що

навич-

Фірмові

 

 

 

 

 

7

Рух

прино-

ки,

знаки Ліцензії Дозволи

тощо

 

 

 

 

6

Еконо-

(потік)

сить

уміння, освіта

 

 

 

 

5

Само-

мічні

благ

доход

 

 

 

 

4

Фактор

зроста-

відно-

 

 

природ-

 

 

 

Частина

вироб-

юча

 

 

 

ні здіб-

 

 

2

 

багат-

ництва

вартість

 

 

 

ності

 

1

Приро-

речо-

ства

 

 

 

 

 

 

 

Гроші

дні ресурси

винних благ

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2 - Послідовний перелік цінностей, що за різних часів вважалися капіталом

Зазначені вище концепції названі загальними, адже їх автори на­магались охопити науковим аналізом всі можливі та існуючі на той час форми, види й типи капіталу, а неповними вони є тільки з позиції сьо­годення, а також через те, що економічна історія - це діалектичний процес появи та переваги конкретного способу виробництва, а разом і з ним і капіталу, що занятий в цьому способі виробництва.

Часткові концепції капіталу з'явились протягом ХХ ст. і названі таким чином тому, що не охоплюють капітал як цілісність, а розгля­дають лише окрему його форму.

Перша з часткових концепцій - монетаристська, яка абсолютизує роль фінансової сфери в економіці та відповідно головну роль віддає фінансовому (грошовому) капіталу [14, c. 16; 21, c.167; 26, c. 231], що є, на думку автора, кроком назад в дослідженні сутності капіталу у порівнянні з працями класиків та К.Маркса.

Наступною є теорія людського капіталу, виникнення якої пов' язано із закономірною тенденцією розвитку науки, коли проблеми людини все більше і більше стають у центрі наукової уваги, а також з якісними змінами структури виробничих сил суспільства внаслідок науково-технічної революції ІІ-ї половини ХХ ст. [12, 17, 18]. Автора­ми теорії вважаються американські вчені-економісти Т.Шульц, Г.Бек-кер, Л.Туроу, Я.Мінсер та ін. Прихильники цієї теорії вважають люди­ну, її знання, навички, уміння, талант, здібності та інші обдарування найважливішим фактором економічного успіху будь-якого підприємс­тва чи країни. Людина сприймається не як робоча сила, а як самостій­ний унікальний суб' єкт економічних відносин, рішення якого на кож­ному етапі життя - це відправний пункт для отримання доходів у май­бутньому. Такий підхід дещо нагадує погляди А. Маршала, який вва­жав, що „існують тільки два фактора виробництва - природа і людина. Капітал і організація є результатом людської праці" [35].

Настання постіндустріальної (або інформаційної) стадії розвитку суспільства, що знаменувалось другою хвилею науково-технічної ре­волюції, появою інформаційних технологій, комп' ютеризацією бага­тьох сфер економіки та низка інших факторів зумовили появу теорії інтелектуального капіталу, до складу якого входить і людський капітал (адже людина носій інтелекту), і об'єкти інтелектуальної власності, що дозволяють приносити дохід. Становлення та розвиток теорії інтелек­туального капіталу, як правило, пов' язують з іменами Дж. Гелбрейта, Л.Едвінсона, Т.Стюарта, Л.Прусак, Д.Белла, Е.Брукинга, В.С.Єфремо-ва та інших вчених. Ця теорія є наймолодшою, але досить популярною та стрімко розвивається, але все ж таки не розглядає капітал в його цілісності та перевищує роль його інтелектуальної складової.

Отже, для будь-якої часткової концепції характерною рисою є аб­солютизація однієї з форм капіталу, фінансової або інтелектуальної та відсутність цілісного, системного погляду на капітал.

Підсумовуючи розгляд теорій капіталу, можна сказати, що діале­ктика капіталу - це безперервний процес превілеювання однієї з форм капіталу над іншою, що умовно можна позначити ланцюжком: грошо­во-товарна - виробнича - фінансова або торговий - промисловий -фінансовий, а тепер - інтелектуальний. Причому розвиток поглядів на природу капіталу до середини ХХ ст. має циклічний характер, а сього­дні - це співіснування безлічі часткових концепцій та теорій, що про­ілюстровано даними таблиці.

Розмаїття сучасних економічних теорій та концепцій, а разом з ними поглядів на капітал є результатом довготривалого пріоритету в науці принципу плюралізму та методологічного анархізму. Але поруч із цим, сучасна системна концепція капіталу, на жаль, відсутня. Більше того, серед економістів немає єдності щодо тлумачення терміну „капі­тал".

Так, західні економісти Дж.Хікс, П.Хейне, С.Фішер, Р.Дорнбуш, К.Р.Макконел, С.Л.Брю, Дж.Ф.Стенлейк дотримуються класичногорозуміння капіталу, визначають його як виробничі ресурси (засоби виробництва, товари виробничого призначення, виробничі товари то­що), що необхідні для виробництва товарів та послуг [7, 38-41]. Ігно­руючи, таким чином, важливі характеристики капіталу: по-перше, його здатність приносити дохід; по-друге, його різноманітні форми (фінан­сову та інтелектуальну); по-третє, процес постійного руху, перевтілен­ня.

Матриця еволюції категорії „капітал"

Акцентуація

ЗМІСТОВНОГО

розуміння капіталу Школи

Грошо­вий

Речо­винний

Систем­ний

Всеосяж­ний

Людський

Інтелек­туальний

Меркантилізм

 

 

 

 

 

 

Фізіократи

 

 

 

 

 

 

Класична

 

+

 

 

 

Марксистська

 

 

 

 

 

 

Романтизм

 

 

 

 

 

 

Маржиналізм

 

 

 

 

 

 

Кейнсіанство

+

 

 

 

 

 

Монетаристи

+ 1—

 

 

 

 

 

Прагматизм

 

 

 

 

 

 

Школа люд­ських відно­син

 

 

 

 

^^^^^

 

Сучасність

 

 

+ -

 

+

 

П.Самуельсон не дає конкретного визначення поняттю „капітал", а наголошує, що він є важливим фактором виробництва [1]. Аналогіч­но визначає капітал російський вчений Р.М.Нурєєв [42].

О.І.Архіпов та колектив авторів капіталом вважають гроші, час, вартість, що приносить додаткову вартість, засоби виробництва, які можна використовувати для виробництва інших товарів, людський інтелект, здібності та наголошують, що капітал - це джерело проценту

[43].

Вартісного підходу дотримуються О.С.Булатов, Г.Н.Климко, В.І.Осипов, але в своїх визначеннях наголошують на різних аспектах капіталу:

- капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість у разі використання праці найманих робітників [44];

- капітал - це авансована вартість, яка в процесі свого руху при­носить більшу вартість, тобто самозростає [45];

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О В Лебідь - Еволюція поглядів на сутність категорії капітал

О В Лебідь - Управління капіталом підприємства на основі узгодженості його складових

О В Лебідь - Підвищення ефективності функціонування капіталу підприємства за рахунок управління узгодженістю його підсистем